Відкрити головне меню

Маріуполь (футбольний клуб)

«Маріуполь» — український футбольний клуб з однойменного міста, заснований у 1960 році. Виступає у Прем'єр-лізі чемпіонату України.

ФК «Маріуполь»
емблема
Повна назва Футбольний клуб
«Маріуполь»
Засновано 1960
Населений пункт Маріуполь, Україна
Стадіон ім. Володимира Бойка
Вміщує 12 680
Президент Пакистан Тарік Махмуд Чаудри[1]
Головний тренер Україна Олександр Бабич
Ліга Прем'єр-ліга
2018/19 4
Домашня
Виїзна
Запасна

ІсторіяРедагувати

Колишні назвиРедагувати

Радянський періодРедагувати

В 1936 році на маріупольському заводі ім. Ілліча була створена футбольна команда, яка 18.07.1936 провела свій перший офіційний матч у 1/64 фіналі Кубка СРСР (програла 0:5 з криворізьким Динамо). У 1938 році клуб отримав назву «Сталь».

У 1960 році команда «Авангард» (Жданов) об'єдналася з командою «Шахтар» (Рутченкове — зараз район міста Донецька), створивши команду «Азовсталь» (Жданов).

Протягом 1960-х років клуб виступав в класі «Б» і другій групі класу «А», а в наступні десятиліття в українській зоні другої ліги.

Виступи в УкраїніРедагувати

Перший чемпіонат незалежної України «Азовець» провів у першій лізі, але зайняв 11 місце і вилетів у другу лігу, де впродовж наступних двох сезонів був її середняком.

Влітку 1995 року «Азовець» об'єднався з одним із лідерів другої ліги — командою «Динамо» (Луганськ). 3 квітня 1996 року команда змінила назву на «Металург» і вже під цією назвою в першому ж сезоні об'єднаній команді вдалося зайняти перше місце і вийти до першої ліги.

В першій лізі команда несподівано легко зайняла третє місце і вперше в своїй історії вийшла до еліти українського футболу.

Перший сезон в вищій лізі команда провела не дуже вдало, зайнявши 12 місце і відірвавшись від зони вильоту лише на одне очко, проте після цього команда стала незмінно займати місця в верхній половині таблиці, а сезон 2000—01 взагалі став найкращим в історії клубу — «Металург» зайняв четверте місце в чемпіонаті і дійшов до півфіналу кубка України.

17 грудня 2002 року команда змінила назву на «Іллічівець» в честь генерального спонсора — ВАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча». Незважаючи на зміну назви, команда трохи погіршила результати, знову перемістившись в середину таблиці.

У сезоні 2004—05 команда знову нагадала про себе, зайнявши п'яте місце і за рейтингом Fair Play УЄФА вперше в своїй історії потрапила в єврокубки, зігравши у Кубку УЄФА. Там в першому кваліфікаційному раунді маріупольці обіграли вірменський «Бананц» (2-0, 2-0), але в другому поступилися австрійській «Аустрії» (0-0, 0-3).

Наступного сезону команда продовжила вдалі виступи, повторивши свій найкращий результат у сезоні — четверте місце в чемпіонаті і півфінал кубка України.

 
База «Маріуполя» в Приморському районі міста

У сезоні 2006—07, після двох сезонів вдалих виступів, команда несподівано вилетіла до першої ліги, але наступного сезону посіла там перше місце і повернулась в елітний дивізіон.

З того часу команда в Прем'єр-лізі стала займати місця в нижній частині таблиці, кожного сезону борючись за виживання. Так в першому сезоні після повернення команда змогла забезпечити прописку лише після 30-го туру чемпіонату, у якому доля «Іллічівця» повинна була вирішитись на стадіоні «Україна» у львівському дербі «Карпат» і ФК «Львів». Маріупольцям була необхідна лише поразка «городян». У драматичному протистоянні (Григорій Баранець не забив пенальті) «синьо-золоті» поступились 1:2 і за результатами сезону саме вони повернулися до першої ліги, адже «Іллічівець» випередив львів'ян за кількістю перемог (якби кращого визначили за різницею м'ячів, то маріупольці покинули б Прем'єр-лігу).

Через рік доля «Іллічівця» знову вирішувалась в останньому турі — маріупольська команда посідала 15-те місце, відстаючи від ПФК «Севастополь», що знаходився на рятівному 14 місці на одне очко. «Севастополь» приймав «Таврію», а «Іллічівець» — «Динамо». «Іллічівець», поступаючись по ходу гри 0:2, здобув вольову перемогу з рахунком, в той час як «Севастополь» поступився 0:1. Таким чином «Іллічівець» знову зберіг прописку в еліті на наступний сезон[3].

У сезоні 2011/12 команда виступила трохи краще і в підсумку зайняла 11 місце, після чого до команди на посаду головного тренера повернувся її багаторічний тренер Микола Павлов[4].

14 червня 2017 року клуб було перейменовано на ФК «Маріуполь» в рамках виконання закону про декомунізацію.[5] Після двох сезонів у першій лізі, клуб цього ж року повернувся у прем'єр-лігу.

ФК «Маріуполь» перейменував свій стадіон на честь колишнього президента меткомбінату В. Бойка[6]

Статистика виступів в УкраїніРедагувати

Ліга Європи УЄФАРедагувати

Сезон Стадія Суперник Матч 1 Матч 2 Загальний рахунок
Кубок УЄФА 2004—2005 1 квал.   «Бананц» 2:0 2:0 4:0
2 квал.   «Аустрія» 0:0 0:3 0:3
Ліга Європи УЄФА 2018—2019 2 квал.   «Юргорден» 1:1 2:1 (дч) 3:2
3 квал.   «Бордо» 1:3 1:2 2:5
Ліга Європи УЄФА 2019—2020 3 квал.   АЗ 0:0 0:4 0:4

Склад командиРедагувати

Відомі гравціРедагувати

ТренериРедагувати

 
Микола Павлов — колишній головний тренер «Маріуполя» (2012—2015)
 
Олександр Бабич — теперішній головний тренер «Маріуполя»
 

Цікаві фактиРедагувати

  • У сезоні 2010/11 «Маріуполь» став автором антирекорду чемпіонатів України — поступився у виїзному матчі київському «Динамо» з рахунком 0:9[7].
  • У сезоні 2011/12 у заявці «Маріуполя» був 21 гравець, що грав за маріупольців на правах оренди[8]. Більшість з них — молоді гравці з донецького «Шахтаря».
  • ФК «Маріуполь» перейменував свій стадіон на честь колишнього президента меткомбінату В. Бойка[9]

Попередні емблеми клубуРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати