Відкрити головне меню

Семен Васильович Васильєв (нар. 10 вересня 1919 — пом. 2007, Запоріжжя, Україна) — український радянський футболіст та тренер, виступав на позиції півзахисника.

Ф
Семен Васильєв
Особові дані
Повне ім'я Семен Васильович
Васильєв
Народження 10.09.1917[1]
  Кривий Ріг, Дніпропетровська область, УРСР
Смерть 2007(2007)
  Запоріжжя, Україна
Громадянство СРСР
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1945—1946 СРСР «Динамо» (К) 22 (2)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Ранні рокиРедагувати

Народився 10 вересня 1917 року в Кривому Розі[1]. Строкову службу Семен Васильєв проходив у Москві, в окремій мотострілецькій дивізії особливого призначення НКВС СРСР, яка охороняла об'єкти ЦК ВКН (б) і радянського уряду. Учасник німецько-радянської війни. Брав уасть в обороні Москви, згодом передислокувалася до Харкова. Старшина Васильєв потрапив у штаб окремого полку управління МВС, служив креслярем-картографом[1]. Нагородений Орденом Вітчизняної війни.

Кар'єра гравцяРедагувати

Вихованець криворізького футболу[1]. Під час строкової служби рав за збірну дивізії, мріяв потрапити в московське «Динамо», але завадила війна. У 1944 році перейшов у київське «Динамо». Дебютував у Першій групі 13 травня 1945 року в нічийному (1;1) домашньому поєдинку 10-о туру проти московського «Локомотиву». Семен вийшов на поле в стартовому складі та відіграв увесь матч, а на 28-й хвилині не реалізував пенальті[2]. Дебютним голом у футболці киян відзначився 3 червня 1945 року на 78-й хвилині програного (1:5) домашнього поєдинку 3-о туру Групи 1 проти московських одноклубників. Васильєв вийшов на поле в стартовому складі та відіграв увесь матч[3]. Того сезону був гравцем групи основи, в Першій групі відіграв 20 матчів та відзначився 2-а голами, ще 1 поєдинок провів у кубку СРСР. Наступного сезону втратив місце в складі, став гравцем резерву. У чемпіонаті СРСР зіграв по 2 матчі за перший та дублюючий склад «Динамо». По завершенні сезону покинув розташування «Динамо». Потім виступав в алматинському «Динамо» та харківській «Зірці»[1].

Виступаючи за харківську «Зірку», яка часто зустрічалася з «Металургом», своєю впевненою грою звернув на себе увагу керівництво запорізького клубу, яке й запросило Семена до команди[1]. З 1950 по 1952 рік захищав кольори «Металурга» (Запоріжжя). Починаючи з 1950 року «Металург» грає в першості республіки і три роки поспіль виходить у фінальну частину, де веде боротьбу з іншими переможцями зон за путівку в клас «Б». Це їм вдається за підсумками сезону 1952 року, завоювавши звання чемпіона України. Окрім золотих медалей «Металург» отримує статус команди майстрів і право брати участь в чемпіонаті СРСР. Успішно грали запорожці і в Кубку України, двічі (в 1951 і 1952 рр.) виграючи головний приз. Окрім цього, в 1951 році запорожці виграють ще три кубки — міста, області, і ЦС ДСО «Металург». У 1950 році «Металург» дебютує і в Кубку СРСР, де тако усішно виступає. Одним з ключових футболістів того «Металурга» був й Семен Васильєв, зіграв у 88 офіційних матчах команди[1]. Проте зіграти з «Металургом» у Класі «Б» гравцю не судилося. На момент виходу «металургів» до Класу «Б» Семену виповниося 36 років. Незвааючи на прекрасну фізичну форму довсвідченого гравця, він не мав права грати в цьому турнірі, оскільки за регламентом, команди мали право заявляти гравців, які не були старшими за 26 років. Тому Васильєв був змушений завершити футбольну кар'єру.

Кар'єра тренераРедагувати

По завершенні кар'єри гравця розпочав тренерську діяльність. У 1953 році працював тренером у ДЮСШ міста Марганця (Дніпропетровська область). Потім протягом декількох років тренував футбольний колектив Дніпровського алюмінієвого заводу (Запоріжжя).

По завершенні кар'єраРедагувати

З 1957 по 1967 рік працював електролізником на Дніпровському алюмінієвому заводі (Запоріжжя). У 50 років вийшов на пенсію[1].

Помер 2007 року у Запоріжжі.

Особисте життяРедагувати

Був одружений на харків'янці Зінаїді[1].

ДосягненняРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати