Пятенко Володимир Миколайович

український футболіст

Володи́мир Микола́йович Пяте́нко (нар. 9 вересня 1974 року, Прокоп'євськ, Кемеровська область, РРФСР, СРСР) — український футболіст, захисник. Нині — тренер.

Ф
Володимир Пятенко
Володимир Пятенко
Володимир Пятенко
Особисті дані
Повне ім'я Володимир Миколайович
Пятенко
Народження 9 вересня 1974(1974-09-09)[1][2] (49 років)
  Прокоп'євськ, Кемеровська область, РРФСР, СРСР
Зріст 194 см
Громадянство  СРСР
 Україна
Позиція Захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1991–1992 СРСР Україна «Океан» (Керч) 27 (0)
1992–1995 Україна «Таврія» 55 (13)
1995–1997 Україна «Шахтар» 28 (1)
1996–1997   Україна «Шахтар-2» 11 (0)
1998–1999 Україна «Металіст» 48 (1)
1998–1999   Україна «Металіст-2» 5 (0)
1999–2002 Україна «Металург» (Донецьк) 34 (2)
2001–2002   Україна «Металург-2» 18 (1)
2002  Україна «Ворскла» 2 (0)
2003–2004 Росія «СКА-Енергія» 57 (4)
2005 Україна «Нива» (Вінниця) 12 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1994–1995 Україна Україна U-21 8 (2)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2008–2011 Україна «Металург» (Донецьк) (асист.)
2010 Україна «Металург» (Донецьк) (в. о.)
2011–2012 Україна «Металург» (Донецьк)
2013 Вірменія «Бананц»
2013 Україна «Металург» (Донецьк) (в. о.)
2014–2015 Україна «Металург» (Донецьк)
2017 Білорусь «Крумкачи»
2018 Україна «Оболонь-Бровар»
2018–2019 Україна «Чорноморець» (асист.)
2021–2023 Україна «Динамо» (Київ) (жін.)
2023– Україна «Металіст 1925» (Харків) (жін.)
2023– Україна Україна (жін.)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Клубна кар'єра

ред.

Вихованець кримського футболу. Перший тренер — С. Шаферов[3].

На клубному рівні почав грати ще в чемпіонаті СРСР, в 16-річному віці за «Океан» (Керч), а потім за нього ж у першому чемпіонаті незалежної України. Потім був запрошений в головний клуб Криму, «Таврію», що грала у Вищій лізі.

Після трьох сезонів в «Таврії» прийняв запрошення від донецького «Шахтаря», в якому відіграв 28 матчів у дебютному сезоні. Потім через травму втратив місце в «основі» і став переважно грати за другу команду гірників.

На початку 1998 року перейшов до харківського «Металіста», якому того ж року допоміг вийти до вищої ліги, де провів сезон 1998/99. Згодом грав у донецькому «Металурзі», з якого здавався в оренду до «Ворскли».

У 2003—2004 роках виступав в Росії за «СКА-Енергію» (Хабаровськ), потім повернувся в Україну, де завершив кар'єру у складі вінницької «Ниви» в 2005 році.

Виступи за збірну

ред.

У 1994—1995 роках грав за молодіжну збірну України, провівши 8 ігор і забивши 2 голи.

Тренерська кар'єра

ред.

З 2008 року Пятенко працював у тренерському штабі донецького «Металурга». 12 листопада 2010 року став виконувачем обов'язків головного тренера клубу після відставки Ніколая Костова[4].

4 травня 2011 року його було знову призначено в. о. головного тренера «Металурга» після відставки Андрія Гордєєва[5], а з 10 червня 2011 року став повноцінним головним тренером клубу[6], залишаючись на посаді до літа 2012 року.

У січні 2013 року став головним тренером вірменського «Бананца» (Єреван), який за Пятенка посів останнє місце в чемпіонаті Вірменії і вилетів у другий дивізіон. Після цього у серпні 2013 року Володимир повернувся в «Металург», де знову недовго був в.о. головного тренера, а у червні 2014 року Пятенко знову став головним тренером клубу, залишаючись на цій посаді до літа 2015 року, коли «Металург» припинив своє існування.

З літа 2015 року працював експертом на українському телебаченні. У січні 2017 року він прийняв пропозицію очолити білоруський клуб «Крумкачи», але вже в травні того ж року з сімейних причин покинув Мінськ[7].

12 січня 2018 року Пятенко був призначений головним тренером київської «Оболоні-Бровар»[8]. У сезоні 2017/18 «пивовари» фінішували на 14-му місці в турнірній таблиці Першої ліги, після чого головний тренер покинув клуб[9].

У сезоні 2018/19 працював тренером одеського «Чорноморця» в тренерському штабі Ангела Червенкова.

Влітку 2021 року Пятенко очолив відновлений жіночий клуб «Динамо» (Київ)[10]. Сезон 2021/22 не був дограний через повномасштабне вторгнення Росії, тим не менш «динамівки» отримали право на наступний сезон зіграти у вищому дивізіоні. Там підопічні Пятенка посіли 7 місце, після чого тренер покинув команду.

Влітку 2023 року Пятенко очолив «Житлобуд-1», жіночу команду футбольного клубу «Металіст 1925», а в серпні також паралельно став новим головним тренером жіночої збірної України[11].

Особисте життя

ред.

Одружений, має доньку[12].

Досягнення

ред.

Примітки

ред.
  1. FBref
  2. Transfermarkt.de — 2000.
  3. Алексей Бабешко, Андрей Бабешко. «Шахтёру» — 70 лет. Кто есть кто. Футболисты «Шахтёра» 1936—2005. — Донецк: Новый мир, 2005. — С. 106. — 153 с. — 5000 экз. — ISBN 978-966-107-17-1.
  4. FC Metalurh Donetsk official site (13 листопада 2010). Керівництво донецького "Металурга" прийняло відставку Костова (Russian) . Ua-football.com. Архів оригіналу за 10 грудня 2012. Процитовано 8 липня 2011. (рос.)
  5. FC Metalurh Press Service (3 травня 2011). Андрій Гордєєв подав у відставку (Russian) . Official FC Metalurh Donetsk Site. Архів оригіналу за 8 травня 2011. Процитовано 8 липня 2011. (рос.)
  6. Тренерський склад ФК «Металург»(Донецьк) (Russian) . Official FC Metalurh Donetsk Site. Архів оригіналу за 13 липня 2013. Процитовано 13 серпня 2012.
  7. Владимир Пятенко покинул пост главного тренера "Крумкачей" - Новости : Football.By : Новости футбола Беларуси и мира. football.by. Процитовано 12 жовтня 2021.
  8. Экс-наставник "Крумкачей" возглавил клуб второго украинского дивизиона - Новости : Football.By : Новости футбола Беларуси и мира. football.by. Процитовано 12 жовтня 2021.
  9. Головний тренер Оболоні-Бровар пішов у відставку. www.ua-football.com (укр.). 31 травня 2018. Процитовано 12 жовтня 2021.
  10. Володимир Пятенко: «У жіночого футболу в Україні є майбутнє» - ФК «Динамо» Київ. Офіційний сайт. fcdynamo.com (укр.). Процитовано 12 жовтня 2021.
  11. Жіночу збірну України з футболу очолить тренер «Житлобуду-1» Пятенко. www.ukrinform.ua (укр.). 9 серпня 2023. Процитовано 21 вересня 2023.
  12. Elena Rovinskaya (14 вересня 2004). Интервью Владимира Пятенко (Russian) . skaenergy.ru. Архів оригіналу за 10 грудня 2012. Процитовано 8 липня 2011. (рос.)

Посилання

ред.