Відкрити головне меню

Маслаченко Володимир Микитович

радянський футбольний воротар, згодом коментатор

Володи́мир Маслаче́нко (5 березня 1936(19360305), Васильківка, Дніпропетровська область, Українська РСР — 28 листопада 2010, Москва, Росія) — радянський футболіст, за національністю українець[1]. Заслужений майстер спорту СРСР (1969).

Ф
Володимир Маслаченко
Vladimir Maslachenko (cropped).jpg
Особові дані
Повне ім'я Володимир Микитович Маслаченко
Народження 5 березня 1936(1936-03-05)
  Васильківка, УРСР
Смерть 28 листопада 2010(2010-11-28) (74 роки)
  Москва, Росія Росія
Зріст 180 см
Вага 78 кг
Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР і Flag of Russia.svg Росія
Позиція воротар
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1952—1953
1953—1956
1957—1962
1962—1968
СРСР «Спартак» (Кривий Ріг)
СРСР «Металург» (Дніпропетровськ)
СРСР «Локомотив» (Москва)
СРСР «Спартак» (Москва)
? (?)
56 (?)
119 (?)
196 (173)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1957—1962 СРСР СРСР 8 (5)
Звання, нагороди
Нагороди
орден Дружби (Російська Федерація) орден «Знак Пошани» медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня медаль «За трудову відзнаку»
Заслужений майстер спорту СРСР

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Грав на позиції воротаря, був одним з найкращих радянських воротарів кінця 1950-х — першої половини 1960-х років. Після завершення футбольної кар'єри став одним з найвизначніших спортивних коментаторів СРСР, а потім і Росії.

Жив і працював у Москві. Був одружений, дружина Ольга Леонідівна[2]. Мав сина та двох внучок.

Зміст

ЖиттєписРедагувати

ФутболРедагувати

За роки виступів Володимир Маслаченко провів 315 матчів у чемпіонаті СРСР, у тому числі 196 у складі московського «Спартака». Завоював титул чемпіона СРСР (1962), тричі був володарем Кубка СРСР1957, 1963 і 1965). 1957 року був включений до основного складу збірної СРСР, захищав ворота національної збірної на чемпіонаті світу з футболу 1958.

Член Клубу Льва Яшина, що об'єднує воротарів, які відіграли «на нуль» понад 100 офіційних матчів. 1961 року отримав приз «Воротар року» імені Льва Яшина. Крім московського «Спартака» на зорі футбольної кар'єри, Володимир Микитович грав за клуби: «Спартак» (Кривий Ріг), «Металург» (Дніпропетровськ), «Локомотив» (Москва).

У 1972—1973 роках працював за контрактом тренером-координатором Національної збірної і декількох футбольних клубів в республіці Чад.

ТелебаченняРедагувати

Після закінчення футбольної кар'єри пішов у журналістику. Коментатором Всесоюзного радіо і Центрального телебачення Держтелерадіо СРСР пропрацював з невеликою перервою з 1970 по 1991 роки (в 19721973 роках Маслаченко намагався знайти себе як тренер). З 1973 по 1990 роки був спортивним коментатором програми «Час» на Центральному телебаченні. Пізніше був футбольним коментатором телеканалу «НТВ-Плюс Футбол». Крім НТВ, коментував ще й на Першому каналі.

18 листопада 2010 Маслаченко був доставлений в лікарню з гострим гіпертонічним кризом[3], пізніше у нього був діагностований інсульт[4] . Помер вранці 28 листопада 2010[5].

ДосягненняРедагувати

Володар Кубка Європи: 1960

НагородиРедагувати

Цікаві фактиРедагувати

  • 1988 року привіз у Радянський Союз перший сноуборд[7].
  • Коментував фінальний матч з футболу на Олімпіаді 1988, в якому команда СРСР отримала перемогу, і з тих пір жодна з пострадянських збірних з футболу не потрапляла на жодну Олімпіаду.
  • У 1992—1994 роках очолював федерацію фрістайлу Росії.
  • 2009 року про Маслаченка був знятий документальний фільм «Людина вільного стилю». Автор сценарію Є. Богатирьов. Режисери В. Водинскі та Є. Богатирьов[8].

ПриміткиРедагувати

  1. Маслаченко: Насправді невизначеність створює сам Веллітон (рос.)
  2. Стан Маслаченка залишається стабільно важким (рос.)
  3. Маслаченко доставлений до лікарні Архівовано 20 November 2010[Дата не збігається] у Wayback Machine. (рос.)
  4. У Маслаченка діагностовано інсульт Архівовано 20 November 2010[Дата не збігається] у Wayback Machine. (рос.)
  5. Скончался Владимир Маслаченко. Чемпионат. ру. 28 листопада 2010. Архів оригіналу за 2 грудень 2010. Процитовано 2010.11.28.  (рос.)
  6. Найкращий Маслаченко. «Огоньок». 2001. Архів оригіналу за 1 червень 2012. Процитовано 2009.12.29.  (рос.)
  7. Маслаченко згадав, як привіз в Союз перший ноуборд. sports.ru. Архів оригіналу за 2011.08.23. Процитовано 2009.10.01.  (рос.)
  8. Маслаченко: Граю у футбол біля мікрофону. gazeta.ru. Архів оригіналу за 1 червень 2012. Процитовано 2010.04.08.  (рос.)

ПосиланняРедагувати