Манчестер Сіті
«Манче́стер Сі́ті» (англ. Manchester City Football Club) — англійський футбольний клуб з міста Манчестер. Клуб виступає в англійській Прем'єр-лізі. Після придбання клубу еміратськими інвесторами у 2008 році, він є одним з лідерів англійського футболу.
Повна назва | Manchester City Football Club | |||
Прізвисько | The Citizens («містяни») | |||
Коротка назва | Сіті | |||
Засновано | 1880 | |||
Населений пункт | Манчестер, Англія | |||
Стадіон | Сіті оф Манчестер | |||
Вміщує | 53 400[1] | |||
Власник | City Football Group | |||
Президент | Халдун аль-Мубарак | |||
Головний тренер | Пеп Гвардіола | |||
Ліга | Прем'єр-Ліга | |||
2023/24 | 1-е місце | |||
Вебсайт | Офіційний сайт | |||
|
Головним тренером «Манчестер Сіті» є Пеп Гвардіола, призначений на цю посаду після закінчення сезону Прем'єр-ліги 2015/16 замість Мануеля Пеллегріні.[2] Капітан команди — Кайл Вокер.
Історія
ред.
Клуб засновано 1880 року під назвою «Вест Гордон Сент Маркс» (англ. West Gordon Saint Marks) наглядачами церкви Святого Марка в районі Гортон. 1884 року клуб змінив назву на «Гортон». Того року команда брала участь у Кубку Манчестера, першому дорослому змаганні у своїй історії. Разом з ними змагався і клуб «Ньютон Гіт», нині відомий як «Манчестер Юнайтед». У кінці 1886 року «Гортон» здобув першу перемогу в Кубку Манчестера, розбивши «Вест Гортон Атлетік» з рахунком 5:1. 1887 року клуб переїхав на новий стадіон і змінив назву на «Ардвік»[3]. 1891 року команда здобула Кубок Манчестера. 1892 року «Ардвік» став одним із засновників Футбольної ліги Англії. Фінансові проблеми в англійському футболі в 1893-1894 роках призвели до реорганізації клубу і він отримав свою сучасну назву.[4]
Першим успіхом команди вважається вихід до Першого дивізіону Футбольної ліги в 1889 році. Першим трофеєм став Кубок Англії, виграний 1904 року.
У 1920 році пожежа знищила головну трибуну стадіону «Гайд Роуд», тому в 1923 році клуб переїхав на новозбудований стадіон «Мейн Роуд» в Мосс Сайді, Манчестер.
У 1934 році «міщани» вдруге стали володарями Кубка Англії, а за три роки завоювали чемпіонський титул. У 1963 команда спустилась у Другий дивізіон. Повернувшись у 1965 році, і вже за два роки клуб зумів здобути другий чемпіонський титул. Наприкінці 1960-х на початку 1970-х «Манчестер Сіті» під керівництвом тренера Джо Мерсера декілька разів завойовував срібло чемпіонату Англії, а в 1970 році здобув Кубок володарів Кубків. У 1983 та 1987 роках клуб вилітав до Другого дивізіону.
У 1992 році клуб був одним із засновників Прем'єр-ліги, а в 1996 році знову опустився спочатку в Першу лігу, а пізніше й вперше в історії англійського футболу, володар європейського трофея — до Третього дивізіону. Повернення клубу в еліту англійського футболу відбулось у 2003 році, коли клуб зумів здобути право виступу в Кубку УЄФА згідно з правилом Fair Play. Також у кінці сезону 2002/03 клуб переїхав на новий стадіон «Сіті оф Манчестер», орендований досі в місцевої влади.
У сезоні 2011—2012 клуб вперше за 44 роки виграв чемпіонат Англії, обігравши в драматичному матчі останнього туру «Квінз Парк Рейнджерс» з рахунком 3:2 і забивши вирішальний гол на четвертій доданій хвилині[5]. «Містяни» при цьому обійшли свого головного суперника, «Манчестер Юнайтед», лише за кращою різницею забитих та пропущених м'ячів.
5 листопада 2013 року «городяни» після перемоги над московським ЦСКА вперше у своїй історії подолали груповий етап Ліги чемпіонів[6], проте вибули з турніру на стадії 1/8 фіналу, поступившись за сумою двох матчів іспанській «Барселоні»[7].
2 березня 2014 року «Манчестер Сіті» після перерви в 38 років завоював Кубок Футбольної ліги, перемігши у фіналі турніру «Сандерленд»[8].
11 травня 2014 року «Манчестер Сіті», здобувши в останньому турі Прем'єр-ліги 2013/14 перемогу над «Вест Гем Юнайтед» 2:0, вчетверте в своїй історії став переможцем чемпіонату Англії[9].
12 квітня 2016 року «Манчестер Сіті» став десятою англійською командою, якій вдалося пробитися в півфінал Ліги чемпіонів за всю історію цього турніру.
25 лютого 2018 року «Манчестер Сіті» вп'яте завоював Кубок футбольної ліги, здолавши у фіналі «Арсенал».
15 квітня 2018 року «Манчестер Сіті» вп'яте став чемпіоном Англії. Дострокову перемогу клубу забезпечив відрив у шістнадцять очок від «Манчестер Юнайтед» за п'ять турів до кінця чемпіонату.
5 серпня 2018 року «Манчестер Сіті» вп'яте завоював Суперкубок Англії, здолавши «Челсі».
У 2020 році «Манчестер Сіті» вибув з турніру Ліги чемпіонів на стадії 1/4 фіналу, поступившись французькому «Ліону», а також виграв третій поспіль Кубок Ліги, у фіналі перемігши «Астон Віллу» 2:1.
У 2021 році «Манчестер Сіті» здобув третій титул Прем'єр-ліги за чотири сезони, а також здобув четвертий поспіль тріумф у Кубку Ліги.
У 2023 році «Манчестер Сіті» здобув кубок Ліги чемпіонів, перегравши у фіналі «Інтер»[10].
У грудні 2023 року команда Гвардіоли виграла і Клубний чемпіонат світу. У фіналі вони здолали «Флуміненсе»[11].
Футбольна форма
ред.Емблема клубу була створена на основі герба міста Манчестера. Щоб демонструвати гордість представляти Манчестер на футбольному полі, у фіналах великих турнірів командою використовуються спеціальні комплекти форми, на якій замість емблеми вишито герб міста. Традиційними кольорами клубу «Манчестер Сіті» є білий і небесно-блакитний.
Поточний склад
ред.- Станом на 19 серпня 2024
|
|
Персонал
ред.Посада | Ім'я |
---|---|
Голова правління | Халдун аль-Мубарак |
Член правління | Мартін Едельман |
Член правління | Саймон Пірс |
Член правління | Мохаммед Аль Мазруї |
Член правління | Джон Макбіт |
Член правління | Альберто Галассі |
Член правління | Абдулла Хоурі |
Почесний президент | Ерік Алеґзандер |
Почесний президент | Говард Бернштайн |
Почесний президент | Тоні Бук |
Почесний президент | Раймонд Донн |
Почесний президент | Ян Нівен |
Почесний президент | Тюдор Томас |
Посада | Ім'я |
---|---|
Головний тренер | Пеп Гвардіола |
Асистент головного тренера | Родольфо Боррелль |
Асистент головного тренера | Хуан Мануель Лільйо |
Асистент головного тренера | Карлос Вісенс |
Тренер воротарів | Хаб'єр Мансісідор |
Тренер воротарів | Річард Райт |
Тренер з фізпідготовки | Лоренцо Буенавентура |
Відео аналітик | Карлес Планчарт |
Титуловані тренери
ред.Нижче зазначені тренери, що вигравали трофеї з клубом.
