Відкрити головне меню

Олександр Леонідович Мартюк (нар. 24 липня 1972(19720724), Авдіївка, УРСР) — радянський та український футболіст, захисник та півзахисник. Зараз працює у тренерському штабі «Маріуполя».

Ф
Олександр Мартюк
Особові дані
Повне ім'я Олександр Леонідович
Мартюк
Народження 24 липня 1972(1972-07-24) (47 років)
  Авдіївка, Донецька область, УРСР
Зріст 180 см
Вага 75 кг
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Позиція захисник, півзахисник
Інформація про клуб
Поточний клуб завершив кар'єру
Юнацькі клуби
СРСР «ДЮСШ» Авдіївка
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1989—1991 СРСР «Шахтар» (Донецьк) 2 (0)
1992—1995 Україна «Шахтар» (Донецьк) 38 (1)
1993—1995  Україна Шахтар-2 42 (7)
1994—1995  Україна «Торпедо» (Запоріжжя) 5 (2)
1996—1997 Росія «Металург» (Липецьк) 70 (3)
1998—1999 Росія «Локомотив-НН» 15 (0)
1999 Росія «Торпедо-Вікторія» 25 (0)
2000—2001 Україна «Металург» (Донецьк) 26 (1)
2000  Україна «Машинобудівник» (Дружківка) 2 (0)
2001 Україна «Кривбас» 11 (0)
2002 Росія «СКА-Енергія» (Хабаровськ) 25 (0)
2003 Україна «Металург» (Донецьк) 0 (0)
2003  Україна «Металург-2» (Донецьк) 16 (3)
2004 Україна «Сталь» (Дніпродз.) 25 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Зміст

Кар'єра гравцяРедагувати

До розпаду СРСРРедагувати

Олександр Мартюк народився 24 липня 1972 року у місті Авдіївка Донецької області. Футболом почав займатися у рідному місті, у місцевій ДЮСШ. Пізніше потрапив до академії донецького «Шахтаря». У футболці донецького «Шахтаря» дебютував 21 березня 1989 року у нічийному (1:1) виїзному матчі 3-го туру групи В Кубку Федерації Футболу СРСР проти київського «Динамо». Олександр вийшов на поле у стартовому складі та відіграв увесь поєдинок[1]. Це була єдина офіційна гра для Мартюка у сезоні 1989 року. Наступного сезону він також зіграв лише 1 матч, і також у Кубку Федерації Футболу СРСР. Сталося це 16 червня 1990 року у програному (0:1) виїзному поєдинку першої групи проти дніпропетровського «Дніпра». Олександр вийшов на поле на 75-ій хвилині, замінивши Сергія Щербакова[2]. Проте Мартюку пощастило дебютувати й у Вищій лізі чемпіонату СРСР. Цей дебют відбувся 27 червня 1991 року у переможному (4:3) виїзному поєдинку 16-го туру проти московського ЦСКА. Олександр вийшов на поле лише на 89-ій хвилині, замінивши Сергія Ателькіна[3]. 1 липня 1991 року зіграв другий і останній матч у чемпіонаті СРСР, це був домашній переможний (2:0) поєдинок 17-го туру проти владикавказького «Спартака». Олександр вийшов на поле на 84-ій хвилині, замінивши Ігоря Столовицького[4]. Ще 2 поєдинки, 22 та 26 листопада 1991 року, провів у футболці гірників у кубку СРСР проти одеського «Чорноморця»[5][6]. Крім цього, у 1990 році на правах оренди виступав у аматорському клубі «Бажановець» (Макіївка). У складі макіївського клубу зіграв 7 матчів та відзначився 3-ма голами. У 1991 році, також на правах оренди, виступав у маріупольському «Новаторі», у футболці якого зіграв 5 матчів.

Після розпаду СРСРРедагувати

«Шахтар» та дубль гірниківРедагувати

Після розпаду СРСР продовжив виступати у донецькому «Шахтарі». Донецький клуб розпочав свої виступи одразу у Вищій лізі чемпіонату України. 1 березня 1992 року дебютував у переможному (2:1) виїзному поєдинку 1/8 фіналу кубку України проти львівських «Карпат». Олександр вийшов на поле у стартовому складі та відіграв увесь поєдинок[7]. У чемпіонаті України Мартюк дебютував 7 березня 1992 року у нічийному (1:1) виїзному поєдинку 1-го туру 1-ої підгрупи вищої ліги чемпіонату України проти запорізького «Металурга». Олександр вийшов на поле у стартовому складі та відіграв увесь поєдинок[8]. Дебютним голом у футболці гірників відзначився 11 квітня 1992 року у переможному (6:0) домашньому поєдинку 1/4 фіналу кубку України проти дніпропетровського «Дніпра». Мартюк вийшов на поле у стартовому складі та відіграв увесь поєдинок, а на 65-ій хвилині відзначився голом[9]. Будучи на контракті у донецькому «Шахтарі» втратив місце в основній обоймі команди, тому починаючи з сезону 1993/94 років відправлявся по орендах до фарм-клубу гірників, «Шахтар-2». У 1994 році повернувся до головної команди «Шахтаря», але вже у листопаді того ж року до завершення сезону перейшов на правах оренди до складу запорізького «Торпедо» (Запоріжжя). У футболці запорізького клубу дебютував 18 листопада 1994 року у нічийному (0:0) поєдинку 17-го туру вищої ліги чемпіонату України проти луганської «Зорі-МАЛС». Мартюк вийшов на поле ц стартовому складі та відіграв увесь поєдинок[10]. Дебютним голом у футболці «Торпедо» відзначився 5 березня 1995 року на 81-ій хвилині переможного (4:0) домашнього поєдинку 18-го туру вищої ліги чемпіонату України проти луганської «Зорі-МАЛС». Олександр вийшов на поле на 62-ій хвилині, замінивши Петра Гуральського[11]. До завершення оренди у футболці запорізького клубу зіграв 5 матчів та відзначився 2-ма голами.

1995 року повернувся до склад донецької команди, проте у новому сезоні відіграв лише 2 поєдинки, переважно виступаючи за «Шахтар-2». Протягом свого перебування у складі «Шахтаря» у вищій лізі чемпіонату України зіграв 38 матчів та відзначився 1 голом, ще 9 матчів (1 гол) провів у кубок України, також зіграв 1 поєдинок за «Шахтар» у єврокубках. У футболці «Шахтаря-2» у другій лізі чемпіонату України провів 42 матчі та відзначився 7-ма голами, ще 4 поєдинки зіграв у складі другої команди гірників у кубку України.

Вояж до РосіїРедагувати

На початку 1996 року виїхав до Росії, де підписав контракт з липецьким «Металургом» з другого дивізіону російського чемпіонату. У складі липецького клубу дебютував 21 квітня 1996 року у програному (0:3) виїзному поєдинку 1/256 фіналу кубку Росії проти белгородського Салют-ЮКОС. Олександр вийшов на поле у стартовому складі та відіграв увесь поєдинок[12]. У сезоні 1996/97 років це був єдиний матч, який Олександр Мартюк зіграв у російському клубі. 12 травня у програному (2:3) виїзному поєдинку 10-го туру першої ліги чемпіонату Росії проти «Торпедо» (Волжський) зіграв перший матч у сезоні 1997 року. Мартюк вийшов на поле у стартовому складі та відіграв увесь поєдинок, а на 63-ій хвилині отримав жовту картку[13]. Загалом у футболці «Металурга» у російському чемпіонаті зіграв 70 матчів та відзначився 3-ма голами, ще 5 поєдинків у футболці липецької команди зіграв у кубку Росії.

У 1998 році перейшов до іншого російського клубу, «Локомотив-НН». 27 липня 1998 року дебютував у футболці «Локомотива» у переможному (2:0) домашньому поєдинку 23-го туру першого дивізіону проти «Газовика-Газпрома». Мартюк вийшов на поле на 90-ій хвилині, замінивши Владислава Зубкова[14]. Протягом сезону у російському чемпіонаті зіграв 15 матчів. Сезон 1999 року також розпочав у «Локомотиві», команда вийшла до російської Прем'єр-ліги. Проте своє місце у команді він втратив, і зігравши 2 поєдинку за команду з Нижнього Новгорода залишив клуб.

У 1999 році перейшов до складу першолігового російського клубу «Торпедо-Вікторія». За «Торпедо-Вікторію» дебютував 2 липня 1999 року у програному (1:4) виїзному поєдинку першої ліги чемпіонату Росії проти тульського «Арсеналу». Олександр вийшов на поле у стартовому складі та відіграв увесь поєдинок, а на 66-ій хвилині отримав жовту картку[15]. У складі клубу з Нижнього Новгороду у першому дивізіоні російського чемпіонату зіграв 25 матчів.

Повернення в УкраїнуРедагувати

На початку 2000 року повернувся до Донецька, де підписав контракт з місцевим «Металургом». У футболці донецького клубу дебютував 11 березня 2000 року у переможному (2:1) виїзному поєдинку 1/16 фіналу кубку України проти ужгородського «Закарпаття». Мартюк вийшов на поле у стартовому складі та відіграв увесь поєдинок[16]. А в національному чемпіонаті за «Металірг» дебютував у програному (0:2) виїзному поєдинку 16-го туру вищої ліги чемпіонату України проти донецького «Шахтаря». Олександр вийшов на поле у стартовому складі та відіграв увесь поєдинок. Вийшовши на заміну в ще одному поєдинку чемпіонату України, у травні 2002 року виступав на правах оренди у друголіговому клубі «Машинобудівник» (Дружківка), у складі якого дебютував 12 травня 2000 року у 20-му турі групи В другої ліги чемпіонату України проти кременчузького «Адомса». Мартюк вийшов на поле у стартовому складі та відіграв увесь поєдинок[17]. Загалом у футболці дружківського клубу зіграв 2 матчі. Після цього повернувся до донецького «Металурга». 21 жовтня 2000 року на 12-ій хвилині переможного (3:2) виїзного поєдинка 12-го туру вищої ліги чемпіонату України проти тернопільської «Ниви» відзначився першим та останнім голом у футболці «Металурга». Олександр вийшов на поле у стартовому складі та відіграв увесь поєдинок[18]. Протягом свого перебування у донецькому клубі у вищій лізі зіграв 26 матчів та відзначився 1 голом, ще 4 поєдинки у футболці донецьких металургів провів у кубку України.

У 2001 році перейшов до криворізького «Кривбаса». 7 липня того ж року дебютував у футболці криворзького клубу у нічийному (1:1) матчі 1-го туру вищої ліги чемпонату України проти заорізького «Металурга». Мартюк вийшов на поле у стартовому склад та відіграв увесь поєдинок[19]. У футболці криворізького клубу у чемпонаті України зіграв 17 матчів, ще 4 поєдинки за криворізьку команду провів у кубку України.

Новий вояж до Росії та завершення кар'єри гравцяРедагувати

У 2002 році Олександр залишив Кривий Ріг та виїхав до Росії. Там він підписав контракт з клубом «СКА-Енергія» (Хабаровськ), який на той ас виступав у першій лізі російського чемпіонату. 28 березня 2002 року дебютував за хабаровський клуб у програному (0:1) виїзному поєдинку 1-го туру першого дивізіону чемпіонату Росії проти ФК «Хімки». Олександр вийшов на поле на 45-ій хвилині, замінивши Миколу Лапу[20]. У російському клубі був гравцем основної обойми, у першому дивізіоні російського чемпіонату зіграв 25 матчів, ще 2 поєдинки зіграв за хабаровську команду у кубку Росії.

