Відкрити головне меню

Північний потік-2

проект магістрального газопроводу з Росії до Німеччини через Балтійське море, є розширенням «Північного потоку»
Схема проходження газопроводу із зазначеними зонами територіальних вод. Проходження газпроводу в них можуть заблокувати прибережні країни (назви країн на мапі — естонською мовою).

«Північний потік-2» (англ. «Nord Stream 2») — проект магістрального газопроводу з Росії в Німеччину через Балтійське море довжиною понад 1200 км.

Загальний описРедагувати

Північний потік-2 є розширенням «Північного потоку».[1] Проект «Північний потік» передбачає будівництво і роботу двох ниток газопроводу загальною потужністю 55 млрд кубометрів газу на рік від узбережжя Росії через Балтійське море до Німеччини. Його траса пролягає паралельно наявному магістральному газопроводу Північний потік[2].

Відрізняється складом акціонерів підводної частини. Паралельно поточному газопроводу OPAL німецькі компанії споруджують газопровід Eugal для поставок газу до центрального газового хабу ЄС біля міста Баумгартен.

У червні 2015 року було підписано угоду про будівництво двох додаткових ліній між Газпромом, Royal Dutch Shell, E.ON, OMV, і Engie.[3]

22 лютого 2017 року, між Nord Stream 2 AG і компанією Allseas було укладено угоду щодо забезпечення потужностей для морської трубоукладки газопроводу «Північний потік-2». Відповідно до угоди, Allseas протягом 2018 і 2019 років забезпечить укладання труб обох ниток газопроводу з використанням трьох трубоукладальних суден — Pioneering Spirit, Solitaire і Audacia[4].

У кінці 2019 р. повідомлено, що Північний потік-2 може запрацювати в середині 2020 року[5]

Позиція США і ПольщіРедагувати

У січні 2018 р. представники США (Держсекретар США Рекс Тіллерсон) і Польщі заявили про опозицію щодо будівництва трубопроводу Nord Stream 2. Вони розглядають його як підрив Америки в цілому, енергетичної безпеки і стабільності[6].

Позиція НімеччиниРедагувати

31 січня 2018 року Німеччина надала проекту дозвіл на будівництво і експлуатацію у своїх водах з виходом на сушу в Лубміні (Lubmin)[7], рівно як і загалом проект лобіюється насамперед Німеччиною, Нідерландами, Францією, Австрією та Росією[8]. Найбільш послідовно, окрім України та США, їм протистояли Польща, Данія та країни Балтії[9].

10 квітня 2018 р. канцлер Німеччини Ангела Меркель заявила, що будівництво газопроводу «Північний потік-2» неможливе без ясності щодо транзитної ролі України. Крім того, вона зазначила, що «Північний потік-2» «це не просто економічна проблема, тут є і політична складова».[10]Про це, як передає The New York Times, Ангела Меркель сказала на спільній прес-конференції з президентом України Петром Порошенком[11]. Але станом на 2019 рік жодних гарантій щодо продовження транзиту після введення «Північного потоку-2» в експлуатацію Україна не отримала.

Позиція ДаніїРедагувати

30 жовтня 2019 Данське енергетичне агентство повідомило про видачу дозволу на прокладку «Північного потоку — 2» в межах своєї виключної економічної зони. Схвалений маршрут проходить на південний схід від острова Борнхольм і являє собою найкоротший (147 км) з варіантів укладання труби поза територіальними водами країни. Данія стала останньою країною, що дала дозвіл на будівництво газопроводу.[12]

Думка В. П. ГорбулінаРедагувати

Як зазначає у своїй статті «Вулканічний синдром» екссекретар РНБО України Володимир Горбулін:

« «Північний потік-2» для Німеччини — це вибір стратегічного партнерства: США чи Росія. Схоже, свій вибір Берлін зробив.
Для Німеччини це означає майже тотальне домінування в Європі, при одночасному посиленні стратегічного протистояння зі США (втім, до певних меж). І хоч поки що не йдеться про повернення до business as usual, але пріоритети вже зрозумілі: Німеччина хоче й готова бути ключовим партнером Росії в Європі, конвертуючи свій особливий статус у частині контролю над європейськими енергопотоками в політичний вплив. А ще ж не так давно саме європейські лідери говорили, що енергетику й енергоресурси не можна використовувати як зброю…
[13]
»
« Безумовно, ось, головна мета «Північного потоку» геополітична, й взагалі це слово вельми полюбляють у Кремлі. Й як я вже казала, головна складова цього в тому, аби прив'язати до себе Німеччину.
Тому що «Північний поток 2» гарантує, що Німеччина, головна країна у Європі, буде вимушена продовжувати рахуватися з Росією, що б Кремль не утнув, може статися рівно дві речі, на мій погляд. Перше, це, безумовно, знов початок військових дій в Україні. Не блокування транзиту — це, як я вже казала, слону дробина, а саме черговий раунд гібридної війни.
А друге (на це замало звертають уваги), спроба анексії Білорусі. Бо, я нагадую, економіка Росії — вона у вільному падінні, рейтинг Путіна падає, наступний «Кримнаш» — це питання часу. Аж ось, усі якось говорять про Україну та забули про Білорусь, яка
а) є ласим шматком,
б) дає можливість вирішити відому проблему 2024 року, коли виходить черговий президентський термін Путіна.
Аби його подовжити, потрібно змінити Конституцію. У випадку об'єднання Росії та Білорусі, Конституцію потрібно буде змінювати, само собою.
[14]
»

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Nord Stream 2 - Rationale. www.nord-stream2.com (en). Процитовано 2018-02-21. 
  2. Держдеп про «Північний потік-2»: цей газопровід істотно «підірве незалежність України»
  3. Zhdannikov, Dmitry; Pinchuk, Denis (12 December 2008). Exclusive: Gazprom building global alliance with expanded Shell. Reuters. Архів оригіналу за 19 June 2015. Процитовано 19 June 2015. 
  4. https://www.nord-stream2.com/ru/dlia-pressy/novosti-i-meropriiatiia/nord-stream-2-zakliuchila-soglashenie-s-allseas-na-ukladku-obeikh-nitok-gazoprovoda-38/ Nord Stream 2 заключила соглашение с Allseas на укладку обеих ниток газопровода
  5. Российский газопровод «Северный поток-2» заработает не ранее середины 2020 года.
  6. U.S.'s Tillerson Says Nord Stream 2 Pipeline Would Undermine Europe's Energy Security. Reuters. U.S. News & World Report. Процитовано 27 January 2018. 
  7. Germany grants permit for Nord Stream 2 Russian gas pipeline. Reuters. U.S. News & World Report. Процитовано 14 February 2018. 
  8. Віталій Єреміца (9 березня 2018). «Північний потік-2»: дипломатія за і проти. https://www.radiosvoboda.org. Радіо «Свобода». Процитовано 9 березня 2018. 
  9. Польща і країни Балтії заявили про небезпеку будівництва «Північного потоку-2». http://tyzhden.ua. Український тиждень. 10 березня 2018. Процитовано 10 березня 2018. 
  10. Заява Меркель щодо «Північного потоку-2»
  11. Merkel Says Nord Stream 2 Not Possible Without Clarity for Ukraine. Архів оригіналу за 11 квітень 2018. Процитовано 10 квітень 2018. 
  12. «Газпром» не успеет до конца года построить «Северный поток — 2»
  13. В. Горбулін. Вулканічний синдром. Дзеркало Тижня. 15.06.18.
  14. Ю. Латиніна. Ехо Москви. 25.08.18. (рос.)

ПосиланняРедагувати