Фелікс Блох

швейцарський фізик, нобелівський лауреат (1952)

Фе́лікс Блох (нім. Felix Bloch; 23 жовтня 1905, Цюрих — 10 вересня 1983, США) — американський фізик швейцарського походження.

Нобелівська премія з фізики (1952) Фелікс Блох
нім. Felix Bloch
Народився 23 жовтня 1905(1905-10-23)
Цюрих, Швейцарія[1]
Помер 10 вересня 1983(1983-09-10) (77 років)
Цюрих, Швейцарія[2]
Місце проживання Швейцарія, США
Країна Швейцарія Швейцарія, США США
Діяльність фізик, викладач університету, фізик-ядерник
Alma mater Лейпцизький університет
Галузь Фізика
Заклад Мангеттенський проєкт
Стенфордський університет
Лейденський університет[3]
Федеральна вища технічна школа Цюриха
Науковий керівник Вернер Гейзенберг і Петер Дебай[4]
Аспіранти, докторанти Carson D. Jeffriesd[5]
Michael Schickd[6]
Членство Американська академія мистецтв і наук
Нідерландська королівська академія наук
Американське фізичне товариство[7]
Національна академія наук США
Відомий завдяки: методи точних ядерних магнітних вимірювань, Теорема Блоха, Сфера Блоха
У шлюбі з Clara Gertrud Leonore Mischd
Діти Ruth H. Blochd
Нагороди
Орден Pour le Mérite в галузі мистецтв і науки Нобелівська премія з фізики

член Американського фізичного товариства[d]

Грант Ґуґґенгайма


CMNS: Фелікс Блох у Вікісховищі

Народився в Цюриху (Швейцарія).

1928 закінчив Лейпцизький університет, з 1932 — приват-доцент там же.

1933 емігрував до США.

З 1934 очолював кафедру теоретичної фізики Стенфордського університету.

1942—45 працював у лабораторії Лос-Аламос. Відомий працями з теорії магнетизму, квантової теорії кристалів (теорія зон) і нових методів вимірювання магнітних моментів ядер.

Нобелівська премія, 1952.

Див. також

ред.

Посилання

ред.

Джерела

ред.

Примітки

ред.