У 2003 року знову повертається до Донецька та підписує контракт з «Металургом», проте цього разу за головну команду металургів не зіграв жодного поєдинку. Натомість захищав кольори їх друголігового фарм-клубу, «Металурга-2» (Донецьк). У складі останнього дебютував 22 червня 2003 року у переможному (4:1) виїзному поєдинку 30-го туру групи В другої ліги чемпіонату України проти ровеньківського «Авангарда». У тому поєдинку Мартюк вийшов на поле на 73-ій хвилині, замінивши Романа Спірка[21]. Дебютним голом за другу команду металургів відзначився 21 вересня 2003 року на 32-ій хвилині переможного (1:0) виїзного поєдинку групи В другої ліги чемпіонату України проти димитрівського Уголька. Олександр вийшов на поле у стартовому складі та відіграв увесь поєдинок[22]. Загалом у складі «Металурга-2» у другіл лізі чемпіонату України зіграв 16 матчів та відзначився 3-ма голами.

У 2004 році підсилив дніпродзержинську «Сталь» (Дніпродз.). 28 березня того ж року у переможному (1:0) домашньому поєдинку 16-го туру групи В другої ліги чемпіонату України проти «Металурга-2» (Запоріжжя) дебютував у своєму новому клубі. Мартюк вийшов у стартовому складі та відіграв увесь поєдинок[23]. Протягом 2004 року зіграв у чемпіонаті України 25 поєдинків, ще 2 матчі (1 гол) за сталеварів зіграв у кубку України.

Кар'єра тренераРедагувати

Будучи ще гравцем у клубах «Металург-2» (Донецьк) та «Сталь» (Дніпродзержинськ) був водночас помічником головного тренера, Олександра Севідова. У 2005 році разом з Севідовим перейшов у «Металург» (Донецьк)[24]. Згодом працював тренером в українських клубах «Геліос» (2006—2007), «Кримтеплиця» (2009—2011), «Говерла» (2011—2013), «Карпати» (2013—2014), «Металіст» (2015—2016), «Іллічівець» (2016— ), а також у молдавському «Зімбру» (2007—2008).

ДосягненняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. «Динамо» (Київ) - «Шахтар» (Донецьк)
  2. «Дніпро» (Дніпропетровськ) - «Шахтар» (Донецьк)
  3. ЦСКА (Москва) - «Шахтар» (Донецьк)
  4. «Шахтар» (Донецьк) - «Спартак» (Владикавказ
  5. «Чорноморець» (Одеса) - «Шахтар» (Донецьк)
  6. «Шахтар» (Донецьк) - «Чорноморець» (Одеса)
  7. «Карпати» (Львів) - «Шахтар» (Донецьк)
  8. «Металург» (Запоріжжя) - «Шахтар» (Донецьк)
  9. «Шахтар» (Донецьк) - «Дніпро» (Дніпропетровськ)
  10. «Зоря-МАЛС» (Луганськ) - «Торпедо» (Запоріжжя)
  11. «Торпедо» (Запоріжжя) - «Зоря-МАЛС» (Луганськ)
  12. «Салют-ЮКОС» (Белгород) - «Металург» (Липецьк)
  13. «Торпедо» (Волжський) - «Металург» (Липецьк)
  14. «Локомотив» (Нижній Новгород) - «Газовик-Газпром» (Іжевськ)
  15. «Арсенал» (Тула) - «Торпедо-Вікторія» (Нижній Новгород)
  16. Закарпаття (Ужгород) - «Металург» (Донецьк)
  17. «Машинобудівник» (Дружківка) - АДОМС (Кременчук)
  18. «Нива» (Тернопіль) - «Металург» (Донецьк)
  19. «Кривбас» (Кривий Ріг) - «Металург» (Запоріжжя)
  20. «Хімки» (Хімки) - «СКА-Енергія» (Хабаровськ)
  21. «Авангард» (Ровеньки) - «Металург-2» (Донецьк)
  22. «Угольок» (Димитров) - «Металург-2» (Донецьк)
  23. «Сталь» (Дніпродзержинськ) - «Металург-2» (Запоріжжя)
  24. Олександр Мартюк: «У "Металурзі" все змінюється в кращу сторону» | ФК "Металург" (Донецьк)[недоступне посилання з липень 2019]

ДжерелаРедагувати