Відкрити головне меню

Футболіст року (Україна)

Емблема конкурсу

Зміст

Футболіст року — нагорода найкращому футболістові в Україні, яку з 2018 року присуджує сайт часопису «Український футбол». До цього відповідні опитування проводили газети «Радянський спорт» (з 1965 року — «Спортивна газета»), «Комсомольское знамя», «Молодь України» та «Український футбол», а ще раніше — Федерація футболу України (щоправда, в різні роки вона носила різні назви). В опитуванні беруть участь журналісти, вболівальники і футбольні фахівці, кожен із яких називає свою трійку лауреатів. За перше місце нараховуються три очки, за друге — два, за третє — одне. Номінантами можуть бути футболісти з українським громадянством, які виступають не лише в національному чемпіонаті. Повноцінні опитування почалися з 1968 року. Втім, спочатку редакція «Українського футболу» ухвалила рішення взяти до уваги референдуми «Спортивної газети» 1960—1967 років, де визначалися найкращі спортсмени УРСР, — вичленивши із загальних списків представників футболу, отримали найкращих за відповідний період. Згодом були знайдені реєстри провідних гравців республіканських клубів за 1922—1931 роки, сформовані Українським науково-дослідним інститутом фізкультури та Центральним будинком фізкультури України, а по тому списки за період 1932—1940 та 1944—1959 років, коли за анкетування відповідали організації-попередники Федерації футболу України (у проміжку 1941—1943 опитування не проводилися через Другу світову війну).

Опитування Українського науково-дослідного інституту фізкультуриРедагувати

1922Редагувати

1. І. Привалов («Штурм»)
2. М. Кротов («Штурм»)
3. О. Злочевський («Шкіртрест»)

1923Редагувати

1. І. Привалов («Штурм»)
2. М. Казаков («Штурм»)
3. І. Натаров («Штурм»)

1924Редагувати

1. Р. Норов («Штурм»)
2. І. Привалов (КФКП)
3. О. Шпаковський (КФКП + «Штурм»)

Опитування Центрального будинку фізкультури УкраїниРедагувати

1925Редагувати

1. І. Привалов («Рабіс»)
2. М. Кротов («Рабіс»)
3. В. Котов («Шкіртрест»)

1926Редагувати

1. І. Привалов («Рабіс» / «Динамо» Х.)
2. Я. Алферов («Рабіс» / «Динамо» Х.)
3. О. Шпаковський («Рабіс» / «Динамо» Х.)

1927Редагувати

1. І. Привалов («Динамо» Х.)
2. О. Штрауб («Канатники»)
3. Вол. Фомін («Динамо» Х.)

1928Редагувати

1. О. Бабкін (ХПЗ)
2. К. Фомін («Динамо» Х.)
3. І. Привалов («Динамо» Х.)

1929Редагувати

1. К. Піонтковський («Динамо»)
2. О. Шпаковський («Динамо» Х.)
3. О. Штрауб («Канатники»)

1930Редагувати

1. К. Піонтковський («Динамо»)
2. Вол. Фомін («Динамо» Х.)
3. М. Малхасов («Динамо»)

1931Редагувати

1. К. Піонтковський («Динамо»)
2. І. Привалов («Динамо» Х.)
3. О. Бабкін (ХПЗ)

Опитування Всеукраїнської футбольної секціїРедагувати

1932Редагувати

1. О. Бабкін (ХПЗ)
2. В. Прокоф'єв («Динамо»)
3. К. Фомін («Динамо» Х.)

1933Редагувати

1. К. Щегоцький («Динамо»)
2. М. Фомін («Динамо» Х.)
3. Ф. Тютчев («Динамо»)

1934Редагувати

1. А. Ідзковський («Динамо»)
2. К. Фомін («Динамо» Х.)
3. К. Щегоцький («Динамо»)

1935Редагувати

1. В. Шиловський («Динамо»)
2. П. Лайко («Динамо» Дн.)
3. М. Трусевич («Динамо» О.)

1936Редагувати

1. К. Щегоцький («Динамо»)
2. В. Шиловський («Динамо»)
3. М. Махиня («Динамо»)

Опитування Футбольно-хокейної секції УкраїниРедагувати

1937Редагувати

1. П. Комаров («Динамо»)
2. І. Кузьменко («Динамо»)
3. А. Ідзковський («Динамо»)

1938Редагувати

1. М. Гончаренко («Динамо»)
2. П. Лайко («Динамо»)
3. І. Кузьменко («Динамо»)

1939Редагувати

1. І. Кузьменко («Динамо»)
2. В. Шиловський («Динамо»)
3. Г. Балаба («Стахановець»)

1940Редагувати

1. П. Лайко («Динамо»)
2. М. Трусевич («Динамо»)
3. Г. Бикезін («Стахановець»)

1944Редагувати

1. М. Махиня («Динамо»)
2. П. Віньковатов («Динамо»)
3. А. Ідзковський («Динамо»)

1945Редагувати

1. А. Ідзковський («Динамо»)
2. В. Рогозянський («Локомотив»)
3. С. Васильєв («Динамо»)

1946Редагувати

1. П. Віньковатов («Динамо»)
2. А. Зубрицький («Динамо»)
3. Б. Гуркін («Локомотив»)

Опитування Секції футболу УкраїниРедагувати

1947Редагувати

1. П. Віньковатов («Динамо»)
2. А. Лерман («Динамо»)
3. Г. Пономарьов («Динамо»)

1948Редагувати

1. П. Віньковатов («Динамо»)
2. О. Принц («Динамо»)
3. Ф. Дашков («Динамо»)

1949Редагувати

1. Г. Борзенко («Локомотив»)
2. Ф. Дашков («Динамо»)
3. В. Жилін («Динамо»)

1950Редагувати

1. Вік. Фомін («Шахтар»)
2. П. Віньковатов («Динамо»)
3. Д. Товт («Динамо»)

1951Редагувати

1. О. Пономарьов («Шахтар»)
2. О. Алпатов («Шахтар»)
3. Ф. Дашков («Динамо»)

Олександр Пономарьов — форвард-самоук, коренастий та клишоногий, ішов напролом, долаючи опір захисників, і могутньо бив по воротах нині призабутою манерою «з носка»; за союзну «бронзу» Донбас має дякувати насамперед йому.

1952Редагувати

1. В. Голубєв («Динамо»)
2. А. Зазроєв («Динамо»)
3. М. Михалина («Динамо»)

Пластичний, крижастий, довгорукий, смаглявий, кучерявий, губатий… — ці «атестації» вказують на посланця чорної раси й славного центрбека Віталія Голубєва, любителя ударів «ножицями», рупора «срібної» динамівської команди.

