Олександрія (футбольний клуб)

Футбо́льний клуб «Олександрі́я» — український футбольний клуб з міста Олександрія Кіровоградської області. Виступає в українській Прем'єр-лізі. Утворений 6 березня 1990 року. У 2014 році об'єднався з командою ПФК «УкрАгроКом» з Головківки.

ФК «Олександрія»
FC Oleksandriya Logo.png
Повна назва Футбольний клуб «Олександрія»
Прізвисько жовто-чорні, містяни, Сашка
Коротка назва ФК «Олександрія»
Засновано 1948
Населений пункт Олександрія, Україна
Стадіон КСК «Ніка»
Вміщує 7000
Президент Україна Сергій Кузьменко
Головний тренер Україна Юрій Гура
Ліга Прем'єр-ліга
2021/22 6
Вебсайт fco.com.ua
Домашня
Виїзна
Запасна

Кольори клубу — жовто-зелено-чорні. Домашні матчі команда проводить на стадіоні «Ніка» (7000 місць).

Найвище досягнення — третє місце в Українській прем'єр-лізі 2018/19[1].

ІсторіяРедагувати

Колишні назви:

  • «Шахтар» (1948–1990) — зовсім інша команда, з якою не потрібно плутати ФК «Олександрія».
  • «Поліграфтехніка» (1990–2002)
  • ФК «Олександрія» (2003)
  • ПФК «Олександрія» (2004–2014)
  • ФК «Олександрія» (з 1 липня 2014)[2]

ФК «Шахтар»Редагувати

Команда «Шахтар», що представляла ВО «Олександріявугілля» у повоєнні 1948 та 1949 роки, вперше випробовувала свої сили на республіканській арені в чемпіонаті серед колективів фізичної культури. Старт був невдалим: у першому ж сезоні гірники, зазнавши 7 поразок у 7 матчах, посіли підсумкове восьме місце, а за рік знову були восьмими, проте вже серед десяти команд. Як наслідок, наступні три роки колектив провів у другій групі чемпіонату колективів фізкультури. Олександрійці поновили свої виступи в аматорській першості УРСР з 1956 року.

У 1960 та 1961 роках у ранзі чемпіона області «Шахтар» у перехідних матчах за право грати в класі «Б» двічі невдало протистояв кіровоградській «Зірці»: 1:2, 1:1 та 0:3, 1:3 відповідно.

На початку сезону 1962 року команду було включено до розіграшу чемпіонату СРСР серед команд класу «Б». А перший матч у Кубку СРСР команда провела 9 травня 1962 року в Олександрії проти рівненського «Колгоспника». «Шахтар» переміг 4:3. На наступному етапі (1/128 фіналу) 21 травня в Запоріжжі олександрійці програли запорізькому «Металургу» 1:2. Усього в Кубку СРСР «Шахтар» брав участь 5 разів. Перші три роки у чемпіонаті і в статусі команди майстрів «Шахтар» боровся за «виживання», а згодом олександрійці стали «міцним середняком» змагань. Останній матч у Кубку СРСР команда провела 27 квітня 1966 року в Олександрії проти «Кривбасу». Гірники поступилися 0:2. Найбільш вдало колектив виступив у 1968 році, коли у фінальному турнірі за право грати у другій групі класу «А» посів восьме місце. У класі «Б» команда зіграла 9 сезонів.

Після чергової реорганізації чемпіонату УРСР гірники втратили статус команди майстрів і протягом 18 років (1971–1985, 1988–1990) виступали в чемпіонаті УРСР серед команд колективів фізкультури. Чотири рази в цьому турнірі «Шахтар» був другим (1973–1975 і 1989) і один раз третім (1972) у своїй зоні. Також до активу слід занести участь у фіналі аматорського кубка УРСР 1974 року — «Сокіл» (Львів) 0:0 і 0:1.

У Чемпіонат УРСР серед КФК 1990 року «Шахтар» посів четверте місце в четвертій зоні й по завершенню сезону припинив своє існування.

 
Емблема «Поліграфтехніки»

ФК «Олександрія»Редагувати

На олександрійському заводі поліграфічної техніки у 1990 році була створена заводська команда «Поліграфтехніка», яка того ж року стала чемпіоном Кіровоградської області та футбольною командою № 1 у місті.

У 1991 році нова команда дебютувала у змаганнях КФК і відразу стала переможцем зони, а у фінальному турнірі, що проходив у Маріуполі, стала бронзовим призером чемпіонату, що дало їй право наступного сезону грати в першій лізі національного чемпіонату України.

Бронзовий успіх в чемпіонаті УРСР 1991 року серед КФК став путівкою для «Поліграфтехніки» до першої ліги національного чемпіонату. Перший матч в чемпіонатах України команда провела 14 березня 1992 року в Олександрії проти черкаського «Дніпра». Господарі перемогли 3:1.

За часів незалежності олександрійці досить вдало виступали у першій лізі: за винятком сезонів 1996/97 та 1997/98 років, команда нижче восьмого місця у турнірній таблиці не опускалась. Двічі «Поліграфтехніка» посідала третю сходинку турнірної таблиці — 1993/94 (тренер Юрій Коваль) та 2000/01 (тренер Роман Покора). Саме бронза чемпіонату 2000/01 років вивела команду з райцентру на Кіровоградщині до вищого дивізіону України.

«Поліграфтехніка» протягом двох сезонів утримувала прописку у вищій лізі, двічі посідаючи 13-те місце. За підсумками чемпіонату 2001/02 років довелося грати перехідний матч у Києві проти житомирського «Полісся», у якому олександрійці виявились сильнішими 1:0.

Через фінансову скруту у 2003 році команда була змушена на рік призупинити своє членство у ПФЛ. Уже під новою назвою — ПФК «Олександрія» — у сезоні 2004/05 років клуб розпочав свій новий похід до вершин національної першості.

Перший сезон у другій лізі олександрійці завершили на третій сходинці турнірної таблиці групи «Б», а за рік, як найкраща команда серед тих, що посіли у своїх групах другі місця, «Олександрія» виборола путівку до першої ліги.

У кубку країни команда брала участь в усіх розіграшах, окрім сезону 2003/04. Перший матч у турнірі команда зіграла 16 лютого 1992 року вдома проти івано-франківського «Прикарпаття». Основний і додатковий час закінчилися з рахунком 0:0, а в серії пенальті перемогли олександрійці 4:3. У наступному матчі 23 лютого «Поліграфтехніка» поступилася «Кременю» на виїзді 0:2. Усього в розіграшах Кубка України команда зіграла 46 ігор. В сезоні 2008/09 команда дійшла до 1/4 фіналу.

Провівши 5 сезонів у Першій лізі, команда врешті виборола путівку до Прем'єр-ліги. Перший матч після повернення був проти «Шахтаря». У першій частині чемпіонату «Олександрія» виступала на середньому рівні, але у другій частині, після другого матчу з «гірниками», коли олександрійці були близькі до перемоги, команда стала виступати краще. Вона підібралась до єврокубкової зони. А в кубку країни у чвертьфіналі перемогла київське «Динамо» і вийшла до півфіналу, де знову зустрілася із «Шахтарем»: перший матч закінчився внічию, а другий був за «Шахтарем», що згодом у фіналі здолав «Зорю».

У першому в своїй історії єврокубковому матчі «Олександрія» поступилася хорватському «Хайдуку» з рахунком 0:3.

