Парк Перемоги (станція метро, Москва)

станція Московського метрополітену

Координати: 55°44′10″ пн. ш. 37°31′00″ сх. д. / 55.73611° пн. ш. 37.51667° сх. д. / 55.73611; 37.51667

«Парк Перемоги» (рос. Парк Победы) — 165-а станція Московського метрополітену, розташована на Арбатсько-Покровській та Калінінсько-Солнцевській ліній. Відкрита 6 травня 2003 року як станція Арбатсько-Покровської лінії; з 31 січня 2014 року по одній з вільних колій здійснювали човниковий рух поїздів Солнцевського радіусу; з 16 березня 2017 року кросплатформова пересадка розпочала роботу в повноцінному режимі.

Парк Перемоги
Арбатсько-Покровська лінія
Калінінська лінія
Park Pobedy mosmetro.jpg
Загальні дані
Тип Колонна трисклепінна (дві зали)
Глибина закладення 73,6[1][2] м
Кількість 2
Тип Острівна
Форма Пряма
Дата відкриття 6 травня 2003 року
Архітектор(и) М. І. Шумаков[ru], Н. В. Шурыгина (рос.)
Архітектор(и) вестибюлів А. Ю. Орлов (рос.), А. В. Некрасов (рос.)
Пересадка на Bus interchange: 91, 116, 157, 474, 840, м2, м27, т7, т39, т39к, н2; обласні: 339, 442, 454, 457, 477, 523
Виходи до Кутузовський проспект , вул. Барклая , вул. Генерала Єрмолова
Час відкриття 5:40
Час закриття 1:00
Код станції 165, ПП
Арбатсько-Покровська лінія
Оборотні тупики
Щолковська
Первомайська
Ізмайловська
ТЧ-3 «Ізмайлово»
Партизанська
Семеновська
Електрозаводська
Бауманська
Курська 
     
Площа Революції
Арбатська
Смоленська
Київська
Оборотні тупики
Парк Перемоги
Слов'янський бульвар
Кунцевська
Молодіжна
Оборотні тупики
Крилатське
Строгіно
Оборотні тупики
М'якініно
Волоколамська
Митино
Оборотні тупики
Колійний розвиток станції Парк Перемоги
Калінінсько-Солнцевська лінія
Оборотні тупики
Новокосино
     
ТЧ-12 «Новогіреєво»
Новогіреєво
Перово
Оборотні тупики
     
Авіамоторна
     
Площа Ілліча
Марксистська
Оборотні тупики
     
Третьяковська
Оборотні тупики
     
Плющиха
     
Кутузовський проспект
     
     
Парк Перемоги
СCГ до АПЛ
Мінська
Ломоносовський проспект
Раменки
Озерна
Говорово
Солнцево
Боровське шосе
Новопередєлкіно
Рассказовка
Пихтіно
Внуково

ОсобливостіРедагувати

Глибина закладення — 73,6 метра, найглибша в Москві, третя в Росії (після «Адміралтейської» і «Комендантського проспекту» у Санкт-Петербурзі), і одна з найглибших у метрополітенах СНД (станція «Арсенальна» у Києві має глибину закладення 105,5 метри). Довжина ескалаторів великого нахилу — 126 метри, висота підйому 63,4 метри — теж найбільша в Москві. Висота підйому ескалаторів малого нахилу — 3,6 метри.

Станція складається з двох незалежних залів, сполучних двома переходами. Одна колія у кожному з них призначалася для Арбатсько-Покровської лінії, інша — для хорди Митіно — Бутово.

ВестибюльРедагувати

Спочатку вестибюль мав тільки один вихід із західного торця південного залу, але 16 березня 2017 року було відкрито другий ескалаторний нахил з північного залу. Із західного торця південного залу, звідки по найдовшому в Москві ескалатору (126 метрів) можна піднятися в аванзал, а з нього, у свою чергу, коротким ескалатором — в підземний вестибюль, що з'єднаний з побудованим за кілька років до відкриття станції підземним переходом під Кутузовським проспектом. Звідти є виходи до вулиці Барклая, Тріумфальної арки і Парку Перемоги на Поклонній горі.

Колійний розвитокРедагувати

До 7 січня 2008, коли було відкрито рух до «Строгіно», станція була кінцевою, при цьому готові колії за нею були змонтовані більш ніж на кілометр. Для обороту потягів були побудовані два з'їзди — пошерсний і протишерсний. Відсутні оборотні тупики. Також у західній горловині станції є з'їзди на колії Солнцевської лінії

Технічна характеристикаРедагувати

Конструкція станції — пілонна трисклепінна (глибина закладення — 73, 6 м). Споруджена за індивідуальним проектом з монолітного бетону за новою технологією з випереджаючим зведенням пілонів і фундаментів колійних стін. Оздоблення з монолітного бетону, що нагнітався за попередньо зварені листи металевої опалубки.

ОздобленняРедагувати

Тема оформлення — 3-я Вітчизняна війна і 1-а Вітчизняна війна. 3-й Вітчизняній війні присвячено панно в західному торці північного залу, а 1-й Вітчизняній війні присвячено аналогічне панно в східному торці південного залу (автор обох — Зураб Церетелі). Східний торець північного залу оздоблено сірим і чорним мармуром. Забарвлення двох залів «дзеркальна» — в одному з них білі пілони та коричневі колійні стіни, в іншому — навпаки. Забарвлення підлоги в двох залах теж різна: в північному залі використано полірований граніт червоного та сірого кольорів, у південному — чорного і сірого. Обидва зали освітлюються прихованими за карнизом світильниками.

ІсторіяРедагувати

Станція була одним з довгобудів московського метро: роботи з будівництва були розпочаті у 1990, за кілька років заморожені через відсутність фінансування. Протягом усіх 1990-х років станція позначалася на схемах як та що будується, хоча реально роботи не велися до початку 2000-х. Станція і велика частина перегінних тунелів побудована силами ВАТ «Трансінжстрой» і була відкрита 6 травня 2003.

21 березня 2013 тупик у південному залі станції було з'єднано зі споруджуваним тунелем Солнцевської лінії, укладання колії завершилося в грудні 2013 року.

31 жовтня 2013 щит «Софія» марки Robbins, виготовлений у США в 2012 році, закінчив проходку лівого перегінного тунелю на ділянці Калінінсько-Солнцевської лінії між станціями «Діловий Центр» і «Парк Перемоги». За 10 місяців щит подолав відстань у 1888 метрів. Траса лінії пройшла під Третім транспортним кільцем, Малим кільцем МЗ, Москвою-рікою, Кутузовським проспектом, а також під діючої Арбатсько-Покровською лінією метро. Проходка велася на глибині 86-88 метрів, у тому числі у твердих скельних породах. При проходці на даній ділянці вперше в Москві був використаний унікальний спосіб видачі ґрунту на поверхню — за допомогою вертикального конвеєра[3].

Ресурси ІнтернетуРедагувати

ПриміткиРедагувати

Попередня станція Лінія Наступна станція
Смоленська   Арбатсько-Покровська лінія   Слов'янський бульвар
Діловий центр   Калінінська лінія   Мінська