Вікіпедія

Річард Ч. Толмен

Річард Чейс Толмен (англ. Richard Chace Tolman, 4 березня 1881 — 5 вересня 1948) — американський фізик-математик і фізико-хімік, який зробив великий внесок у статистичну механіку[3]. Також зробив важливий внесок у теоретичну космологію в роки незабаром після відкриття Ейнштейном загальної теорії відносності. Був професором фізичної хімії та математичної фізики в Каліфорнійському технологічному інституті.

Річард Ч. Толмен
Річард Толмен в 1945 році.
Річард Толмен в 1945 році.
Річард Толмен в 1945 році.
Ім'я при народженні англ. Richard Chace Tolman
Народився 4 березня 1881(1881-03-04)[1]
West Newton[d], Ньютон, Міддлсекс, Массачусетс, США
Помер вересня 5, 1948(1948-09-05) (у віці 67 років)
Пасадіна, окр. Л.-Анджелес, Каліфорнія, США
Країна  США
Діяльність фізик, викладач університету, математик, фізик-теоретик, фізико-хімік
Alma mater Massachusetts Institute of Technology (BS, PhD)
Галузь математична фізика, статистична механіка і Фізична космологія
Заклад Каліфорнійський технологічний інститут
Науковий ступінь доктор філософії
Науковий керівник Arthur Amos Noyesd[2]
Аспіранти, докторанти Аллан К. Г. Мітчелл
Лайнус Полінг
Членство Американська академія мистецтв і наук
Технічний Альянс
Національна академія наук США
Брати, сестри Едвард Толмен
У шлюбі з Ruth Sherman Tolmand
Нагороди

Гіббсівська лекція (1932)

Член Американської академії мистецтв і наук[d]

CMNS: Річард Ч. Толмен у Вікісховищі

Біографія ред.

Толмен народився у Вест-Ньютоні, штат Массачусетс, і вивчав хімічну інженерію в Массачусетському технологічному інституті, отримавши ступінь бакалавра в 1903 році та доктора філософії в 1910 році під керівництвом А. А. Нойєса.

У 1924 році він одружився з Рут Шерман Толман.

У 1912 році він запропонував концепцію релятивістської маси, написавши, що «вираз   найкраще підходить для маси рухомого тіла»[4].

У 1916 році в експерименті з Томасом Дейлом Стюартом Толмен продемонстрував, що електрика складається з електронів, які проходять через металевий провідник. Побічним продуктом цього експерименту було виміряне значення маси електрона[5]. Але в цілому він був відомий насамперед як теоретик.

Толмен був членом Технічного альянсу в 1919 році, попередника руху технократії, де допоміг провести енергетичне обстеження, аналізуючи можливість застосування науки в соціальних і промислових справах[6][7][8].

 
Річард К. Толмен і Альберт Ейнштейн у Каліфорнійському технологічному інституті, Пасадена, 1932 рік

У 1922 році Толмен був обраний членом Американської академії мистецтв і наук[9]. Того ж року він вступив на факультет Каліфорнійського технологічного інституту, де став професором фізичної хімії та математичної фізики, а згодом і деканом аспірантури. Одним із перших студентів Толмена в Каліфорнійському технологічному інституті був хімік-теоретик Лайнус Полінг, якому Толмен викладав стару квантову теорію. У 1923 році Толмен був обраний до Національної академії наук США[10].

У 1927 році Толмен опублікував текст про статистичну механіку, основою якої була стара квантова теорія Макса Планка, Нільса Бора та Арнольда Зоммерфельда[11]. У 1932 році Толмен був обраний членом Американського філософського товариства[12]. У 1938 році опублікував нову докладну роботу, яка охоплювала застосування статистичної механіки до класичних і квантових систем[13][14]. Це була стандартна робота на цю тему протягом багатьох років і залишається цікавою сьогодні.

У наступні роки своєї кар'єри Толмен все більше цікавився застосуванням термодинаміки до релятивістських систем і космології. Важлива монографія, яку він опублікував у 1934 році під назвою Relativity, Thermodynamics, and Cosmology[15] продемонструвала, як випромінювання чорного тіла у всесвіті, що розширюється, охолоджується, але залишається тепловим – ключовий вказівник на властивості космічного мікрохвильового фону[16]. Також у цій монографії Толмен був першою людиною, яка задокументувала та пояснила, як закритий Всесвіт може мати нульову енергію. Пояснив, що вся енергія маси позитивна, а гравітаційна енергія негативна, і вони компенсують одна одну, що призводить до Всесвіту з нульовою енергією[16]. Його дослідження гіпотези коливального Всесвіту, яку запропонував Олександр Фрідман у 1922 році, привернуло увагу до труднощів щодо ентропії та призвело до її загибелі до кінця 1960-х років.

Під час Другої світової війни Толмен був науковим консультантом генерала Леслі Гроувза в Манхеттенському проєкті. На момент його смерті в Пасадені був головним радником Бернарда Баруха, представника США в Комісії ООН з атомної енергії.

Щороку південнокаліфорнійська секція Американського хімічного товариства вшановує Толмена, присуджуючи свою медаль Толмена «на знак визнання видатного внеску в хімію».

Сім'я ред.

Брат Толмена був поведінковим психологом Едвардом Чесом Толменом.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Gale G. Tolman, Richard Chace — doi:10.1007/978-1-4419-9917-7_1388
  2. ↑ Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  3. ↑ Gale, George (2014), Tolman, Richard Chace, Biographical Encyclopedia of Astronomers, New York, NY: Springer New York: 2164—2165, Bibcode:2014bea..book.2164G, doi:10.1007/978-1-4419-9917-7_1388, ISBN 978-1-4419-9916-0
  4. ↑ Tolman, R. C. (1912). Non-Newtonian Mechanics, The Mass of a Moving Body. Philosophical Magazine. 23 (135): 375—381. doi:10.1080/14786440308637231.
  5. ↑ Tolman, R. C.; Stewart, T. D. (1916). The electromotive force produced by the acceleration of metals. Physical Review. 8 (2): 97—116. Bibcode:1916PhRv....8...97T. doi:10.1103/PhysRev.8.97. PMC 1090978. PMID 16576140.
  6. ↑ The Technical Alliance Profiles. Архів оригіналу за 21 грудня 2012. Процитовано 16 березня 2013. Retrieved March-16-13
  7. ↑ Anderson, Larry (2002). Benton MacKaye: Conservationist, planner, and creator of the Appalachian Trail. JHU Press. с. 136. ISBN 9780801869020. Процитовано 12 липня 2013.
  8. ↑ Anderson, Larry (2002). Benton MacKaye: Conservationist, planner, and creator of the Appalachian Trail. JHU Press. с. 48. ISBN 9780226465838. Процитовано 13 липня 2013.
  9. ↑ Book of Members, 1780-2010: Chapter T (PDF). American Academy of Arts and Sciences. Процитовано 20 квітня 2011.
  10. ↑ Richard C. Tolman. www.nasonline.org. Процитовано 28 червня 2023.
  11. ↑ Bartky, W. (1927). Review: Statistical Mechanics with Applications to Physics and Chemistry by Richard C. Tolman. Astrophysical Journal. 66: 143—144. Bibcode:1927ApJ....66..143B. doi:10.1086/143076.
  12. ↑ APS Member History. search.amphilsoc.org. Процитовано 28 червня 2023.
  13. ↑ Sterne, Theodore E. (1941). Review: The Principles of Statistical Mechanics by Richard C. Tolman. Astrophysical Journal. 93: 513. Bibcode:1941ApJ....93..513.. doi:10.1086/144301.
  14. ↑ Infeld, L. (July 1939). Review: The Principles of Statistical Mechanics by Richard C. Tolman. Philosophy of Science. 6 (3): 381. doi:10.1086/286579.
  15. ↑ Chant, C. A. (1934). Review: Relativity, Thermodynamics, and Cosmology by Richard C. Tolman. Journal of the Royal Astronomical Society of Canada. 28: 324—325. Bibcode:1934JRASC..28Q.324C.
  16. ↑ а б Reynosa, Peter (16 березня 2016). Why Isn't Edward P. Tryon A World-famous Physicist?. Huffington Post. Процитовано 22 березня 2016.

Книги Толмена ред.

Посилання ред.

  • Коротка біографія з Інтернет-архіву Каліфорнії
  • Коротка біографія зі сторінки «Премія Толмана» Секції Південної Каліфорнії Американського хімічного товариства.
  • Works by Richard C. Tolman
  • Works by or about Richard C. Tolman
  • Біографічні спогади, Національна академія наук. Включає повну бібліографію творів Толмена. Процитовано 14 липня 2017.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Річард_Ч._Толмен&oldid=40732118