Кубок Інтертото (англ. UEFA Intertoto Cup)[1] — літній клубний турнір, що проводився з 1961 по 2008 рік і був під егідою УЄФА з 1995 по 2008 рік[2]. В ньому брали участь команди, що не отримали путівки ані до Ліги чемпіонів, ані до Кубку УЄФА. Переможці (до 2007 року їх було 3, потім 11) отримували право на участь у Кубку УЄФА. У 2008 році розігрувався востаннє, після чого був скасований[3].

Кубок Інтертото УЄФА
Засновано 1961 рік
Реорганізовано з 1995 під егідою УЄФА
Скасовано 2008 рік
Конфедерація УЄФА (Європа)
Кількість команд 50
Поточний чемпіон Португалія Брага
Сайт Офіційний сайт
Кубок Інтертото 2008

Турнір було засновано у сезоні 1961/1962, а у 1995 УЄФА взяло його під свій патронат.

Історія ред.

 
Кубок Інтертото.

Ідея створення Кубку Інтертото належить засновникові Кубку ярмарків, швейцарцю Ернсту Томену і австрійському тренеру Карлу Раппану. Перший турнір відбувся 1961 року за спонсорської підтримки букмекерських контор. Вони були зацікавлені у такому літньому турнірі, щоб не припиняти свою роботу[4] .

Спочатку турнір називався Міжнародним футбольним кубком (англ. International Football Cup). Він не був визнаний УЄФА і мав неофіційний статус. Кубок складався з групового етапу, раунду плей-оф і фіналу.

Починаючи з 1967 року було складно організовувати ігри, тому плей-оф і фінал не проводилися, не було одноосібного переможця, а визначалися лише переможці в групових турнірах.

У 1995 УЄФА вирішила взяти турнір під свій контроль і змінити його формат. Спочатку два переможці отримували місця в Кубку УЄФА[5]. Один з перших переможців, Бордо, діставшись фіналу Кубку УЄФА сезону 1995/1996, надихнув УЄФА додати ще одне місце у Кубку УЄФА. Таким чином, три переможці турніру отримували місця в Кубку УЄФА.

Багатьом клубам не подобався цей турнір через те, що він заважав їм готуватись до наступного сезону. В результаті, вони не брали участь у змаганнях. У наступні роки УЄФА дозволила країнам відмовлятися від своїх місць. Наприклад, у 1998 році Шотландія, Сан-Марино, Молдова відмовилися від своїх місць, а Англія[6], Португалія, Греція від одного з двох своїх місць. Інші ж клуби будували фундамент свого успіху у Кубку УЄФА на виступах у Кубку Інтертото. Більше того, УЄФА заперечувала той факт, що турнір шкодить клубам.

Все ж таки, 2006 року УЄФА вкотре змінила формат турніру, зменшивши навантаження на клуби. Цей розіграш став новаторським ще й тому, що УЄФА вирішила нагородити англійський Ньюкасл[7] кубком за те, що він пройшов далі за всіх у розіграші Кубку УЄФА з тих команд, які потрапили туди завдяки виступам у Кубку Інтертото[8].

У грудні 2007 року, після обрання нового президента УЄФА, Мішеля Платіні, було оголошено, що з 2009 року Кубок Інтертото буде скасований. Це була частина цілої низки змін, які повинні були провестись у системах розіграшу Ліги чемпіонів, Кубку УЄФА. Відтак, команди, які б мали брати участь у Кубку Інтертото, тепер виступають у кваліфікаційних етапах Ліги Європи УЄФА, що були розширені до чотирьох раундів щоб умістити їх.

Переможці ред.

1961—1967 ред.

