Москаленко Василь Васильович

	Василь Москаленко
	Василь Москаленко
Особисті дані
Повне ім'я	Василь Васильович Москаленко
Народження	18 червня 1938
	Одеса, УРСР
Смерть	1 березня 2010 (71 рік)
	Одеса, Україна
Поховання	Новоміське кладовище
Зріст	176 см
Вага	75 кг
Громадянство	Україна
Позиція	Півзахисник / нападник
Професіональні клуби*
Тренерська діяльність**
Звання, нагороди
Нагороди
	* Ігри та голи за професіональні клуби; враховуються лише в національному чемпіонаті.
	** Тільки на посаді головного тренера.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Москаленко.

Васи́ль Васи́льович Москале́нко (нар. 18 червня 1938, Одеса, УРСР — пом. 1 березня 2010, Одеса, Україна) — український радянський футболіст та тренер, виступав на позиції нападника та півзахисника. Майстер спорту СРСР (1963). Найкращий бомбардир СКА (Одеса) у чемпіонатах СРСР. Найкращий футболіст Одеси XX століття (2001).

Біографія ред.

Василь Москаленко — корінний одесит. Футболом почав займатися у дитячій команді суконної фабрики, потім виступав за команду заводу імені Дзержинського. Грав на будь-якій позиції, іноді навіть займав місце у рамці воріт, якщо не було основного голкіпера. Граючи у одеській футбольній школі молоді, Москаленко привернув увагу представників київського «Динамо» і вирушив до столиці УРСР. Однак у Києві Василь Васильович провів лише лічені матчі у дублюючому складі. Щось у нього не заладилося в «Динамо» і він попросив керівництво клубу відпустити його до Одеси.

Повернувшись до рідного міста, Москаленко приєднався до «Харчовика», де Петро Ступаков зібрав непоганий колектив, що ставив перед собою високі цілі. І якщо 1956 рік був для молодого форварда одеситів адаптаціонним до футболу серйозного рівня, то вже у наступному він став справжньою грозою воротарів, утворивши з Костянтином Фурсом потужний дует форвардів-бомбардирів. Того року на двох вони забили 33 м'ячі.

Однак підійшов час служби у армії і Москаленко опинився у іншому одеському клубі — СКА. Армійці на той час демонстрували досить високий рівень гри, постійно займаючи призові місця у свої зоні класу «Б». Особливо успішними стали особисто для Василя Васильовича сезони з 1960 по 1962, коли він тричі поспіль забивав понад 20 м'ячів за сезон.

У 1963 році на одному з бенкетів Москаленка вмовили повернутися до «Чорноморця», який саме очолив Всеволод Бобров. Однак у тому сезоні форвард провів у новому клубі всього три матчі, отримавши прикрий перелом ноги. Зате з наступного року з подвоєним натхненням взявся за справу, ніби доводячи, що на нього не даремно покладали такі надії. 20 голів у 35 матчах — чи може бути більш красномовне підтвердження якості гри, яку демонстрував Москаленко?! Після появи у команді таких досвідчених гравців, як Лобановський, Каневський та Базилевич, тренер перевів Москаленка трохи вглиб — на позицію розігруючого, однак навіть граючи там він примудрявся забивати велику кількість красивих та вкрай потрібних команді м'ячів.

Провівши у «Чорноморці» 8 сезонів після повернення з армії, Василь Москаленко відчув, що вже не може демонструвати гру того рівня, якого від нього вимагають тренери, і вирішив залишити команду. Ще рік він відіграв у складі миколаївського «Суднобудівника» і перейшов на тренерську роботу.

Значних успіхів на тренерській ниві Василь Васильович не досяг, тренуючи переважно колективи фізичної культури та нетривалий час перебуваючи на посаді помічника головного тренера «Чорноморця» у 1973 році. Москаленко постійно брав участь у матчах ветеранських команд.

Урочисте святкування 70-річчя Василя Васильовича відбулося на стадіоні «Іван» у Одесі влітку 2008 року. Федерація футболу нагородила ювіляра почесним призом «За заслуги перед одеським футболом», а колишні партнери по команді вручили пам'ятну футболку^[1].

1 березня 2010 року Василя Москаленка не стало. Прощання з уславленим бомбардиром відбулося на одеському стадіоні «Спартак», а поховано його було на Таїровському кладовищі^[2]. 7 липня 2011 на могилі видатного форварда з Одеси було встановлено пам'ятник^[3].

Найкращий футболіст Одеси ХХ сторіччя ред.

У вересні 2001 року на сторінках газети «Одеса-Спорт» було опубліковано підсумки авторського проекту одеського спортивного журналіста Юрія Усатюка, головною метою якого було визначення найкращого футболіста Одеси ХХ століття за опитуванням авторитетних футбольних фахівців. Василь Москаленко виграв опитування з колосальним відривом^[4], випередивши володаря «Золотого м'яча» 1986 року Ігора Бєланова, що зайняв друге місце, на 53 бали. Третім став Юрій Заболотний.

Досягнення ред.

Командні трофеї

Чемпіон 1 зони класу «Б» чемпіонату СРСР (1958)
Дворазовий переможець 2 зони класу «Б» чемпіонату СРСР (1961,1962)
напівфіналіст кубок СРСР : 1960, 1966.
Срібний призер 2 зони класу «Б» чемпіонату СРСР (1960)
Бронзовий призер 4 зони класу «Б» чемпіонату СРСР (1959)

Особисті здобутки

Майстер спорту СРСР (1963)
У списках найкращих футболістів України (4): № 2 (1964,1968), № 3 (1961,1966)
Володар призу «За найкращий гол сезона, забитий на московських стадіонах» (1969)
Найкращий футболіст Одеси XX століття (2001)

Цікаві факти ред.

Одеситів Масловського, Чеботарьова та Москаленка викликали до збірної УРСР, що мала провести спаринг-матч з національною збірною країни. Їхали у Київ на «Москвичі» Масловського, прихопивши з собою ящик горілки. По приїзду адміністратор збірної був в шоці — як же вони будуть грати?! Однак футболісти запевнили його, що все в нормі і, попарившись у лазні, дійсно відновили кондиції, перемігши у спарингу з рахунком 4:0. Василь Москаленко двічі вразив ворота суперників.
Постояти за честь Одеси Василь Москаленко міг не тільки голами та результативними передачами, а й, як кажуть, по-чоловічому. У 1968 році «Чорноморець» грав у Тбілісі проти місцевого «Динамо». Під час подачі кутового Василь Москаленко як зазвичай відтягнувся назад, щоб допомогти захисникам. Коли м'яч злетів над штрафним майданчиком, найвідоміший футболіст у складі тбілісців Муртаз Хурцилава, що не володів богатирських зростом, вирішив піти на хитрість. Він стрибнув на Москаленка, наступивши тому на ікри, сперся руками на плечі і головою вколотив м'яч у ворота. Звичайно ж, стерпіти таке гоноровий Василь Васильович не міг. Одеський бомбардир розвернувся і послав маститого нахабу в нокаут. Хурцилаву відкачували хвилин десять.