Ред Булл (футбольний клуб, Зальцбург)

«Ред Булл За́льцбург» (нім. Red Bull Salzburg) — австрійський футбольний клуб з міста Вальс-Зіценгайма, яка виступає в австрійській Бундеслізі, вищому дивізіоні чемпіонату Австрії з футболу. Домашні матчі проводить на «Ред Булл Арені». Через спонсорські обмеження клуб відомий як ФК «Зальцбург» і носить модифікований герб у змаганнях під егідою УЄФА[2].

Ред Булл Зальцбург
FC Red Bull Salzburg logo.svg
Повна назва Football Club Red
Bull Salzburg GmbH
Прізвисько Die Roten Bullen
(«червоні бики»)
Коротка назва Зальцбург
Засновано 1933
Населений пункт Зальцбург, Австрія Австрія
Стадіон «Ред Булл Арена»
Вміщує 30 188[1]
Власник Red Bull GmbH
Президент Австрія Стефан Райтер
Головний тренер Німеччина Маттіас Яйссле
Ліга Австрійська бундесліга
2021-22 Діючий чемпіон1
Вебсайт Офіційний сайт
Домашня
Виїзна
Домашня єврокубкова

Клуб відомий як СВ «Аустрія» (Зальцбург) і мав декілька спонсорованих імен, перш ніж його купила Red Bull GmbH у 2005 році, яка перейменувала клуб і змінила його кольори з традиційних фіолетово-білих на червоно-білі. Зміна призвела до того, що деякі вболівальники команди створили новий клуб, «Аустрія» (Зальцбург). Він зберіг традиційні фіолетові барви клубу і виступає в Західній Регіональлізі (третя за рангом ліга країни).

Заснований 13 вересня 1933 року та реорганізований у 2005 році як «Ред Булл» (Зальцбург), клуб виграв свій перший титул переможця Бундесліги в 1994 році, який став першим із трьох за чотири сезони, протягом яких він також переміг у фіналі Кубку УЄФА 1994 року. Клуб виграв п'ятнадцять чемпіонських титулів і вісім кубків Австрії, всі вісім з яких були «золотими дублями», а також три суперкубки Австрії.

Назви клубуРедагувати

  • 19331942: «СВ Зальцбург»
  • 1942—1944: «ФГ Зальцбург»
  • 1944—1946: «СВ Аустрія»
  • 1946—1950: «Аустрія ТСВ»
  • 1950—1973: «СВ Аустрія»
  • 1973—1976: «СВ Гернгросс Аустрія»
  • 1976—1978: «СВ Шпаркассе Аустрія»
  • 1978—1997: «Казино СВ» (від назви компанії Casinos Austria)
  • 1997—2005: «СВ Казино» (від назви компанії Casinos Austria)
  • з 2005: «Ред Булл» (від назви компанії Red Bull).

ІсторіяРедагувати

 
Історичний графік виступів «Ред Булл» (Зальцбург) та їх попередників у національному чемпіонаті

1933–1953, заснування, вихід до А-лігиРедагувати

ФК РБ Зальцбург заснували 13 вересня 1933 року як СВ «Аустрія» (Зальцбург), після злиття двох міських клубів, «Герти» та «Рапіда»[3]. У 1950 році клуб розформували, але дещо згодом того ж року знову заснований. У 1953 році вийшов до вищої ліги Австрії і зайняв 9-те місце з 14 клубів у своєму першому сезоні, випередивши на п'ять очок клубів-конкурентів з зони вильоту[4].

1953–1970Редагувати

Уродженець Відня Еріх Пробст став першим в історії гравцем збірної від Зальцбурга, зігравши свій останній з 19 матчів за збірну Австрії 27 березня 1960 року[5]. Адольф Мацек, який провів перший зі своїх чотирьох матчів за збірну 9 жовтня 1965 року, став першим місцевим гравцем клубу, який виходив на поле у футболці збірної Австрії[6].

1970–1990Редагувати

У сезоні 1970/71 років Зальцбург вперше зайняв друге місце у вищому дивізіоні національному чемпіонаті, набравши 43 очки, у той же час у «Ваккера» (Інсбрук) було 44 очки. Перша в історії єврокубкова кампанія клубу відбулася в Кубку УЄФА 1971/72, і поступився румунському клубу УТА з загальним рахунком 4:5, незважаючи на домашню перемогу 3:1 у матчі-відповіді. У 1974 році «Зальцбург» вперше вийшов у фінал Кубку Австрії, програвши (1:2) на виїзді «Аустрія» (Відень) у першому матчі, а потім зіграв домашній матч внічию (1:1)[7].

 
Зальцбург переїхав на свій нинішній стадіон, тепер відомий як «Ред Булл Арена» у 2003 році.

У 1978 році офіційна назву клубу змінили на СВ «Казіно» (Зальцбург), а в 1997 році на СВ «Вюстенрот» (Зальцбург) через спонсорську угоду з австрійською корпорацією фінансових послуг. Команду часто називали СВ «Аустрія» (Зальцбкрг).

1990–2010Редагувати

Зальцбург дійшов до свого першого і поки єдиного єврокубкового фіналу, фіналу Кубку УЄФА 1994 року, де програв обидва матчі міланському «Інтеру» з рахунком 0:1. Того ж сезону Зальцбург виграв свій перший титул у Бундеслізі, обігравши віденську «Аустрію» з 51-им набраним очком проти 49[8]. Титул був збережений у наступному сезоні, коли «Зальцбург» переміг «Штурм» (Грац) за кращою різницею забитих м'ячів[9]. У сезоні 1995/96 років спостерігалося падіння до восьмого місця, на одне вище від плей-оф на виліт[10], але третій титул клубу за чотири сезони було здобуто в 1997 році, коли вони випередили на три очки діючого чемпіону «Рапід» (Відень)[11].

Під час першої кампанії «Зальцбурга» у Лізі чемпіонів 1994/95 роках вони вийшли до групового етапу, обігравши ізраїльський «Маккабі» (Хайфа) з загальним рахунком 5:2. Вони потрапили до групи D, разом з чинним володарем та майбутнім фіналістом турніру «Міланом» та майбутнім переможцем турніру «Аяксом», а також АЕК Афіни. Незважаючи на два нічийні матчі з «Аяксом» та переможний (3:1) поєдинок в Афінах австрійський клуб фінішував у групі на 3-му місці й залишив турнір.

У 2003 році зальцбурзький клуб переїхав на свій теперішній домашній стадіон

Поглинання Red BullРедагувати

6 квітня 2005 року компанія Red Bull на чолі з Дітріхом Матешицем придбала «Зальцбург Спорт АГ». Статут клубу було змінено таким чином, щоб RedBull Salzburg GmbH мала виключне право призначати та відкликати членів правління клубу. Після поглинання Матешиц змінив назву клубу, керівництво та персонал, а також заявив, що «це новий клуб без історії». На офіційному сайті клубу спочатку стверджувалося, що він був заснований у 2005 році, але Австрійська футбольна асоціація наказала видалити цю інформацію. Нова влада видалила всі сліди фіолетового кольору з логотипу клубу, і команда тепер грає в червоно-білих кольорах, до жаху більшої частини фанатів клубу зі стажем[12]. Невелика пара крил формує мотив нового клубного герба, зображений на футболці команди, відповідно до тогочасного комерційного гаслом Red Bull: «дає вам крила». Цей повний ребрендинг команди виявився дуже схожим на те, як Red Bull ставилися до двох гоночних команд Формули-1, Red Bull Racing і Scuderia Torro Rosso, тепер перейменованих як Scuderia AlphaTauri. Red Bull, однак, не повністю слідував цьому прецеденту, коли придбав клуб MetroStars з Major League Soccer (MLS) у Сполучених Штатах; перейменувавши команду на «Нью-Йорк Ред Буллз», вона вирішила визнати історію MetroStars.

 
«Ред Булл» (Зальцбург), жовтень 2005

Прихильники традицій намагалися протистояти радикальним змінам і створили власний рух, щоб відновити частину традицій. декілька фан-клубів по всій Європі висловили свою підтримку в тому, що вони бачили як боротьбу зі зростаючою комерціалізацією футболу. Однак після п’яти місяців протестів і переговорів між власниками клубу й традиційними вболівальниками компромісу досягти не вдалося. 15 вересня 2005 року прихильники «фіолетових» заявили, що переговори безповоротно зірвалися і зусилля щодо досягнення угоди будуть припинені.

Це породило дві окремі фан-групи: «червоно-білі», які вболівають за «Ред Булл Зальцбург», і «фіолет-білі», які хочуть зберегти 72-річну традицію і відмовляються підтримувати ребрендинг клубу. «Фіолетово-білі» зрештою сформували новий клуб, «Аустрія» (Зальцбург), після того, як відхилили пропозицію Red Bull зберегти оригінальні кольори лише для шкарпеток воротаря на виїзних матчах як образу[13].

Згодом на сайті клубу була відновлена історія клубу з 1933 року[14].

Ера Red BullРедагувати

 
Під керівнцитвом нідерландця Рікардо Моніса привів «Ред Бул» до золотого дубля, Бундесліги та кубку в сезоні 2011/12 років.
 
Німець Роджер Шмідт тренував команду з 2012 по 2014 рік.

У травні 2006 року Red Bull оголосила на своєму вебсайті, що найняла італійського тренера-ветерана Джованні Трапаттоні разом із його колишнім гравцем, німецьким переможцем чемпіонату світу Лотаром Маттеусом, як співтренер. Спочатки тренери заперечували те, що уклала угоду, але офіційно стали тренерами клубу вже 23 травня 2006 року. «Ред Булл» зрештою виграв Бундеслігу 2006–2007 років із значним відривом, за п’ять матчів до завершення сезону, 28 квітня 2007 року після нічийного (2:2) поєдинку з чемпіоном попереднього сезону, «Аустрією» (Відень).

У третьому кваліфікаційному раунді Ліги чемпіонів УЄФА 2007/08 «Ред Булл» поступився донецький «Шахтар»[15][16], а потім вилетів у першому раунді з Кубку УЄФА 2007/08 афінським АЕКом. 13 лютого 2008 року Джованні Трапаттоні підтвердив, що в травні вступить на посаду нового тренера національної збірної Республіки Ірландія. У своєму останньому сезоні клуб посів друге місце, відстаючи від чемпіона віденського «Рапіда» на шість очок[17]. Трапаттоні змінив Ко Адріансе, під керівництвом якого вони фінішували як чемпіони, але пішов вже через рік. Його наступником став Губ Стевенс. 14 травня 2010 року «Ред Булл» Стівенса зберіг місце в Бундеслігу[18].

2010–2020Редагувати

 
Джессі Марш – колишній головний тренер команди

Наприкінці сезону 2010/11 років Стівенса замінив голландець Рікардо Моніс, коли «Ред Булл» позбавив «Штурму» (Грац) третього поспіль титулу, який виграв чемпіонат з перевагою в три очки[19]. «Ред Булл» зайняв друге місце в національному чемпіонаті та здобув путівку до Ліги Європи на наступний сезон. Моніс отримав завдання інтегрувати до першої команди гравців із молодіжного складу: на початку сезону 2011/12 років до основної команди перевели Даніеля Оффенбахера, Мартіна Гінтереггера, Георга Тейгля та Марко Мейлінгера. У сезоні 2011/12 років «Ред Булл» виграв золотий дубль, Бундеслігу та національний кубок.

По завершенні сезону 2011/12 років Рікардо Моніс залишив свою посаду, незважаючи на те, що до закінчення терміну дії контракту залишився ще рік. Новим тренером на сезон 2012/13 років призначили Роджера Шмідта, який вивів «Падерборн» до Другої німецької Бундесліги. У липні 2012 року «Ред Булл» вилетів з Ліги чемпіонів у другому раунді кваліфікації від «Ф91 Дюделанж» з Люксембурга, програвши в першому матчі на виїзді з рахунком 0:1, після чого здобула домашню перемогу з рахунком 4:3, але за підсумками двох матчів через пропущені вдома м'ячі залишив найпрестижніший клубний футбольний турнір.

Після цього команда кардинально змінилася. Наприкінці трансферного вікна придбали нових гравців: Валона Берішу, Кевіна Кампля, Гаварда Нільсена, Садіо Мане, Айзека Ворсу, Роднея. У сезоні 2012/13 років команда посіла друге місце в лізі, поступившись чемпіону «Аустрії» (Відень). Але вже наступного сезону повернули титул чемпіона, випередивши срібного призера на 11 очок. Окрім цього, у сезонах 2014/15 та 2015/16 років вони виграли Бундеслігу та національний кубок. У грудні 2014 року тренера Пітера Зейдлера звільнили, у двох останніх матчах першої половини сезону його підміняв Томас Летч. Потім команду очолив Оскар Гарсія.

У наступному сезоні 2016/17 років «Зальцбург» знову виграв і Бундеслігу, і національний кубок. У 2018 році «Зальцбург» програв фінал кубку «Штурму» (Грац). На початку сезону 2017/18 років Марко Розе став новим головним тренером після того, як Оскар Гарсія залишив клуб. У Лізі Європи «Зальцбург» пройшов «Боруссію» (Дортмунд) та «Лаціо» й дійшов до півфіналу, в якому програв «Олімпіку» (Марсель) за підсумками додаткового часу з загальним рахунком 2:3.

Після одинадцяти невдалих спроб вийти в груповий етап, «Ред Булл» зумів безпосередньо пройти кваліфікацію до Ліги чемпіонів 2019–/20, оскільки переможець Ліги чемпіонів УЄФА 2018/19, «Ліверпуль», пройшов кваліфікацію до турніру через свій національний чемпіонат[20].

З 2013 по 2019 рік «Зальцбург» заробив 300 мільйонів євро на трансферах таких гравців, як Моанес Дабур, Ксавер Шлагер, Штефан Лайнер, Ганнес Вольф, Діаді Самассеку, Мінаміно Такумі, Ерлінг Голанд[21].

2020—наш часРедагувати

У 2021 році «Зальцбург» мав трансферний баланс +218 млн євро за останні 5 сезонів і став третім серед учасників Ліги чемпіонів після «Бенфіки» (+335 млн євро) та «Аяксу» (+242 млн євро). Зальцбург щороку мав позитивне сальдо[22].

Партнерство з «РБ Лейпциг»Редагувати

У 2009 році Red Bull придбав аматорський клуб у Лейпцигу, Німеччина, і перейменував його в нім. RasenBallsport Leipzig (так названий, щоб обійти місцеві правила корпоративних імен) з метою створення провідної фірмової команди в цій країні[23][24] в аналогічній формі з існуючими франшизами в Зальцбурзі та інших місцях. Протягом наступного десятиліття «Лейпциг» став головним футбольним проектом власників, і прикладом партнерських стосунки між командами була кількості гравців, які переходили від одного клубу до іншого (Георг Тейгль, Марсель Забітцер, Йорді Рейна та Штефан Ільзанкер перейшли із «Зальцбурга» до «Лейпцига»), дехто з австрійських вболівальників все більше дратується тим, що їхні найкращі гравці підписали контракт із клубом «зведеного брата» у своїй місії просуватися по рівням німецького футболу[25][26]. Існують також зв’язки між їх молодіжними академіями[27] і скаутськими мережами[28].

Зайнявши друге місце у своєму дебютному сезоні у вищому дивізіоні Німеччини, «РБ Лейпциг» вперше отримав право зіграти в континентальному футболі, зокрема в Лізі чемпіонів УЄФА 2017/18, у якій «Ред Булл» (Зальцбург) також кваліфікувався як чемпіон Австрії; це підняло питання про можливий конфлікт інтересів між клубами через рівень впливу компанії Red Bull на обидві команди та тісні спортивні стосунки між ними в різних сферах діяльності клубу[29][24][30]. Після вивчення операційних структур у червні 2017 року УЄФА заявив, що згідно зі своїми правилами, обидва клуби (зокрема, й Зальцбург) були належним чином незалежними від корпорації Red Bull і достатньо відрізнялися один від одного, щоб обидва бути допущені до своїх змагань[31][32]. У першому сезоні після вище вказаного рішення обидва клуби вийшли до чвертьфіналу Ліги Європи УЄФА 2017/18, але не зіграли один з одним, а «РБ Лейпциг» поступився «Олімпіку» (Марсель), який у півфіналі обіграв «Зальцбург». Однак у наступному розіграші вище вказаного турніру «РБ Лейпциг» і «Ред Булл Зальцбург» разом потрапили в групу B, щоб вперше зустрітися в офіційних турнірах[33][34]. «Зальцбург» переміг в обох матчах між клубами (3:2 у Німеччині, 1:0 в Австрії)[35][36], а також виграв усі інші свої матчі, щоб очолити групу, тоді як «Лейпциг» не зміг вийти з групи, втративши ще й очки проти «Селтіка» та «Русенборга»[37]. 17 грудня 2020 року Домінік Собослаї збирався стати другим гравцем «РБ Зальцбург», який перейшов у «РБ Лейпциг» за 6 місяців після того, як Хван Хі Чхан перебрався до команду влітку[38].

ДосягненняРедагувати

ГравціРедагувати

Склад командиРедагувати

Станом на 2 вересня 2021[1]
Позиція Гравець
1   ВР Ніко Мантль
3   ЗХ Браян Окоч
4   ЗХ Каміль П'янтковський
5   ЗХ Альберт Вальчи
6   ЗХ Жером Онгуене
7   ПЗ Ніколас Капалдо
8   НП Мергім Беріша
9   НП Чуквубуке Адаму
10   ПЗ Антуан Бернед
11   ПЗ Бренден Ааронсон
13   ПЗ Ніколас Зайвальд
14   ПЗ Мауріц К’єргорд
15   ПЗ Мамаду Діамбу
16   ПЗ Златко Юнузович
17   ЗХ Андреас Ульмер  
18   ВР Філіпп Кен
Позиція Гравець
19   ПЗ Мохамед Камара
20   НП Секу Койта
21   ПЗ Лука Сучич
22   ЗХ Умар Соле
27   НП Карім Адеємі
29   ЗХ Кіліан Людевіг
30   НП Беньямін Шешко
33   ВР Александр Вальке
37   ЗХ Дауда Гуїндо
39   ЗХ Максіміліан Вебер
43   ЗХ Расмус Крістенсен
77   ПЗ Ноа Окафор
95   ЗХ Бернардо
  ЗХ Дарко Тодорович
  ПЗ Самсон Тіджані

ОрендованіРедагувати

Станом на 3 вересня 2021[39]
Позиція Гравець
  ВР Карлос Мігел Коронел (  «Нью-Йорк Ред Буллз» до 31 грудня 2021)
  ЗХ Яспер ван дер Верфф (  «Падерборном» до 30 червня 2022)
  ЗХ Амар Дедіч (  «Вольфсбергером» до 30 червня 2022)
  ЗХ Дарко Тодорович (  «Ахматлм» до 30 червня 2022)
  ПЗ Юба Діарра (  «Нью-Йорк Ред Буллз» до 31 грудня 2021)
Позиція Гравець
  ПЗ Усман Діакіте (  «Санкт-Галленом» до 30 червня 2022)
  ПЗ Мамаду Сангаре (  «Грацером» до 30 червня 2022)
  ПЗ Гідеон Менса (  «Бордо» до 30 червня 2022)
  НП Луїс Феліпе (  «Лугано» до 30 червня 2022)

Тренерський штабРедагувати

Позиція Ім'я
Головний тренер   Маттіас Яйссле
Помічник головного тренера   Флоренс Кох
Помічник головного тренера   Александер Гаузер
Додатковий тренер   Герберт Ільсанкер

Статистика виступів у єврокубкахРедагувати

По турнірахРедагувати

Станом на 2 листопада 2021
Змагання Зіграні Перемоги Нічиї Поразки ЗМ ПМ РМ %Перемог
Ліга чемпіонів УЄФА 76 33 18 25 117 97 +20 43,42
Кубок володарів кубків 2 0 0 2 0 8 −8 &00.00
Кубок УЄФА / Ліга Європи УЄФА 120 62 17 41 196 144 +52 51,67
Кубок Інтертото 12 4 3 5 22 19 +3 33,33
Загалом


210 99 38 73 335 268 47,14

Легенда: ЗМ = Забиті м'ячі. ПМ = Пропущені м'ячі. ЗМ = Різниця м'ячів.