Статистика виступівРедагувати

ФК «Шахтар»Редагувати

Найбільші перемоги:
Найбільші поразки:

ФК «Олександрія»Редагувати

Чемпіонат УкраїниРедагувати

Рік Ліга, зона, група I В Н П РМ О Місце
1992 (весна) Перша ліга, 1 підгрупа 26 11 8 7 25−27 30 3 із 14
1992/1993 Перша ліга 42 19 10 13 69−39 48 6 із 22
1993/1994 Перша ліга 38 22 11 5 62−22 55 3 із 20
1994/1995 Перша ліга 42 18 8 16 59−37 62 8 із 22
1995/1996 Перша ліга 42 23 7 12 69−37 76 4 із 22
1996/1997 Перша ліга 46 17 14 15 55−50 65 10 із 24
1997/1998 Перша ліга 42 15 9 18 51−49 54 16 із 22
1998/1999 Перша ліга 38 15 13 10 47−51 58 5 із 20
1999/2000 Перша ліга 34 13 10 11 34−34 49 8 із 18
2000/2001 Перша ліга 34 18 9 7 50−22 63 3 із 18
2001/2002 Вища ліга 26 5 8 13 21−39 23 13 із 14
Перехідний матч 1 1 0 0 1−0 3 1 із 2
2002/2003 Вища ліга 30 7 9 14 26−43 30 13 із 16
2003/2004 команда розформована
2004/2005 Друга ліга, група Б 26 13 6 7 30−19 45 3 із 14
2005/2006 Друга ліга, група Б 28 20 5 3 52−14 65 2 із 15
2006/2007 Перша ліга 36 19 4 13 37−27 61 5 із 19
2007/2008 Перша ліга 38 14 15 9 41−32 57 8 із 20
2008/2009 Перша ліга 32 15 9 8 43−31 54 3 із 17
2009/2010 Перша ліга 34 19 6 9 58−34 63 5 із 18
2010/2011 Перша ліга 34 21 6 7 55−25 69 1 із 18
2011/2012 Прем'єр-ліга 30 4 8 18 24−58 20 16 із 16
2012/2013 Перша ліга 34 17 9 8 48−35 60 3 із 18
2013/2014 Перша ліга 30 14 10 6 47−28 52 2 із 16
2014/2015 Перша ліга 30 22 6 2 53−15 72 1 із 16
2015/2016 Прем'єр-ліга 26 10 8 8 30−29 38 6 із 14
2016/2017 Прем'єр-ліга 32 10 10 12 41−43 40 5 із 12
2017/2018 Прем'єр-ліга 32 10 15 7 32−27 45 7 із 12
2018/2019 Прем'єр-ліга 32 14 7 11 39−34 49 3 із 12
2019/2020 Прем'єр-ліга 32 14 7 11 49−47 49 5 із 12
2020/2021 Прем'єр-ліга 26 8 5 13 33−37 29 9 із 14
Усього 29 чемпіонатів 973 428 252 293 1281−985 1484
Статистика за лігами
Ліга У І В Н П РМ О
Вища (Прем'єр-ліга) 9 266 82 77 107 295-357 323
Перша 18 652 312 163 176 903−595 1048
Друга 2 54 33 11 10 82−33 110
Перехідні ігри 1 1 0 0 1−0 3
Всього 29 973 428 251 293 1281-985 1484

Кубок УкраїниРедагувати

Рік Етап І В Н П РМ О
1992 1/16 фіналу 2 0 1 1 0−2 1
1992/1993 1/16 фіналу 4 2 0 2 8−9 4
1993/1994 1/16 фіналу 4 3 0 1 7−3 6
1994/1995 1/64 фіналу 1 0 0 1 0−1 0
1995/1996 1/32 фіналу 2[3] 1[3] 0 1 2−3 2
1996/1997 1/8 фіналу 3 2 0 1 3−1 4
1997/1998 1/32 фіналу 2 1 0 1 3−3 2
1998/1999 1/64 фіналу 2 1 0 1 2−3 2
1999/2000 1/16 фіналу 1 0 0 1 0−1 0
2000/2001 1/16 фіналу 1 0 0 1 0−3 0
2001/2002 1/8 фіналу 4 3 0 1 7−4 6
2002/2003 1/16 фіналу 2 1 1 0 3−1 3
2004/2005 1/32 фіналу 1 0 0 1 0−2 0
2005/2006 1/32 фіналу 1 0 0 1 1−2 0
2006/2007 1/32 фіналу 1 0 0 1 0−2 0
2007/2008 1/16 фіналу 2 1 0 1 2−2 2
2008/2009 1/4 фіналу 4 2 1 1 5−3 5
2009/2010 1/16 фіналу 2 1 0 1 4−3 2
2010/2011 1/8 фіналу 3 1 1 1 5−3 3
2011/2012 1/16 фіналу 1 0 0 1 0−5 0
2012/2013 1/32 фіналу 1 0 0 1 1−2 0
2013/2014 1/16 фіналу 2 0 1 1 2−5 1
2014/2015 1/8 фіналу 3 0 2 1 2−3 2
2015/2016 1/2 фіналу 7 3 3 1 9−6 9
2016/2017 1/8 фіналу 1 0 0 1 1−2 0
2017/2018 1/8 фіналу 1 0 0 1 2−3 0
2018/2019 1/16 фіналу 1 0 0 1 0−3 0
2019/2020 1/4 фіналу 3 1 1 1 2−2 3
2020/2021 1/2 фіналу 4 2 2 0 9−3 6
Всього 29 турнірів 66[3] 25 13 28 80−84 63

Ліга Європи УЄФАРедагувати

Сезон Турнір Раунд Суперник Вдома На виїзді Сумарно
2016/17 Ліга Європи 3 квал. раунд   Хайдук 0:3 1:3 1:6
2017/18 Ліга Європи 3 квал. раунд   Астра 1:0 0:0 1:0
Раунд плей-оф   БАТЕ 1:2 1:1 2:3
2019/20 Ліга Європи Група I   Вольфсбург 0:1 1:3 1:4
  Гент 1:1 1:2 2:3
  Сент-Етьєн 2:2 1:1 3:3

Загалом: 12 ігор — 1 виграш, 5 нічиїх, 6 поразок, різниця м'ячів: 9-19

Найбільші перемоги:
Найбільші поразки:

ДосягненняРедагувати

ФК «Шахтар»Редагувати

  • Фіналіст Кубка УРСР серед колективів фізкультури: 1974

ФК «Олександрія»Редагувати

Рекордсмени клубуРедагувати

Гравці з найбільшою кількістю матчів (перед початком сезону 2021/22)
Прізвище (роки виступів) ВЛ+УПЛ 1 Ліга 2 Ліга КУ ЄК Разом
1.Андрій Запорожан (2007—2020) 125 181 0 18 6 330
2. Василь Грицук (2009—2021) 103 124 0 16 6 249
3. Євген Банада (2012—2021) 151 64 0 19 11 245
4. Віталій Первак

(1995—1996, 2001—2003, 2004—2008)

50 105 49 12 0 217
5. Ігор Чередніченко

(2005—2013)

18 157 27 11 0 213
6.Володимир Максімов

(1992—1998, 2004—2005)

0 199 2 10 0 211
7. Юрій Паньків (2009—2012, 2017—2021) 130 61 0 5 10 206
8. Олександр Казанюк

(2005—2012)

14 139 27 11 0 191
9. Юрій Гура

(1993—2001)

0 183 0 7 0 190
10. Сергій Старенький (2000—2018) 84 85 0 10 5 184
Гравці з найбільшою кількістю м'ячів (перед початком сезону 2021—2022 р.р.)
Прізвище (роки виступів) ВЛ+УПЛ 1 Ліга 2 Ліга КУ ЄК Разом
1. Сергій Чуйченко (1993—1996, 2000—2003) 11 85 0 5 0 101
2-3. Володимир Максімов

(1992—1998, 2004—2005)

0 42 0 2 0 44
2-3. Василь Грицук (2009—2021) 16 24 0 3 1 44
4. Сергій Старенький (2010—2018) 13 21 0 1 1 36
5. Олександр Казанюк

(2005—2012)

0 23 7 3 0 33
6. Олександр Гребінюк

(2004—2008)

0 12 19 0 0 31
7. Андрій Запорожан (2007—2020) 14 13 0 1 1 29
8-11. Євген Банада 20 3 0 1 2 26
8-11. Віктор Богатир

(1992—1995)

0 24 0 2 0 26
8-11. Олег Яременко

(1995—2000)

0 26 0 0 0 26
8-11. Вадим Чернишенко (1996—2001, 2004—2007) 0 23 2 1 0 26

СтадіонРедагувати

 
Стадіон «Ніка» ввечері
Докладніше: Ніка (стадіон)

Домашньою ареною ФК «Олександрія» є культурно-спортивний комплекс «Ніка», який був відкритий після реконструкції стадіону «Шахтар» 30 травня 1998 року. На сьогоднішній день цей комплекс вміщує 7000 глядачів. Близько 70 % всіх місць захищені від опадів та снігу. Стадіон розташований в середмісті Олександрії в зеленій частині міста.

УболівальникиРедагувати

Найвідданіші вболівальники «Олександрії» збираються на 10 секторі. Фанатський рух в Олександрії зародився з моменту утворення команди. Однак найбільша популярність спостерігається в останні роки, що пов'язано з успіхами команди. Кількість активних уболівальників становить 100—120 осіб. Переважна більшість уболівальників дотримуються правих політичних поглядів.

Фанати «Олександрії» підтримують дружні стосунки з уболівальниками білоцерківського «Арсеналу».

Основне протистояння на внутрішній арені — з фанатами кропивницької «Зірки» (дербі Кіровоградської області). Також напружені стосунки з вболівальниками «Кривбасу», «Металіста», київського «Арсеналу», запорізького «Металурга», «Оболоні», «Чорноморця», «Геліоса», черкаського «Дніпра» та алчевської «Сталі».

Склад командиРедагувати

Станом на 18 серпня 2022 року відповідно до офіційної заявки на сайті ПЛ
Поз. Нац. Гравець
1 ВР   Валентин Горох
31 ВР   Олег Білик
79 ВР   Георгій Єрмаков
2 ЗХ   Олександр Мельник
4 ЗХ   Владислав Бабогло
11 ЗХ   Денис Мірошніченко
24 ЗХ   Олександр Мартинюк
29 ЗХ   Андрій Цуріков
66 ЗХ   Валерій Бондаренко
6 ПЗ   Кирило Дришлюк
8 ПЗ   Артур Авагімян
9 ПЗ   Владислав Калітвінцев
Поз. Нац. Гравець
10 ПЗ   Максим Третьяков
17 ПЗ   Олег Кожушко
18 ПЗ   Денис Костишин
20 ПЗ   Артем Шулянський
21 ПЗ   Богдан Білошевський
22 ПЗ   Еміль Мустафаєв
27 ПЗ   Олександр Демченко
30 ПЗ   Юрій Копина
37 ПЗ   Сергій Рибалка
7 НП   Сергій Гринь
73 НП   Богдан Кобзар

Юнацький склад (U-19​)Редагувати

Станом на 18 серпня 2022 року відповідно до офіційної заявки на сайті ПЛ
Поз. Нац. Гравець
ВР   Микита Мінчев
ЗХ   Максим Дячук
ЗХ   Павло Західний
ЗХ   Єгор Капустян
ЗХ   Данііл Романенко
ЗХ   Дем'ян Чубатий
ЗХ   Олександр Штифанович
Поз. Нац. Гравець
ПЗ   Ярослав Базаєв
ПЗ   Іван Давиденко
ПЗ   Назар Кайда
ПЗ   Максим Радченко
ПЗ   Микита Ситников
НП   Андрій Андрейчук
НП   Михайло Міщенко

Відомі гравціРедагувати

Цікаві фактиРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Об’єднання професіональних футбольних клубів України «Прем’єр-ліга» (22.05.2019). Колектив УПЛ вітає «Олександрію» з виграшем «бронзи» Чемпіонату УПЛ!. Процитовано 23.05.2019. 
  2. Історія. fco.com.ua. Офіційний сайт ФК «Олександрія». Процитовано 12 січня 2021. 
  3. а б в Ураховуючи технічну перемогу в матчі «Велта» — «Поліграфтехніка» (полтавська команда відмовилася від участі в матчі).

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати