Відкрити головне меню

Сент-Етьєн (футбольний клуб)

Сент-Етьє́н (фр. Association sportive de Saint-Étienne Loire) — французький професіональний футбольний клуб з однойменного міста. Клуб заснований 1919 року. Один із найтитулованіших футбольних клубів Франції: десятикратний Чемпіон Франції, шестикратний володар Кубка Франції, п'ятикратний володар Суперкубка Франції, володар Кубка ліги. Фіналіст Кубка європейських чемпіонів 1976 року.

Сент-Етьєн
Logo AS Saint-Étienne.svg
Повна назва Association Sportive
Saint-Étienne Loire
Прізвисько Les Verts (зелені)
Засновано 1919
Населений пункт Сент-Етьєн, Франція Франція
Стадіон «Жоффруа Гішар»
Вміщує 42 000[1]
Президент Франція Бернар Каяццо
Франція Роланд Ромеєр
Головний тренер Франція Клод Пюель
Ліга Ліга 1
2018/19 4-те
Домашня
Виїзна


ІсторіяРедагувати

СтворенняРедагувати

Клуб було засновано в 1919 році, коли співробітники супермаркету мережі «Groupe Casino» створили футбольну команду під назвою «Amicale des Employés de la Société des Magasins Casino»(ASC). Команда прийняла рішення виступати в формі зеленого кольору - як і у Casino. У 1920 році через заборону Французької футбольної федерації на використання товарних знаків в назві команд, клуб змінив свою назву на «Amical Sporting Club», щоб зберегти абревіатуру ASC, а після злиття з іншим місцевим клубом «Stade Forézien Universitaire», змінив свою назву на «Association sportive Stéphanoise» (ASS). У 1927 році президентом клубу обраний П'єр Гишар - син Жоффруа Гішар, засновника Casino.

У 1930 році ФФФ дозволяє клубам Франції мати професійний статус. У 1933 році «зелені» отримують професійний статус і змінюють назву на - «Association Sportive Saint-Étienne». У тому ж році «Сент-Етьєн» заявляється в новостворену Лігу 2 і зайняв за підсумками сезону 1933-1934 друге місце в Південній групі. Клуб залишався в Лізі 2 ще чотири сезони, перш ніж в сезоні 1938-1939 дебютувати в Лізі 1 під керівництвом шотландського фахівця Вільяма Дакворта на почесному четвертому місці. Однак розвинути успіх не вдалося через початок Другої світової війни.

1950-і рокиРедагувати

«Зелені» здивували багатьох в першому після закінчення війни сезоні 1945-1946, зайнявши друге місце після «Лілля». Але повторити успіх команда не змогла й перед початком сезону 1950-1951 керівництво прийняло рішення розлучитися з австрійським тренером Ігнасіо Таксом, довіривши команду колишньому гравцеві Жану Снелля. Разом з новим тренером в 1955 році «Сент-Етьєн» виграв свій перший трофей - Кубок Шарля Драго (в цьому турнірі брали участь клуби, що вибули з чвертьфіналі Кубка Франції). Домігшись першої перемоги у французькому чемпіонаті в 1957 році, «Сент-Етьєн» завоював право грати в єврокубках.

Золоті часиРедагувати

З 1967 по 1970-ті роки в Франції не було клубів, які могли створити конкуренцію для «Сент-Етьєна». Клуб переміг у 4-х поспіль чемпіонатах Франції: 1966-1967, 1967-1968, 1968-1969, 1969-1970. До наступного століття цю переможну серію не могла повторити жодна французька команда. Також клуб перемагав далі у сезонах 1973-1974, 1974-1975 і 1975-1976. Також за 1960-1970-і роки клуб завоював свій перший Кубок Франції, а потім повторив це досягнення ще 5 разів. Також за цей період «Сент-Етьєн» став володарем 4-х суперкубків Франції: 1962, 1967, 1968, 1969.

Разом з досвідченими гравцями в команду активно вливалися молоді виконавці. У сезоні 1975-1976 «зелені» дійшли до фіналу Кубка європейських чемпіонів, де програли мюнхенській «Баварії»

Кінець ХХ століттяРедагувати

Покоління Мішеля Платіні допомогло команді завершити 70-і роки на мажорній ноті, але ресурс команди був вичерпаний. Фінансове розслідування показало, що президент клубу Роже Роше мав «чорну касу», де були незрозумілі гроші. Роше потрапив у в'язницю, що негайно позначилося на результатах команди. Клуб балансував між дивізіонами, поки не повернувся в Лігу 1 в 1999 році.

Початок ХХІ століттяРедагувати

Черговий скандал трапився з клубом в 2001 році, коли бразильський нападник Алекс Діас і український голкіпер Максим Левицький були спіймані в зв'язку з фальшивим виготовленням паспортів. Після закінчення нещасливої ​​історії команда просто не змогла залишитися в еліті. У 2004 році «Сент-Етьєн» повернувся до головного чемпіонату, а через чотири роки «зелені» вперше за 27 років взяли участь в єврокубках.

ДосягненняРедагувати

СкладРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Le stade Geoffroy-Guichard(фр.). Архів оригіналу за 13 травень 2016. Процитовано 5 листопад 2015. 
  2. Effectif professionnel (French). asse.fr. Процитовано 25 листопада 2019. 

ПосиланняРедагувати