  • Кв = Кваліфікація
  • ПО = Плей-оф
  • ЧФ = 1/4 фіналу
  • ПФ = 1/2 фіналу

МатчіРедагувати

Сезон Змагання Раунд Країна Клуб Вдома На виїзді Загалом
1971–72 Кубок УЄФА 1   УТ Арад 3–1 1–4 4–5
1976–77 Кубок УЄФА 1   «Аданаспор» 5–0 0–2 5–2
2   «Црвена Звезда» (Белград) 2–1 0–1 2–2
1980–81 Кубок володарів кубків 1   «Фортуна» (Дюссельдорф) 0–3 0–5 0–8
1992–93 Кубок УЄФА 1   «Аякс» 0–3 1–3 1–6
1993–94 Кубок УЄФА 1   ДАК (Дунайська Стреда) 2–0 2–0 4–0
2   «Антверпен» 1–0 1–0 2–0
3   «Спортінг» (Лісабон) 3–0 (д.ч.) 0–2 3–2
ЧФ   «Айнтрахт» (Франкфурт-на-Майні) 1–0 0–1 1–1 (5–4 пен.)
ПФ   «Карлсруе» 0–0 1–1 1–1
Фінал   Інтернаціонале 0–1 0–1 0–2
1994–95 Ліга чемпіонів УЄФА
як «Казино» (Зальцбург)
Кв1   «Маккабі» (Хайфа) 3–1 2–1 5–2
Група D   АЕК (Афіни) 0–0 3–1 3-тє місце
  «Мілан» 0–1 0–3
  Аякс 0–0 1–1
1995–96 Ліга чемпіонів УЄФА Кв1   «Стяуа» (Бухарест) 0–0 0–1 0–1
1997–98 Ліга чемпіонів УЄФА Кв1   «Спарта» (Прага) 0–0 0–3 0–3
Кубок УЄФА 1   «Андерлехт» 4–3 2–4 6–7
1998 Кубок Інтертото 2   «Санкт-Галлен» 3–1 0–1 3–2
3   «Твенте» 3–1 2–2 5–3
4   «Фортуна» (Сіттард) 3–1 1–2 4–3
5   «Валенсія» 0–2 1–2 1–4
2000 Кубок Інтертото 2   «Ністру» (Атаки) 1–1 6–2 7–3
3   «Стандард» (Льєж) 1–1 1–3 2–4
2003–04 Кубок УЄФА 1   «Удінезе» 0–1 2–1 2–2
2   «Парма» 0–4 0–5 0–9
2006–07 Ліга чемпіонів УЄФА Кв2   «Цюрих» 2–0 1–2 3–2
Кв3   «Валенсія» 1–0 0–3 1–3
UEFA Cup 1   «Блекберн Роверз» 2–2 0–2 2–4
2007–08 Ліга чемпіонів УЄФА Кв2   «Вентспілс» 4–0 3–0 7–0
Кв3   «Шахтар» (Донецьк) 1–0 1–3 2–3
Кубок УЄФА 1   АЕК (Афіни) 1–0 0–3 1–3
2008–09 Кубок УЄФА Кв1   «Бананц» 7–0 3–0 10–0
Кв2   «Судува» (Маріямполь) 0–1 4–1 4–2
1   «Севілья» 0–2 0–2 0–4
2009–10 Ліга чемпіонів УЄФА Кв2   «Богеміан» 1–1 1–0 2–1
Кв3   «Динамо» (Загреб) 1–1 2–1 3–2
ПО   «Маккабі» (Хайфа) 1–2 0–3 1–5
Ліга Європи УЄФА Група G   «Лаціо» 2–1 2–1 1-ше місце
  «Вільярреал» 2–0 1–0
  «Левські» (Софія) 1–0 1–0
1/16 фіналу   «Стандард» (Льєж) 0–0 2–3 2–3
2010–11 Ліга чемпіонів УЄФА Кв2   «ГБ Торсгавн» 5–0 0–1 5–1
Кв3   «Омонія» 4–1 1–1 5–2
ПО   «Хапоель» (Тель-Авів) 2–3 1–1 3–4
Ліга Європи УЄФА Група A   «Манчестер Сіті» 0–2 0–3 4th Place
  «Лех» (Познань) 0–1 0–2
  «Ювентус» 1–1 0–0
2011–12 Ліга Європи УЄФА Кв2   «Металургс» (Лієпая) 4–1 0–0 4–1
Кв3   «Сениця» 1–0 3–0 4–0
ПО   «Омонія» 1–0 1–2 2–2
Група F   «Слован» (Братислава) 3–0 3–2 2-ге місце
