Джордж Баланчин
Джордж Баланчи́н (англ. George Balanchine; при народженні Георгій Мелітонович Баланчивадзе, груз. გიორგი მელიტონის ძე ბალანჩივაძე; 22 січня 1904, Санкт-Петербург — 30 квітня 1983, Нью-Йорк) — американський хореограф грузинського походження, засновник американського балету.
.jpg)
.svg){kind=small}
Біографія
ред.Народився 9 [22] січня 1904 року в сім'ї грузинського композитора Мелітона Баланчивадзе. Його молодший брат Андріа також став композитором.
1914 року зарахований до балетної школи при Маріїнському театрі, де навчався у Павла Гердта і Самуїла Андріанова. Після Жовтневої революції, коли школу розпустили, працював тапером. Після відновлення занять, продовжив навчання і в 1921 році, закінчивши її, вступив в балетний клас Петроградської консерваторії, де вивчав також гру на фортепіано, теорію музики, контрапункт, гармонію і композицію, і був прийнятий у кордебалет Державного театру опери та балету.
1922 року одружився з п'ятнадцятирічною танцівницею Тамарою Жевержеєвою, донькою відомого театрального діяча Левкія Жевержеєва. 1923 року закінчив консерваторію і вперше виступив як балетмейстер, взявши участь у вечерах «Молодого балету» у Петрограді[10].
1924 року, під час поїздки на гастролі до Німеччини, разом з кількома іншими радянськими танцівниками вирішив залишитися в Європі і незабаром опинився в Парижі, де отримав запрошення від Сергія Дягілєва на місце хореографа в Російському балеті[11]. За порадою Дягілєва танцюрист адаптував своє ім'я на західний манер — Джордж Баланчин.
Незабаром став балетмейстером Російського балету, і впродовж 1924—1929 років (до смерті Дягілєва) поставив дев'ять великих балетів і низку невеликих окремих номерів. Співпрацював із такими композиторами, як Сергій Прокоф'єв, Ігор Стравінський, Клод Дебюссі, Ерік Саті, Моріс Жозеф Равель. Проте серйозна травма коліна не дозволила йому продовжувати кар'єру танцівника, і він повністю переключився на хореографію.
Після смерті Сергія Дягілєва Російський балет почав розпадатися, і Баланчин покинув його. Працював спочатку в Лондоні, потім в Копенгагені, де був запрошеним балетмейстером. У 1932 році повернувся в Новий Російський балет «Балле рюсс де Монте-Карло»[10], який влаштувався у Монте-Карло, і постав кілька номерів для Тамари Туманової. Незабаром знову пішов з нього, і у 1933 році організував власну трупу — «Балет 1933» (Les Ballets 1933). Трупа проіснувала лише кілька місяців, але за цей час провела у Парижі фестиваль з тією ж назвою. Після однієї з постановок американський меценат Лінкольн Кірстайн запропонував митцю перебратися до Сполучених Штатів Америки і там заснувати балетну трупу, на що отримав згоду. В жовтні того ж року хореограф переїхав.
Балетмейстер у США
ред.
Першим проектом Баланчина на новому місці було відкриття балетної школи. За фінансової підтримки Лінкольа Кірстайна і Едварда Ворберга 2 січня 1934 року Школа Американського балету прийняла перших учнів. Баланчин сам викладав у школі, відкривши талант Гілсі Кіркланд, а також особисто відібрав та запросив низку яскравих танцюристів, зокрема Мюріела Стюарта, українських балерин Антоніну Тумковську та Хелен Дудін, обидві уродженки Києва, та Олександру Данілову[12], що виховали кілька поколінь артистів американського балету[13].
Через рік Баланчин засновував професійну трупу — «Американський балет», який виступав спочатку в Метрополітен-опера, потім гастролював як самостійний колектив, а в середині 1940-х розпався.
Нова трупа Баланчина «Балетне товариство» була створена знову при щедрій підтримці Кірстайна. 1948 року Баланчину надійшло запрошення керувати цією трупою у складі Нью-Йоркського центру музики і драми. Так «Балетне товариство» стало «Нью-Йоркс сити балле». Ставив також у театрах Буенос-Айреса, Копенгагена, Лондона, Мілана[10].
У 1950-ті — 1960-ті роки Баланчин здійснив ряд успішних постановок, серед них і «Лускунчик» Петра Чайковського, виконання якого стало різдвяною традицією у США.
З кінця 1970-х у хореографа почали проявлятися ознаки хвороби Кройцфельда—Якоба. Помер 30 квітня 1983 року, похований на кладовищі Окленд в Нью-Йорку[14].
Постановки
ред.| Рік | Прем'єра | Назва балету | Композитор | Декорації та костюми | Перші виконавці | Трупа | Ілюстр-я |
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1925 | 17 червня, Париж Театр Гете — лірик |
Пісня солов'я | Ігор Стравінський | Анрі Матісс | Російський балет Дягілева | ||
| 11 грудня, Лондон Coliseum |
Barabo | Вітторіо Рієті | Моріс Утрілло | Леон Войциковський, Серж Лифар, Аліса Нікітіна, Олександра Данилова, Тамара Жевержеєва | Російський балет Дягілева | ||
| 1926 | 19 травня, Париж Театр Сари Бернар |
Пастораль | Жорж Орік | Педро Прюна | Фелія Дубровська, Тамара Жевержеєва Серж Лифар, Тадеуш Славінський | Російський балет Дягілева | |
| 3 червня, Париж Театр Сари Бернар |
Чортик з табакерки | Ерік Саті | Андре Дерен | Станіслав Ідзиковський, Олександра Данилова, Любов Чернишова | Російський балет Дягілева | ||
| 3 грудня, Лондон театр Ліцей |
Тріумф Нептуна | Лорд Бернерс | герцога Шервашидзе(пом.) Педро Пруна(K) |
Олександра Данилова, Серж Лифар, Лідія Соколова, Михайло Федоров, Любов Чернишова, Віра Петрова, Тетяна Шамьє, Джордж Баланчин, Костянтин Черкас | Російський балет Дягілева | ||
| 1927 | 30 квітня Опера Монте-Карло |
Кішка | Анрі Соге | Наум Габо Антуан Певзнер (сценографія та скульптури) |
Аліса Нікітіна, Серж Лифар | Російський балет Дягілева | |
| 1928 | 12 Червня, Париж Театр Сари Бернар |
Аполлон Мусагет | Ігор Стравінський | Андре Бошан Коко Шанель (к., 1929) |
Серж Лифар, Аліса Нікітіна, Любов Чернишова, Фелія Дубровська | Російський балет Дягілева | 
|
| 16 липня, Лондон Театр Його Величності |
Боги-жебраки | Георг Фрідріх Гендель | Леон Бакст (д. з «Дафніса і Хлої») Хуан Гріс (к. з «Спокуси пастушки») |
Олександра Данилова, Леон Войциковський, Любов Чернишова, Фелія Дубровська, Костянтин Черкас | Російський балет Дягілева | ||
| 1929 | 7 травня Опера Монте-Карло |
Бал | Вітторіо Рієті | Джорджо де Кіріко | Олександра Данилова, Антон Долін, Андрій Бобров, Феліція Дубровська, Леон Войціковскій, Джордж Баланчин, Євгенія Липковська, Серж Лифар | Російський балет Дягілева | |
| 21 травня, Париж Театр Сари Бернар |
Блудний син (фр. Le fils prodigue) |
Сергій Прокоф'єв | Жорж Руо | Серж Лифар, Михайло Федоров, Фелія Дубровська, Елеанор Марра, Наталія Браницька, Леон Войціковскій, Антон Долін | Російський балет Дягілева |
Балетмейстер вважав, що в балеті абсолютно не важливий сюжет, головне лише музика і сам рух: «Треба відкинути сюжет, обійтися без декорацій і пишних костюмів. Тіло танцівника — його головний інструмент, його має бути видно. Замість декорацій — зміна світла… Тобто танець висловлює все за допомогою тільки лише музики.»[15].
Бібліографія
ред.- Баланчин Джорж, Мэйсон Френсис. Сто один рассказ о большом балете / Пер.с англ. — М.: КРОН-ПРЕСС, 2000. — 494 с. — 6000 экз. — ISBN 5-23201119-7
Примітки
ред.- ↑ а б в Walker K. S. Encyclopædia Britannica
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ Баланчин Джордж // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ а б Archivio Storico Ricordi — 1808.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118652044 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ American Council of Learned Societies, Press O. U. American National Biography Online / S. Ware — [New York]: Oxford University Press, 2000. — ISSN 1470-6229
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б https://www.nycballet.com/discover/our-history/george-balanchine/
- ↑ а б в Театральная энциклопедия, 1961, с. 383.
- ↑ Joseph Horowitz (2008). Artists in Exile: How Refugees from Twentieth-Century War and Revolution Transformed the American Performing Arts, New York: HarperCollins; ISBN 0-06-074846-X
- ↑ Antonina Tumkovsky and Helene Dudin who were both from Kiev // Excerpt: 'Apollo's Angels' by Jennifer Homans, npr.org. Архів оригіналу за 30 жовтня 2013. Процитовано 23 жовтня 2013.
- ↑ Tributes to Tumey: Two Former Students Salute Antonina Tumkovsky, Who Has Retired from SAB at 98 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 19 жовтня 2013. Процитовано 19 жовтня 2013.
- ↑ George Balanchine (1904–1983) — Find A Grave Memorial. Архів оригіналу за 24 липня 2012. Процитовано 19 жовтня 2013.
- ↑ С.Волков. Страсти по Чайковскому. Разговоры с Джорджем Баланчиным. М.: Эксмо, 2002. С. 162
Література
ред.- Н. Э.. Баланчин Джордж // Театральная энциклопедия / Главный редактор: С. С. Мокульский. — Москва : Государственное научное издательство «Советская энциклопедия», 1961. — Т. 1 А—Глобус. — Ствп. 383—384. (рос.);
- Баланчин Джордж // Большая советская энциклопедия : у 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).;
- Баланчин Джордж // А — Гонг : [рос.]. — М. : Советская энциклопедия : Советский композитор, 1973. — Ствп. 293—294. — (Энциклопедии. Словари. Справочники : Музыкальная энциклопедия : [в 6 т.] / гл. ред. Ю. В. Келдыш ; 1973—1982, т. 1). (рос.);
- Баланчин Джордж // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1977. — Т. 1 : А — Борона. — 542, [2] с., [38] арк. іл. : іл., табл., портр., карти с.;
- Е. Я. Суриц. Баланчин Джордж // Балет : энциклопедия / головний редактор Ю. М. Григорович. — Москва : «Советская энциклопедия», 1981. — С. 40—41 .(рос.)