Серхіо Агуеро
Се́рхіо Леоне́ль Агуе́ро дель Касті́льйо (ісп. Sergio Leonel Agüero del Castillo; нар. 2 червня 1988 року, Буенос-Айрес, Аргентина) — колишній аргентинський футболіст, нападник збірної Аргентини. Має паспорт громадянина Іспанії.
Серхіо Агуеро | ||||||||||||||||||||||||||
Особисті дані | ||||||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Повне ім'я | Серхіо Леонель Агуеро дель Кастільйо | |||||||||||||||||||||||||
Народження | 2 червня 1988[1][2] (36 років) | |||||||||||||||||||||||||
Буенос-Айрес, Аргентина | ||||||||||||||||||||||||||
Зріст | 173 см[3] | |||||||||||||||||||||||||
Вага | 69 кг | |||||||||||||||||||||||||
Прізвисько | Kun Agüero | |||||||||||||||||||||||||
Громадянство | Аргентина Іспанія | |||||||||||||||||||||||||
Позиція | нападник | |||||||||||||||||||||||||
Юнацькі клуби | ||||||||||||||||||||||||||
1997—2003 | «Індепендьєнте» | |||||||||||||||||||||||||
Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||
Національна збірна | ||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||
Звання, нагороди | ||||||||||||||||||||||||||
Нагороди | ||||||||||||||||||||||||||
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||||||||||
2006 року перейшов до команди чемпіонату Іспанії «Атлетіко» за 23 млн євро з «Індепендьєнте». За «Атлетіко» він забив 101 гол 234 іграх, також за цей час перемагав у Лізі Європи УЄФА і Суперкубку УЄФА 2010.
У липні 2011 перебрався до «Манчестер Сіті» за рекордні на той час для клубу 38 млн фунтів стерлінгів, а наприкінці 2017 року став із 178-ма голами найкращим бомбардиром у його історії.
Викликався в олімпійську збірну Аргентини на Олімпійські ігри в Пекіні в 2008 році, де він виграв золоті медалі і забив два голи у півфінальній грі зі збірною Бразилії.
Один з найкращих бомбардирів в історії національної збірної Аргентини.
Кар'єра
ред.«Індепендьєнте»
ред.Почав виступати за «Індепендьєнте», де провів 54 матчі та забив 23 голи. 5 липня 2003 року став наймолодшим гравцем, що дебютував в чемпіонаті Аргентини — у віці 15 років і 35 днів, побивши тим самим попередній рекорд, що належав Дієго Марадоні з 1976 року.
«Атлетіко (Мадрид)»
ред.У квітні 2006 року «Індепендьєнте» продав Агуеро мадридському «Атлетіко» за 23 мільйони євро. Після переходу Фернандо Торреса в «Ліверпуль» став основним нападником «Атлетико».
4 січня 2011 року Агуеро продовжив контракт з «Атлетіко» до 2014 року.
Загалом, він 175 разів виходив на поле та забивав та відзначився 74 голами. У травні 2011 р. заявив, що хоче покинути «Атлетіко». Головними претендентами на викуп футболіста були «Ювентус», «Реал Мадрид», «Манчестер Сіті».
«Манчестер Сіті»
ред.Сезон 2011/2012
ред.Після Копа Америка 2011 перейшов до «Манчестер Сіті», котрі викупили його за 38 мільйонів фунтів. «Кун» Агуєро став на той момент найдорожчим футболістом «Манчестер Сіті» (до нього рекорд належав бразильцю Робінью — 37 мільйонів євро). 16 серпня в матчі проти «Свонсі Сіті» відбувся дебют Агуеро. «Містяни» перемогли 4:0, а Серхіо Агуеро забив 2 голи і віддав гольову передачу на Давіда Сілву. 13 травня 2012 року в матчі проти «Куїнз Парк Рейнджерс» на 93 хвилині забив переможний гол і приніс чемпіонський титул для «Манчестер Сіті», це був перший з 1968 року титул чемпіона Англії для клубу.
Сезон 2012/2013
ред.«Манчестер Сіті» разом з Серхіо почали сезон з тріумфу в Суперкубку Англії з футболу, перемігши «Челсі» з рахунком 2:3[4]. Перший гол у сезоні забив 29 вересня в гостьовому матчі проти «Фулхема»(1:2), на 43-й хвилині матчу[5].