Сезон Переможець Фіналіст Рахунок
1961–62   Аякс (Амстердам)   Феєнорд 4:2
1962–63   Словнафт (Братислава)   Падова 1:0
1963–64   Словнафт (Братислава)   Полонія (Битом) 1:0
1964–65   Полонія (Битом)   Лейпциг 5:1, 0:3
1965–66   Локомотив (Лейпциг)   Норрчепінг 4:0, 0:1
1966–67   Айнтрахт (Франкфурт)   Словнафт (Братислава) 1:1, 3:2 д.ч.

1967—1994 ред.

У цей період у турнірі не визначався єдиний переможець, проходили лише групові раунди.

Регіональна система (1967, 1968, 1970) ред.

Рік Група A1 Група A2 Група A3 Група A4 Група A5 Група A6 Група B1 Група B2 Група B3 Група B4 Група B5 Група B6 Група B7 Група B8
1967   Лугано   Феєнорд   Лілль   Льєрс   Ганновер 96   Заглембє (Сосновець)   Полонія (Битом)   Гетеборг   Рух (Хожув)   Кошице   КБ (Копенгаген)   Фортуна (Дюссельдорф)
1968   Нюрнберг   Аякс (Амстердам)   Спортінг (Лісабон)   Феєнорд   Еспаньйол   АДО Ден Гаг   Карл-Маркс-Штадт   Емпор (Росток)   Слован (Братислава)   Кошиці   Локомотив (Кошиці)   Одра (Ополе)   Айнтрахт (Брауншвейг)   Легія
1970   Слован (Братислава)   Гамбург   Уніон (Теплиці)   МВВ   Кошиці   Айнтрахт (Брауншвейг)   Славія (Прага)   Олімпік (Марсель)   Естерс   Вісла (Краків)   Аустрія (Зальцбург)   Банік (Острава)   Полонія (Битом)

Нерегіональна система (1969, 1971—1994) ред.

Рік Група 1 Група 2 Група 3 Група 4 Група 5 Група 6 Група 7 Група 8 Група 9 Група 10 Група 11 Група 12
1969   Мальме   Шомберки (Битом)   Фюрт   Жиліна   Норрчепінг   Єднота (Тренчин)   Фрем   Вісла (Краків)   Одра (Ополе)
1971   Герта (Берлін)   Сталь (Мелець)   Серветт   Тржинець   Отвідабергс   Айнтрахт (Брауншвейг)   Аустрія (Зальцбург)
1972   Нітра   Норрчепінг   Сент-Етьєн   Славія (Прага)   Слован (Братислава)   Айнтрахт (Брауншвейг)   Ганновер 96   ФЕСТ (Лінц)
1973   Ганновер 96   Слован (Братислава)   Герта (Берлін)   Цюрих   Рибник   Уніон (Теплиці)   Феєнорд   Вісла (Краків)   Нітра   Естерс
1974   Цюрих   Гамбург   Мальме   Стандард (Льєж)   Слован (Братислава)   Спартак (Трнава)   Дуйсбург   Банік (Острава)   Кошиці   КУФ (Баррейру)
1975   Тіроль (Інсбрук)   ФЕСТ (Лінц)   Айнтрахт (Брауншвейг)   Заглембє (Сосновець)   Збройовка   Рибник   Отвідабергс   Кайзерслаутерн   Белененсеш   Челік (Зениця)
1976   Янг Бойз   Герта (Берлін)   Уніон (Теплиці)   Банік (Острава)   Збройовка   Спартак (Трнава)   Інтер (Братислава)   Естерс   Юргорден   Воєводина   Відзев (Лодзь)
1977   Гальмстад   Дуйсбург   Інтер (Братислава)   Славія (Софія)   Славія (Прага)   Фрем   Єднота (Тренчин)   Слован (Братислава)   Естерс   Погонь (Щецин)
1978   Дуйсбург   Славія (Прага)   Герта (Берлін)   Айнтрахт (Брауншвейг)   Мальме   Локомотив (Кошиці)   Татран   Маккабі (Нетанья)   Грацер
1979   Вердер   Грассгоппер   Айнтрахт (Брауншвейг)   Богеміанс   Спартак (Трнава)   Збройовка   Пирин (Благоєвград)   Банік (Острава)
1980   Стандард (Льєж)   Богеміанс   Маккабі (Нетанья)   Спарта (Прага)   Нітра   Гальмстад   Мальме   Гетеборг   Ельфсборг
1981   Вінер Шпорт-Клуб   Стандард (Льєж)   Вердер   Будучност   Орхус   Моленбек   Гетеборг   Штутгартер Кікерс   Хеб
1982   Стандард (Льєж)   Відзев (Лодзь)   Орхус   Люнгбю   Адміра Ваккер Медлінг   Богеміанс   ІК Браге   Естерс   Гетеборг
1983   Твенте   Янг Бойз   Погонь (Щецин)   Маккабі (Нетанья)   Слобода (Тузла)   Богеміанс   Гетеборг   Гаммарбю   Фегервар   Вітковиці
1984   Богеміанс   Орхус   Фортуна (Дюссельдорф)   Стандард (Льєж)   AIK   Мальме   Відеотон   Маккабі (Нетанья)   Цюрих   ГКС (Катовиці)
1985   Вердер   Рот-Вайс (Ерфурт)   Гетеборг   AIK   Вісмут (Ауе)   Спарта (Прага)   Гурник (Забже)   Маккабі (Хайфа)   Банік (Острава)   Уйпешт   МТК (Будапешт)
1986   Фортуна (Дюссельдорф)   Уніон (Берлін)   Мальме   Рот-Вайс (Ерфурт)   Сігма (Оломоуць)   Уйпешт   Брондбю   Люнгбю   Лех (Познань)   Гетеборг   Славія (Прага)   Карл Цейс
1987   Карл Цейс   Погонь (Щецин)   Вісмут (Ауе)   Татабанья   Мальме   AIK   Етир (Велико-Тирново)   Брондбю
1988   Мальме   Гетеборг   Банік (Острава)   Аустрія (Відень)   Янг Бойз   Кайзерслаутерн   Ікаст   Карл Цейс   Грассгоппер   Карлсруе   Баєр (Юрдінген)
1989   Люцерн   Болдклуббен 1903   Тіроль (Інсбрук)   Грассгоппер   Татабанья   Нествед   Еребру   Спарта (Прага)   Банік (Острава)   Ергрюте   Кайзерслаутерн
1990   Ксамакс   Тіроль (Інсбрук)   Лех (Познань)   Слован (Братислава)   Мальме   ГАІС   Люцерн   Ферст Вієнна   Хемніцер   Баєр (Юрдінген)   Оденсе
1991   Ксамакс   Лозанна   Аустрія (Зальцбург)   Дукла (Банська Бистриця)   Болдклуббен 1903   Грассгоппер   Баєр (Юрдінген)   Дунайська Стреда   Тіроль (Інсбрук)   Еребру
1992   Копенгаген   Шіофок   Баєр (Юрдінген)   Карлсруе   Рапід (Відень)   Люнгбю   Слован (Братислава)   Ольборг   Славія (Прага)   Локомотив (Г. Оряховиця)
1993   Рапід (Відень)   Треллеборг   Норрчепінг   Мальме   Славія (Прага)   Цюрих   Янг Бойз   Динамо (Дрезден)
1994   Гальмстад   Янг Бойз   AIK   Гамбург   Бекешчаба   Слован (Братислава)   Грассгоппер   Аустрія (Відень)

1995—2005 ред.

У турніру було три (1995 — два) переможці, які кваліфікувались до Кубка УЄФА.

