На́йджел Бо́нд (англ. Nigel Bond; нар. 15 листопада 1965 року) — англійський професіональний гравець у снукер, професійний тренер зі снукеру вищої категорії.[1]

Найджел Бонд
Народився 15 листопада 1965(1965-11-15) (57 років)
Дарл Дейл, Дербішир, Англія
Громадянство Англія Англія
Прізвисько (нікнейм) Безілдон, 00-147
Професійна кар'єра 1989 -
Найвищий рейтинг № 5
Поточний рейтинг № 64 (на червень 2021 року)
Найвищий брейк 140 (2004 Grand Prix)
Кількість сенчурі 130 (на червень 2021 року)
Перемоги на турнірах
Усього перемог 6
Чемпіонати світу фінал (1995)
Інші рейтингові турніри 1
Інші турніри 5

Найджел Бон є фіналістом чемпіонату світу 1995 року[2] і переможцем British Open 1996.[3] У наш час (червень 2021 року) Бонд є одним з найбільш вікових представників топ-48. Бонд входить до списку офіційних тренерів WPBSA [4] .

Кар'єраРедагувати

Найджел потрапив до Мейн-туру у 1989 році після відмінної аматорської кар'єри. У першому професійному сезоні Бонд досяг одного чвертьфіналу і півфіналу, а вже в другому вийшов у фінал Гран-прі й лише там поступився Стівену Хендрі, 5:10.[1]

Найджел продовжував покращувати свою гру й у сезоні 1992/93 чотири рази досягав півфіналів, а також вперше зіграв на чемпіонаті світу. Після цього він потрапив до топ-16, де посів 9 позицію. Він утримав це місце й у наступному сезоні, завдяки низці чвертьфіналів, серед яких був і чемпіонат світу. Найджел Бонд за короткий час став одним з провідних снукеристів. Він знову з'явився в 1/4 фіналу в Крусіблі у 1994 році. У своєму першому матчі там Бонд продемонстрував один з найкращих камбеків, коли-небудь зроблених на цій арені. Він програвав — 2:9 — Кліффу Торбурну, але виграв вісім партій поспіль і переміг, 10:9. Найджелу вдалося досягти ще двох півфіналів, на Scottish Masters та Pontins Professional. Але його рейтинг за підсумками двох років знизився на два рядки.[5]

Подібна ситуація була й у сезоні 1994/95: до того, як прибути на світову першість, він вийшов у чвертьфінал двох турнірів, але й програв досить багато стартових матчів. У Шеффілді англієць показав зовсім інший снукер і став фіналістом, де поступився практично непереможному Хендрі з рахунком 9:18.[2]

А навесні 1996-го до нього прийшов його перший і поки єдиний рейтинговий титул — British Open. У фіналі з Джоном Гіггінсом Бонд взяв вирішальний фрейм після того, як йому потрібен був снукер. Бонд знову добре виступив у Шеффілді, вийшовши у чвертьфінал, і досяг найвищого для себе 5-го місця у рейтингу.[3]

У жовтні 1996 року Найджел став переможцем турніру за запрошенням, Rothman's Malta Grand Prix, а трохи пізніше вийшов у півфінал на German Open. Він також потрапив до 1/2 фіналу на престижному, але нерейтинговий Мастерс, а потім посів друге місце на Thailand Open. Але через програш у першому раунді чемпіонату світу англієць відкотився до 8-го місця.[5]

Бонд добре почав наступний сезон, отримавши 60 тисяч фунтів за перше місце на Scottish Masters, але перемоги на рейтингових турнірах давалися йому важко, і він лише одного разу вийшов до чвертьфіналу. А в сезоні 1998/99 він не зумів пройти далі 1/8 фіналу на жодному з рейтингових турнірів, хоча знову став півфіналістом Мастерс. За підсумками того сезону Бонд покинув межі Top-16 і зайняв 21-е місце.[5]

Лише в сезоні 2001/02 Найджел зміг показати більш-менш пристойний результат, коли вийшов до півфіналу на Scottish Open, але невдачі на інших змаганнях опустили його до тридцятого місця в світовому табелі про ранги.[1]

Потім у грі англійця був застій, й тільки у 2006 році він знову змусив звернути на себе увагу після найпринциповішого матчу зі Стівеном Хендрі в 1/16 чемпіонату світу. Справа в тому, що з 1993 по 1996 роки Найджел доходив як мінімум до чвертьфіналу на чемпіонаті та потім кожен раз програвав шотландцеві, що і додало гостроти їх матчу. Але цього разу, попри напружену ситуацію в контровому фреймі, Бонд вирвав перемогу у семиразового переможця першості — 10:9.[6]

Після того матчу Найджел зумів трохи відновити свою ігрову форму і, як результат, досяг стадії 1/4 на China Open 2008. Також він потрапив до 16 найсильніших на чемпіонаті Британії 2007 і успішно кваліфікувався на першість світу того ж року. За підсумками сезону 2007/08 Бонд посів 23-у позицію в рейтингу, що непогано для його віку.[1]

У січні 2011 Бонд виграв однофремовий турнір Sky Shoot Out, перемігши у фіналі Роберта Мілкінса.[5]

У 2012 році Найджел Бонд став чемпіоном світу зі снукеру для сеньйорів, перемігши в фіналі Тоні Чеппела 2-0.[5]

У 2016 році дійшов до півфіналу турніру Indian Open, перемігши Рікі Волдена, Сема Бейрда, Джона Ешлі та Пітера Ебдона, але в півфіналі поступився Кайрену Вілсону.

Особисте життяРедагувати

Найджел Бонд одружений, дружину звати Карен. У пари є один син на ім'я Метью.[7]

Цікавиться футболом, вболіває за ФК Манчестер Сіті.[7]

Досягнення в кар'єріРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г CueTracker - Career Total Statistics For Nigel Bond - Professional Results - Snooker Results & Statistics. cuetracker.net. Архів оригіналу за 25 червня 2021. Процитовано 25 червня 2021. 
  2. а б World Championship 1995, Summary - Snooker.org. www.snooker.org. Архів оригіналу за 27 вересня 2011. Процитовано 25 червня 2021. 
  3. а б snooker.org: British Open 1996. www.snooker.org. Архів оригіналу за 23 червня 2021. Процитовано 25 червня 2021. 
  4. / page / Officialcoaches Офіційні тренери. Архів оригіналу за 18 січня 2016. Процитовано 20 вересня 2011. 
  5. а б в г д Nigel Bond. World Snooker (амер.). Архів оригіналу за 25 червня 2021. Процитовано 25 червня 2021. 
  6. 888.com World Championship (2006) - snooker.org. www.snooker.org. Архів оригіналу за 25 червня 2021. Процитовано 25 червня 2021. 
  7. а б Nigel Bond. IMDb. Процитовано 25 червня 2021. 

ПосиланняРедагувати