Торпедо (Запоріжжя)

«Торпедо» — український футбольний клуб з міста Запоріжжя. Клуб заснований 1982 року. У 19921998 роках виступав у вищій лізі, найкращий результат — 4-те місце в групі А в Чемпіонаті 1992 року. У 1999 році команда була розформована, у червні 2001 відроджена і заявлена у другу лігу.

«Торпедо» Запоріжжя
FC Torpedo Zaporizhya.gif
Повна назва футбольний клуб
«Торпедо» (Запоріжжя)
Прізвисько автозаводці
Засновано 1982, 2000
Розформовано 1999, 2002
Населений пункт Запоріжжя, Україна
Стадіон ЗАТ «ЗАЗ»
Вміщує 12 000
Ліга Друга ліга, Група Б
2002/03 16
Домашня
Виїзна
Попередня емблема клубу

У 2002 році клуб остаточно припинив існування через фінансову кризу (відмова нового керівництва АвтоЗАЗу фінансувати клуб)[1].

У сезоні 2002/03 під назвою «Торпедо» (Запоріжжя) у другій лізі виступала команда студентів ЗІДМУ. За результатами сезону 2002/03 команда позбулася професійного статусу, тому що зайняла останнє місце в другій лізі.

Хронологія назвРедагувати

  • «Металіст» (1923—1934)
  • «Сільмаш» (1934—1939)
  • «Машинобудівник» (1939—1961)
  • «Трактор» (1961—1971)
  • «Комунар» (1971—1982)
  • «Торпедо» (1982—2002)

ІсторіяРедагувати

ВитокиРедагувати

Одним з перших футбольних полів в Олександрівську початку XX століття був майданчик у Південному саду (нині — територія біля залізничного вокзалу Запоріжжя I). Місцем проведення футбольних баталій був і манеж Бормана-Шведе (пізніше ковальський цех «АвтоЗАЗ»). Тоді ж на заводах виник так званий «підприємницький» спорт, суть якого полягала в організації власниками спортивних клубів. Я. Копп заохочував розвиток спорту на підприємстві, в тому числі й футболу, хоча гроші на інвентар не відпускав, і справжні м'ячі, бутси і форму ентузіасти купували на спільно зібрані гроші[2].

У післяреволюційні роки футбольні команди створювалися при клубах. У 19231925 роках однією з найсильніших у Запоріжжі була команда, організована при клубі «Металіст» (нині — ДК «АвтоЗАЗ»). Вона була фіналістом II Спартакіади Запоріжжя, де в принциповій суперечці з рахунком 2:3 поступилася футболістам клубу імені Дробязко (згодом — «Локомотив»). Гравці «Металіста» залучалися до збірної міста, яка вже тоді вважалася однією з найкращих у Придніпров'ї. У 1926 році «Металіст» і команда клубу імені Дробязко знову зустрілися в фіналі міської Спартакіади. Гра, незважаючи на додатковий час, завершилася внічию — 1:1. У повторному матчі успіх був на боці залізничників (3:1). Влітку 1927 року після реконструкції відкрився стадіон «Металіст». Наявність відмінної на ті часи спортивної бази дозволила заводчанам виступити в осінній першості міста двома командами. Одна з них — «Металіст-II» — стала чемпіоном[2].

У 1930-х роках команда заводу «Комунар» продовжувала бути однією з найсильніших в місті. Виступаючи під назвою «Сільмаш», в 1938 році вона взяла участь у розіграші Кубка УРСР, однак лише на зональному рівні (XVII зона, Дніпропетровськ (4 зона УРСР)). Проте футболісти «Комунара» були включені в число учасників першості Дніпропетровської області, до складу якої тоді входило Запоріжжя[2].

У повоєнні роки на обласній футбольній арені з'являється «Трактор», а потім — «Комунар», в рядах якого наприкінці 1960-х років грали такі відомі футболісти, як Анатолій Семикопенко, Юрій Пономарьов, Віктор Щеголіхін, Віталій Коваленко, Віктор Самойлов. Найбільшого успіху цей колектив домігся в 1974 році, завоювавши звання чемпіона області. У наступному сезоні автозаводці дебютували в першості республіки, але тоді їм явно не вистачало досвіду виступів на такому рівні.

«Торпедо»Редагувати

Власне, команда «Торпедо» з'явилася в 1982 році. Її творцями були директор автозаводу Степан Кравчун і тренер Анатолій Колесников[3][4].

