Вікіпедія

Роменський Юрій Михайлович

Ю́рій Миха́йлович Ро́менський (нар. 1 серпня 1952, м. Мінгечаур, Азербайджанська РСР) — колишній радянський футболіст, воротар. Нині відомий український тренер. Майстер спорту (1977). Заслужений тренер України (2005)

Ф
Юрій Роменський
Особисті дані
Повне ім'я Юрій Михайлович Роменський
Народження 1 серпня 1952(1952-08-01) (71 рік)
  СРСР м. Мінгечаур, Азербайджанська РСР
Зріст 188 см
Вага 85 кг
Громадянство  Україна
Позиція Воротар
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1968—1970
1971—1977
1978
1979—1981
1982—1984		 СРСР Текстильник (Мінгечаур)
СРСР Нефтчі (Баку)
СРСР Чорноморець (Одеса)
СРСР Динамо (Київ)
СРСР Чорноморець (Одеса)
84 (-?)[1]
26 (-23)
72 (-46)
62 (-69)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1978—1979 СРСР СРСР 5 (-2)
Звання, нагороди
Нагороди
Заслужений тренер України
Заслужений тренер України

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Роменський.

Біографія ред.

Кар'єра гравця ред.

Народився в Мінгечаурі, куди його батька-військового було переведено після війни для участі у будівництві ГЕС. У юності грав за дворову команду «Зірочка», разом з якою вийшов до фіналу турніру «Шкіряний м'яч», де у фіналі, що проходив у Горькому, його команда поступилася лише юним футболістам з Грузії. Пізніше Юрій став першим учасником турніру, що зіграв у вищій лізі, за що й отримав спеціальний приз. Першим тренером футболіста був Баба Ханларович Мустафаєв. Саме він поставив Юрія у ворота, хоча Роменському більше подобалося грати в атаці (пізніше він навіть епізодично з'являвся у полі, виступаючи за «Нефтчі» та «Чорноморець», і навіть двічі відзначився під час турне одеситів Таїландом). Після «Зірочки» грав певний час за мінгечаурський «Текстильник».
У 1971 році Алекпер Мамедов, тодішній тренер бакинського «Нефтчі», запросив молодого воротаря до своєї команди. Проте основним кіпером на той час був Сергій Крамаренко, а Роменський задовольнявся роллю лише третього воротаря. Однак у сезоні 1972 року «Нефтчі» вилетів до першої ліги і новим тренером команди став Валентин Хлистов. В тому сезоні і двох наступних Юрій з'являвся на полі нерегулярно, однак уже в 1975 витіснив зі складу Крамаренка. Наступного року бакинський клуб зайняв друге місце у першій лізі та виборов путівку у вищу.
У 1977 році Роменський отримав важку травму меніска, його було прооперовано в Москві і Юрій оголосив керівництву «Нефтчі», що завершує кар'єру та переїжджає жити до Одеси, звідки була родом його дружина. Відновившись після травми, Роменський приєднався до одеського «Чорноморця», проте виникли певні труднощі у зв'язку з призовом воротаря до армії. Певний час він змушений був переховуватися у бабусі, допоки секретар Одеського обкому КПРС Костянтин Іванович Масик допоміг вирішити цю проблему. Завдяки цьому голкіпер провів сезон 1978 року в «Чорноморці». Однак згодом проблеми з армією почалися знову й перед Роменським постав вибір — перехід до ЦСКА чи служба у Збройних Силах звичайним солдатом. Виручив Юрія тренер київського «Динамо» Валерій Лобановський, який узгодив перехід одеського воротаря до свого клубу.
Перші два сезони в «Динамо» Роменський провів як основний голкіпер, відзначившись впевненою та надійною грою і пропустивши всього 40 м'ячів у 63 матчах. А у 1980 році він встановив непересічне досягнення, протримавши свої ворота «на замку» протягом 1098 хвилин поспіль! Однак уже по ходу сезону 1981 Роменський підхопив запалення легень, а за його відсутності добре зарекомендував себе молодий Михайло Михайлов. Після хвороби Юрій довго не міг набрати форму і врешті-решт залишив клуб, зігравши в тому сезоні всього 9 матчів.
Прийнявши пропозицію «Чорноморця», воротар вдруге опинився в одеському клубі, щоправда, в першому сезоні провів лише три матчі, зате у двох наступних був основним голкіпером клубу. Причиною завершення кар'єри стала травма коліна, яку він намагався лікувати в Києві у відомого спеціаліста Віталія Левенця. Однак, коли після операції у Роменського почався запалювальний процес — відслоєння хряща, Левінець наполегливо порекомендував футболісту завершили активні виступи, на що той погодився.

Виступи у збірній СРСР ред.

У складі збірної СРСР Юрій Роменський провів п'ять матчів (три матчі у 1978[2] році, інші у 1979[3]) і пропустив 2 м'ячі, причому перші три гри припали на турне збірної СРСР Японією, тож суперником в усіх цих матчах була саме головна команда цієї країни. Цікаво, що у двох іграх з японцями та у матчі з данцями Роменський виходив на заміну.

Матчі Юрія Роменського за національну збірну СРСР
# Дата Місце Стадіон Суперник Рахунок Турнір        
01. 19.11.1978   «Комазава Олімпік», Токіо   Японія 1-4 Товариський матч
02. 23.11.1978   «Комазава Олімпік», Токіо   Японія 1-4 Товариський матч
03. 26.11.1978   «Комазава Олімпік», Токіо   Японія 0-3 Товариський матч
04. 27.06.1979   «Ідретспаркен», Копенгаген   Данія 1-2 Товариський матч
05. 04.07.1979   «Олімпійський стадіон», Гельсінкі   Фінляндія 1-1 Відбірковий ЧЄ-1980

Тренерська кар'єра ред.

Після завершення кар'єри футболіста вісім років працював начальником відділу футболу Української республіканської ради спортивного товариства «Трудові резерви», потім займався бізнесом, був директором спільного українсько-американського підприємства, що займалося побутовою хімією та торгівлею меблями, станом на 2005 рік володів меблевим салоном у Києві. Працював тренером-консультантом у клубі «Верес». Певний час перебував у розташуванні швейцарської команди «Віль», однак через проблеми з наданням трудової візи залишитися не зміг. З 2003 по 2007 рік відповідав за підготовку воротарів національної збірної України, котру очолював Олег Блохін. З вересня 2009[4] по березень 2011 тренував голкіперів одеського «Чорноморця»[5]. Після повернення Блохіна до збірної знову взявся за роботу у тренерському штабі головної команди країни[6].

Досягнення ред.

Командні трофеї
Особисті досягнення

Примітки ред.

  1. ↑ Інформація за кількістю пропущених м'ячів є лише за сезони 1972 (-4), 1976 (-34), 1977 (-11)
  2. ↑ Всі матчі збірної СРСР 1978 року. Архів оригіналу за 19 липня 2019. Процитовано 3 вересня 2011.
  3. ↑ Всі матчі збірної СРСР 1979 року. Архів оригіналу за 2 вересня 2011. Процитовано 3 вересня 2011.
  4. ↑ Блохін, Баль та Роменський їдуть до Одеси
  5. ↑ Юрій Роменський пішов з «Чорноморця»
  6. ↑ Колишній гравець «Нефтчі» став тренером збірної України

Посилання ред.

Інтерв'ю
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Роменський_Юрій_Михайлович&oldid=40866980