Яковенко Павло Олександрович

Яковенко Павло Олександрович (* 19 грудня 1964, Нікополь, Дніпропетровська область) — радянський та український футболіст, згодом футбольний тренер. Як футболіст тричі ставав чемпіоном СРСР, є дворазовим володарем Кубка СРСР, володарем Кубка володарів кубків УЄФА, був учасником чемпіонату світу 1986 року.

Ф
Павло Яковенко
Павло Яковенко
Особисті дані
Повне ім'я Павло Олександрович Яковенко
Народження 19 грудня 1964(1964-12-19) (55 років)
  Нікополь, Дніпропетровська обл.
Зріст 180 см
Вага 71 кг
Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР і Flag of Ukraine.svg Україна
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1981–1982 СРСР «Металіст» 4 (0)
1982–1993 СРСР/Україна «Динамо» (Київ) 161 (5)
1993–1994 Франція «Сошо» 6 (1)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1983 СРСР СРСР U-20  ? (?)
1986–1990 СРСР СРСР 19 (1)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1994–1995 Україна «Металург» (Нікополь)
1996–1997 Росія «Уралан»
1999 Росія «Уралан»
2000–2002 Україна «Борисфен»
2000–2004 Україна Україна (юн.)
2002–2004 Україна Україна (мол.)
2004–2005 Росія «Хімки»
2005–2007 Росія «Кубань»
2007 Росія «Ростов»
2008–2012 Україна Україна (мол.)
Звання, нагороди
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІ ступеня

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Після завершення кар'єри гравця тренував українські та російські футбольні клуби, а також юнацькі і молодіжну збірні команди України.

Клубна кар'єраРедагувати

Починав займатися футболом у ДЮСШ «Колоса» з рідного Нікополя. Згодом перебрався до юнацької команди «Дніпро-75» з обласного центру, а ще за деякий час — до Харкова, де врешті-решт опинився у структурі «Металіста».

1981 року 16-річний гравець дебютував у Першій лізі чемпіонату СРСР, яку його «Металіст» того сезону виграв. Наступного сезону провів два матчі за харківську команду вже у вищій союзній лізі, після чого був запрошений до київського «Динамо».

Попри юний вік відразу почав отримувати ігрову практику у столичній команді, і у переможному для киян сезоні 1985 вже був одним з основних півзахисників у тактичних побудовах Валерія Лобановського. У сезоні 1986 року здобув у складі «динамівців» свій другий поспіль титул чемпіона СРСР, а також став тріумфатором тогорічного розіграшу Кубка володарів кубків УЄФА.

1987 року трофейні здобутки київського «Динамо» обмежилися перемогою у розіграші Кубка СРСР та здобуттям Кубка сезону, а Яковенко продовжував лишатися ключовою фігурою у побудові гри команди у центрі поля. Однак вже на початку 1988 року гравець отримав важке ушкодження, після якого вже остаточно й не відновився. У подальшому брав участь щонайбільше у 10 матчах за сезон, проводячи більшість часу відновлюючись після чергового рецедиву травми.

1992 року єдиним із «зіркового» складу «Динамо» зразка 1986 року став учасником першого чемпіонату незалежної України, а вже по ходу наступного сезону також вирішив спробувати свої сили за кордоном. У грудні 1992 року приєднався до лав французького «Сошо», утім невдовзі учергове травмувався і встиг до завершення сезону провести лише три матчі. Наступний сезон 1993/94 почався не краще — травми дозволили гравцеві взяти участь також лише у трьох іграх, після чого у листопаді 1993 клуб ініціював передчасне розірвання контракту, а гравець був змушений у неповні 29 років прийняти рішення про завершення ігрової кар'єри.

Виступи за збірнуРедагувати

Залучався до лав молодіжної збірної СРСР, у її складі був учасником молодіжного ЧС-1983.

У травні 1986 року дебютував у складі збірної СРСР і, як більшість його партнерів по київському «Динамо», був включений до заявки команди на тогорічний чемпіонат світу. На мундіалі взяв участь у трьох матчах, зробив свій внесок у розгром угорців на груповому етапі, забивши один із шести голів радянської команди.

Після світової першості почав отримувати дедалі більше ігрового часу в матчах збірної і до першої важкої травми навесні 1988 року встиг провести у її складі 18 матчів. Утім травма і її рецидиви не дозволили гравцеві взяти участь у Євро-1988 і ЧС-1990.

Тренерська роботаРедагувати

Завершивши ігрову кар'єру і повернувшись до рідного Нікополя, наприкінці 1993 року очолив тренерський штаб місцевог «Металурга».

1996 року був запрошений до Росії, де працював з «Ураланом». Із 2000 року знову працював на батьківщині, тренуючи «Борисфен».

Паралельно почав співпрацю з Федерацією футболу України щодо підготовкі юнацьких збірних країни. На юнацькому Євро-2002 (U-17) керував діями збірної 17-річних, яка не змогла подолати груповий етап, заробивши лише одну нічию у трьох іграх групового етапу.

За два роки, на юнацькому Євро-2004 (U-19), очолювана Яковенком команда 19-річних виступила вже значно успішніше, пробившись до півфіналів, на стадії яких лише у серії післяматчевих пенальті поступилася майбутнім переможцям турніру іспанцям. Паралельно на початку 2000-х у тандемі з Геннадієм Литовченком опікувався підготовкою молодіжної збірної України.

Після успішної роботи з юнацькою збірною України 2004 року прийняв пропозицію повернутися до клубної роботи у Росії, де тренував спочатку «Хімки», згодом «Кубань», а 2007 років провів одну гру на чолі «Ростова».

2008 року повернувся до роботи з молодіжної збірної України, підготовкою якої займався до 2012 року. Зміг вивести команду на лише другий у її історії чемпіонат Європи, проте у фінальній частині молодіжного Євро-2011 українці виступили невдало, здобувши лише одну нічию у трьох іграх групового етапу при різниці м'ячів 1:5 на користь їх суперників.

Статистика виступівРедагувати

Статистика виступів за збірнуРедагувати

 Статистика матчів і голів за збірну —   СРСР
Дата Місто Господарі Результат Гості Турнір Голи Примітки
7-5-1986 Москва СРСР   0 – 0   Фінляндія товариський матч -   70'
2-6-1986 Ірапуато СРСР   6 – 0   Угорщина ЧС 1986 - 1-й етап 1   74'
5-6-1986 Леон Франція   1 – 1   СРСР ЧС 1986 - 1-й етап -   68'
15-6-1986 Леон СРСР   3 – 4 д.ч.   Бельгія ЧС 1986 - 1/8 фіналу -   78'
20-8-1986 Гетеборг Швеція   0 – 0   СРСР товариський матч -   67'
11-10-1986 Париж Франція   0 – 2   СРСР Відбір до ЧЄ 1988 -
29-10-1986 Сімферополь СРСР   4 – 0   Норвегія Відбір до ЧЄ 1988 -
18-2-1987 Суонсі Уельс   0 – 0   СРСР товариський матч -
18-4-1987 Тбілісі СРСР   1 – 3   Швеція товариський матч -   68'
29-4-1987 Київ СРСР   2 – 0   НДР Відбір до ЧЄ 1988 -   72'
3-6-1987 Осло Норвегія   0 – 1   СРСР Відбір до ЧЄ 1988 -   68'
29-8-1987 Белград Югославія   0 – 1   СРСР товариський матч -   46'
9-9-1987 Москва СРСР   1 – 1   Франція Відбір до ЧЄ 1988 -   71'
28-10-1987 Сімферополь СРСР   2 – 0   Ісландія товариський матч -   80'
20-2-1988 Барі Італія   4 – 1   СРСР товариський матч -   37'   46'
23-3-1988 Марусі Греція   0 – 4   СРСР товариський матч -
31-3-1988 Західний Берлін Аргентина   2 – 4   СРСР товариський матч -   74'   77'
2-4-1988 Західний Берлін Швеція   2 – 0   СРСР товариський матч -   68'
28-3-1990 Київ СРСР   2 – 1   Нідерланди товариський матч -   46'
Усього Матчів 19 Голів 1

Титули і досягненняРедагувати

«Динамо» (Київ): 1985/1986
«Динамо» (Київ): 1985, 1986, 1990
«Динамо» (Київ): 1984/85, 1986/87, 1989/90
«Динамо» (Київ): 1986, 1987

Державні нагородиРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати