«Металу́рг» (Донецьк) — колишній український футбольний клуб з міста Донецьк, заснований 1996 та розформований 2015 року[1].

«Металург» (Донецьк)
Повна назва Футбольний клуб
«Металург» Донецьк
Прізвисько МетаДон
Коротка назва «Металург»
Засновано 17 червня 1996
Розформовано 2015
Населений пункт Донецьк, Україна
Стадіон «Металург»
Вміщує 5 094
Ліга Прем'єр-ліга
2014-15 8
Домашня
Виїзна

Базувавшись у Донецьку, де традиційно домінував «Шахтар», «Металург» мав невелику вболівальницьку, але потужну фінансову підтримку, знаходячись у власності корпорації «Індустріальний союз Донбасу».

У сезонах 2001-02, 2002-03 та 2004-05 «Металург» посідав третє місце у Вищій лізі, а також тричі доходив до півфіналу і двічі до фіналу кубка України.

Історія ред.

Перші роки (1996—1998) ред.

У січні 1996 року обласна федерація футболу передала на баланс Донецького металургійного заводу футбольну команду другої ліги — «Шахтар» (Шахтарськ)[2]. У керівництва «Шахтаря» не було коштів для подальшого існування, а керівники Донецького металургійного заводу прагнули мати власну професіональну команду, якій дали назву «Металург»[3].

Дебютний напівсезон донецький «Металург» завершив на другому місці у другій лізі, поступившись лише маріупольському «Металургу», який теж пережив об'єднання — з луганським «Динамо». Друге місце не давало путівку в Першу лігу, але з огляду на те, що кременчуцький «Нафтохімік» відмовився від участі в чемпіонаті Першої ліги, було прийнято рішення розіграти вакантне місце між двома командами, що зайняли в другі місця у двох групах Другої ліги — донецьким «Металургом» та херсонським «Кристалом». На київському «Олімпійському» перемогу з рахунком 3:1 відсвяткувала донецька команда, а третій м'яч у ворота херсонців відправив майбутній наставник «Металурга» Олександр Севідов.

Участю у Першій лізі керівництво донеччан обмежуватися не збиралося. «Металург» у першому ж сезоні виграв чемпіонат з величезним відривом і разом з маріупольцями пройшов в еліту.

У своєму дебютному сезоні в еліті команду очолив Володимир Оніщенко, який до цього працював з київським «Динамо». Команда Онищенка стала справжньою грозою авторитетів. Без нормальної тренувальної бази, умов для відновлення і достатньої кількості кваліфікованих футболістів, команда посіла високе шосте місце, двічі обігравши по ходу сезону київське «Динамо» і дісталася до півфіналу Кубка країни, вибивши зі свого шляху «Волинь», донецький «Шахтар», тернопільську «Ниву» і у впертій боротьбі поступившись київському ЦСКА.

Фінансові проблеми (1998—2001) ред.

 
«Металург» (у білому) у матчі чемпіонату України проти «Кривбаса». 2008 рік

У другому сезоні в еліті клуб продовжив стабільно виступати, навіть незважаючи на втрату цілої групи провідних футболістів і фінансові проблеми. Фінансування команди наближалося до нуля і з кожним матчем було грати все важче. Основну фінансову допомогу донецькому клубу надавав іноземний інвестор заводу ДМЗ — гонконзька фірма «Metalsrussia». Її керівник Мохаммад Захур вважав, що футбольний клуб прикрасить імідж спільного підприємства[4]. Але незабаром засновник відмовився від фінансування «Металурга» і клуб залишився без надійної опори. У серпні 1998 року пішов Онищенко, новим тренером був назначений його помічник Володимир Гаврилов, але і він незабаром команду залишив. В березні 1999 року очолив команду Ігор Яворський, який незабаром поступився місцем Михайлу Соколовському, який і завершував сезон. У цій тренерській чехарді клубу ледь вдалося зберегти прописку в еліті, зайнявши 14 місце.

 
Сергій Тарута — голова корпорації «ІСД» і президент клубу з 2001 по 2015 рік

У липні 1999 року «Металург» знову опинився на межі краху і Олександру Косевичу довелося виконати величезну роботу з пошуків спонсорів. Вдалося домовитися з відомим донецьким бізнесменом Михайлом Ляшком, близьким до Ріната Ахметова, який разом з партнерами, в числі яких був і підприємець Владислав Гельзін, став акціонером «Металурга». Саме команда Ляшка запросила в Донецьк Семена Альтмана, з яким у «Металурга» пов'язані найвидатніші сторінки в історії — участь у єврокубках. Поставивши клуб на ноги практично з нуля, Ляшко і Гельзін в липні 2001 року склали свої повноваження Сергію Таруті і його корпорації «ІСД», а самі заснували інший донецький клуб «Олімпік».

«Бронза» і єврокубковий дебют (2001—2002) ред.

Клуб поступово розвивався, завдяки співпраці з «Шахтарем» Ахметова, у розпорядженні Альтмана були гравці хорошого рівня — Володимир Яксманицький, Олександр Коваль, В'ячеслав Шевчук, Валерій Кривенцов, з інших команд були запрошені В'ячеслав Чечер, Олег Матвєєв та ін. У підсумку, навесні 2002 року «Металург» вперше в своїй історії завоював бронзові медалі чемпіонату України, а разом з тим і путівку в Кубок УЄФА. Нікому раніше не вдавалося досягти такого успіху на шостий рік свого існування.

Дебютний матч у Кубку УЄФА, одразу ж після першої «бронзи», «металурги» проводили на ЦС «Шахтар» у присутності 27 тисяч глядачів. Суперником був німецький «Вердер», який вже в дебюті двічі засмутив господарів. Дубль Бернара Чутанга врятував команду Альтмана поразки, проте у повторному протистоянні бременці, у складі яких виступав Віктор Скрипник, відправили у ворота Юрія Вірта вісім м'ячів[5][6]. Таким чином донецька команда зазнала найбільшої єврокубкової поразки в історії українського футболу.

У наступному сезоні «Металург» повторив свій успіх і знову став третім у чемпіонаті, тільки закінчувала сезон команда під керівництвом 33-річного Олександра Севідова, який став наймолодшим наставником в еліті і завоював з командою другу «бронзу». Альтман відбув в рідну Одесу. Подейкують, що Семена Йосиповича звільнив прийшовший до клубу на посаду віце-президента Дмитро Селюк, сам агент заявляє, що тренера відправив у відставку один з акціонерів Олег Мкртчан.

Ера Селюка (2003—2008) ред.

 
Уболівальники «Металурга» на матчі своєї команди (у білому) проти львівських «Карпат». 28 квітня 2012 року

Саме з приходом Селюка в «Металурзі» з'явилися легіонери з гучними іменами — Бернар Чутанг, Андрес Мендоса, Георгій Деметрадзе, Бобан Грнчаров, Гоча Джамараулі, Аруна Бабангіда, Ігор Лоло, Арсен Не, Рікардо Фернандеш, Йорді Кройф і навіть Аїлтон. Він же займався і пошуком нових тренерів для «Металурга», найгучнішим з яких став перехід Ко Адріансе з «Порту». Голландець успіху не добився і по ходу сезону покинув команду, як не добилися успіху його співвітчизники — Тон Каанен і Віллем Фреш. У Селюка були хороші зв'язки в Бельгії і Нідерландах, тому часто «Металург» проводив підготовку до сезону в цих країнах, а новачків для донеччан Селюк брав з клубів Бенілюксу. Але головним трансфером Селюка в «Металурзі» став Яя Туре, який провів у Донецьку два сезони, дебютував у єврокубках і відправився транзитом через «Олімпіакос» і «Монако» в «Барселону» та «Манчестер Сіті».

У 2004 році Селюк займався переходом в «Металург» Рігобера Сонга, в результаті контракт з ним підписаний не був і він перейшов в «Галатасарай»[7][8]. Влітку 2007 року був взятий курс на «українізацію» клубу, хоча в «Металурзі» в цьому сезоні 2007/08 зіграли 24 іноземця[9][10].

