Таран Олег Анатолійович

український футболіст, тренер

Таран Олег Іванович (нар. 11 січня 1960, Покров) — український футбольний тренер. У минулому — радянський та український футболіст. З 28 жовтня 2013 року — головний тренер запорізького «Металурга».

Ф
Олег Таран
Олег Таран
Олег Таран
Особисті дані
Повне ім'я Олег Анатолійович Таран
Народження 11 січня 1960(1960-01-11) (64 роки)
  Покров, СРСР
Зріст 179 см
Вага 76 кг
Громадянство  СРСР
 Україна
Позиція нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1978–1980
1980
1981–1982
1982
1983–1988
1989
1990
1990
1991
1991–1992
1992
1992–1993
1992–1993
1993–1994
1994
СРСР «Динамо» К
СРСР «Чорноморець» О
СРСР СКА (Одеса)
СРСР ЦСКА (Москва)
СРСР «Дніпро» Д
СРСР «Металург» З
Марокко ВАК
СРСР «Металург» З
Ізраїль «Хапоель Цафрірім»
СРСР/Україна «Металург» З
Швеція «Маркарюдс»
Україна «Металург» З
Україна «Енергія» НК
Німеччина «ТСВ Елтінген»
Україна «Дніпро» Д
6 (0)
15 (0)
43 (20)
21 (3)
134 (45)
40 (16)
?
15 (4)
16 (2)
27 (4)
?
1 (0)
?
?
7 (1)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
–1978
1979
СРСР СРСР (юнаки)
СРСР СРСР (юніори)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
1997—2000
2001—2002
2003
2007—2009
2012–2013
2013—2014
Україна «Кривбас»
Україна «Металург» З
Словаччина «Слован» Б
Україна «Кривбас»
Україна «Кривбас»
Україна «Металург» З

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Кар'єра гравця

ред.

Клубні виступи

ред.

Вихованець ДЮСШ м. Орджонікідзе та київського спортінтернату (з 1973).

З 1977 році прийшов до київського «Динамо», в якому виступав здебільшого за дублюючий склад, протягом 1978—1980 лише 6 разів виходив на поле у складі основної команди клубу. 1980 року переїхав до Одеси, де виступав за «Чорноморець», а згодом (в рахунок виконання військової повинності у збройних силах СРСР) — за місцевий СКА. Завершив службу у збройних силах у 1982 році, виступаючи за ЦСКА (Москва).

1983 року переходить до дніпропетровського «Дніпра», у складі якого проводить найкращі 6 сезонів своєї футбольної кар'єри, стає чемпіоном СРСР (1983) та володарем звання «Футболіст року України» (1983), срібним призером (1987) та двічі бронзовим призером (1984 та 1985) першості СРСР. Загалом у ці роки у складі «Дніпра» проводить 134 матчі, відзначається 45 забитими голами. 1988 року отримує травму, після відновлення грає здебільшого за дублюючий склад, а наступного року переходить до запорізького «Металурга», який виступає у першій лізі чемпіонату СРСР.

1990 року переїздить до Марокко, де стає чемпіоном країни у складі команди ВАК з Касабланки. По завершенні сезону в Марокко, повертається до «Металурга» (Запоріжжя), подальші виступи у якому перериваються періодами гри за кордоном — у складі ізраїльського «Хапоель Цафрірім» 1991 року та шведського «Маркарюдса» у 1992. Згодом виступає в аматорських клубах «Енергія» з Нової Каховки та німецькому «ТСВ Елтінген». 1994 року повертається до «Дніпра» та проводить у його складі останні 7 матчів своєї професійної кар'єри як гравця.

Виступи за збірні

ред.

Виступав за збірні команди СРСР на юнацькому (до 17 років) та юніорському (до 19 років) рівнях. У 17 років здобув бронзу юнацького чемпіонату Європи, а наступного року разом зі збірною СРСР виграв аналогічний турнір. 1979 року став срібним призером юніорського чемпіонату світу, перемогу на якому здобула юніорська збірна Аргентини, у складі якої виступав Дієго Марадона.

Кар'єра тренера

ред.

По завершенні виступів у складі «Дніпра» залишається у команді як помічник головного тренера, позицію якого обіймають Олександр Лисенко, а згодом німецький спеціаліст Бернд Штанге. 1997 року розпочинає власну кар'єру на посаді головного тренера — приймає криворізький «Кривбас». У першому сезоні під керівництвом Тарана команда займає 8-ме місце у чемпіонаті України, а у двох наступних поспіль — виграє бронзові нагороди чемпіонату, здобуваючи право участі у Кубку УЄФА.

По ходу сезону 2000—2001 тренер переїздить до Запоріжжя, де очолює знайомий з часів кар'єри як гравця «Металург»[1]. Наступного сезону приводить команду на 4-те місце в чемпіонаті України, після чого полишає клуб. Згодом працює помічником тренера в Чехії, 2003 року деякий час очолює тренерський штаб «Слована» з Братислави[2], після чого на деякий час полишає тренерську роботу.

2007 року повертається до «Кривбаса», де протягом наступних 3-х сезонів успішно вирішує значно менш амбіційне ніж наприкінці 1990-х завдання — утримує команду у вищій лізі чемпіонату України. Після провальної осінньої частини сезону 2009—2010, по результатах якої команда знаходилася на останньому рядку турнірної таблиці, маючи в активі лише 7 очок після 16 ігор, Тарана було звільнено з посади головного тренера клубу.

За 2,5 роки, у липні 2012, знову повернувся до «Кривбаса», утретє очоливши тренерський штаб команди, цього разу як виконувач обов'язків головного тренера[3]. 19 травня 2013 року подав у відставку в зв'язку з невизначенністю подальшої долі криворізького клубу[4]. 28 жовтня 2013 року призначений головним тренером запорізького «Металурга»[5], у якому працював до 7 листопада 2014 року.

Влітку 2018 був призначений головним тренером новоствореного МФК Металург. Перед Олегом Тараном стояла амбіційна мета — вийти у Першу Лігу. Наприкінці сезону команда посіла інше місце, яке не гарантувало автоматичне підвищення у класі, проект давала можливість поборотися у перехідних матчах. Але, на жаль, за сумою двох матчів проти ФК «Агробізнес» — 1:4, запоріжці мали попрощатися з Першою лігою, а талановитий тренер із роботою у клубі.

Досягнення

ред.

Як гравця

ред.

Як тренера

ред.

Примітки

ред.
  1. Официальный сайт футбольного клуба «Металлург» Запорожье[недоступне посилання з липня 2019]
  2. UA-Футбол. Олег Таран: «Главное — стабильность и выдержка»
  3. UA-Футбол. Олег Таран — и.о. главного тренера «Кривбасса»
  4. Олег Таран подає у відставку
  5. В тренерском штабе запорожского «Металлурга» произошли изменения. Офіційний сайт ФК «Металург» Запоріжжя (рос.). 28-10-2013. Архів оригіналу за 29-10-2013. Процитовано 28-10-2013. [Архівовано 2013-10-29 у Wayback Machine.]

Посилання

ред.