  «Атлетік» (Більбао) 0–1 2–2
  «Парі Сен-Жермен» 2–0 1–3
1/16 фіналу   «Металіст» (Харків) 0–4 1–4 1–8
2012–13 Ліга чемпіонів УЄФА Кв2   «Ф91 Дюделанж» 4–3 0–1 4–4
2013–14 Ліга чемпіонів УЄФА Кв3   Фенербахче 1–1 1–3 2–4
Ліга Європи УЄФА ПО   «Жальгіріс» (Вільнюс) 5–0 2–0 7–0
Група C   «Ельфсборг» 4–0 1–0 1-ше місце
  Есб'єрг 3–0 2–1
  «Стандард» (Льєж) 2–1 3–1
1/16 фіналу   «Аякс» 3–1 3–0 6–1
1/8 фіналу   «Базель» 1–2 0–0 1–2
2014–15 Ліга чемпіонів УЄФА 3кв.   «Карабах» 2–0 1–2 3–2
ПО   «Мальме» 2–1 0–3 2–4
Ліга Європи УЄФА Група D   «Селтік» 2–2 3–1 1-ше місце
  «Астра» (Джурджу) 5–1 2–1
  «Динамо» (Загреб) 4–2 5–1
1/16 фіналу   «Вільярреал» 1–3 1–2 2–5
2015–16 Ліга чемпіонів УЄФА 3Кв.   «Мальме» 2–0 0–3 2–3
Ліга Європи УЄФА ПО   «Динамо» (Мінськ) 2–0 0–2 2–2 (2–3 пен.)
2016–17 Ліга чемпіонів УЄФА 2Кв.   «Лієпая» 1–0 2–0 3–0
3Кв.   «Партизані» 2–0 1–0 3–0
ПО   «Динамо» (Загреб) 1–2 д.ч. 1–1 2–3
Ліга Європи УЄФА Група I   «Шальке 04» 2–0 1–3 3-тє місце
  «Краснодар» 0–1 1–1
  «Ніцца» 0–1 2–0
2017–18 Ліга чемпіонів УЄФА 2Кв.   «Гіберніанс» 3–0 3–0 6–0
3Кв.   «Рієка» 1–1 0–0 1–1 (в.г.)
Ліга Європи УЄФА ПО   «Віїторул» (Констанца) 4–0 3–1 7–1
Група I   «Марсель» 1–0 0–0 1-ше місце
  «Віторія» (Гімарайнш) 3–0 1–1
  «Коньяспор» 0–0 2–0
1/16 фіналу   «Реал Сосьєдад» 2–1 2–2 4–3
1/8 фіналу   «Боруссія» (Дортмунд) 0–0 2–1 2–1
ЧФ   «Лаціо» 4–1 2–4 6–5
ПФ   «Марсель» 2–1 д.ч. 0–2 2–3
2018–19 Ліга чемпіонів УЄФА 3Кв.   «Шкендія» 3–0 1–0 4–0
ПО   «Црвена Звезда» (Белград) 2–2 0–0 2–2 (в.г.)
Ліга Європи УЄФА Група B   «Русенборг» 3–0 5–2 1-ше місце
  «Селтік» 3–1 2–1
  «РБ Лейпциг» 1–0 3–2
1/16 фіналу   «Брюгге» 4–0 1–2 5–2
1/8 фіналу   «Наполі» 3–1 0–3 3–4
2019–20 Ліга чемпіонів УЄФА Група E   «Генк» 6–2 4–1 3-тє місце
  «Наполі» 2–3 1–1
  «Ліверпуль» 0–2 3–4
Ліга Європи УЄФА 1/16 фіналу   «Айнтрахт» (Франкфурт-на-Майні) 2–2 1–4 3–6
2020–21 Ліга чемпіонів УЄФА ПО   «Маккабі» (Тель-Авів) 3–1 2–1 5–2
Група A   «Баварія» (Мюнхен) 2–6 1–3 3-тє місце
  «Атлетіко (Мадрид)» 0–2 2–3
  «Локомотив» (Москва) 2–2 3–1
Ліга Європи УЄФА 1/16 фіналу   «Вільярреал» 0–2 1–2 1–4
2021–22 Ліга чемпіонів УЄФА ПО   «Брондбю» 2–1 2–1 4–2
Група G   «Севілья» 1–1
  «Лілль» 2–1
  «Вольфсбург» 3–1 1–2

«Ліферінг»Редагувати

З 2012 року «Ліферінг», який зараз виступає у Другій лізі Австрії, є фарм-клубом «Ред Булл» (Зальцбург)[40].

Відомі гравціРедагувати

У списку подані гравці, що виступали за свої національні збірні

Клубний коефіцієнт УЄФАРедагувати

Станом на 16 вересня 2021[41]
Місце країна Команда Очки
21   «Зальцбург» 59.000

Відомі тренериРедагувати

  •   К. Бауер (1933–1939)
  •   Вахе (1945)
  •   Антон Янда (1946–1947)
  •   Ернст Шенфельд (1952)
  •   Макс Брейтенфельдер (1953)
  •   Карл Сеста (1954–55)
  •   Йозеф Граф (1955)
  •   Дюла Шоморай (1956–57)
  •   Гюнтер Прасщак (1957)
  •   Франц Фельдінгер (1958)
  •   Карл Гуменбергер (1959)
  •   Еріх Пробст (1959–60)
  •   Карл Веттер (1960–61)
  •   Ігнац Молнар (1962–63)
  •   Гюнтер Прасщак (1965–69)
  •   Карл Шелехта (1969–71)
  •   Еріх Гоф (1 липня 1971 – 31 грудня 1971)
  •   Міхаель Пфейффер (1972)
  •   Йосип Шикич (1972–73)
  •   Гюнтер Прасщак (1973–75)
  •   Альфред Гютнер (1975)
  •   Ганс Рейх (1976)
  •   Гюнтер Прасщак (1977)
  •   Альфред Гютнер (1977–80)
  •   Руді Штріттіх (1980)
  •   Август Старек (5 жовтня 1980 – 30 червня 1981)
  •   Йожеф Оберт (1 липня 1981 – 11 травня 1984)
  •   Ганнес Вінкльбауер (13 травня 1984 – 2 листопада 1985)
  •   Адольф Блютч (6 листопада 1985 – 30 червня 1986)
  •   Ганнес Вінкльбауер (1 липня 1986 – 16 квітня 1988)
  •   Курт Вебах (18 квітня 1988 – 30 червня 1991)
  •   Отто Барич (11 липня 1991 – 29 серпня 1995)
  •   Германн Штессль (29 серпня 1995 – 2 березня 1996)
  •   Геріберт Вебер (7 березня 1996 – 31 березня 1998)
  •   Ганс Кранкль (2 квітня 1998 – 9 січня 2000)
  •   Мирослав полак (10 січня 2000 – 30 червня 2000)
  •   Ганс Бакке (1 липня 2000 – 10 вересня 2001)
  •   Ларс Сонденгаард (11 вересня 2001 – 29 жовтня 2003)
  •   Петер Ассіон (в.о.) (1 листопада 2003 – 31 грудня 2003)
  •   Вальтер Горманн (в.о.) (1 січня 2004 – 15 березня 2004)
  •   Петер Ассіон (16 березня 2004 – 31 березня 2005)
  •   Никола Юрчевич (7 березня 2005 – 18 квітня 2005)
  •   Манфред Лінцмаєр (в.о.) (18 квітня 2005 – 30 червня 2005)
  •   Курт Яра (1 липня 2005 – 31 травня 2006)
  •   Джованні Трапаттоні (1 червня 2006 – 30 квітня 2008)
  •   Ко Адріансе (1 липня 2008 – 15 червня 2009)
  •   Губ Стевенс (15 червня 2009 – 8 квітня 2011)
  •   Рікардо Моніз (8 квітня 2011 – 12 червня 2012)
  •   Роджер Шмідт (1 липня 2012 – 31 травня 2014)
  •   Адольф Гюттер (1 червня 2014 – 15 червня 2015)
  •   Петер Цідлер (22 червня 2015 – 3 грудня 2015)
  •   Томас Летщ (в.о.) (3 грудня 2015 – 28 грудня 2015)
  •   Оскар Гарсія Хунієнт (28 грудня 2015 – 15 червня 2017)
  •   Марко Розе (23 червня 2017 – 20 червня 2019)
  •   Джессі Марш (20 червня 2019 – 30 червня 2021)
  •   Маттіас Яйссле (1 липня 2021 – теп. час)

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б https://www.bundesliga.at/de/daten/team/6428/
  2. FC Salzburg. Uefa.com. Процитовано 10 квітня 2021. 
  3. FC Red Bull Salzburg – Club History. Redbulls.com. Архів оригіналу за 28 квітня 2015. Процитовано 11 травня 2016. 
  4. Fussball in Österreich. Austriasoccer.at. Процитовано 11 травня 2016. 
  5. Erich Probst – national football team player. Eu-football.info. Процитовано 11 травня 2016. 
  6. Adolf Macek – national football team player. Eu-football.info. 20 липня 1993. Процитовано 11 травня 2016. 
  7. Austria – Full Cup History 1958–2000. Rsssf.com. Процитовано 11 травня 2016. 
  8. Austria 1993/94. Rsssf.com. 31 жовтня 2004. Процитовано 11 травня 2016. 
  9. Austria 1994/95. Rsssf.com. 31 жовтня 2004. Процитовано 11 травня 2016. 
  10. Austria 1995/96. Rsssf.com. Процитовано 11 травня 2016. 
  11. Austria 1996/97. Rsssf.com. 16 січня 2003. Процитовано 11 травня 2016. 
  12. Austria Salzburg, SV Austria Salzburg, Fußball Salzburg, Fußball Österreich. Violett-Weiss.At. Процитовано 11 травня 2016. 
  13. Austria hope to make purple reign in Salzburg. reuters.com. Reuters. 26 травня 2011. Процитовано 28 лютого 2020. 
  14. Club History. redbullsalzburg.at. Процитовано 5 березня 2017. 
  15. Red Bull Salzburg vs Shakhtar Donetsk – 15 Aug 2007, Europe (UEFA): Champions League – Third Qualifying Round Livescore. Scorespro.com. 15 серпня 2007. Процитовано 11 травня 2016. 
  16. Shakhtar Donetsk vs Red Bull Salzburg – 29 Aug 2007, Europe (UEFA): Champions League – Third Qulifying Round Livescore. Scorespro.com. 29 серпня 2007. Процитовано 11 травня 2016. 
  17. Fussball in Österreich ™1 (Bundesliga) 2007/08. Austriasoccer.at. Процитовано 11 травня 2016. 
  18. FC Red Bull Salzburg – Home. Redbulls.com. 26 квітня 2016. Архів оригіналу за 21 жовтня 2013. Процитовано 11 травня 2016. 
  19. Fussball in Österreich ™1 (Bundesliga) 2010/11. Austriasoccer.at. Процитовано 11 травня 2016. 
  20. Red Bull Salzburg erstmals in Champions League!. krone.at (нім.). Kronen Zeitung. 12 травня 2019. 
  21. Haaland wechselt von Salzburg zu Dortmund. sport.orf.at (нім.). Sport Orf. 29 грудня 2019. Процитовано 28 лютого 2020. 
  22. Salzburg spielt auch bei Transfers vorne mit, orf.at, 2021-11-02.
  23. Flohr, Sven (13 червня 2009). Red Bull reißt Leipzig aus dem Fußballschlaf [Red Bull rips Leipzig out of its football sleep]. Die Welt (нім.) (Berlin: WeltN24 GmbH). Процитовано 1 вересня 2018. 
  24. а б Red Bull and the fight for football's soul. Financial Times. 5 травня 2017. Процитовано 1 вересня 2018. 
  25. Red Bull Salzburg Fans singen gegen RB Leipzig. Faszination Fankurve (нім.) (Brühl: Faszination Fankurve, Sole trader: Johannes Mäling). 30 квітня 2015. Процитовано 1 вересня 2018. 
  26. Fritz, Thomas (27 червня 2015). Wenn Red-Bull-Fans "Scheiß RB Leipzig" singen [When Red Bull fans sing "shit RB Leipzig"]. Zeit Online (нім.) (Hamburg: Zeit Online GmbH). Процитовано 1 вересня 2018. 
  27. Schmeckel, Maximilian (30 березня 2015). RB-Nachwuchsleiter Schrof: "Wir werden neue Maßstäbe setzen". Goal (нім.) (Munich: PERFORM Media Deutschland GmbH). Процитовано 1 вересня 2018. 
  28. So funktioniert das "System Red Bull". Inside 11 (нім.) (Bubenheim: Inside 11, Sole trader:Julian Beck). 17 серпня 2014. Процитовано 1 вересня 2018. 
  29. UEFA rules threaten to disqualify RB Leipzig or Red Bull Salzburg from Champions League. Goal. 22 лютого 2017. Процитовано 1 вересня 2018. 
  30. Richard Williams (12 травня 2017). Red Bull will need all its energy to overcome Uefa ownership rules. The Guardian. Процитовано 1 вересня 2018. 
  31. German clubs won't appeal after Uefa clear RB Leipzig and FC Salzburg for Champions League despite Red Bull link. The Independent. 20 червня 2017. Процитовано 1 вересня 2018. 
  32. Champions League: RB Leipzig and Red Bull Salzburg both allowed to compete. BBC Sport. 20 червня 2017. Процитовано 1 вересня 2018. 
  33. Europa League Draw: Leipzig drawn with 'sister' club Salzburg, Frankfurt have it tough. Deutsche Welle. 31 серпня 2018. Процитовано 1 вересня 2018. 
  34. Red-Bull-clubs: Leipzig encounters Salzburg. Allinfo. 31 серпня 2018. Процитовано 1 вересня 2018. 
  35. RB Leipzig 2–3 Red Bull Salzburg. BBC Sport. 20 вересня 2018. Процитовано 15 грудня 2018. 
  36. Europa League: RB Leipzig hanging by a thread after Salzburg loss. Deutsche Welle. 29 листопада 2018. Процитовано 15 грудня 2018. 
  37. Watch: The Unlikely Rosenborg Goal That Saved Celtic's Blushes. Balls. 14 грудня 2018. Процитовано 15 грудня 2018. 
  38. Dominik Szoboszlai Set to Join RB Leipzig. footballexpress.in. 17 грудня 2020. 
  39. Team. FC Red Bull Salzburg. Процитовано 6 березня 2019. 
  40. FC Liefering Homepage. Архів оригіналу за 15 жовтня 2013. Процитовано 18 березня 2017. 
  41. Uefa current ranking. uefa.com. Процитовано 16 вересня 2021. 

ПосиланняРедагувати