Ім'я | Період роботи | Показники | Виграні турніри | ||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
М | В | Н | П | % перемог | |||
Том Мейлі[en] | 1902-1906 | 150 | 89 | 22 | 39 | 59,33 | 1 Кубок Англії |
Вілф Вайлд[en] | 1932-1946 | 352 | 158 | 71 | 123 | 44,89 | 1 Кубок Англії, 1 чемпіонський титул Першого дивізіону, 1 Суперкубок Англії |
Лес Макдауелл[en] | 1950-1963 | 592 | 220 | 127 | 245 | 37,16 | 1 Кубок Англії |
Джо Мерсер | 1965-1971 | 340 | 149 | 94 | 97 | 43,82 | 1 чемпіонський титул Другого дивізіону, 1 чемпіонський титул Першого дивізіону, 1 Суперкубок Англії, 1 Кубок Англії, 1 Кубок володарів кубків УЄФА, 1 Кубок Ліги |
Тоні Бук | 1973-1980 | 269 | 114 | 75 | 80 | 42,38 | 1 Кубок Ліги |
Роберто Манчіні | 2009-2013 | 191 | 113 | 38 | 40 | 59,16 | 1 Кубок Англії, 1 чемпіонський титул Прем'єр-ліги, 1 Суперкубок Англії |
Мануель Пеллегріні | 2013-2016 | 107 | 69 | 15 | 23 | 64,49 | 2 Кубки Ліги, 1 чемпіонський титул Прем'єр-ліги |
Пеп Гвардіола | 2016- | 299 | 222 | 31 | 46 | 74,25 | 4 Кубки Ліги, 6 чемпіонських титули Прем'єр-ліги, 2 Кубок Англії, 2 Суперкубки Англії 1 Ліга Чемпіонів УЄФА, 1 Суперкубок УЄФА |
Досягнення
ред.Національні
ред.- Кубок повноправних членів
- Фіналіст (1): 1986
Міжнародні
ред.- Ліга чемпіонів
- Кубок володарів кубків УЄФА
- Володар (1): 1970
- Суперкубок УЄФА
- Володар (1): 2023
- Клубний чемпіонат світу
- Переможець (1): 2023
Рекорди
ред.Командні
ред.- Найбільша перемога в національному чемпіонаті: 10:0 — проти «Дарва» (18 лютого 1899)
- Найбільша перемога в Кубку Англії: 12:0 — проти «Ліверпуль Стенлі» (4 жовтня 1890 року)
- Найбільша поразка в національному чемпіонаті: 0:8 — проти «Бертон Вондерерс» (26 грудня 1894 року), 0:8 — проти «Вулвергемптон Вондерерз» (23 грудня 1933 року), 1:9 — проти «Евертона» (3 вересня 1906 року), 2:10 — проти «Смолл Гіт» (17 березня 1893)
- Найбільша поразка в Кубку Англії: 0:6 — проти «Престон Норт-Енд» (30 січня 1897 року), 2:8 — проти «Бредфорд Парк-Авеню» (30 січня 1946)
- Найбільша кількість глядачів на домашньому матчі: 84569 проти «Сток Сіті» (3 березня 1934)
- Єдина команда Прем'єр-ліги, яка перемогла у чемпіонаті чотири рази поспіль (2020/21, 2021/22, 2022/23, 2023/24)
Індивідуальні
ред.- Найбільша кількість ігор в національному чемпіонаті: 564, Алан Оукс (1958—1976)
- Найбільша кількість ігор у всіх турнірах: 680, Алан Оукс (1958—1976)
- Найбільша кількість голів у всіх турнірах: 260, Серхіо Агуеро (2011–2021)
- Найбільша кількість голів за сезон: 52, Ерлінг Холанд (2022/23)
- Найдорожче придбання: £ 100 млн, Джек Гріліш з «Астон Вілли» (серпень 2021 року)[15]
- Найдорожчий продаж: £ 40900000, Лерой Сане в «Баварію» (липень 2020 року)[16]
Цікаві факти
ред.- У «Манчестер Сіті» вилучений з обігу номер 23, під яким грав Марк-Вів'єн Фое — камерунський футболіст «містян», який помер від серцевого нападу під час півфіналу Кубку конфедерацій у 2003 році[17].
- Давніми активними фанатами «Манчестер Сіті» є вокаліст і гітарист знаменитого манчестерського рок-гурту «Oasis» Ліам і Ноел Галлахери. У квітні 1996 року рок-гурт дав два концерти на домашньому стадіоні своєї улюбленої футбольної команди — «Мейн-Роуд». Згодом концерт вийшов на DVD «There and Then». У 2007 році Oasis випустили свій останній DVD «Lord Don't Slow Me Down», що містить виступ гурту на стадіоні «Сіті оф Манчестер»[18].
- Серед сучасних шанувальників «Манчестер Сіті» є чимала кількість знаменитостей. У тому числі гравець у снукер Найджел Бонд, гітарист і автор пісень рок-гурту «The Cult» Біллі Даффі, регбіст Вілл Грінвуд, боксер Ріккі Гаттон, колишній крикетист, а нині коментатор Боб Віліс, скандальний менеджер і письменник Нік Лісон, клавішник і композитор рок-гурту «Yes» Рік Вейкман, комік Едді Ладж,[19] актор театру і кіно Тімоті Далтон,[20] шотландська модель і телеведуча Наталі Пайк[21].
- 26 квітня 2011 захисник «Манчестер Сіті» Коло Туре був дискваліфікований на 6 місяців за вживання допінгу. Таке м'яке покарання він отримав завдяки розповіді про те, що помилково приймав пігулки своєї дружини для схуднення. Дисциплінарний комітет FA повірив футболістові, і дискваліфікація протривала з 2 березня по 2 вересня 2011 року[22].
- Відповідно до щорічного звіту Deloitte Football Finance, «Манчестер Сіті» витратив на зарплати своїм гравцям, тренерам та іншим штатним співробітникам у сезоні 2010/11 114% від свого виторгу (£ 174 млн), що є другим результатом в АПЛ після «Челсі», який витратив за цей же період £ 191 млн. На третьому місці — «Манчестер Юнайтед» з показником в £ 153 млн.
- Виконавчий директор «Манчестер Сіті» Гаррі Кук 10 вересня 2011 покинув свій пост. Цікаво, що причиною такого рішення стало його листування з адміністратором команди Браяном Марвудом, в якій він висміював хворобу матері захисника «містян» Недума Онуохи[23].
- 3 січня 2012 року «Манчестер Сіті» вручив китайському гравцеві Сунь Цзіхаю спеціальну футболку з номером, що зображує кількість зустрічей, яке гравець провів за команду — 130[24].
- Керівники «Манчестер Сіті» попросили поліцію допомогти повернути переможний м'яч, який аргентинський форвард Серхіо Агуеро забив у ворота «Квінз Парк Рейнджерс» у матчі кінцевого туру чемпіонату Англії 2011/12. Клуб вирішив подати офіційну заяву про крадіжку м'яча 17-річним підлітком, якого зафіксувала камера «Етіхад». Вболівальника затримали після гри, але незабаром він був відпущений на свободу. Місцеперебування переможного м'яча, що зник після того, як уболівальники, святкуючи перемогу «Сіті» в англійській Прем'єр-лізі, вибігли на поле, так і не було встановлено[25].
- За підсумками сезону 2011/12 дохід «Манчестер Сіті» від продажу прав на телетрансляції склав рекордні в історії Прем'єр-ліги £ 60,6 млн.
- 20 лютого 2013 в Інтернеті було опубліковано 32-секундне відео, на якому кілька футболістів «Манчестер Сіті» танцюють під популярну пісню «Harlem Shake». Дія ролика відбувається в тренажерному залі, де розминаються гравці «Сіті» Джолеон Лескотт, Джо Гарт і Джеймс Мілнер. Несподівано з'являється людина в костюмі талісмана команди, і обставини різко змінюється. Все приходить в рух під музику, і тільки Александар Коларов незворушно стоїть в центрі залу, схрестивши руки на грудях[26].
Примітки
ред.- ↑ Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 27 липня 2020. Процитовано 30 липня 2020.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Manuel Pellegrini appointed City manager (англ.). Manchester City F. C. 14 червня 2013. Архів оригіналу за 14 червня 2013. Процитовано 25 серпня 2017.
- ↑ James, Gary (2006). Manchester City - The Complete Record (англ.). Derby: Breedon. ISBN 1-85983-512-0. 23стор.
- ↑ "Мене били, різали, розбивали пляшки об голову...": темний бік Блакитного місяця; В.Жейко, Футбол 24, 25 лютого 2023.
- ↑ Манчестерская развязка: «Манчестер Сити» чудесным образом стал чемпионом Англии. Коммерсантъ. 14 травня 2012. Архів оригіналу за 3 червня 2012. Процитовано 15 травня 2012.
- ↑ "Манчестер Сіті" вперше зіграє в 1/8 фіналу Ліги чемпіонів. newsazerbaijan.ru. 06.11.13. Архів оригіналу за 7 квітня 2014. Процитовано 21 листопада 2013.
- ↑ «Барселона» вибила «Манчестер Сіті» з Ліги чемпіонів. lenta.ru. 13.03.14. Архів оригіналу за 21 березня 2014. Процитовано 6 квітня 2014.
- ↑ Блюз блакитний місяця. gazeta.ru. 02.03.14. Процитовано 3 березня 2014.[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ «Манчестер Сіті» став чемпіоном Англії. sport.ua. 11.05.14. Архів оригіналу за 16 травня 2014. Процитовано 11 травня 2014.
- ↑ Знекровлений «Манчестер Сіті» дотиснув «Інтер» і взяв довгоочікувану Лігу чемпіонів. XSPORT.ua (укр.). Процитовано 27 грудня 2023.
- ↑ Гвардіола привів Ман Сіті до перемоги у КЧС. Як це було. XSPORT.ua (укр.). Процитовано 27 грудня 2023.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 18 вересня 2020. Процитовано 3 серпня 2020.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 3 березня 2021. Процитовано 20 серпня 2019.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ До 1992 року вищим дивізіоном англійського футболу Перший дивізіон Футбольної ліги; у цей час ним є Прем'єр-ліга. Другим дивізіоном в ієрархії футбольних ліг Англії до 1992 року був Другий дивізіон; у цей час ним є Чемпіонат Футбольної ліги.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 6 вересня 2021. Процитовано 6 вересня 2021.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Bayern Munich strike deal to sign Leroy Sané from Manchester City for £41m. The Guardian. 30 червня 2020. Архів оригіналу за 3 жовтня 2022. Процитовано 17 лютого 2023. (англ.)
- ↑ Во время полуфинала Кубка конфедераций скончался полузащитник сборной Камеруна Марк-Вивьен Фоэ. newsru.ru. 27.06.03. Процитовано 31 травня 2011.
- ↑ Павел Плотвин. Концерты, которых мы больше не увидим: Oasis – 1996 Maine Road Stadium. f42community.com. 14.04.11. Архів оригіналу за 14 травня 2013. Процитовано 31 травня 2011.
- ↑ Famous Football Fans. the-football-club.com. 31.05.11. Архів оригіналу за 26 червня 2012. Процитовано 31 травня 2011.
- ↑ City on the Oscars: Timothy Dalton. mcfc.co.uk. 24.02.11. Архів оригіналу за 25 серпня 2012. Процитовано 8 жовтня 2012.
- ↑ Вратари полюбили друг друга. gazeta.ru. 09.02.12. Архів оригіналу за 19 квітня 2012. Процитовано 8 жовтня 2012.
- ↑ Коло Туре дисквалифицирован на 6 месяцев. fapl.ru. 26.05.11. Архів оригіналу за 15 листопада 2011. Процитовано 16 жовтня 2011.
- ↑ «Манчестер Сити» остался без исполнительного директора. news.sportbox.ru. 10.09.11. Архів оригіналу за 2 серпня 2014. Процитовано 11 вересня 2011.
- ↑ China Sun shines in Manchester! Sun Jihai jersey No. 130 Vieira gifts. Архів оригіналу за 15 березня 2012. Процитовано 25 серпня 2017.
- ↑ "Манчестер Сити" разыскивает мяч, который сделал "горожан" чемпионами. newsru.com. 20.05.12. Архів оригіналу за 23 травня 2012. Процитовано 2 червня 2012.
- ↑ Manchester City do the Harlem Shake, Alexander Kolarov’s protest steals the show. 101greatgoals.com. 20.02.13. Архів оригіналу за 24 лютого 2013. Процитовано 19 липня 2013.
Посилання
ред.- Офіційний сайт клубу [Архівовано 25 лютого 2011 у Wayback Machine.] (англ.)
- Офіційний сайт вболівальників клубу (англ.)