1953Редагувати

1. Г. Борзенко («Локомотив»)
2. М. Коман («Динамо»)
3. В. Голубєв («Динамо»)

Красивий, стрункий, технічний і вигадливий у грі харків'янин Георгій Борзенко першим у нас почав практикувати «сухі листи», а в році, позначеному «холодним літом», забив у чемпіонаті СРСР найбільше з-поміж українців.

1954Редагувати

1. Вік. Фомін («Динамо»)
2. М. Коман («Динамо»)
3. А. Зазроєв («Динамо»)

Коли до Русі-України завітала союзна Чаша, Віктор Фомін був найкориснішим серед звитяжців — київських «міліціонерів»: виконав якнайбільше ривків по лівій брівці, прикрашаючи їх фінтами, а завершуючи — результативними пасами.

1955Редагувати

1. М. Коман («Динамо»)
2. О. Макаров («Динамо»)
3. Вік. Фомін («Динамо»)

«Верховинець» Михайло Коман — нападник пересічних спортивних даних, але хитрий і чутливий до гострих епізодів — найпершим у літописі «Динамо» досяг голевої позначки «200»; передолімпійського року виявився снайпером № 1 команди.

1956Редагувати

1. М. Коман («Динамо»)
2. Ю. Войнов («Динамо»)
3. В. Терентьєв («Динамо»)

Яскравою рисою лівого інсайда Михайла Комана, наконечника не лише киян, а й збірної УРСР, була виняткова продуктивність дій: несильним ударом ногою чи головою (інколи — кулаком…) забивав вирішальні м'ячі, часто — «з нічого».

1957Редагувати

1. Ю. Войнов («Динамо»)
2. М. Коман («Динамо»)
3. Вік. Фомін («Динамо»)

Тренери, які працювали з Юрієм Войновим, бачили в ньому конструктора гри, виконавця, котрий зв'язує оборону й атаку; його вага надто відчувалася під час травм або дискваліфікацій: тоді у поставі столичних динамівців виникав сумбур.

1958Редагувати

1. Ю. Войнов («Динамо»)
2. В. Каневський («Динамо»)
3. А. Голодець («Динамо»)

По завершенні шведського мундіалю Юрій Войнов (єдиний «речник» України на турнірі) увійшов до однієї з неофіційних збірних чемпіонату, а наприкінці грудня московські журналісти нагородили його званням найліпшого футболіста СРСР.

Опитування Федерації футболу УкраїниРедагувати

1959Редагувати

1. Ю. Войнов («Динамо»)
2. В. Лобановський («Динамо»)
3. В. Турянчик («Спартак» Уж. + «Динамо»)

Тогорічного літа в Києві зчинилася зміна генерацій: прийшов новий наставник і талановите поповнення з різних кінців республіки, функцію ж «зв'язківця» між «стариками» та молоддю успішно виконав «болгарський росіянин» Юрій Войнов.

Опитування «Спортивної газети»Редагувати

1960Редагувати

1/11. Ю. Войнов («Динамо»)
2/14. В. Лобановський («Динамо»)
3/17. В. Каневський («Динамо»)

Перше опитування виграв Юрій Войнов — можливо, найкращий півоборонець в історії нашого футболу: технічний, із відмінними фізичними даними, працездатністю й баченням поля гравець став тоді єдиним українцем — володарем Кубка Європи.

1961Редагувати

1/7. О. Макаров («Динамо»)
2/8. В. Каневський («Динамо»)
3/11. О. Базилевич («Динамо»)

Не надто високого, як для воротаря, зросту Олег Макаров грав зовні просто — без трюків і стрибків за неймовірними траєкторіями, проте саме його врівноваженість була фундаментом дебютного для республіки радянського «золота».

1962Редагувати

1/4. В. Лобановський («Динамо»)
2/15. А. Біба («Динамо»)
3/17. В. Серебряников («Динамо»)

1963Редагувати

1/12. В. Лобановський («Динамо»)
2/17. В. Каневський («Динамо»)
3/19. В. Серебряников («Динамо»)

1964Редагувати

1/3. В. Банников («Динамо»)
2/12. В. Каневський («Динамо»)
3/21. В. Москаленко («Чорноморець»)

1965Редагувати

1/7. В. Хмельницький («Динамо»)
2/12. В. Банников («Динамо»)
3/19. Й. Сабо («Динамо»)

1966Редагувати

1/5. А. Біба («Динамо»)
2/7. А. Бишовець («Динамо»)
3/13. Й. Сабо («Динамо»)

1967Редагувати

1/6. В. Турянчик («Динамо»)
2/17. А. Бишовець («Динамо»)
3/19. В. Банников («Динамо»)

Закарпатця Василя Турянчика вважають центральним оборонцем № 1 у літописі вітчизняної гри в шкіряний м'яч: футбольний гросмейстер, непрохідний, по-британськи технічний; став українським першопрохідцем, а того року — класиком амплуа «хвилеріза».

Опитування газети «Комсомольское знамя»Редагувати

1968Редагувати

1. В. Турянчик («Динамо») — 86 очок (22+9+2)
1. В. Мунтян («Динамо») — 86 (16+16+6)
3. Ю. Дегтярьов («Шахтар») — 19 (0+4+11)

Дебютний повноцінний референдум завершився «подвійною» вікторією: тріумфували Василь Турянчик, який наприкінці кар'єри вражав тактичною підкованістю, і молодий Володимир Мунтян, чи не найобдарованіший український футболіст «усіх часів».

Деві Аркадьєв згадував у книзі «Футбол Лобановського», як «згори» було дано вказівку зробити «подвійну вікторію», мовляв, «…ми збираємося Турянчика на пенсію відправляти, а він у вас найкращий футболіст року ?». Насправді найкращим футболістом за результатами опитування став Василь Турянчик.

Опитування газети «Молодь України»Редагувати

1969Редагувати

  1. В. Серебряников («Динамо»)
  2. В. Мунтян («Динамо»)
  3. Є. Рудаков («Динамо»)

Найстабільніший гравець шістдесятих, видатний плеймейкер із неповторною пластикою Віктор Серебряников пройшов шлях од правого інсайда до лівого півоборонця, а «срібного» для «блакитно-білих» сезону вивів виконання штрафних на космічний рівень.