У другому єврокубковому сезоні 2003/04 «Металургу» випала «Парма» — знову нічия вдома (1:1, відзначилися Сергій Шищенко і бразилець Адріано) і розгром в гостях, правда, цього разу «лише» 0:3.

У сезоні 2004/05 були здобуті перші єврокубкові перемоги. Постраждав тираспольський «Шериф» (3:0, 2:1), але вже в наступному раунді Кубка УЄФА на шляху донеччан знову став представник Італії — «Лаціо», який двічі розгромив «Металург» з однаковим рахунком 3:0.

Після здобуття влітку 2005 року третіх бронзових нагород чемпіонату, восени того ж року команда знову вдало пройшла кваліфікацію, розгромивши угорський «Шопрон», але в першому ж раунді стався прикрий виліт від ПАОКа — команда вилетіла через «правило виїзного голу» (1:1, 2:2). Після цього команда протягом трьох сезонів не пробивалась до єврокубків.

 
Навчально-тренувальна база «Металурга» в Донецьку. 2010 рік

На початку січня 2008 року Селюк залишив «Металург» «за власним бажанням»[11]. Після відходу Селюка з «Металурга» багато гравців покинули клуб слідом за ним, а генеральний директор клубу Євген Гайдук говорив про те, що Дмитро Селюк забив команду «мотлохом»[12]. Проте, втративши багатьох гравців і тренера Йоса Дардена, «Металург» під керівництвом Сергія Ященка зайняв найнижче місце за останні роки — 12.

2009—2014 ред.

Сезон 2009/10 став вдалим для «металургів» — команда, яку очолював болгарський фахівець Ніколай Костов, після тривалої перерви повернулася в єврокубки. Вони легко пройшли білоруський «МТЗ-Ріпо» та словенський «Інтерблок» і вийшли на віденську «Аустрію». Після домашньої нічиєї з австрійцями (2:2), у матчі-відповіді «металурги» двічі вели в рахунку в матчі, але не змогли втримати перемогу, а в компенсований час пропустили третій гол і втратили історичний шанс потрапити в групову стадію Ліги Європи. Того ж року команда дійшла до першого фіналу Кубка України в історії клубу, і знову донеччани поступилися в додатковий час. Програючи 0:2 «Таврії», вони зуміли перевести матч в овертайм, але там пропустили гол від Лакі Ідахора і програли трофей. Крім цього, в тому сезоні за клуб виступав ще один значущий футболістом в історії «Металурга» — Генріх Мхітарян, якому донецький клуб також подарував путівку у великий європейський футбол. За сезон 20-річний вірменин забив 14 голів і віддав 10 результативних передач в 37-ми матчах, після чого за рекордні для клубу 7,5 мільйонів євро був проданий в «Шахтар».

 
Гравці «Металурга» святкують 5 місце чемпіонату України сезону 2012-13, що надало їм право виступу в Лізі Європи

У травні 2014 року УЄФА наклала санкції на «Металург» через заборгованість клубу перед румунською «Глорією» за трансфер бразильського нападника Жуніора Мораеса — в найближчі три роки клуб був позбавлений права брати участь в єврокубках[13].

2015 ред.

У червні 2015 року у зв'язку з неможливістю клубу перебувати в Донецьку (подій на Донбасі) та фінансовими обмеженнями акціонерів, донецький «Металург» був об'єднаний з дніпродзержинською «Сталлю», яка, як і «Металург», фінансувалася концерном ІСД[14]. У зв'язку з тим, що атестат відповідності вимогам Прем'єр-ліги на сезон 2015/16 отримав саме «Металург», об'єднана команда продовжила виступи у Прем'єр-лізі під старою назвою. Генеральний директор ФК «Металург» (Донецьк) Євген Гайдук так пояснив цей процес: «у цьому сезоні команда буде виступати під егідою донецького „Металурга“. Але тільки до нашого клубу це не буде мати ніякого відношення. Оболонка, якщо так можна висловитися — буде від „Металурга“, а наповнення — від дніпродзержинської „Сталі“»[15].

Перед новим сезоном «Металург» очолив новий головний тренер — Володимир Мазяр, який раніше тренував дніпродзержинську «Сталь»[16].

