Джо Байден

американський політик, 47-й віце-президент США (2009-2017)

Джо́зеф «Джо» Робіне́тт Ба́йден моло́дший (Джо Ба́йден; англ. Joseph "Joe" Robinette Biden, Jr.; нар. 20 листопада 1942, Скрентон, Пенсильванія, США) — американський політик ірландського походження, сенатор США від штату Делавер (1973—2009), віцепрезидент США (2009—2017), кандидат від Демократичної партії на президентських виборах 2020 року.

Джо Байден
англ. Joe Biden
Джо Байден

Час на посаді:
20 січня 2009 — 20 січня 2017
Президент  Барак Обама
ПопередникДік Чейні
НаступникМайк Пенс

Час на посаді:
3 січня 1973 — 15 січня 2009
ПопередникДжеймс Боггс
НаступникТед Кауфман

Народився20 листопада 1942(1942-11-20) (77 років)
Скрентон, Пенсильванія, США
ГромадянствоСША США
НаціональністьІрландець
ОсвітаУніверситет Делавера (Ньюарк)
Юридичний коледж Сірак'юс (Нью-Йорк)
Політична партіяДемократична партія США
ДружинаНіла Хантер
Джилл Трейсі Джейкобс
РелігіяКатолицизм
Нагороди
Орден Перемоги імені Святого Георгія
Орден Трьох зірок
Орден Хреста землі МаріїdefaultКавалер ордена Хреста землі Марії 1 класу
Орден Свободи — 2017
ПідписJoe Biden signature.svg
joebiden.com
joebiden.com/es/inicio/

Wikisource-logo.svg Роботи у Вікіджерелах

Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Став сенатором у віці 30 років у 1973 році (що зробило його одним із наймолодших сенаторів у історії США) і обіймав цей пост до 2009 року. Із 1987 по 1995 роки очолював юридичний комітет Сенату, а у 2001—2003 та 2007—2009 роках — комітет із міжнародних відносин. Був автором резолюції Сенату про початок військової операції проти Югославії у 1999 році.

Байден двічі невдало балотувався у президенти у 1988 і 2008 роках: обидва рази він не зумів здобути номінацію від Демократичної партії та був змушений зняти свою кандидатуру. У 2008 році він став кандидатом у віцепрезиденти США разом із кандидатом у президенти Бараком Обамою; Обама і Байден виграли вибори 2008 року та вибори 2012 року, тож Байден обіймав пост віцепрезидента США із січня 2009 по січень 2017 років.

Байден вирішив не балотуватися на пост президента у виборах 2016 року та підтримав кандидатку від Демократичної партії Гілларі Клінтон, яка зрештою програла вибори кандидату від Республіканської партії Дональду Трампу. Байден бере участь у президентських виборах 2020 року: він успішно здобув номінацію від Демократичної партії та буде ключовим опонентом Трампа на загальних президентських виборах у листопаді 2020 року.

ЖиттєписРедагувати

Народився 20 листопада 1942 в Скрентоні, Пенсильванія, в католицькій родині вихідців з Ірландії. Його батька звали Джозеф Робінетт Байден старший (англ. Joseph Robinette Biden senior), а мати — Катрін Євгенія «Джин» Фіннеґан (англ. Catherine Eugenia «Jean» Finnegan). Джозеф був старшою дитиною в сім'ї, один з його дідів був сенатором від штату Пенсильванія. Коли Джозефу було 10 років, його сім'я переїхала в Клеймонт, штат Делавер, де батько Байдена продавав автомобілі.

У 1961 закінчив католицьку підготовчу школу англ. «Archmere Academy», де захоплювався спортом, грав у футбол. Вищу освіту він здобув в Університеті Делавера в Ньюарку, де вивчав історію і політичні науки.

Після закінчення університету в 1965 вирішив почати кар'єру юриста, поступив в юридичний коледж Сірак'юс в Нью-Йорку, який закінчив в 1968 із ступенем доктора правознавства. Відомо, що в юності Байден страждав від заїкання, але зумів його вилікувати. Крім того, через астму він був змушений кинути гру у футбол і з цієї ж причини не відправився воювати до В'єтнаму.

У 1969 Байден до адвокатської колегії Делавера і працював у Вілмінгтоні, де згодом заснував власну адвокатську фірму. У Вілмінгтоні Байден зіткнувся з важкою проблемою расової сегрегації. У 1970 Байден успішно балотувався в окружну раду округу Ньюкасл в штаті Делавер і був його членом з 1970 до 1972.

СенаторРедагувати

У 1972 обраний до Сенату США від Демократичної партії завдяки енергійній передвиборній кампанії, випередивши на 1,4 відсотка голосів популярного республіканського кандидата Кейла Боґґса (Cale Boggs). Незабаром після перемоги Байдена на виборах його дружина Нейлія Гантер (Neilia Hunter), з якою він познайомився під час навчання в юридичному коледжі, і дочка Наомі Христина (Naomi Christina) загинули в автомобільній катастрофі, а сини Джозеф Байден III (Joseph Biden III) і Роберт Гантер (Robert Hunter) отримали важкі опіки. Байден хотів відмовитися від посади, але за наполяганням глави Демократичної партії Майка Менсфілда (Mike Mansfield), все ж погодився зайняти цю посаду. Байден знаходився в лікарні поряд з синами, коли 3 січня 1973 його посада була затверджена в Сенаті, що зробило його одним з наймолодших сенаторів в історії США при віковому цензі для цієї посади в 30 років.

У Сенаті увійшов до складу комітетів із зовнішньої політики і правової політики і активно зайнявся законодавчою діяльністю: висував поправки в закони про довкілля і захист прав споживачів. Він критикував Сенат за слабкість по відношенню до уряду США. У 1974 журнал Time включив Байдена в список «200 осіб майбутнього». У січні 1975 Байден увійшов до зовнішньополітичного комітету, а в січні 1977 став членом юридичного комітету Сенату США.

Байден успішно переобирався в Сенат в 1978 і 1984, за нього віддали голоси 58 і 60 відсотків виборців Делавера відповідно. Байдена вважали хорошим політиком і оратором та називали одним з ймовірних кандидатів на посаду президента США від Демократичної партії на виборах 1984.

Популярною стала гостра критика, якою Байден піддав на слуханнях Сенату в 1986 державного секретаря Джорджа Шульца (George Shultz). Байден звинувачував його в підтримці політики апартеїду в ПАР. Також Байден був головою на сенатських слуханнях за призначенням суддею Верховного суду США Роберта Борка (Robert Bork), кандидатура якого була висунута президентом Рональдом Рейганом, але відкинута Сенатом. Також Байден був одним з головних прихильників створення сенатського комітету з прав людини і брав участь в складанні акту про захист довкілля.

Президентські перегони 1987Редагувати

9 червня 1987 Байден заявив, що братиме участь у виборах президента США 1988. На той час він очолював юридичний комітет в Сенаті і користувався популярністю як молодий ліберальний політик і експресивний оратор. Байден оголосив про те, що хоче відмінити нововведення епохи Рейгана. Він непогано почав виборчу кампанію і навіть якийсь час лідирував серед кандидатів від Демократичної партії за обсягом зібраних спонсорських коштів (фандрайзинг). Проте восени розкрилися деталі з біографії Байдена: всупереч його запевненням про те, що він був найкращим випускником підготовчої школи, університету і юридичного коледжу, журналісти виявили його справжні результати, які показували, що у нього були погані оцінки. Крім того під час навчання в юридичному коледжі він був викритий в плагіаті.

У вересні 1987 прес-служба Майкла Дукакиса (Michael Dukakis), іншого кандидата від Демократичної партії, розповсюдила відеозапис, в якому порівнювалися виступи Байдена і діючого лідера Лейбористської партії Великої Британії Ніла Кіннока (Neil Kinnock): з'ясувалося, що Байден копіював багато фраз британського лейбориста. Після цих скандалів 23 вересня 1987 Байден зняв свою кандидатуру з виборів, оголосивши про те, що його задавила «гіпертрофована тінь минулих помилок».

У 1988 у Байдена діагностована аневризма двох судин головного мозку, в критичному стані він був доставлений в шпиталь, де йому була зроблена термінова операція. Байден зміг повернутися до роботи в Сенаті через 7 місяців після неї.

Законодавча діяльністьРедагувати

Байден переобирався в Сенат від штату Делавер в 1990, 1996 і 2002, щоразу набираючи близько 60 відсотків голосів виборців. На посту голови юридичного комітету Сената Байден був автором багатьох законів, зокрема Акту про насильницькі злочини і правоохоронні органи (Violent Crime Control and Law Enforcement Act of 1994), що збільшив повноваження і фінансування поліції, і що розширило сферу застосування федерального законодавства на противагу законодавствам окремих штатів. Також він був одним з авторів Акту про протидію насильству над жінками (Violence Against Women Act of 1994), прийнятого Сенатом в 1994 і визнаного в 2000 Верховним судом неконституційним.

У 1997 став впливовою особою в комітеті із зовнішньої політики Сенату. Політика Байдена по відношенню до Югославії зіграла велику роль в ухваленні рішень президентом Біллом Клінтоном. Байден першим називав Слободана Милошевича військовим злочинцем, також він запропонував мусульманам-боснійцям почати розслідування військових злочинів югославського керівництва і потім був активним прихильником завдання повітряних ударів по Сербії. Байден очолював зовнішньополітичний комітет вперше з середини 2001 до початку 2003. На цій посаді, після терактів 11 вересня 2001 підтримав військове втручання до Афганістану. Байден вважав допустимим вторгнення до Іраку за умови, що всі дипломатичні шляхи зі зміщення Саддама Хусейна були вичерпані, проте в 2002 він підтримав резолюцію Сенату про військову інтервенцію. Крім того, він виступав проти створення національної протиракетної оборони США (НПРО). У червні 2007, після того, як демократи повернули собі більшість в Сенаті, Байден знову став головою зовнішньополітичного комітету. На цій посаді Байден оголосив про те, що підтримує іракський федералізм і хоче розділення Іраку між курдами, шиїтами і сунітами.

Залишаючись членом правового комітету Сената Байден став одним з авторів нового закону про кримінальні злочини 2007, що посилив відповідальність за злом комп'ютерів, файлообмін матеріалами, захищеними авторськими правами, і дитячу порнографію. З 2004 Байден очолював кокуси (спеціальний комітет Сенату) по боротьбі з наркотиками, був автором законів про посилювання відповідальності за розповсюдження і застосування кетаміна, флунітразепама і «екстазі». Також Байден був серед авторів закону про підвищення доступності вищої освіти в США і нового законодавства про безпеку на залізницях.

У 2004 відмовився від участі у виборах президента, і коли його ім'я було назване в числі ймовірних кандидатур напарника Джона Керрі, він порадив кандидатові від демократів взяти за віцепрезидента республіканця Джона Маккейна.

Участь в президентських перегонах 2008Редагувати

31 січня 2007 оголосив про те, що братиме участь у виборах президента США. Його шанси оцінювалися як достатньо невисокі в порівнянні з іншими кандидатами від Демократичної партії: Бараком Обамою і Гілларі Клінтон. Під час виборчої компанії він відкинув пропозицію стати державним секретарем у разі перемоги президента-демократа. Байдену дорікали за те, що він неодноразово робив необережні заяви: зокрема, він назвав Обаму «першим мейнстрімовським афроамериканцем», якій «уміє говорити, розумний, акуратний і добре виглядає». На кокусах в штаті Айова 3 січня 2008 Байден зайняв останнє місце з 1 відсотком голосів і прийняв рішення про зняття своєї кандидатури.

Після закінчення бойових дій під час загострення конфлікту в Південній Осетії в серпні 2008 Байден прилітав до Тбілісі, зустрічався там з президентом Грузії Михайлом Саакашвілі і пообіцяв переконати Сенат США виділити Грузії допомогу в об'ємі 1 мільярда доларів.

22 червня 2008 заявив про те, що не відмовиться від поста віцепрезидента, якщо йому його запропонують. 22 серпня стало відомо про те, що Барак Обама вибрав Байдена як напарника для проведення президентської компанії, передвиборний штаб Обами підтвердив цю звістку наступного дня. На думку експертів, Байден був висунутий Обамою як кандидат на посаду віцепрезидента за навички в законотворчості і зовнішній політиці, яких не вистачало самому Обамі, а також за те, що він умів взаємодіяти з республіканцями. Крім того, це висунення за задумом Обами мало допомогти схилити на його сторону виборців-католиків. Байдена з призначенням привітав конкурент Обами — Маккейн, з яким Байден багато працював в Сенаті і з яким був солідарний по зовнішньополітичним проблемам Афганістану, Іраку, Пакистану і боротьби з тероризмом. Кандидатури Обами і Байдена були затверджені на з'їзді Демократичної партії 28 серпня.

У вересні 2008 опублікував відомості про доходи, в 2007 він заробив 319 853, а його дружина — 66 546 доларів. Зроблено це було для того, щоб примусити розкрити відомості про доходи і кандидата у віцепрезиденти від республіканців — Сару Пейлін.

2 жовтня 2008 відбулися передвиборні дебати між Байденом і Пейлін. Ці віцепрезидентські дебати зібрали найбільшу аудиторію телеглядачів в історії і навіть обігнали за популярністю президентські дебати між Обамою і Маккейном. За наслідками опитів, перемогу на дебатах отримав Байден.

Обама та Байден отримали перемогу на загальних виборах 4 листопада, набравши голоси 51 відсотка виборців і заручившись підтримкою понад 300 вибірників при 270 необхідних.

Президентські вибори 2020Редагувати

14 квітня 2020-го колишній президент США Барак Обама підтримав Байдена на виборах президента[1], 28 квітня Гілларі Клінтон також підтримала його кандидатуру[2].

Згідно опитувань, проведених на початку травня 2020-го, рейтинг Байдена випереджав чинного президента Дональда Трампа (46 % проти 42 %)[3]. Натомість, на початку червня розрив у рейтингах збільшився. Згідно травневих опитувань, Байден випереджав Трампа на 10 %[4]. На початку червня розрив у рейтингу кандидатів посилився, склавши 14 % (38 % і 52 %)[5].

6 червня Демократична партія офіційно висунула Байдена кандидатом в президенти на виборах 2020 року. Його підтримали 1995 делегатів[6][7].

В липні видання Економіст оцінило ймовірність перемоги Байдена на виборах у 91 %. Результати виборів визначатимуться не більшістю голосів виборців, а розподілом голосів у колегії виборників, число яких за того чи іншого кандидата залежить від результатів голосування в конкретних штатах[8][9].

Особисте життяРедагувати

2008 року був одним з найдосвідченіших сенаторів, пробувши на посаді представника від Делаверу 35 років. З вересня 1991 він посідав посаду ад'юнкт-професора в школі правознавства при Вайденерському університеті, читав лекції з права. Байден був прихильником заборони носіння зброї цивільними особами, підтримував державне фінансування джерел альтернативної енергії. У серпні 2007 Байден випустив книгу мемуарів «Обіцянки, які потрібно виконувати: у житті і в політиці» (англ. «Promises to Keep: On Life and Politics»).

Журналісти відзначали його демократичність: весь час своєї роботі в Сенаті він їздив із дому на роботу на електропоїзді. Байден завжди заявляв про свою строгу прихильність католицькій вірі і обіцяв «заткнути чотки в пасок будь-якому республіканцеві, який посміє дорікнути йому в маловір'ї». З річним доходом в 300 тисяч доларів він входить до числа найменш багатих сенаторів США.

Наприкінці 1972 року перша дружина Джо Байдена Нелія і їхня дочка Наомі загинули в автокатастрофі. Сини Бо і Хантер теж знаходилися в машині і отримали серйозні травми, але вижили, і турбота про них вийшла для Байдена на перше місце.

Байден одружений вдруге. Через кілька років після загибелі першої дружини, в 1977, Байден одружився з Джилл Трейсі Джекобс (Jill Tracy Jacobs). Джилл Трейсі — професор англійської мови в Технічному громадському коледжі Делавера, вона з 1993 очолює Байденське товариство з боротьби з раком грудей. У Байдена і Джилл Трейсі є дочка — Ешлі (Ashley). Старший син сенатора від першого шлюбу Джозеф Байден III (1969—2015) — генеральний прокурор штату Делавер і член Демократичної партії. З 2008 він оголосив про відхід на службу капітаном в Армійську національну гвардію від Делавера як генеральний суддя-адвокат, а також про свій намір служити в Іраку. Другий син сенатора Роберт Гантер Байден в 2006 році увійшов до ради директорів американської залізничної компанії AMTRAK. Дочка Ешлі є соціальним працівником. Крім того у Байдена п'ятеро внуків: Наомі (Naomi), Фіннеґан (Finnegan), Роберта Мабель (Roberta Mabel), Наталі (Natalie) і Роберт Гантер (Robert Hunter).

Джо Байден і УкраїнаРедагувати

20-22 липня 2009 відвідав Україну з робочим візитом. У ході переговорів Президента України Віктора Ющенка та Віцепрезидента США Джозефа Байдена домовлено створити Українсько-Американську Комісію зі стратегічного партнерства, перше засідання якої відбудеться восени 2009.[10]

21 квітня 2014 прибув до Києва, щоб підтвердити підтримку нинішньому уряду України з боку Вашингтона.[11]

Очолив Делегацію США на інавгурації новообраного президента України Петра Порошенка 7 червня 2014.[12]

7 грудня 2015 року Джо Байден прибув в Україну з дводенним візитом[13]. 8 грудня він виступив у Верховній Раді[14],[15].

У вересні 2016-го був впевнений, що Україна колись «надасть особливий статус Донбасу»[16].

В січні 2018 року Джо Байден заявив, що генпрокурора в Україні було звільнено на його вимогу і назвав його «сучим сином», очевидно маючи на увазі Віктора Шокіна[17][18].

ЗвинуваченняРедагувати

9 квітня 2020 колишня помічниця Байдена Тара Рід звинуватила його в сексуальному насильстві. За її даними, це сталося 1993 року в підвалі офісного будинку Капітолію США, того часу Байден був сенатором. До цього Тара заявляла про «недоречні дотики», але не говорила, що це було насильство. Тогочасні співробітники Байдена не підтвердили заяви Рід, заявивши, що подібна поведінка була не характерною для нього. Крім цього, багато хто зі співробітників не зміг згадати, щоб Рід працювала з ними[19].

НагородиРедагувати

  • Орден Свободи (Україна, 23 серпня 2017) — за вагомий особистий внесок у зміцнення міжнародного авторитету України, популяризацію її історичної спадщини і сучасних надбань[20]

ПриміткиРедагувати

  1. Обама підтримав Байдена на виборах президента США. РБК-Украина (ru). Процитовано 2020-04-28. 
  2. Клінтон підтримала Байдена на виборах президента США. РБК-Украина (ru). Процитовано 2020-04-28. 
  3. Байден випереджає Трампа у рейтингах перед виборами, - опитування. РБК-Украина (ru). Процитовано 2020-05-07. 
  4. Байден обганяє Трампа на 10% в передвиборчому рейтингу. РБК-Украина (ru). Процитовано 2020-06-03. 
  5. Трамп відстає від Байдена на 14% в передвиборчому рейтингу. РБК-Украина (ru). Процитовано 2020-06-09. 
  6. Демократи офіційно висунули Байдена в президенти США. РБК-Украина (ru). Процитовано 2020-06-06. 
  7. Biden formally clinches Democratic presidential nomination. AP NEWS. 2020-06-06. Процитовано 2020-06-06. 
  8. Байден переможе Трампа на виборах з імовірністю 91%, - The Economist. РБК-Украина (ru). Процитовано 2020-07-28. 
  9. Forecasting the US 2020 elections. The Economist. Процитовано 2020-07-28. 
  10. Досягнуто домовленості про створення Українсько-Американської Комісії зі стратегічного партнерства — Офіційне представництво Президента України
  11. Байден прибув до Києва — підтримати у боротьбі проти агресії РФ
  12. Делегацію США на інавгурації Порошенка очолить Байден
  13. BBC, 7.12.2015
  14. Байден: США продовжать тиск на Росію //BBC, 8.12.2015
  15. Виступ віцепрезидента Сполучених Штатів Америки Джозефа Робінетта Байдена у Верховній Раді України 8 листопада 2015 року
  16. Байден переконаний, що Україна готова надати особливий статус Донбасу
  17. Озброєння України дозволить ефективніше протистояти російській агресії — колишній віцепрезидент США Джозеф Байден / Голос Америки, 23 січня 2018
  18. Байден: «Я їду через 6 годин, якщо генпрокурор не буде доти звільнений, не отримаєте грошей». Радіо Свобода (uk). Процитовано 2018-01-26. 
  19. Екс-помічниця звинуватила Байдена в сексуальному насильстві. РБК-Украина (ru). Процитовано 2020-04-13. 
  20. Указ Президента України від 23 серпня 2017 року № 250/2017 «Про відзначення державними нагородами України громадян іноземних держав»

ПосиланняРедагувати

Попередник:
Дік Чейні
 
47-й Віцепрезидент США

20 січня 200920 січня 2017
Наступник:
Майк Пенс