Відкрити головне меню

«Дніпро́» — український футбольний клуб з міста Дніпра. Виступає в аматорському чемпіонаті України. Заснований у 1918 році. Двічі дніпряни ставали чемпіонами СРСР1983 і 1988 роках) і володарями кубка СРСР у 1989-му. Зокрема один раз команда змогла виграти Суперкубок СРСР і двічі — Кубок федерацій СРСР. За часів Незалежної України клуб двічі ставав срібним призером чемпіонату і тричі був фіналістом кубка України. Окрім цього на міжнародній арені команда один раз стала фіналістом Ліги Європи і один раз — кубка Інтертото.

«Дніпро»
Fcdniprologonew.png
Повна назва Футбольний клуб «Дніпро»
Прізвисько Дніпряни, синьо-біло-блакитні
Коротка назва Дніпро, ДД, ФКДД
Засновано 1918
Населений пункт Дніпро, Україна
Стадіон «Дніпро-Арена»
Вміщує 31 003
Власник Україна Ігор Коломойський
Головний тренер Україна Олександр Поклонський
Ліга чемпіонат ААФУ
2017-18 Sub off.svg 8 (друга ліга, група Б)
Домашня
Виїзна


За час свого існування команда змінила три стадіони: з 1939-го по 1966-тий дніпрянська команда виступала на стадіоні «Сталь» з 1966 по 2008 Дніпро грав на стадіоні «Метеор», де одночасно проводив і домашні і єврокубкові матчі. У 2008 було збудовано «Дніпро-Арену» на якому нині команда проводить свої виступи.

Генеральний директор — Андрій Стеценко.

Зміст

ІсторіяРедагувати

Колишні назви

  • 1918—1926: «БРІТ» (Брянський робітничий індустріальний технікум)
  • 1927—1935: «Петровець»
  • 1936—1948: «Сталь»
  • 1949—1961: «Металург»
  • 1961–дотепер: «Дніпро»

Радянська добаРедагувати

1918—1946Редагувати

Команда заснована в 1918 році і називалася «БРІТ»[1] (Брянський робітничий індустріальний технікум). Технікум перебував у відомстві Брянського заводу (нині ВАТ «Дніпропетровський металургійний завод імені Петровського»). Команда брала участь у першості Катеринослава (нині — Дніпро). Пізніше, коли почалася громадянська війна, команда припинила своє існування, але в 1923 році відродилася при фабрично-заводському училищі а незабаром повністю перейшла під опіку заводу.

У 1925 році команда представляла Дніпропетровський металургійний завод імені Г. І. Петровського і називалася «Петровець». У той час команда виступала в першостях міста, які проводилися 2 рази на рік (навесні та восени). Перший успіх «Петровець» святкував в 1927 році, коли став переможцем весняної першості. Але наступного року у команди був провальний сезон і вона довго не демонструвала жодних успіхів.

У 1936 році «Петровець» отримав нову назву — «Сталь». З цього року в чемпіонатах СРСР та розіграшах Кубка країни стали брати участь не збірні команди міст, республік, а колективи спортивних товариств. У 1-му чемпіонаті СРСР, який відбувся навесні 1936 року, взяли участь колективи лише трьох найбільших міст країни — Москви, Ленінграда і Києва. Місту Дніпропетровську (нині Дніпру) надали лише два місця: дніпропетровське «Динамо» стало єдиним українським представником у групі «Б», а в групі «Г» взяла участь «Сталь». «Сталь», що брала участь в прем'єрних чемпіонатах СРСР 1936 року (весняному і осінньому), представляла трубопрокатний завод імені Леніна. А попередник «Дніпра» взяв старт у союзних чемпіонатах в 1937 році. У 1936 ж році «Сталь», що відстоювала честь заводу ім. Петровського, грала в першості України серед колективів фізкультури, а також у першому розіграші Кубка СРСР. У стартовому матчі цього турніру в 1/64 фіналу на своєму полі вона перемогла команду Баранівського порцелянового заводу з рахунком 10: 0. Склад команди в першому офіційному матчі всесоюзного турніру: Шинкаренко, Івченко, Шебанов, Зміїв, Авдєєнко, Радченко, Яновський, Посух, Гоцалюк, Кльоцкін, Міхєєв. У 1937 році команду «Сталь» заводу ім. Леніна змінила в чемпіонаті команда «Сталь» заводу ім. Петровського, це був їхній дебютний сезон у першості СРСР, в якому команда посіла в групі «Г» 9-е місце, а наступного року — 15-е місце в групі «Б».

Після Другої світової війни в 1946 році значно оновлена ​​"Сталь" взяла участь у чемпіонаті СРСР. Грала вона в південній підгрупі і зайняла 12-е місце.

1948—1956Редагувати

У наступному році команда виступала краще, чому сприяло об'єднання з дніпропетровською командою «Динамо». «Сталь» посіла 4-е місце в 2-й підгрупі української зони. У 1948 був зроблений ще один крок вперед. У підгрупі «А» цієї ж зони команда вийшла на другу сходинку в турнірній таблиці. Проте вийти в лігу найсильніших «Сталь» тоді не змогла.

У 1949 році команду перейменували в «Металург». Вона як і раніше захищала спортивну честь заводу імені Петровського.

У період з 1949 по 1952 рік українська команда не досягла значних успіхів.

У 1953 році після тривалої перерви футбольний «Металург» був допущений до участі в змаганнях серед команд класу «Б» і посів восьме місце. У складі «Металург» вперше опинилися два футболісти з Грузинської РСР — захисник Майсурадзе і форвард Маргішвілі.

1954 виявився вдалим для команди. «Металург» зайняв почесне 4-е місце в третій підгрупі класу «Б». У цьому ж році дніпропетровці вперше в історії вийшли до півфіналу розіграшу Кубка СРСР, де програли єреванському «Спартаку».

Наступні два роки у «Металурга» знову був спад. У 1955 році під керівництвом заслужених майстрів спорту В. Радікорський і В. Гребера посіла 9-е місце в першій зоні УРСР (клас «Б»). Цей рік запам'ятався блискучою грою юного воротаря В. Маслаченко.

У 1956 році команду тренував заслужений майстер спорту Н. Морозов. «Металург» зайняв 14-е місце в першій зоні УРСР (клас «Б»).

У 1957 році, незважаючи на значні кадрові втрати (головна з яких — перехід в «Локомотив» В. Маслаченко), «Металург» зайняв 4-е місце у другій зоні класу «Б».

У 1956 році команду очолив С. Холодков, який робив велику ставку на молодь. Проте надій вона не виправдала, зайнявши в 1960 році лише 8-е місце з 19-ти у другій зоні класу «Б» Української РСР. В кінці сезону Холодкова замінив дитячий тренер М. Коломоєць, однак він теж не зміг поправити турнірне становище команди.

1961—1991Редагувати

У 1961 році «Металург» вже готував новий старший тренер, колишній захисник московського «Локомотива», майстер спорту Г. Забєлін. З його проходом у команду почали запрошувати багато нових гравців, але результату не було. У середині сезону відбулася чергова зміна тренера. Команду очолив М. Дідевич. 14-е місце у другій зоні УРСР (клас «Б») нікого не задовольнило.

У 1962 році «Металург» був перейменований в «Дніпро» і захищав він спортивну честь Південного машинобудівного заводу, який в ті роки був надсекретним.

У 1963 році було вирішено збільшити кількість команд класу «А» до 38-и з розподілом їх на 2 підгрупи. Це робилося з урахуванням спортивних результатів. Правда, зробили виняток для команд Горького та Дніпропетровська, які мають хорошу матеріальну базу і представляють найбільші промислові центри. Так «Дніпро» з'явився в класі «А». В команду був запрошений новий тренер заслужений тренер України, майстер спорту А. Зубрицький. У 1963 (18 команд), 1964 (32 команди), 1965 (32 команди) «Дніпро» займав 8-е місця у другій групі класу «А».

У 1967 році на зміну Зубрицькому та Дідевичу прийшов Л. Родос. «Дніпро» посів 4-е місце у другій підгрупі другої групи класу «А».

1968 для «Дніпра» став переломним. Команда зайняла 3-е місце серед команд другої групи другої підгрупи класу «А». В кінці сезону «Дніпро» несподівано очолив Валерій Лобановський, якому було лише 29 років. Перед новим тренером ніяких серйозних завдань не ставили. Лобановський проводив інтенсивні тренування, награвав ланки, а в тактиці робив наголос на атаку великими силами. І в 1969 році «Дніпро» посів перше місце в третій групі другої підгрупи класу «А».

У 1970 році була створена перша ліга. До неї увійшли 16 команд другої групи класу «А». «Дніпро» знову не зміг пробитися у вищу лігу, зайнявши третю сходинку в першій лізі. Команда набрала тоді однакову кількість очок з «Кайратом», але за різницею забитих і пропущених м'ячів друге місце отримали казахстанські футболісти.

У 1971 році «Дніпро» став чемпіоном першої ліги. Команда набрала 63 очка, здобувши 27 перемог в 42 матчах.

У дебютному сезоні у вищій лізі «Дніпро» фінішував на шостому місці. При більш вдалому збігу обставин дніпропетровці могли б стати призерами чемпіонату, адже тбіліське «Динамо» випередило їх усього на одне очко. У наступному сезоні «Дніпро» виходить у півфінал Кубка СРСР, повторивши це досягнення ще двічі (1976, 1982).

У 1978 році команда зайняла останнє місце і вилетіла з вищої ліги в першу але через два роки знову повернулася в еліту. У 1981 році з самого початку чемпіонату «Дніпро» скотився в стан аутсайдерів. У даній ситуації керівництво клубу довірило команду маловідомим місцевим фахівцям Володимиру Ємцю та Геннадію Жиздику, які фактично створили команду в сусідньому Нікополі. Вони виконали завдання зберегти команду у вищій лізі і, стабілізувавши склад, в 1983 році несподівано для всіх привели команду до чемпіонського звання. Цей рік і наступні можна з повним правом назвати «золотими роками» Дніпра "". 1983 рік — 1 місце, 1984 рік — 3-є місце, 1985 рік — 3-є місце, 1987 рік — 2-е місце, 1988 рік — 1-е місце, 1989 рік — 2-е місце. До того ж в 1989 році команда стає володарем Кубка СРСР і Кубка сезону. Успіхи команди з 1987 року по 1989 здобуті під керівництвом іншого, в той момент маловідомого тренера Євгена Кучеревського. За ці роки команда дала радянському футболу таких відомих футболістів як Протасов, Литовченко, Таран, Чередник, Лютий, Кудрицький, Тищенко, Краковський, Багмут та ін.

Незалежна УкраїнаРедагувати

1992—2000Редагувати

Перебуваючи в еліті радянського футболу «Дніпро» і з формуванням Чемпіонату України продовжував займати високі місця. Уже в Чемпіонаті 1992 року, який тривав півроку, «Дніпро» зайняв друге місце у групі «Б» і в матчі за бронзу переміг «Шахтар». Наступного сезону було взяте срібло. У наступні роки команда ще два рази брала бронзу та два рази виходила до фіналу Кубка, де двічі поступалась «Шахтареві». Сезони 1998–1999 та 1999–2000 років можна вважати провальними. «Дніпро» займав місця у другій половині таблиці, однак команда зберегла прописку в еліті. А вже у сезоні 2000–2001 бере чергову бронзу.

2000—2012Редагувати

Сезон 2003–2004 донедавна був останнім, в якому команда завоювала медалі. Командою керував Євген Кучеревський і була здобута бронза, а в фіналі Кубка команда знову поступилась «Шахтареві» . Надалі «Дніпро» 7 раз займав звичне четверте місце. До 2010 року «Дніпром» керували спочатку Протасов, а потім — Безсонов. Команда грала не дуже добре, на внутрішній арені ніяк не могла виграти навіть бронзові медалі, а в єврокубках починаючи з 2005 року терпіла постійні невдачі, вилітаючи від посередніх команд на кшталт «Беллінцони» чи «Леха». Однак восени 2010 року настали великі зміни — до Дніпропетровська запросили іменитого європейського тренера, що на той час встиг виграти два Кубки УЄФА та покерувати «Реалом» — іспанця Хуанде Рамоса. Такий крок, хоч і не зразу, але все ж покращив гру і результати клуба. Два роки знадобилися Рамосу для того, щоб створити справді сильну команду.

2012 — 2015Редагувати

Осінь 2012 року стала чи не найкращим часом у новітній історії команди — у чемпіонаті Дніпро впевнено розбиралося з усіма суперниками, вперше за багато років дійсно претендуючи на срібні нагороди. А в Лізі Європи команда шокувала букмекерів — вперше за 6 років команда пробилася до групового етапу ЛЄ, й у складній групі, де були гранди голландського та італійського футболу — «ПСВ» та «Наполі», впевнено зайняла перше місце і вийшла у плей-оф, двічі перемігши «ПСВ», «АІК» та один раз «Наполі». Однак навесні 2013 року «Дніпро» демонстрував набагато менш привабливий футбол і у підсумку зайняв усе те ж набридле 4 місце в УПЛ, також вилетівши в 1/16 фіналу ЛЄ від швейцарського «Базеля». Наступний сезон в УПЛ став для команди тріумфальним — «Дніпро» нарешті завоював медалі, причому не бронзові, а срібні, лише вдруге у своїй історії ставши віце-чемпіоном України та вперше пробившись до головного турніру континенту — Ліги Чемпіонів. У ЛЄ команда другий рік поспіль вийшла до плей-оф, однак, як і раніше, вилетіла в 1/16 фіналу (від англійського «Тоттенгема»). Але після завершення успішного сезону 2013-14 з команди пішов її головний творець, що вивів «Дніпро» на європейський рівень — Хуанде Рамос, який не захотів продовжувати контракт. Керівництво клубу швидко знайшло гідну альтернативу — «Дніпро» прийняв відомий український тренер Мирон Маркевич.

Сезон 2014-15 років команда почала з виступів на три фронти — в УПЛ, єврокубках і Кубку України. Через відсутність будь-якого підсилення, а також потрібність часу для реформування команди Маркевичем, «Дніпро» в першій частині сезону виступав вкрай нестабільно, чергуючи яскраві матчі з провальними. Як наслідок, дніпропетровська команда швидко вилетіла з Ліги Чемпіонів від посереднього датського «Копенгагена», зі скрипом пробилась до групи ЛЄ і з труднощами втретє поспіль вийшла до 1/16 фіналу ЛЄ. У Кубку України «Дніпро» без особливих турбот здолав опір «Десни», «Волині» та «Чорноморця» і дістався півфіналу.

Склад «Дніпра» у сезоні 2016/17

У чемпіонаті після першої половини сезону команда посідала лише 3 місце, поступаючись одразу 8 очками лідеру — київським динамівцям, і у весняній частині першості зосередилась на переслідуванні донецького «Шахтаря» в боротьбі за друге місце. Натомість, єврокубкова весняна кампанія виявилася значно вдалішою і навіть історичною для клубу. В 1/16 фіналу Ліги Європи за сумою двох матчів був пройдений грецький «Олімпіакос» (матч в Києві закінчився перемогою з рахунком 2-0, а в гостях — нічиєю 2-2). В 1/8 фіналу завдяки голу Романа Зозулі в київському матчі та Євгена Коноплянки в додатковий час у Амстердамі був пройдений «Аякс». В 1/4 фіналу за підсумками виснажливого двобою був переможений бельгійський «Брюгге» (єдиний гол за 180 ігрових хвилин забив Євген Шахов на 82-ій хвилині другого матчу в Києві). Таким чином, Дніпро вперше у своїй історії вийшов до півфіналу єврокубку, де за сумою двох матчів обіграв «Наполі» (1:1 на виїзді та виграв 1:0 вдома) та вийшов до фіналу. У фінальній грі дніпропетровська команда у драматичній боротьбі поступилася іспанській «Севільї» з рахунком 2:3. Багато в чому це пов'язано з надійною грою голкіпера Дениса Бойка, через його неймовірні сейви впродовж турніру.

2015 — наш часРедагувати

Після фіналу з клубу пішли лідери — Євген Коноплянка, Нікола Калинич, Джаба Канкава. А новачки не зуміли їх гідно змінити. Роман Зозуля був травмований. Найбільше забивав Євген Селезньов. У турнірі, в якому минулого сезону грав клуб, вони програли вже у груповому етапі, часто через судійські помилки. Але у матчі де вже нічого не вирішувало, дніпровці красиво перемогли «Русенборг». З часом Селезньов пішов у «Кубань», а Денис Бойко — у «Бешикташ». Основним воротарем став Ян Лаштувка. Пішов також і Валерій Федорчук. Тому у Романа Безуса з'явився шанс. Клуб відставав від трійки лідерів, перебуваючи на четвертому місці. Але не дивлячись на це, вони змогли перемогти донецький «Шахтар» із рахунком 4-1. В останні дні чемпіонату дніпровці вирвали 3 місце в «Зорі». Але у «Дніпра» була заборона на виступи у єврокубках на сезон 2016/2017.

30 червня 2016 виконуючим обов'язки головного тренера «Дніпра» призначено Дмитра Михайленка[2]. Відбулися зміни у форматі чемпіонату, за яким матчі проти «Динамо» та «Шахтаря» команда програла. Основний склад команди надто змінився, тренер знайшов кістяк, але зіграності не було.

У жовтні 2016 за рішенням КДК ФІФА зі «Дніпра» було знято 6 турнірних очок. Причиною стало те, що клуб заборгував помічникам колишнього тренера Хуанде Рамоса 1 мільйон 350 тисяч євро. Різноманітні інстанції неодноразово зобов'язували дніпрян розрахуватися з фахівцями, однак цієї вимоги так і не було дотримано[3].

За інформацією fcdnipro.com, Дніпро не зміг домовитися з іспанцями про реструктуризацію заборгованості[4]. Таким чином, з клубу будуть зняті чергові 9 очок в УПЛ (раніше дніпряни вже позбулися пунктів через борги перед агентом Хуанде Рамоса Хінесом Карвахалем[5].

За підсумками сезону 2016/17, клуб посів 11-е місце в таблиці, через що вилетів до Першої Ліги. Однак, рішенням ФІФА, через борги, клуб було переведено до Другої Ліги. У сезоні 2017/18 «Дніпро» виступав у групі Б. Команду залишили багато гравців, склад поповнився гравцями молодіжної команди[джерело?].

Клуб гідно провів сезон і довго йшов на третьому місці, але зняття вісімнадцяти залікових пунктів опустило його на восьме місце (без цього «Дніпро» став би п'ятим у підсумковій таблиці). Влітку дніпрян знову понизили в класі, що означало втрату статусу професіонала.

У сезоні 2018/19 клуб стартував у першості серед аматорів, маючи -3 очки. Від минулої команди залишилося лише декілька гравців (Володимир Кіричук, Сергій Палюх), а склад доповнили гравці віком шістнадцять-вісімнадцять років та легенда «Дніпра» — Сергій Назаренко.

ДосягненняРедагувати

  СРСРРедагувати

Чемпіонат СРСР

  •   Переможець 2 рази: 1983, 1988.
  •   Срібний призер 2 рази: 1987, 1989.
  •   Бронзовий призер 2 рази: 1984, 1985.

Кубок СРСР

Суперкубок СРСР

Кубок федерацій СРСР

  УкраїнаРедагувати

Чемпіонат України

Кубок України

ЄвропаРедагувати

Ліга чемпіонів/Кубок Чемпіонів

  • Чвертьфіналіст 2 рази: 1985, 1990.

  Ліга Європи

Кубок Інтертото

Неофіційні

  • Marbella Cup
    •   Переможець (1): 2011
  • Diamonds Cup
    •   Переможець (1): 2014
  • Costa Del Sol Trophy
    •   Переможець (2): 2012, 2013

СтадіонРедагувати

 
Колишній стадіон клубу — «Метеор»
Докладніше: Дніпро-Арена

Першим стадіоном «Дніпра» був стадіон «Сталь» (з 1949 року — «Металург»), побудований у 1939 році. 30 серпня 1966 року був відкритий стадіон «Метеор». Свої єврокубкові поєдинки «Дніпро» до 1988 року проводив на стадіоні «Металург» у Кривому Розі. Новий стадіон ФК «Дніпро» «Дніпро-Арена» був збудований на місці колишнього стадіону «Металург» у вересні 2008 року. Стадіон має вигідніше положення, оскільки розташований у центрі міста. Місткість «Дніпро-Арени» становить 31003 місця. Новий стадіон є повністю футбольним. Він не має традиційних для Радянського Союзу бігових доріжок. Стеля стадіону повністю покриває всі глядацькі сектори.

УболівальникиРедагувати

 
Північна трибуна «Дніпро-Арени»

Фанатський рух «Дніпра» є одним з найбільших в Україні і до початку війни на Донбасі налічував близько 4—5 тисяч осіб.[6] Фани збираються на північній трибуні (8-10 сектори) «Дніпро-Арени».

«Дніпро» — 4-5-й найпопулярніший футбольний клуб в Україні; опитування Київського міжнародного інституту соціології, проведене 2011 року, показало, що «синьо-біло-блакитних» підтримують близько 4,5 % українських футбольних уболівальників[7].

Приблизна кількість фанатів у період найбільшого відвідування становила 4—5 тисяч осіб[8]. Дніпровські фани підтримують добрі відносини з фанами львівських «Карпат», київського «Динамо» і ПФК «Севастополь» (до 2014 р.). Неприязні стосунки мали з фанами «Металіста» (найпринциповіше протистояння для фанатів обидвох команд), а також «Шахтаря», «Чорноморця», «Металургів»: донецького та запорізького, «Кривбасу», «Ворскли» та «Арсеналу»[9]. З лютого 2014 року діє всеукраїнське фанатське перемир'я[10].

ВідвідуванняРедагувати

Відвідуваність домашніх матчів «Дніпра»[11], середня кількість глядачів на грі чемпіонату країни впродовж сезону:

 
  • Блакитний колір — вища ліга.
  • Синій колір — перша ліга.

ПротистоянняРедагувати

Головними протистояннями «Дніпра» можна вважати матчі із київським «Динамо», донецьким «Шахтарем» та харківським «Металістом». Ці матчі завжди викликають інтерес у вболівальників. Також принциповими є два дербі: Дніпровське з запорізьким «Металургом» та Дніпропетровське з іншою командою області — «Кривбасом».

