Футболіст року (Україна)

Футболіст року — нагорода найкращому футболістові в Україні, яку з 2018 року присуджує сайт часопису «Український футбол». До цього відповідні опитування проводили газети «Радянський спорт» (з 1965 року — «Спортивна газета»), «Комсомольское знамя», «Молодь України» та «Український футбол», а ще раніше — Федерація футболу України (щоправда, в різні роки вона носила різні назви). В опитуванні беруть участь журналісти, вболівальники і футбольні фахівці, кожен із яких називає свою трійку лауреатів. За перше місце нараховуються три очки, за друге — два, за третє — одне. Номінантами можуть бути футболісти з українським громадянством, які виступають не лише в національному чемпіонаті. Повноцінні опитування почалися з 1968 року. Втім, спочатку редакція «Українського футболу» ухвалила рішення взяти до уваги референдуми «Спортивної газети» 1960—1967 років, де визначалися найкращі спортсмени УРСР, — вичленивши із загальних списків представників футболу, отримали найкращих за відповідний період. Згодом були знайдені реєстри провідних гравців республіканських клубів за 1922—1931 роки, сформовані Українським науково-дослідним інститутом фізкультури та Центральним будинком фізкультури України, а по тому списки за період 1932—1940 та 1944—1959 років, коли за анкетування відповідали організації-попередники Федерації футболу України (у проміжку 1941—1943 опитування не проводилися через Другу світову війну). Конркурс має другу офіційну назву — «Кришталевий м'яч».

Емблема конкурсу

Опитування Українського науково-дослідного інституту фізкультуриРедагувати

1922Редагувати

1. І. Привалов («Штурм»)

2. М. Кротов («Штурм»)

3. О. Злочевський («Шкіртрест»)

Інші претенденти
4. І. Натаров («Штурм») 5. І. Єгоров (Спортклуб ім. Леніна К.)

1923Редагувати

1. І. Привалов («Штурм»)

2. М. Казаков («Штурм»)

3. І. Натаров («Штурм»)

Інші претенденти
4. В. Прокоф'єв («Містран» О.) 5. М. Капустін («Штурм»)

1924Редагувати

1. Р. Норов («Штурм»)

2. І. Привалов (КФКП)

3. О. Шпаковський (КФКП + «Штурм»)

Інші претенденти
4. Я. Алферов («Штурм») 5. Є. Губарєв (Клуб ім. Балабанова)

Опитування Центрального будинку фізкультури УкраїниРедагувати

1925Редагувати

1. І. Привалов («Рабіс»)

2. М. Кротов («Рабіс»)

3. В. Котов («Шкіртрест»)

Інші претенденти
4. А. Бем («Світло шахтаря») 5. О. Штрауб («Канатники»)

1926Редагувати

1. І. Привалов («Рабіс» / «Динамо» Х.)

2. Я. Алферов («Рабіс» / «Динамо» Х.)

3. О. Шпаковський («Рабіс» / «Динамо» Х.)

Інші претенденти
4. О. Штрауб («Канатники») 5. І. Кладько («Рабіс» / «Динамо» Х.)

1927Редагувати

1. І. Привалов («Динамо» Х.)

2. О. Штрауб («Канатники»)

3. Вол. Фомін («Динамо» Х.)

Інші претенденти
4. М. Малхасов («Містран» О.) 5. О. Шпаковський («Динамо» Х.)

1928Редагувати

1. О. Бабкін (ХПЗ)

2. К. Фомін («Динамо» Х.)

3. І. Привалов («Динамо» Х.)

Інші претенденти
4. М. Печений («Містран») 5. І. Кладько («Динамо» Х.) 6. Вол. Фомін («Динамо» Х.) 7. О. Шпаковський («Динамо» Х.) 8. П. Семенов («Динамо» Х.) 9. Я. Алферов («Динамо» Х.) 10. К. Піонтковський («Шкіртрест» + «Динамо»)

1929Редагувати

1. К. Піонтковський («Динамо»)

2. О. Шпаковський («Динамо» Х.)

3. О. Штрауб («Канатники»)

Інші претенденти
4. І. Привалов («Динамо» Х.) 5. Вол. Фомін («Динамо» Х.) 6. О. Бабкін (ХПЗ) 7. Ф. Тютчев («Динамо») 8. А. Ідзковський («Динамо») 9. С. Синиця («Динамо»)

1930Редагувати

1. К. Піонтковський («Динамо»)

2. Вол. Фомін («Динамо» Х.)

3. М. Малхасов («Динамо»)

Інші претенденти

4. О. Штрауб («Канатники»)

5. І. Привалов («Динамо» Х.)

6. М. Гичкін («Містран»)

7. М. Печений («Динамо»)

8. І. Кладько («Динамо» Х.)

9. М. Фомін («Динамо» Х.)

10. М. Денисов («Динамо»)

11. В. Садовський («Динамо»)

12. О. Шпаковський («Динамо» Х.)

1931Редагувати

1. К. Піонтковський («Динамо»)

2. І. Привалов («Динамо» Х.)

3. О. Бабкін (ХПЗ)

Інші претенденти
4. М. Свиридовський («Динамо») 5. П. Паровишников («Динамо» Х.) 6. Ф. Тютчев («Динамо») 7. М. Малхасов («Динамо»)

Опитування Всеукраїнської футбольної секціїРедагувати

1932Редагувати

1. О. Бабкін (ХПЗ)

2. В. Прокоф'єв («Динамо»)

3. К. Фомін («Динамо» Х.)

Інші претенденти
4. М. Зуб («Желдор» Х.) 5. О. Шпаковський («Динамо» Х.) 6. І. Привалов («Динамо» Х.)

1933Редагувати

1. К. Щегоцький («Динамо»)

2. М. Фомін («Динамо» Х.)

3. Ф. Тютчев («Динамо»)

Інші претенденти
4. І. Привалов («Динамо» Х.) 5. К. Фомін («Динамо» Х.) 6. П. Лайко («Динамо» Дн.)

1934Редагувати

1. А. Ідзковський («Динамо»)

2. К. Фомін («Динамо» Х.)

3. К. Щегоцький («Динамо»)

Інші претенденти
4. В. Шиловський («Динамо» Дн. + «Динамо») 5. П. Лайко («Динамо» Дн.) 6. Д. Кирилов («Динамо» Х.)

1935Редагувати

1. В. Шиловський («Динамо»)

2. П. Лайко («Динамо» Дн.)

3. М. Трусевич («Динамо» О.)

Інші претенденти
4. К. Фомін («Динамо») 5. К. Щегоцький («Динамо») 6. М. Балакін («Желдор» К.)

1936Редагувати

1. К. Щегоцький («Динамо»)

2. В. Шиловський («Динамо»)

3. М. Махиня («Динамо»)

Інші претенденти
4. М. Трусевич («Динамо») 5. М. Гончаренко («Динамо») 6. В. Гребер («Динамо» Дн. + «Динамо»)

Опитування Футбольно-хокейної секції УкраїниРедагувати

1937Редагувати

1. П. Комаров («Динамо»)

2. І. Кузьменко («Динамо»)

3. А. Ідзковський («Динамо»)

Інші претенденти
4. П. Лайко («Динамо» Дн. + «Динамо») 5. В. Гребер («Динамо») 6. О. Клименко («Динамо»)

1938Редагувати

1. М. Гончаренко («Динамо»)

2. П. Лайко («Динамо»)

3. І. Кузьменко («Динамо»)

Інші претенденти
4. Й. Ліфшиць («Динамо») 5. Л. Орєхов («Динамо» О.) 6. П. Комаров («Динамо»)

1939Редагувати

1. І. Кузьменко («Динамо»)

2. В. Шиловський («Динамо»)

3. Г. Балаба («Стахановець»)

Інші претенденти
4. Г. Бикезін («Стахановець») 5. П. Комаров («Динамо») 6. М. Трусевич («Динамо»)

1940Редагувати

1. П. Лайко («Динамо»)

2. М. Трусевич («Динамо»)

3. Г. Бикезін («Стахановець»)

Інші претенденти
4. М. Махиня («Динамо») 5. М. Балакін («Динамо») 6. О. Скоцень («Динамо»)

1944Редагувати

1. М. Махиня («Динамо»)

2. П. Віньковатов («Динамо»)

3. А. Ідзковський («Динамо»)

Інші претенденти
4. О. Брагін («Динамо» О.) 5. М. Кузнєцов («Стахановець») 6. Ю. Зубач («Динамо» Лв.)

1945Редагувати

1. А. Ідзковський («Динамо»)

2. В. Рогозянський («Локомотив»)

3. С. Васильєв («Динамо»)

Інші претенденти
4. С. Орлов («Локомотив») 5. А. Горохов («Локомотив») 6. Д. Васильєв («Динамо»)

1946Редагувати

1. П. Віньковатов («Динамо»)

2. А. Зубрицький («Динамо»)

3. Б. Гуркін («Локомотив»)

Інші претенденти
4. А. Лерман («Динамо») 5. Ф. Дашков («Локомотив») 6. М. Махиня («Динамо»)

Опитування Секції футболу УкраїниРедагувати

1947Редагувати

1. П. Віньковатов («Динамо»)

2. А. Лерман («Динамо»)

3. Г. Пономарьов («Динамо»)

Інші претенденти
4. А. Зубрицький («Динамо») 5. В. Севастьянов («Динамо») 6. П. Дементьєв («Динамо»)

1948Редагувати

1. П. Віньковатов («Динамо»)

2. О. Принц («Динамо»)

3. Ф. Дашков («Динамо»)

Інші претенденти
4. М. Уграїцький («Локомотив») 5. Г. Пономарьов («Динамо») 6. Г. Борзенко («Локомотив»)

1949Редагувати

1. Г. Борзенко («Локомотив»)

2. Ф. Дашков («Динамо»)

3. В. Жилін («Динамо»)

Інші претенденти
4. П. Віньковатов («Динамо») 5. М. Уграїцький («Локомотив») 6. А. Лерман («Динамо»)

1950Редагувати

1. Вік. Фомін («Шахтар»)

2. П. Віньковатов («Динамо»)

3. Д. Товт («Динамо»)

Інші претенденти

4. В. Колесников («Шахтар»)

5. М. Уграїцький («Локомотив»)

6. Г. Пономарьов («Динамо»)

Жодного нашого футболіста п'ятдесятих преса не хвалила так, як лівого крайнього Віктора Фоміна: на злеті кар'єри часто засмучував кіперів, однак його «коронку» втілювали артистичний прорив флангом і простріл до штрафного.

1951Редагувати

1. О. Пономарьов («Шахтар»)

2. О. Алпатов («Шахтар»)

3. Ф. Дашков («Динамо»)

Інші претенденти
4. Г. Борзенко («Локомотив») 5. Вік. Фомін («Шахтар») 6. М. Дегтярьов («Шахтар»)

Олександр Пономарьов — форвард-самоук, коренастий та клишоногий, ішов напролом, долаючи опір захисників, і могутньо бив по воротах нині призабутою манерою «з носка»; за союзну «бронзу» Донбас має дякувати насамперед йому.

1952Редагувати

1. В. Голубєв («Динамо»)

2. А. Зазроєв («Динамо»)

3. М. Михалина («Динамо»)

Інші претенденти
4. П. Тищенко («Динамо») 5. Е. Юст («Динамо») 6. В. Богданович («Динамо»)

Пластичний, крижастий, довгорукий, смаглявий, кучерявий, губатий… — ці «атестації» вказують на посланця чорної раси й славного центрбека Віталія Голубєва, любителя ударів «ножицями», рупора «срібної» динамівської команди.

1953Редагувати

1. Г. Борзенко («Локомотив»)

2. М. Коман («Динамо»)

3. В. Голубєв («Динамо»)

Інші претенденти
4. А. Ларіонов («Динамо») 5. В. Мар'єнко («Шахтар») 6. А. Лерман («Динамо»)

Красивий, стрункий, технічний і вигадливий у грі харків'янин Георгій Борзенко першим у нас почав практикувати «сухі листи», а в році, позначеному «холодним літом», забив у чемпіонаті СРСР найбільше з-поміж українців.

1954Редагувати

1. Вік. Фомін («Динамо»)

2. М. Коман («Динамо»)

3. А. Зазроєв («Динамо»)

Інші претенденти
4. В. Голубєв («Динамо») 5. О. Макаров («Динамо») 6. Т. Попович («Динамо»)

Коли до Русі-України завітала союзна Чаша, Віктор Фомін був найкориснішим серед звитяжців — київських «міліціонерів»: виконав якнайбільше ривків по лівій брівці, прикрашаючи їх фінтами, а завершуючи — результативними пасами.

1955Редагувати

1. М. Коман («Динамо»)

2. О. Макаров («Динамо»)

3. Вік. Фомін («Динамо»)

Інші претенденти
4. М. Думанський («Шахтар») 5. В. Терентьєв («Динамо») 6. О. Алпатов («Шахтар»)

«Верховинець» Михайло Коман — нападник пересічних спортивних даних, але хитрий і чутливий до гострих епізодів — найпершим у літописі «Динамо» досяг голевої позначки «200»; передолімпійського року виявився снайпером № 1 команди.

1956Редагувати

1. М. Коман («Динамо»)

2. Ю. Войнов («Динамо»)

3. В. Терентьєв («Динамо»)

Інші претенденти
4. Вік. Фомін («Динамо») 5. В. Каневський («Динамо») 6. О. Макаров («Динамо»)

Яскравою рисою лівого інсайда Михайла Комана, наконечника не лише киян, а й збірної УРСР, була виняткова продуктивність дій: несильним ударом ногою чи головою (інколи — кулаком…) забивав вирішальні м'ячі, часто — «з нічого».

1957Редагувати

1. Ю. Войнов («Динамо»)

2. М. Коман («Динамо»)

3. Вік. Фомін («Динамо»)

Інші претенденти
4. Є. Лемешко («Динамо») 5. В. Каневський («Динамо») 6. Г. Грамматикопуло («Динамо»)

Тренери, які працювали з Юрієм Войновим, бачили в ньому конструктора гри, виконавця, котрий зв'язує оборону й атаку; його вага надто відчувалася під час травм або дискваліфікацій: тоді у поставі столичних динамівців виникав сумбур.

1958Редагувати

1. Ю. Войнов («Динамо»)

2. В. Каневський («Динамо»)

3. А. Голодець («Динамо»)

Інші претенденти
4. Вік. Фомін («Динамо») 5. В. Єрохін («Динамо») 6. І. Бобошко («Шахтар»)

По завершенні шведського мундіалю Юрій Войнов (єдиний «речник» України на турнірі) увійшов до однієї з неофіційних збірних чемпіонату, а наприкінці грудня московські журналісти нагородили його званням найліпшого футболіста СРСР.

Опитування Федерації футболу УкраїниРедагувати

1959Редагувати

1. Ю. Войнов («Динамо»)

2. В. Лобановський («Динамо»)

3. В. Турянчик («Спартак» Уж. + «Динамо»)

Інші претенденти
4. В. Аляб'єв («Шахтар») 5. В. Каневський («Динамо») 6. А. Гаваші («Спартак» Уж. + «Динамо»)

Тогорічного літа в Києві зчинилася зміна генерацій: прийшов новий наставник і талановите поповнення з різних кінців республіки, функцію ж «зв'язківця» між «стариками» та молоддю успішно виконав «болгарський росіянин» Юрій Войнов.

Опитування «Спортивної газети»Редагувати

1960Редагувати

1/11. Ю. Войнов («Динамо»)

2/14. В. Лобановський («Динамо»)

3/17. В. Каневський («Динамо»)

Інші претенденти
4/22. В. Серебряников («Динамо») 5/29. О. Базилевич («Динамо»)

Перше опитування виграв Юрій Войнов — можливо, найкращий півоборонець в історії нашого футболу: технічний, із відмінними фізичними даними, працездатністю й баченням поля гравець став тоді єдиним українцем — володарем Кубка Європи.

1961Редагувати

1/7. О. Макаров («Динамо»)

2/8. В. Каневський («Динамо»)

3/11. О. Базилевич («Динамо»)

Інші претенденти
4/14. М. Головко («Шахтар») 5/18. В. Серебряников («Динамо») 6/20. В. Сальков («Шахтар»)

Не надто високого, як для воротаря, зросту Олег Макаров грав зовні просто — без трюків і стрибків за неймовірними траєкторіями, проте саме його врівноваженість була фундаментом дебютного для республіки радянського «золота».

1962Редагувати

1/4. В. Лобановський («Динамо»)

2/15. А. Біба («Динамо»)

3/17. В. Серебряников («Динамо»)

Інші претенденти

4/20. В. Турянчик («Динамо»)

5/27. М. Головко («Шахтар»)

Руде волосся, сутула худорлява постать, унікальна техніка, коли його рухи здаються дещо незграбними й уповільненими, — таким запам'ятався лівий і центральний нападник Валерій Лобановський, який пост-чемпіонський рік провів корисніше за всіх.

1963Редагувати

1/12. В. Лобановський («Динамо»)

2/17. В. Каневський («Динамо»)

3/19. В. Серебряников («Динамо»)

Інші претенденти

4/25. О. Базилевич («Динамо»)

5/30. М. Головко («Шахтар»)

Нестандартність ігрового мислення, граціозна манера дриблінгу, неординарне виконання штрафних і кутових, а головне — висока культура пасу, як ознака зрілості, спонукали читачів удруге вивести Валерія Лобановського на вершину конкурсу.

