«Фауст» — опера Шарля Ґуно на п'ять дій з прологом і балетними сценами. Написана на лібрето Жюля Барб'є[en] і Мішеля Каре за першою частиною однойменної драми Гете.

Фауст
фр. Faust
Adelina Patti Marguerite.jpg
Композитор Шарль Гуно
Автор лібрето Жуль Барб’єd і Michel Carréd
Мова лібрето французька
Джерело сюжету Фауст
Кількість дій 5 Дія (театр)
Перша постановка 19 березня 1859
Інформація у Вікіданих

CMNS: Фауст у Вікісховищі

Перша постановка відбулася в Парижі в «Театрі лірік» (Théatre-Lyrique), 19 березня 1859 року, остаточна редакція була поставлена в Парижі в театрі «Гранд-Опера», 3 березня 1869 року.

ХарактеристикаРедагувати

 
«Фауст» на сцені оперної студії Національної музичної академії України. Кінець другої дії, смерть Валентина

У центрі уваги композитора виявилася не драма думки і почуття Фауста, а доля Маргарити (тому в Німеччині оперу раніше було прийнято називати її ім'ям). У лібрето не тільки були опущені багато сцен і персонажів, але й видозмінені характери. Так, наприклад, образ веселуна Зібеля в опері наділено ліричними властивостями. Музика «Фауста» мелодійно багата, їй властиві рельєфність, виразність, помітна театральність, контрастність образів, мальовничість фону і перш за все — проникливий ліризм.

Дійові особиРедагувати

 
Ф. І. Шаляпін у ролі Мефистофеля (1916)
Партія Голос Виконавець на прем'єрі,
19 березня 1859
(диригент Адольф Делоффр)
Виконавець на прем'єрі остаточної редакції,
3 березня 1869
Фауст Тенор Жозеф Барбо
Мефістофель Бас Еміль Баланко
Маргарита Сопрано Марі Міолан-Карвальо
Валентин Баритон Рейно
Вагнер Бас М. Сібо
Зібель Мецо-сопрано Февр
Марта Мецо-сопрано або контральто Дюкло
Студенти, солдати, городяни, діти, простолюд

ЛібретоРедагувати

Місце: Німеччина: Час: 16 століття

Дія 1Редагувати

  Зовнішні відеофайли
  1 і 2 дія, постановка Київської опери, 1993 рік

Кабінет Фауста

Фауст, старіючий учений, доходить висновку, що його вчення марне й змусило його пропустити життя і любов (Rien! En vain j'interroge). Двічі він випиває отруту, але щоразу зупиняється, коли чує хор. Він проклинає науку і віру, і просить заступництва пекла. З'являється Мефистофель (дует: Me voici) і, з привабливим зображенням Маргарити за прядкою, спонукає Фауста скористатися послугами Мефістофеля в обмін за майбутнє перебування у Пеклі. Колба з отрутою перетворюється на еліксир молодості, учений перетворюється на молодого чоловіка й відправляється з Мефістофелем у подорож.

Дія 2Редагувати

Біля міських воріт

Хор студентів, солдатів і жителів села співає застільну пісню (Vin ou Bière). Валентин, відправляючись на війну зі своїм другом Вагнером, довіряє турботу про свою сестру Маргариту своєму юнацькому другу Зібелю (O sainte médaille … Avant de quitter ces lieux). З'являється Мефістофель, він забезпечує присутніх вином і співає пісню про Золоте теля (Le veau d'or, відома також як «арія зі свистом»). Мефістофель неґречно згадує Маргариту, і Валентин намагається вдарити його мечем, але той розчиняється в повітрі. Валентин і друзі розуміють, що мають справу з нечистою силою (chorus: De l'enfer). Між тим Мефістофель і Фауст приєднуються до танців (Ainsi que la brise légère). З'являється Маргарита і Фауст виявляє своє захоплення нею, але вона відмовляється від руки Фауста.

Дія 3Редагувати

  Зовнішні відеофайли
  3 і 4 дія, постановка Київської опери, 1993 рік
 
Сад Маргарити, репродукція Charles-Antoine Cambon[en] і Joseph Thierry

Сад Маргарити

Закоханий у Маргариту Зібель лишає їй букет (Faites-lui mes aveux). Фауст посилає Мефістофеля в пошуках подарунка для Маргарити і співає каватину (Salut, demeure chaste et pure) ідеалізуючи Маргариту як чисте дитя природи. Мефістофель приносить коробку з вишуканими ювелірними виробами і ручне дзеркало й залишає його на порозі Маргарити, поруч з квітами Зібеля. Входить Маргарита, згадуючи про зустріч із Фаустом у міських воріт, і співає сумну баладу (Il était un roi de Thulé). Марта, сусідка Маргарити, зауважує коштовності і каже, що їх певно приніс шанувальник. Маргарита приміряє коштовності й захоплюється тим, як вони їх пасують, співаючи арію (Ah! je ris de me voir si belle en ce miroir). Мефістофель і Фауст приєднуються до жінок в саду. Маргарита дозволяє Фаусту поцілувати її (Laisse-moi, laisse-moi contempler ton visage), але на тому просить піти його геть. Між тим, повертаючись додому вона зітхає про швидке прощання, і Фауст, чуючи її зітхання повертається до неї. Пильне око Мефістофеля і його зловісний сміх видають, що Фауст з Маргаритою провели час пречудово.

Дія 4Редагувати

Кімната Маргарити / Площа перед її будинком / Собор[1]

 
Маргарита молиться в соборі, сценограф — Камбон

Маргарита народила дитину від Фауста, але була покинута ним і стала вигнанцем суспільства. Вона співає арію біля прядки (Il ne revient pas). Біля неї — Зібель. Надалі сцена показує площу перед будинком Маргарити. Валентин повертається з війни під військовий марш (Deposons les armes і Gloire immortelle de nos aïeux). Зібель просить Валентину пробачити Маргариту. Валентин прямує до її хати. У цей час з'являються Фауст і Мефістофель, і Мефістофель, думаючи, що вдома лише Маргарита, співає глузливу бурлеску (Vous qui faites l'endormie). Валентин виходить з хати, тепер знаючи, що саме Фауст негідно вчинив з його сестрою. Він б'ється з Фаустом, але Мефістофель блокує меч Валентина, що дозволяє Фаусту завдати фатального удару. Помираючи, Валентин проклинає Маргариту (Ecoute-moi bien Marguerite). Маргарита йде до церкви і намагається молитися там, але її зупиняє спочатку Мефістофель, а потім хор чортів. Вона молиться і непритомніє, будучи проклята знову Мефістофелем.

Дія 5Редагувати

  Зовнішні відеофайли
  дія 5, постановка Київської опери, 1993 рік

Гори Гарц та Вальпургієва ніч / Каверні / Інтер'єр в'язниці

Мефістофель і Фауст оточені відьмами (Un, deux et trois). Фауст потрапляє до печери королев і куртизанок, і Мефістофель обіцяє забезпечити Фауста любов'ю найкрасивіших жінок в історії. Балет зображає оргію, що триває протягом всієї ночі. На світанку Фаусту з'являється видіння Маргарити і кличе його. Мефістофель допомагає Фаусту потрапити до в'язниці, де Маргарита відбуває покарання за вбивство своєї дитини. Фауст і Маграрита співають любовний дует (Oui, c'est toi que j'aime). Мефістофель заявляє, що Маргарита заслуговує на смертну кару. Фауст пропонує врятувати її від покарання, проте вона воліє довірити свою долю Богу і Його ангелам (Anges purs, anges radieux). Зрештою, вона запитує, чому руки Фауста покриті кров'ю, відштовхує його, і падає непритомною. Мефістофель лютує, коли чує голос з небес «Sauvée!» («Врятована!»). Чутно дзвони Великодня й хор ангелів, що співає «Christ est ressuscité!» («Христос воскрес!»). Стіни в'язниці розсуваються, і душа Маргарити піднімається на небо. У розпачі Фауст споглядає за нею; він падає на коліна і молиться. Мефістофель тікає від сяючого меча Архангела.[2]

Український перекладРедагувати

  Зовнішні відеофайли
  сцена смерті Валентина. А. Мокренко в ролі Валентина.
  арія Фауста. А. Солов'яненко в головній ролі Фауста

Українською мовою лібрето цієї опери переклала Людмила Старицька-Черняхівська[3]. В українському перекладі опера ставилась у Київській опері в радянські часи, а також до 2019 року — в оперній студії при НМАУ (режисер — Дмитро Гнатюк)[4][5].

ЛітератураРедагувати

Цікавинка
На мотив партії «Хору мисливців» з опери Й.Піфке склав один з найвідоміших прусських маршів Margarethenmarsch[6].

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Сцени 4 дії іноді даються в іншому порядку або скорочуються. Порядок сцен наведено відповідно до першого виконання в Театр Лірик, згідно опису Стівена Хюбнера (1992, pp. 133–134; 2001, p. 337).
  2. Barbier & Carré 1859, p. 72.
  3. Лада Коломієць Український художній переклад та перекладачі 1920-30-х років. Вінниця: Нова Книга. 360 стор.: сторінки 268—269 ISBN 978-966-382-574-8
  4. Україна прощається з видатним співаком. ukrinform.ua. Архів оригіналу за 18 грудня 2019. Процитовано 18 грудня 2019. 
  5. Віват, Маестро!. day.kyiv.ua. Газета «День». Архів оригіналу за 18 грудня 2019. Процитовано 18 грудня 2019. 
  6. «Margarethenmarsch» на YouTube