Безсонов Володимир Васильович

	Володимир Безсонов
	Володимир Безсонов
Особисті дані
Повне ім'я	Володимир Васильович Безсонов
Народження	5 березня 1958 (66 років)
	Харків, Україна
Зріст	180 см
Вага	72 кг
Прізвисько	Біс (рос. Бес)
Громадянство	СРСР → Україна
Позиція	захисник, півзахисник
Юнацькі клуби
	ХОСШІСП Харків
Професіональні клуби*
Національна збірна
Тренерська діяльність**
Звання, нагороди
Звання	Заслужений майстер спорту СРСР
	Орден «За заслуги» ІІ ступеня
	* Ігри та голи за професіональні клуби; враховуються лише в національному чемпіонаті.
	** Тільки на посаді головного тренера.
	Дані оновлено 24 серпня 2009.
Володимир Безсонов у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Безсонов.

Володи́мир Васи́льович Безсо́нов (нар. 5 березня 1958(19580305), Харків) — український радянський футболіст та український футбольний тренер. Майстер спорту міжнародного класу (1977), Заслужений майстер спорту СРСР (1986).

Біографія

Вихованець харківського спортінтернату. Футбольна кар'єра гравця повністю пов'язана з київським «Динамо», у складі якого провів 14 сезонів (з 1976 по 1990 рік). Практично протягом усього часу перебування у «Динамо» викликався до складу збірної СРСР, за яку провів 79 матчів, забивши 4 голи. Ігрове амплуа — захисник, універсальний півзахисник.

Через велику кількість травм досить рано завершив ігрову кар'єру^[1], і вже за декілька років розпочав тренерську роботу. Тренував українські команди, а також протягом 2002/03 збірну Туркменістану.

У липні 2008 року призначений спортивним директором дніпропетровського «Дніпра», згодом — виконуючим обов'язки головного тренера, а з 2 грудня 2008 року — головним тренером команди.

Під керівництвом Безсонова «Дніпро» посів 6-е місце в чемпіонаті України сезону 2008/09 і не потрапив до єврокубків. У наступному сезоні Володимир Васильович привів команду до четвертої позиції в турнірній таблиці.

У сезоні 2010/11 Дніпро після жвавого старту зазнав три поразки в п'яти турах чемпіонату України. У груповий раунд Ліги Європи клуб також не пробився, поступившись в останньому раунді кваліфікації польському «Леху».

18 вересня 2010 року, відразу після несподіваної поразки 1-2 від ПФК «Севастополя»^[2], подав у відставку^[3]

Сім'я

Батько української гімнастки, абсолютної чемпіонки світу з художньої гімнастики 2007 року Ганни Безсонової.

Під час російсько-української війни

Під час широкомасштабного російського вторгнення в Україну Володимир Безсонов вступив до лав одного з підрозділів територіальної оборони України.^[4]

Статистика виступів за «Динамо»

Клуб	Сезон	Чемпіонат		Кубок		Єврокубки		Суперкубок		Всього
Клуб	Сезон	Ігри	Голи	Ігри	Голи	Ігри	Голи	Ігри	Голи	Ігри	Голи
Динамо	1976 (в)	9	0	-	-	-	-	-	-	9	0
	1976 (о)	2	0	-	-	-	-	-	-	2	0
	1977	16	1	1	0	2	0	1	0	20	1
	1978	23	3	8	2	4	0	-	-	35	5
	1979	24	2	4	0	5	1	-	-	33	3
	1980	34	5	6	2	2	0	-	-	42	7
	1981	25	2	7	2	5	1	1	0	38	5
	1982	18	4	-	-	3	1	-	-	21	5
	1983	11	1	1	0	-	-	-	-	12	1
	1984	20	2	6	1	-	-	-	-	26	3
	1985	25	0	2	0	7	0	-	-	34	0
	1986	16	1	3	0	5	0	1	0	25	1
	1987	11	0	2	0	2	0	1	0	16	0
	1988	19	0	2	0	-	-	-	-	21	0
	1989	17	5	4	1	4	2	-	-	25	8
	1990	7	1	1	0	-	-	-	-	8	1
Всього		277	27	47	8	39	5	4	0	367	40

Статистика в Кубках СРСР та єврокубках подана за схемою «осінь-весна» та зарахована в рік початку турніру

Досягнення

У складі «Динамо» (Київ)

Володар Кубка Кубків УЄФА 1986.
Чемпіон СРСР (6): 1977, 1980, 1981, 1985, 1986 та 1990.
Володар Кубка СРСР (4): 1978, 1985, 1987 та 1990.

У складі збірних СРСР

Віце-чемпіон Європи: 1988
Бронзовий олімпійський призер: 1980
Чемпіон Європи (U-18): 1976
Чемпіон світу (U-20): 1977, найкращий гравець турніру.
Учасник чемпіонатів світу 1982, 1986 та 1990 років.
Бронза у складі збірної України на Спартакіаді 1979

Державні нагороди

Орден «За заслуги» II ст. (13 травня 2016) — за вагомі особисті заслуги у розвитку і популяризації вітчизняного футболу, піднесення міжнародного спортивного престижу України та з нагоди 30-річчя перемоги у фінальному матчі Кубка володарів кубків УЄФА, здобутої під керівництвом головного тренера футбольного клубу «„Динамо“ Київ», Героя України Лобановського Валерія Васильовича^[5]^[6]

Див. також

Примітки

↑ Володимир Безсонов: «Мені пророкували майбутнє Пеле» — інтерв'ю газеті «Експрес».
↑ Прем'єр-ліга. «Севастополь» відправляє Безсонова у відставку. Архів оригіналу за 20 вересня 2010. Процитовано 19 вересня 2010.
↑ Безсонов подав у відставку. Архів оригіналу за 21 вересня 2010. Процитовано 19 вересня 2010.
↑ Футбольна легенда Динамо та СРСР – за Незалежну і вільну Україну. Володимир Безсонов долучився до ТерОборони
↑ Указ Президента України від 13 травня 2016 року № 210/2016 «Про відзначення державними нагородами України ветеранів команди товариства «Футбольний клуб „Динамо“ Київ»»
↑ Ви завжди будете взірцем того, як треба перемагати — Президент зустрівся зі складом команди «Динамо» Київ 1986 року [Архівовано 15 травня 2016 у Wayback Machine.] // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 14 травня 2016 р.

Література

«Динамо» Київ. 60 років. Видавництво «Мистецтво». Київ. 1988.
Микола Травкін. «Збірна СРСР» м. Харків. 1991.
«„Динамо“ Київ. 80 років.» Медіа-центр «Динамо» Київ. 2007.
Василь Гнатюк. «Футбольні зірки України». Кривий Ріг. 2007.
Юрій Бондар, Віктор Шпак. «У боротьбі за футбольний трон». Київ. 2009.

Це незавершена стаття про футболіста.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Володимир Безсонов: «Мені пророкували майбутнє Пеле» — інтерв'ю газеті «Експрес».

[2] Прем'єр-ліга. «Севастополь» відправляє Безсонова у відставку. Архів оригіналу за 20 вересня 2010. Процитовано 19 вересня 2010.

[3] Безсонов подав у відставку. Архів оригіналу за 21 вересня 2010. Процитовано 19 вересня 2010.

[4] Футбольна легенда Динамо та СРСР – за Незалежну і вільну Україну. Володимир Безсонов долучився до ТерОборони

[5] Указ Президента України від 13 травня 2016 року № 210/2016 «Про відзначення державними нагородами України ветеранів команди товариства «Футбольний клуб „Динамо“ Київ»»

[6] Ви завжди будете взірцем того, як треба перемагати — Президент зустрівся зі складом команди «Динамо» Київ 1986 року [Архівовано 15 травня 2016 у Wayback Machine.] // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 14 травня 2016 р.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]