ФормаРедагувати

 
 
 
 
 
 
 
 
1983
 
 
 
 
 
 
 
 
 
1988
 
 
 
 
 
 
 
 
1991
 
 
 
 
 
 
 
 
 
1992
 
 
 
 
 
 
 
 
 
1992
 
 
 
 
 
 
 
 
 
1993
 
 
 
 
2000
 
 
 
 
2000
 
 
 
 
 
2011
 
 
 
 
 
 
 
2013
  • Сучасний варіант
 
 
 
 
 
 
 
2014

Склад командиРедагувати

АтрибутиРедагувати

ЕмблемиРедагувати

ПрапорРедагувати

 
прапор ФК «Дніпро»

Сьогодні клубними кольорами прапора ФК «Дніпро» є поєднання синього, білого та блакитного. Смуги можуть простягатися як вертикально, так і горизонтально, і навіть по діагоналі.

ГімнРедагувати

Гімном «Дніпра» починається кожний домашній матч. Коли футболісти виходять на поле для привітання, починає грати пісня гурту Manowar «Gods of war». Це дуже підбадьорює та заводить футболістів та вболівальників «Дніпра».[джерело?]

Текст гімну на офіційному сайті клубу.

Власник та фінансиРедагувати

Власником ФК «Дніпро» є член наглядової ради «ПриватБанку» Ігор Коломойський. Також він є власником БК «Дніпро» та ХК «Будівельник».

СпонсориРедагувати

Рейтинг клубів УЄФАРедагувати

Місце Країна Команда Очки
34   Англія «Ліверпуль» 54.449
35   «Марсель» 55.483
36   «Дніпро» (Дніпро) 52.033
37   «Спортінг Брага» 51.776
38   «Галатасарай» 50.020

Примітка
Дані на 15 травня 2015 року.[12].

Цікаві фактиРедагувати

Тренери «Дніпра»Редагувати

Чемпіонат СРСРРедагувати

Жюль Лімбек (1936)
Олександр Сердюков (1939)
Микола Лущицький (1946—1948)
Іван Лукін (1949)
Григорій Балаба (1953)
Микола Лущицький (1954)
Всеволод Радикорський (1955)
Микола Морозов (1956)
Серафим Холодков (1957—1960)
Михайло Дидевич (1961)
Геннадій Забєлін (1961)
Серафим Холодков (1962)
Анатолій Зубрицький (1963—1966)
Леонід Родос (1967—1968)
Валерій Лобановський (1968—1973)
Віктор Каневський (1973—1977)
Вадим Іванов (1977—1978)
Йожеф Сабо (1978—1979)
Віктор Лукашенко (1979—1981)
Євген Жучков (1981)
Володимир Ємець (1981—1986)
Євген Кучеревський (1986—1991)

Чемпіонат УкраїниРедагувати

Станом на 10 травня 2015[14][15]

Сезон Тренер І В Н П МЗ МП О Місце
1992 Євген Кучеревський 1 1 0 0 2 0 2
Микола Павлов 18 10 3 5 21 17 23 3
1992/93 30 18 8 4 51 20 44 2
1993/94 34 16 9 9 53 35 41 4
1994/95 17 11 2 4 31 21 35
Олександр Лисенко 6 1 4 1 5 6 7
Бернд Штанге 11 7 2 2 24 6 23 3
1995/96 34 19 6 9 65 34 63 3
1996/97 В'ячеслав Грозний 30 14 13 3 48 19 55 4
1997/98 13 10 1 2 30 8 31
Вадим Тищенко 17 7 3 7 17 19 24 4
1998/99 13 4 1 8 11 23 13
Володимир Кобзарєв 7 2 1 4 5 9 7
Леонід Колтун 10 3 3 4 12 14 12 12
1999/00 2 0 0 2 0 6 0
Микола Федоренко 28 8 9 11 26 46 33 11
2000/01 26 17 4 5 37 18 55 3
2001/02 12 4 5 3 12 11 17
Олександр Лисенко 1 0 0 1 0 1 0
Євген Кучеревський 13 7 2 4 18 8 23 6
2002/03 30 18 5 7 48 27 59 4
2003/04 30 19 9 5 44 23 57 3
2004/05 30 13 9 8 38 34 48 4
2005/06 12 3 2 7 9 15 11
Вадим Тищенко 7 3 3 1 8 5 12
Олег Протасов 11 5 5 1 16 3 20 6
2006/07 30 11 14 5 32 24 47 4
2007/08 30 18 5 7 40 27 59 4
2008/09 6 2 3 1 4 4 9
Володимир Безсонов 24 11 6 7 30 21 39 6
2009/10 30 15 9 6 48 25 54 4
2010/11 10 6 1 3 16 6 19
Вадим Тищенко 2 1 1 0 4 1 4
Хуанде Рамос 18 9 7 2 26 13 34 4
2011/12 30 15 7 8 52 35 52 4
2012/13 30 16 8 6 54 27 56 4
2013/14 28 18 5 5 56 28 59 2
2014/15 Мирон Маркевич 26 16 6 4 47 17 54 3
2015/16 Мирон Маркевич 26 16 5 5 50 22 53 3
2016/17 Дмитро Михайленко 32 8 13 11 31 40 13 11

Відомі футболісти та їхні досягненняРедагувати

Докладніше: Категорія: Футболісти «Дніпра» (Дніпро)

Футболісти року в УкраїніРедагувати

Найкращі бомбардири Чемпіонату УкраїниРедагувати

Інші відомі футболістиРедагувати

СРСР

Україна

Іноземці



РекордиРедагувати

 
Найкращий бомбардир за історію «Дніпра» Олег Протасов

Станом на 30 квітня 2016 року[16]

Станом на 1 вересня 2016 року[17]

Найкращі бомбардири за часів УкраїниРедагувати

Станом на 1 січня 2017 року

# Ім'я Період виступів ЧУ КУ ЄК Загалом
1 Євген Селезньов 2009 — 2011, 2012 — 2015 68 10 10 88
2 Сергій Назаренко 1999 — 2011, 2016 54 4 8 66
3 Никола Калинич 2011 — 2015 37 3 9 49
4 Матеус 2011 — 2016 35 7 6 48
5 Євген Коноплянка 2007 — 2015 35 2 8 45
6 Руслан Ротань 1999 — 2005, 2008 — донині 33 5 6 44
7 Олег Венглинський 2002 — 2005 31 4 6 41
8 Олександр Паляниця 1992, 1995 — 1996, 1997 27 7 2 36
9-10 Сергій Коновалов 1992 — 1994, 2001 29 5 0 34
9-10 Олег Шелаєв 1999, 2000 — 2008 26 3 5 34

Найкращі бомбардири в чемпіонаті УкраїниРедагувати

Станом на 1 січня 2017 року[18]

# Гравець Період виступів Голи
1 Євген Селезньов 2009 — 2011, 2012 — 2015 68
2 Сергій Назаренко 1999 — 2011, 2016 54
3 Никола Калинич 2011 — 2015 37
4-5 Євген Коноплянка 2007 — 2015 35
4-5 Матеус 2011 — 2016 35
6 Руслан Ротань 1999 — 2005, 2008 — донині 33
7 Олег Венглинський 2002 — 2005 31
8 Сергій Коновалов 1992 — 1994, 2001 29
9 Олександр Паляниця 1992, 1995 — 1996, 1997 27
10 Олег Шелаєв 1999, 2000 — 2008 26

Найбільше матчів у вищій лізі за всі часиРедагувати

Станом на 1 січня 2017 року[19]

# Ім'я Матчі Голи
1 Руслан Ротань 309 33
2 Володимир Багмут 276 (182 СРСР + 94 Укр) 25
3 Сергій Назаренко 272 54
4 Володимир Лютий 227 (226 СРСР + 1 Укр) 49
5 Андрій Русол 211 9
6 Олег Шелаєв 209 26
7 Микола Медін 205 174п

КапітаниРедагувати

Станом на 25 квітня 2014[20]

Усі капітани «Дніпра» (з 1992 року)
# Гравець Чемпіонат Кубок Єврокубки Разом
1 Руслан Ротань 75 6 19 100
2 Олег Шелаєв 79 2 15 96
3 Андрій Русол 84 5 4 93
4 Андрій Полунін 65 13 1 79
5 Дмитро Михайленко 46 14 16 76
6 Сергій Дірявка 55 3 3 61
7 Володимир Геращенко 49 9 1 59
8 Олександр Поклонський 33 2 9 44
9 Геннадій Мороз 23 5 4 32
10-11 Геннадій Козар 27 3 0 30
10-11 Володимир Єзерський 25 3 2 30
12 Ілля Близнюк 17 3 0 20
13 Вадим Тищенко 13 3 0 16
14 Володимир Багмут 12 3 0 15
15 Микола Медін 13 1 0 14
16 Сергій Кравченко 11 0 2 13
17 Сергій Беженар 10 2 0 12
18 Сергій Шевцов 8 0 0 8
19-20 Сергій Назаренко 7 0 0 7
19-20 Валерій Городов 6 1 0 7
21-23 Олександр Грицай 2 2 1 5
21-23 Віталій Мандзюк 4 1 0 5
21-23 Ігор Харьковщенко 3 2 0 5
24-26 Максим Калиниченко 0 3 0 3
24-26 Віктор Скрипник 3 0 0 3
24-26 Віталій Денисов 2 1 0 3
27-29 Сергій Задорожний 1 1 0 2
27-29 В'ячеслав Кернозенко 0 1 1 2
27-29 Євген Селезньов 2 0 0 2
30-32 Сергій Валяєв 1 0 0 1
30-32 Сергій Нагорняк 1 0 0 1
30-32 Богдан Шершун 1 0 0 1
Усі капітани «Дніпра» у вищій (прем'єр-) лізі (1972—1978, 1981—2014)
# Гравець Матчів
1 Роман Шнейдерман 137
2 Геннадій Литовченко 116
3 Андрій Русол 84
4 Олег Шелаєв 79
5 Руслан Ротань 75
6-7 Андрій Полунін 65
6-7 Вадим Тищенко 65
8 Сергій Дірявка 55
9 Володимир Геращенко 49
10 Олександр Погорєлов 48
11 Дмитро Михайленко 46
12 Антон Шох 35
13 Олександр Поклонський 33
14 Геннадій Козар 27
15 Володимир Єзерський 25
16 Геннадій Мороз 23
17 Микола Павлов 21
18 Вадим Іванов 18
19-20 Ілля Близнюк 16
19-20 В'ячеслав Петрухін 16
21-22 Володимир Багмут 15
21-22 Олег Крамаренко 15
23 Микола Медін 13
24 Володимир Трошкін 13
25-26 Олександр Дамін 11
25-26 Сергій Кравченко 11
27 Сергій Беженар 10
28 Сергій Башкиров 9
29-32 Анатолій Гринько 8
29-32 Андрій Сидельников 8
29-32 Володимир Шевчук 8
29-32 Сергій Шевцов 8
33 Сергій Назаренко 7
34-36 Валерій Городов 6
34-36 Володимир Лютий 6
34-36 Олексій Христян 6
37 Олександр Томах 5
38-40 Іван Вишневський 4
38-40 Віталій Мандзюк 4
38-40 Віктор Маслов 4
41-43 Олександр Лисенко 3
41-43 Віктор Скрипник 3
41-43 Ігор Харьковщенко 3
44-48 Олександр Грицай 2
44-48 Віталій Денисов 2
44-48 Ігор Надєїн 2
44-48 Олег Протасов 2
44-48 Євген Селезньов 2
49-54 Сергій Валяєв 1
49-54 Сергій Задорожний 1
49-54 Віктор Матвієнко 1
49-54 Сергій Нагорняк 1
49-54 Володимир Устимчик 1
49-54 Петро Яковлєв 1


ПриміткиРедагувати

  1. Перші кроки команди
  2. В.о. тренера "Дніпра" призначений Михайленко. ukranews.com. Українські новини. 2016-06-30. 
  3. СМИ: С Днепра снимут еще 9 очков // http://football.ua/ukraine/319478-smi-s-dnepra-snimut-eshhe-9-ochkov.html
  4. С Днепра снимут девять очков // http://fcdnipro.com/news/s-dnepra-snimut-devjat-ochkov-539.html
  5. СМИ: С Днепра снимут еще 9 очков // http://football.ua/ukraine/319478-smi-s-dnepra-snimut-eshhe-9-ochkov.html
  6. Найбільші фанатські рухи в Україні
  7. За які клуби вболівають українські любителі футболу (kiis.com.ua, 06.07.2011)[недоступне посилання з квітень 2019]
  8. [1]
  9. Стосунки між клубами: «Дніпро». Архів оригіналу за 5 грудень 2013. Процитовано 5 грудень 2013. 
  10. Українські ультрас оголошують перемир'я (ultras.org.ua, 22.02.2014)
  11. За даними довідників Юрія Ландера і сторінки fpl.ua
  12. http://www.uefa.com/memberassociations/uefarankings/club/index.html
  13. «Вы попали в штангу»
  14. Газета «Команда» від 22.09.2010 № 175 (3498), с. 5
  15. http://www.fcdnipro.ua/ru/matches/table/
  16. Ротань повторил рекорд Шнейдермана по количеству матчей за Днепр (рос.)
  17. Селезнев стал лучшим бомбардиром Днепра украинских времен (рос.)
  18. Список бомбардиров «Днепра» (1992—2016) (рос.)
  19. Ротань установил клубный рекорд «Днепра» (рос.)
  20. Сумний ювілей капітана

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати