Відкрити головне меню

Микола Федорович Кротов (нар. 1898, Харків, Російська імперія — пом. 1978, Харків, СРСР) — радянський футболіст і тренер. Заслужений майстер спорту.

Ф
Микола Кротов
Mykola Krotov 1941.jpg
Особові дані
Повне ім'я Микола Федорович
Кротов
Народження 1898(1898)
  Харків
Смерть 1978(1978)
  Харків
Громадянство СРСР
Позиція захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1914–1915  «Штурм» (Харків) 0 (0)
1920–1924  «Штурм» (Харків) 0 (0)
1925–1926  «Рабіс» (Харків) 0 (0)
1927–1933  ХПЗ (Харків) 0 (0)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1925  СРСР 1 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1936–1939  «Спартак» (Харків)
1941  «Спартак» (Харків)
Звання, нагороди
Звання
Заслужений майстер спорту СРСР
Нагороди
медаль «За оборону Сталінграда» Order of St. Vladimir, 3rd class with Swords
Почесний залізничник Заслужений майстер спорту СРСР

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

ЖиттєписРедагувати

Народився і виріс у Харкові. Футбольну майстерність шліфував у поєдинках дворових команд. Був палким вболівальником команди «Штурм», яка проводила свої ігри поряд з домом Миколи Кротова. З шістнадцяти років виступав у її складі.

Учасник першої світової війни. На фронт пішов солдатом. За особисту хоробрість отримав офіцерське звання — прапорщика. Командував взводом. Нагороджений орденом Святої Анни.

У 20-х роках «Штурм» був провідною командою Харкова. Неодноразово перемагав у першостях міста. Його основу складади вчорашні фронтовики: Іван Натаров, Микола Казаков, Іван Привалов, Яків Алфьоров, Микола Капустін, Іван Колотухін. Капітаном клубу став Микола Кротов — універсальний футболіст, який з однаковим успіхом міг грати у будь-якому амплуа, але найкраще виступав на позиції лівого захисника.

У складі збірної Харкова чотири рази перемагав у чемпіонатах УРСР[1]. 1924 року збірна міста, як переможець республіканського турніру, брала участь у чемпіонаті СРСР. У півфіналі харків'яни здобули перемогу над збірною Закавказзя, а у вирішальному поєдинку забили на один м'яч більше у ворота команди Ленінграда[2].

1925 року збірна СРСР провела один офіційний матч і 11 неофіційний поєдинків. В десяти іграх сезону брав участь і Микола Кротов. До реєстру ФІФА внесений матч 15 травня в Анкарі зі збірною Туреччини. У складі гостей, які здобули перемогу, виступало двоє харків'ян — Микола Кротов і Іван Привалов[3]. Неодноразово захищав кольори збірної УРСР.

1926 року був призначений директором новозбудованого стадіону «Трактор». Паралельно виступав у команді Харківського паровозобудівного заводу і збірній міста. У 1934 році організував першу в місті дитячо-юнацьку футбольну школу. Протягом двох років працював у Харківському інституті фізкультури.

1936 року очолив клуб «Спартак». Наступного року команда грала в чвертьфіналі кубка СРСР. Два сезони провела в елітному дивізіоні: 1938 року зайняла 21 місце серед 26 учасників незавершеної першості 1941 року.

Під час Німецько-радянської війни працював у шпиталях. У повоєнний час повернувся в Харків і спільно з Петром Паровишніковим відродив місцеву команду «Локомотив». Працював на посаді начальника команди[4]. 1947 року йому було присвоєно почесне спортивне звання «Заслужений майстер спорту СРСР».

Помер 1978 року в Харкові. Похований на третьому міському кладовищі.

ДосягненняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Чемпіонати УРСР 1921–1936 на сайті Літопис українського футболу [1]. Процитовано 3 квітня 2015.
  2. Клуб чемпіонів на сайті Klisf.info [2]. Процитовано 3 квітня 2015.
  3. Збірна СРСР у сезоні 1925 на сайті Rusteam.Permian.ru [3]. Процитовано 3 квітня 2015.
  4. «Локомотив» (Харків) у сезоні 1947 на сайті Історія та статистика українського футболу [4] Архівовано 5 квітень 2015 у Wayback Machine.. Процитовано 3 квітня 2015.

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати