Північні Маріанські Острови

Північні Маріанські Острови (англ. Northern Mariana Islands)[2], офіційна назва Співдружність Північних Маріанських Островів[2] (чам. Sankattan Siha Na Islas Mariånas) — співдружність у політичному союзі зі Сполученими Штатами Америки, розташована у стратегічно важливому місці у західній частині Тихого океану. Складається з 15 островів; їхні географічні координати — 15°1′2″ пн. ш., 145°4′5″ сх. д. Населення островів становить близько 80 тис. жителів. Загальна площа суші всіх островів — 463,63 кв. км. На островах збереглося кілька активних вулканів.

Північні Маріанські Острови
англ. Northern Mariana Islands
чам. Sankattan Siha Na Islas Mariånas
кар. Commonwealth Téél Falúw kka Efáng llól Marianas

Прапор Герб
Розташування Північних Маріанських Островів
Розташування Північних Маріанських Островів
Столиця Капітолій (острів Сайпан)
Офіційні мови англійська, чаморро
Форма правління володіння США
 - Президент Джо Байден
Площа
 - Загалом 477 км² (195-та)
Населення
 - оцінка 2015  52 344 (208-ма[1])
 - Густота 109,74 осіб/км²
Валюта долар США (Класифікація валют (ISO 4217))
Часовий пояс  (UTC+10)
Коди ISO 3166 MP / MNP / 580
Домен .mp
Телефонний код +1 670
Мапа
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Північні Маріанські Острови

Історія ред.

Маріанські острови були відкриті експедицією Фернана Магеллана 6 березня 1521 року. Там аборигени чаморро, що жили на стадії первісно-общинного ладу, викрали в іспанців човен, і Магеллан назвав ці острови «Las Islas de los Ladrones» — тобто «Острови злодіїв», або «Розбійницькі острови». Хоча ці острови були оголошені володінням Іспанії ще в XVI столітті, практично контроль над ними іспанці почали встановлювати тільки з 1668 року. Там висадилися іспанські монахи-єзуїти, перейменували острови в Маріанські, «Las Islas Marianas», або «Las Marianas» на честь Маріанни Австрійської, і почали навернення аборигенів у християнську віру.

За договором від 12 лютого 1899 року Німеччина купила Маріанські острови в Іспанії за суму, еквівалентну 4,5 млн $ (крім Гуаму, включеного до складу США — найбільшого і самого південного острова Маріанського архіпелагу). Німці стали створювати на островах плантації, проте їхнє панування було недовгим — в Першу світову війну Маріанські острови (як і сусідні Каролінські та Маршаллові, також куплені Німеччиною в Іспанії 1899 року) були окуповані Японією, яка за Версальським договором отримала їх згідно з мандатом Ліги Націй.

Японці активно розвивали на островах плантації цукрової тростини, а також кокосових пальм, тютюну і цитрусових і проводили цілеспрямовану політику заселення островів японцями та насильно асимілювали аборигенів (в тому числі методом примусового фізичного змішання аборигенок з японськими поселенцями). У ході Другої світової війни американські війська захопили Маріанські та інші тихоокеанські острови, а по її закінченні японські поселенці були депортовані до Японії. Каролінські ж, Маршаллові та Маріанські острови за рішенням ООН були передані 1947 року під опіку США.

Співдружність Північні Маріанські Острови було створено 1976 року в процесі розділу «Підопічної території ООН Тихоокеанські острови». На відміну від Маршаллових і Каролінських Островів, Маріанські вирішили відмовитися від державної незалежності, воліючи тільки внутрішнє самоврядування. З 9 січня 1978 року набула чинності конституція співдружності ПМО. 4 листопада 1986 року набула чинності остаточна угода про політичний союз Північних Маріанських Островів із США. У 2007—2008 роках були внесені зміни в договір про політичний союз між Співдружністю Північних Маріанських Островів і США, які наближають закони Співдружності до вимог США, в тому числі про поступове підвищення мінімальної заробітної плати до розмірів, встановлених у США, про вибори делегата в палату представників у конгресі США і зміну імміграційних законів (останні зміни вступили в чинність 28 листопада 2009 року)[3]

Географія ред.

 
Мапа Північних Маріанських Островів

Північні Маріанські острови разом з островом Гуам на півдні становлять архіпелаг Маріанських островів. Південні острови вапнякові, з пласкими терасами та оперезані кораловими рифами.

Клімат Північних Маріанських островів — тропічний, пасатно-мусонного типу. Сезонні коливання температури незначні. Середньомісячні температури на Маріанах 24–29 °C. Сухий сезон з грудня по червень, дощовий сезон з липня по жовтень. З серпня по листопад бувають тайфуни.

Геологія ред.

Корисні копалини ред.

Вулканізм ред.

Північні Маріанські острови мають вулканічне походження, на островах Анатахан, Паган і Агріхан розташовуються активні вулкани. Вулкан на острові Агріхан найвищий — 965 м. Вулкан Анатахан являє собою невеликий вулканічний острів за 130 км на північ від острова Сайпан, він 10 км завдовжки та 3 км завширшки. 10 травня 2003 року розпочалося перше виверження вулкану Анатахан з його східного кратера. Відтоді виверження чергуються з періодами затишшя. Під час виверження 6 квітня 2005 року в атмосферу було викинуто близько 51 000 м³ вулканічного пилу, в результаті чого на півдні, над островами Сайпан і Тініан, утворилася величезна чорна хмара.

Сейсмічність ред.

Поверхня планети, що вкрита товщею вод Тихого океану поблизу Північних Маріанських Островів, характеризується підвищеною сейсмічністю. Так, 14 серпня 2023 року, о 17 годині (за київським часом), поблизу островів, стався потужний землетрус з магнітудою 6,1 за шкалою Ріхтера. Згідно повідомлення Геологічної служби США, епіцентр стихійного лиха був зафіксований за 276 км від міста Сан Хосе[4].

Політичний устрій ред.

Співдружність із внутрішнім самоврядуванням. Уродженці Північних Маріанських Островів мають підданство США і, на відміну від громадян, не мають права голосу на виборах президента США, Сенату і Палати представників США. Голова виконавчої влади — губернатор, який обирається населенням на 4-річний термін. Місцевий уряд складається з 10 директорів департаментів (міністерств), що призначаються губернатором. Законодавча влада — двопалатний парламент, що складається з Сенату (9 членів, що обираються на 4 роки) і Палати представників (20 членів, що обираються на 2 роки). З січня 2009 року Співдружність Північних Маріанських Островів представлена в конгресі США в Палаті представників своїм делегатом без права голосу, з можливістю участі в роботі комітетів конгресу. У листопаді 2008 року цим делегатом був обраний Грегоріо Саблан.

 
Адміністративна карта Північних Маріанських Островів

Маріанські Острови діляться на 4 муніципалітети:

Муніципалітет Адміністративний центр Площа,
км²
Населення,
чол. (2010)
Густота,
чол./км²
1 Північні острови 154,75  —
2 Сайпан Капітолійський пагорб 115,38 48 220 417,92
3 Тініан Сан-Хосе 108,11 3136 29,01
4 Рота Сонгсонг 85,39 2527 29,59
Всього 463,63 53 883 116,22

Демографія ред.

Чисе́льність населення — 88,6 тис. осіб (2009), 52,3 тис. осіб (2015). Річний приріст — 2,3 %. Народжуваність — 19 на 1000. Смертність — 2,3 на 1000. Імміграція — 7 на 1000 Дитяча смертність — 6,7 на 1000. Середня тривалість життя — 74 роки у чоловіків, 79 років у жінок. Грамотність — 97 %. Етнічний склад: азійці (філіппінці, китайці та ін.) 56,3 %, народи Океанії (в тому числі чаморро) 36,3 %, змішаного походження 4,8 %, білі 1,8 %, інші 0,8 % (за переписом 2000 року). Мови: філіппінські мови 24,4 %, китайська 23,4 %, чаморро (аборигенна) 22,4 %, англійська 10,8 %, мови народів Океанії 9,5 %, інші 9,6 % (за переписом 2000 року).

Динаміка зміни чисельності населення з 2006 по 2015 роки:[1]
Роки 2006 2007 2008 2009 2010 2012 2015
Населення, осіб 82 459 84 546 86 616 88 662 53 883 51 395 52 344

Економіка ред.

Основа економіки Північних Маріанських Островів — іноземний туризм (до 0,5 млн туристів в рік, головним чином з Японії). Найбільшою популярністю користуються такі острови як: Сайпан, Тініан та Рота. У сфері обслуговування туристів безліч приїжджих працівників (філіппінців, китайців та ін.). На родючих вулканічних ґрунтах жителі вирощують цукрову тростину, кокоси й овочі, а також розводять худобу і свиней. Сільське господарство не забезпечує внутрішніх потреб; Вирощуються кокоси, фрукти та овочі. У невеликих масштабах — тваринництво і рибальство. Експорт практично відсутній, імпортуються: продовольство, промислові товари, паливо тощо. Істотне значення мають фінансові дотації від США. Грошова одиниця — долар США.

Культура ред.

На Маріанських островах колишня аборигенна культура давно пішла в минуле, від неї залишилися лише окремі, слабко помітні сліди. Її місце зайняв один із варіантів так званої іспанської колоніальної культури. Вплинули й десятиліття німецького, потім японського і, нарешті, американського панування. Чаморро давно вже носять одяг європейського типу, слабко збереглися традиційні елементи в їжі, начинні, житлі. Про колишні соціальні порядки аборигенів нагадує лише порівняно високе положення жінок (сліди матріархальних традицій). Колишні релігійні вірування не збереглися. Нинішні чаморро в переважній більшості католики. Однак, незважаючи на значні зміни в культурі, сучасне метисне населення Маріанських островів зберегло у відносній чистоті мову своїх океанійських предків.

Примітки ред.

  1. а б The Central Intelligence Agency [Архівовано 2011-09-27 у Wayback Machine.] (англ.)
  2. а б Наказ від 30 грудня 2013 року N 426 Про затвердження Класифікації країн світу. Додаток А. Абетковий покажчик країн світу. Державна служба статистики України @ Document.ua. 30 грудня 2013. Архів оригіналу за 8 січня 2017. Процитовано 7 січня 2017. 
  3. US Government Printing Office — FDsys — More Information (англ.)
  4. У Тихому океані стався землетрус магнітудою 6,1. 14.08.2023, 20:13


Посилання ред.