1970Редагувати

  1. В. Мунтян («Динамо») — 590
  2. Й. Сабо («Зоря») — 551
  3. Я. Габовда («Карпати») — 507

«Золотого хлопчика» Володимира Мунтяна доля обдарувала по-королівськи, «зекономивши» хіба що на зрості: бездоганна техніка, «котяче» обходження з м'ячем, відмінна координація, удар із обох ніг; як і вся команда, провів рік нерівно й елегантно.

1971Редагувати

  1. Є. Рудаков («Динамо») — 6288
  2. В. Колотов («Динамо») — 4536
  3. В. Соснихін («Динамо») — 2298

Євген Рудаков, провідний у нашій історії голкіпер, воротарський фах викристалізував до мінімалізму: зовні наче незграбний, усю кар'єру захищав рубіж максимально чітко й класно, переживши того сезону зоряний час жовтневого вечора у Севільї.

1972Редагувати

  1. О. Блохін («Динамо») — 21097
  2. Є. Рудаков («Динамо») — 17820
  3. В. Колотов («Динамо») — 10200

Спортивний шлях Олега Блохіна — це три нерівні частини: попервах він був таким-собі «бігунком», який часто забивав, на швидкості втікаючи від оборонців, як у своєму дебютному чемпіонаті за основу, коли вперше виграв змагання голеадорів.

1973Редагувати

  1. О. Блохін («Динамо») — 8138
  2. В. Мунтян («Динамо») — 7131
  3. А. Шепель («Чорноморець») — 4606

Мало хто пам'ятає: цей рік був останнім, коли Олег Блохін виступав як «чистий» крайній форвард — причому робив це чудово, що дало змогу вдруге перемогти у стрілецькому конкурсі; незабаром хлопчина побачить у грі одного голландця, й усе зміниться.

1974Редагувати

  1. О. Блохін («Динамо») — 10965
  2. В. Онищенко («Динамо») — 5842
  3. В. Веремєєв («Динамо») — 4241

«Тотальний» варіант гри мільйонів приніс у столицю УРСР Метр, а це прямо вплинуло на функції Олега Блохіна: відтепер київська «11-ка» взяв за звичку маневрувати по всьому периметру атаки, й третє звання головного каноніра першості не забарилося.

1975Редагувати

  1. О. Блохін («Динамо»)
  2. В. Онищенко («Динамо»)
  3. В. Веремєєв («Динамо»)

«Діамантовий» сезон Олега Блохіна — єдиного українського футболіста, котрий відповідає всім параметрам поняття «геній» — увінчався короною найкращого гравця континенту, яка назавше ввела його в елітну когорту «зірок» світового масштабу.

1976Редагувати

  1. О. Блохін («Динамо»)
  2. Л. Буряк («Динамо»)
  3. В. Данилюк («Карпати»)

Упродовж невдалого на всіх фронтах року висока кремезна постать Олега Блохіна, спортсмена з небаченою швидкістю, стрімким дриблінгом, умінням зіграти на випередження, спалахувала в усій повноті доволі рідко, проте частіше за інших.

1977Редагувати

  1. О. Блохін («Динамо»)
  2. Ю. Дегтярьов («Шахтар»)
  3. А. Коньков («Динамо»)

П'ятий титул бомбардира № 1 чемпіонату СРСР Олегові Блохіну забезпечили «шахова» манера мислити на кілька ходів уперед, майстерна гра головою, безпомилкова координація, здатність віддати пас на будь-яку відстань і відчуття позиції.

1978Редагувати

  1. О. Блохін («Динамо») — 7067
  2. В. Безсонов («Динамо») — 4137
  3. Ю. Дегтярьов («Шахтар») — 3173

Із цього сезону проблеми зі спиною набули статусу ключової болячки Олега Блохіна: так, усі «козирі» зосталися при нім, але тепер їхнє розкриття вимагало додаткових зусиль; дивовижно, та саме тоді нападник забив чи не найбільше «слаломних» м'ячів.

1979Редагувати

  1. В. Старухін («Шахтар») — 3712
  2. С. Юрчишин («Карпати») — 3365
  3. О. Блохін («Динамо») — 1741

Найперший не київський тріумфатор Віталій Старухін на полі рухався мало: його стихією було вичікування шансу, з подальшим ривком і ударом — зазвичай головою; коли «Шахтар» удруге завоював «срібло» радянської ліги, став її найкращим снайпером.

1980Редагувати

  1. О. Блохін («Динамо») — 6017
  2. В. Безсонов («Динамо») — 5274
  3. Л. Буряк («Динамо») — 4676

Олег Блохін, винятково обдарований і стабільний футболіст, досягши зрілості, бомбардирських і швидкісних якостей не втратив, набувши інших — асистентських і організаторських, часто самотужки «витягуючи» гру обох команд, чиї кольори захищав.

1981Редагувати

  1. О. Блохін («Динамо») — 13227
  2. Л. Буряк («Динамо») — 11056
  3. A. Дем'яненко («Динамо») — 6897

Аскетизм Олега Блохіна у ставленні до себе дав йому довге життя у спорті, а щодо сезону, то, крім лідерства в Києві, зіграв роль perpetuum mobile радянської збірної, удев'яте здобувши лаври українського Футболіста року, а це — рекорд на всі часи.

1982Редагувати

  1. A. Дем'яненко («Динамо») — 7106
  2. Л. Буряк («Динамо») — 6559
  3. С. Балтача («Динамо») — 5055

Уже встановилася думка, що Анатолій Дем'яненко — найкращий крайній захисник радянського футболу: завдяки широченному кроку мав обширний фронт дій, а вроджена самовідданість вивела його з когорти винних у невдачі на іспанському мундіалі.

1983Редагувати

  1. О. Таран («Дніпро») — 6462 (829+372+181+102+82)
  2. В. Грачов («Шахтар») — 6122
  3. A. Дем'яненко («Динамо») — 4873

«Дніпро» мусив виграти чемпіонат СРСР, аби його представник переміг у конкурсі: «піонером» виявився Олег Таран — форвард, якого вирізняли цікаві рішення при завершенні атак і голеве чуття; обезсмертив себе хет-триком у вирішальній грі першості.

1984Редагувати

  1. Г. Литовченко («Дніпро») — 5425
  2. О. Блохін («Динамо») — 4968
  3. O. Протасов («Дніпро») — 3262

Провідний «хвилеріз» десятиліття (його виокремлювали витривалість і функціональність плюс «фірмовий» удар), Геннадій Литовченко з тих, хто цілком реалізував свій потенціал, зігравши стрижневу роль у здобутті клубом «бронзи» й виступах збірної.

1985Редагувати

  1. A. Дем'яненко («Динамо») — 6726
  2. O. Протасов («Дніпро») — 6229
  3. О. Блохін («Динамо») — 3278

Повторити успіх Анатолієві Дем'яненку допомогла неабияка, для його амплуа, результативність, яка (у поєднанні з фізичним вишколом, ігровою мудрістю, схильністю до комбінаційного маневрування) зробила з нього уособлення оборонця новітнього штибу.

1986Редагувати

  1. О. Заваров («Динамо») — 8625
  2. I. Бєланов («Динамо») — 8519
  3. О. Блохін («Динамо») — 5261

Координатор наступу третьої «золотої» плеяди в історії «Динамо» Олександр Заваров був віртуозом, в якого печать індивідуальності лежала на всьому — техніці, обвідці, мисленні, а славного сезону щоматчу брав участь у більшості ігрових ситуацій.

1987Редагувати

1. О. Михайличенко («Динамо») — 2585
2. O. Протасов («Дніпро») — 2347
3. О. Заваров («Динамо») — 1865

Аристократична комплекція, бачення поля, вміння хльостко «стрельнути» по воротах — усе це про Олексія Михайличенка, найяскравішого гравця СРСР кінця вісімдесятих; того року таки влився в основу киян, ставши незамінним і в національній команді.

1988Редагувати

1. О. Михайличенко («Динамо») — 226748
2. О. Заваров («Динамо») — 112076
3. Є. Шахов («Дніпро») — 35175

Європейське «срібло» й олімпійське «золото» — не багато футболістів у світі, здатних похвалитися таким річним «уловом», а Олексій Михайличенко, фактурний нападник і центральний півоборонець із рідкісним «силовим» дриблінгом — може.

1989Редагувати

  1. В. Безсонов («Динамо») — 79375
  2. Г. Литовченко («Динамо») — 57679
  3. М. Кудрицький («Дніпро») — 52435

Вочевидь, талановитішого універсала, ніж Володимир Безсонов, у нас не було й не буде: «бронзового» сезону, після якого його кар'єра фактично завершилася, цей напрочуд працездатний і тактично грамотний футболіст грав на правій брівці як вінгер.

1990Редагувати

  1. С. Юран («Динамо») — 9738
  2. О. Кузнєцов («Динамо») — 8366
  3. О. Саленко («Динамо») — 4167

Кажуть, що дриблінгом «як у Сергія Юрана» — з характерним утіканням од суперника — не оволодів жоден наш форвард; сам він запам'ятався останнім чемпіонським сезоном киян, коли здолав таку висоту, де втриматися було понад його сили.

Опитування газети «Український футбол»Редагувати

1991Редагувати

  1. А. Цвейба («Динамо») — 241 (49+43+8)
  2. С. Юран («Динамо») — 148 (35+16+11)
  3. О. Саленко («Динамо») — 99 (17+16+16)

Стопер Ахрік Цвейба вважався захисником надійним, холоднокровним і розсудливим: діяв дуже строго, до нападу практично не підключався, внісши у наш футбол, ослаблений масовим від'їздом гравців за кордон, яскравості кавказького майстра.

1992Редагувати

  1. В. Леоненко («Динамо») — 307 (83+20+18)
  2. А. Полунін («Дніпро») — 110 (23+13+15)
  3. О. Помазун («Металіст») — 56 (5+16+9)

Іще навесні того року Віктор Леоненко не мав нічого спільного з молодою державою, виблискуючи в російській лізі; та раптом він зі скандалом чкурнув до Києва, витратив тут деякий час на «розкачку» і так заграв, що затьмарив усіх у нашій першості.

1993Редагувати

  1. В. Леоненко («Динамо») — 376 (108+24+4)
  2. Т. Гусейнов («Чорноморець») — 87 (8+24+15)
  3. Д. Михайленко («Дніпро») — 76 (4+24+16)

Міцна статура, техніка за гранню ймовірного, пристойна швидкість, «лазерне» розуміння гри — такі враження від Віктора Леоненка у період злету: мав стати знаменитістю континентального рівня, проте з «Динамо» його, на жаль, не відпустили.

1994Редагувати

  1. В. Леоненко («Динамо») — 395 (95+43+24)
  2. О. Шовковський («Динамо») — 351 (69+58+28)
  3. І. Петров («Шахтар») — 182 (17+41+49)

Головною передумовою того, що Віктор Леоненко зробив своєрідний «хет-трик» — тричі поспіль коронувавшись в опитуванні — став легендарний вересневий матч у рамках Ліги чемпіонів; загалом же його зірка (все ще яскрава!) почала тьмяніти.

1995Редагувати

  1. Ю. Калитвинцев («Динамо») — 667 (192+37+17)
  2. А. Шевченко («Динамо») — 231 (27+57+36)
  3. О. Суслов («Чорноморець») — 197 (20+43+51)

Дебютанта сезону Юрія Калитвинцева можна порівняти з двоядерним процесором комп'ютера: органічно вписався в ансамбль київського «Динамо» завдяки унікальним креативним здібностям, чудовій техніці й найкращому за часів Незалежності пасу.

1996Редагувати

  1. С. Ребров («Динамо») — 538 (121+65+45)
  2. О. Суслов («Чорноморець») — 456 (82+82+46)
  3. Ю. Максимов («Динамо») — 302 (43+55+63)

Опинитися на чолі референдуму Сергій Ребров зумів завдяки вдалому літньо-осінньому періоду, коли в нього прокинувся призабутий дар голеадора, хоча на той момент швидкий, здатний до силової боротьби форвард іще не набув найкращих своїх якостей.

1997Редагувати

  1. А. Шевченко («Динамо») — 814 (241+39+13)
  2. С. Ребров («Динамо») — 414 (41+119+53)
  3. Ю. Калитвинцев («Динамо») — 290 (12+82+90)

Оклигавши після першої серйозної травми, Андрій Шевченко по-новому заярів фонтаном феноменального обдарування: ще худорлявий і трохи вайлуватий, одначе стрімкий і з набором неповторних фінтів, він перебував лише на старті видатного шляху.

1998Редагувати

  1. С. Ребров («Динамо») — 1056 (256+128+32)
  2. А. Шевченко («Динамо») — 612 (73+135+123)
  3. О. Лужний («Динамо») — 578 (91+104+97)

Пік кар'єри Сергія Реброва, що розтягнулася на дві декади: верткий, схильний до інтелектуальної манери гри відтягнутий нападник був найкорисніший у складі динамівців зі столиці України, які приблизно тоді ж починали сходження на власну вершину.

1999Редагувати

  1. А. Шевченко («Динамо» + «Мілан» Італія) — 1425 (407+86+32)
  2. С. Ребров («Динамо») — 1005 (118+282+87)
  3. О. Шовковський («Динамо») — 251 (20+47+97)

Якраз оцього року «зіркове» реноме Андрія Шевченка набуло вселенського розмаху: бездоганно провівши в Києві євровесну, продовжив сходження на Олімп успішним осіннім дебютом у Мілані, змінивши при цьому ігровий номер із 10-го на 7-й.

2000Редагувати

  1. А. Шевченко («Мілан» Італія) — 1618 (507+46+5)
  2. А. Воробей («Шахтар») — 1090 (78+388+80)
  3. С. Ребров («Динамо» + «Тоттенхем» Англія) — 207 (1+56+92)

Тогочасний наставник «Мілана» збіднив функції Андрія Шевченка, заборонивши тому відтягуватися вглиб поля, брати участь у відборі, зміщуватися на фланги; втім, навіть за наявності справжньої конкуренції, «італієць» упевнено захистив титул.

2001Редагувати

  1. А. Шевченко («Мілан» Італія) — 1593 (511+25+10)
  2. Г. Зубов («Шахтар») — 848 (49+304+93)
  3. О. Мелащенко («Динамо») — 244 (3+61+113)

Серія «А» зробила з Андрія Шевченка класичного центрфорварда: йому поставили навдивовижу точний удар, навчили ощадливіше використовувати голеві епізоди, і в підсумку — статус одного з провідних гравців світу й ключового — в клубі з Ломбардії.

2002Редагувати

  1. А. Тимощук («Шахтар») — 744 (167+96+51)
  2. А. Шевченко («Мілан» Італія) — 494 (122+41+46)
  3. А. Гусін («Динамо») — 438 (74+76+64)

Анатолій Тимощук мужнів разом із «Шахтарем», шукаючи свою гру, амплуа й призначення, і ось вона — омріяна вершина у вигляді найпершого донецького «золотого дубля», а опорний півоборонець № 1 самостійної України — серед фундаторів оцього успіху.

2003Редагувати

  1. О. Венглинський («Дніпро») — 963 (220+129+45)
  2. А. Шевченко («Мілан» Італія) — 660 (147+92+35)
  3. А. Тимощук («Шахтар») — 309 (30+58+103)

Доля достатньо випробовувала Олега Венглинського, але, зрештою, зглянулася, подарувавши шанс реалізувати власний талант, і нехай хтось вважав його однобічним, протистояти рвучкому, жадібному до гола форварду кіперам було непросто.

2004Редагувати

  1. А. Шевченко («Мілан» Італія) — 1376 (412+57+26)
  2. А. Тимощук («Шахтар») — 656 (71+163+117)
  3. А. Воронін («Кельн» Німеччина + «Байєр» Німеччина) — 463 (27+149+84)

Андрій Шевченко — футбольний поет, схожий на літературного тезку схильністю імпровізувати, а м'яч у нього — слухняний песик, що, крізь ліс «ворожих» ніг, за своїм паном ходить; до мети — призу паризького журналу — йшов, не втрачаючи віри.

2005Редагувати

  1. А. Шевченко («Мілан» Італія) — 1067 (300+64+39)
  2. А. Тимощук («Шахтар») — 720 (94+160+118)
  3. Р. Ротань («Дніпро» + «Динамо») — 440 (53+93+95)

Спортсмен великого калібру Андрій Шевченко вийшов переможцем голосування вшосте, будучи безперечним лідером і авторитетом клубу — фіналіста євроліги плюс української збірної, яка таки домоглася права дебютувати на світовому чемпіонаті.

2006Редагувати

  1. А. Тимощук («Шахтар») — 379 (84+49+29)
  2. А. Шевченко («Мілан» Італія + «Челсі» Англія) — 239 (55+28+18)
  3. С. Ребров («Динамо») — 227 (42+31+39)

Сформувавшись як зрілий «хвилеріз», Анатолій Тимощук уособив його традиційний образ: орієнтований передусім на оборону, виконуючи колосальний обсяг роботи у середній лінії (і завжди — з модною зачіскою), провів рік без спалахів, зате рівно.

2007Редагувати

  1. А. Тимощук («Зеніт» Росія) — 381 (92+47+11)
  2. А. Воронін («Байєр» Німеччина + «Ліверпуль» Англія) — 267 (50+45+27)
  3. О. Гладкий («Харків» + «Шахтар») — 99 (14+13+31)

Стартовий сезон Анатолія Тимощука за кордоном пройшов під девізом  — «Знай наших!»: за допомогою нетутешнього професіоналізму й виняткових людських якостей чи не з першого місяця став вожаком нового чемпіона Росії та вітчизняної збірної.

2008Редагувати

  1. А. Мілевський («Динамо») — 298 (58+44+36)
  2. А. Тимощук («Зеніт» Росія) — 286 (76+28+2)
  3. С. Кравченко («Ворскла») — 116 (12+22+36)

Білорус за походженням Артем Милевський здійснив тоді стрибок на якісно вищий рівень, показавши себе обдарованим нападником, «фішками» якого є «розрізні» передачі, «більярдні» голи, а також спровокована плоскостопістю специфічна манера бігу.

2009Редагувати

  1. А. Мілевський («Динамо») — 322 (71+40+29)
  2. А. Шевченко («Мілан» Італія + «Челсі» Англія + «Динамо») — 292 (68+30+28)
  3. А. П'ятов («Шахтар») — 140 (26+20+22)

Прекрасно провівши весну й літо, коли він багато забивав, пасував, а падав — мало, на середину осені, під тиском загальнокомандної кризи і капітанської пов'язки, Артем Милевський помітно здав — та все ж переміг, бо був найстабільніший.

2010Редагувати

  1. Є. Коноплянка («Дніпро») — 158 (33+23+13)
  2. Я. Ракицький («Шахтар») — 79 (9+19+14)
  3. М. Девич («Металіст») — 76 (14+14+6)

На загальному прісному тлі «Дніпра» іскристе обдарування Євгена Коноплянки, який за лічені місяці виріс у головного таланта країни, нагадувало інородне тіло: гутаперчевий хав був мов той космічний Хлопчик-Зірка, народжений у сім'ї простолюдинів.

2011Редагувати

  1. А. Воронін («Динамо» Росія) — 145 (29+23+12)
  2. А. Ярмоленко («Динамо») — 118 (25+15+13)
  3. А. Тимощук («Байєрн» Німеччина) — 112 (21+17+15)

Світловолосий атакер (із задатками диспетчера) московського «Динамо» Андрій Воронін на початку свого другого сезону в білокам'яній, як-то кажуть, довго запрягав, але потім просто-таки помчав — аж до лідерства у клубі й вершини нашого плебісциту.

2012Редагувати

  1. Є. Коноплянка («Дніпро») — 267 (49+50+20)
  2. Р. Ротань («Дніпро») — 171 (32+24+27)
  3. О. Гусєв («Динамо») — 127 (20+17+33)

2013Редагувати

1. А. Ярмоленко («Динамо») — 283 (64+38+15)
1. Є. Коноплянка («Дніпро») — 283 (54+52+17)
3. М. Девич («Металіст») — 111 (12+22+31)

2014Редагувати

  1. А. Ярмоленко («Динамо») — 244 (54+35+12)
  2. Є. Коноплянка («Дніпро») — 185 (33+37+12)
  3. Р. Ротань («Дніпро») — 63 (9+10+16)

2015Редагувати

  1. А. Ярмоленко («Динамо») — 208 (42+33+16)
  2. Є. Коноплянка («Дніпро» + «Севілья» Іспанія) — 156 (22+35+20)
  3. Є. Селезньов («Дніпро») — 72 (18+0+18)

2016Редагувати

  1. Р. Ротань («Дніпро») — 137
  2. А. П'ятов («Шахтар») — 123
  3. А. Ярмоленко («Динамо») — 102

2017Редагувати

  1. А. Ярмоленко («Динамо» + «Боруссія» Др. Німеччина — 28 (5+0+1+0+0)
  2. Т. Степаненко («Шахтар») — 18 (2+2+0+0+0)
  3. Д. Гармаш («Динамо») — 17 (2+1+1+0+0)

Опитування сайта газети «Український футбол»Редагувати

2018Редагувати

  1. В. Циганков («Динамо») – 46
  2. Марлос («Шахтар») – 37
  3. Р. Малиновський («Генк» Бельгія) – 28

2019Редагувати

  1. О. Зінченко («Манчестер Сіті» (Ан.) — 28%
  2. В. Циганков («Динамо») — 22%
  3. Р. Малиновський («Генк» (Бе.) + «Аталанта» (Іт.) — 17%

Багаторазові переможціРедагувати

Футболіст Кількість перемог Роки
Олег Блохін 9 1972, 1973, 1974, 1975, 1976, 1977,1978, 1980, 1981
Андрій Шевченко 6 1997, 1999, 2000, 2001, 2004, 2005
Іван Привалов 5 1922, 1923, 1925, 1926, 1927
Юрій Войнов 4 1957, 1958, 1959, 1960
Андрій Ярмоленко 4 2013, 2014, 2015, 2017
Казимир Піонтковський 3 1929, 1930, 1931
Павло Віньковатов 3 1946, 1947, 1948
Віктор Леоненко 3 1992, 1993, 1994
Анатолій Тимощук 3 2002, 2006, 2007
Євген Коноплянка 3 2010, 2012, 2013

Цікаві фактиРедагувати

Футболіст року серед українських клубівРедагувати

Щорічна нагорода провідному гравцеві, який виступав у складах клубів України. У 1957—1965 роках присуджувалася Комітетом фізкультури та спорту України (нині — Держкомспорт), а в 1966—1991 роках — Київським інститутом фізичної культури (нині — Національний університет фізичного виховання і спорту України). Респондентами виступали капітани різних республіканських команд.

За опитуванням Комітету фізкультури та спорту УкраїниРедагувати

1957Редагувати

1. Ю. Войнов («Динамо»)
2. М. Коман («Динамо»)
3. Вік. Фомін («Динамо»)

1958Редагувати

1. В. Каневський («Динамо»)
2. Ю. Войнов («Динамо»)
3. А. Голодець («Динамо»)

1959Редагувати

1. Ю. Войнов («Динамо»)
2. В. Трояновський («Локомотив»)
3. А. Біба («Динамо»)

1960Редагувати

1. Ю. Войнов («Динамо»)
2. В. Лобановський («Динамо»)
3. В. Каневський («Динамо»)

1961Редагувати

1. В. Каневський («Динамо»)
2. В. Лобановський («Динамо»)
3. О. Макаров («Динамо»)

1962Редагувати

1. В. Лобановський («Динамо»)
2. А. Біба («Динамо»)
3. Ю. Войнов («Динамо»)

1963Редагувати

1. В. Лобановський («Динамо»)
2. В. Серебряников («Динамо»)
3. О. Базилевич («Динамо»)

1964Редагувати

1. В. Каневський («Динамо»)
2. В. Банников («Динамо»)
3. Й. Сабо («Динамо»)

1965Редагувати

1. В. Серебряников («Динамо»)
2. В. Хмельницький («Динамо»)
3. В. Банников («Динамо»)

За опитуванням Київського інституту фізкультуриРедагувати

1966Редагувати

1. А. Біба («Динамо»)
2. А. Бишовець («Динамо»)
3. Ф. Медвідь («Динамо»)

1967Редагувати

1. А. Бишовець («Динамо»)
2. В. Серебряников («Динамо»)
3. В. Турянчик («Динамо»)

1968Редагувати

1. В. Турянчик («Динамо»)
2. В. Хмельницький («Динамо»)
3. В. Мунтян («Динамо»)

1969Редагувати

1. І. Кульчицький («Карпати»)
2. В. Серебряников («Динамо»)
3. В. Мунтян («Динамо»)

1970Редагувати

1. Й. Сабо («Зоря»)
2. В. Мунтян («Динамо»)
3. Я. Габовда («Карпати»)

1971Редагувати

1. В. Колотов («Динамо»)
2. Є. Рудаков («Динамо»)
3. В. Соснихін («Динамо»)

1972Редагувати

1. О. Блохін («Динамо»)
2. В. Колотов («Динамо»)
3. Є. Рудаков («Динамо»)

1973Редагувати

1. О. Блохін («Динамо»)
2. В. Мунтян («Динамо»)
3. А. Шепель («Чорноморець»)

1974Редагувати

1. О. Блохін («Динамо»)
2. В. Онищенко («Динамо»)
3. В. Веремеєв («Динамо»)

1975Редагувати

1. О. Блохін («Динамо»)
2. В. Веремеєв («Динамо»)
3. В. Колотов («Динамо»)

1976Редагувати

1. Л. Броварський («Карпати»)
2. О. Блохін («Динамо»)
3. В. Данилюк («Карпати»)

1977Редагувати

1. О. Блохін («Динамо»)
2. В. Юрковський («Динамо»)
3. Ю. Дегтерьов («Шахтар»)

1978Редагувати

1. О. Блохін («Динамо»)
2. В. Безсонов («Динамо»)
3. Ю. Роменський («Чорноморець»)

1979Редагувати

1. В. Старухін («Шахтар»)
2. С. Юрчишин («Карпати»)
3. О. Блохін («Динамо»)

1980Редагувати

1. О. Блохін («Динамо»)
2. В. Безсонов («Динамо»)
3. Л. Буряк («Динамо»)

1981Редагувати

1. О. Блохін («Динамо»)
2. Л. Буряк («Динамо»)
3. А. Дем'яненко («Динамо»)

1982Редагувати

1. Л. Буряк («Динамо»)
2. М. Соколовський («Шахтар»)
3. А. Дем'яненко («Динамо»)

1983Редагувати

1. О. Блохін («Динамо»)
2. М. Соколовський («Шахтар»)
3. О. Таран («Дніпро»)

1984Редагувати

1. О. Блохін («Динамо»)
2. Г. Литовченко («Дніпро»)
3. О. Протасов («Дніпро»)

1985Редагувати

1. О. Блохін («Динамо»)
2. А. Дем'яненко («Динамо»)
3. О. Протасов («Дніпро»)

1986Редагувати

1. І. Бєланов («Динамо»)
2. О. Заваров («Динамо»)
3. П. Яковенко («Динамо»)

1987Редагувати

1. О. Протасов («Дніпро»)
2. О. Михайличенко («Динамо»)
3. О. Заваров («Динамо»)

1988Редагувати

1. О. Михайличенко («Динамо»)
2. В. Лютий («Дніпро»)
3. І. Вишневський («Дніпро»)

1989Редагувати

1. М. Кудрицький («Дніпро»)
2. В. Безсонов («Динамо»)
3. Г. Литовченко («Динамо»)

1990Редагувати

1. Г. Литовченко («Динамо»)
2. О. Протасов («Динамо»)
3. М. Кудрицький («Дніпро»)

1991Редагувати

1. І. Цимбалар («Чорноморець»)
2. А. Цвейба («Динамо»)
3. О. Саленко («Динамо»)

Футболіст року в українській лізіРедагувати

За опитуванням Федерації футболу УкраїниРедагувати

Щорічна нагорода провідному гравцеві, який виступав у складах клубів вищої ліги України. У 1992—1994 роках присуджувалася Федерацією футболу України. Респондентами щоразу виступали 20 капітанів: команд вищої ліги, національної збірної плюс молодіжної.

1992Редагувати

1. В. Мартінкенас («Динамо») — 30 очок (5 перших місць + 5 других + 5 третіх)
2. А. Полунін («Дніпро») — 28 (5+6+1)
3. С. Ребров («Шахтар» + «Динамо») — 19 (3+3+4)

1993Редагувати

1. В. Леоненко («Динамо») — 46 (10+6+4)
2. О. Лужний («Динамо») — 41 (6+10+3)
3. С. Беженар («Дніпро») — 10 (1+1+5)

1994Редагувати

1. О. Суслов («Чорноморець») — 30 (4+8+2)
2. В. Леоненко («Динамо») — 29 (4+6+5)
3. С. Ребров («Динамо») — 17 (3+2+4)

За опитуванням газети «Команда»Редагувати

У референдумі брали участь по 16 представників (15 гравців і головний тренер) усіх команд елітної ліги, кожен з яких називав свою трійку лауреатів. За перше місце нараховувалися три очки, за друге — два, за третє — одне. Номінантами могли бути футболісти з будь-яким громадянством, які виступали в українському чемпіонаті.

Рік Футболіст Клуб
1995   Юрій Калитвинцев
2-й   Олег Суслов
3-й   Андрій Шевченко
  Динамо (Київ)
  Чорноморець (Одеса)
  Динамо (Київ)
1996   Сергій Ребров
2-й   Юрій Максимов
3-й   Олег Суслов
  Динамо (Київ)
  Динамо (Київ)
  Чорноморець (Одеса)
1997   Андрій Шевченко
2-й   Сергій Ребров
3-й   Юрій Калитвинцев
  Динамо (Київ)
  Динамо (Київ)
  Динамо (Київ)
1998   Сергій Ребров
2-й   Андрій Шевченко
3-й   Олег Лужний
  Динамо (Київ)
  Динамо (Київ)
  Динамо (Київ)
1999   Сергій Ребров
2-й   Андрій Шевченко
3-й   Владислав Ващук
  Динамо (Київ)
  Динамо (Київ)
  Динамо (Київ)
2000   Андрій Воробей
2-й   Валентин Белькевич
3-й   Юрій Вірт
  Шахтар (Донецьк)
  Динамо (Київ)
  Шахтар (Донецьк)
2001   Валентин Белькевич
2-й   Геннадій Зубов
3-й   Сергій Шищенко
  Динамо (Київ)
  Шахтар (Донецьк)
  Металург (Донецьк)
2002   Анатолій Тимощук
2-й   Валентин Белькевич
3-й   Олег Венглинський
  Шахтар (Донецьк)
  Динамо (Київ)
  Дніпро (Дніпропетровськ) /   Динамо (Київ)
2003   Валентин Белькевич
2-й   Олег Венглинський
3-й   Сергій Федоров
  Динамо (Київ)
  Дніпро (Дніпропетровськ)
  Динамо (Київ)
2004   Олександр Рикун
2-й   Олександр Шовковський
3-й   Матузалем
  Дніпро (Дніпропетровськ)
  Динамо (Київ)
  Шахтар (Донецьк)
2005   Олег Гусєв
2-й   Анатолій Тимощук
3-й   Матузалем
  Динамо (Київ)
  Шахтар (Донецьк)
  Шахтар (Донецьк)
2006   Сергій Назаренко
2-й   Матузалем
3-й   Анатолій Тимощук
  Дніпро (Дніпропетровськ)
  Шахтар (Донецьк)
  Шахтар (Донецьк)
2007   Сергій Назаренко
2-й   Олександр Гладкий
3-й   Фернандінью
  Дніпро (Дніпропетровськ)
  Шахтар (Донецьк)
  Шахтар (Донецьк)
2008   Жажа
2-й   Артем Мілевський
3-й   Сергій Кравченко
  Металіст (Харків)
  Динамо (Київ)
  Ворскла (Полтава)
2009   Артем Мілевський
2-й   Андрій Шевченко
3-й   Андрій П'ятов
  Динамо (Київ)
  Динамо (Київ)
  Шахтар (Донецьк)
2010   Андрій П'ятов
2-й   Євген Коноплянка
3-й   Дарійо Срна
  Шахтар (Донецьк)
  Дніпро (Дніпропетровськ)
  Шахтар (Донецьк)
2011   Андрій Ярмоленко
2-й   Тайсон
3-й   Олександр Рибка
  Динамо (Київ)
  Металіст (Харків)
  Оболонь (Київ) /   Шахтар (Донецьк)
2012   Генріх Мхітарян
2-й   Вілліан
3-й   Євген Коноплянка
  Шахтар (Донецьк)
  Шахтар (Донецьк)
  Дніпро (Дніпропетровськ)
2013[1]   Євген Коноплянка
2-й   Андрій Ярмоленко
3-й   Марко Девич
  Дніпро (Дніпропетровськ)
  Динамо (Київ)
  Металіст (Харків)
2014[2]   Андрій Ярмоленко
2-й   Євген Коноплянка
3-й   Клейтон Шав'єр
  Динамо (Київ)
  Дніпро (Дніпропетровськ)
  Металіст (Харків)
2015[3]   Алекс Тейшейра
2-й   Андрій Ярмоленко
3-й   Євген Хачеріді
  Шахтар (Донецьк)
  Динамо (Київ)
  Динамо (Київ)
2016[4]   Марлос
2-й   Андрій Ярмоленко
3-й   Дарійо Срна
  Шахтар (Донецьк)
  Динамо (Київ)
  Шахтар (Донецьк)

За опитуванням сайта «Команда1»Редагувати

У референдумі беруть участь по 16 представників (15 гравців і головний тренер) усіх команд елітної ліги, кожен з яких називає свою трійку лауреатів. За перше місце нараховується три очки, за друге — два, за третє — одне. Номінантами можуть бути футболісти з будь-яким громадянством, які виступали в українському чемпіонаті.

2017Редагувати

1. Марлос («Шахтар»)
2. А. Ярмоленко («Динамо»)
3. Фред («Шахтар»)

2018Редагувати

1. Марлос («Шахтар»)
2. В. Циганков («Динамо»)
3. Тайсон («Шахтар»)

Найкращий іноземний футболіст (легіонер) УкраїниРедагувати

Щорічна нагорода провідному гравцеві з іноземним громадянством, який виступає у складах клубів елітного дивізіону чемпіонату України.

За опитуванням Професіональної футбольної ліги УкраїниРедагувати

1997Редагувати

1. О. Хацкевич («Динамо»)
2. А. Капанадзе («Нива» Т.)
3. В. Белькевич («Динамо»)

1998Редагувати

1. К. Каладзе («Динамо»)
2. В. Белькевич («Динамо»)
3. О. Хацкевич («Динамо»)

За опитуванням газети «Команда»Редагувати

1999Редагувати

1. В. Белькевич («Динамо»)
2. О. Хацкевич («Динамо»)
3. О. Симаков («Кривбас»)

2000Редагувати

1. В. Белькевич («Динамо»)
2. О. Хацкевич («Динамо»)
3. О. Бахарєв («Шахтар»)

За опитуванням газети «Український футбол»Редагувати

2001Редагувати

1. В. Белькевич («Динамо»)
2. Д. Агахова («Шахтар»)
3. Т. Гіоане («Динамо»)

2002Редагувати

1. В. Белькевич («Динамо»)
2. М. Шацьких («Динамо»)
3. Ф. Чернат («Динамо»)

2003Редагувати

1. В. Белькевич («Динамо»)
2. Г. Гавранчич («Динамо»)
3. З. Вукич («Шахтар»)

2004Редагувати

1. Діого Ринкон («Динамо»)
2. Ф. Матузалем («Шахтар»)
3. Г. Гавранчич («Динамо»)

2005Редагувати

1. Ф. Матузалем («Шахтар»)
2. Діого Ринкон («Динамо»)
3. Брандао («Шахтар»)

2006Редагувати

1. Ф. Матузалем («Шахтар»)
2. М. Шацьких («Динамо»)
3. Ч. Марика («Шахтар»)

2007Редагувати

1. І. Бангура («Динамо»)
2. Фернандиньо («Шахтар»)
3. Д. Срна («Шахтар»)

2008Редагувати

1. Д. Коельо («Металіст»)
2. Д. Срна («Шахтар»)
3. І. Бангура («Динамо»)

2009Редагувати

1. Д. Срна («Шахтар»)
2. Фернандиньо («Шахтар»)
3. Жадсон («Шахтар»)

2010Редагувати

1. Д. Срна («Шахтар»)
2. Тайсон («Металіст»)
3. Вілліан («Шахтар»)

2011Редагувати

1. Тайсон («Металіст»)
2. К. Шав'єр («Металіст»)
3. Вілліан («Шахтар»)

2012Редагувати

1. Г. Мхитарян («Шахтар»)
2. Вілліан («Шахтар»)
3. Фернандиньо («Шахтар»)

2013Редагувати

1. Х. Соса («Металіст»)
2. Г. Мхитарян («Шахтар»)
3. Д. Срна («Шахтар»)

2014Редагувати

1. Л. Адріано («Шахтар»)
2. Д. Срна («Шахтар»)
3. К. Шав'єр («Металіст»)

2015Редагувати

1. А. Тейшейра («Шахтар»)
2. Матеус («Дніпро»)
3. А. Драгович («Динамо»)

За опитуванням газети «Молодь України»Редагувати

2016Редагувати

1. Р. Форстер («Зоря»)
2. Марлос («Шахтар»)
3. Д. Віда («Динамо»)

2017Редагувати

1. Д. Мбокані («Динамо»)
2. Фред («Шахтар»)
3. Бернард («Шахтар»)

2018Редагувати

1. Б. Вербич («Динамо»)
2. Ісмаїлі («Шахтар»)
3. Тайсон («Шахтар»)

2019Редагувати

1. Тайсон («Шахтар»)
2. Ісмаїлі («Шахтар»)
3. М. Соломон («Шахтар»)

Молодий футболіст року в УкраїніРедагувати

Нагорода найкращому вітчизняному гравцеві до 21 року. Присуджується сайтом sport.ua, перед тим —