Кравчун Степан Іванович

генеральний директор Запорізького автомобілебудівного заводу у 1983-1996

Степан Іванович Кравчун (9 квітня 1936, с. Тарасівка — 25 листопада 2019) — генеральний директор Запорізького автомобільного заводу в 1983—1996, брав участь у налагодженні серійного випуску автомобіля «Таврія». Почесний громадянин Запоріжжя. Один з творців футбольного клубу «Торпедо» (Запоріжжя). Кандидат технічних наук.

Кравчун Степан Іванович
Stepan Kravchun.jpg
Народився 9 квітня 1936(1936-04-09)[1]
Тарасівка, Пологівський район, Дніпропетровська область, Українська СРР, СРСР[1]
Помер 25 листопада 2019(2019-11-25)[2] (83 роки)
Країна Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Alma mater Національний університет «Запорізька політехніка» (1965)[1]
Науковий ступінь кандидат технічних наук[3]
Посада генеральний директор[d]
Нагороди

БіографіяРедагувати

Народився 9 квітня 1936 року в селі Тарасівка (нині Пологівського району) в селянській родині. Закінчив агротехнікум в Оріхові, в 1965 році — Запорізький машинобудівний інститут за спеціальністю інженер-механік з обробки металів тиском. Основна трудова біографія С. І. Кравчуна пов'язана із Запорізьким автомобілебудівним заводом («Комунар», «АвтоЗАЗ»). Тут з 1959 року С. І. Кравчун працював на таких посадах: учень слюсаря, слюсар, нормувальник, майстер, начальник групи інструментального господарства, заступник начальника цеху, начальник цеху, заступник начальника корпусу, начальник корпусу, головний технолог, головний інженер. У 1983—1996 — генеральний директор виробничого об'єднання «ЗАЗ» (з 1994 — ВАТ «АвтоЗАЗ»). Брав участь у налагодженні серійного випуску автомобілів «Запорожець», «Таврія» та «Славута». Входив до Національної ради соціального партнерства, до Ради промисловців і підприємців при Президенті України.

Зробив великий внесок у розвиток підприємства, благоустрій міста. За час керівництва підприємством С. І. Кравчуном у Комунарському районі Запоріжжя було зведено понад 50 тис. м² житла, лікарня на 300 ліжок, санаторій, палац спорту. Автор і співавтор кількох винаходів. З 1997 року — генеральний директор ТОВ «Прогрес». У 2002 був кандидатом у народні депутати України від виборчого округу № 84. При явці в 74 % набрав 16 % голосів, ставши другим з семи кандидатів. На виборах 2012 року був довіреною особою кандидата Олексія Бабуріна.

Помер 25 листопада 2019 року.

РодинаРедагувати

Дружина Аеліта Іванівна — технік-плановик, син Олексій, дочки Наталія і Тетяна.

НагородиРедагувати

  • Два ордени Трудового Червоного Прапора
  • Орден Жовтневої Революції
  • Почесна відзнака Президента України (1993)
  • Почесний громадянин Запоріжжя (2005)

ПриміткиРедагувати