Вікіпедія

Роберт Оппенгеймер

американський фізик-теоретик
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Оппенгеймер.

Джуліус Роберт Оппенгеймер[прим 1], або Оппенгаймер,[26] (англ. Julius Robert Oppenheimer, 22 квітня 1904, Нью-Йорк — 18 лютого 1967 Принстон, Нью-Джерсі, США) — американський фізик-теоретик та фізик-ядерник, широко відомий як науковий керівник Мангеттенського проєкту, в рамках якого в роки Другої світової війни розроблялись перші зразки ядерної зброї; через це Оппенгеймера часто називають «батьком атомної бомби»[27]. Член Національної академії наук США (з 1941 року).

Джуліус Роберт Оппенгеймер
англ. Robert Oppenheimer.[1]
Ім'я при народженні англ. Julius Robert Oppenheimer
Народився 22 квітня 1904(1904-04-22)[2][3][…]
Мангеттен, Нью-Йорк, Нью-Йорк, США[4]
Помер 18 лютого 1967(1967-02-18)[5][3][…] (62 роки)
Принстон, Мерсер, Нью-Джерсі, США[5]
·рак стравоходу[6]
Місце проживання Принстон
Лос-Аламос
Берклі
Нью-Йорк
Країна США США
Діяльність фізик-теоретик, інженер, фізик-ядерник, колекціонер мистецтва, викладач університету, science administrator
Alma mater Universidad La Salled[7]
Гарвардський університет[8]
Кавендішська лабораторія
Етико-культурна школа Філдстонаd
Кембриджський коледж Ісусаd
Гарвардський коледж
Кембриджський університет
Геттінгенський університет
Галузь Фізика
Заклад Університет Каліфорнії (Берклі)
Кембриджський університет
Каліфорнійський технологічний інститут
Мангеттенський проєкт
Інститут перспективних досліджень
Посада директор[9] і директор[10]
Науковий ступінь доктор фізико-математичних наук і доктор філософії
Вчителі Персі Бріджмен
Альфред Норт Вайтгед
Джозеф Джон Томсон
Поль Дірак і Патрік Блекетт
Відомі учні Девід Бомd
Вілліс Лемб
Філіп Моррісонd
Гартланд Снайдерd
Джордж Волкоффd
Мелба Філліпсd
Аспіранти, докторанти Девід Бомd[11]
Семюель В. Олдерсонd[12]
Роберт Крісті[13]
Сідні Данкоффd[14][15]
Стен Франкелd[16]
Вілліс Лемб[17]
Гарольд Льюїсd[18]
Філіп Моррісонd[19]
Бернард Пітерсd[20]
Роберт Сербер[21]
Гартланд Снайдерd[22]
Джордж Волкоффd[23]
Гарві Голлd[24]
Мелба Філліпсd[25]
Джозеф Вейнберґd[20]
Зіґфрід Адольф Ваутгайзенd
Арнольд Нордсікd
Леслі Лоренс Фолдіd[15]
Eldred C. Nelsond
Членство Лондонське королівське товариство
Американське філософське товариство
Американська академія мистецтв і наук
Фі Бета Каппа
Національна академія наук США
Відомий завдяки: Розробка атомної бомби
Брати, сестри Френк Оппенгеймер
У шлюбі з Кетрін Оппенгеймер
Діти Peter Oppenheimerd
Toni Oppenheimerd
Нагороди
Автограф
Висловлювання у Вікіцитатах
CMNS: Роберт Оппенгеймер у Вікісховищі

Атомна бомба була вперше випробувана в Нью-Мексико в липні 1945 року; згодом Оппенгеймер згадував, що в той момент йому прийшли в голову слова з Бхагавад-гіти: «Якби на небі разом зійшли сотні тисяч сонць, їх світло могло б зрівнятися з сяйвом, що линуло від Верховного Господа… Я — Смерть, великий руйнівник світів, що несе загибель всього живого»[прим 2].

Після Другої світової війни він став керівником Інституту перспективних досліджень в Принстоні. Він також став головним радником у новоствореній Комісії США з атомної енергії і, використовуючи своє становище, виступав на підтримку міжнародного контролю над ядерною енергією з метою запобігання поширення атомної зброї та ядерної гонки. Ця антивоєнна позиція викликала гнів ряду політичних діячів під час другої хвилі «Червоної загрози». У підсумку, після широко відомого політизованого слухання в 1954 році, він був позбавлений допуску до секретної роботи. Не маючи відтоді прямого політичного впливу, він продовжував читати лекції, писати праці і працювати в галузі фізики. Десять років по тому президент Джон Кеннеді нагородив ученого премією Енріко Фермі на знак політичної реабілітації; нагорода була вручена вже після смерті Кеннеді Ліндоном Джонсоном.

До найзначніших досягнень Оппенгеймера у фізиці відносяться: наближення Борна — Оппенгеймера для молекулярних хвильових функцій, роботи з теорії електронів і позитронів, процес Оппенгеймера — Філіпс в ядерному синтезі і перше передбаченння квантового тунелювання. Разом зі своїми учнями він зробив важливий внесок у сучасну теорію нейтронних зірок та чорних дір, а також у вирішення окремих проблем квантової механіки, квантової теорії поля і фізики космічних променів. Оппенгеймер був вчителем і пропагандистом науки, батьком-засновником американської школи теоретичної фізики, що отримала світову популярність в 30-ті роки XX століття.

Ранні роки життя ред.

Дитинство і освіта ред.

Дж. Роберт Оппенгеймер народився в Нью-Йорку 22 квітня 1904 року в єврейській сім'ї. Його батько, заможний імпортер тканин Джуліус С. Оппенгеймер (Julius Seligmann Oppenheimer, 1865—1948), іммігрував до США з Ганау (Німеччина) в 1888 році. Сім'я матері, художниці Елли Фрідман (Ella Friedman, померла 1948), яка отримала освіту в Парижі, — також іммігрувала до США з Німеччини в 1840-х роках. У Роберта був молодший брат, Френк (Frank Oppenheimer), який теж став фізиком.[34]

У 1912 році Оппенгеймери переїхали на Мангеттен, в квартиру на одинадцятому поверсі будинку 155 на Ріверсайд Драйв[прим 3], поруч з 88-ю Західною вулицею. Цей район відомий своїми розкішними особняками і таунхаусами.[35] У сімейній колекції картин були оригінали Пабло Пікассо та Жана Вюйяра і принаймні три оригінали Вінсента ван Гога.[36]

Оппенгеймер деякий час вчився в Підготовчій школі ім. Алкуїна (Alcuin Preparatory School), потім, у 1911 році, він вступив до Школи Товариства етичної культури (Ethical Culture Society School[en]).[37] Її заснував Фелікс Адлер[en] для заохочення виховання, пропагованого Рухом етичної культури (Ethical Culture movement[en]), чиїм гаслом було «Діло важливіше від Кредо» (англ. Deed before Creed). Батько Роберта був членом цього товариства протягом багатьох років, входив до ради його піклувальників з 1907 по 1915.[38] Оппенгеймер був різнобічним учнем, цікавився англійською і французькою літературою і особливо мінералогією.[39] Він закінчив програму третього і четвертого класів за один рік і за півроку закінчив восьмий клас і перейшов у дев'ятий [37], в останньому ж класі він захопився хімією.[40] Роберт вступив до Гарвардського коледжу роком пізніше, коли йому було вже 18 років, оскільки пережив напад виразкового коліту, коли займався пошуком мінералів у Яхимові під час сімейного відпочинку в Європі. Для лікування він ви́брався до Нью-Мексико, де був зачарований верховою їздою і природою південного заходу США.[41]

На додаток до профільних дисциплін (спеціалізації, англ. academic major[en]) студенти мали вивчати історію, літературу і філософію або математику. Оппенгеймер компенсував свій «пізній старт», беручи по шість курсів за семестр, і його прийняли до студентського почесного товариства «Фі Бета Каппа». На першому курсі Оппенгеймеру дозволили навчатися за магістерською програмою з фізики на основі незалежного вивчення; це означало, що він звільнявся від початкових предметів і міг братися відразу за курси підвищеної складності. Прослухавши курс термодинаміки, який читав Персі Бріджмен, Роберт серйозно захопився експериментальною фізикою. Він закінчив університет з відзнакою (лат. summa cum laude) лише за три роки.[42]

Навчання в Європі ред.

 
Лабораторія Гейке Камерлінг-Оннеса в Лейдені, Нідерланди, 1926 рік. Оппенгеймер — у другому ряду, третій ліворуч. П'ятнадцять чоловіків у костюмах і одна жінка позують для фотографа

В 1924 році Оппенгеймер дізнався, що його прийняли до Коледжу Христа в Кембриджі. Він написав листа до Ернеста Резерфорда з проханням дозволити попрацювати в Кавендішській лабораторії. Бріджмен дав своєму студенту рекомендацію, відзначивши його здібності до навчання і аналітичний розум, однак на закінчення зазначив, що Оппенгеймер не схильний до експериментальної фізики.[43] Резерфорд не був вражений, однак Оппенгеймер поїхав до Кембриджа з надією отримати іншу пропозицію.[44] У результаті його прийняв до себе Дж. Дж. Томсон за умови, що молода людина закінчить базовий лабораторний курс.[45] З керівником групи Патріком Блекеттом, який був старшим тільки на кілька років, у Оппенгеймера склалися неприязні відносини. Одного разу він змочив яблуко в отруйній рідині і поклав Блакетту на стіл; Блакетт не з'їв яблуко, але Оппенгеймеру призначили пробацію (випробувальний термін) і звеліли поїхати до Лондона для лікування у психіатра.[46]

Багато друзів описували Оппенгеймера як високу і худу людину, завзятого курця, він часто навіть забував поїсти в періоди інтенсивних роздумів і повної концентрації, схильний до саморуйнівної поведінки. Багато разів в його житті бували періоди, протягом яких його меланхолійність і ненадійність викликали у колег і знайомих занепокоєння. Тривожний випадок стався під час його відпустки, яку він узяв, щоб зустрітися зі своїм другом Френсісом Фергюсоном (Francis Fergusson) в Парижі. Розповідаючи Фергюсонові про свою незадоволеність експериментальною фізикою, Оппенгеймер раптово підхопився зі стільця і став душити його. Хоча Фергюсон легко парирував атаку, цей випадок переконав його в наявності серйозних психологічних проблем у свого друга.[47] Протягом всього життя він відчував періоди депресії.[48] «Фізика мені потрібна більше, ніж друзі»[прим 4], — Сказав він одного разу своєму братові.[49]

У 1926 році Оппенгеймер пішов з Кембриджа, щоб вчитися в Геттінгенському університеті під керівництвом Макса Борна. У той час Геттінген був одним з провідних центрів теоретичної фізики у світі. Оппенгеймер знайшов там друзів, які згодом добилися великого успіху: Вернера Гейзенберга, Паскуаля Йордана, Вольфганга Паулі, Поля Дірака, Енріко Фермі, Едварда Теллера та інших. Оппенгеймер був також відомий своєю звичкою «захоплюватися» під час дискусій; часом він переривав кожного доповідача на семінарі.[50] Це настільки дратувало інших учнів Борна, що одного разу Марія Гепперт представила науковому керівнику петицію, підписану нею самою і майже всіма іншими учасниками семінару, з погрозою влаштувати бойкот занять, якщо Борн не змусить Оппенгеймера заспокоїтися. Борн поклав її на своєму столі так, щоб Оппенгеймер зміг її прочитати, — і це принесло очікуваний результат без будь-яких слів.[51]

Роберт Оппенгеймер захистив дисертацію на ступінь доктора філософії в березні 1927 року, у віці 23 років, під науковим керівництвом Борна.[52] Після закінчення усного іспиту, що відбувся 11 травня, Джеймс Франк, головуючий професор, як повідомляють, сказав: «Я радий, що це закінчилося. Він ледве сам не почав ставити мені питання».[53]

Початок кар'єри ред.

Викладання ред.

У вересні 1927 року Оппенгеймер подав заявку і отримав від Національної науково-дослідної ради (United States National Research Council[en]) стипендію на проведення робіт в Каліфорнійському технологічному інституті (КТІ). Однак Бріджмен також хотів, щоб Оппенгеймер працював у Гарварді, і для компромісу той розділив свій навчальний 1927—1928 рік так, що в Гарварді він працював у 1927, а в КТІ — в 1928 році.[54] В КТІ Оппенгеймер близько зійшовся з Лайнусом Полінгом; вони планували організувати спільний «наступ» на природу хімічного зв'язку, дослідженнях, в яких Полінг був піонером; очевидно, Оппенгеймер зайнявся б математичною частиною, а Полінг інтерпретував би результати. Проте ця затія (а разом з тим і їх дружба) була припинена в зародку, коли Полінг почав підозрювати, що відносини Оппенгеймера з його дружиною, Авою Гелен (Ava Helen Pauling[en]), стають занадто близькими. Одного разу, коли Полінг був на роботі, Оппенгеймер прийшов до їхнього будинку і раптово запропонував Аві зустрітися з ним у Мексиці. Вона категорично відмовилася і розповіла про цей інцидент своєму чоловікові.[55] Цей випадок, а також те, з якою видимою байдужістю його дружина розповіла про це, насторожили Полінга, і він негайно розірвав свої відносини з фізиком. Оппенгеймер згодом пропонував Полінгу стати головою Хімічного підрозділу (Chemistry Division) Мангеттенського проєкту, але той відмовився, заявивши, що він пацифіст.[54]

Фільм «Оппенгеймер» ред.

Докладніше: Оппенгеймер (фільм)

У світовий прокат 21 липня 2023 року вийшов «Оппенгеймер» — біографічний фільм Крістофера Нолана з Кілліаном Мерфі в головній ролі, який зобразив Роберта Оппенгеймера.

Сюжет стрічки фокусується на ролі ученого в «Мангеттенському проєкті», який був ініціативою, започаткованою в часи Другої світової війни і спрямованою на розробку першої ядерної зброї. Фільм був заснований на біографії під назвою «Американський Прометей», яка є спільним творінням Кає Берда та Мартіна Шервіна.

Поява на світ «Оппенгеймера» стала можливою завдяки спільному виробництву Великої Британії та США. Акторський склад також був вражаючим, містячи Бенні Сафді, Джоша Гартнетта, Емілі Блант, Кеннета Брану, Майкла Анґарано, Метта Деймона, Рамі Малека, Роберта Дауні, Кілліан Мерфі і Флоренс П'ю.

Див. також ред.

Названі на честь науковця:

Примітки ред.

  1. ↑ Значення «Дж» (англ. J) в імені «Дж. Роберт Оппенгеймер» залишається предметом розбіжностей. Історики Еліс Кімболл Сміт (Alice Kimball Smith) і Чарльз Вейнер (Charles Weiner) підводять у своїй праці «Роберт Оппенгеймер: Листи і мемуари» (Robert Oppenheimer: Letters and recollections), на сторінці 1, таку загальну думку біографів:"Ми ніколи повністю не дізнаємося, чи означає «Дж» в імені Роберта «Джуліус» або, як сказав одного разу сам Оппенгеймер, не означає нічого. Його брат Френк припускає, що це «Дж» було символічним, в данину традиції називати старшого сина ім'ям батька, але в той же час знаком того, що батьки не хотіли, щоб у сина була приставка «-молодший» ". Не в звичаях єврейського народу називати дітей на честь живих батьків. У книзі Пітера Гудчайлд (Peter Goodchild) "Дж. Роберт Оппенгеймер: руйнівник світів "(J. Robert Oppenheimer: Shatterer of Worlds) говориться, що батько Роберта, Джуліус, додав «порожній» ініціал, щоб надати імені Роберта особливу відмінність; але в книзі Гудчайлд немає виносок, тому джерело цієї заяви невідоме. Твердження самого Роберта, що «Дж» не означає нічого, походить з автобіографічного інтерв'ю, проведеного Томасом С. Куном 18 листопада 1963 року, яке в цей час знаходиться в Архіві з історії квантової фізики. Збираючи дані на Оппенгеймера в 1930-х і 40-х роках, ФБР саме було збито з пантелику цим «Дж», вирішивши, що воно, ймовірно, означає «Джуліус» або «Джером». З іншого боку, у свідоцтві про народження Оппенгеймера значиться «Джуліус Роберт Оппенгеймер».
  2. ↑ В англійському оригіналі: «Now, I am become Death, the destroyer (shatterer) of worlds»; Оппенгеймер сказав ці слова в телевізійному документальному фільмі «Рішення підірвати бомбу» (The Decision to Drop the Bomb, 1965).[28] Вперше у друці ця фраза з'явилась у журналі «Тайм» за 8 листопада 1948 року.[29] Пізніше вона була процитована у книзі Роберта Юнга (Robert Jungk[en]) «Яскравіше тисячі сонць. Розповідь про вчених-атомників» 1958 року[30][31], в основу якої було покладено інтерв'ю з Робертом Оппенгеймером.[32] Сказавши «Я — смерть», Оппенгеймер пішов тут за своїм вчителем санскриту, Артуром Райдером, і оступився від канонічного перекладу Бхагавад-гіти: «Я — час». Такий варіант має привід для існування і рідко, але зустрічається.[33]
  3. ↑ Приблизне місцерозташування будинку Опенгеймерів: 40°47′28″ пн. ш. 73°58′46″ зх. д. / 40.791248° пн. ш. 73.979428° зх. д. / 40.791248; -73.979428.
  4. ↑ В оригіналі: «I need physics more than friends».

Джерела ред.

  1. ↑ а б в http://www.nndb.com/people/808/000047667/
  2. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118590146 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ https://a860-historicalvitalrecords.nyc.gov/view/1593063
  5. ↑ а б Оппенгеймер Роберт // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  6. ↑ https://www.nndb.com/people/808/000047667/
  7. ↑ (unspecified title) — Т. Suplemento 1967-1968. — С. 382.
  8. ↑ Anguera J. E. Enciclopedia universal ilustrada europeo-americana — Editorial Espasa, 1905. — Vol. Suplemento 1967-1968. — P. 382. — ISBN 978-84-239-4500-9
  9. ↑ https://www.ias.edu/scholars/oppenheimer
  10. ↑ https://about.lanl.gov/history-innovation/
  11. ↑ https://web.archive.org/web/20140203030303/http://www.americanscientist.org/bookshelf/pub/a-puzzle-of-a-man
  12. ↑ http://www.wired.com/thisdayintech/2011/02/0211sam-alderson-crash-test-dummie-inventor/
  13. ↑ http://www.caltech.edu/content/caltech-mourns-passing-robert-f-christy-1916%E2%80%93%C2%AD2012
  14. ↑ http://old.post-gazette.com/pg/11100/1137883-51.stm
  15. ↑ а б Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  16. ↑ Rival M. Robert Oppenheimer — P. 116.
  17. ↑ Bird K., Sherwin M. J. American Prometheus: The Triumph and Tragedy of J. Robert Oppenheimer — 2005. — P. 88.
  18. ↑ Bird K., Sherwin M. J. American Prometheus: The Triumph and Tragedy of J. Robert Oppenheimer — 2005. — P. 387.
  19. ↑ http://web.mit.edu/newsoffice/2005/morrison.html
  20. ↑ а б http://www.americanscientist.org/bookshelf/pub/a-puzzle-of-a-man
  21. ↑ Bird K., Sherwin M. J. American Prometheus: The Triumph and Tragedy of J. Robert Oppenheimer — 2005. — P. 102.
  22. ↑ http://scitation.aip.org/content/aip/magazine/physicstoday/article/15/7/10.1063/1.3058300
  23. ↑ Rival M. Robert Oppenheimer — P. 89.
  24. ↑ http://www.arlingtoncemetery.net/harvey-hall.htm
  25. ↑ http://www-news.uchicago.edu/releases/04/041116.phillips.shtml
  26. ↑ Оппенгеймер // Універсальний словник-енциклопедія / гол. ред. ради чл.-кор. НАНУ М. Попович. — 3-тє вид., перероб., доп. — К. : Всеувито. Новий друк. — 2003. — 1414 с.
  27. ↑ Горелик, 2002.
  28. ↑ J. Robert Oppenheimer on the Trinity test (1965) (англійською). Atomic Archive. Архів оригіналу за 19 серпня 2011. Процитовано 28 березня 2011. 
  29. ↑ The Eternal Apprentice (англійською). Тайм. 8 листопада 1948. Архів оригіналу за 19 серпня 2011. Процитовано 25 березня 2011. 
  30. ↑ Юнг, 1961, с. 172.
  31. ↑ Jungk, 1958, с. 201.
  32. ↑ Hijiya, 2000.
  33. ↑ Hijiya, 2000, с. 132.
  34. ↑ Cassidy, 2005, с. 16,145.
  35. ↑ Cassidy, 2005, с. 5-11.
  36. ↑ Bird, Sherwin, 2005, с. 12.
  37. ↑ а б Cassidy, 2005, с. 35.
  38. ↑ Cassidy, 2005, с. 23, 29.
  39. ↑ Cassidy, 2005, с. 16-17.
  40. ↑ Cassidy, 2005, с. 43-46.
  41. ↑ Cassidy, 2005, с. 61-63.
  42. ↑ Cassidy, 2005, с. 75-76, 88-89.
  43. ↑ Bird, Sherwin, 2005, с. 39.
  44. ↑ Cassidy, 2005, с. 90-92.
  45. ↑ Cassidy, 2005, с. 94.
  46. ↑ Bird, Sherwin, 2005, с. 46.
  47. ↑ Smith, Weiner, 1980, с. 91.
  48. ↑ Bird, Sherwin, 2005, с. 35-36, 43-47, 51-52, 320, 353.
  49. ↑ Bird, Sherwin, 2005, с. 91.
  50. ↑ Cassidy, 2005, с. 108.
  51. ↑ Bird, Sherwin, 2005, с. 60.
  52. ↑ Cassidy, 2005, с. 109.
  53. ↑ The Eternal Apprentice (англійською). Тайм. 8 листопада 1948. Архів оригіналу за 19 серпня 2011. Процитовано 28 березня 2011. 
  54. ↑ а б Cassidy, 2005.
  55. ↑ Cassidy, 2005, с. 142.

Література ред.

  Це незавершена стаття про науковця.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Роберт_Оппенгеймер&oldid=41030293