Вікіпедія

Газотранспортна система України

Газотра́нспортна систе́ма (ГТС) Украї́ни — одна з найбільших у світі газотранспортних систем. Вона виконує дві основні функції: забезпечення природним газом внутрішніх споживачів, а також транзит природного газу через територію України у країни Західної та Центральної Європи.[1]

Газотранспортна система України

ХарактеристикаРедагувати

 
Існуючі та заплановані газопроводи Росія-Європа

Параметри станом на березень 2009[2]:

Газотранспортна система включає також під'їзні шляхи, захисні споруди тощо.

Стан ГТСРедагувати

На початок 2006:

  • сплив термін амортизації близько 29 % українських газопроводів,
  • 60 % комунікацій газотранспортної системи (ГТС) перебували в експлуатації від 10 до 33 років.
  • Кожен третій агрегат із перекачування газу відпрацював моторесурс і потребує реконструкції.
  • 11,6 тис. км газових мереж (близько 7 %) і 4,9 тис. газорегуляторних пунктів (близько 14 %) експлуатуються більше відведеного амортизаційного терміну.

У 2005 році балансові втрати газу при транспортуванні по ГТС України становили 1,06 млрд м3 (0,5 % загального обсягу, що надійшов у країну).

Під час транспортування російського газу до Європи Укртрансгаз витрачає близько 7 млрд м3 газу на рік (технологічний газ)

2006 2007 2008 2010
Вартість технологічного газу (USD/тис. м3) 90 130 179,5
Ставка транзиту (USD за тис. м3 на 100 км) 1,6 1,6 1,7 2,04[4]

«Низьку ціну на транспортування газу з Росії до ЄС Україна компенсувала низькими цінами на блакитне паливо для внутрішніх споживачів. По суті, коштом Укртрансгазу оплачували субсидії бізнесу та населенню, а компанія не мала змоги виділяти достатньо грошей на модернізацію ГТС, — каже Володимир Омельченко, провідний експерт енергетичних програм Центру Разумкова. — На ці потреби щороку слід виділяти щонайменше $500 млн, а реально протягом кількох років ці статті витрат фінансували на 25–30 %».

«Принаймні третину грошей, які виділяли на ГТС, розкрадали, — розвиває тему Олександр Тодійчук, президент Київського міжнародного енергетичного клубу Q-club. — Саме тому потрібних регламентних робіт із підтримки ГТС у належному стані не виконували, технічні кондиції системи почали погіршуватися, і країни Євросоюзу всерйоз занепокоїлися»[5].

Обсяги транзиту природного газу територією УкраїниРедагувати

Нафтогаз України наводить щорічні обсяги транспортування газу через територію України в діаграмі -[6] — починаючи з 1991.

В 2016 році через українську ГТС транзит російського газу до країн Європи склав 82,2 млрд м3, в 2015 році — 67,1 млрд м3[7].

Рік Всього транзит
млрд м3		 В країни ЄС,
млрд м3		 До інших країн
Європи, млрд м3
1991 113,9 99,7 14,2
1992 122,9 92,9 30,0
1993 125,2 95,2 30,0
1994 128,9 99,7 29,2
1995 137,7 110,2 27,5
1996 139,9 116,5 23,4
1997 133,2 108,4 24,8
1998 141,1 114,9 26,2
1999 133,3 118,7 14,6
2000 120,6 109,3 11,3
2001 124,4 105,3 19,1
2002 121,6 106,1 15,6
2003 129,2 112,4 16,8
2004 137,1 120,3 16,8
2005 136,4 121,5 14,9
2006 128,5 113,8 14,7
2007 115,2 112,1 3,1
2008 119,6 116,9 2,7
2009 95,8 92,8 3,0
2010 98,6 95,4 3,2
2011 104,2 101,1 3,1
2012[8] 84,3 81,2 3,1
2013 83,7
2014|[9] 62,2 59,4 2,8
2015[10] 67,1 64,2 2,9
2016 82,2
2017 93,5
2018 86,8
2019 89,6
2020 55,8

Необхідні інвестиціїРедагувати

На березень 2009[2] загальна сума інвестицій, необхідних для модернізації та реконструкції ГТС України, становить 3 млрд. 18,5 млн дол., в тому числі:

  • на реконструкцію та будівництво компресорних станцій — 1435,3 млн дол.,
  • на модернізацію лінійної частини газопроводів — 616,3 млн дол.,
  • на підземні сховища газу — 455,3 млн дол.
  • на будівництво нових газовимірювальних станцій (ГВС) на вході в газотранспортну систему України (тобто на східному кордоні з Росією) — 448 млн дол. (газовимірювальні станції на східному кордоні, мінімум дев'ять штук, дуже потрібні Україні, адже досі всі виміри здійснюються на російському боці).

Вартість модернізації та реконструкції ГТС України є набагато нижчою, ніж будівництво нових газомагістралей, як ті самі «Північний потік» і «Південний потік» ($73 млрд[11]).

Пріоритетні проєкти модернізації та реконструкції

Спільна ЄС–Україна міжнародна конференція щодо модернізації газотранзитної системи УкраїниРедагувати

Відбулася 23 березня 2009 року у Брюсселі. В ході конференції підписана Спільна заява[12] України, міжнародних фінансових інституцій і Європейської комісії, що створює дипломатичні й організаційні передумови для започаткування процесу повного реформування газотранспортної системи України від радянського типу до європейського зразка, в тому числі будівництво нових газовимірювальних станцій на східному кордоні України.

За участю Єврокомісії і міжнародних фінансових інституцій зафіксовано позицію щодо додаткового розширення потужностей ГТС на 60 млрд кубометрів газу на рік за рахунок вкладення 5–6 мільярдів доларів.

Опісля подій 2014 було заявлено про ймовірність втрати контролю над ГТС Україною, і його передача до компаній сторонніх держав[13].

Управління ГТС УкраїниРедагувати

Передумови створення незалежного оператора ГТС УкраїниРедагувати

2014 року, Україна вирішила розширити економічні відносини з країнами ЄС і стати повноправною учасницею газового ринку Європи — для цього уряд України підписав Угоду про асоціацію з Європейським Союзом, згідно з якою взяв на себе зобов'язання провести в країні реформи. Зокрема, на ринку природного газу — анбандлінг (відокремлення діяльності з транспортування газу від видобутку, розподілу, постачання природного газу) та перехід на добове балансування.[14]

2015 року, Верховна Рада України прийняла закон «Про ринок природного газу».[14]

2016 року, Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 496 "Про відокремлення діяльності з транспортування та зберігання (закачування, відбору) природного газу[14]

2017 року, АТ «Магістральні газопроводи України» зареєстроване Державним реєстратором. Дані про Товариство внесені в Єдиний державний реєстр про проведення державної реєстрації юридичної особи.[14]

04 лютого 2019 року — АТ «Укртрансгаз» прийняло рішення про заснування ТОВ «Оператор ГТС України».[14]

05 лютого 2019 року — ТОВ «Оператор ГТС» зареєстроване Державним реєстратором. Дані про Товариство внесені в Єдиний державний реєстр про проведення державної реєстрації юридичної особи.[14]

01 червня 2019 року — з АТ «Укртрансгаз» переведено більше 10 тисяч співробітників в ТОВ «Оператор ГТС України».[14]

З 01 липня 2019 року АТ «Укртрансгаз» передав функцію технічної експлуатації газотранспортної системи в ТОВ «Оператор ГТС України».[14]

18 вересня 2019 року — Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 840 «Про відокремлення діяльності з транспортування природного газу та забезпечення діяльності оператора газотранспортної системи», якою обрав модель відокремлення діяльності з транспортування природного газу як модель відокремлення для оператора ГТС, яка перебуває в державній власності та не підлягає приватизації. Постановою визначено, що ТОВ «Оператор ГТС України» має право подати до НКРЕКП запит на сертифікацію як оператора ГТС. А також затверджено план заходів з виконання вимог щодо відокремлення і незалежності оператора ГТС, зокрема — передача ТОВ «ОГТСУ» у власність та управління державній компанії ПАТ «Магістральні газопроводи України», що підпорядкована Міністерству фінансів України.[14]

27 вересня 2019 року — ТОВ «Оператор ГТС України» розпочало підписну кампанію: учасникам ринку газу запропоновано укласти договір на транспортування з відкладальною обставиною.[14]

01 жовтня 2019 року — Центральну фізичну та комерційну диспетчерську АТ «Укртрансгаз», що координує роботу ГТС України, переміщено в приміщення ТОВ «Оператор ГТС України».[14]

04 жовтня 2019 року — ТОВ «Оператор ГТС України» подало до НКРЕКП заявку на сертифікацію як оператора газотранспортної системи. Паралельно з цим заявка була подана до Секретаріату Енергетичного співтовариства Євросоюзу.[14]

07 жовтня 2019 року — ТОВ «Оператор ГТС України» погодив з Секретаріатом Енергетичного співтовариства зміни до нормативно-правової бази для проведення анбандлінгу та надав їх відповідним державним органам для опрацювання.[14]

18 вересня 2019 року — Постанова Кабінету Міністрів України № 791-р, якою Міністерству фінансів передаються повноваження з управління корпоративними правами держави щодо акціонерного товариства «Магістральні газопроводи України».[14]

12 листопада 2019 року — ТОВ «Оператор ГТС України» подав пакет документів до НКРЕКП на отримання ліцензії на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу.[14]

15 листопада 2019 року — Президент України Володимир Зеленський підписав Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з відокремленням діяльності з транспортування природного газу», який дозволяє здійснити відокремлення від НАК «Нафтогаз України» діяльності з транспортування природного газу (анбандлінг).[14]

22 листопада 2019 року — НКРЕКП схвалила попереднє рішення про сертифікацію ТОВ «Оператор ГТС України».

17 грудня 2019 року — Секретаріат Енергетичного співтовариства погодив сертифікацію Оператора ГТС України.

24 грудня 2019 року — НКРЕКП прийняла остаточне рішення з 01 січня 2020 року сертифікувати та ліцензувати ТОВ «Оператор ГТС України», а також встановити тарифи на послуги транспортування природного газу для точок входу і точок виходу з ГТС на міждержавних з'єднаннях на 2020—2024 роки.[14]

ТОВ «Оператор ГТС України»Редагувати

Починаючи з 1 січня 2020 року, ТОВ «Оператор ГТС України» є сертифікованим оператором газотранспортної системи України і є повністю незалежним від вертикально-інтегрованих підприємств.[15]

Акціонером ТОВ «Оператор ГТС України» є АТ «Магістральні газопроводи України», що знаходиться у 100 % володінні Міністерства фінансів України.[15]

Фінансова звітність ТОВ «Оператор ГТС України»Редагувати

За період з січня по червень 2021 року ТОВ «Оператор ГТС України» отримала прибуток у розмірі 5,6 мільярда гривень.[16]

ПерспективиРедагувати

У довгострокових планах ТОВ «Оператора ГТС України» розглядає використання регіональної та транспортної інфраструктури газопроводів для місцевих перевезень водню у великих кількостях та для експорту[17].

Здійснення синхронізації енергосистеми та газової інфраструктури відбуватиметься відповідно до «Ініціативи зеленого водню для Європейського Зеленого курсу 2x40 ГВт». На Україну як наймасштабнішого учасника серед усіх країн-учасниць Енергоспівтовариства, виділено створення 10 ГВт нових потужностей з виробництва «зеленого» водню, з яких більшість призначена для експорту до Європейського Союзу. Надлишкову енергію з відновлювальних джерел планується перетворювати на синтетичний газ та закачувати в трубопровід[18].

У серпні 2020 «Регіональна газова компанія» у співпраці з низкою українських інститутів почала масштабні дослідження щодо перспектив використання водню та його сумішей у мережах низького та середнього тиску[19].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. ↑ Газотранспортна система України: надійність та безпека. Архів оригіналу за 23 листопада 2011. Процитовано 24 грудня 2011. 
  2. ↑ а б Дзеркало тижня № 10 (738) 21—27 березня 2009, Алла Єрьоменко «По трубі — в Європу». Архів оригіналу за 24 березня 2009. Процитовано 22 березня 2009. 
  3. ↑ а б в г Фінанси. ЮА: Україна просить в ЄС захисту від «Південного потоку» [Архівовано 27 листопада 2012 у Wayback Machine.]
  4. ↑ rbc.ua Міллер: Обсяг транзиту російського газу через Україну знизився у 2011 р. на 5 млрд куб. м
  5. ↑ Український тиждень Номер 11(72) за 20.03.2009, Гузенко Наталія Дарпінянц В'ячеслав, «Труби горять». Архів оригіналу за 14 грудня 2011. Процитовано 31 січня 2011. 
  6. ↑ Діаграма: обсяги транзиту газу через Україну
  7. ↑ Українська «газова надія»: чи забуксує «Південний потік»?. Архів оригіналу за 6 березня 2014. Процитовано 2 березня 2014. 
  8. ↑ Україна 2012 року скоротила транзит російського газу на 19 %. Архів оригіналу за 17 листопада 2017. Процитовано 16 листопада 2017. 
  9. ↑ Об'єми транзиту газу через Україну знизилися майже на третину. Архів оригіналу за 17 листопада 2017. Процитовано 16 листопада 2017. 
  10. ↑ В 2015 році Росія наростила транзит газу через Україну. Архів оригіналу за 17 листопада 2017. Процитовано 16 листопада 2017. 
  11. ↑ Gazprom wins Crimea, may lose EU customersMarch 21, 2014, 12:21 a.m. | Business — by Ivan Verstyuk. Архів оригіналу за 22 березня 2014. Процитовано 22 березня 2014. 
  12. ↑ Спільна декларація України та [[ЄС]] щодо модернізації української газотранспортної системи. Архів оригіналу за 26 березня 2009. Процитовано 25 березня 2009. 
  13. ↑ Українською ГТС зацікавилися вже більше десятка світових компаній - Порошенко. https://www.epravda.com.ua. Економічна правда. 18 лютого. Архів оригіналу за 19 лютого 2018. Процитовано 19 лютого 2018. 
  14. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ТОВ «Оператор ГТС України» пройшло сертифікацію, отримало ліцензію та тариф на транспортування. www.naftogaz.com. Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 28 жовтня 2021. 
  15. ↑ а б Основні факти. Оператор ГТС України (укр.). Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 28 жовтня 2021. 
  16. ↑ Скільки заробили найбільші держпідприємства України за півроку. 24 Канал (укр.). Архів оригіналу за 31 жовтня 2021. Процитовано 31 жовтня 2021. 
  17. ↑ В ОГТСУ розповіли про найефективніший маршрут транспортування водню до Європи. www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 22 серпня 2021. Процитовано 22 серпня 2021. 
  18. ↑ Бувай, газе, привіт, водню: коли Україна стане ключовим експортером водню на ринок ЄС. Економічна правда (укр.). Архів оригіналу за 22 серпня 2021. Процитовано 22 серпня 2021. 
  19. ↑ Станіслав Казда: Ми запланували понад 150 експериментів з воднем на найближчі два роки. Економічна правда (укр.). Архів оригіналу за 22 серпня 2021. Процитовано 22 серпня 2021. 

ПосиланняРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Трубопровідний транспорт газу / Касперович В. К. — Івано-Франківськ: Факел, 1999. — 194 с.
  • Трубопровідний транспорт газу / [ М. П. Ковалко, В. Я. Грудз, В. Б. Михалків та ін.]. — К.: Арена. 2002. — 398 с.
  • Трубопровідний транспорт природного газу: монографія / В. В. Розгонюк ; за ред. С. Ф. Білика. — К., 2008. — 304 с. : іл. — Бібліогр. : с. 298−302 (136 назв). — ISBN 978-966-8825-56-9.
  • Білецький В. С., Фик М. І. Основи транспорту природних вуглеводнів / За ред. І. М. Фика. Харків: НТУ ХПІ, 2019. 274 с.
  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
  Це незавершена стаття про транспорт.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Газотранспортна_система_України&oldid=38105881