Рік Переможці Фіналісти Результат
1995   Страсбур   Тіроль (Інсбрук) 7–2
  Бордо   Карлсруе 4–2
1996   Карлсруе   Стандард (Льєж) 3–2
  Генгам   Ротор (Волгоград) 2–2 (г.)
  Сількеборг   Сегеста 2–2 (г)
1997   Бастія   Гальмстад 2–1
  Олімпік (Ліон)   Монпельє 4–2
  Осер   Дуйсбург 2–0
1998   Валенсія   Аустрія (Зальцбург) 4–1
  Вердер   Воєводина 2–1
  Болонья   Рух (Хожув) 3–0
1999   Монпельє   Гамбург 2–2 (3–0 пен.)
  Ювентус   Ренн 4–2
  Вест Гем Юнайтед   Мец 3–2
2000   Удінезе   Сігма (Оломоуць) 6–4
  Сельта   Зеніт (Санкт-Петербург) 4–3
  Штутгарт   Осер 3–1
2001   Астон Вілла   Базель 5–2
  Парі Сен-Жермен   Брешія 1–1 (г.)
  Труа   Ньюкасл Юнайтед 4–4 (г.)
2002   Малага   Вільярреал 2–1
  Фулгем   Болонья 5–3
  Штутгарт   Лілль 2–1
2003   Шальке 04   Пашинг 2–0
  Вільярреал   Геренвен 2–1
  Перуджа   Вольфсбург 3–0
2004   Лілль   Уніан Лейрія 2–0 дч
  Шальке 04   Слован (Ліберець) 3–1
  Вільярреал   Атлетіко (Мадрид) 2–2 (3–1 пен.)
2005   Гамбург   Валенсія 1–0
  Ланс   ЧФР (Клуж-Напока) 4–2
  Олімпік (Марсель)   Депортіво (Ла-Корунья) 5–3

2006—2008 ред.

Перераховано всі 11 команд, які виграли свої фінали турніру, кваліфікуючись до Кубка УЄФА. Володарі кубку (визначений за найкращими результатами в Кубку УЄФА) виділені жирним шрифтом.

Рік Володар кубку Інші переможці
2006   Ньюкасл Юнайтед   Осер   Грассгоппер   Оденсе   Олімпік (Марсель)   Герта (Берлін)
  Кайсеріспор   Етнікос (Ахна)   Твенте   Рід   Марибор
2007   Гамбург   Атлетіко (Мадрид)   Ольборг   Сампдорія   Блекберн Роверз   Ланс
  Уніан Лейрія   Рапід (Відень)   Гаммарбю   Оцелул   Тобол (Костанай)
2008   Брага   Астон Вілла   Депортіво (Ла-Корунья)   Штутгарт   Русенборг   Наполі
  Ренн   Васлуй   Ельфсборг   Грассгоппер   Штурм (Грац)

Примітки ред.

  1. Most precisely, from Fußball-Toto (football pool); cf. Hesse-Lichtenberger, Ulrich (2005). Flutlicht und Schatten: die Geschichte des Europapokals (нім.). Bielefeld: Verlag Die Werkstatt. с. 183. ISBN 38-95-33474-X. 
  2. UEFA Intertoto Cup history. UEFA. Архів оригіналу за 3 травня 2006. Процитовано 7 June 2006. 
  3. Chaplin, Mark (1 грудня 2007). Champions League changes agreed. UEFA. Архів оригіналу за 24 February 2011. Процитовано 14 лютого 2011. 
  4. Elbech, Søren Florin. Background on the Intertoto Cup. Процитовано 7 June 2006. 
  5. New look for Intertoto Cup. UEFA. Архів оригіналу за 1 січня 2007. Процитовано 20 February 2007. 
  6. Intertoto Cup: English Joy. Процитовано 7 June 2006. 
  7. Newcastle to lift Intertoto Cup. BBC Sport. December 2006. Процитовано 20 February 2007. 
  8. Regulations of the Intertoto Cup 2006. UEFA. Процитовано 15 квітня 2007. «The clubs which qualify for ... the UEFA Cup and which subsequently go furthest in the competition each receive a UEFA Intertoto Cup trophy» 

Посилання ред.