Спочатку команда заявилася на першість міста, а потім й області. Вже у 1983 році «Торпедо» боролося за вихід до другої ліги чемпіонату СРСР. На місцевому рівні торпедівці завоювали кубок області. Склад тієї команди був такий: Рудика, Чеботаєв, Симонець, В.Бондаренко, Ходус, Єфименко, Кузьменко, Негірьов, Долинін (Лавриненко, 46), Устинов, Степаненко. Тренував команду Олександр Гуржеєв. У фінальній кульці, яка проходила в Ірпіні, запорожці набрали однакову кількість з місцевим «[Рось (футбольний клуб)|Динамо]]», тому проводився додатковий поєдинок в якому з рахунком 4:2 виграли динамівці[3].

Вийшли в другу лігу торпедівці в 1984 році, при цьому в складі було більше половини гравців запорізького «Металурга»[5]. У першому сезоні запорожці зайняли 24-те місце серед 28 команд української зони. Наступного року «Торпедо» опинилося вище, завоювавши дев'яте місце[3].

У 1990 році «Торпедо» стало де-факто чемпіоном УРСР («друга нижча», фактично четверта по ранжиру ліга). Той чемпіонат «Торпедо» розпочало 8 квітня домашньою перемогою над охтирським «Нафтовиком», а завершило 4 листопада в Харкові нульовою нічиєю з місцевим «Маяком». Ця нічия дозволила запорожцям випередити миколаївський «Суднобудівник» і рівненський «Авангард» (54 очка проти 53 у жителів півдня і сіверян). У «Торпедо» плеймейкером був Роман Бондаренко, який в 36-ти поєдинках забив 19 голів. Також в команді грали — Ігор Черкун, Юрій Маркін, Олексій Антюхін, Андрій Максименко, Володимир Марчук, Микола Федоренко, Ігор Якубовський, Сергій Перепаденко. Тренував команду Євген Лемешко.

Повернувшись в класичну другу лігу, «Торпедо» в останньому союзному сезоні зайняло 7-ме місце серед 22 команд західної зони, відставши від першої п'ятірки всього на три очки. П'яте місце серед одинадцяти українських команд дозволило б автозаводцям потрапити при формуванні дивізіонів чемпіонату вже незалежної України не до першої, як «Галичина» і «Ворскла», а до вищої ліги.

Перше офіційне дербі двох запорізьких команд в чемпіонатах України відбувся 10 березня на ЦС «Металург». Перемогу в тому матчі несподівано здобули колишні друголігові торпедівці. Єдиним голом на 48-й хвилині відзначився Волков. Тимчасово в Запоріжжі встановився короткий період домінування «Торпедо», коли і команда займала вищі місця, і глядачів приходило на стадіон, більше, ніж на головну спортивну арену міста. «Торпедо» в той час залишалося заводською командою, тоді як «Металург »вже давно перестав асоціюватися з підприємством, яке дало йому життя[3].

У 1994 і 1995 роках команда з тренером Надєїним команда посідала сьоме місце. У 1996-му році почався занепад команди, пов'язаний зі зміною власників автозаводу і відходом директора заводу Степана Кравчуна. Сезон 1996/97 розпочинав ще Надєїн, а закінчував Віктор Матвієнко. Навесні 1997-го сталися й найрозгромніша поразка в історії чемпіонатів України (1:9 від «Шахтаря»), і найбільша поразка у запорізькому дербі[6].

У 1998-му «Торпедо» зайняло останнє місце вигравши лише двічі і набравши 13 очок (у «Чорноморця<», який став 15-м було, 32). На зміну Матвієнку прийшов Леонід Колтун. «Торпедо» взагалі могло не вийти на старт того чемпіонату — автозаводці внесли необхідну суму не в останній момент, а після нього, отримавши відстрочку[6].

У першій лізі все починалося оптимістично. Команда посилилася Євгеном Соніним, Павлом Іричуком, із «Прикарпаття» прийшов Степан Матвіїв, з «Кривбасу» — Андрій Юдін і Владислав Носенко. Незважаючи на хорошу гру команди, завод остаточно вирішив її позбутися, і «Торпедо», яке мало прекрасні шанси повернутися до вищої ліги, чемпіонат фактично догравали. Поїхав до Дніпропетровська Колтун, захопивши з собою декілька основних футболістів, команду прийняв Євген Яровенко. Однак навіть в такому, фактично тренувальному режимі, запорожці зайняли необхідне для виходу у вищу лігу третє місце[6].

На матч останнього туру, у Львові проти однойменної команди, у футболках «Торпедо» вийшли лише молоді футболісти, з яких чи не найвідомішим став Віталій Прокопченко. Останнім тренером був Роман Бондаренко. У 1999 році «Торпедо» через фінансові труднощі відмовилося від місця у вищій лізі і місце було розіграно в додатковому матчі між «Дніпром» (Черкаси) та «Прикарпаттям» (Івано-Франківськ). 29 червня 1999 року запорізьке «Торпедо» припинило своє існування[6].

Пізніше, під цією назвою грала команда у другій лізі, але до автозаводського клубу вона вже не мала ніякого відношення.

ДосягненняРедагувати

СРСРРедагувати

УкраїнаРедагувати

Статистика виступівРедагувати

СРСРРедагувати

Сезон Див. Міс. Іг. В Н П ЗМ ПМ О Національний кубок Європа Примітки
1985 3-й 24 40 10 14 16 39 44 34 VI Зона
Група 2 (12-те місце)
1986 3-й 9 40 17 7 16 49 47 41 VI зона
Група 2 (6-те місце)
1987 3-й 20 52 12 16 24 54 81 40 VI зона
1988 3-й 24 50 13 12 25 55 71 38 VI Зона
1989 3-й 13 52 19 12 21 51 62 50 Вилетів[7]
VI зона
1990 4-й 1 36 23 8 5 53 25 54 Вийшов у
I зону
1991 3-й 7 42 18 10 14 63 50 46 Західна зона

УкраїнаРедагувати

Сезон Див. Міс. Іг. В Н П ЗМ ПМ О Національний кубок Європа Примітки
1992 1-й 4 18 6 7 5 21 26 19 1/2 Група A
1992–93 1-й 13 30 9 7 14 32 40 25 1/2
1993–94 1-й 13 34 9 10 15 27 39 28 1/4
1994–95 1-й 7 34 15 3 16 49 49 48 1/8
1995–96 1-й 7 34 15 3 16 40 46 48 1/8
1996–97 1-й 14 30 8 5 17 25 56 29 1/8
1997–98 1-й 16 30 2 7 21 20 69 13 1/8 Вибування
1998–99 2-й 3 38 24 5 9 55 29 77 1/32 Банкрутство
1999-00 2-й 18 34 5 1 28 21 32 16 1/16[8] Відновлений після банкрутства
Вилетів та розформувався
2001–02 3-й 15 34 7 10 17 22 57 31 1/16*[9] Відновлений вдруге
2002–03 3-й 16 30 4 7 19 19 52 19 1/32 Вибування

СтадіонРедагувати

Домашньою ареною клубу був Стадіон ЗАЗ (стадіон автозаводу «Комунар»). Також команда грала на наступних стадіонах[10]:

ТренериРедагувати

Рік Начальник команди Головний тренер Тренер
1982—1983 А. П. Гуржеєв
1985—1987 А. П. Колесніков Г. С. Вуль[10] А. П. Гуржеєв
1987—1988 А. П. Колесніков А. П. Гуржеєв[10] В. О. Ходус, В. М. Атаманюк
1989 (до червня) А. П. Колесніков Й. Й. Беца[10] В. М. Атаманюк
1989 (з червня) А. П. Колесніков Є. П. Лемешко[10]
1990 А. П. Колесніков Є. П. Лемешко В. О. Ходус, В. М. Атаманюк
1991—1992 А. П. Колесніков Є. П. Лемешко В. М. Атаманюк
1992—1993 А. П. Колесніков
О. В. Бабаурін (президент)[2]
Є. П. Лемешко В. М. Атаманюк, І. Д. Балан
1993 В. А. Матчвієнко
1994-1997 І. О. Надєїн
1997 О. В. Чередник
1997-1998 В. А. Матчвієнко
1997—1998 Л. Я. Колтун (з травня)
1998—1999 Л. Я. Колтун (по грудень)
2001—2002 В. Ф. Іщенко
(віце-президент)
І. О. Надєїн І. Гімро
2002—2003 Ю. Д. Розенко

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Гелемей Іван (19.11 2002). Спорт-бліц. Поступ. Архів оригіналу за 2013-02-02. 
  2. а б в г Копелиович, 1993.
  3. а б в г Володимир Миленко. Ти будеш чемпіоном ще не раз. Архів оригіналу за 2012-06-05. 
  4. Помер Анатолій Колесников. prosport.zp.ua. 28.02.2011. Архів оригіналу за 2012-02-26. 
  5. Таловий В. Перші радощі і прикрощі. "Прапор перемоги" ("Ворошиловград"). Архів оригіналу за 2013-02-02. 
  6. а б в г Володимир Миленко. "Тобі сімнадцять, тобі знову сімнадцять років ...". Архів оригіналу за 2012-06-26. 
  7. Новий дивізіон було створено з наступного сезону.
  8. Команда не з'явилася на поєдинок з «Динамо» (Київ).
  9. Кубок Другої ліги
  10. а б в г д Горячкін, 1990.

ЛітератураРедагувати

  • Копелиович А. Футбольний клуб «Торпедо». Футбол 92/93. довідник вболівальника. — Запоріжжя, 1993. — 60 с.
  • Горячкін А. М. «Торпедо» (Запоріжжя). 1985—1989 рр. — Житомир : Типография УВД, 990. — 12 с.

ПосиланняРедагувати