Сент-Етьєн (футбольний клуб)

Сент-Етьє́н (фр. Association sportive de Saint-Étienne Loire) — французький професіональний футбольний клуб з однойменного міста. Клуб заснований 1919 року. Один із найтитулованіших футбольних клубів Франції: десятикратний Чемпіон Франції, шестикратний володар Кубка Франції, п'ятикратний володар Суперкубка Франції, володар Кубка ліги. Фіналіст Кубка європейських чемпіонів 1976 року.

Сент-Етьєн

Повна назва	Association Sportive Saint-Étienne Loire
Прізвисько	Зелені (фр. Les Verts), Святі (фр. Sainté)
Засновано	1919
Населений пункт	Сент-Етьєн,  Франція
Стадіон	«Жоффруа Гішар»
Вміщує	41 965
Президент	Бернар Каяццо Роланд Ромеєр Асоціація ASSE
Головний тренер	Лоран Баттле
Ліга	Ліга 2
2021/22	18
Вебсайт	asse.fr
Домашня Виїзна

Історія

Створення

Клуб було засновано в 1919 році, коли співробітники супермаркету мережі «Groupe Casino» створили футбольну команду під назвою «Amicale des Employés de la Société des Magasins Casino» (ASC). Команда вирішила виступати в формі зеленого кольору - як і в Casino. У 1920 році через заборону Французької футбольної федерації на використання товарних знаків в назві команд, клуб змінив свою назву на «Amical Sporting Club», щоб зберегти абревіатуру ASC, а після злиття з іншим місцевим клубом «Stade Forézien Universitaire», змінив свою назву на «Association sportive Stéphanoise» (ASS). У 1927 році президентом клубу обраний П'єр Гишар - син Жоффруа Гішар, засновника Casino.

У 1930 році ФФФ дозволяє клубам Франції мати професійний статус. У 1933 році «зелені» отримують професійний статус і змінюють назву на - «Association Sportive Saint-Étienne». У тому ж році «Сент-Етьєн» заявляється в новостворену Лігу 2 і зайняв за підсумками сезону 1933-1934 друге місце в Південній групі. Клуб залишався в Лізі 2 ще чотири сезони, перш ніж в сезоні 1938-1939 дебютувати в Лізі 1 під керівництвом шотландського фахівця Вільяма Дакворта на почесному четвертому місці. Однак розвинути успіх не вдалося через початок Другої світової війни.

1950-і роки

«Зелені» здивували багатьох в першому після закінчення війни сезоні 1945-1946, зайнявши друге місце після «Лілля». Але повторити успіх команда не змогла й перед початком сезону 1950-1951 керівництво прийняло рішення розлучитися з австрійським тренером Ігнасіо Таксом, довіривши команду колишньому гравцеві Жану Снелля. Разом з новим тренером в 1955 році «Сент-Етьєн» виграв свій перший трофей - Кубок Шарля Драго (в цьому турнірі брали участь клуби, що вибули з чвертьфіналі Кубка Франції). Домігшись першої перемоги у французькому чемпіонаті в 1957 році, «Сент-Етьєн» завоював право грати в єврокубках.

Золоті часи

З 1967 по 1970-ті роки в Франції не було клубів, які могли створити конкуренцію для «Сент-Етьєна». Клуб переміг у 4-х поспіль чемпіонатах Франції: 1966-1967, 1967-1968, 1968-1969, 1969-1970. До наступного століття цю переможну серію не могла повторити жодна французька команда. Також клуб перемагав далі у сезонах 1973-1974, 1974-1975 і 1975-1976. Також за 1960-1970-і роки клуб завоював свій перший Кубок Франції, а потім повторив це досягнення ще 5 разів. Також за цей період «Сент-Етьєн» став володарем 4-х суперкубків Франції: 1962, 1967, 1968, 1969.

Разом з досвідченими гравцями в команду активно вливалися молоді виконавці. У сезоні 1975-1976 «зелені» дійшли до фіналу Кубка європейських чемпіонів, де програли мюнхенській «Баварії»

Кінець ХХ століття

Покоління Мішеля Платіні допомогло команді завершити 70-і роки на мажорній ноті, але ресурс команди був вичерпаний. Фінансове розслідування показало, що президент клубу Роже Роше мав «чорну касу», де були незрозумілі гроші. Роше потрапив у в'язницю, що негайно позначилося на результатах команди. Клуб балансував між дивізіонами, поки не повернувся в Лігу 1 в 1999 році.

Початок ХХІ століття

Черговий скандал трапився з клубом в 2001 році, коли бразильський нападник Алекс Діас і український голкіпер Максим Левицький були спіймані в зв'язку з фальшивим виготовленням паспортів. Після закінчення нещасливої ​​історії команда просто не змогла залишитися в еліті. У 2004 році «Сент-Етьєн» повернувся до головного чемпіонату, а через чотири роки «зелені» вперше за 27 років взяли участь в єврокубках.

Досягнення

• Кубок Шарля Драго: 1955
• Чемпіон Франції: 1957, 1964, 1967, 1968, 1969, 1970, 1974, 1975, 1976, 1981
• Володар кубка Франції: 1962, 1968, 1970, 1974, 1975, 1977
• Володар Кубка французької ліги: 2013
• Володар Суперкубка Франції: 1957, 1962, 1967, 1968, 1969

Склад

Станом на 9 лютого 2021

№ Поз. Нац. Гравець 1 ВР Стефан Баїч 2 ЗХ Гарольд Мукуді 4 ЗХ Панайотіс Рецос (оренда з «Баєра») 5 ЗХ Тімоте Колодзейчак 6 ЗХ Пап Абу Сіссе (оренда з «Олімпіакоса») 7 ПЗ Ріяд Будебуз 8 ПЗ Махді Камара 9 НП Шарль Абі 10 НП Вагбі Хазрі 11 ЗХ Габріел Сілва 13 ЗХ Мігель Трауко 14 НП Антоні Модест (оренда з «Кельна») 15 ПЗ Білаль Бенкедім 18 НП Арно Норден

№ Поз. Нац. Гравець 19 ПЗ Іван Нею 20 НП Деніс Буанга 21 НП Ромен Амума 22 ПЗ Кевін Монне-Паке 26 ЗХ Матьє Дебюші () 27 ЗХ Іванн Масон 28 ПЗ Зайду Юссуф 30 ВР Жессі Мулен 31 ЗХ Альфа Сіссоко 32 НП Максанс Рівера 33 ПЗ Лука Гурна 34 ПЗ Аймен Муеффек 35 ЗХ Сайду Соу 40 ВР Етьєнн Грін 50 ВР Бубакар Фалл

Посилання

• Офіційний сайт(фр.)
• Профіль клубу на сайті pari-et-gagne.com(фр.)