Суфражизм

всесвітній рух за виборчі права для жінок, початий у ХІХ столітті
(Перенаправлено з Суфражистки)

Суфражи́зм, або рух за жіноче виборче право (англ. Women's suffrage movement) — правозахисний рух за надання жінкам виборчого права, а також проти дискримінації жінок у правовому полі, політичному та економічному житті. Зародившись в Англії на зламі ХІХ—ХХ ст. і розповсюдившись в основному у Великій Британії та США, суфражизм ознаменував початок сучасної історії фемінізму, ставши його першою хвилею. Здобутком суфражизму є юридичне забезпечення жінкам таких прав людини, як вибір влади, обрання на виборні посади, частина майнових прав (розпоряджатися власним прибутком і майном, здійснювати банківські операції), трудових прав (право на працю в ринковому секторі економіки), сімейних прав (право опіки над дітьми) та ряду інших прав. В частині країн дані права виборено в пізніші періоди чи не здобуто досі.

Суфражизм
Мета проєкту або місії жіноче виборче право
Протилежно антисуфражизмd
Британські суфражистки на демонстрації, 1911

Суфражистки активно використовували ненасильницькі методи громадянської непокори: приковували себе до воріт, сідали на рейки, влаштовували демонстрації та голодні страйки. Суфражетки застосували радикальніші методи, такі як зрив дебатів у Палаті представників і публічних зібрань, псування майна, блокування проїзду тощо.

Історія рухуРедагувати

Після спроби Дж. С. Мілля клопотати про внесення положення про загальне виборче право у Другий Білль про реформу в 1867 році почали створюватися спільноти, що агітували за поширення виборчого права на жінок.

У 1903 році Еммелін Панкгерст заснувала Громадську і політичну спілку жінок для організованого суфражистського руху.

Незабаром після війни (1918 рік) прийнято Закон про виборців, який надав право голосу жінкам віком від 30 років.

У 1925 році закон Великої Британії визнав право матерів на своїх дітей.

Історія урівнювання виборчих правРедагувати

Першими право голосу отримали 21-літні жінки Нової Зеландії в 1893 році і в Австралії — в 1902 році (тоді це були частини Британської імперії). Але в Новій Зеландії жінки не мали права висувати свої кандидатури на виборчі посади, а в Австралії виборчі права мали лише білі жінки.

Першою країною світу, де всі повнолітні жінки отримали цілісне виборче право (обирати і бути обраними) стала Фінляндія (1906), що знаходилася тоді у складі Російської імперії[1]. Вслід за цим право голосу отримали 18-літні освічені жінки низки європейських країн (в Норвегії —  в 1913 році, в Данії та Ісландії —  в 1915 році). В Грузії, Азербайджані, Польщі й Канаді (до 1919 року обмежене, з правом голосувати лише за найближчих родичів, що знаходяться на військовій службі) право голосу жінки отримали в 1918 році. В 1919 році права голосувати і бути обраними добилися жінки Німеччини, Нідерландів, Швеції, Люксембургу і Бельгії (тільки для муніципальних виборів).

В 1920 році загальне виборче право введено в США, Чехословаччині, Австрії та Угорщині, в 1922 — в Ірландії, в 1928 — у Великій Британії, в 1931 — в Іспанії, в 1932 — в Бразилії, в 1934 — на Кубі.

Зі значним відставанням, у 1944 році право голосу отримали жінки Франції й Болгарії, Італії (1945), Пакистану, Індії та Китаю (1947), Румунії та Бельгії (на національному рівні, 1948), Греції (1952), Монако (1962), Швейцарії (1971), Португалії (1974), Ліхтенштейну (1984). Лише в третьому тисячолітті змогли голосувати жінки Кувейту (2005), ОАЕ (2006), Бутану (2008), Саудівської Аравії (2011).

На сьогодні участь у виборах цілковито заборонена специфічно жінкам у місті-країні Ватикан.

Хронологія здобуття жінками виборчих прав за країнамиРедагувати

У таблиці наведено дати першого запровадження у країнах та на територіях права жінок обирати народних представників та представниць[2][3].

Країна Рік першого законодавчого закріплення жіночого виборчого права Віковий ценз виборчинь Примітки (на час першого закріплення)
  Австралія 1902 18 В складі Британської імперії; лише білі жінки
  Австрія 1918 16
  Азербайджан 1918 18
  Албанія 1920 18
  Алжир 1962 18
  Американські Віргінські острови немає даних 18
  Американське Самоа 1990 18
  Ангілья 1951 18
  Ангола 1975 18
  Андорра 1970 18
  Антигуа і Барбуда 1951 18
  Макао немає даних 18
  Аргентина 1947 18
  Аруба немає даних 18
  Афганістан 1963 18
  Багамські Острови 1960 18
  Бангладеш 1972 18
  Барбадос 1950 18
  Бахрейн 2002 18
  Беліз 1954 18
  Бельгія 1918/1948 18 Запроваджено 1919 року. Скасовано 1933. Відновлено 1948.
  Бенін 1956 18
  Бермудські Острови 1944 18
  Білорусь 1919 18
  Болгарія 1944 18
  Болівія 1938 18
  Боснія і Герцеговина 1949 18
  Ботсвана 1965 18
  Бразилія 1931 16
  Британські Віргінські Острови немає даних 18
  Бруней 1959 18 Голосування проводиться тільки на місцевих виборах
  Буркіна-Фасо 1958 18
  Бурунді 1961 18
  Бутан 1953 18
  Вануату 1975 18
  Ватикан немає немає Виборчі права мають тільки кардинали, жінкам заборонено бути кардиналами
  Велика Британія 1918 18 До 1928 існували віковий ценз 30 років та інші обмеження
  Венесуела 1946 18
  Вірменія 1921 18
  Волліс і Футуна 2001 18
  В'єтнам 1946 18
  Габон 1956 21
  Гаїті 1950 18
  Гаяна 1953 18
  Гамбія 1960 18
  Гана 1954 18
  Гватемала 1946 18
  Гвінея 1958 18
  Гвінея-Бісау 1977 18
  Гернсі немає даних 18
  Гондурас 1955 18
  Гонконг 1949 18
  Гренада 1951 18
  Гренада 1952 18
  Грузія 1918 18
  Гуам немає даних 18
  Гібралтар немає даних 18
  Гренландія немає даних 18
  Данія 1915 18
  ДР Конго 1967 18
  Джерсі немає даних 16
  Джибуті 1946 18
  Домініка 1951 18
  Домініканська Республіка 1942 18
  Еквадор 1929 18
  Екваторіальна Гвінея 1963 18
  Еритрея 1993 18
  Естонія 1919 18 Запроваджено 1919 року. Ліквідовано 1934. Відновлено 1940
  Ефіопія 1955 18
  Єгипет 1956 18
  Ємен 1967 18
  Замбія 1962 18
  Зімбабве 1957 18
  Ізраїль 1948 18
  Індія 1947 18
  Індонезія 1945 17 Одружені жінки мають право голосу незалежно від віку
  Ірак 1980 18
  Іран 1963 16
  Ірландія 1918 18
  Ісландія 1915 18
  Іспанія 1931 18
  Італія 1946 18 Голосувати на виборах до сенату можна з 25 років, балотуватись — з 40 (стаття 58 конституції).
  Йорданія 1974 18
  Кабо-Верде 1975 18
  Казахстан 1924 18
  Кайманові Острови немає даних 18
  Камбоджа 1955 18
  Камерун 1946 20
  Канада 1917 18
  Катар 1997 18
  Кенія 1963 18
  Киргизстан 1918 18
  Кіпр 1960 18
  Кірибаті 1967 18
  КНР 1949 18
  Кокосові острови немає даних 18
  Колумбія 1954 18
  Коморські острови 1956 18
  Конго 1963 18
  КНДР 1946 17
  Коста-Рика 1949 18
  Кот д'Івуар 1952 19
  Куба 1934 16
  Кувейт 2005 21
  Лаос 1958 18
  Латвія 1918 18
  Ліван 1952 21 Жіноче виборче право обмежено освітнім цензом
  Лесото 1965 18
  Литва 1918 18
  Ліберія 1946 18
  Лівія 1964 18
  Ліхтенштейн 1984 18
  Люксембург 1919 18
  Маврикій 1956 18
  Мавританія 1961 18
  Мадагаскар 1959 18
  Майотта немає даних 18
  Північна Македонія 1946 18
  Малаві 1961 18
  Малайзія 1957 21
  Мальдіви 1932 21
  Малі 1956 18
  Мальта 1947 18
  Марокко 1963 18
  Маршаллові Острови 1979 18
  Мексика 1947 18
  Мікронезія 1979 18
  Мозамбік 1975 18
  Молдова 1940 18
  Монако 1962 18
  Монголія 1924 18
  Монтсеррат немає даних 18
  М'янма 1922 18
  Намібія 1989 18
  Науру 1968 20
  Непал 1951 18
  Нігер 1948 18
  Нігерія 1958 18
  Нідерланди 1919 18
  Нідерландські Антильські острови немає даних 18
  Ніуе немає даних 18
  Нікарагуа 1955 16
  Німеччина 1918 18 Запроваджено 1919 року. Скасовано 1933. Відновлено 1948.
  Нова Зеландія 1893 18 В складі Британської імперії; жінки не мали права обиратись на виборні посади
  Нова Каледонія немає даних 18
  Норвегія 1913 18
  ОАЕ 2006 немає даних
  Оман 2003 21
  Острів Мен 1881 16
  Острів Норфолк немає даних 18
  Острів Святої Єлени немає даних немає даних
  Острови Кука 1893 18
  Острови Піткерн 1838 18
  Острови Теркс і Кайкос немає даних 18
  Пакистан 1947 18
  Палау 1979 18
  Панама 1941 18
  Папуа Нова Гвінея 1964 18
  Парагвай 1961 18
  Перу 1955 18
  Південна Корея 1948 19
  Південно-Африканська Республіка 1930; 1994 18 1930 року виборче право отримали білі жінки, і лише 1994 року — чорні
  Північні Маріанські Острови немає даних 18
  Польща 1918 18
  Португалія 1931 18
  Пуерто-Рико 1929 18
  Республіка Китай 1947 20
  Росія 1917 18
  Руанда 1961 18
  Румунія 1938 18
  Сальвадор 1939 18
  Самоа 1990 21
  Сан-Марино 1959 18
  Сан-Томе і Принсіпі 1975 18
  Саудівська Аравія 2011 21
  Свазіленд 1968 18
  Сейшельські острови 1948 17
  Сен-Бартелемі немає даних 18
  Сенегал 1945 18
  Сен-Мартін немає даних 18
  Сен-П'єр і Мікелон немає даних 18
  Сент-Кіттс і Невіс 1951 18
  Сент-Люсія 1924 18
  Сент-Вінсент і Гренадини 1951 18
  Сербія 1945 18
  Сирія 1949 18
  Сінгапур 1947 21
  Словаччина 1920 18
  Словенія 1945 18 Для тих, хто працює — 16 років
  Соломонові Острови 1974 21
  Сомалі 1956 18
  США 1920 18
  Судан 1964 17
  Суринам 1948 18
  Східний Тимор немає даних 17
  Сьєрра-Леоне 1961 18
  Таджикистан 1924 18
  Таїланд 1932 18
  Танзанія 1959 18
  Того 1945 18
  Токелау немає даних 21
  Тонга 1960 21
  Тринідад і Тобаго 1946 18
  Тувалу 1967 18
  Туніс 1959 18
  Туреччина 1930 18
  Туркменістан 1924 18
  Уганда 1962 18
  Угорщина 1918 18
  Узбекистан 1938 18
  Україна 1917[4] 20
  Уругвай 1927 18
  Фарерські острови немає даних 18
  Фіджі 1963 21
  Філіппіни 1937 18
  Фінляндія 1906 18 В складі Російської імперії
  Фолклендські острови 1984 18
  Франція 1944 18
  Французька Полінезія немає даних 18
  Хорватія 1945 18
  ЦАР 1986 21
  Чад 1958 18
  Чехія 1920 18
  Чилі 1935 18
  Чорногорія немає даних 18
  Швеція 1919 18
  Швейцарія 1971 18
  Шрі-Ланка 1931 18
  Ямайка 1944 18
  Японія 1945 20

Суфражизм у культуріРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Ерік Бланк. Фінляндія—1906: революційні корені жіночого виборчого права // Спільне. — 8 березня 2018
  2. A World Chronology of the Recognition of Women's Rights to Vote and to Stand for Election (англ.). Архів оригіналу за 5 березня 2006. Процитовано 21 грудня 2014. 
  3. CIA - The World Fact Book - Suffrage. Архів оригіналу за 9 січня 2008. Процитовано 21 грудня 2014. 
  4. Закон про вибори до Установчих зборів Української народної республіки. Архів оригіналу за 12 березня 2019. Процитовано 12 березня 2019.  / Головна комісія по справах виборів до Українських Установчих зборів. – Київ: Друк. Київ. губ. нар. управи, 1917. – 48 с.

ЛітератураРедагувати

  • Эмансипация женщин // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1904. — Т. XLa. — С. 704—708.
  • О. Сорокопуд. Суфражизм // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.702 ISBN 978-966-611-818-2

ПосиланняРедагувати