Відкрити головне меню

Олекса́ндр Володи́мирович Севі́дов (нар. 18 липня 1969 року, Донецьк, СРСР) — радянський та український футболіст і тренер.

Ф
Олександр Севідов
27-09-2015 - Металлист - Днепр (21579981510).jpg
Особові дані
Повне ім'я Олександр
Володимирович Севідов
Народження 18 липня 1969(1969-07-18) (50 років)
  Донецьк, СРСР
Зріст 178 см
Вага 71 кг
Громадянство Україна
Позиція нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1986–1987
1988
1990–1993
1993
1994
1994
1995
1996
1996–2000
СРСР «Шахтар» Д
СРСР ЦСКА-2
СРСР/Україна «Зоря» Л
Росія «Торпедо» М
Україна «Металург» З
Україна «Динамо» Л
Росія «УралАЗ»
Україна «Кривбас»
Україна «Металург» Д
0 (0)
29 (3)
121 (29)
3 (0)
24 (4)
13 (8)
29 (14)
14 (3)
92 (34)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
2003
2003—2004
2004—2005
2005—2006
2006—2007
2007—2008
2008—2011
2011—2013
2013—2014
2015—2016
2016—2017
2019—
Україна «Металург-2» Д
Україна «Металург» Д
Україна «Сталь» Д
Україна «Металург» Д
Україна «Геліос»
Молдова «Зімбру»
Україна «Кримтеплиця»
Україна «Говерла»
Україна «Карпати» Л
Україна «Металіст»
Україна «Маріуполь»
Болгарія «Верея»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

БіографіяРедагувати

Ігрова кар'єраРедагувати

Вихованець донецького «Шахтаря». Грав у дублюючому складі клубу, провів один матч у Кубку Федерації футболу СРСР, 1987 року, проти харківського «Металіста»[1]. Під час військової служби захищав кольори другої команди московського ЦСКА.

Надалі продовжив виступи у луганській «Зорі», московському «Торпедо», запорізькому «Металурзі», луганському «Динамо», російському «УралАЗі», криворізькому «Кривбасі» та донецькому «Металурзі».

Тренерська кар'єраРедагувати

З 2001 року по 2004 рік, з перервою працював у системі донецького «Металурга». У сезоні 2002/03 разом з командою став бронзовим призером чемпіонату. З 2004 по 2005 рік був головним тренером дніпродзержинської «Сталі» і разом з командою став переможцем Другої ліги України і вийшов у Першу лігу.

Влітку 2005 року Севідов був призначений на посаду головного тренера в донецькому «Металурзі»[2]. Влітку 2005 року «Металург» брав участь у кваліфікації Кубка УЄФА, у другому відбірковому раунді клуб обіграв угорський «Шопрон» (0:3, 1:2). У наступному раунді «Металург» поступився грецькому ПАОКу (1:1, 2:2), за рахунок гола на виїзді. При Севідові заграли у складі «Металурга» Олексій Полянський і Володимир Прийомов. У березні 2006 року, написавши заяву за власним бажанням, був звільнений з поста тренера «Металурга»[3].

 
Олександр Севідов під час роботи з «Металістом». 18 липня 2015 року

Влітку 2006 року очолив харківський «Геліос», який виступав у Першій лізі України. У команді пропрацював один сезон, після чого очолив молдавський «Зімбру». Влітку 2008 року за обопільною згодою розірвав контракт з клубом[4].

У жовтні 2009 року очолив «Кримтеплицю» з Молодіжного, що виступала у Першій лізі України. Під керівництвом Севідова «тепличники» провели 36 матчів (16 перемог, 9 нічиїх та 11 поразок) у Першій лізі і 2 матчі (1 перемога і 1 поразка) у Кубку України. У березні 2011 року пішов у відставку з поста тренера «Кримтеплиці»[5].

У квітні 2011 року очолив ужгородську «Говерлу-Закарпаття»[6], яка в результаті стала чемпіоном Першої ліги. Професіональна футбольна ліга України за підсумками сезону 2011/12 назвала Олександра Севідова найкращим тренером ПФЛ[7]. За підсумками наступного сезону у Прем'єр-лізі ужгородці зайняли передостаннє 15 місце і врятувались від вильоту лише через те, що «Кривбас» не отримав атестата на наступний сезон і залишив Прем'єр-лігу замість «Говерли». Незважаючи на це Севідов подав у відставку з поста головного тренера, яка 13 червня 2013 року була прийнята керівництвом клубу[8].

19 червня 2013 року підписав контракт з львівськими «Карпати», угода розрахована на три роки[9]. 16 червня 2014 року, по завершенні сезону, який львів'яни завершили на 11 місці, Севідов за взаємною згодою сторін пішов з поста головного тренера «Карпат»[10].

4 червня 2015 року підписав контракт з харківським «Металістом»[11]. Під його керівництвом в 23 матчах команда здобула 3 перемоги (включаючи одну технічну, над розформованим запорізьким «Металургом»), 8 нічиїх та 12 поразок. Причому три останні матчі харків'яни програли з загальною різницею м'ячів 1:16. Щоправда, 16 квітня харків'яни програли «Дніпру» 0:5 уже без Севідова, хоча формально на той момент він ще залишався головним тренером. На прес-конференції після гри в Дніпропетровську Олександр Мартюк, який виконував обов'язки тренера у тому матчі, повідомив, що Севідов вже тиждень перебуває в лікарні під наглядом лікарів[12]. Через два дні, 18 квітня 2016 року подав у відставку, яка була прийнята[13].

21 червня 2016 року очолив маріупольський «Іллічівець»[14].

ДосягненняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Звіт про матч «Металіст»-«Шахтар»
  2. Севідов знову очолив донецький «Металург» (ru). UA-Футбол. 24.06.2005. Архів оригіналу за 02.03.2012. Процитовано 18.06.2011. 
  3. Олександр Севідов: «Я можу тільки подякувати „Металург“» (ru). UA-Футбол. 27.03.2006. Архів оригіналу за 02.03.2012. Процитовано 18.06.2011. 
  4. Севідов вже не в «Зімбру» (ru). Football.ua. 11.06.2008. Архів оригіналу за 02.03.2012. Процитовано 18.06.2011. 
  5. Олександр Севідов: «З керівництвом виникли розбіжності» (ru). UA-Футбол. 31.03.2011. Архів оригіналу за 02.03.2012. Процитовано 18.06.2011. 
  6. Севидов возглавил Закарпатье (ru). Football.ua. 06.04.2011. Архів оригіналу за 02.03.2012. Процитовано 18.06.2011. 
  7. Визначено лауреатів сезону 2011-2012 років (uk). Професіональна футбольна ліга України. 11.06.2012. Архів оригіналу за 26.06.2012. Процитовано 2012-06-11. 
  8. Відставку А. Севідова «Говерла» взяла. Архів оригіналу за 15 грудня 2013. Процитовано 18 квітня 2016. 
  9. Олександр Севідов — головний тренер «Карпат»
  10. «Карпати» дякують Олександру Севідову за роботу
  11. Севидов призначений головним тренером Металіста
  12. ЗМІ: Севідов пішов у відставку
  13. Севидов покинул Металлист. football.ua. Процитовано 2016-04-18. 
  14. Офіційно. Севідов — головний тренер «Іллічівця». «UA-Футбол» (21 червня 2016). Перевірено 21 червня 2016.

ПосиланняРедагувати