1964Редагувати

1/3. В. Банников («Динамо»)

2/12. В. Каневський («Динамо»)

3/21. В. Москаленко («Чорноморець»)

Інші претенденти

4/26. В. Хмельницький(«Шахтар»)

5/29. В. Серебряников («Динамо»)

6/30. А. Біба («Динамо»)

Віктор Банников явив нам новий типаж голкіпера, поєднавши ефектність і ефективність дій: «повітряні» дугоподібні стрибки, бажання зіграти «на публіку» підкріплювалися надійністю, а піком оцього «симбіозу» став кубковий для «Динамо» сезон.

1965Редагувати

1/7. В. Хмельницький («Динамо»)

2/12. В. Банников («Динамо»)

3/19. Й. Сабо («Динамо»)

Інші претенденти

4/26. В. Соснихін («Динамо»)

5/28. В. Серебряников («Динамо»)

До появи в Києві лівий крайній Віталій Хмельницький діяв у типовій, для гравця своєї позиції, манері, тобто «в жолобку»; легендарний «Дід» урізноманітнив його гру — верткий форвард почав зміщуватися в центр, миттєво завоювавши симпатії столиці.

1966Редагувати

1/5. А. Біба («Динамо»)

2/7. А. Бишовець («Динамо»)

3/13. Й. Сабо («Динамо»)

Інші претенденти

4/16. В. Поркуян («Динамо»)

5/18. В. Серебряников («Динамо»)

6/20. Ф. Медвідь («Динамо»)

Коли, за задумом наставників, лівий інсайд Андрій Біба перетворився на диспетчера, результат перевершив найсміливіші очікування: зміна ролі вивільнила весь наявний у гравцеві потенціал організатора, рівного якому в нас досі не народилося.

1967Редагувати

1/6. В. Турянчик («Динамо»)

2/17. А. Бишовець («Динамо»)

3/19. В. Банников («Динамо»)

Інші претенденти
4/23. В. Серебряников («Динамо») 5/24. В. Мунтян («Динамо») 6/26. Й. Сабо («Динамо») 7/28. Ф. Медвідь («Динамо»)

Закарпатця Василя Турянчика вважають центральним оборонцем № 1 у літописі вітчизняної гри в шкіряний м'яч: футбольний гросмейстер, непрохідний, по-британськи технічний; став українським першопрохідцем, а того року — класиком амплуа «хвилеріза».

Опитування газети «Комсомольское знамя»Редагувати

1968Редагувати

1. В. Турянчик («Динамо») — 86 очок (22+9+2)

1. В. Мунтян («Динамо») — 86 (16+16+6)

3. Ю. Дегтярьов («Шахтар») — 19 (0+4+11)

Інші претенденти

4. А. Пузач («Динамо») — 18 (3+1+7)

5. Й. Сабо («Динамо») — 16 (1+5+3)

6. В. Хмельницький («Динамо») — 11

7. В. Соснихін («Динамо») — 7

8. С. Круликовський («Динамо») — 5

9. А. Бишовець («Динамо») — 4

10. В. Серебряников («Динамо») — 4

11. Вік. Лисенко («Чорноморець») — 4

12. Ф. Медвідь («Динамо») — 3

13. Є. Рудаков («Динамо») — 2

14. С. Шкляр («Зоря» + «Динамо») — 2

15. С. Звенигородський («Чорноморець») — 2

16. Г. Лихачов («Карпати») — 1

Дебютний повноцінний референдум завершився «подвійною» вікторією: тріумфували Василь Турянчик, який наприкінці кар'єри вражав тактичною підкованістю, і молодий Володимир Мунтян, чи не найобдарованіший український футболіст «усіх часів».

Деві Аркадьєв згадував у книзі «Футбол Лобановського», як «згори» було дано вказівку зробити «подвійну вікторію», мовляв, «…ми збираємося Турянчика на пенсію відправляти, а він у вас найкращий футболіст року ?». Насправді найкращим футболістом за результатами опитування став Василь Турянчик.

Опитування газети «Молодь України»Редагувати

1969Редагувати

Інші претенденти

А. Пузач («Динамо»)

В. Турянчик («Динамо»)

А. Боговик («Динамо»)

Ф. Медвідь («Динамо»)

Вол. Левченко («Динамо»)

Й. Сабо («Динамо»)

Р. Поточняк («Карпати»)

Л. Броварський («Карпати»)

В. Данилюк («Карпати»)

С. Решко («Чорноморець»)

В. Прокопенко («Чорноморець»)

Ю. Дегтярьов («Шахтар»)

Найстабільніший гравець шістдесятих, видатний плеймейкер із неповторною пластикою Віктор Серебряников пройшов шлях од правого інсайда до лівого півоборонця, а «срібного» для «блакитно-білих» сезону вивів виконання штрафних на космічний рівень.

1970Редагувати

Інші претенденти

А. Бишовець («Динамо») — 256
В. Поркуян («Чорноморець») — 152
В. Хмельницький(«Динамо») — 96
І. Кульчицький («Карпати») — 93
В. Соснихін («Динамо») — 77
О. Ткаченко («Зоря») — 74
О. Прохоров («Металург» З. + «Динамо») — 61
Р. Поточняк («Карпати»)
Г. Лихачов («Карпати»)
В. Семенов («Зоря»)
А. Гринько («Дніпро»)
В. Кутін («Металург» З.)
Л. Броварський («Карпати»)
Є. Рудаков («Динамо»)
В. Романюк («Дніпро»)
Б. Грещак («Карпати»)
В. Єременко («Металург» З.)

І. Герег («Карпати»)

М. Пінчук («Зоря»)

Ф. Медвідь («Динамо»)

О. Журавльов («Шахтар» (Кадіївка) + «Зоря»)

В. Матвієнко («Металург» З. + «Динамо»)

П. Данильчук («Карпати»)

«Золотого хлопчика» Володимира Мунтяна доля обдарувала по-королівськи, «зекономивши» хіба що на зрості: бездоганна техніка, «котяче» обходження з м'ячем, відмінна координація, удар із обох ніг; як і вся команда, провів рік нерівно й елегантно.

1971Редагувати

Інші претенденти

А. Шульженко («Зоря»)

В. Гургач («Металург» З.)

С. Доценко («Динамо»)

О. Журавльов («Зоря»)

С. Решко («Динамо»)

М. Фоменко («Зоря»)

В. Трошкін («Динамо»)

О. Блохін («Динамо»)

Євген Рудаков, провідний у нашій історії голкіпер, воротарський фах викристалізував до мінімалізму: зовні наче незграбний, усю кар'єру захищав рубіж максимально чітко й класно, переживши того сезону зоряний час жовтневого вечора у Севільї.

1972Редагувати

Інші претенденти

М. Форкаш («Зоря»)

С. В. Кузнецов («Зоря»)

Ю. Дегтярьов («Шахтар»)

Й. Бордаш («Говерла»)

М. Русин («Говерла»)

О. Христян («Дніпро»)

В. Лябик («Дніпро»)

Ю. Губич («Шахтар»)

В. Кащей («Шахтар»)

Спортивний шлях Олега Блохіна — це три нерівні частини: попервах він був таким-собі «бігунком», який часто забивав, на швидкості втікаючи від оборонців, як у своєму дебютному чемпіонаті за основу, коли вперше виграв змагання голеадорів.

1973Редагувати

Інші претенденти

М. Фоменко («Динамо») — 3403
В. Онищенко («Зоря») — 3308

А. Коньков («Шахтар»)

Л. Буряк («Динамо»)

Е. Губаній («Металург» З.)

О. Ткаченко («Зоря»)

Р. Хижак («Карпати»)

В. Маслов («Дніпро»)

С. Чопей («Спартак» І.-Ф.)

Є. Рудаков («Динамо»)

С. В. Кузнецов («Зоря»)

В. Звягінцев («Шахтар»)

В. Матвієнко («Динамо»)

В. Колотов («Динамо»)

В. Трошкін («Динамо»)

Мало хто пам'ятає: цей рік був останнім, коли Олег Блохін виступав як «чистий» крайній форвард — причому робив це чудово, що дало змогу вдруге перемогти у стрілецькому конкурсі; незабаром хлопчина побачить у грі одного голландця, й усе зміниться.

1974Редагувати

Інші претенденти

Л. Колтун («Дніпро»)

П. Слободян («Дніпро»)

В. Поркуян («Дніпро»)

В. Старухін («Шахтар»)

М. Соколовський («Шахтар»)

О. Васін («Шахтар»)

Ю. Васенін («Зоря»)

В. Кузнєцов («Зоря»)

С. В. Кузнецов («Зоря»)

В. Зубков («Чорноморець»)

Г. Сапожников («Чорноморець»)

М. Фоменко («Динамо»)

А. Шепель («Динамо»)

С. Решко («Динамо»)

В. Матвієнко («Динамо»)

Р. Поточняк («Карпати»)

Ф. Чорба («Карпати»)

В. Данилюк («Карпати»)

В. Кириченко («Спартак» І.-Ф.)

М. Климов («Таврія»)

Ю. Аджем («Таврія»)

«Тотальний» варіант гри мільйонів приніс у столицю УРСР Метр, а це прямо вплинуло на функції Олега Блохіна: відтепер київська «11-ка» взяв за звичку маневрувати по всьому периметру атаки, й третє звання головного каноніра першості не забарилося.

1975Редагувати

Інші претенденти
В. Колотов («Динамо») А. Коньков («Динамо») В. Звягінцев («Шахтар»)

«Діамантовий» сезон Олега Блохіна — єдиного українського футболіста, котрий відповідає всім параметрам поняття «геній» — увінчався короною найкращого гравця континенту, яка назавше ввела його в елітну когорту «зірок» світового масштабу.

1976Редагувати

Інші претенденти
А. Коньков («Динамо») Ф. Чорба («Карпати») П. Слободян («Динамо»)

Упродовж невдалого на всіх фронтах року висока кремезна постать Олега Блохіна, спортсмена з небаченою швидкістю, стрімким дриблінгом, умінням зіграти на випередження, спалахувала в усій повноті доволі рідко, проте частіше за інших.

1977Редагувати

Інші претенденти
В. Безсонов («Динамо») Л. Буряк («Динамо») О. Бережний («Динамо») В. Веремєєв («Динамо») В. Лещук («Чорноморець»)

П'ятий титул бомбардира № 1 чемпіонату СРСР Олегові Блохіну забезпечили «шахова» манера мислити на кілька ходів уперед, майстерна гра головою, безпомилкова координація, здатність віддати пас на будь-яку відстань і відчуття позиції.

1978Редагувати

Інші претенденти
М. Латиш («Шахтар») — 2254 В. Юрковський («Динамо») — 2130 В. Старухін («Шахтар») — 2112

Із цього сезону проблеми зі спиною набули статусу ключової болячки Олега Блохіна: так, усі «козирі» зосталися при нім, але тепер їхнє розкриття вимагало додаткових зусиль; дивовижно, та саме тоді нападник забив чи не найбільше «слаломних» м'ячів.

1979Редагувати

Інші претенденти
О. Хапсаліс («Динамо») — 1069 А. Коньков («Динамо») — 867

Найперший не київський тріумфатор Віталій Старухін на полі рухався мало: його стихією було вичікування шансу, з подальшим ривком і ударом — зазвичай головою; коли «Шахтар» удруге завоював «срібло» радянської ліги, став її найкращим снайпером.

1980Редагувати

Інші претенденти

Ю. Горячев («Чорноморець») — 3171
Ю. Роменський («Динамо») — 3124

В. Веремєєв («Динамо»)

А. Коньков («Динамо»)

В. Євтушенко («Динамо»)

В. Лозинський («Динамо»)

Вік. Чанов («Шахтар»)

В. П'яних («Шахтар»)

Ю. Суслопаров («Карпати»)

Олег Блохін, винятково обдарований і стабільний футболіст, досягши зрілості, бомбардирських і швидкісних якостей не втратив, набувши інших — асистентських і організаторських, часто самотужки «витягуючи» гру обох команд, чиї кольори захищав.

1981Редагувати

Інші претенденти

В. Безсонов («Динамо») — 6123
В. Веремєєв («Динамо») — 5418

А. Баль («Динамо»)

В. Лозинський («Динамо»)

А. Коньков («Динамо»)

С. Балтача («Динамо»)

В. Грачов («Шахтар»)

М. Михайлов («Динамо»)

О. Погорєлов («Дніпро»)

Аскетизм Олега Блохіна у ставленні до себе дав йому довге життя у спорті, а щодо сезону, то, крім лідерства в Києві, зіграв роль perpetuum mobile радянської збірної, удев'яте здобувши лаври українського Футболіста року, а це — рекорд на всі часи.

1982Редагувати

Інші претенденти

Уже встановилася думка, що Анатолій Дем'яненко — найкращий крайній захисник радянського футболу: завдяки широченному кроку мав обширний фронт дій, а вроджена самовідданість вивела його з когорти винних у невдачі на іспанському мундіалі.

1983Редагувати

О. Таран («Дніпро») — 6462 (829+372+181+102+82)
В. Грачов («Шахтар») — 6122
A. Дем'яненко («Динамо») — 4873

Інші претенденти
Г. Литовченко («Дніпро») — 3175 М. Соколовський («Шахтар») — 2727 О. Блохін («Динамо») O. Протасов («Дніпро») С. Балтача («Динамо») В. Єлінскас («Шахтар») А. Баль («Динамо»)

«Дніпро» мусив виграти чемпіонат СРСР, аби його представник переміг у конкурсі: «піонером» виявився Олег Таран — форвард, якого вирізняли цікаві рішення при завершенні атак і голеве чуття; обезсмертив себе хет-триком у вирішальній грі першості.

1984Редагувати

Інші претенденти

В. Плоскіна («Чорноморець») — 2786
В. Грачов («Шахтар») — 2115

I. Бєланов («Чорноморець»)

A. Дем'яненко («Динамо»)

С. Краковський («Дніпро»)

Ю. Тарасов («Металіст»)

О. Таран («Дніпро»)

М. Соколовський («Шахтар»)

Ю. Роменський («Чорноморець»)

С. Балтача («Динамо»)

В. Безсонов («Динамо»)

Провідний «хвилеріз» десятиліття (його виокремлювали витривалість і функціональність плюс «фірмовий» удар), Геннадій Литовченко з тих, хто цілком реалізував свій потенціал, зігравши стрижневу роль у здобутті клубом «бронзи» й виступах збірної.

1985Редагувати

Інші претенденти

О. Заваров («Динамо») — 2175
В. Безсонов («Динамо») — 625

І. Яремчук («Динамо»)

М. Михайлов («Динамо»)

В. Плоскіна («Чорноморець»)

О. Кузнєцов («Динамо»)

С. Балтача («Динамо»)

С. Краковський («Дніпро»)

О. Таран («Дніпро»)

В. Рац («Динамо»)

А. Баль («Динамо»)

І. Вишневський («Дніпро»)

С. Пучков («Дніпро»)

В. Євсєєв («Динамо»)

С. Башкиров («Дніпро»)

П. Яковенко («Динамо»)

Г. Литовченко («Дніпро»)

В. Євтушенко («Динамо»)

В. Грачов («Шахтар»)

Повторити успіх Анатолієві Дем'яненку допомогла неабияка, для його амплуа, результативність, яка (у поєднанні з фізичним вишколом, ігровою мудрістю, схильністю до комбінаційного маневрування) зробила з нього уособлення оборонця новітнього штибу.

1986Редагувати

Інші претенденти
П. Яковенко («Динамо») — 3112 В. Рац («Динамо») — 1756

Координатор наступу третьої «золотої» плеяди в історії «Динамо» Олександр Заваров був віртуозом, в якого печать індивідуальності лежала на всьому — техніці, обвідці, мисленні, а славного сезону щоматчу брав участь у більшості ігрових ситуацій.

1987Редагувати

1. О. Михайличенко («Динамо») — 2585

2. O. Протасов («Дніпро») — 2347

3. О. Заваров («Динамо») — 1865

Інші претенденти

4. О. Блохін («Динамо») — 1638

5. Г. Литовченко («Дніпро») — 1351

I. Бєланов («Динамо»)

В. Тищенко («Дніпро»)

Л. Буряк («Металіст»)

В. Євтушенко («Динамо»)

І. Яремчук («Динамо»)

В. Городов («Дніпро»)

В. Грачов («Шахтар»)

О. Чередник («Дніпро»)

Вік. Чанов («Динамо»)

A. Дем'яненко («Динамо»)

А. Баль («Динамо»)

В. Рац («Динамо»)

В. Безсонов («Динамо»)

О. Кузнєцов («Динамо»)

І. Петров («Шахтар»)

Г. Перепаденко («Чорноморець»)

В. Плоскіна («Чорноморець»)

П. Яковенко («Динамо»)

О. Таран («Дніпро»)

С. Шматоваленко («Динамо»)

Ю. Тарасов («Металіст»)

Аристократична комплекція, бачення поля, вміння хльостко «стрельнути» по воротах — усе це про Олексія Михайличенка, найяскравішого гравця СРСР кінця вісімдесятих; того року таки влився в основу киян, ставши незамінним і в національній команді.

1988Редагувати

1. О. Михайличенко («Динамо») — 226748

2. О. Заваров («Динамо») — 112076

3. Є. Шахов («Дніпро») — 35175

Інші претенденти

4. В. Лютий («Дніпро») — 17321

5. В. Рац («Динамо») — 9129

6. О. Кузнєцов («Динамо»)

7. Ю. Тарасов («Металіст»)

8. О. Протасов («Динамо»)

9. A. Дем'яненко («Динамо»)

10. І. Вишневський («Дніпро»)

11. О. Чередник («Дніпро»)

12. В. Тищенко («Дніпро»)

13. I. Бєланов («Динамо»)

14. В. Плоскіна («Чорноморець»)

15. Г. Аджоєв («Металіст»)

16. С. Пучков («Дніпро»)

17. Г. Литовченко («Динамо»)

18. В. Безсонов («Динамо»)

І. Якубовський («Металіст»)

Е. Сон («Дніпро»)

В. Багмут («Дніпро»)

Європейське «срібло» й олімпійське «золото» — не багато футболістів у світі, здатних похвалитися таким річним «уловом», а Олексій Михайличенко, фактурний нападник і центральний півоборонець із рідкісним «силовим» дриблінгом — може.

1989Редагувати

Інші претенденти
О. Протасов («Динамо») — 49967 Г. Кондратьєв («Чорноморець») — 27138

Вочевидь, талановитішого універсала, ніж Володимир Безсонов, у нас не було й не буде: «бронзового» сезону, після якого його кар'єра фактично завершилася, цей напрочуд працездатний і тактично грамотний футболіст грав на правій брівці як вінгер.

1990Редагувати

Інші претенденти

Кажуть, що дриблінгом «як у Сергія Юрана» — з характерним утіканням од суперника — не оволодів жоден наш форвард; сам він запам'ятався останнім чемпіонським сезоном киян, коли здолав таку висоту, де втриматися було понад його сили.

Опитування газети «Український футбол»Редагувати

1991Редагувати

А. Цвейба («Динамо») — 241 (49+43+8)
С. Юран («Динамо») — 148 (35+16+11)
О. Саленко («Динамо») — 99 (17+16+16)

Інші претенденти

І. Кутепов («Динамо») — 74 (10+14+16)
С. Щербаков («Шахтар») — 37 (1+4+26)
І. Цимбалар («Чорноморець») — 26 (3+5+7)
Ю. Никифоров («Чорноморець») — 16 (1+3+7)
В. Шаран («Динамо») — 13 (0+5+3)
А. Канчельскіс («Шахтар») — 12 (1+3+3)
І. Гецко («Чорноморець») — 10 (0+1+8)
В. Гришко («Чорноморець») — 7 (1+2+0)
П. Яковенко («Динамо») — 7 (1+2+0)
В. Городов («Дніпро») — 4 (0+1+2)
С. Ковалець («Динамо») — 4 (0+1+2)
М. Кудрицький («Дніпро») — 3 (1+0+0)
В. Лебідь («Дніпро») — 3 (0+1+1)
А. Сидельников («Дніпро») — 2 (0+1+0)
С. Третяк («Чорноморець») — 2 (0+1+0)
С. Шматоваленко («Динамо») — 2 (0+1+0)
Ю. Дудник («Металург» З.) — 2 (0+0+2)
С. Заєць («Динамо») — 2 (0+0+2)
С. Беца («Динамо») — 1 (0+0+1)
О. Кошелюк («Чорноморець») — 1 (0+0+1)
І. Леонов («Шахтар») — 1 (0+0+1)
О. Призетко («Металіст») — 1 (0+0+1)
В. Тищенко («Дніпро») — 1 (0+0+1)
І. Яворський («Нива» Т.) — 1 (0+0+1)

Стопер Ахрік Цвейба вважався захисником надійним, холоднокровним і розсудливим: діяв дуже строго, до нападу практично не підключався, внісши у наш футбол, ослаблений масовим від'їздом гравців за кордон, яскравості кавказького майстра.

1992Редагувати

Інші претенденти

І. Цимбалар («Чорноморець») — 41 (3+13+6)
А. Дем'яненко («Динамо») — 39 (4+10+7)
С. Шевченко («Таврія») — 37 (5+7+8)
А. Мущинка («Карпати» + «Металург» З.) — 31 (1+5+18)
Ю. Никифоров («Чорноморець») — 25 (3+5+6)
Д. Топчієв («Волинь» + «Карпати») — 22 (2+7+2)
В. Мартінкенас («Динамо») — 22 (1+5+9)
С. Ковалець («Динамо») — 14 (1+5+1)
С. Беженар («Дніпро») — 13 (3+2+0)
С. Гусєв («Чорноморець») — 11 (1+2+4)
В. Москвин («Дніпро») — 10 (1+2+3)
В. Дикий («Волинь») — 8 (0+4+0)
С. Дірявка («Дніпро») — 8 (0+4+0)
С. Третяк («Чорноморець») — 7 (1+2+0)
Є. Похлебаєв («Дніпро») — 7 (0+3+1)
Ю. Дудник («Металург» З.) — 6 (2+0+0)
І. Жабченко («Кремінь») — 6 (0+1+4)
Є. Драгунов («Шахтар») — 5 (1+1+0)
Ю. Гудименко («Таврія») — 4 (0+2+0)
Ю. Біличенко («Шахтар») — 4 (0+1+2)
В. Алістаров («Буковина») — 3 (0+1+1)
О. Головань («Металург» З.) — 3 (0+1+1)
О. Матвєєв («Динамо» + «Шахтар») — 3 (0+1+1)
І. Панкратьєв («Динамо») — 3 (0+1+1)
А. Покладок («Скала» + «Карпати») — 3 (0+1+1)
Ю. Сивуха («Металург» З.) — 3 (0+1+1)
С. Кандауров («Металіст») — 2 (0+1+0)
В. Колесник («Металіст») — 2 (0+1+0)
О. Чухлеба («Зоря-МАЛС» + «Дніпро») — 2 (0+1+0)
А. Юдін («Дніпро») — 2 (0+1+0)
С. Заєць («Динамо») — 2 (0+0+2)
О. Лужний («Динамо») — 2 (0+0+2)
О. Снігірьов («Верес») — 2 (0+0+2)
А. Цвейба («Динамо») — 2 (0+0+2)
С. Беца («Динамо») — 1 (0+0+1)
В. Городов («Дніпро») — 1 (0+0+1)
В. Косовський («Нива» В.) — 1 (0+0+1)
Ю. Максимов («Дніпро») — 1 (0+0+1)
О. Призетко («Металіст») — 1 (0+0+1)
В. Пушкуца («Олімпік» Х. + «Металіст») — 1 (0+0+1)
С. Ребров («Шахтар» + «Динамо») — 1 (0+0+1)
Ю. Сак («Чорноморець») — 1 (0+0+1)
О. Суслов («Чорноморець») — 1 (0+0+1)
Д. Хомуха («Металіст») — 1 (0+0+1)
Ю. Шелепницький («Чорноморець») — 1 (0+0+1)
Д. Шутков («Шахтар») — 1 (0+0+1)
С. Щербаков («Шахтар») — 1 (0+0+1)

Іще навесні того року Віктор Леоненко не мав нічого спільного з молодою державою, виблискуючи в російській лізі; та раптом він зі скандалом чкурнув до Києва, витратив тут деякий час на «розкачку» і так заграв, що затьмарив усіх у нашій першості.

1993Редагувати

В. Леоненко («Динамо») — 376 (108+24+4)
Т. Гусейнов («Чорноморець») — 87 (8+24+15)
Д. Михайленко («Дніпро») — 76 (4+24+16)

Інші претенденти

О. Лужний («Динамо») — 61 (6+13+17)
І. Кутепов («Динамо») — 50 (8+8+10)
А. Полунін («Дніпро») — 46 (7+8+9)
С. Коновалов («Дніпро») — 42 (1+16+7)
І. Яворський («Верес») — 37 (4+5+15)
С. Попов («Шахтар») — 35 (4+9+5)
С. Беженар («Дніпро») — 31 (5+3+10)
П. Шкапенко («Динамо») — 19 (1+4+8)
Ю. Романов («Темп») — 14 (2+2+4)
Д. Топчієв («Динамо») — 14 (1+4+3)
С. Сирота («Верес») — 14 (1+3+5)
А. Покладок («Карпати») — 11 (1+3+2)
О. Надуда («Нива» В.) — 10 (2+1+2)
С. Ребров («Динамо») — 8 (1+1+3)
А. Василитчук («Нива» Т.) — 8 (0+3+2)
І. Жабченко («Кремінь» + «Чорноморець») — 7 (2+0+1)
М. Медін («Дніпро») — 6 (0+2+2)
О. Матвєєв («Шахтар») — 5 (1+1+0)
С. Ралюченко («Торпедо» + («Темп»)) — 5 (1+1+0)
В. Циткін («Нива» В.) — 5 (1+1+0)
В. Воробйов («Кривбас») — 4 (1+0+1)
Ю. Сак («Чорноморець») — 4 (0+2+0)
О. Чижевський («Карпати») — 4 (0+2+0)
О. Кошелюк («Чорноморець») — 4 (0+1+2)
О. Євтушок («Нафтовик» + «Карпати») — 4 (0+0+4)
М. Дем'янчук («Нива» Т.) — 3 (1+0+0)
Ю. Максимов («Дніпро») — 3 (1+0+0)
В. Кривенцов («Шахтар») — 3 (0+1+1)
Д. Тяпушкін («Нива» Т.) — 3 (0+0+3)
Б. Фінкель («Буковина») — 3 (0+0+3)
С. Ковалець («Динамо») — 2 (0+1+0)
С. Круковець («Волинь») — 2 (0+1+0)
В. Москвин («Дніпро») — 2 (0+1+0)
Є. Похлебаєв («Дніпро») — 2 (0+1+0)
В. Тернавський («Нива» Т.) — 2 (0+1+0)
А. Хомин («Прикарпаття» + «Динамо») — 2 (0+1+0)
С. Шматоваленко («Динамо») — 2 (0+0+2)
Б. Бандура («Львів») — 1 (0+0+1)
Ю. Біличенко («Шахтар») — 1 (0+0+1)
Д. Білоус («Кристал» Ч-в + «Буковина») — 1 (0+0+1)
Ю. Букель («Чорноморець») — 1 (0+0+1)
С. Козаков («Поліграфтехніка») — 1 (0+0+1)
В. Косовський («Нива» В.) — 1 (0+0+1)
С. Леженцев («Кремінь» + «Нива» Т.) — 1 (0+0+1)
Г. Литовченко («Борисфен») — 1 (0+0+1)
Ю. Мартинов («Сіріус») — 1 (0+0+1)
Ю. Мокрицький («Карпати») — 1 (0+0+1)
А. Нікітін («Зоря-МАЛС») — 1 (0+0+1)
І. Плотко («Карпати») — 1 (0+0+1)
Віт. Пономаренко («Динамо») — 1 (0+0+1)
Б. Самардак («Верес») — 1 (0+0+1)
Б. Стронціцький («Карпати») — 1 (0+0+1)
В. Шаран («Динамо») — 1 (0+0+1)

Міцна статура, техніка за гранню ймовірного, пристойна швидкість, «лазерне» розуміння гри — такі враження від Віктора Леоненка у період злету: мав стати знаменитістю континентального рівня, проте з «Динамо» його, на жаль, не відпустили.

1994Редагувати

В. Леоненко («Динамо») — 395 (95+43+24)
О. Шовковський («Динамо») — 351 (69+58+28)
І. Петров («Шахтар») — 182 (17+41+49)

Інші претенденти

С. Коновалов («Дніпро») — 105 (11+25+22)
С. Ковалець («Динамо») — 95 (16+13+21)
Т. Гусейнов («Чорноморець») — 53 (5+9+20)
Г. Орбу («Шахтар») — 26 (3+5+7)
С. Беженар («Дніпро») — 25 (4+4+5)
В. Ващук («Динамо») — 23 (3+5+4)
О. Лужний («Динамо») — 21 (3+3+6)
А. Шевченко («Динамо») — 19 (1+3+10)
Д. Тяпушкін («Нива» Т. + «Спартак» Росія) — 17 (3+3+2)
В. Кривенцов («Шахтар») — 15 (1+4+4)
І. Юрченко («Прикарпаття») — 14 (2+3+2)
О. Антюхін («Таврія») — 10 (1+2+3)
Д. Шутков («Шахтар») — 9 (1+2+2)
Д. Михайленко («Дніпро» + «Динамо») — 8 (2+1+0)
В. Косовський («Нива» В. + «Динамо») — 8 (0+3+2)
І. Кутепов («Динамо-Газовик» Росія) — 7 (0+3+1)
С. Ребров («Динамо») — 7 (0+2+3)
А. Хомин («Динамо») — 6 (0+2+2)
С. Леженцев («Нива» Т. + «Динамо») — 5 (1+1+0)
О. Свистунов («Верес») — 4 (1+0+1)
С. Попов («Шахтар») — 4 (0+1+2)
О. Рябцев («Дніпро» Ч-и + «Нива» В.) — 4 (0+1+2)
А. Баталов («Хімік» Ж.) — 3 (1+0+0)
О. Коробченко («Зоря-МАЛС») — 3 (0+0+3)
О. Матвєєв («Шахтар») — 2 (0+1+0)
О. Надуда («Нива» В. + «Спартак» Росія) — 2 (0+1+0)
А. Желтоносов («Хімік» Ж.) — 2 (0+1+0)
А. Аваков ((«Темп» + «Торпедо») — 2 (0+0+2)
А. Полунін («Дніпро») — 2 (0+0+2)
О. Бабій («Сталь» Ал. + «Шахтар») — 1 (0+0+1)
Ю. Грицина («Динамо-Газовик» Росія) — 1 (0+0+1)
В. Дудка (СБТС + «Евіс») — 1 (0+0+1)
Т. Ковальчук («Прикарпаття») — 1 (0+0+1)
І. Корнієць («Чорноморець») — 1 (0+0+1)
В. Лінке («Металіст») — 1 (0+0+1)
Д. Парфьонов («Чорноморець») — 1 (0+0+1)
Є. Похлебаєв («Дніпро») — 1 (0+0+1)
В. Сєріков («Хімік» Ж.) — 1 (0+0+1)
В. Циткін («Нива» В.) — 1 (0+0+1)
П. Шкапенко («Динамо») — 1 (0+0+1)

Головною передумовою того, що Віктор Леоненко зробив своєрідний «хет-трик» — тричі поспіль коронувавшись в опитуванні — став легендарний вересневий матч у рамках Ліги чемпіонів; загалом же його зірка (все ще яскрава!) почала тьмяніти.

1995Редагувати

Ю. Калитвинцев («Динамо») — 667 (192+37+17)
А. Шевченко («Динамо») — 231 (27+57+36)
О. Суслов («Чорноморець») — 197 (20+43+51)

Інші претенденти

Т. Гусейнов («Чорноморець») — 162 (18+37+34)
В. Косовський («Динамо») — 123 (13+27+30)
Г. Орбу («Шахтар») — 105 (3+27+42)
О. Головко («Таврія» + «Динамо») — 53 (8+10+9)
А. Полунін («Дніпро») — 30 (2+9+6)
О. Шовковський («Динамо») — 30 (1+8+11)
В. Кардаш («Чорноморець») — 25 (3+6+4)
В. Шаран («Дніпро») — 22 (2+5+6)
С. Беженар («Динамо») — 16 (0+5+6)
С. Ковалець («Дніпро») — 10 (2+2+0)
І. Лучкевич («Металург» З.) — 8 (1+2+1)
І. Шарій («Ворскла») — 7 (2+0+1)
А. Гусін («Динамо» + «ЦСКА-Борисфен») — 7 (0+2+3)
П. Іричук («Прикарпаття») — 7 (0+2+3)
В. Скрипник («Дніпро») — 6 (0+3+0)
О. Чижевський («Карпати») — 4 (1+0+1)
Є. Похлебаєв («Динамо») — 4 (0+2+0)
П. Русак («Прикарпаття») — 4 (0+1+2)
Д. Шутков («Шахтар») — 4 (0+1+2)
В. Рева («Поліграфтехніка» + «ЦСКА-Борисфен») — 4 (0+0+4)
І. Волков («Таврія») — 3 (1+0+0)
В. Горілий («Дніпро») — 3 (1+0+0)
В. Ковалюк («Прикарпаття» + «Дніпро») — 3 (1+0+0)
Ю. Максимов («Динамо») — 3 (1+0+0)
В. Циткін («Нива» В.) — 3 (1+0+0)
Р. Бондаренко («Торпедо») — 3 (0+1+1)
С. Нагорняк («Нива» В. + «Дніпро») — 3 (0+1+1)
Ю. Сак («Чорноморець») — 3 (0+1+1)
Е. Цихмейструк («Нива» В. + «ЦСКА-Борисфен») — 3 (0+1+1)
В. Шумський («Карпати») — 3 (0+1+1)
В. Колесник («Металіст» + «Карпати») — 3 (0+0+3)
С. Ребров («Динамо») — 3 (0+0+3)
О. Свистунов («ЦСКА-Борисфен») — 3 (0+0+3)
О. Ящук («Нива» Т.) — 3 (0+0+3)
А. Аваков («Торпедо») — 2 (0+1+0)
О. Антюхін («Таврія») — 2 (0+1+0)
А. Гашкін («Чорноморець») — 2 (0+1+0)
О. Євтушок («Карпати» + «Дніпро») — 2 (0+1+0)
С. Круковець («Волинь»") — 2 (0+1+0)
В. Леоненко («Динамо») — 2 (0+1+0)
М. Поцхверія («Зоря-МАЛС» + «Металург» З.) — 2 (0+1+0)
В. Тернавський («Чорноморець») — 2 (0+1+0)
І. Яворський («Нива» Т.) — 2 (0+1+0)
О. Лужний («Динамо») — 2 (0+0+2)
В. Багмут («Дніпро») — 1 (0+0+1)
В. Ващук («Динамо») — 1 (0+0+1)
М. Волосянко («ЦСКА-Борисфен») — 1 (0+0+1)
І. Гамалій («Кристал» Ч-в + «Скіфи») — 1 (0+0+1)
Т. Гребенюк («Металург» З.) — 1 (0+0+1)
Ю. Дмитрулін («Динамо») — 1 (0+0+1)
С. Коновалов («Динамо») — 1 (0+0+1)
О. Кунденок («Таврія») — 1 (0+0+1)
В. Мглинець («Буковина») — 1 (0+0+1)
Д. Парфьонов («Чорноморець») — 1 (0+0+1)
А. Покладок («Карпати») — 1 (0+0+1)
С. Шматоваленко («Динамо») — 1 (0+0+1)

Дебютанта сезону Юрія Калитвинцева можна порівняти з двоядерним процесором комп'ютера: органічно вписався в ансамбль київського «Динамо» завдяки унікальним креативним здібностям, чудовій техніці й найкращому за часів Незалежності пасу.

1996Редагувати

С. Ребров («Динамо») — 538 (121+65+45)
О. Суслов («Чорноморець») — 456 (82+82+46)
Ю. Максимов («Динамо») — 302 (43+55+63)

Інші претенденти

А. Шевченко («Динамо») — 83 (13+16+12)
С. Чуйченко («Ворскла») — 60 (5+10+25)
Е. Цихмейструк (ЦСКА (Київ)) — 55 (8+10+11)
В. Скрипник («Дніпро» + «Вердер» Бремен) — 51 (6+13+7)
І. Близнюк («Зірка-НІБАС» + «Дніпро») — 37 (8+5+3)
О. Матвєєв («Кремінь» + «Шахтар») — 34 (7+3+7)
Г. Мороз («Дніпро») — 27 (2+8+5)
Г. Зубов («Шахтар») — 25 (1+6+10)
О. Головко («Динамо») — 22 (1+5+9)
Я. Кріпак («Металург» З.) — 17 (2+2+7)
Т. Гусейнов («Чорноморець») — 17 (1+3+8)
В. Кривенцов («Шахтар») — 17 (0+4+9)
В. Косовський («Динамо») — 16 (3+1+5)
С. Нагорняк («Дніпро») — 16 (0+5+6)
Ю. Дудник («Металург» З. + «Кривбас» + «Карпати») — 9 (1+1+4)
Ю. Калитвинцев («Динамо») — 9 (0+2+5)
Д. Парфьонов («Чорноморець») — 8 (1+2+1)
А. Ковтун («Динамо» + «Ворскла») — 7 (2+0+1)
В. Кобзар («Ворскла») — 5 (1+1+0)
В. Циткін («Нива» В.) — 5 (1+1+0)
С. Ковалець («Дніпро» + «Чорноморець») — 5 (1+0+2)
І. Шарій («Ворскла») — 5 (1+0+2)
В. Леоненко («Динамо») — 4 (1+0+1)
С. Попов («Зеніт» Росія) — 4 (1+0+1)
В. Кардаш («Чорноморець» + «Динамо») — 4 (0+2+0)
І. Леонов («Кремінь» + «Шахтар») — 4 (0+2+0)
В. Шаран («Дніпро») — 4 (0+2+0)
Т. Гребенюк («Металург» З.) — 3 (1+0+0)
Д. Шутков («Шахтар») — 3 (1+0+0)
С. Єсін («Таврія») — 3 (0+1+1)
В. Рева (ЦСКА (Київ)) — 3 (0+1+1)
Р. Бондаренко («Торпедо») — 2 (0+1+0)
Л. Вовчук («Карпати») — 2 (0+1+0)
В. Гречаний («Кристал» Ч-в + «Ворскла») — 2 (0+1+0)
І. Лучкевич («Металург» З.) — 2 (0+1+0)
А. Покладок («Карпати») — 2 (0+1+0)
Ю. Селезньов («Чорноморець») — 2 (0+1+0)
М. Старостяк («Шахтар») — 2 (0+1+0)
С. Беженар («Динамо») — 2 (0+0+2)
С. Борисенко («Зірка-НІБАС») — 1 (0+0+1)
В. Ващук («Динамо») — 1 (0+0+1)
Ю. Вернидуб («Торпедо») — 1 (0+0+1)
О. Гарас («Львів» + «Локомотив» Росія) — 1 (0+0+1)
О. Зотов («Чорноморець») — 1 (0+0+1)
С. Ільченко («Металург» З.) — 1 (0+0+1)
І. Карась («Кристал» Ч-в + «Прикарпаття») — 1 (0+0+1)
С. Ковальов («Шахтар») — 1 (0+0+1)
В. Колесник («Карпати») — 1 (0+0+1)
С. Леженцев («Динамо» + «Чорноморець») — 1 (0+0+1)
О. Лужний («Динамо») — 1 (0+0+1)
С. Матвіїв («Прикарпаття») — 1 (0+0+1)
Є. Назаров («Карпати») — 1 (0+0+1)
В. Полтавець («Металург» З.) — 1 (0+0+1)
О. Шелаєв («Зоря-МАЛС» + «Шахтар») — 1 (0+0+1)
О. Шовковський («Динамо») — 1 (0+0+1)

Опинитися на чолі референдуму Сергій Ребров зумів завдяки вдалому літньо-осінньому періоду, коли в нього прокинувся призабутий дар голеадора, хоча на той момент швидкий, здатний до силової боротьби форвард іще не набув найкращих своїх якостей.

1997Редагувати

А. Шевченко («Динамо») — 814 (241+39+13)
С. Ребров («Динамо») — 414 (41+119+53)
Ю. Калитвинцев («Динамо») — 290 (12+82+90)

Інші претенденти

О. Шовковський («Динамо») — 121 (4+26+57)
Ю. Максимов («Динамо» + «Вердер» Бремен) — 70 (1+19+29)
В. Ващук («Динамо») — 21 (0+8+5)
О. Головко («Динамо») — 20 (1+3+11)
В. Косовський («Динамо») — 9 (0+0+9)
І. Близнюк («Дніпро») — 7 (0+0+7)
С. Ателькін («Шахтар») — 6 (0+1+4)
О. Чижевський («Карпати») — 6 (0+1+4)
Г. Зубов («Шахтар») — 5 (0+1+3)
А. Гусін («Динамо») — 5 (0+0+5)
О. Гайдаш («Таврія») — 4 (0+1+2)
О. Лужний («Динамо») — 3 (0+0+3)
М. Закотюк («Нива» Т.) — 1 (0+0+1)
А. Капанадзе («Нива» Т.) — 1 (0+0+1)
І. Лучкевич («Металург» З.) — 1 (0+0+1)
Г. Орбу («Шахтар») — 1 (0+0+1)
Д. Шутков («Шахтар») — 1 (0+0+1)

Оклигавши після першої серйозної травми, Андрій Шевченко по-новому заярів фонтаном феноменального обдарування: ще худорлявий і трохи вайлуватий, одначе стрімкий і з набором неповторних фінтів, він перебував лише на старті видатного шляху.

1998Редагувати

С. Ребров («Динамо») — 1056 (256+128+32)
А. Шевченко («Динамо») — 612 (73+135+123)
О. Лужний («Динамо») — 578 (91+104+97)

Інші претенденти

О. Шовковський («Динамо») — 103 (8+13+53)
А. Воробей («Шахтар») — 45 (3+10+16)
В. Ващук («Динамо») — 42 (4+9+12)
В. Микитин («Карпати») — 39 (1+8+20)
Г. Орбу («Шахтар») — 23 (1+6+8)
А. Гусін («Динамо») — 22 (4+4+2)
В. Косовський («Динамо») — 20 (2+4+6)
Г. Зубов («Шахтар») — 19 (1+3+10)
В. Полтавець («Металург» З.) — 17 (3+2+4)
С. Попов («Шахтар») — 16 (0+2+12)
С. Скаченко («Торпедо» Росія) — 12 (1+0+9)
В. Кривенцов («Шахтар») — 12 (0+4+4)
С. Ковальов («Шахтар») — 11 (1+2+4)
В. Кардаш («Динамо») — 6 (1+1+1)
О. Головко («Динамо») — 6 (0+3+0)
О. Лавренцов («Кривбас») — 6 (0+1+4)
Е. Цихмейструк (ЦСКА (Київ)) — 6 (0+1+4)
С. Ковалець («Карпати») — 5 (0+1+3)
В. Скрипник («Вердер» Німеччина)) — 4 (0+2+0)
Д. Парфьонов («Спартак» Росія) — 4 (0+1+2)
В. Єзерський («Карпати») — 3 (0+1+1)
І. Гецко («Карпати») — 3 (0+0+3)
Є. Котов («Сталь» Ал. + «Шахтар») — 3 (0+0+3)
О. Паляниця («Карпати») — 3 (0+0+3)
В. Платонов («Кривбас») — 3 (0+0+3)
Ю. Максимов («Вердер» Німеччина) — 2 (0+1+0)
О. Матвєєв («Шахтар») — 2 (0+1+0)
О. Осипов («Таврія») — 2 (0+1+0)
А. Спєвак («Металург» Д.) — 2 (0+1+0)
О. Чижевський («Карпати») — 2 (0+1+0)
О. Атаманчук («Десна» + «Кривбас») — 1 (0+0+1)
А. Баталов («Полісся») — 1 (0+0+1)
О. Гайдаш («Таврія») — 1 (0+0+1)
Ю. Дмитрулін («Динамо») — 1 (0+0+1)
С. Дранов («Миколаїв») — 1 (0+0+1)
Р. Максимюк («Зеніт» Росія) — 1 (0+0+1)
М. Медін («Дніпро») — 1 (0+0+1)
А. Полунін («Карпати» + «Нюрнберг» Німеччина) — 1 (0+0+1)
Вол. Пономаренко («Миколаїв» + «Кривбас») — 1 (0+0+1)
М. Старостяк («Шахтар») — 1 (0+0+1)
І. Шарій («Ворскла») — 1 (0+0+1)

Пік кар'єри Сергія Реброва, що розтягнулася на дві декади: верткий, схильний до інтелектуальної манери гри відтягнутий нападник був найкорисніший у складі динамівців зі столиці України, які приблизно тоді ж починали сходження на власну вершину.

1999Редагувати

А. Шевченко («Динамо» + «Мілан» Італія) — 1425 (407+86+32)
С. Ребров («Динамо») — 1005 (118+282+87)
О. Шовковський («Динамо») — 251 (20+47+97)

Інші претенденти

В. Ващук («Динамо») — 191 (15+38+70)
О. Головко («Динамо») — 171 (12+39+57)
О. Лужний («Динамо» + «Арсенал» Англія) — 126 (12+20+50)
І. Гецко («Карпати») — 66 (3+12+33)
Г. Мороз («Кривбас») — 52 (0+10+32)
А. Гусін («Динамо») — 33 (1+7+16)
В. Косовський («Динамо») — 22 (2+4+8)
Ю. Максимов («Вердер» Німеччина) — 22 (1+5+9)
І. Костюк («Ворскла») — 16 (1+4+5)
С. Мізін («Карпати») — 16 (1+2+9)
Е. Цихмейструк (ЦСКА (Київ)) — 16 (0+4+8)
В. Мазяр («Ворскла») — 14 (2+2+4)
А. Яшкін («Динамо») — 13 (0+3+7)
С. Попов («Шахтар») — 11 (0+2+7)
С. Кандауров («Бенфіка» Португалія) — 10 (0+1+8)
В. Микитин («Шахтар») — 9 (0+1+7)
С. Ковальов («Шахтар») — 8 (0+3+2)
Г. Орбу («Шахтар») — 8 (0+2+4)
С. Скаченко («Торпедо» Росія + «Мец» Франція) — 8 (0+2+4)
В. Полтавець («Металург» З.) — 7 (1+1+2)
В. Кобзар («Ворскла») — 6 (2+0+0)
О. Лавренцов («Кривбас») — 6 (1+1+1)
О. Паляниця («Карпати» + «Кривбас») — 6 (0+2+2)
Ю. Вірт («Шахтар») — 6 (0+1+4)
С. Ковалець («Карпати») — 5 (0+2+1)
Д. Парфьонов («Спартак» Росія) — 5 (0+1+3)
А. Воробей («Шахтар») — 4 (1+0+1)
О. Горяїнов («Металіст») — 4 (0+2+0)
Я. Школьников («Металіст») — 4 (0+2+0)
А. Кирлик («Металіст») — 4 (0+1+2)
О. Першин («Ворскла») — 4 (0+1+2)
Б. Стронціцький («Карпати») — 4 (0+1+2)
Г. Зубов («Шахтар») — 4 (0+0+4)
О. Гайдаш («Таврія») — 3 (0+0+3)
К. Бабич («Металург» Мр.) — 2 (0+1+0)
А. Головко («Ворскла») — 2 (0+1+0)
С. Коновалов («Динамо») — 2 (0+1+0)
Р. Монарьов («Кривбас») — 2 (0+1+0)
І. Плотко («Металург» Мр.) — 2 (0+1+0)
Д. Рудняк («Металіст») — 2 (0+1+0)
Ю. Слабишев («Дніпро») — 2 (0+1+0)
В. Харченко («Металіст») — 2 (0+1+0)
О. Ящук («Андерлехт» Бельгія) — 2 (0+1+0)
Р. Пец («Металіст») — 2 (0+0+2)
О. Співак («Зірка») — 2 (0+0+2)
Я. Хома («Карпати») — 2 (0+0+2)
Р. Бондаренко («Торпедо» + «Металург» З.) — 1 (0+0+1)
О. Венглинський («Динамо») — 1 (0+0+1)
Т. Капанадзе («Нива» Т.) — 1 (0+0+1)
В. Кардаш («Динамо») — 1 (0+0+1)
С. Кормильцев («Динамо») — 1 (0+0+1)
Р. Максимюк («Зеніт» Росія) — 1 (0+0+1)
В. Мусолітін («Ворскла» + ЦСКА (Київ)) — 1 (0+0+1)
О. Ратій («Металург» З.) — 1 (0+0+1)
О. Севидов («Металург» Д.) — 1 (0+0+1)
Д. Стоян («Борисфен») — 1 (0+0+1)
А. Тимощук («Шахтар») — 1 (0+0+1)

Якраз оцього року «зіркове» реноме Андрія Шевченка набуло вселенського розмаху: бездоганно провівши в Києві євровесну, продовжив сходження на Олімп успішним осіннім дебютом у Мілані, змінивши при цьому ігровий номер із 10-го на 7-й.

2000Редагувати

А. Шевченко («Мілан» Італія) — 1618 (507+46+5)
А. Воробей («Шахтар») — 1090 (78+388+80)
С. Ребров («Динамо» + «Тоттенхем» Англія) — 207 (1+56+92)

Інші претенденти

О. Лужний («Арсенал» Англія) — 127 (1+16+92)
Г. Зубов («Шахтар») — 96 (1+13+67)
А. Гусін («Динамо») — 91 (2+18+49)
Ю. Вірт («Шахтар») — 81 (1+21+36)
В. Ващук («Динамо») — 44 (0+11+22)
О. Головко («Динамо») — 33 (0+4+25)
А. Тимощук («Шахтар») — 31 (1+2+24)
О. Бєлік («Шахтар») — 26 (1+1+21)
А. Несмачний («Динамо») — 13 (1+1+8)
Я. Хома («Карпати») — 11 (0+4+3)
І. Гецко («Кривбас») — 9 (1+0+6)
А. Яшкін («Динамо») — 8 (2+0+2)
О. Шовковський («Динамо») — 8 (1+1+3)
Д. Парфьонов («Спартак» Росія) — 8 (0+2+4)
С. Ткаченко (ЦСКА (Київ)) — 8 (0+2+4)
М. Старостяк («Шахтар») — 7 (0+2+3)
О. Шелаєв («Металург» Д. + «Дніпро») — 6 (0+2+2)
Ю. Калитвинцев (ЦСКА (Київ)) — 6 (0+0+6)
М. Левицький («Чорноморець» Росія + «Сент-Етьєн» (Фр.) — 5 (0+1+3)
В. Анікеєв («Металург» Мр.) — 4 (0+2+0)
В. Полтавець («Металург» З. + «Дніпро») — 4 (0+1+2)
В. Геращенко («Дніпро») — 4 (0+0+4)
А. Демченко («Металург» З.) — 4 (0+0+4)
О. Гайдаш («Металург» Мр.) — 3 (1+0+0)
М. Закотюк («Карпати») — 3 (1+0+0)
Р. Бідненко («Борисфен») — 3 (0+1+1)
О. Горяїнов («Металіст») — 3 (0+1+1)
В. Лисицький («Динамо») — 3 (0+1+1)
В. Яксманицький («Металург» Д.) — 3 (0+1+1)
А. Березовчук («Миколаїв») — 3 (0+0+3)
Е. Цихмейструк (ЦСКА (Київ) + «Левскі» Болгарія) — 3 (0+0+3)
Д. Коваленко («Чикаго Файєр» США) — 2 (0+1+0)
О. Паляниця («Кривбас») — 2 (0+1+0)
Ю. Дмитрулін («Динамо») — 2 (0+0+2)
О. Антюхін («Таврія») — 1 (0+0+1)
С. Ателькін («Шахтар») — 1 (0+0+1)
В. Вільчинський («Карпати») — 1 (0+0+1)
А. Головко («Ворскла» + «Дніпро») — 1 (0+0+1)
О. Євтушок (ЦСКА (Київ)) — 1 (0+0+1)
А. Зав'ялов («Металург» Д.) — 1 (0+0+1)
А. Кирлик («Металіст» + ЦСКА (Київ)) — 1 (0+0+1)
І. Лучкевич («Карпати») — 1 (0+0+1)
М. Медін («Дніпро») — 1 (0+0+1)
С. Мізін («Кривбас») — 1 (0+0+1)
А. Монахов («Кривбас») — 1 (0+0+1)
Г. Мороз («Кривбас» + «Динамо») — 1 (0+0+1)
Є. Назаров («Карпати») — 1 (0+0+1)
О. Омельчук («Ворскла») — 1 (0+0+1)
О. Поклонський («Дніпро») — 1 (0+0+1)
С. Попов («Шахтар») — 1 (0+0+1)
Г. Скідан («Полісся») — 1 (0+0+1)
Б. Стронціцький («Карпати») — 1 (0+0+1)
Р. Толочко («Карпати») — 1 (0+0+1)
В. Швед («Газовик» + «Карпати») — 1 (0+0+1)
В. Шевчук («Металург» З. + «Шахтар») — 1 (0+0+1)

Тогочасний наставник «Мілана» збіднив функції Андрія Шевченка, заборонивши тому відтягуватися вглиб поля, брати участь у відборі, зміщуватися на фланги; втім, навіть за наявності справжньої конкуренції, «італієць» упевнено захистив титул.

2001Редагувати

А. Шевченко («Мілан» Італія) — 1593 (511+25+10)
Г. Зубов («Шахтар») — 848 (49+304+93)
О. Мелащенко («Динамо») — 244 (3+61+113)

Інші претенденти

А. Воробей («Шахтар») — 179 (4+50+67)
С. Шищенко («Металург» Д.) — 141 (6+27+69)
О. Головко («Динамо») — 82 (4+18+34)
А. Гусін («Динамо») — 64 (1+18+25)
В. Ващук («Динамо») — 60 (4+12+24)
А. Тимощук («Шахтар») — 59 (3+14+22)
Ю. Вірт («Шахтар») — 39 (5+6+12)
В. Рева (ЦСКА (Київ) + «Динамо») — 29 (1+8+10)
В. Скрипник («Вердер» Німеччина) — 27 (0+7+13)
А. Чернов («Чорноморець» Росія + «Карпати») — 23 (5+2+4)
Д. Парфьонов («Спартак» Росія) — 20 (1+5+7)
О. Лужний («Арсенал» Англія) — 19 (1+5+6)
А. Несмачний («Динамо») — 17 (0+3+11)
М. Левицький («Спартак» Росія) — 16 (0+6+4)
С. Ребров («Тоттенхем» Англія) — 16 (0+4+8)
С. Попов («Шахтар») — 15 (0+4+7)
О. Рикун («Металург» Мр.) — 9 (1+0+6)
Р. Толочко («Карпати») — 9 (0+2+5)
О. Горяїнов («Металіст») — 8 (1+1+3)
В. Сачко («Оскіл» + «Волинь») — 7 (0+3+1)
С. Перхун (ЦСКА Росія) — 7 (0+2+3)
Я. Хома («Карпати») — 7 (0+1+5)
С. Закарлюка (ЦСКА (Київ)) — 5 (0+1+3)
М. Медін («Дніпро») — 5 (0+1+3)
В. Полтавець («Дніпро») — 4 (0+2+0)
С. Мізін («Металіст») — 4 (0+1+2)
О. Шовковський («Динамо») — 4 (0+1+2)
М. Старостяк («Шахтар») — 4 (0+0+4)
В. Кернозенко («Динамо» + ЦСКА (Київ)) — 3 (0+1+1)
О. Іванов («Поліграфтехніка») — 3 (0+0+3)
Е. Цихмейструк («Спартак» Росія) — 3 (0+0+3)
В. Єзерський («Дніпро») — 2 (0+1+0)
А. Смалько («Борисфен») — 2 (0+1+0)
О. Співак («Зеніт» Росія) — 2 (0+1+0)
О. Шелаєв («Дніпро») — 2 (0+1+0)
О. Ящук («Андерлехт» (Бельгія) — 2 (0+1+0)
Вол. Пономаренко («Кривбас») — 2 (0+0+2)
С. Білозор (ЦСКА (Київ)) — 1 (0+0+1)
М. Волосянко (ЦСКА (Київ)) — 1 (0+0+1)
С. Дірявка («Металург» Мр.) — 1 (0+0+1)
С. Ковалець («Металург» З.) — 1 (0+0+1)
Р. Костишин (ЦСКА (Київ)) — 1 (0+0+1)
І. Краївський («Динамо» Лв.) — 1 (0+0+1)
В. Мельник («Борисфен») — 1 (0+0+1)
С. Молокуцько («Металург» Мр.) — 1 (0+0+1)
Р. Пец («Металіст») — 1 (0+0+1)
І. Продан («Закарпаття») — 1 (0+0+1)
С. Серебренников («Динамо») — 1 (0+0+1)
С. Чуйченко («Поліграфтехніка») — 1 (0+0+1)
В. Швед («Карпати») — 1 (0+0+1)
І. Шуховцев («Металург» Мр.) — 1 (0+0+1)
В. Яксманицький («Металург» Д.) — 1 (0+0+1)

Серія «А» зробила з Андрія Шевченка класичного центрфорварда: йому поставили навдивовижу точний удар, навчили ощадливіше використовувати голеві епізоди, і в підсумку — статус одного з провідних гравців світу й ключового — в клубі з Ломбардії.

2002Редагувати

А. Тимощук («Шахтар») — 744 (167+96+51)
А. Шевченко («Мілан» Італія) — 494 (122+41+46)
А. Гусін («Динамо») — 438 (74+76+64)

Інші претенденти

О. Лужний («Арсенал» Англія) — 368 (49+82+57)
Г. Зубов («Шахтар») — 357 (53+61+76)
В. Рева («Динамо») — 289 (45+54+46)
О. Венглинський («Динамо» + «Дніпро») — 240 (35+38+59)
А. Воронін («Майнц» Німеччина) — 169 (13+36+58)
А. Воробей («Шахтар») — 124 (13+27+31)
С. Коновалов («Бейтар» Ізраїль) + «Арсенал») — 65 (8+11+19)
М. Старостяк («Шахтар») — 40 (3+9+13)
В. Полтавець («Дніпро» + «Арсенал») — 36 (3+11+5)
Р. Ротань («Дніпро») — 30 (2+8+8)
С. Шищенко («Металург» Д.) — 18 (2+4+4)
В. Скрипник («Вердер» Німеччина) — 17 (2+3+5)
О. Гусєв («Фрунзенець-Ліга-99» + «Арсенал») — 13 (2+2+3)
А. Несмачний («Динамо») — 12 (1+3+3)
В. Єзерський («Дніпро») — 11 (0+3+5)
С. Молокуцько («Металург» Мр.) — 10 (1+3+1)
О. Горяїнов («Металіст») — 9 (3+0+0)
О. Мелащенко («Динамо») — 9 (0+3+3)
М. Медін («Дніпро») — 7 (0+2+3)
В. Мусолітін («Кривбас») — 7 (0+1+5)
С. Ковалець («Металург» З. + «Оболонь») — 5 (0+2+1)
Г. Мороз («Дніпро») — 5 (0+2+1)
О. Рикун («Металург» Мр.) — 5 (0+2+1)
Р. Максимюк («Дніпро») — 5 (0+1+3)
М. Бундаш («Закарпаття») — 4 (0+2+0)
Д. Парфьонов («Спартак» Росія) — 4 (0+2+0)
О. Бєлік («Шахтар») — 4 (0+1+2)
О. Гай («Шахтар») — 4 (0+1+2)
С. Серебренников («Динамо» + «Брюгге» Бельгія) — 4 (0+1+2)
Ю. Дмитрулін («Динамо») — 4 (0+0+4)
О. Іванов («Карпати» + «Арсенал») — 3 (1+0+0)
А. Чернов («Карпати» + «Арсенал») — 3 (1+0+0)
А. Акопян («Металург» З.) — 3 (0+1+1)
О. Гайдаш («Таврія») — 3 (0+1+1)
М. Калиниченко («Спартак» Росія) — 3 (0+1+1)
С. Мізін («Металіст» + «Карпати») — 3 (0+1+1)
В. Яксманицький («Металург» Д.) — 3 (0+1+1)
О. Бахарєв («Шахтар») — 2 (0+1+0)
В. Ващук («Динамо») — 2 (0+1+0)
О. Головко («Динамо») — 2 (0+1+0)
Л. Іванський («Карпати») — 2 (0+1+0)
Д. Коваленко («Чикаго Файєр» США) — 2 (0+1+0)
С. Кормильцев («Торпедо» Росія)) — 2 (0+1+0)
Д. Михайленко («Дніпро») — 2 (0+1+0)
О. Гребеножко («Волинь») — 2 (0+0+2)
Б. Шершун (ЦСКА Росія) — 2 (0+0+2)
В. Анікеєв («Металург» Мр.) — 1 (0+0+1)
В. Гащин («Волинь») — 1 (0+0+1)
С. Закарлюка («Металург» Д.) — 1 (0+0+1)
В. Кернозенко («Арсенал») — 1 (0+0+1)
С. Левченко («Нафком-Академія») — 1 (0+0+1)
І. Лучкевич («Карпати») — 1 (0+0+1)
С. Попов («Шахтар») — 1 (0+0+1)
С. Чуйченко («Поліграфтехніка») — 1 (0+0+1)
О. Шелаєв («Дніпро») — 1 (0+0+1)
Д. Шутков («Шахтар») — 1 (0+0+1)

Анатолій Тимощук мужнів разом із «Шахтарем», шукаючи свою гру, амплуа й призначення, і ось вона — омріяна вершина у вигляді найпершого донецького «золотого дубля», а опорний півоборонець № 1 самостійної України — серед фундаторів оцього успіху.

2003Редагувати

О. Венглинський («Дніпро») — 963 (220+129+45)
А. Шевченко («Мілан» Італія) — 660 (147+92+35)
А. Тимощук («Шахтар») — 309 (30+58+103)

Інші претенденти

О. Гусєв («Арсенал» + «Динамо») — 148 (10+35+48)
С. Федоров («Динамо») — 141 (12+28+49)
Р. Ротань («Дніпро») — 70 (2+24+16)
О. Шовковський («Динамо») — 65 (3+15+26)
О. Косирін («Чорноморець») — 63 (8+8+23)
А. Воронін ((«Майнц» Німеччина + «Кельн» Німеччина) — 50 (2+13+18)
А. Несмачний («Динамо») — 31 (2+6+13)
С. Мізін («Карпати») — 27 (1+5+14)
А. Воробей («Шахтар») — 14 (2+0+8)
А. Гусін («Динамо») — 14 (0+3+8)
В. Сачко («Волинь») — 12 (1+3+3)
Р. Бідненко («Борисфен») — 12 (0+3+6)
Г. Зубов («Шахтар») — 11 (2+1+3)
С. Даниловський («Карпати») — 10 (1+2+3)
К. Балабанов («Чорноморець») — 7 (0+3+1)
В. Єзерський («Дніпро») — 7 (0+3+1)
Р. Максимюк («Дніпро») — 5 (0+2+1)
В. Нівінський («Оболонь») — 4 (1+0+1)
Д. Онищенко («Хапоель» Т.-А. Ізраїль) + «Динамо») — 4 (0+2+0)
О. Гайдаш («Таврія») — 4 (0+1+2)
О. Рикун («Іллічівець» + «Дніпро») — 4 (0+1+2)
С. Шищенко («Металург» Д.) — 4 (0+0+4)
О. Зотов («Металург» Д.) — 3 (0+1+1)
О. Алієв («Динамо») — 2 (0+1+0)
О. Бєлік («Шахтар») — 2 (0+1+0)
О. Гай(«Шахтар») — 2 (0+1+0)
Ю. Дмитрулін («Динамо») — 2 (0+1+0)
М. Карпенко («Динамо») — 2 (0+1+0)
А. Русол («Дніпро») — 2 (0+1+0)
Ю. Беньо («Карпати») — 1 (0+0+1)
О. Годін («Металург» З.) — 1 (0+0+1)
О. Горшков («Сатурн» Росія) — 1 (0+0+1)
Т. Кабанов («Карпати») — 1 (0+0+1)
А. Кирлик («Чорноморець») — 1 (0+0+1)
О. Мелащенко («Динамо») — 1 (0+0+1)
С. Назаренко («Дніпро») — 1 (0+0+1)
А. Пуканич («Шахтар») — 1 (0+0+1)
С. Ребров («Фенербахче» Туреччина) — 1 (0+0+1)
В. Рева («Динамо») — 1 (0+0+1)

Доля достатньо випробовувала Олега Венглинського, але, зрештою, зглянулася, подарувавши шанс реалізувати власний талант, і нехай хтось вважав його однобічним, протистояти рвучкому, жадібному до гола форварду кіперам було непросто.

2004Редагувати

А. Шевченко («Мілан» Італія) — 1376 (412+57+26)
А. Тимощук («Шахтар») — 656 (71+163+117)
А. Воронін («Кельн» Німеччина + «Байєр» Німеччина) — 463 (27+149+84)

Інші претенденти

О. Шовковський («Динамо») — 250 (23+58+65)
О. Гусєв («Динамо») — 189 (20+37+55)
О. Рикун («Дніпро») — 160 (13+34+53)
Р. Ротань («Дніпро») — 132 (6+27+60)
О. Венглинський («Дніпро») — 116 (10+24+38)
А. Русол («Дніпро») — 70 (6+16+20)
С. Назаренко («Дніпро») — 27 (2+6+9)
В. Єзерський («Дніпро») — 21 (2+4+7)
А. Воробей («Шахтар») — 17 (0+5+7)
О. Косирін («Чорноморець») — 16 (0+2+12)
В. Сачко («Волинь») — 13 (1+3+4)
А. Гусін («Динамо») — 9 (2+0+3)
С. Закарлюка («Іллічівець») — 9 (1+2+2)
Р. Костишин («Дніпро») — 7 (2+0+1)
О. Шелаєв («Дніпро») — 7 (0+0+7)
К. Балабанов («Чорноморець») — 6 (0+2+2)
О. Бєлік («Шахтар») — 4 (1+0+1)
О. Співак («Зеніт» Росія) — 4 (0+1+2)
П. Кондратюк («Нива» В.) — 3 (1+0+0)
С. Федоров («Динамо») — 3 (0+1+1)
Е. Цихмейструк («Іллічівець») — 3 (0+1+1)
С. Шищенко («Іллічівець») — 3 (0+1+1)
О. Алієв («Динамо») — 2 (0+1+0)
О. Гребеножко («Оболонь») — 2 (0+1+0)
С. Даниловський («Чорноморець») — 2 (0+1+0)
В. Мазяр («Кривбас») — 2 (0+1+0)
А. Несмачний («Динамо») — 2 (0+1+0)
І. Печенний («Поділля») — 2 (0+1+0)
О. Радченко («Дніпро») — 2 (0+1+0)
О. Котелюх («Борисфен») — 2 (0+0+2)
В. Чечер («Металург» Д.) — 2 (0+0+2)
А. Глущенко («Металург» З.) — 1 (0+0+1)
О. Горшков («Зеніт» Росія) — 1 (0+0+1)
Б. Єсип («Нафтовик») — 1 (0+0+1)
Г. Зубов («Іллічівець») — 1 (0+0+1)
В. Іващенко («Оболонь») — 1 (0+0+1)
С. Кандауров («Геліос») — 1 (0+0+1)
В. Кернозенко («Дніпро») — 1 (0+0+1)
О. Кожем'яченко («Десна»") — 1 (0+0+1)
Р. Максимюк («Дніпро») — 1 (0+0+1)
С. Матюхін («Дніпро») — 1 (0+0+1)
Д. Михайленко («Дніпро») — 1 (0+0+1)
С. Мізін («Арсенал») — 1 (0+0+1)
В. Нівінський («Оболонь») — 1 (0+0+1)
М. Старостяк («Шинник» Росія) — 1 (0+0+1)
Г. Хроль («Карпати») — 1 (0+0+1)
Ю. Целих («Ворскла» + «Закарпаття») — 1 (0+0+1)
О. Якименко («Зоря») — 1 (0+0+1)
О. Ящук («Андерлехт» Бельгія) — 1 (0+0+1)

Андрій Шевченко — футбольний поет, схожий на літературного тезку схильністю імпровізувати, а м'яч у нього — слухняний песик, що, крізь ліс «ворожих» ніг, за своїм паном ходить; до мети — призу паризького журналу — йшов, не втрачаючи віри.

2005Редагувати

А. Шевченко («Мілан» Італія) — 1067 (300+64+39)
А. Тимощук («Шахтар») — 720 (94+160+118)
Р. Ротань («Дніпро» + «Динамо») — 440 (53+93+95)

Інші претенденти

О. Шовковський («Динамо») — 346 (48+75+52)
А. Воронін («Байєр» Німеччина) — 252 (14+72+66)
О. Гусєв («Динамо») — 206 (28+32+58)
С. Ребров («Вест Хем» Англія) + «Динамо») — 92 (13+10+33)
А. Гусін («Крила Рад» Росія) — 67 (4+19+17)
А. Русол («Дніпро») — 58 (7+8+21)
О. Косирін («Чорноморець» + «Металург» Д.) — 53 (5+11+16)
В. Сачко («Волинь») — 48 (4+10+16)
С. Назаренко («Дніпро») — 42 (3+11+11)
В. Ващук («Чорноморець» + «Динамо») — 33 (4+7+7)
С. Шищенко («Металург» Д.) — 26 (3+3+11)
О. Рикун («Дніпро») — 10 (2+1+2)
О. Бєлік («Шахтар») — 7 (0+2+3)
А. Воробей («Шахтар») — 7 (0+2+3)
С. Мізін («Арсенал») — 6 (0+1+4)
О. Шелаєв («Дніпро») — 5 (1+0+2)
О. Гай («Іллічівець») — 4 (1+0+1)
С. Федоров («Динамо») — 4 (0+1+2)
В. Єзерський («Дніпро») — 3 (0+1+1)
В. Кобін («Закарпаття») — 3 (0+1+1)
Ю. Целих («Ворскла» + «Металіст» + «Харків») — 2 (0+0+2)
О. Венглинський («Дніпро» + АЕК Греція) — 1 (0+0+1)
А. Несмачний («Динамо») — 1 (0+0+1)
О. Яценко («Динамо» + «Харків») — 1 (0+0+1)

Спортсмен великого калібру Андрій Шевченко вийшов переможцем голосування вшосте, будучи безперечним лідером і авторитетом клубу — фіналіста євроліги плюс української збірної, яка таки домоглася права дебютувати на світовому чемпіонаті.