У липні 2015 року було оголошено про банкрутство клубу[17].

Донецьке дербі ред.

Докладніше: Донецьке дербі

Клуб є співавтором незвичного антирекорду донецького дербі: «Металург» програв усі 18 матчів з «Шахтарем» між 1996 і 2006 роками, породивши велику кількість чуток про начебто корупційні відносини між власниками двох клубів і договірний характер матчів між ними. «Металург» уперше зміг бодай зіграти унічию зі своїм титулованим сусідом 2006 року (0:0). Віце-президент «Динамо» Йожеф Сабо в іронічному стилі публічно оголосив про наміри поставити пам'ятник «Металургу» за це досягнення. Вперше «Металург» переміг «гірняків» 2010 року в матчі Кубку України 2009/10. Наступною перемогою «Металурга» над гірниками в понад 30 зустрічах став матч першого кола Чемпіонату України 2014—2015, в якому «Шахтар» поступився з рахунком 2:1.

Уболівальники ред.

 
Уболівальники «Металурга» з модульним шоу. 28 квітня 2012 року

Разом з офіційним фан-клубом, «Металург» також мав підтримку ультрас-руху під назвою Royal Clan, який до лав офіційного фан-клубу не належав.

Досягнення ред.

Досягнення футболістів ред.

Двічі гравці «Металурга» ставали найкращими бомбардирами чемпіонату країни і вигравали «золоту бутсу» чемпіонату України:

Відомі гравці ред.

У списку подані футболісти, що виступали за свої національні збірні
 
В'ячеслав Чечер
 
Йорді Кройф
 
Яя Туре
Європа
Південна Америка
Африка

Головні тренери ред.

 
Володимир Мазяр — останній головний тренер «Металурга»
 

Статистика ред.

 
Колишня емблема «Металурга»
Сезон Ліга Місце І В Н П ГЗ ГП О Кубок України Єврокубки Примітки
1995-96 Друга «Б» 2 38 24 7 7 53 27 79 1/32 фіналу Підвищення
1996-97 Перша 1 46 32 5 9 77 39 101 1/16 фіналу Підвищення
1997-98 Вища 6 30 11 7 12 28 27 40 Півфінал
1998-99 Вища 14 30 7 7 16 27 51 28 1/4 фіналу
1999-00 Вища 7 30 11 10 9 39 35 43 1/4 фіналу
2000-01 Вища 5 26 11 9 6 30 24 42 Півфінал
2001-02 Вища 3 26 12 6 8 38 28 42 Півфінал
2002-03 Вища 3 30 18 6 6 44 26 60 1/4 фіналу КУЄФА 1 раунд
2003-04 Вища 4 30 14 10 6 51 34 52 1/4 фіналу КУЄФА 1 раунд
2004-05 Вища 3 30 14 7 9 38 35 49 1/4 фіналу КУЄФА 1 раунд
2005-06 Вища 9 30 10 9 11 35 35 39 Півфінал КУЄФА 1 раунд
2006-07 Вища 9 30 9 9 12 26 35 36 1/4 фіналу
2007-08 Вища 12 30 6 13 11 34 39 31 Півфінал
2008-09 Прем'єр 4 30 14 7 9 36 27 49 1/4 фіналу
2009-10 Прем'єр 8 30 11 7 12 41 33 40 Фінал ЛЄ Плей-оф
2010-11 Прем'єр 8 30 11 5 14 36 45 38 1/16 фіналу
2011-12 Прем'єр 7 30 12 6 12 35 34 42 Фінал
2012-13 Прем'єр 5 30 14 7 9 45 35 49 1/16 фіналу ЛЄ 3 квал.
2013-14 Прем'єр 6 28 12 7 9 45 42 43 1/16 фіналу ЛЄ 2 квал.
2014-15 Прем'єр 10 26 6 10 10 27 38 22[18] 1/16 фіналу

Виступи в єврокубках ред.

Сезон Турнір Раунд Країна Клуб Результат
2002–2003 Кубок УЄФА 1R   Німеччина «Вердер» 2-2, 0-8
2003–2004 Кубок УЄФА 1R   Італія «Парма» 1-1, 0-3
2004–2005 Кубок УЄФА 2Q   Молдова «Тирасполь» 3-0, 2-1
1R   Італія «Лаціо» 0-3, 0-3
2005–2006 Кубок УЄФА 2Q   Угорщина «Шопрон» 3-0, 2-1
1R   Греція ПАОК 1-1, 2-2
2009–2010 Ліга Європи УЄФА 2Q   Білорусь МТЗ-РІПО 3-0, 2-1
3Q   Словенія «Інтерблок» 2-0, 3-0
4Q   Австрія «Аустрія» (Відень) 2-2, 2-3 (дч)
2012–2013 Ліга Європи УЄФА 2Q   Чорногорія «Челік» 7-0, 4-2
3Q   Норвегія «Тромсе» 1-1, 0-1
2013–2014 Ліга Європи УЄФА 2Q   Албанія «Кукесі» 0-2, 1-0
  • 2Q = другий кваліфікаційний раунд
  • 3Q = третій кваліфікаційний раунд
  • 4Q = четвертий кваліфікаційний раунд
  • 1R = перший кваліфікаційний раунд

Примітки ред.

  1. Донецкий «Металлург» объявил о банкротстве [Архівовано 12 липня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
  2. Чемпионат Украины 1995/96 — Вторая лига. Архів оригіналу за 29 квітня 2012. Процитовано 17 січня 2010. 
  3. Про клуб на сайті Прем'єр-ліги України. Архів оригіналу за 4 жовтня 2013. Процитовано 9 серпня 2009. 
  4. Мохаммад Захур. Сталь, политика и шоу-бизнес. Архів оригіналу за 22 серпня 2011. Процитовано 30 червня 2015. 
  5. Кубок УЕФА 02/03 Вердер — Металлург 8:0. Все голы
  6. Кубок УЕФА 02/03 Металлург — Вердер 2:2. Все голы. Архів оригіналу за 27 березня 2016. Процитовано 30 червня 2015. 
  7. Дмитро Селюк: «Український трансферний ринок нагадує анекдот» (рос.). ukrfootball.com.ua. 24.06.2011. Архів оригіналу за 1 липня 2015. Процитовано 09.11.2011. 
  8. Ексклюзив. Ригоберт Сонг: «Міг грати в донецькому „Металурзі“» (рос.). Football.ua. 12.09.2011. Архів оригіналу за 03.09.2012. Процитовано 09.11.2011. 
  9. Українізація «Металурга» триває (рос.). Офіційний сайт ФК «Металург» (Донецьк). 26.07.2007. Процитовано 09.11.2011. [недоступне посилання з червня 2019]
  10. Статистика гравців ФК «Металург» (Донецьк) в сезоні 2007/08 (рос.). Чемпионат.сом. Архів оригіналу за 03.09.2012. Процитовано 09.11.2011. 
  11. Офіційно: Селюк пішов з «Металурга» (рос.). Football.ua. 03.01.2008. Архів оригіналу за 03.09.2012. Процитовано 09.11.2011. 
  12. Гайдук: «Селюк може забрати свій мотлох, яким забив команду» (рос.). Football.ua. 16.01.2008. Архів оригіналу за 03.09.2012. Процитовано 09.11.2011. 
  13. Донецький ФК «Металург» виключений з єврокубків. Архів оригіналу за 12 червня 2015. Процитовано 30 червня 2015. 
  14. Металург Д припиняє існування і зливається зі Сталлю Дніпродзержинськ. Архів оригіналу за 24 березня 2017. Процитовано 30 червня 2015. 
  15. Євген Гайдук: Рішення засновників — це їх рішення. Воно не обговорюється. Архів оригіналу за 30 червня 2015. Процитовано 30 червня 2015. 
  16. Збір команди з новим головним тренером. Архів оригіналу за 29 червня 2015. Процитовано 30 червня 2015. 
  17. Донецкий «Металлург» объявил себя банкротом [Архівовано 12 липня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
  18. «Металург» позбавлений 6-и турнірних очок за невиконання рішення ДК ФІФА від 09.09.2014 року

Посилання ред.