Сезон 2013/2014
ред.Сезон 2013/14 Агуеро почав з гола у ворота «Ньюкасла». Матч закінчився з рахунком 4:0. 22 вересня оформив дубль в матчі проти «Манчестер Юнайтед». Гра закінчилася з рахунком 4:1[6].
8 листопада 2013 року, забивши п'ять голів у чотирьох матчах між 5 жовтня та 2 листопада, Агуеро вперше отримав нагороду Гравець місяця англійської Прем'єр-ліги[7]. Протягом того ж періоду він також забив обидва голи «Сіті» в матчі Ліги чемпіонів проти «ЦСКА»(1:2)[8].
Сезон 2014/2015
ред.В першому матчі «Манчестер Сіті» в сезоні проти «Ньюкасла»(0:2) Агуеро забив один з голів своєї команди, хоча він був на полі всього лиш 13 хвилин[9]. В наступному матчі Прем'єр-ліги вже проти «Ліверпуля»(3:1), знову відіграв неповний матч, але зміг відзначитисяя у воротах суперника — цього разу відіграв 28 хвилин[10].
Сезон 2015/2016
ред.В цьому сезоні після відходу Джеко в «Рому» взяв 10-й номер замість 16-го. В другому турі АПЛ відзначився у воротах «Челсі» на 31-й хвилині. Матч закінчився розгромною перемогою «містян» з рахунком 3:0[11][12].
Сезон 2016/2017
ред.13 серпня 2016 року Агуеро забив перший гол «Манчестер Сіті» під керівництвом Пепа Гвардіоли у домашньому матчі проти «Сандерленда»(2:1) в день відкриття сезону 2016–17[13][14]. В першому матчі Ліги чемпіонів у сезоні проти «Борусії М»(4:0) забив 2 з 4 голів своєї команди в матчі[15].
5 листопада 2016 року Агуеро забив 150-й гол за «Манчестер Сіті» в матчі проти «Мідлсбро»(1:1) в Прем'єр-лізі Англії[16].
Сезон 2017/2018
ред.9 вересня 2017 забив перший гол в розгромному матчі проти «Ліверпуля»(5:0) на 25-ій хвилині[17]. 1 листопада 2017 року забив свій 178-й гол за «Манчестер Сіті» у всіх змаганнях, обійшовши за цим показником Еріка Брука і ставши найкращим бомбардиром в історії цього англійського клубу. 10 лютого 2018 року в матчі проти «Лестер Сіті»(5:1) забив покер, зробивши також і третій хет-трик у сезоні[18]. «Ми дуже задоволені, хочемо продовжувати в тому ж дусі, сьогодні ми здобули важливі три очки. Тепер нас чекає Ліга чемпіонів і Кубок англійської ліги, дуже важливі матчі. Більше за інших мені сподобався мій четвертий м'яч, давно не забивав з-за меж штрафного майданчика», — розповів Агуеро для BBC Sport[19].
Сезон 2018/2019
ред.У першій грі Сіті в сезоні 2018/19 Агуеро забив обидва голи у матчі Суперкубка Англії проти «Челсі», а перший гол став для нього 200-м за клуб[20]. 19 серпня 2018 року Агуеро зробив свій 9-й хет-трик у Прем'єр-лізі в розгромній перемозі над «Гаддерсфілд Таун», що закінчилася з рахунком 6:1[21]. 21 вересня Агуеро продовжив контракт із клубом до 2021 року[22]. 22 вересня, у своєму 300-му матчі за «Манчестер Сіті», Агуеро забив перший гол у переможному матчі на виїзді над «Кардіфф Сіті» (5:0)[23].
3 лютого 2019 в матчі проти лондонського «Арсенала» оформив хет-трик, чим допоміг перемогти своїй команді з рахунком 3:1[24]. Через сім днів 10 лютого знову відзначився хет-триком у ворота топ-клубу, тоді вже від Агуеро постраждав «Челсі» (6:0), зігравши лише 65 хвилин[25]. В матчі 1/16 фіналу Ліги чемпіонів УЄФА проти німецького «Шальке 04» забив перший гол в матчі на 19-й хвилині, чим допоміг «Манчестер Сіті» перемогти з рахунком 2:3[26].
Сезон 2019/2020
ред.25 серпня 2019 року Агуеро забив свої 399-й та 400-й голи у своїй професійній кар'єрі у гостьовій перемозі над «Борнмутом»[27].
12 січня 2020 року Агуеро забив 12-й хет-трик у Прем'єр-лізі в матчі проти «Астон Вілли» у виїзній перемозі 6:1 на «Вілла Парк»[28]
Сезон 2020/2021
ред.Пропустивши старт сезону через травму меніска[29], Агуеро повернувся на поле 17 жовтня 2020 року в домашньому матчі проти «Арсенала» (1:0)[30]. 21 жовтня він забив свій перший гол у сезоні в грі з «Порту» (3:1) у Лізі чемпіонів УЄФА[31]. 13 березня 2021 року Агуеро забив свій перший гол у лізі з січня 2020 року у виїзній перемозі проти «Фулгема» (3:0)[32]. 29 березня 2021 року «Сіті» оголосив, що Агуеро покине клуб у кінці сезону після закінчення терміну його контракту[33]. 23 травня, під час свого останнього матчі в Прем'єр-лізі за клуб, Агуеро вийшов з лавки запасних і двічі забив у домашній грі «Евертоном» (5:0), коли «Сіті» святкувало свою перемогу в чемпіонаті. Загалом аргентинець забив 184 голи в чемпіонаті в 275 матчах, що дозволило йому побити рекорд Вейна Руні за кількістю голів у Прем'єр-лізі за один клуб. Загалом Агуеро забив за Сіті 260 голів у 389 матчах[34][35]. 29 травня він зіграв свій останній матч за клуб після того, як вийшов на заміну у другому таймі у фіналу Ліги чемпіонів проти «Челсі» (0:1)[36].
«Барселона»
ред.21 травня 2021 року стало відомо, що Агуеро погодився підписати дворічний контракт з «Барселоною»[37], а 31 травня було офіційно оголошено, що Агуеро підписав дворічний контракт із каталонцями. Контракт набирав чинності з 1 липня 2021[38].
24 жовтня 2021 року Агуеро забив перший гол за каталонський клуб у чемпіонаті Іспанії проти «Реал Мадрида» (1:2)[39].
30 жовтня 2021 року в матчі з «Алавесом» (1:1) Агуеро було замінено через біль у грудях. Обстеження виявило у нападника тахікардію[40]. У листопаді 2021 року повідомлялося, що він не буде грати щонайменше три місяці[41], але 15 грудня 2021 року Агуеро офіційно оголосив про завершення кар'єри через проблеми з серцем за порадою лікарів і подякував командам, за які він грав[42][43].
Виступи за збірні
ред.2004 року дебютував у складі юнацької збірної Аргентини, взяв участь у 5 іграх на юнацькому рівні, відзначившись 3 забитими голами.
Протягом 2005—2007 років залучався до складу молодіжної збірної Аргентини. На молодіжному рівні зіграв в 11 офіційних матчах, забив 6 голів. Двічі, у 2005 і 2007 роках, ставав чемпіоном світу серед гравців до 20 років.
2008 року захищав кольори олімпійської збірної Аргентини. У складі цієї команди провів 5 матчів, забив 2 голи на футбольному турнірі Олімпійських ігор 2008 року у Пекіні, здобувши олімпійське «золото».
2006 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Аргентини. Був учасником чемпіонату світу 2010 року, де двічі виходив на заміну і одну гру починав у стартовому складі. За чотири роки, на чемпіонаті світу 2014 року вже був основним нападником аргентинців на груповому етапі, а також виходив на поле з лави запасних у півфінальній грі, а також у програному у додатковий час збірній Німеччини фіналі. На жодному зі своїх двох перших світових чемпіонатах не зміг відзначитися забитими голами.
У листопаді 2017 року, провівши по одному м'ячу у двох товариських матчах, довів свій бомбардирський доробок до 36 забитих за аргентинську збірну голів, обійшовши за цим показником Дієго Марадону та Ернана Креспо і вийшовши на третє місце у переліку її найкращих бомбардирів в історії.
У травні 2018 року був включений до заявки збірної на свою третю світову першість — тогорічний чемпіонат світу в Росії[44]. У першому груповому матчі своєї команди на турнірі проти Ісландії (1:1) 16 червня він забив гол, це був його перший гол на чемпіонатах світу[45]. У матчі 1/8 фіналу проти Франції 30 червня Агуеро забив останній гол Аргентини, але його команда поступилась 3:4, в результаті чого його команда вибула з чемпіонату світу[46].
21 травня 2019 року він був включений до заявки на Кубок Америки 2019 року[47]. У останньому груповому матчі Аргентини проти Катару (2:0) 23 червня Агуеро забив другий гол, що дозволило його команді вийти в плей-оф[48]. 28 червня, у чвертьфіналі турніру, Агуеро віддав гольову передачу на Лаутаро Мартінеса, а також брав участь у другому голі, забитому Джовані Ло Сельсо, коли Аргентина перемогла Венесуелу з рахунком 2:0 і вийшла до півфіналу[49]. У матчі за третє місце проти Чилі (2:1) 6 липня Агуеро забив перший гол і допоміг Аргентині здобути бронзову медаль[50].
За два роки Агуеро поїхав з командою і на наступний Кубок Америки 2021 року. Там 28 червня 2021 року Агуеро провів свій 100-й матч за збірну Аргентини в останньому матчі групового етапу проти Болівії (4:1)[51][52]. В підсумку збірна Аргентини виграла той турнір, а Агуеро зіграв ще в одній грі, у чвертьфіналі проти Еквадору (3:0), який і став його останнім матчем за збірну.
Родина
ред.Був одружений з дочкою Дієго Марадони. 19 лютого 2009 Серхіо Агуеро став батьком: дружина Джанніна народила хлопчика, якого назвали Бенхаміном (зменшувально Бенха). Хрещеним батьком є Ліонель Мессі[53]. Агуеро і Джанніна розлучилися в 2012 році після чотирьох років шлюбу[54].
Агуеро має іспанське громадянство, яке отримав у 2010 році під час гри за «Атлетіко Мадрид»[55].
Статистика виступів
ред.Статистика клубних виступів
ред.Сезон | Команда | Чемпіонат | Національний кубок | Континентальні кубки | Інші змагання | Усього | |||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Ліга | Ігор | Голів | Ліга | Ігор | Голів | Ліга | Ігор | Голів | Ліга | Ігор | Голів | Ігор | Голів | ||
2002–03 | «Індепендьєнте» | ПД | 1 | 0 | - | - | - | - | - | - | - | - | - | 1 | 0 |
2003–04 | ПД | 5 | 0 | - | - | - | КЛ | 2 | 0 | - | - | - | 7 | 0 | |
2004–05 | ПД | 12 | 5 | - | - | - | - | - | - | - | - | - | 12 | 5 | |
2005–06 | ПД | 36 | 18 | - | - | - | - | - | - | - | - | - | 36 | 18 | |
Усього за «Індепендьєнте» | 54 | 23 | - | - | 2 | 0 | - | - | 56 | 23 | |||||
2006–07 | «Атлетіко» | ПД | 38 | 6 | КІ | 4 | 1 | - | - | - | - | - | - | 42 | 7 |
2007–08 | ПД | 37 | 19 | КІ | 4 | 2 | Інт+КУЄФА | 1+8 | 0+6 | - | - | - | 50 | 27 | |
2008–09 | ПД | 37 | 17 | КІ | 1 | 0 | ЛЧ | 9 | 4 | - | - | - | 47 | 21 | |
2009–10 | ПД | 31 | 12 | КІ | 7 | 1 | ЛЧ+ЛЄ | 8+8 | 4+2 | - | - | - | 54 | 19 | |
2010–11 | ПД | 32 | 20 | КІ | 4 | 3 | ЛЄ | 4 | 3 | СУ | 1 | 1 | 41 | 27 | |
Усього за «Атлетіко» | 175 | 74 | 20 | 7 | 38 | 19 | 1 | 1 | 234 | 101 | |||||
2011–12 | «Манчестер Сіті» | ПЛ | 34 | 23 | КА+КЛ | 1+3 | 1+1 | ЛЧ+ЛЄ | 6+4 | 1+4 | СА | 0 | 0 | 48 | 30 |
2012–13 | ПЛ | 30 | 12 | КА+КЛ | 4+0 | 3+0 | ЛЧ | 5 | 2 | СА | 1 | 0 | 40 | 17 | |
2013–14 | ПЛ | 23 | 17 | КА+КЛ | 3+2 | 4+1 | ЛЧ | 6 | 6 | - | - | - | 34 | 28 | |
2014–15 | ПЛ | 33 | 26 | КА+КЛ | 1+1 | 0 | ЛЧ | 7 | 6 | СА | 0 | 0 | 42 | 32 | |
2015–16 | ПЛ | 30 | 24 | КА+КЛ | 1+4 | 1+2 | ЛЧ | 9 | 2 | - | - | - | 44 | 29 | |
2016–17 | ПЛ | 31 | 20 | КА+КЛ | 5+1 | 5+0 | ЛЧ | 8[56] | 8[57] | - | - | - | 45 | 33 | |
2017–18 | ПЛ | 25 | 21 | КА+КЛ | 3+4 | 2+3 | ЛЧ | 7 | 4 | - | - | - | 39 | 30 | |
2018-19 | ПЛ | 33 | 21 | КА+КЛ | 2+3 | 2+1 | ЛЧ | 7 | 6 | СА | 1 | 2 | 46 | 32 | |
2019-20 | ПЛ | 24 | 16 | КА+КЛ | 2+3 | 2+3 | ЛЧ | 3 | 2 | СА | 0 | 0 | 32 | 23 | |
2020-21 | ПЛ | 12 | 4 | КА+КЛ | 0+1 | 0 | ЛЧ | 7 | 2 | - | - | - | 20 | 6 | |
Усього за «Манчестер Сіті» | 275 | 184 | 44 | 31 | 69 | 43 | 2 | 2 | 390 | 260 | |||||
2021-22 | «Барселона» | ПД | 4 | 1 | КІ | 0 | 0 | ЛЧ | 1 | 0 | СІ | 0 | 0 | 5 | 1 |
Усього за кар'єру | 508 | 282 | 64 | 38 | 110 | 62 | 3 | 3 | 685 | 385 |
Статистика виступів за збірні
ред.Досягнення
ред.Командні
ред.- Чемпіон Англії (5):
- Володар Кубка Ліги (6):
- Володар Кубка Англії (1):
- Володар Суперкубка Англії (3):
- Переможець Ліги Європи (1):
- Володар Суперкубка УЄФА (1):
Збірні
ред.- Володар Кубка Америки (1):
- Срібний призер Кубка Америки (2):
- Бронзовий призер Кубка Америки (1):
- Олімпійський чемпіон (1):
- Віце-чемпіон світу: 2014
- Переможець Суперкласіко де лас Амерікас: 2019
Індивідуальні
ред.- Найкращий бомбардир в історії «Манчестер Сіті»: 254 голи
- Гравець місяця англійської Прем'єр-ліги (7): жовтень 2013, листопад 2014, січень 2016, квітень 2016, січень 2018, лютий 2019, січень 2020
- Найкращий бомбардир англійської Прем'єр-ліги: 2014/15
- Найкращий бомбардир молодіжного чемпіонату світу6 2007 (6 м'ячів)
- Найкращий гравець молодіжного чемпіонату світу: 2007
- Найкращий молодий гравець за версією ФІФА: 2007
- Володар премії Golden Boy: 2007
- Володар трофею ЕФЕ: 2008
- Найкращий бомбардир англійської Прем'єр-ліги серед іноземців: 179 голів
- Гравець року за версією вболівальників ПФА: 2014
- Входить до складу команди року за версією PFA (2): 2017/18, 2018/19
Примітки
ред.- ↑ FBref
- ↑ As — Madrid: PRISA, 1967. — ISSN 1888-6671
- ↑ https://www.transfermarkt.de/sergio-aguero/profil/spieler/26399
- ↑ Chelsea 2-3 Man City (брит.). 12 серпня 2012. Процитовано 24 лютого 2019.
- ↑ football24.ua. Матч Фулхем - Манчестер Сіті - 1:2 : онлайн, анонс, статистика, склади - Англія 2012/13. Футбол 24. Процитовано 24 лютого 2019.
- ↑ football24.ua. Матч Манчестер Сіті - Манчестер Юнайтед - 4:1 : онлайн, анонс, статистика, склади - Англія 2013/14. Футбол 24. Процитовано 24 лютого 2019.
- ↑ football24.ua. Агуеро - гравець місяця, а Почеттіно - тренер. ФОТО. Футбол 24. Процитовано 24 лютого 2019.