2006Редагувати

А. Тимощук («Шахтар») — 379 (84+49+29)
А. Шевченко («Мілан» Італія + «Челсі» Англія) — 239 (55+28+18)
С. Ребров («Динамо») — 227 (42+31+39)

Інші претенденти

А. Воронін («Байєр» Німеччина) — 136 (14+35+24)
С. Назаренко («Дніпро») — 121 (19+22+20)
О. Гусєв («Динамо») — 81 (7+18+24)
А. Мілевський («Динамо») — 75 (8+16+19)
А. Русол («Дніпро») — 49 (3+10+20)
О. Шовковський («Динамо») — 35 (1+15+2)
О. Шелаєв («Дніпро») — 16 (2+3+4)
Д. Чигринський («Шахтар») — 15 (1+2+8)
М. Калиниченко («Спартак» Росія) — 12 (0+3+6)
О. Бєлік («Шахтар») — 10 (2+1+2)
А. Гусін («Крила Рад» Росія) — 10 (2+0+4)
О. Рикун («Дніпро» + «Металіст»") — 10 (0+2+6)
Р. Ротань («Динамо») — 9 (1+2+2)
В. Єзерський («Дніпро») — 7 (1+0+4)
І. Худоб'як («Карпати») — 7 (1+0+4)
Б. Шершун («Дніпро») — 3 (1+0+0)
А. Кирлик («Чорноморець») — 3 (0+1+1)
С. Закарлюка («Металург» Д. + «Арсенал») — 2 (0+1+0)
Г. Зубов («Сталь» Ал. + «Зоря») — 2 (0+1+0)
О. Кучер («Металіст» + «Шахтар») — 2 (0+1+0)
С. Мізін («Арсенал») — 2 (0+1+0)
А. П'ятов («Ворскла») — 2 (0+1+0)
Б. Шуст («Шахтар») — 2 (0+1+0)
А. Воробей («Шахтар») — 2 (0+0+2)
Т. Михалик («Динамо») — 2 (0+0+2)
В. Кобін («Закарпаття» + «Карпати») — 1 (0+0+1)
А. Несмачний («Динамо») — 1 (0+0+1)
І. Скоба («Арсенал» + «Іллічівець») — 1 (0+0+1)
Є. Шмаков («Карпати») — 1 (0+0+1)

Сформувавшись як зрілий «хвилеріз», Анатолій Тимощук уособив його традиційний образ: орієнтований передусім на оборону, виконуючи колосальний обсяг роботи у середній лінії (і завжди — з модною зачіскою), провів рік без спалахів, зате рівно.

2007Редагувати

А. Тимощук («Зеніт» Росія) — 381 (92+47+11)
А. Воронін («Байєр» Німеччина + «Ліверпуль» Англія) — 267 (50+45+27)
О. Гладкий («Харків» + «Шахтар») — 99 (14+13+31)

Інші претенденти

С. Назаренко («Дніпро») — 82 (5+18+31)
А. Шевченко («Челсі» Англія) — 70 (8+16+14)
М. Калиниченко («Спартак» Росія) — 54 (2+18+12)
О. Рикун («Металіст») — 25 (2+4+11)
О. Гусєв («Динамо») — 18 (0+4+10)
Д. Льопа («Дніпро») — 10 (0+3+4)
О. Косирін («Металург» Д.) — 9 (1+2+2)
А. Воробей («Шахтар» + «Дніпро») — 8 (1+0+5)
А. Мілевський («Динамо») — 7 (1+2+0)
А. Русол («Дніпро») — 5 (0+1+3)
О. Шелаєв («Дніпро») — 5 (0+1+3)
М. Пашаєв («Кривбас») — 4 (1+0+1)
Д. Парфьонов («Арсенал») — 4 (0+1+2)
С. Шищенко («Чорноморець») — 3 (0+1+1)
О. Ящук («Ерготеліс» Греція + «Серкль» Бельгія) — 3 (0+1+1)
К. Кравченко («Дніпро») — 2 (0+0+2)
Д. Чигринський («Шахтар») — 2 (0+0+2)
Д. Воробей («Зоря») — 1 (0+0+1)
О. Грицай («Дніпро») — 1 (0+0+1)
С. Ребров («Динамо») — 1 (0+0+1)
І. Худоб'як («Карпати») — 1 (0+0+1)

Стартовий сезон Анатолія Тимощука за кордоном пройшов під девізом — «Знай наших!»: за допомогою нетутешнього професіоналізму й виняткових людських якостей чи не з першого місяця став вожаком нового чемпіона Росії та вітчизняної збірної.

2008Редагувати

А. Мілевський («Динамо») — 298 (58+44+36)
А. Тимощук («Зеніт» Росія) — 286 (76+28+2)
С. Кравченко («Ворскла») — 116 (12+22+36)

Інші претенденти

Т. Михалик («Динамо») — 104 (12+24+20)
О. Алієв («Динамо») — 72 (6+17+20)
С. Ребров («Рубін» Росія) — 57 (5+14+14)
С. Богуш («Металург» З. + «Динамо») — 41 (6+8+7)
А. Воронін («Ліверпуль» Англія + «Герта» Німеччина) — 34 (2+11+6)
Д. Чигринський («Шахтар») — 32 (5+2+13)
М. Девич («Металіст») — 29 (2+5+13)
С. Назаренко («Дніпро») — 19 (2+6+1)
Р. Фомін («Металіст») — 15 (1+2+8)
О. Горяїнов («Металіст») — 14 (3+0+5)
А. П'ятов («Шахтар») — 13 (3+1+2)
Є. Селезньов («Арсенал» + «Шахтар») — 13 (2+2+3)
О. Рикун («Металіст») — 10 (2+1+2)
О. Косирін («Металург» Д. + «Чорноморець») — 8 (1+2+1)
С. Валяєв («Металіст») — 6 (0+3+0)
О. Гусєв («Динамо») — 4 (0+2+0)
С. Закарлюка («Арсенал») — 3 (1+0+0)
С. Шищенко («Чорноморець» + «Металург» Д.) — 3 (1+0+0)
О. Гай(«Шахтар») — 3 (0+1+1)
А. Русол («Дніпро») — 3 (0+1+1)
А. Шевченко («Челсі» Англія + «Мілан» Італія) — 3 (0+1+1)
О. Годін («Металург» З.) — 3 (0+0+3)
А. Воробей («Дніпро») — 2 (0+1+0)
О. Гладкий («Шахтар») — 2 (0+1+0)
М. Калиниченко («Спартак» Росія + «Дніпро») — 2 (0+1+0)
Г. Баранець («Львів») — 1 (0+0+1)
В. Ващук («Динамо» + «Львів») — 1 (0+0+1)
О. Ковпак («Таврія») — 1 (0+0+1)
О. Кучер («Шахтар») — 1 (0+0+1)
Д. Олійник («Динамо» + «Арсенал») — 1 (0+0+1)

Білорус за походженням Артем Милевський здійснив тоді стрибок на якісно вищий рівень, показавши себе обдарованим нападником, «фішками» якого є «розрізні» передачі, «більярдні» голи, а також спровокована плоскостопістю специфічна манера бігу.

2009Редагувати

А. Мілевський («Динамо») — 322 (71+40+29)
А. Шевченко («Мілан» Італія + «Челсі» Англія + «Динамо») — 292 (68+30+28)
А. П'ятов («Шахтар») — 140 (26+20+22)

Інші претенденти

Д. Чигринський («Шахтар» + «Барселона» Іспанія) — 136 (18+30+22)
А. Тимощук («Зеніт» Росія + «Байєрн» Німеччина) — 108 (15+21+21)
С. Назаренко («Дніпро») — 106 (7+27+31)
О. Шовковський («Динамо») — 43 (5+10+8)
Д. Олійник («Металіст») — 23 (0+6+11)
Я. Ракицький («Шахтар») — 22 (2+5+6)
Є. Хачеріді («Динамо») — 20 (3+1+9)
Є. Селезньов («Шахтар» + «Дніпро») — 20 (2+4+6)
О. Алієв («Динамо») — 18 (3+4+1)
О. Гусєв («Динамо») — 17 (2+5+1)
О. Рикун («Металіст») — 13 (1+4+2)
Т. Михалик («Динамо») — 11 (0+2+7)
М. Калиниченко («Дніпро») — 10 (1+2+3)
О. Горяїнов («Металіст») — 10 (0+5+0)
В. Кобін («Карпати» + «Шахтар») — 8 (0+2+4)
А. Ярмоленко («Динамо») — 7 (1+0+4)
А. Воронін («Герта» Німеччина + «Ліверпуль» Англія) — 4 (0+1+2)
О. Гай(«Шахтар») — 4 (0+1+2)
А. Монахов («Таврія») — 3 (0+1+1)
О. Голодюк («Карпати») — 2 (0+1+0)
О. Ковпак («Таврія») — 2 (0+1+0)
О. Кучер («Шахтар») — 2 (0+1+0)
В. Руденко («Чорноморець») — 2 (0+1+0)
Д. Бойко («Оболонь») — 2 (0+0+2)
Р. Зозуля («Динамо») — 1 (0+0+1)
К. Петров («Динамо») — 1 (0+0+1)
П. Ребенок («Чорноморець») — 1 (0+0+1)

Прекрасно провівши весну й літо, коли він багато забивав, пасував, а падав — мало, на середину осені, під тиском загальнокомандної кризи і капітанської пов'язки, Артем Милевський помітно здав — та все ж переміг, бо був найстабільніший.

2010Редагувати

Є. Коноплянка («Дніпро») — 158 (33+23+13)
Я. Ракицький («Шахтар») — 79 (9+19+14)
М. Девич («Металіст») — 76 (14+14+6)

Інші претенденти

О. Алієв («Локомотив» Росія) — 63 (12+7+13)
А. Мілевський («Динамо») — 43 (3+12+10)
А. Шевченко («Динамо») — 37 (8+3+7)
А. П'ятов («Шахтар») — 36 (9+3+3)
Є. Селезньов («Дніпро») — 24 (3+5+5)
А. Тимощук («Байєрн» Німеччина) — 23 (3+4+6)
Д. Чигринський («Барселона» Іспанія + «Шахтар») — 11 (2+0+5)
О. Гусєв («Динамо») — 11 (1+4+0)
Р. Ротань («Дніпро») — 8 (1+2+1)
А. Федецький («Карпати») — 8 (0+1+6)
І. Худоб'як («Карпати») — 6 (0+1+4)
Д. Олійник («Металіст») — 5 (1+1+0)
Т. Степаненко («Металург» З. + «Шахтар») — 5 (1+1+0)
В. Єзерський («Зоря») — 3 (0+0+3)
А. Воронін («Динамо» Росія) — 2 (0+0+2)
Т. Михалик («Динамо») — 2 (0+0+2)

На загальному прісному тлі «Дніпра» іскристе обдарування Євгена Коноплянки, який за лічені місяці виріс у головного таланта країни, нагадувало інородне тіло: гутаперчевий хав був мов той космічний Хлопчик-Зірка, народжений у сім'ї простолюдинів.

2011Редагувати

А. Воронін («Динамо» Росія) — 145 (29+23+12)
А. Ярмоленко («Динамо») — 118 (25+15+13)
А. Тимощук («Байєрн» Німеччина) — 112 (21+17+15)

Інші претенденти
М. Девич («Металіст») — 61 (5+16+14) Є. Коноплянка («Дніпро») — 57 (5+12+18) О. Гусєв («Динамо») — 45 (6+10+7) Р. Безус («Ворскла») — 30 (3+4+13) Я. Ракицький («Шахтар») — 19 (5+0+4) С. Назаренко («Дніпро» + «Таврія») — 13 (1+3+4)

Світловолосий атакер (із задатками диспетчера) московського «Динамо» Андрій Воронін на початку свого другого сезону в білокам'яній, як-то кажуть, довго запрягав, але потім просто-таки помчав — аж до лідерства у клубі й вершини нашого плебісциту.

2012Редагувати

Є. Коноплянка («Дніпро») — 267 (49+50+20)
Р. Ротань («Дніпро») — 171 (32+24+27)
О. Гусєв («Динамо») — 127 (20+17+33)

Інші претенденти

А. Ярмоленко («Динамо») — 88 (13+15+19)
О. Кучер («Шахтар») — 88 (9+23+15)
А. Шевченко («Динамо») — 70 (16+7+8)
А. П'ятов («Шахтар») — 50 (7+9+11)
Є. Хачеріді («Динамо») — 19 (2+3+7)
А. Тимощук («Байєрн» Німеччина) — 18 (2+2+8)
О. Яковенко («Левен» Бельгія + «Андерлехт» Бельгія) — 2 (0+0+2)

2013Редагувати

1. А. Ярмоленко («Динамо») — 283 (64+38+15)

1. Є. Коноплянка («Дніпро») — 283 (54+52+17)

3. М. Девич («Металіст») — 111 (12+22+31)

Інші претенденти

4. Р. Ротань («Дніпро»)— 80 (9+12+29)

5. Р. Зозуля («Дніпро») — 37 (1+7+20)

6. Є. Хачеріді («Динамо») — 35 (4+6+11)

7. О. Кучер («Шахтар»)— 24 (3+2+11)

8. Едмар («Металіст») — 23 (2+5+7)

9. Є. Селезньов («Дніпро») — 7 (1+1+2)

10. О. Гусєв («Динамо») — 5 (0+2+1)

11. А. Федецький («Дніпро») — 4 (0+1+2)

12. А. Тимощук («Байєрн» Німеччина + «Зеніт» Росія) — 3 (0+1+1)

13. В. Шевчук («Шахтар») — 3 (0+1+1)

14. Д. Дедечко («Кривбас» + «Ворскла») — 1 (0+0+1)

15. Д. Хомченовський («Зоря»)— 1 (0+0+1)

2014Редагувати

А. Ярмоленко («Динамо») — 244 (54+35+12)
Є. Коноплянка («Дніпро») — 185 (33+37+12)
Р. Ротань («Дніпро») — 63 (9+10+16)

Інші претенденти

А. Федецький («Дніпро») — 58 (8+9+16)
С. Сидорчук («Динамо») — 41 (6+5+13)
О. Кучер («Шахтар») — 39 (5+7+10)
О. Гусєв («Динамо») — 17 (2+1+9)
Т. Степаненко («Шахтар») — 14 (1+3+5)
Є. Хачеріді («Динамо») — 14 (0+4+6)
А. Кравець («Динамо») — 12 (0+3+6)
В. Шевчук («Шахтар») — 10 (0+3+4)
Едмар («Металіст») — 8 (1+2+1)
О. Шовковський («Динамо») — 3 (1+0+0)
А. Громов («Ворскла») — 3 (0+0+3)
С. Рибалка («Слован» + «Динамо») — 3 (0+0+3)
Д. Хомченовський («Зоря») — 3 (0+0+3)
П. Будківський («Зоря») — 2 (0+1+0)
О. Гладкий («Карпати» + «Шахтар») — 1 (0+0+1)

2015Редагувати

А. Ярмоленко («Динамо») — 208 (42+33+16)
Є. Коноплянка («Дніпро» + «Севілья» Іспанія) — 156 (22+35+20)
Є. Селезньов («Дніпро») — 72 (18+0+18)

Інші претенденти

С. Рибалка «Динамо») — 58 (8+11+12)
Я. Ракицький («Шахтар») — 22 (5+1+5)
Є. Хачеріді («Динамо») — 16 (0+5+6)
А. П'ятов («Шахтар») — 13 (1+3+4)
Д. Бойко («Дніпро») — 7 (0+2+3)
Р. Ротань («Дніпро») — 6 (1+0+3)
Д. Гармаш («Динамо») — 6 (0+3+0)
А. Федецький («Дніпро») — 6 (0+2+2)
Т. Степаненко («Шахтар») — 6 (0+1+4)
М. Девич («Аль-Райян» Катар + «Рубін» Росія) — 4 (0+2+0)
В. Буяльський («Динамо») — 3 (1+0+0)
О. Гусєв («Динамо») — 3 (1+0+0)
О. Кучер («Шахтар») — 3 (1+0+0)
В. Шевчук («Шахтар») — 3 (0+1+1)
І. Петряк («Зоря») — 3 (0+0+3)
А. Тимощук («Зеніт» Росія + «Кайрат» Казахстан) — 2 (0+1+0)
Р. Маліновський («Зоря») — 1 (0+0+1)
В. Прийма («Металург» Д. + «Торіно» Італія) — 1 (0+0+1)
О. Шовковський («Динамо») — 1 (0+0+1)

2016Редагувати

Р. Ротань («Дніпро») — 137
А. П'ятов («Шахтар») — 123
А. Ярмоленко («Динамо») — 102

Інші претенденти

Є. Коноплянка («Севілья» Іспанія + «Шальке» Німеччина) — 90
Т. Степаненко («Шахтар») — 82
А. Кравець («Штуттгарт» Німеччина + «Гранада» Іспанія) — 79
О. Караваєв («Зоря») — 73
Я. Ракицький («Шахтар») — 64
І. Петряк («Зоря») — 61
В. Циганков («Динамо») — 10
Є. Хачериді («Динамо») — 3

2017Редагувати

А. Ярмоленко («Динамо» + «Боруссія» Др. Німеччина — 28 (5+0+1+0+0)
Т. Степаненко («Шахтар») — 18 (2+2+0+0+0)
Д. Гармаш («Динамо») — 17 (2+1+1+0+0)

Інші претенденти

А. Лунін («Дніпро» + «Зоря») — 14 (1+1+1+1+0)
А. П'ятов («Шахтар») — 14 (0+2+2+0+0)
Є. Хачериді («Динамо») — 11 (0+2+1+0+0)
С. Сидорчук («Динамо») — 10 (0+1+2+0+0)
Є. Коноплянка («Шальке» Німеччина) — 7 (0+1+1+0+0)
В. Буяльський («Динамо») — 7 (0+0+1+2+0)
Р. Ротань («Дніпро» + «Славія» Чехія) — 6 (0+0+0+3+0)
Ю. Коломоєць (МТК Угорщина + «Ворскла») — 3 (0+0+0+1+1)
А. Богданов («Олімпік») — 2 (0+0+0+1+0)
В. Грицук («Олександрія») — 2 (0+0+0+1+0)
Я. Ракицький («Шахтар») — 2 (0+0+0+1+0)
О. Бандура («Сталь» К-е + «Верес») — 1 (0+0+0+0+1)
Р. Малиновський («Генк» Бельгія) — 1 (0+0+0+0+1)
М. Матвієнко («Карпати» + «Ворскла») — 1 (0+0+0+0+1)
М. Морозюк («Динамо») — 1 (0+0+0+0+1)
С. Кривцов («Шахтар») — 1 (0+0+0+0+1)
І. Ордець («Шахтар») — 1 (0+0+0+0+1)
Е. Соболь («Зоря» + «Славія» Чехія) — 1 (0+0+0+0+1)
Є. Є. Шахов (ПАОК Греція) — 1 (0+0+0+0+1)
В. Шепелєв («Динамо») — 1 (0+0+0+0+1)

Опитування сайта газети «Український футбол»Редагувати

2018Редагувати

В. Циганков («Динамо») — 46
Марлос («Шахтар») — 37
Р. Малиновський («Генк» Бельгія) — 28

Інші претенденти

Є. Коноплянка («Шальке» Німеччина) — 24
В. Буяльський («Динамо») — 22
М. Швед («Карпати») — 19
Т. Степаненко («Шахтар») — 18
М. Бурда («Динамо») — 17
Я. Ракицький («Шахтар») — 16
А. Ярмоленко («Боруссія» Др. Німеччина + «Вест Хем» Англія) — 13
В. Кулач («Ворскла») — 10
О. Караваєв («Зоря») — 9
Є. Банада («Олександрія») — 8
О. Сваток («Зоря») — 6
Р. Яремчук («Гент» Бельгія) — 5
В. Грицук («Олександрія») — 4
Д. Бойко («Динамо») — 3
Ю. Паньків («Олександрія») — 3
А. П'ятов («Шахтар») — 3
Б. Бутко («Шахтар») — 2
І. Пердута («Ворскла») — 2
А. Цуриков («Олександрія») — 2
В. Вернидуб («Габала» Азербайджан + «Зоря») — 1
І. Пластун («Лудогорець» Болгарія + «Гент» Бельгія) — 1
М. Шапаренко («Динамо») — 1

2019Редагувати

О. Зінченко («Манчестер Сіті» (Ан.) — 28 %
В. Циганков («Динамо») — 22 %
Р. Малиновський («Генк» (Бе.) + «Аталанта» (Іт.) — 17 %

Інші претенденти
Марлос («Шахтар») — 14 % А. П'ятов («Шахтар») — 9 % В. Миколенко («Динамо») — 5 % А. Ярмоленко («Вест Хем» (Ан.) — 4 % Ж. Мораєс («Шахтар») — 1 %

2020Редагувати

1. Д. Фаворов («Десна» + «Зоря»)

2. В. Миколенко («Динамо»)

3. В. Циганков («Динамо»)

Інші претенденти

4. В. Кочергін («Зоря»)

5. В. Юрченко («Зоря»)

6. Р. Малиновський («Аталанта» (Іт.)

7. Є. Паст («Десна»)

8. Марлос («Шахтар»)

9. О. Зінченко («Манчестер Сіті» (Ан.)

10. С. Сидорчук («Динамо»)

11. М. Шапаренко («Динамо»)

12. Б. Михайличенко («Зоря» + «Андерлехт» (Бе.)

13. В. Буяльський («Динамо»)

14. О. Філіппов («Десна» + «Сінт-Трейден» (Бе.)

15. А. Тотовицький («Десна»)

16. І. Забарний («Динамо»)

17. Є. Чеберко («Зоря» + ЛАСК (Ав.)

18. В. Кулач («Ворскла»)

19. М. Матвієнко («Шахтар»)

20. В. Супряга («Дніпро-1» + «Динамо»)

21. А. Гітченко («Десна»)

22. Д. Іванісеня («Зоря»)

23. В. Огиря («Десна»)

24. А. Нурієв («Минай»)

25. В. Вернидуб («Зоря»)

26. С. Булеца («Дніпро-1»)

27. О. Лебеденко («Олімпік»)

28. Р. Степанюк («Ворскла»)

29. Ж. Мораєс («Шахтар»)

30. С. Кривцов («Шахтар»)

31. Є. Новак («Вардар» (Пн. Мак.) + «Колос»)

Багаторазові переможціРедагувати

Футболіст	Кількість перемог	Роки
Олег Блохін	9	1972, 1973, 1974, 1975, 1976, 1977,1978, 1980, 1981
Андрій Шевченко	6	1997, 1999, 2000, 2001, 2004, 2005
Іван Привалов	5	1922, 1923, 1925, 1926, 1927
Юрій Войнов	4	1957, 1958, 1959, 1960
Андрій Ярмоленко	4	2013, 2014, 2015, 2017
Казимир Піонтковський	3	1929, 1930, 1931
Павло Віньковатов	3	1946, 1947, 1948
Віктор Леоненко	3	1992, 1993, 1994
Анатолій Тимощук	3	2002, 2006, 2007
Євген Коноплянка	3	2010, 2012, 2013

Цікаві фактиРедагувати

лауреатами опитування були 52 гравці із 12 клубів;
найстарший лауреат — Антон Ідзковський (38 років у 1945-му);
наймолодший лауреат — Олег Блохін (20 років у 1972-му);
за кількістю перемог лідерами є Олег Блохін (9) і київське «Динамо» (68);
за кількістю перемог поспіль лідером є Олег Блохін (7: із 1972-го по 1978-й) і київське «Динамо» (25: із 1954-го по 1978-й);
найбільшу відстань між дебютною та останньою перемогами має Антон Ідзковський (11 років: 1934 і 1945);
за кількістю потраплянь у призову трійку лідером є Олег Блохін (13 = 9 перших місць + 1 друге + 3 третіх), зовсім трохи відстав Андрій Шевченко (12 = 6 + 6 + 0);
у літописі плебісциту мали місце два випадки, коли переможцями оголошували двох виконавців: 1968-го однакову кількість балів набрали Василь Турянчик і Володимир Мунтян, а 2013-го — Андрій Ярмоленко і Євген Коноплянка;
якщо проаналізувати історію плебісциту, можна дійти висновку, що до 1993 року включно визначався провідний футболіст, який виступав за українські клуби, чим, зокрема, пояснюється те, що за підсумком сезону-1970 серед лауреатів немає воротаря Віктора Банникова, котрий тоді грав за московське «Торпедо», а в реєстрі 1992-го у топ-десятку ввійшов литовець Вальдемарас Мартінкенас, який захищав кольори київського «Динамо».

Емблема конкурсу

Футболіст року серед українських клубівРедагувати

Щорічна нагорода провідному гравцеві, який виступав у складах клубів України. У 1957—1965 роках присуджувалася Комітетом фізкультури та спорту України (нині — Держкомспорт), а в 1966—1991 роках — Київським інститутом фізичної культури (нині — Національний університет фізичного виховання і спорту України). Респондентами виступали капітани різних республіканських команд. Конркурс мав другу офіційну назву — «Кришталеві бутси».

За опитуванням Комітету фізкультури та спорту УкраїниРедагувати

1957Редагувати

1. Ю. Войнов («Динамо»)

2. М. Коман («Динамо»)

3. Вік. Фомін («Динамо»)

Інші претенденти
4. В. Каневський («Динамо») 5. Є. Лемешко («Динамо») 6. В. Сапронов («Шахтар») 7. В. Єрохін («Динамо») 8. В. Аляб'єв («Шахтар») 9. Т. Попович («Динамо») 10. Е. Юст («Динамо»)

1958Редагувати

1. В. Каневський («Динамо»)

2. Ю. Войнов («Динамо»)

3. А. Голодець («Динамо»)

Інші претенденти
4. М. Коман («Динамо») 5. Вік. Фомін («Динамо») 6. І. Федосов («Шахтар») 7. І. Бобошко («Шахтар») 8. В. Єрохін («Динамо») 9. В. Голубєв («Динамо») 10. В. Г. Чанов («Шахтар»)

1959Редагувати

1. Ю. Войнов («Динамо»)

2. В. Трояновський («Локомотив»)

3. А. Біба («Динамо»)

Інші претенденти
4. Ю. Захаров («Шахтар») 5. В. Сапронов («Шахтар») 6. В. Каневський («Динамо») 7. І. Федосов («Шахтар») 8. В. Голубєв («Динамо») 9. В. Лобановський («Динамо») 10. В. Єрохін («Динамо»)

1960Редагувати

1. Ю. Войнов («Динамо»)

2. В. Лобановський («Динамо»)

3. В. Каневський («Динамо»)

Інші претенденти
4. А. Біба («Динамо») 5. В. Москаленко (СКА О.) 6. О. Базилевич («Динамо») 7. О. Макаров («Динамо») 8. М. Корольов («Авангард») 9. Ю. Ананченко («Шахтар») 10. А. Сучков («Динамо»)

1961Редагувати

1. В. Каневський («Динамо»)

2. В. Лобановський («Динамо»)

3. О. Макаров («Динамо»)

Інші претенденти
4. О. Базилевич («Динамо») 5. Ю. Захаров («Шахтар») 6. В. Сальков («Шахтар») 7. В. Москаленко (СКА О.) 8. М. Головко («Шахтар») 9. Й. Сабо («Динамо») 10. В. Мар'єнко («Авангард»)

1962Редагувати

1. В. Лобановський («Динамо»)

2. А. Біба («Динамо»)

3. Ю. Войнов («Динамо»)

Інші претенденти
4. М. Уграїцький («Авангард») 5. О. Базилевич («Динамо») 6. В. Турянчик («Динамо») 7. М. Головко («Шахтар») 8. В. Москаленко (СКА О.) 9. Г. Снегирьов («Шахтар») 10. В. Савельєв («Шахтар»)

1963Редагувати

1. В. Лобановський («Динамо»)

2. В. Серебряников («Динамо»)

3. О. Базилевич («Динамо»)

Інші претенденти
4. В. Каневський («Динамо») 5. Ю. Ананченко («Шахтар») 6. В. Щегольков («Динамо») 7. Д. Мізерний («Шахтар») 8. А. Біба («Динамо») 9. Ю. Войнов («Динамо») 10. М. Корольов («Авангард»)

1964Редагувати

1. В. Каневський («Динамо»)

2. В. Банников («Динамо»)

3. Й. Сабо («Динамо»)

Інші претенденти
4. В. Москаленко («Чорноморець») 5. А. Біба («Динамо») 6. А. Пузач (СКА Лв.) 7. В. Щегольков («Динамо») 8. В. Соснихін («Динамо») 9. В. Турянчик («Динамо») 10. В. Гусєв («Карпати»)

1965Редагувати

1. В. Серебряников («Динамо»)

2. В. Хмельницький («Динамо»)

3. В. Банников («Динамо»)

Інші претенденти
4. В. Соснихін («Динамо») 5. Л. Островський («Динамо») 6. А. Біба («Динамо») 7. Й. Сабо («Динамо») 8. А. Крощенко («Карпати») 9. В. Лобановський («Чорноморець») 10. В. Турянчик («Динамо»)

За опитуванням Київського інституту фізкультуриРедагувати

1966Редагувати

1. А. Біба («Динамо»)

2. А. Бишовець («Динамо»)

3. Ф. Медвідь («Динамо»)

Інші претенденти
4. Є. Рудаков («Динамо») 5. В. Щегольков («Динамо») 6. В. Москаленко («Чорноморець») 7. В. Соснихін («Динамо») 8. В. Турянчик («Динамо») 9. Л. Островський («Динамо») 10. В. Поркуян («Динамо»)

1967Редагувати

1. А. Бишовець («Динамо»)

2. В. Серебряников («Динамо»)

3. В. Турянчик («Динамо»)

Інші претенденти
4. В. Банников («Динамо») 5. Ф. Медвідь («Динамо») 6. М. Головко («Шахтар») 7. В. Мунтян («Динамо») 8. В. Соснихін («Динамо») 9. В. Лобановський («Шахтар») 10. В. Щегольков («Динамо»)

1968Редагувати

1. В. Турянчик («Динамо»)

2. В. Хмельницький («Динамо»)

3. В. Мунтян («Динамо»)

Інші претенденти
4. Я. Габовда («Карпати») 5. А. Пузач («Динамо») 6. Ю. Дегтерьов («Шахтар») 7. Й. Сабо («Динамо») 8. Ф. Медвідь («Динамо») 9. В. Соснихін («Динамо») 10. А. Бишовець («Динамо»)

1969Редагувати

1. І. Кульчицький («Карпати»)

2. В. Серебряников («Динамо»)

3. В. Мунтян («Динамо»)

Інші претенденти
4. Є. Рудаков («Динамо») 5. В. Соснихін («Динамо») 6. А. Бишовець («Динамо») 7. А. Біба («Дніпро») 8. Вол. Левченко («Динамо») 9. В. Москаленко («Чорноморець») 10. Г. Лихачов («Карпати»)

1970Редагувати

1. Й. Сабо («Зоря»)

2. В. Мунтян («Динамо»)

3. Я. Габовда («Карпати»)

Інші претенденти
4. А. Бишовець («Динамо») 5. Л. Броварський («Карпати») 6. О. Ткаченко («Зоря») 7. Г. Лихачов («Карпати») 8. І. Кульчицький («Карпати») 9. В. Поркуян («Чорноморець») 10. В. Соснихін («Динамо»)

1971Редагувати

1. В. Колотов («Динамо»)

2. Є. Рудаков («Динамо»)

3. В. Соснихін («Динамо»)

Інші претенденти
4. В. Мунтян («Динамо») 5. В. Семенов («Зоря») 6. А. Пузач («Динамо») 7. І. Кульчицький («Карпати») 8. Б. Грещак («Карпати») 9. А. Бишовець («Динамо») 10. О. Блохін («Динамо»)

1972Редагувати

1. О. Блохін («Динамо»)

2. В. Колотов («Динамо»)

3. Є. Рудаков («Динамо»)

Інші претенденти
4. В. Онищенко («Зоря») 5. В. Мунтян («Динамо») 6. В. Семенов («Зоря») 7. А. Пузач («Динамо») 8. О. Журавльов («Зоря») 9. А. Куксов («Зоря») 10. В. Романюк («Дніпро»)

1973Редагувати

1. О. Блохін («Динамо»)

2. В. Мунтян («Динамо»)

3. А. Шепель («Чорноморець»)

Інші претенденти
4. М. Фоменко («Динамо») 5. А. Коньков («Шахтар») 6. В. Онищенко («Зоря») 7. Л. Буряк («Динамо») 8. В. В. Кузнєцов («Зоря») 9. В. Матвієнко («Динамо») 10. В. Трошкін («Динамо»)

1974Редагувати

1. О. Блохін («Динамо»)

2. В. Онищенко («Динамо»)

3. В. Веремеєв («Динамо»)

Інші претенденти
4. В. Колотов («Динамо») 5. Є. Рудаков («Динамо») 6. В. Макаров («Чорноморець») 7. В. Лещук («Чорноморець») 8. Л. Буряк («Динамо») 9. В. Трошкін («Динамо») 10. В. Старухін («Шахтар»)

1975Редагувати

1. О. Блохін («Динамо»)

2. В. Веремеєв («Динамо»)

3. В. Колотов («Динамо»)

Інші претенденти
4. А. Коньков («Динамо») 5. В. Онищенко («Динамо») 6. Є. Рудаков («Динамо») 7. В. Звягинцев («Шахтар») 8. С. Решко («Динамо») 9. В. Мунтян («Динамо») 10. Ю. Дегтерьов («Шахтар»)

1976Редагувати

1. Л. Броварський («Карпати»)

2. О. Блохін («Динамо»)

3. В. Данилюк («Карпати»)

Інші претенденти
4. Л. Буряк («Динамо») 5. О. Ракитський («Карпати») 6. А. Коньков («Динамо») 7. П. Слободян («Динамо») 8. Ф. Чорба («Карпати») 9. В. Горбунов («Шахтар») 10. В. Мунтян («Динамо»)

1977Редагувати

1. О. Блохін («Динамо»)

2. В. Юрковський («Динамо»)

3. Ю. Дегтерьов («Шахтар»)

Інші претенденти
4. О. Бережний («Динамо») 5. Л. Буряк («Динамо») 6. В. Веремеєв («Динамо») 7. А. Коньков («Динамо») 8. М. Фоменко («Динамо») 9. В. Старухін («Шахтар») 10. В. Лещук («Чорноморець»)

1978Редагувати

1. О. Блохін («Динамо»)

2. В. Безсонов («Динамо»)

3. Ю. Роменський («Чорноморець»)

Інші претенденти
4. Ю. Дегтерьов («Шахтар») 5. В. Юрковський («Динамо») 6. М. Латиш («Шахтар») 7. В. Старухін («Шахтар») 8. О. Бережний («Динамо») 9. В. Лозинський («Динамо») 10. А. Коньков («Динамо»)

1979Редагувати

1. В. Старухін («Шахтар»)

2. С. Юрчишин («Карпати»)

3. О. Блохін («Динамо»)

Інші претенденти
4. М. Федоренко («Шахтар») 5. Ю. Роменський («Динамо») 6. В. Роговський («Шахтар») 7. С. Журавльов («Динамо») 8. А. Коньков («Динамо») 9. І. Жекю («Чорноморець») 10. О. Хапсаліс («Динамо»)

1980Редагувати

1. О. Блохін («Динамо»)

2. В. Безсонов («Динамо»)

3. Л. Буряк («Динамо»)

Інші претенденти
4. В. Веремеєв («Динамо») 5. Ю. Суслопаров («Карпати») 6. В. П'яних («Шахтар») 7. В. Лозинський («Динамо») 8. А. Баль («Карпати») 9. Ю. Горячев («Чорноморець») 10. Ю. Роменський («Динамо»)

1981Редагувати

1. О. Блохін («Динамо»)

2. Л. Буряк («Динамо»)

3. А. Дем'яненко («Динамо»)

Інші претенденти
4. В. Безсонов («Динамо») 5. В. Веремеєв («Динамо») 6. А. Баль («Динамо») 7. О. Погорєлов («Дніпро») 8. М. Михайлов («Динамо») 9. В. Грачов («Шахтар») 10. І. Жекю («Чорноморець»)

1982Редагувати

1. Л. Буряк («Динамо»)

2. М. Соколовський («Шахтар»)

3. А. Дем'яненко («Динамо»)

Інші претенденти
4. С. Балтача («Динамо») 5. В. Безсонов («Динамо») 6. О. Блохін («Динамо») 7. Вік. Чанов («Динамо») 8. В. Євтушенко («Динамо») 9. В. Єлінскас («Чорноморець») 10. С. Г. Шевченко («Нива» В.)

1983Редагувати

1. О. Блохін («Динамо»)

2. М. Соколовський («Шахтар»)

3. О. Таран («Дніпро»)

Інші претенденти
4. В. Грачов («Шахтар») 5. А. Дем'яненко («Динамо») 6. Г. Литовченко («Дніпро») 7. В. Єлінскас («Шахтар») 8. О. Протасов («Дніпро») 9. В. Євтушенко («Динамо») 10. С. Краковський («Дніпро»)

1984Редагувати

1. О. Блохін («Динамо»)

2. Г. Литовченко («Дніпро»)

3. О. Протасов («Дніпро»)

Інші претенденти
4. В. Плоскина («Чорноморець») 5. В. М. Кузнєцов («Дніпро») 6. В. Грачов («Шахтар») 7. Ю. Тарасов («Металіст») 8. С. Балтача («Динамо») 9. С. Краковський («Дніпро») 10. І. Бєланов («Чорноморець»)

1985Редагувати

1. О. Блохін («Динамо»)

2. А. Дем'яненко («Динамо»)

3. О. Протасов («Дніпро»)

Інші претенденти
4. О. Заваров («Динамо») 5. М. Михайлов («Динамо») 6. І. Яремчук («Динамо») 7. І. Бєланов («Динамо») 8. В. Грачов («Шахтар») 9. С. Балтача («Динамо») 10. В. М. Кузнєцов («Дніпро»)

1986Редагувати

1. І. Бєланов («Динамо»)

2. О. Заваров («Динамо»)

3. П. Яковенко («Динамо»)

Інші претенденти
4. О. Блохін («Динамо») 5. В. Рац («Динамо») 6. Вік. Чанов («Динамо») 7. О. Кузнєцов («Динамо») 8. В. Євтушенко («Динамо») 9. А. Дем'яненко («Динамо») 10. В. Безсонов («Динамо»)

1987Редагувати

1. О. Протасов («Дніпро»)

2. О. Михайличенко («Динамо»)

3. О. Заваров («Динамо»)

Інші претенденти
4. Г. Литовченко («Дніпро») 5. О. Блохін («Динамо») 6. В. Городов («Дніпро») 7. С. Башкиров («Дніпро») 8. В. Гришко («Чорноморець») 9. І. Бєланов («Динамо») 10. О. Чередник («Дніпро»)

1988Редагувати

1. О. Михайличенко («Динамо»)

2. В. Лютий («Дніпро»)

3. І. Вишневський («Дніпро»)

Інші претенденти
4. В. Рац («Динамо») 5. Є. Шахов («Дніпро») 6. О. Кузнєцов («Динамо») 7. О. Протасов («Динамо») 8. І. Бєланов («Динамо») 9. Ю. Тарасов («Металіст») 10. Вік. Чанов («Динамо»)

1989Редагувати

1. М. Кудрицький («Дніпро»)

2. В. Безсонов («Динамо»)

3. Г. Литовченко («Динамо»)

Інші претенденти
4. Е. Сон («Дніпро») 5. В. Багмут («Дніпро») 6. Г. Кондратьєв («Чорноморець») 7. В. Городов («Дніпро») 8. В. Лютий («Дніпро») 9. О. Лужний («Динамо») 10. І. Кутєпов («Металіст»)

1990Редагувати

1. Г. Литовченко («Динамо»)

2. О. Протасов («Динамо»)

3. М. Кудрицький («Дніпро»)

Інші претенденти
4. С. Юран («Динамо») 5. Е. Сон («Дніпро») 6. О. Саленко («Динамо») 7. І. Гецько («Чорноморець») 8. В. Тищенко («Дніпро») 9. Вік. Чанов («Динамо») 10. В. Гришко («Чорноморець»)

1991Редагувати

1. І. Цимбалар («Чорноморець»)

2. А. Цвейба («Динамо»)

3. О. Саленко («Динамо»)

Інші претенденти
4. Ю. Дудник («Металург» З.) 5. С. Щербаков («Шахтар») 6. О. Призетко («Металіст») 7. Ю. Никифоров («Чорноморець») 8. І. Кутєпов («Динамо») 9. В. Гришко («Чорноморець») 10. І. Гецько («Чорноморець»)

Футболіст року в українській лізіРедагувати

За опитуванням Федерації футболу УкраїниРедагувати

Щорічна нагорода провідному гравцеві, який виступав у складах клубів вищої ліги України. У 1992—1994 роках присуджувалася Федерацією футболу України. Респондентами щоразу виступали 20 капітанів: команд вищої ліги, національної збірної плюс молодіжної. Цей конркурс також мав другу офіційну назву — «Кришталеві бутси».

1992Редагувати

1. В. Мартінкенас («Динамо») — 30 очок (5 перших місць + 5 других + 5 третіх)

2. А. Полунін («Дніпро») — 28 (5+6+1)

3. С. Ребров («Шахтар» + «Динамо») — 19 (3+3+4)

Інші претенденти

4. В. Леоненко («Динамо») — 18 (3+3+3)

5. О. Помазун («Металіст») — 14 (3+1+3)

6. А. Мущинка («Карпати» + «Металург» З.) — 4 (0+2+0)

7. І. Цимбалар («Чорноморець») — 3 (1+0+0)

8. С. Беженар («Дніпро») — 2 (0+0+2)

9. С. Гусєв («Чорноморець») — 1 (0+0+1)

10. С. Дірявка («Дніпро») — 1 (0+0+1)

1993Редагувати

1. В. Леоненко («Динамо») — 46 (10+6+4)

2. О. Лужний («Динамо») — 41 (6+10+3)

3. С. Беженар («Дніпро») — 10 (1+1+5)

Інші претенденти

4. С. Коновалов («Дніпро») — 9 (1+1+4)

5. Т. Гусейнов («Чорноморець») — 6 (1+1+1)

6. І. Кутєпов («Динамо») — 3 (1+0+0)

7. Д. Михайленко («Дніпро») — 2 (0+1+0)

8. А. Полунін («Дніпро») — 1 (0+0+1)

9. С. Попов («Шахтар») — 1 (0+0+1)

10. І. Яворський («Верес») — 1 (0+0+1)

1994Редагувати

1. О. Суслов («Чорноморець») — 30 (4+8+2)

2. В. Леоненко («Динамо») — 29 (4+6+5)

3. С. Ребров («Динамо») — 17 (3+2+4)

Інші претенденти

4. О. Шовковський («Динамо») — 14 (3+1+3)

5. С. Коновалов («Дніпро») — 13 (3+1+2)

6. І. Петров («Шахтар») — 8 (2+0+2)

7. В. Ващук («Динамо») — 4 (1+0+1)

8. Г. Орбу («Шахтар») — 2 (0+1+0)

9. Д. Шутков («Шахтар») — 2 (0+1+0)

10. В. Косовський («Нива» В. + «Динамо») — 1 (0+0+1)

За опитуванням газети «Команда»Редагувати

У референдумі брали участь по 16 представників (15 гравців і головний тренер) усіх команд елітної ліги, кожен з яких називав свою трійку лауреатів. За перше місце нараховувалися три очки, за друге — два, за третє — одне. Номінантами могли бути футболісти з будь-яким громадянством, які виступали в українському чемпіонаті.

Рік	Футболіст	Клуб
1995	Юрій Калитвинцев 2-й Олег Суслов 3-й Андрій Шевченко	Динамо (Київ) Чорноморець (Одеса) Динамо (Київ)
1996	Сергій Ребров 2-й Юрій Максимов 3-й Олег Суслов	Динамо (Київ) Динамо (Київ) Чорноморець (Одеса)
1997	Андрій Шевченко 2-й Сергій Ребров 3-й Юрій Калитвинцев	Динамо (Київ) Динамо (Київ) Динамо (Київ)
1998	Сергій Ребров 2-й Андрій Шевченко 3-й Олег Лужний	Динамо (Київ) Динамо (Київ) Динамо (Київ)
1999	Сергій Ребров 2-й Андрій Шевченко 3-й Владислав Ващук	Динамо (Київ) Динамо (Київ) Динамо (Київ)
2000	Андрій Воробей 2-й Валентин Белькевич 3-й Юрій Вірт	Шахтар (Донецьк) Динамо (Київ) Шахтар (Донецьк)
2001	Валентин Белькевич 2-й Геннадій Зубов 3-й Сергій Шищенко	Динамо (Київ) Шахтар (Донецьк) Металург (Донецьк)
2002	Анатолій Тимощук 2-й Валентин Белькевич 3-й Олег Венглинський	Шахтар (Донецьк) Динамо (Київ) Дніпро (Дніпропетровськ) / Динамо (Київ)
2003	Валентин Белькевич 2-й Олег Венглинський 3-й Сергій Федоров	Динамо (Київ) Дніпро (Дніпропетровськ) Динамо (Київ)
2004	Олександр Рикун 2-й Олександр Шовковський 3-й Матузалем	Дніпро (Дніпропетровськ) Динамо (Київ) Шахтар (Донецьк)
2005	Олег Гусєв 2-й Анатолій Тимощук 3-й Матузалем	Динамо (Київ) Шахтар (Донецьк) Шахтар (Донецьк)
2006	Сергій Назаренко 2-й Матузалем 3-й Анатолій Тимощук	Дніпро (Дніпропетровськ) Шахтар (Донецьк) Шахтар (Донецьк)
2007	Сергій Назаренко 2-й Олександр Гладкий 3-й Фернандінью	Дніпро (Дніпропетровськ) Шахтар (Донецьк) Шахтар (Донецьк)
2008	Жажа 2-й Артем Мілевський 3-й Сергій Кравченко	Металіст (Харків) Динамо (Київ) Ворскла (Полтава)
2009	Артем Мілевський 2-й Андрій Шевченко 3-й Андрій П'ятов	Динамо (Київ) Динамо (Київ) Шахтар (Донецьк)
2010	Андрій П'ятов 2-й Євген Коноплянка 3-й Дарійо Срна	Шахтар (Донецьк) Дніпро (Дніпропетровськ) Шахтар (Донецьк)
2011	Андрій Ярмоленко 2-й Тайсон 3-й Олександр Рибка	Динамо (Київ) Металіст (Харків) Оболонь (Київ) / Шахтар (Донецьк)
2012	Генріх Мхітарян 2-й Вілліан 3-й Євген Коноплянка	Шахтар (Донецьк) Шахтар (Донецьк) Дніпро (Дніпропетровськ)
2013^[1]	Євген Коноплянка 2-й Андрій Ярмоленко 3-й Марко Девич	Дніпро (Дніпропетровськ) Динамо (Київ) Металіст (Харків)
2014^[2]	Андрій Ярмоленко 2-й Євген Коноплянка 3-й Клейтон Шав'єр	Динамо (Київ) Дніпро (Дніпропетровськ) Металіст (Харків)
2015^[3]	Алекс Тейшейра 2-й Андрій Ярмоленко 3-й Євген Хачеріді	Шахтар (Донецьк) Динамо (Київ) Динамо (Київ)
2016^[4]	Марлос 2-й Андрій Ярмоленко 3-й Дарійо Срна	Шахтар (Донецьк) Динамо (Київ) Шахтар (Донецьк)

За опитуванням сайта «Команда1»Редагувати

У референдумі беруть участь по 16 представників (15 гравців і головний тренер) усіх команд елітної ліги, кожен з яких називає свою трійку лауреатів. За перше місце нараховується три очки, за друге — два, за третє — одне. Номінантами можуть бути футболісти з будь-яким громадянством, які виступали в українському чемпіонаті.

2017Редагувати

1. Марлос («Шахтар»)

2. А. Ярмоленко («Динамо»)

3. Фред («Шахтар»)

Інші претенденти
4. Тайсон («Шахтар») 5. А. П'ятов («Шахтар») 6. Ф. Феррейра («Шахтар») 7. Д. Мбокані («Динамо») 8. В. Буяльський («Динамо») 9. Ісмаїлі («Шахтар») 10. Є. Хачериді («Динамо»)

2018Редагувати

1. Марлос («Шахтар»)

2. В. Циганков («Динамо»)

3. Тайсон («Шахтар»)

Інші претенденти
4. Ісмаїлі («Шахтар») 5. Я. Ракицький («Шахтар») 6. М. Швед («Карпати») 7. Б. Вербич («Динамо») 8. Ю. Паньків («Олександрія») 9. А. П'ятов («Шахтар») 10. Є. Банада («Олександрія»)

2019Редагувати

1. Тайсон («Шахтар»)

2. В. Циганков («Динамо»)

3. В. Миколенко («Динамо»)

Інші претенденти
4. Марлос («Шахтар») 5. Ж. Мораєс («Шахтар») 6. Ісмаїлі («Шахтар») 7. А. П'ятов («Шахтар») 8. Б. Леднєв («Зоря») 9. М. Матвієнко («Шахтар») 10. Т. Степаненко («Шахтар»)

2020Редагувати

1. В. Циганков («Динамо»)

2. Тайсон («Шахтар»)

3. К. Шахаб («Олімпік»)

Інші претенденти
4. М. Шапаренко («Динамо») 5. В. Кочергін («Зоря») 6. В. Буяльський («Динамо») 7. М. Матвієнко («Шахтар») 8. М. Соломон («Шахтар») 9. В. Миколенко («Динамо») 10. Марлос («Шахтар»)

Цікаві фактиРедагувати

лауреатами опитування були 42 гравці;
переможці представляли 7 клубів: 23 лауреати грали за «Динамо», 8 — «Шахтар», 5 — «Дніпро», по 2 — «Карпати», «Чорноморець», по 1 — «Зоря», «Металіст»;
за кількістю перемог лідерами є Олег Блохін (11) і київське «Динамо» (23).

Багаторазові переможціРедагувати

Футболіст	Кількість перемог	Роки
Олег Блохін	11	1972, 1973, 1974, 1975, 1977, 1978, 1980, 1981, 1983, 1984, 1985
Юрій Войнов	3	1957, 1959, 1960
Віктор Каневський	3	1958, 1961, 1964
Сергій Ребров	3	1996, 1998, 1999
Марлос	3	2016, 2017, 2018

Найкращий іноземний футболіст (легіонер) УкраїниРедагувати

Щорічна нагорода провідному гравцеві з іноземним громадянством, який виступає у складах клубів елітного дивізіону чемпіонату України.

За опитуванням Професіональної футбольної ліги УкраїниРедагувати

1997Редагувати

1. О. Хацкевич («Динамо»)

2. А. Капанадзе («Нива» Т.)

3. В. Белькевич («Динамо»)

1998Редагувати

1. К. Каладзе («Динамо»)

2. В. Белькевич («Динамо»)

3. О. Хацкевич («Динамо»)

За опитуванням газети «Команда»Редагувати

1999Редагувати

1. В. Белькевич («Динамо»)

2. О. Хацкевич («Динамо»)

3. О. Симаков («Кривбас»)

2000Редагувати

1. В. Белькевич («Динамо»)

2. О. Хацкевич («Динамо»)

3. О. Бахарєв («Шахтар»)

За опитуванням газети «Український футбол»

[1]

[2]

[3]

[4]