Відкрити головне меню

«Сталь» — український футбольний клуб з міста Кам'янського Дніпропетровської області. Виступав у Прем'єр-лізі чемпіонату України. Утворений у 1926 році.

«Сталь»
Емблема клубу
Повна назва Футбольний клуб «Сталь»
Кам'янське
Коротка назва ФК «Сталь»
Засновано 1926
Розформовано 2018
Населений пункт Кам'янське, Україна
Стадіон «Металург»
Вміщує 2 900
Ліга не бере участі
2017-18 12-те (Прем'єр-ліга) Sub off.svg
Домашня
Виїзна


Колишня емблема клубу
Колишня емблема клубу

Колишні назви: «Металіст» (19261933) «Дзержинка» (1934), збірна заводу імені Дзержинського (19351936), «Сталь» (19371948), «Металург» (19491997), «Сталь» (19972018).

В сезонах 2015/16, 2016/17 та 2017/2018 домашні матчі проводив на стадіонах «Метеор» у місті Дніпрі та «Оболонь-Арена» в Києві.

Зміст

ІсторіяРедагувати

Із футболом у Кам'янському познайомились на початку XX століття. Уже в 1913 році існувала Кам'янська футбольна ліга, основу команд якої складали робітники Дніпровського металургійного заводу і гімназисти. Війна і післявоєнна розруха призвели до того, що футбольне життя в місті майже затихло. Однак уже на початку 20-их років робились епізодичні спроби створити команду, але тільки з відродженням металургійного заводу з'явилась можливість вкладати кошти у розвиток спорту. Документально підтверджено, що вже у 1926 році існувала команда «Металіст», яка регулярно проводила матчі.

Із 1935 року команда бере участь у першості України (у 1935—1936 роках під прапором збірної міста, основу якої становили металурги), а в 1936 і 1938 роках бере участь у розіграші Кубка СРСР. У 1938 році «Сталь» стала срібним призером республіканського чемпіонату, тобто фактично, восьмою командою України, поступившись лише учасникам союзної першості — київським «Динамо» і «Локомотиву», харківським «Сільмашу» і «Спартаку», одеському «Динамо», сталінському «Стаханівцю», а також чемпіону України ворошиловградському «Дзержинцю». Цей успіх залишається найвищим досягненням дніпродзержинського футболу за всю його історію. У 19371940, 19441950 роках команда брала участь у Кубку республіки серед виробничих колективів.

У 1945 році збірна Дніпропетровської області, яка майже повністю складалася з дніпродзержинців, виграла Спартакіаду України. У 1949 році «Металург» знову став другим у республіканській першості. У 19531970 роках на перші ролі у міському футболі вийшов «Хімік» (пізніше команда називалась «Дніпровець» і СК «Прометей»), який і представляв Дніпродзержинськ на республіканській і всесоюзній аренах. Спортсмени «Металурга» в основному виступали в міських і обласних змаганнях, тільки у 1958 році «засвітившись» у першості України.

Після того як 1970 року команда СК «Прометей» була розформована, великий футбол повернувся до Дніпродзержинська лише у 1979 році, завдячуючи перемозі серед аматорських колективів.

Нарешті в 1976 році було прийнято рішення відродити добрі традиції футболу Дзержинки. Завод узяв на себе забезпечення команди, в якій були задіяні не лише працівники заводу, а й найкращі гравці інших міських команд — СК «Прометей» і «Буревісника». Фактично була створена збірна міста. І успіхи не змусили себе чекати. Уже в 1978 році «Металург», перемігши в чемпіонаті України серед колективів фізкультури, завоював путівку до другої ліги союзного чемпіонату, де і виступав у 19791985 роках. Найвище досягнення дніпродзержинців за ці роки — 12-е місце в чемпіонатах 1982 і 1983 років. Після невдалого виступу в 1985 році (поступившись за особистими зустрічами стахановському «Стаханівцю» «Металург» зайняв останнє місце) команда тільки епізодично з'являлась на республіканській арені (1989 і 1992/1993).

На цей період припадають і дві останні перемоги дзержинців у першості області в 1988 і 1992 (весна) роках. На жаль, в 1994 році команда фактично припинила своє існування. Навіть на міському рівні честь металургійного комбінату захищали команди окремих цехів підприємства. І лише в 1998 році знову була створена збірна комбінату, якій повернули назву «Сталь», як асоціюється з найбільшими успіхами дніпродзержинського футболу.

За часів незалежності дві спроби ФК «Прометей» закріпитися у національній першості були невдалими: дніпродзержинці посідали останні місця у 1992/1993 (перехідна ліга) та 1995/1996 роках (друга ліга).

Керівництво комбінату звернуло увагу на потреби команди і це відразу позначилось на результатах. Щоправда, перший сезон в обласному чемпіонаті вийшов невдалим, але вже в наступні два сезони «Сталь» стала одним з лідерів, зайнявши відповідно 2 із місця в обласному чемпіонаті. А у 2001 році «Сталь», спробувавши сили в чемпіонаті ААФУ і вигравши Кубок області, вийшла на якісно новий рівень, ставши учасником чемпіонату України у другій лізі. Підсумок першого сезону — 12-е місце в групі «В», причому у другому колі команда показала шостий результат.

Наступного сезону досягнення «Сталі» були вагоміші — п'яте місце в турнірній таблиці, причому довгий час команда йшла в трійці. А тріумфальним для дніпродзержинців став сезон 2003/2004, коли у захоплюючій боротьбі з чернігівською «Десною» «Сталь» завоювала путівку до першої ліги. Ключовим моментом у цій суперечці став матч за 3 тури до кінця чемпіонату, коли сталевари завдали поразки «Десні» в Чернігові 2:1.

У дебютному для себе сезоні у першій лізі команда, очолювана Олександром Севидовим, зайняла дев'яте місце.

Сезон 2005/2006 «Сталь» завершила на восьмому місці, продовживши добру традицію — кожен рік підійматися сходинками таблиці. По закінченню сезону 2004/2005 років «Сталь» залишив тренерський штаб на чолі з О. В. Севидовим, пішли гравці, які визначали гру команди. Тому новому головному тренеру дніпродзержинців Віктору Маслову довелося терміново шукати їм гідну заміну. Селекційна робота видалась на славу: шестеро новачків — Збарах, Пасічніченко, Білик, Романенко, Ізвеков, Катков — зразу ж завоювали місце у стартовому складі.

Разом з футболістами, що залишилися, був створений цілком конкурентноздатний колектив. Новим наставником був зроблений акцент на організацію оборонних дій команди і всього 11 пропущених м'ячів у першому колі показали, що ця задача була вирішена блискуче. А такі матчі, як кубкова битва з «Волинню», надовго залишаться в пам'яті уболівальників. У підсумку після першого кола команда зайняла шосте місце в турнірній таблиці.

Тим не менш, запас міцності у команди був достатній для проведення тактичної перебудови. Адже керівництво клубу справедливо вважає, що гра від оборони може приносити миттєві перемоги, у той час як прогрес «Сталі» не можливий без агресивного, атакувального стилю. Узимку тренерський штаб команди поповнив В. І. Дерун і уже за традицією була проведена велика ротація складу. На жаль, на відміну від літнього міжсезоння, більшість новачків розчарувала і не затрималась у команді більше, ніж на півроку. У другому колі «сталь» неодноразово страждала від невиправданих суддівських рішень. Яскравим прикладом для всією України стала епопея з переграванням матчу з «Борисфеном», окрім того щонайменше в чотирьох виїзних матчах (зі «Спартаком» С, «Оболонню», «Нафтовиком» і «Зорею») помилки арбітрів приводили до очкових втрат команди. У підсумку команда посіла восьме місце.

Наступного сезону вийшла до 1/4 фіналу Кубка України. У середині сезону в команду прийшов новий тренер — Сергій Дірявка. У результаті команда посіла дев'яте місце в чемпіонаті першої ліги.

Чемпіонат 2007/2008 років для команди склався не вдало. Уже за 4 тури до кінця турніру команда вилетіла з першої ліги.

ТурніриРедагувати

Чемпіонат СРСРРедагувати

Перемога 1978 року в чемпіонаті України серед колективів фізичної культури дозволила «Металургу» наступного року виступати у другій лізі чемпіонату СРСР. Усього команда провела у другій лізі 7 сезонів.

Виступи «Металурга» в чемпіонатах СРСР
Рік Ліга, зона, група I В Н П РМ О Місце
1979 Друга ліга, 2 зона 46 13 8 25 37−71 34 23 із 24
1980 Друга ліга, 5 зона 44 11 11 22 47−58 33 18 із 23
1981 Друга ліга, 5 зона 44 8 13 23 31−71 29 22 із 23
1982 Друга ліга, 6 зона 46 17 9 20 47−47 43 12 із 24
1983 Друга ліга, 6 зона 50 17 14 19 35−39 48 12 із 26
1984 Друга ліга, 6 зона, 2 група 24 4 7 13 23−38 15 11 із 13
Друга ліга, 6 зона, 13−26 місця 14 5 4 5 17−19 14 24 із 26
1985 Друга ліга, 6 зона, 2 група 26 5 4 17 20−45 14 13 із 14
Друга ліга, 6 зона, 15−28 місця 14 4 3 7 14−22 11 28 із 28
Усього 7 чемпіонатів 308 84 73 151 271−410 241

Найвище досягнення — 12-те місце в зоні в другій лізі в чемпіонатах 1982 і 1983 років.

Найбільші перемоги:

Найбільші поразки:

Кубок СРСРРедагувати

У Кубку СРСР команда провела 5 ігор. Перший матч у турнірі команда заводу імені Дзержинського зіграла вдома 18 липня 1936 року проти московської «Правди». Матч закінчився нульовою нічиєю. Наступного дня відбувся матч-перегравання, в якому москвичі перемогли 1:0. Наступного разу в Кубку команда брала участь у 1938 році. 10 травня «Сталь» удома переграла дніпропетровський «Технікум фізкультури» 7:0, а 15 травня — запорізький «Сільмаш» 4:1. А 20 травня у Дніпропетровську сталевари поступилися місцевому «Спартаку» 2:4. Це була остання гра команди в Кубках СРСР.

Виступи команди в Кубках СРСР
Рік Етап І В Н П РМ О
1936 1/64 фіналу 2 0 1 1 0−1 1
1938 1/64 фіналу 3 2 0 1 13−5 4
Всього 2 турніри 5 2 1 2 13−6 5

Найбільша перемога: 7:0 («Технікум фізкультури» Д, 10 травня 1938 року, Дніпродзержинськ)

Найбільша поразка: 2:4 («Спартак» Д, 20 травня 1938 року, Дніпропетровськ)

Чемпіонат УкраїниРедагувати

Перший матч у чемпіонатах України команда зіграла 22 липня 2001 року в Куп'янську проти місцевого «Осколу». Матч закінчився нульовою нічиєю.

Усього в чемпіонатах команда провела 16 сезонів. Найвище досягнення — 8 місце в Прем'єр-лізі.

Виступи «Сталі» в чемпіонатах України
Рік Ліга, зона, група I В Н П РМ О Місце
2001/2002 Друга ліга, група В 34 11 7 16 29−47 40 12 із 18
2002/2003 Друга ліга, група В 28 16 4 8 35−22 52 5 із 15
2003/2004 Друга ліга, група В 30 23 6 1 53−16 75 1 із 16
2004/2005 Перша ліга 34 14 7 13 42−47 49 9 із 18
2005/2006 Перша ліга 34 13 9 12 34−29 48 8 із 18
2006/2007 Перша ліга 36 15 8 13 42−37 53 9 із 19
2007/2008 Перша ліга 38 3 11 24 23−58 20 20 із 20
2008/2009 Друга ліга, група Б 34 21 7 6 62−29 70 3 із 18
2009/2010 Друга ліга, група Б 26 15 6 5 38−23 51 4 із 14
2010/2011 Друга ліга, група Б 22 10 7 5 32−18 37 4 із 12
2011/2012 Друга ліга, група Б 26 15 3 8 34−19 48 6 із 14
2012/2013 Друга ліга, групи Б та 4 32 15 4 13 63−40 49 2 із 5
2013/2014 Друга ліга 36 23 8 5 81−32 77 2 із 19
2014/2015 Перша ліга 30 17 9 4 45−21 60 2 із 16
2015/2016 Прем'єр-ліга 26 7 8 11 22−31 29 8 із 14
2016/2017 Прем'єр-ліга 32 11 8 13 27−31 41 8 із 12
2017/2018 Прем'єр-ліга 32 6 8 18 23−44 26 12 із 12
Усього 17 чемпіонатів 532 237 120 175 685−544 831

Виступи в лігах:

Ліга У І В Н П РМ О
Прем'єр-ліга 2 58 18 16 24 49−62 70
Перша 5 172 62 44 66 186−192 230
Друга 9 270 151 52 67 427−246 505
Усього 16 500 231 112 157 662−500 805

Кубок УкраїниРедагувати

Перший матч у Кубку команда зіграла 10 серпня 2002 року вдома проти донецького «Шахтаря». Господарі програли 0:2. Наступного року команда знову вилетіла з Кубка на першому етапі, програвши 10 серпня 2003 року вдома луганській «Зорі» 1:2.

У сезоні 2004/2005 команда в 1/32 фіналу на виїзді переграла ФК «Бершадь» 3:1, а в 1/16 вдома поступилася донецькому «Металургу» 2:3.

У сезоні 2005/2006 років «Сталь» вийшла до 1/8 фіналу, обігравши в 1/32 фіналу «Житичі» 1:0 в Житомирі, а в 1/16 вдома перемігши «Волинь» 3:1. У 1/8 фіналу дніпродзержинці вдома поступилися київському «Арсеналу» 0:2.

Сезон 2006/2007 був найвдалішим для «Сталі»: команда дійшла до чвертьфіналу. У 1/32 фіналу команда в Обухові переграла боярський «Інтер» 5:0, в 1/16 фіналу вдома здолала «Зорю» 1:0 в додатковий час, а на наступному етапі в серії післяматчевих пенальті дніпродзержинці вдома переграли одноклубників з Алчевська 5:4 (основний час закінчився з рахунком 1:1). У чвертьфіналі «Сталь» двічі поступилася сімферопольській «Таврії»: 1:4 в Дніпродзержинську і 0:1 у Сімферополі.

У сезоні 2007/2008 команда вибула зі змагань в другому попередньому етапі, поступившись «Геліосу» в серії пенальті (основний час 2:2)

Наступного сезону команда розпочинала з першого попереднього етапу, де перемогла з рахунком 2:0 тернопільську «Ниву», а на наступному етапі поступилася з таким самим рахунком «Олександрії».

Виступи «Сталі» в Кубках України:
Рік Етап І В Н П РМ
2002/2003 1/32 фіналу 1 0 0 1 0−2
2003/2004 1/32 фіналу 1 0 0 1 1−2
2004/2005 1/16 фіналу 2 1 0 1 5−4
2005/2006 1/8 фіналу 3 2 0 1 4−3
2006/2007 1/4 фіналу 5 2 1 2 8−6
2007/2008 Другий попередній 1 0 1 0 2−2
2008/2009 Другий попередній 2 1 0 1 2−2
2009/2010 1/16 фіналу 2 1 0 1 1−4
2010/2011 1/16 фіналу 2 1 1 0 2−1
2011/2012 1/8 фіналу 4 3 0 1 8−7
2012/2013 1/16 фіналу 2 1 0 1 3−6
2013/2014 1/16 фіналу 2 1 0 1 2−2
2014/2015 1/8 фіналу 3 2 0 1 7−5
2015/2016 1/4 фіналу 5 2 1 2 7−10
Всього 14 турнірів 35 17 4 14 52−56

Найбільша перемога: 5:0 («Інтер», 11 серпня 2006 року, Обухів).

Найбільша поразка: 0:6 («Іллічівець», 23 вересня 2012 року, Дніпродзержинськ).

Аматорська ліга України і чемпіонат ААФУРедагувати

За часів незалежності України команда двічі брала участь в чемпіонатах серед аматорів. У сезоні 1992/1993 команда посіла десяте місце у своїй групі. А в чемпіонату 2001 року — друге місце в групі на першому етапі, від участі у другому етапі команда відмовилась, оскільки заявилась у другу лігу чемпіонату.

Рік Ліга, група, зона І В Н П РМ О Місце
1992/1993 Аматорська ліга, 5 зона 26 6 11 9 30−30 23 10 з 14
2001 Чемпіонат ААФУ, 1 етап, 5 група 4 2 1 1 5−4 7 2 з 3
Всього 2 чемпіонати 30 8 12 10 35−34

ДосягненняРедагувати

  • Переможець турніру команд другої ліги, група «В» у сезоні 2003/04 рр.
  • Чемпіон України серед колективів фізичної культури у 1978 році.
  • Срібний призер чемпіонату серед колективів фізкультури у 1938 та 1949 роках.
  • Чвертьфіналіст Кубка України 2006/2007 («Таврія», 1:4 та 0:1) та 2015/2016 («Дніпро» (Дніпропетровськ), 0:3 та 1:4).
  • Найвище досягнення в чемпіонаті України — 7-ме місце у Прем'єр-лізі в сезоні 2015/16.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати