Меркулов Всеволод Миколайович

Меркулов Всеволод Миколайович (25 жовтня (6 листопада) 1895 або 1895, Загаталаd, Російська імперія — 23 грудня 1953(1953-12-23), Москва) — радянський державний і політичний діяч, генерал армії (09.07.1945, переатестація з комісара ГБ 1-го рангу (04.02.1943)). Керівник ГУГБ НКВС СРСР (1938—1941), нарком (міністр) державної безпеки СРСР (1941, 1943—1946), міністр державного контролю СРСР (1950—1953). Входив до найближчого оточення Л. П. Берія, працював разом з ним з початку 1920-х років, користувався його особистою довірою. Член ЦК ВКП(б) у 1939—1946 роках. Кандидат у члени ЦК ВКП(б) у 1946—1953 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 1—2-го скликань.

Меркулов Всеволод Миколайович
Меркулов Всеволод Миколайович
Меркулов Всеволод Миколайович
1-й Нарком державної безпеки СРСР
3 лютого 1941 — 15 березня 1946
Попередник посада започаткована
Наступник посада скасована, став міністром ДБ
1-й Міністр державної безпеки СРСР
19 березня 1946 — 7 травня 1946
Попередник посада започаткована, до цього нарком ДБ
Наступник Абакумов Віктор Семенович
Міністр державного контролю СРСР
27 жовтня 1950 — 22 травня 1953
Попередник Мехліс Лев Захарович
Наступник Павельєв Олександр Семенович

Народився 25 жовтня (6 листопада) 1895 або 1895[1]
Загаталаd, Російська імперія
Помер 23 грудня 1953(1953-12-23)[1]
Москва, СРСР
Похований Нове Донське кладовище
Відомий як політик, письменник, драматург, мучитель
Країна СРСР СРСР Російська імперія
Alma mater Санкт-Петербурзький державний університет
Політична партія ВКП(б)
У шлюбі з Лідія Дмитрівна Яхонтова
Діти Рем Всеволодович Меркулов
Нагороди
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Кутузова I ступеня Медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»
Медаль «За оборону Москви»
Медаль «За оборону Москви»
Медаль «За оборону Сталінграда»
Медаль «За оборону Сталінграда»
Медаль «За оборону Кавказу»
Медаль «За оборону Кавказу»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «За перемогу над Японією» Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «У пам'ять 800-річчя Москви»
Почесний ювілейний знак «ВЧК-ГПУ» (V)
Після розстрілу позбавлений усіх нагород і звань

Біографія

ред.

Народився в родині спадкового дворянина, капітана царської армії Миколи Олександровича Меркулова (1848—1908), який служив начальником Джаромухахської дільниці Закатальського округа. Мати Кетован Миколаївна, уроджена Цінамдзгврішвілі, дворянка, з грузинського князівського роду.

У 1913 році закінчив із золотою медаллю 3-у чоловічу гімназію в Тифлісі. З вересня 1913 по жовтень 1916 року навчався на фізико-математичному факультеті Петербурзького університету (не закінчив). Одночасно працював репетитором, давав приватні уроки.

У жовтні 1916 року вступив до російської імператорської армії, по листопад 1916 року служив рядовим студентського батальйону в Петрограді. З листопада 1916 по березень 1917 року — юнкер Оренбурзької школи прапорщиків. З квітня по серпень 1917 року служив прапорщиком запасного полку в місті Новочеркаську. Прапорщик маршової роти в місті Ровно з вересня по жовтень 1917 року. З жовтня 1917 по січень 1918 року служив прапорщиком 331-го піхотного Орського полку 8-ї піхотної дивізії 16-го армійського корпусу 4-ї армії Південно-Західного фронту. Полк знаходився на Луцькому напрямку, в районі річки Стохід. Меркулов у бойових діях участі не брав.

У січні 1918 року через хворобу переїхав до Тифлісу. З березня по серпень 1918 року був безробітним, проживав у сестри, видавав рукописний журнал, друкуючи на шапірографі копії та продаючи їх по 3 рублі. З серпня 1918 по вересень 1921 року — діловод і вчитель в школі для сліпих у Тифлісі, де його мати працювала директором. У 1919 році вступив до товариства «Сокіл», де займався гімнастикою, брав участь у вечорах, самодіяльних спектаклях.

В органах ЧК—ОДПУ

ред.
  • З вересня 1921 по травень 1923 року — помічник уповноваженого, уповноважений, старший уповноважений економічного відділу НК при РНК (рос. - ЧК при СНК) РСР Грузія.
  • З 1923 по 23 січня 1925 року — начальник I-го відділення економічного відділу Повноважного представництва ОДПУ по ЗРФСР — НК при РНК ЗРФСР.
  • У 1925 році — начальник інформаційно-агентурного відділу Повноважного представництва ОДПУ по ЗРФСР — НК при РНК ЗРФСР.
  • Член ВКП(б) з вересня 1925 року.
  • У 1925 — 20 липня 1926 року — начальник економічного відділу Грузинської НК при РНК РСР Грузія.
  • 20 липня 1926 — 1927 року — начальник економічного відділу ДПУ при РНК РСР Грузія.
  • У 1927 — лютому 1929 року — начальник відділу інформації, агітації та політичного контролю ДПУ при РНК РСР Грузія.
  • У лютому 1929 — травні 1931 року — начальник секретно-оперативної частини та заступник голови ДПУ Аджарської АРСР. З 4 травня по липень 1930 року тимчасово виконував обов'язки начальника Аджарського обласного відділу ДПУ.
  • З травня 1931 по 29 січня 1932 року — начальник секретно-політичного відділу Повноважного представництва ОДПУ по ЗРФСР і ДПУ при РНК ЗРФСР

На партійній роботі

ред.
  • З 12 листопада 1931 по лютий 1934 року — помічник секретаря Закавказького крайового комітету ВКП(б) і 1-го секретаря ЦК КП(б) Грузії.
  • У березні 1934 року — листопаді 1936 року — завідувач відділу радянської торгівлі Закавказького крайового комітету ВКП(б).
  • До листопада 1936 року — завідувач Особливого сектору Закавказького крайового комітету ВКП(б).
  • З 11 листопада 1936 року по 9 вересня 1937 року — завідувач Особливого сектору ЦК КП(б) Грузії.
  • З 22 липня 1937 року по жовтень 1938 року — завідувач промислово-транспортного відділу ЦК КП(б) Грузії.
  • З 23 листопада 1937 року — член Бюро ЦК КП (б) Грузії.

В НКВД і НКГБ

ред.
  • У вересні 1938 року повертається на роботу в органи держбезпеки. 11 вересня 1938 Меркулову присвоєно спеціальне звання Комісар державної безпеки 3-го рангу (в той же день Берії присвоєно спеціальне звання Комісар державної безпеки 1-го рангу).
  • З 29 вересня по 17 грудня 1938 року — заступник начальника ГУДБ НКВС СРСР.
  • З 26 жовтня по 17 грудня 1938 року — начальник III-го відділу ГУДБ НКВС СРСР.
  • З 17 грудня 1938 по 3 лютого 1941 року — перший заступник народного комісара внутрішніх справ СРСР — начальник Головного управління державної безпеки (ГУДБ) НКВС СРСР.
  • З 21 березня 1939 по 23 серпня 1946 року — член ЦК ВКП (б).
  • У жовтні 1940 року Берія і Меркулов зустрічалися з польськими військовослужбовцями на підмосковній дачі з метою створення армії Берлінга.
  • У листопаді 1940 року Меркулов у складі делегації, очолюваної Молотовим відправився в Берлін на переговори з керівниками Німецької імперії. Він був присутній на сніданку, влаштованому Гітлером у Імперської канцелярії 13 листопада 1940 в честь радянської делегації. А ввечері того ж дня Молотов дав у відповідь вечерю в радянському посольстві в Берліні, на який крім Ріббентропа прибув і рейхсфюрер СС Гіммлер.
  • У період з 3 лютого 1941 року по 20 липня 1941 і з 14 квітня 1943 по 7 травня 1946 року — народний комісар (з березня 1946 року — міністр) державної безпеки СРСР.
  • З 31 липня 1941 по 16 квітня 1943 року — перший заступник народного комісара внутрішніх справ СРСР.
  • З 17 листопада 1942 по 14 квітня 1943 року — начальник 1-го відділу НКВД СРСР.
  • 4 лютого 1943 присвоєно спеціальне звання комісар державної безпеки 1-го рангу (спеціальні звання співробітників органів державної безпеки були скасовані Указом Президії Верховної Ради СРСР від 6 липня 1945 року).
  • У 1943—1944 роках — Очолював «Комісію з попереднім розслідуванням так званої Катинської справи».
  • 9 липня 1945 присвоєно військове звання генерал армії. (Постанова СНК СРСР № 1664).
  • 7 травня 1946 року знятий з посади Міністра державної безпеки СРСР. Його місце зайняв Абакумов.
  • З 23 серпня 1946 по 18 листопада 1953 року — кандидат в члени ЦК ВКП(б) — КПРС.

У Головному управлінні радянського майна за кордоном

ред.
  • З лютого по 25 квітня 1947 року — заступник начальника Головного управління радянського майна за кордоном при Міністерстві зовнішньої торгівлі СРСР.
  • З 25 квітня 1947 по 27 жовтня 1950 року — начальник Головного управління радянського майна за кордоном при Раді міністрів СРСР по Австрії.

У Міністерстві державного контролю

ред.
  • З 27 жовтня 1950 до 16 грудня 1953 року — міністр державного контролю СРСР.

У Меркулова почалися проблеми зі здоров'ям. У 1952 році у нього стався перший інфаркт, а через чотири місяці — другий. Він довго перебував у лікарні. 22 травня 1953 рішенням Радміну СРСР Меркулову надано відпустку на чотири місяці за станом здоров'я.

Арешт і смерть

ред.
  • 18 вересня 1953 був заарештований у зв'язку зі справою Берії. Він утримувався в одиночній камері в Бутирці.
  • 18 листопада 1953 опитуванням виведений зі складу кандидатів у члени ЦК КПРС.
  • 16 грудня 1953 офіційно знятий з посади міністра «через те що Прокуратурою СРСР розкриті злочинні, антидержавні дії Меркулова в період його роботи в органах МДБ і МВС СРСР».
  • 23 грудня 1953 разом з Берією та іншими засуджений Військовою колегією Верховного Суду СРСР за ст. 58-1 «б», 58-7, 58-8, 58-11 КК РРФСР до вищої міри покарання — смертної кари і в той же день розстріляний о 21 годині 20 хвилин. Похований на Донському кладовищі.

Звання

ред.

Нагороди

ред.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 31 грудня 1953 року позбавлений військового звання генерал армії і державних нагород.

Посилання

ред.
  1. а б Who led the NKVD