Віра Зоріна
Віра Зоріна (англ. Vera Zorina; уроджена Єва Бріґітта Хартвіґ, нім. Eva Brigitta Hartwig; 2 січня 1917 — 6 квітня 2003) — німецька і американська балерина, хореограф і актриса.
| Віра Зоріна | |
|---|---|
| англ. Vera Zorina нім. Eva Brigitta Hartwig | |
.jpg) | |
| Ім'я при народженні | нім. Eva Brigitta Hartwig |
| Народилася |
2 січня 1917[4][1][…] Берлін, Німецька імперія |
| Померла |
9 квітня 2003[1][2][…] (86 років) Санта-Фе, США ·інсульт |
| Поховання | Берлін |
| Країна |
 Норвегія |
| Діяльність | акторка, хореографка, балерина, кіноакторка, авторка щоденника |
| Роки активності | з 1928 |
| У шлюбі з | Джордж Баланчин і Goddard Liebersond |
| Діти | Peter Liebersond |
| IMDb | ID 0957936 |
Біографія ред.
Народилася в Берліні в сім'ї німця Фріца Гартвіґ і норвежки Абігайль Йоханне Вімпельман, які були професійними співаками. Своє дитинство вона провела в Норвегії в містах Тронгейм і Берген, а освіту здобула в одному з ліцеїв для дівчаток в Берліні. Після розлучення батьків, у віці шести років, почала займатися балетом. Займалася у російських педагогів Ольги Преображенської і Миколи Леґата[5]. У дванадцять років дебютувала на театральній сцені в постановці Макса Рейнгардта «Сон літньої ніч» (1929), два роки по тому з'явилася в його ж «Казках Гофмана». У 1933 році Антон Долін запропонував 16-річній танцівниці роль в п'єсі з балетними номерами «Балерина», що йшла в лондонському «Тейєті-театрі». Гартвіґ побачили на сцені Леонід М'ясін і полковник де Базіль, після чого запропонували їй приєднатися до трупи Російського балету Монте-Карло. За традицією того часу їй було запропоновано взяти собі «російське» сценічне ім'я — вибір припав на псевдонім Віра Зоріна, тому що лише його дівчина і змогла вимовити. Для рідних і друзів вона, проте, завжди залишалася Бриґіттою.
5 лютого 1937 року бере участь в лондонській прем'єрі мюзиклу «На кінчиках пальців», виконавши роль балерини Віри Барнової[6] (театр «Палас», партнер — Джек Вайтінґ, хореографія балетних номерів «Балет принцеси Зенобії» і «Вбивство на Десятій вулиці» — Джордж Баланчин). Хоча в бродвейській прем'єрі роком раніше головну роль виконувала Тамара Жева, для участі в екранізації мюзиклу була запрошена саме Зоріна. У 1938 році вона вийшла заміж за Джорджа Баланчина. У той же період кінопродюсер Семюел Голдвін запропонував їй контракт на зйомки в Голлівуд[7]. В результаті Зоріна з'явилася в семи музичних кінострічках, дебютувавши у фільмі «Безумства Голдвіна» (1938). У тому ж році в мюзиклі Роджерса і Харта «Я одружився на янголі» дебютувала на Бродвеї, де продовжувала успішні виступи до 1954 року.
У 1970-ті роки Зоріна була директором Норвезької національної опери. Пізніше вона займала пост радника в Лінкольн-центрі, робила оперні постановки в театрі Санта-Фе.
У 1986 році в світ вийшла її автобіографія Zorina[8].
Віра Зоріна померла від інсульту в квітні 2003 року в віці 86 років[9].
Особисте життя ред.
У 1938 році Зоріна вийшла заміж за американського хореографа Джорджа Баланчина. Їх шлюб розпався в 1946 році. Відразу після розлучення вона вийшла заміж за керівника студії Columbia Records Ґоддарда Ліберсона; їх шлюб тривав до його смерті 1977 року. У подружжя було двоє синів — Джонатан і Пітер. 1991 року був укладений її третій, і останній, шлюб з клавесиністом Полом Вульфом.
Репертуар ред.
- Мюзикл
- 5 лютого 1937 — Віри Барнова, «На кінчиках пальців» (партнер — Джек Вайтінґ, хореографія Джорджа Баланчина, театр «Палас», Лондон)
- 1938 — «Я одружився на янголі» (Роджерс і Гарт, Бродвей)
- 1940 — Марина ван Лінден, «Луізіанське придбання» (театр «Імперіал»)
Фільмографія ред.
- 1931 — Жаклін, Seine Freundin Annette
- 1937 — епізод в травневому випуску телесеріалу «Театральний парад» (ймовірно, фрагмент мюзиклу «На кінчиках пальців»)
- 1938 — Ольга Самара, «Безумства Голдвіна»
- 1939 — Віра Барнова, «На кінчиках пальців»
- 1940 — княгиня Таня Вронська, «Я була шукачкою пригод»
- 1941 — Марина фон Мінден, «Луізіанське придбання»
- 1942 — танцювальний номер That Old Black Magic, «Зірково-смугастий ритм»
- 1944 — Ґлорія Венс, «Слідуючи за хлопцями»
- 1946 — Мадлен Ласло, «Повернись, моє кохання»
- 1985 — документальний фільм «Це — танець»
Примітки ред.
- ↑ а б в Encyclopædia Britannica
- ↑ а б в SNAC — 2010.
- ↑ а б Internet Broadway Database — 2000.
- ↑ Merkedager: fødselsdager, stiftelsesdatoer, begivenheter — Осло: Biblioteksentralen, 1989. — ISBN 82-7022-061-2
- ↑ Vera Zorina biodata at beinecke.library.yale. Архів оригіналу за 15 червня 2010. Процитовано 6 березня 2014.
- ↑ В более поздних постановках — Вера Баронова
- ↑ Vera Zorina obituary in The Independent
- ↑ Stage Name: Vera Zorina at streetswing.com. Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 26 червня 2021.
- ↑ Vera Zorina profile in the Norwegian American Hall of Fame. Архів оригіналу за 13 січня 2009. Процитовано 26 червня 2021.
Література ред.
- Kisselgoff, Anna (12 квітня 2003). Obituary for Vera Zorina. The New York Times. Архів оригіналу за 11 липня 2021. Процитовано 11 липня 2021. (англ.)
- Koegler, Horst (1982). The Concise Oxford Dictionary of Ballet. Oxford Paperback Reference. (англ.)
Посилання ред.
- Photographs and literature [Архівовано 26 жовтня 2006 у Wayback Machine.] (англ.)
- Vera Zorina images [Архівовано 31 березня 2012 у Wayback Machine.] (англ.)
- Collection Guide, Vera Zorina papers, 1910-2001 Houghton Library, Harvard University (англ.)
- Віра Зоріна на сайті Internet Broadway Database (англ.)
- Віра Зоріна на сайті IMDb (англ.)
- Віра Зоріна на сайті Find a Grave (англ.)
- Vera Zorina memorabilia collection. [Архівовано 15 липня 2021 у Wayback Machine.] (англ.)