Відкрити головне меню

Євген Вікторович Яровенко (нар. 17 серпня 1962, Каратау, Джамбульська область, Казахська РСР) — радянський казахський, український футболіст, українець за національністю, захисник. Заслужений майстер спорту СРСР (1989). Олімпійський чемпіон 1988 року. Український тренер.

Ф
Євген Яровенко
Особові дані
Повне ім'я Євген Вікторович Яровенко
Народження 17 серпня 1962(1962-08-17) (57 років)
  м. Каратау, Джамбульська область,
Казахська РСР, СРСР СРСР, тепер Казахстан Казахстан
Зріст 184 см
Вага 77 кг
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Позиція захисник
Юнацькі клуби
1979—1980 СРСР Фосфорит (Каратау)
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1981—1983 СРСР «Хімік» (Джамбул) 90 (5)
1984—1988 СРСР «Кайрат» (Алма-Ата) 129 (11)
1989—1991 СРСР «Дніпро» Д 44 (3)
1991 СРСР «Ротор» (Волгоград) 13 (1)
1992 Україна «Ворскла» (Полтава) 0 (0)
1992 Україна «Нива» (Тернопіль) 2 (0)
1992 Фінляндія «Конту» (Гельсінкі) 22 (1)
1993 Україна «Дніпро» Д 3 (0)
1993—1994 Туреччина «Сариєр» (Стамбул) 34 (0)
1995 Росія «Торпедо» (Волзький) 9 (0)
1995 Україна «Кривбас» (Кривий Ріг) 7 (1)
1995—1996 Україна «Металург» (Запоріжжя) 16 (0)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1987—1988 СРСР СРСР (ол.) 9 (0)
1987 СРСР СРСР 2 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2003—2005 Україна «Шахтар-3»
2006—2008 Казахстан «Єсил-Богатир»
2007 Казахстан Казахстан (U-21)
2011—2013 Україна «Нафтовик-Укрнафта»
2014—2015 Казахстан «Тараз»
Звання, нагороди
Нагороди
Заслужений майстер спорту СРСР

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Зміст

БіографіяРедагувати

В дитинстві отримав важку травму правої ноги, через яку довго лікувався. 1979 року був запрошений в казахську команду «Фосфорит», де став грати лівим півзахисником. 1980 року був запрошений на перегляд в джамбульський «Хімік», але команді не підійшов. Відігравши в Каратау ще рік, 1981 року перейшов в «Хімік», де провів 3 сезони в нижчих лігах.

У 1983 році перейшов в алма-атинський «Кайрат». Дебютував у матчі проти київського «Динамо». 1986 року став капітаном команди. У сезоні-87 «Кайрат» посів сьоме місце в чемпіонаті СРСР, а Яровенко в списках «33-х найкращих» був поставлений на 1-е місце. Валерій Лобановський запропонував перейти в київське «Динамо». Поміркувавши, Яровенко відмовив тренеру.

1989 року перейшов у дніпропетровський «Дніпро», в складі якого 1989 року здобув Кубок СРСР і срібні медалі чемпіонату.

У другому колі чемпіонату-1991 перейшов в волгоградський «Ротор» до Леоніда Колтуна. Разом з клубом зайняв 1-е місце в 1-й лізі. У 1992 прийняв запрошення фінського «Конту». Був гравцем основи. Однак, оскільки команда не змогла піднятися лігою вище, через рік залишив команду.

1993 року провів кілька ігор за «Дніпро», але незабаром за рекомендацією Івана Вишневського виїхав до Туреччини і уклав дворічний контракт з «Сариєрспором». 1994 року отримав важку травму, повернувся на лікуватися в Україну.

Пізніше грав за «Кривбас». Кар'єру гравця закінчив 1996 року в клубі запорізькому «Металурзі».

КлубиРедагувати

У збірнійРедагувати

В олімпійській збірній СРСР був на провідних ролях — зіграв у всіх відбіркових матчах до Олімпіади-88. У фінальній стадії турніру виходив по черзі з Олексієм Чередником. Грав у фінальному матчі проти збірної Бразилії, опікувався Ромаріу. За основну збірну провів 2 матчі. Потрапити на Євро-88 перешкодила травма — в травні 1988 року був вирізаний апендицит.

Тренерська роботаРедагувати

1996 року Олександр Лисенко запросив Яровенка до тренерського штабу «Кривбаса». Після приходу в клуб Олег Таран пропрацював ще півсезону і переїхав другим тренером в запорізьке «Торпедо». В кінці сезону 1998/99 працював головним тренером команди. «Торпедо» зайняло перше місце і наступного сезон мало грати у вищій лізі, але команда незабаром розвалилася. З 1999 року почав працювати в «Дніпрі» помічником Леоніда Колтуна, потім — Миколи Федоренка. З 2002 року — тренер в «Шахтар-2» та «Шахтар-3». Пішов з донецького клубу за власним бажанням 2005 року, через відсутність подальших перспектив роботи в клубі. З 2006 року — головний тренер казахського клубу «Єсіль-Богатир». У 2007 році недовгий час був головним тренером молодіжної збірної Казахстану.

З 30 листопада 2011 по 27 листопада 2013 року — тренер команди «Нафтовик» (Охтирка)[1].

Сім'яРедагувати

Син Олександр (19.12.1987, професійний футболіст, гравець «Нафтовик-Укрнафта»)

ДосягненняРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати