Генк (футбольний клуб)

«Генк» (нід. K.R.C. Genk) — бельгійський футбольний клуб із міста Генка, заснований 1988 року, коли місцевий клуб «Вінтерслаг», заснований 1923 року, було об'єднано із іншим генкським клубом «Тор Ватерсхей». Виступає у лізі Жупіле. Домашнім стадіоном клубу є «Люмінус Арена», що вміщає більше 23 тисяч глядачів.

«Генк»
KRC Genk Logo 2016.svg
Повна назва Koninklijke Racing
Club Genk
Прізвисько Genkies
De Smurfen
Засновано 1988
Населений пункт Генк, Бельгія Бельгія
Стадіон Люмінус Арена
Вміщує 24 956
Президент Бельгія Герберт Губен
Головний тренер Нідерланди Джон ван ден Бром
Ліга Ліга Жупіле
2020/21 2
Вебсайт krcgenk.be
Домашня
Виїзна
Запасна

ІсторіяРедагувати

Злиття та перші рокиРедагувати

В 1988 році в результаті злиття двох клубів, «Ватершей Тор» та «Вінтерслаг», була створена нова команда, яка отримала назву «Koninklijke Racing Club Genk» («Королівський Рейсинг Клуб Генк»), або просто «Генк». Основою команди став клуб «Вінтерслаг», який дозволив новоствореній команді свій перший сезон 1988/89 провести одразу у вищому дивізіоні, за підсумками якого сезону «Генк» посів останнє місце і вилетів у другий дивізіон[1]. Наступного сезону «Генку» вдалося повернутися в елітний дивізіон і протягом чотирьох років команда боролася за виживання, поки в сезоні 1993/94 знову не вилетіла дивізіоном нижче[1].

 
«Генк» у матчі Ліги Європи 2013/14 проти «Анжі»

У 1995 році новим головним тренером «Генка» став Еме Антюеніс. Після двох сезонів у другому дивізіоні він зміг вивести клуб в перший дивізіон. А в сезоні 1996/97 «Генк» посів сьоме місце в чемпіонаті і отримала право виступати в Кубку Інтертото 1997 року. Там команда посіла друге місце у групі, пропустивши в півфінал московське «Динамо». У сезоні 1997/98 «Генк» став срібним призером чемпіонату, пропустивши вперед тільки «Брюгге». У тому ж 1998 році «Генк» завоював свій перший трофей, ним став кубок Бельгії, у фіналі якого «Генк» обіграв «Брюгге» з рахунком 4:0. Завдяки цьому «Генк» отримав право виступати в Кубку володарів кубків УЄФА. У кваліфікаційному раунді «Генк» спочатку розгромив албанську «Аполонію» 9:1 за сумою двох зустрічей,[2], а потім у першому раунді і німецький «Дуйсбург» із загальним рахунком 6:1[3]. у другому раунді команді належало зустрітися з іспанською «Мальоркою», в першому матчі в Бельгії команди зіграли внічию 1:1, а в гостьовому в Іспанії була зафіксована нічия 0:0, таким чином у чвертьфінал турніру турніру за правилом гостьового голу пройшов іспанський клуб.[4]. У чемпіонаті ж «Генк» виступив вдаліше, ставши вперше у своїй історії чемпіоном Бельгії сезону 1998/99[1] ,після цієї перемоги головний тренер « Генка» Еме Антюеніс очолив «Андерлехт».

Після перемоги в чемпіонаті, «Генк» отримав право дебютувати в головному європейському кубковому турнірі — Лізі чемпіонів сезону 1999/00. Дебют видався провальним — «Генк» стартував у турнірі в другому кваліфікаційному раунді проти словенського «Марібора», і в першому ж матчі в Словенії поступився з рахунком 1:5, тому навіть перемога в домашньому матчі з рахунком 3:0 не дозволила «Генку» пройти в наступний раунд[5]. Ц чемпіонаті Бельгії сезону 1999/00 «Генк» теж виступив невдало, фінішувавши на восьмому місці,[1], але такий невдалий виступ виправила перемога в Кубку Бельгії, обігравши у фіналі льєзький «Стандард» з рахунком 4:1.

2000—2010Редагувати

Завдяки перемозі в Кубку Бельгії «Генк» отримав право виступати в Кубку УЄФА сезону 2000/01. У першому раунді кубка УЄФА «Генк» зустрівся зі швейцарським «Цюріхом». О обох зустрічах «Генк» здобув перемоги з рахунком 2:1 та 2:0 і таким чином за сумою двох зустрічей 4:1 «Генк» вийшов у другий раунд[6], де команді належало зіграти з німецьким «Вердером» з міста Бремен. В обох матчах «Генк» крупно поступився, спочатку з рахунком 1:4 в гостях, а потім і з рахунком 2:5 в домашньому матчі[7]. В чемпіонаті Бельгії 2000/01 «Генк» посів 11-е місце[1].

Після невдалого сезону «Генк» повернув собі чемпіонський титул у сезоні 2001/02[1]. Цей результат дозволив команді знову зіграти у Лізі чемпіонів сезону 2002/03. Там «Генк» вперше у своїй історії дійшов до групового етапу, але потрапивши в одну групу з такими клубами як «Реал Мадрид», «Рома», «АЕК», команда не змогла виграти жодного матчу, поступившись в чотирьох матчах і в двох зігравши внічию.[8], тому посіла останнє місце в групі і вилетіла з єврокубків. В чемпіонаті Бельгії 2002/03 команда задовольнялася лише шостим місцем.[1]

У сезоні 2006/07 «Генк» став срібним призером чемпіонату, поступившись тільки «Андерлехту», який випередив «Генк» всього на п'ять очок.[1]. Наступний сезон видався для «Генка» провальним, команда в сезоні 2007/08 посіла 10 місце[1]. Наприкінці сезону клуб очолив Ронні Ван Генегден, який вже був виконуючим обов'язки головного тренера «Генка» в період 2003 по 2004 рік. До цього Ван Генегден тренував молодіжний склад «Генка». З приходом нового тренера, клуб поповнився новими гравцями: півзахисником Даніелем Тежером з грецького АЕКа, захисником Жуаном Карлосом з «Локерена», а також нападником Адамом Немецом зі словацької «Жиліни».

1 липня 2008 року «Генк» відсвяткував своє 20-річчя з дня заснування клубу. У той же день клуб оголосив про підписання гравця національної збірної Чехії Даніела Пуділа, який раніше виступав за ліберецький «Слован»[9]. Чемпіонат Бельгії 2008/09 «Генк» почав з нічиєї 1:1 проти клубу «Жерміналь Беєрсхот», але поступово клуб зміг вийти в лідери чемпіонату. Після половини сезону «Генк» в чемпіонаті займав 4-е місце, поступаючись лідеру чемпіонату «Андерлехту» всього 8 очками, але до кінця чемпіонату команда спустилася на восьме місце. По ходу сезону в команді змінився тренер, в березні 2009 року головним тренером клубу став Гейн Вангазебрук. Головною подією в сезоні для «Генка» стала перемога в кубку Бельгії, 24 травня 2009 року в фінальному матчі проти «Мехелена» футболісти «Генка» здобули перемогу з рахунком 2:0, обидва м'ячі у складі переможця забив нападник Марвін Огунжимі[10]. Ставши володарем кубка Бельгії «Генк» отримав право брати участь у наступному сезоні в розіграші Ліги Європи сезону 2009/10. Там команда виступила вкрай невдало, вилетівши у першому ж раунді від французького «Лілля» (1:2, 2:4).

2010 — наш. часРедагувати

Клуб виграв чемпіонат Бельгії у сезоні 2010/11[11]. Це була третя перемога в історії клубу, яка дозволила команді знову зіграти у Лізі чемпіонів. Там команді адруге в своїй історії вдалося дійти до групового етапу, зустрівшись у групі Е з «Челсі», «Валенсією» та «Баєром 04». Як і в перший раз, бельгійцям не вдалось здобути жодної перемоги у групі, через що бельгійці посіли останнє 4 місце і вилетіли з єврокубків.

У сезоні 2012/13 років «Генк» вперше в історії пройшов груповий етап Ліги Європи, але вилетів від «Штутгарта» (1:1 та 0:2) у 1/16 фіналу. 9 травня 2013 року «Генк» виграв свій четвертий Кубок Бельгії, здолавши у фіналі проти «Серкль Брюгге» 2:0.

З 2015 по 2019 рік за команду вуглярів успішно виступав український футболіст — Руслан Маліновський

У сезоні 2016/17 «Генк» дійшов до чвертьфіналу Лізі Європи УЄФА, поступившись там іспанській Сельті (2:3, 1:1), провівши найуспішніший європейський сезон у своїй історії.

2019 року «Генк» виграв бельгійський Перший дивізіон А вчетверте у своїй історії і після восьмирічної відсутності повернувся до Ліги чемпіонів УЄФА на сезон 2019/20[12]. Команда, яку тренував Філіпп Клемент, фінішувала першою в основній фазі чемпіонату, а потім підтвердила своє лідерство під час плей-оф. У груповому етапі Ліги чемпіонів команда знову не змогла здобути свою дебютну перемогу, зазнавши 5 поразок у 6 іграх і лише одного разу зігравши внічию. Так само невдало команда виступила і в чемпіонаті, посівши сьоме місце і залишившись без єврокубків на наступний рік.

У сезоні 2020/21 команда повернула собі місце серед грандів бельгійського футболу, вигравши вп'яте у кар'єрі Кубок Бельгії, а в чемпіонаті набрала однакову кількість очок із чемпіоном, клубом «Брюгге», не здобувши золоті нагороди лише за додатковими показниками.

ЛоготипиРедагувати

ДосягненняРедагувати

  • Другий дивізіон:
    • Переможець (1): 1975-76
    • Друге місце (2): 1986-87, 1995-96
  • Фінальний раунд Другого дивізіону:
    • Переможець (2): 1987, 1990
    • Друге місце(1): 1974

Поточний складРедагувати

Станом на 17 липня 2021

Позиція Гравець
2   ЗХ Марк Маккензі
3   ЗХ Мухаїд Садік
5   ЗХ Герардо Артеага
6   ЗХ Сімен Юклерод
7   НП Іто Дзюня
8   ПЗ Брайан Гейнен (капітан)
9   НП Сіріл Дессерс
10   НП Тео Бонгонда
11   НП Майк Трезор Ндаїшиміє
14   ПЗ Бастьєн Тома
17   ПЗ Патрік Грошовський
18   НП Пол Онуачу
20   ПЗ Карел Ейтінг
21   ЗХ Єре Уронен
22   НП Браян Лімбомбе
Позиція Гравець
23   ЗХ Даніель Муньйос
24   ПЗ Люка Оєн
26   ВР Маартен Вандевордт
28   ПЗ Джозеф Пейнтсіл
33   ЗХ Джон Лукумі
34   НП Кельвін Джон
38   ПЗ Ебуе Куассі
40   ВР Тобі Лейсен
42   ПЗ Крістіан Торстведт
46   ЗХ Карлос Куеста
77   ЗХ Анхело Пресіадо
80   ПЗ П'єр Двомо
  ЗХ Нето Боржес
  ЗХ Себастьян Деваст
  НП Стівен Оді

Виступи в єврокубкахРедагувати

  • КР = кваліфікаційний раунд
  • ПО = плей-оф
  • Р = раунд
  • Група = Груповий раунд
  • 1/8 = 1/8 фіналу / 1/4 = чвертьфінал / 1/2 = півфінал
  • Ф = фінал
Сезон Змагання Раунд Клуб Вдома На виїзді В сукупності
1997 Кубок Інтертото Група 5   Б36 Торсгавн Н/Д 5–0 2-е
  Стабек 4–3 Н/Д
  Динамо Москва Н/Д 2–3
  Панахаїкі 4–2 Н/Д
1998–99 Кубок володарів кубків КР   Аполонія 4–0 5–1 9–1
  Дуйсбург 5–0 1–1 6–1
  Мальорка 1–1 0–0 1–1 (г)
1999–00 Ліга чемпіонів 2КР   Марибор 3–0 1–5 4–5
2000–01 Кубок УЄФА   Цюрих 2–1 1–0 3–1
  Вердер 2–5 1–4 3–9
2002–03 Ліга чемпіонів 3КР   Спарта Прага 2–0 2–4 4–4 (г)
Група C   АЕК 0–0 1–1 4-е
  Реал Мадрид 1–1 0–6
  Рома 0–1 0–0
2004 Кубок Інтертото   Марек Дупниця 2–1 0–0 2–1
  Боруссія Дортмунд 0–1 2–1 2–2 (г)
1/2   Уніан Лейрія 0–0 0–2 0–2
2005–06 Кубок УЄФА 2КР   Металургс Лієпая 3–0 3–2 6–2
  Литекс 0–1 2–2 2–3
2007–08 Ліга чемпіонів 2КР   Сараєво 1–2 1–0 2–2 (г)
2009–10 Ліга Європи ПО   Лілль 1–2 2–4 3–6
2010–11 Ліга Європи 3КР   Інтер Турку 3–2 5–1 8–3
ПО   Порту 0–3 2–4 2–7
2011–12 Ліга чемпіонів 3КР   Партизан 2–1 1–1 3–2
ПО   Маккабі Хайфа 2–1 1–2 3–3, 4–1 (п)
Група E   Баєр 04 1–1 0–2 4-е
  Челсі 1–1 0–5
  Валенсія 0–0 0–7
2012–13 Ліга Європи 3КР   Актобе 2–1 2–1 4–2
ПО   Люцерн 2–0 1–2 3–2
Група G   Спортінг 2–1 1–1 1-е
  Базель 0–0 2–2
  Відеотон 3–0 1–0
1/16   Штутгарт 0–2 1–1 1–3
2013–14 Ліга Європи ПО   Гапнарфйордур 2–0 5–2 7–2
Група G   Динамо Київ 3–1 1–0 1-е
  Рапід Відень 1–1 2–2
  Тун 2–1 1–0
1/16   Анжі 0–2 0–0 0–2
2016–17 Ліга Європи 2КР   Будучност 2–0 0–2 2–2, 4–2 (п)
3КР   Корк Сіті 1–0 2–1 3–1
ПО   Локомотива 2–0 2–2 4–2
Група F   Атлетік Більбао 2–0 3–5 1-е
  Рапід Відень 1–0 2–3
  Суссуоло 3–1 2–0
1/16   Астра 1–0 2–2 3–2
1/8   Гент 1–1 5–2 6–3
1/4   Сельта 1–1 2–3 3–4
2018–19 Ліга Європи 2КР   Фола 5–0 4–1 9–1
3КР   Лех 2–0 2–1 4–1
ПО   Брондбю 5–2 4–2 9–4
Група I   Мальме 2–0 2–2 1-е
  Сарпсборг 08 4–0 0–2
  Бешикташ 1–1 4–2
1/16   Славія Прага 1–4 0–0 1–4
2019–20 Ліга чемпіонів Група E   Ред Булл Зальцбург 1–4 2–6 4-е
  Наполі 0–0 0–4
  Ліверпуль 1–4 1–2

Відомі гравціРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати