Шаляпін Федір Іванович

Фе́дір Іва́нович Шаля́пін (1 (13) лютого 1873(18730213) — 12 квітня 1938) — російський оперний співак (бас).

Шаляпін Федір Іванович
рос. Фёдор Ива́нович Шаля́пин Редагувати інформацію у Вікіданих
Зображення
Зображення
Основна інформація
Дата народження1 (13) лютого 1873[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце народженняLisitsyn-Emelin Housed, Казань, Російська імперія[1][4][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата смерті12 квітня 1938(1938-04-12)[6][3][…] (65 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце смертіПариж, округ Парижd[4][5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Причина смертілейкоз[8] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняНоводівичий цвинтар[8][9] і Батіньйоль[8] Редагувати інформацію у Вікіданих
Громадянство Російська імперія
 Російська республіка
 Російська СФРР Редагувати інформацію у Вікіданих
Професіїспівак, оперний співак, актор, танцюрист, письменник Редагувати інформацію у Вікіданих
ВчителіУсатов Дмитро Андрійович[8] Редагувати інформацію у Вікіданих
Співацький голосбас Редагувати інформацію у Вікіданих
Інструментивокал[d] Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанриопера Редагувати інформацію у Вікіданих
ЛейблиVictor Talking Machine Companyd Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
У шлюбі зІоле Торнагіd[10][8] Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиBoris Chaliapind, Шаляпін Федір Федоровичd, Шаляпіна Марина Федорівна і Tatiana Fedorovna Saljapinad[11] Редагувати інформацію у Вікіданих
Автограф
WS: Твори у Вікіджерелах

Q: Цитати у Вікіцитатах

CMNS: Файли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Ранні роки

ред.

Народився у 1873 році, син селянина Вятської губернії. У 1890 році поступив в Уфі у хор трупи Семенова-Самарського. В 17-річному віці Шаляпіну випадково довелося дебютувати, як солісту, замінивши в опері Монюшко «Галька» захворілого артиста. Цей дебют виявився вдалим і Ф. Шаляпіну зрідка стали доручати невеликі оперні партії, наприклад Феррандо в «Трубадурі». У наступному році Шаляпін виступив у партії Невідомого в «Аскольдовій могилі» Верстовського.

Йому було запропоноване місце в уфимському земстві, але в Уфу приїхала українська трупа Деркача, до якої й примкнув Шаляпін. Мандри з нею привели його в Тифліс, де він вперше зміг серйозно розпочати працю над своїм голосом, завдяки співаку Д. А. Усатову. Шаляпін прожив у Тифлисі цілий рік, виконуючи в опері перші басові партії.

В 1893 році він перебрався до Москви, а в 1894 р. — до Петербурга, де співав в Аркадіі й Панаєвському театрі, у трупі Зазуліна. В 1895 р. він вийшов на сцену Маріїнского театру у Петербурзі й співав з успіхом партії Мефистофеля («Фауст» Ш. Гуно) і Руслана («Руслан і Людміла» М. Глінки).

У Росії

ред.
 
портрет роботи Б. М. Кустодієва

Різностороннє обдарування Шаляпіна проявило себе і в комічній опері «Таємний шлюб» Д. Чімарози, але все-таки не отримало належної оцінки. Згодом Шаляпіна помітив російський меценат С. І. Мамонтов та запросив його у свою приватну оперу в Москві. Відтоді (1896 р.) почалася блискуча творча діяльність Шаляпіна. Він співав в операх «Князь Игорь» О. П. Бородіна, «Псковитянка» М. А. Римского-Корсакова, «Русалка» О. С. Даргомижського, «Іван Сусанін» М. І. Глінки і в багатьох інших.

Ф. Шаляпін був високо оцінений у Мілані, де виступив у театрі «La Scala» у головній ролі «Мефистофеля» А. Бойто. Потім Шаляпін перейшов на сцену імператорської російської опери в Москві, де мав величезний успіх. Гастролі Шаляпіна в Петербурзі на Маріїнській сцені становили свого роду події в петербурзькому музичному світі.

29 квітня 1905 Ф. Шаляпін виступив у Києві з безкоштовним концертом для кількох тисяч робітників, де він вперше публічно виконав пісню «Дубінушка»[12].

У 1912 році в шлюбі з Марією Петцольд народилася донька Марина.

Після Жовтневого перевороту повернувся до Маріїнського театру, де йому було доручено художнє керівництво. У сезоні 1918-19 проспівав близько 80 спектаклів; виступав із концертами перед робочою і червоноармійською аудиторією. У листопаді 1918 Рада Народних Комісарів присвоїла Шаляпіну звання народного артиста як «высокодаровитому выходцу из народа». 1919 Ф. Шаляпіна обрано до Директорії Маріїнського театру.

За кордоном

ред.

Незважаючи на визнання на батьківщині, в 1922 Шаляпін покидає Росію. Виступав у США (зокрема в Метрополітен Опера, в Чикаго та інших містах), Парижі, Лондоні, Берліні, Барселоні, Мілані (Ла-Скала) та інших містах, брав участь у російських антрепризах (у тому числі в 1930-31 у спектаклях «Російської опери» Церетелі і В. Де Базиля «Князь Ігор», «Русалка» і «Борис Годунов»). Останній публічний виступ співака відбувся в 1937.

Ф. Шаляпін виступав також як оперний режисер, знімався в кіно (виконав головну роль у фільмі «Дон Кіхот», 1932, музика Ж. Ібера). Автор мемуарів «Сторінки з мого життя» (1917), «Маска й душа» (1932).

Помер у Парижі від лейкозу. В 1984 був перепохований на Новодівочому цвинтарі.

Аудіо

ред.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. а б Г. Риман Шаляпин // Музыкальный словарь: Перевод с 5-го немецкого издания / под ред. Ю. Д. ЭнгельМосква: Музыкальное издательство П. И. Юргенсона, 1901. — Т. 3. — С. 1412–1413.
  2. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  3. а б Feodor Ivanovich Chaliapin
  4. а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118606352 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. а б Archivio Storico Ricordi — 1808.
  6. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  7. Freidin G. Encyclopædia Britannica
  8. а б в г д https://www.russinitalia.it/dettaglio.php?id=947
  9. Find a Grave — 1996.
  10. https://www.russinitalia.it/dettaglio.php?id=824
  11. http://www.accademiamoroniana.it/Saggi/Cartolina%20postale.pdf
  12. Шаляпин Ф. И. Маска и душа. — М.: Союзтеатр, 1990.
  13. Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.

Джерела

ред.

Література

ред.
  • Історія вокального мистецтва / О. Д. Шуляр: [монографія]: Ч.ІІ. — Івано-Франківськ, «Плай» 2012. — С.69

Посилання

ред.