- ↑ football24.ua. Матч ЦСКА Москва - Манчестер Сіті - 1:2 : онлайн, анонс, статистика, склади - Ліга чемпіонів 2013/14. Футбол 24. Процитовано 24 лютого 2019.
- ↑ football24.ua. Матч Ньюкасл - Манчестер Сіті - 0:2 : онлайн, анонс, статистика, склади - Англія 2014/15. Футбол 24. Процитовано 23 лютого 2019.
- ↑ football24.ua. Матч Манчестер Сіті - Ліверпуль - 3:1 : онлайн, анонс, статистика, склади - Англія 2014/15. Футбол 24. Процитовано 23 лютого 2019.
- ↑ football24.ua. Матч Манчестер Сіті - Челсі - 3:0 : онлайн, анонс, статистика, склади - Англія 2015/16. Футбол 24. Процитовано 23 лютого 2019.
- ↑ Manchester City 3-0 Chelsea (брит.). 16 серпня 2015. Процитовано 23 лютого 2019.
- ↑ football24.ua. Матч Манчестер Сіті - Сандерленд - 2:1 : онлайн, анонс, статистика, склади - Англія 2016/17. Футбол 24. Процитовано 23 лютого 2019.
- ↑ Welch, Ben (9 січня 2017). Manchester City vs Sunderland live score and goal updates. mirror. Процитовано 23 лютого 2019.
- ↑ football24.ua. Матч Манчестер Сіті - Борусія Менхенгладбах - 4:0 : онлайн, анонс, статистика, склади - Ліга чемпіонів 2016/17. Футбол 24. Процитовано 23 лютого 2019.
- ↑ Manchester City 1-1 Middlesbrough (брит.). 5 листопада 2016. Процитовано 24 лютого 2019.
- ↑ Манчестер Сіті — Ліверпуль статистика матчу
- ↑ football24.ua. Матч Манчестер Сіті - Лестер Сіті - 5:1 : онлайн, анонс, статистика, склади - Англія 2017/18. Футбол 24. Процитовано 24 лютого 2019.
- ↑ football24.ua. Агуеро: Найбільше мені сподобався мій четвертий гол у ворота Лестера. Футбол 24. Процитовано 24 лютого 2019.
- ↑ Community Shield: Chelsea 0:2 Manchester City — Sergio Aguero scores twice. 5 серпня 2018. Процитовано 23 вересня 2019.
- ↑ Stadium, Jamie Jackson at the Etihad (19 серпня 2018). Sergio Agüero hits hat-trick in Manchester City’s rout of Huddersfield. The Guardian. Процитовано 23 вересня 2019.
- ↑ Aguero extends City contract (англ.). MCFC. Процитовано 23 вересня 2019.
- ↑ Sergio Aguero scores on 300th Man City appearance in dismantling of Cardiff City. Eurosport. 22 вересня 2018. Процитовано 23 вересня 2019.
- ↑ Манчерстер Сіті — Арсенал статистика матчу
- ↑ Манчестер Сіті — Челсі статистика матчу
- ↑ football24.ua. Шальке - Манчестер Сіті статистика матчу - 20.02.2019. Футбол 24. Процитовано 23 лютого 2019.
- ↑ Aguero reaches 400 goals for club and country (англ.). Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 23 вересня 2019. [Архівовано 2020-08-07 у Wayback Machine.]
- ↑ Sergio Aguero overtakes legendary strikers to break Premier League records. www.sen.com.au (англ.). Процитовано 18 грудня 2021.
- ↑ Sergio Aguero ruled out for five to six weeks following meniscus tear. SI.com. Процитовано 18 жовтня 2020.
- ↑ Leigh, Neil. Skipper Sterling fires City to victory. www.mancity.com. Процитовано 18 жовтня 2020.
- ↑ Man. City 3–1 Porto. UEFA. 21 жовтня 2020.
- ↑ Fulham 0–3 Manchester City. BBC Sport. 13 березня 2021. Процитовано 29 березня 2021.
- ↑ Sergio Aguero to leave Manchester City at the end of the season. BBC Sport. 29 березня 2021. Процитовано 29 березня 2021.
- ↑ Jackson, Jamie (23 травня 2021). Sergio Agüero breaks scoring record as Manchester City crush Everton. The Guardian. Процитовано 23 травня 2021.
- ↑ Man City 5-0 Everton: A day to remember for City fans after a decade of Sergio Aguero. BBC Sport. 23 травня 2021. Процитовано 24 травня 2021.
- ↑ McNulty, Phil (29 травня 2021). Manchester City 0–1 Chelsea. BBC Sport. Процитовано 29 травня 2021.
- ↑ Sergio Agüero agrees to join Barcelona on two-year contract. the Guardian (англ.). 21 травня 2021. Процитовано 18 грудня 2021.
- ↑ «Барселона» объявила о переходе Агуэро. sport24.ru (рос.). Процитовано 31 травня 2021.
- ↑ Wilson, Joseph (24 жовтня 2021). Madrid wins 2-1 at Barcelona in first post-Messi 'clásico'. The Washington Post. Процитовано 24 жовтня 2021.
- ↑ Panero, Daniel (31 жовтня 2021). Agüero sufre una arritmia cardíaca. Heraldo (ісп.). Процитовано 2 листопада 2021.
- ↑ Sergio Aguero out of action for at least three months. Sport (Spain). 2 листопада 2021.
- ↑ Sergio "Kun" Agüero retires, a legendary goalscorer. FC Barcelona. 15 грудня 2021. Процитовано 15 грудня 2021.
- ↑ Mendonca, Duarte (15 грудня 2021). Sergio Aguero announces retirement from football following heart problems. CNN. Процитовано 15 грудня 2021.
- ↑ Argentina World Cup squad: Paulo Dybala included but Mauro Icardi misses out on 23-man group for Russia. The Independent. 21 травня 2018. Процитовано 17 червня 2018.
- ↑ Rob Smyth (16 червня 2018). Argentina 1–1 Iceland. The Guardian. Процитовано 17 червня 2018.
- ↑ Emlyn Begley (30 червня 2018). France 4–3 Argentina. BBC Sport. Процитовано 30 червня 2018.
- ↑ Avi Creditor (21 травня 2019). Messi Leads Argentina's Copa America Squad; Icardi Omitted. Sports Illustrated. Процитовано 21 травня 2019.
- ↑ Copa America 2019 – Qatar 0–2 Argentina – Match Report. www.beinsports.com. 23 червня 2019. Процитовано 24 червня 2019.
- ↑ Argentina beats Venezuela, faces Brazil in Copa América semi. TSN. 28 червня 2019. Процитовано 29 червня 2019.
- ↑ Vickery, Tim (6 липня 2019). Messi's red card overshadows Argentina's encouraging win and Chile's end of an era. ESPN FC. Процитовано 7 липня 2019.
- ↑ Marsden, Sam (28 червня 2021). Messi sets Argentina appearances mark in Copa America match vs. Bolivia. ESPN. Процитовано 29 червня 2021.
- ↑ Messi sets Argentina's all-time appearances mark. ESPN.com. 29 червня 2021. Процитовано 29 червня 2021.
- ↑ Elkington, Mark (19 лютого 2009). Maradona a grandfather thanks to Atletico's Aguero. Reuters. Процитовано 30 жовтня 2015. [Архівовано 2016-01-14 у Wayback Machine.]
- ↑ Fitzgerald, Todd (4 січня 2013). Manchester City's Sergio Aguero splits from wife of four years. Manchester Evening News. Процитовано 28 березня 2015.
- ↑ Aguero gains EU status. Sky Sports. 3 грудня 2010. Процитовано 30 жовтня 2015.
- ↑ 1 гра плей-оф.
- ↑ 3 голи у плей-оф.
Посилання
ред.- Офіційний сайт (ісп.) (англ.)
- Серхіо Агуеро на сайті ФІФА (англ.)
- Профіль футболіста на сайті soccerway.com (англ.) (нім.)
- Серхіо Агуеро на сайті transfermarkt.com (англ.)
- Серхіо Агуеро на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)
- Серхіо Агуеро на сайті Soccerbase (англ.)
- Серхіо Агуеро на сайті fussballdaten.de (нім.)
- Серхіо Агуеро на сайті УЄФА (англ.) (фр.) (нім.) (рос.) (італ.) (ісп.) (порт.)
- Серхіо Агуеро на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
- З чого починався Кун: Агуеро дивом вижив при народженні, вчився у Торреса і підкорив Мадрид, щоб його зрадити