Газотранспортна система України

Газотранспортна система (ГТС) України

Газотра́нспортна систе́ма (ГТС) Украї́ни — одна з найбільших у світі газотранспортних систем. Вона виконує дві основні функції: забезпечення природним газом внутрішніх споживачів, а також транзит природного газу через територію України у країни Західної та Центральної Європи.^[1]

Зміст

ХарактеристикаРедагувати

Існуючі та заплановані газопроводи Росія-Європа

Параметри станом на березень 2009^[2]:

Довжина газопроводів, всього 37,0 тис.км, у тому числі:
- магістральних газопроводів 22,2 тис.км.
  - в тому числі діаметром 1020—1420 мм 14,0 тис.км.
- газопроводів-відводів 14,8 тис.км.
Пропускна здатність газотранспортної системи
- на вході 288 млрд куб. м на рік^[3],
- на виході 178,5 млрд куб. м на рік^[3],
  - в тому числі у країни Європи 142,5 млрд куб. м на рік^[3],
  - до Молдови 3,5 млрд куб. м^[3].
Кількість компресорних станцій 72 шт.
Кількість компресорних цехів 110 шт.
Кількість газоперекачувальних агрегатів 702 шт.
Потужність компресорних станцій 5442,9 МВт
Кількість підземних сховищ газу (ПСГ) 13 шт.
Загальна активна місткість ПСГ 31 млрд куб. м.
Кількість газорозподільчих станцій 1437

Газотранспортна система включає також під'їзні шляхи, захисні споруди тощо.

Стан ГТСРедагувати

Газотранспортна система (ГТС) України

На початок 2006:

сплив термін амортизації близько 29 % українських газопроводів,
60 % комунікацій газотранспортної системи (ГТС) перебували в експлуатації від 10 до 33 років.
Кожен третій агрегат із перекачування газу відпрацював моторесурс і потребує реконструкції.
11,6 тис. км газових мереж (близько 7 %) і 4,9 тис. газорегуляторних пунктів (близько 14 %) експлуатуються більше відведеного амортизаційного терміну.

У 2005 році балансові втрати газу при транспортуванні по ГТС України становили 1,06 млрд м³ (0,5 % загального обсягу, що надійшов у країну).

Під час транспортування російського газу до Європи Укртрансгаз витрачає близько 7 млрд м³ газу на рік (технологічний газ)

	2006	2007	2008	2010
Вартість технологічного газу (USD/тис. м³)	90	130	179,5
Ставка транзиту (USD за тис. м³ на 100 км)	1,6	1,6	1,7	2,04^[4]

«Низьку ціну на транспортування газу з Росії до ЄС Україна компенсувала низькими цінами на блакитне паливо для внутрішніх споживачів. По суті, за рахунок Укртрансгазу оплачували субсидії бізнесу та населенню, а компанія не мала змоги виділяти достатньо грошей на модернізацію ГТС, — каже Володимир Омельченко, провідний експерт енергетичних програм Центру Разумкова. — На ці потреби щороку слід виділяти щонайменше $500 млн, а реально протягом кількох років ці статті витрат фінансували на 25–30 %».

«Принаймні третину грошей, які виділяли на ГТС, розкрадали, — розвиває тему Олександр Тодійчук, президент Київського міжнародного енергетичного клубу Q-club. — Саме тому потрібних регламентних робіт із підтримки ГТС у належному стані не виконували, технічні кондиції системи почали погіршуватися, і країни Євросоюзу всерйоз занепокоїлися»^[5].

Обсяги транзиту природного газу територією УкраїниРедагувати

Нафтогаз України наводить щорічні обсяги транспортування газу через територію України в діаграмі -^[6] — починаючи з 1991.

В 2016 році через українську ГТС транзит російського газу до країн Європи склав 82,2 млрд м³, в 2015 році — 67,1 млрд м³^[7].

Рік	Всього транзит млрд³	В країни ЄС, млрд³	До інших країн Європи, млрд³
1991	113,9	99,7	14,2
1992	122,9	92,9	30,0
1993	125,2	95,2	30,0
1994	128,9	99,7	29,2
1995	137,7	110,2	27,5
1996	139,9	116,5	23,4
1997	133,2	108,4	24,8
1998	141,1	114,9	26,2
1999	133,3	118,7	14,6
2000	120,6	109,3	11,3
2001	124,4	105,3	19,1
2002	121,6	106,1	15,6
2003	129,2	112,4	16,8
2004	137,1	120,3	16,8
2005	136,4	121,5	14,9
2006	128,5	113,8	14,7
2007	115,2	112,1	3,1
2008	119,6	116,9	2,7
2009	95,8	92,8	3,0
2010	98,6	95,4	3,2
2011	104,2	101,1	3,1
2012^[8]	84,3	81,2	3,1
2013	83,7
2014\|^[9]	62,2	59,4	2,8
2015^[10]	67,1	64,2	2,9
2016	82,2
2017	93,5
2018	86,8

Необхідні інвестиціїРедагувати

На березень 2009^[2] загальна сума інвестицій, необхідних для модернізації та реконструкції ГТС України, становить 3 млрд. 18,5 млн дол., в тому числі:

на реконструкцію та будівництво компресорних станцій — 1435,3 млн дол.,
на модернізацію лінійної частини газопроводів — 616,3 млн дол.,
на підземні сховища газу — 455,3 млн дол.
на будівництво нових газовимірювальних станцій (ГВС) на вході в газотранспортну систему України (тобто на східному кордоні з Росією) — 448 млн дол. (газовимірювальні станції на східному кордоні, мінімум дев'ять штук, дуже потрібні Україні, адже досі всі виміри здійснюються на російському боці).

Вартість модернізації та реконструкції ГТС України є набагато дешевшою, ніж будівництво нових газомагістралей, як ті самі «Північний потік» і «Південний потік» ($73 млрд^[11]).

Пріоритетні проекти модернізації та реконструкції

Західний транзитний коридор, а саме:
Південний транзитний коридор, а саме:
- газопровід Єлець—Кременчук—Кривий Ріг,
- газопровід Ананьїв—Тирасполь—Ізмаїл;
підземні сховища газу
- Більче—Волицько—Угерське
- Богородчанське;
газовимірювальні станції «Ужгород», «Берегове», «Дроздовичі», «Текове», «Орлівка».

Спільна ЄС–Україна міжнародна конференція щодо модернізації газотранзитної системи УкраїниРедагувати

Відбулася 23 березня 2009 року у Брюсселі. В ході конференції підписана Спільна заява^[12] України, міжнародних фінансових інституцій і Європейської комісії, що створює дипломатичні й організаційні передумови для започаткування процесу повного реформування газотранспортної системи України від радянського типу до європейського зразка, в тому числі будівництво нових газовимірювальних станцій на східному кордоні України.

За участю Єврокомісії і міжнародних фінансових інституцій зафіксовано позицію щодо додаткового розширення потужностей ГТС на 60 млрд. кубометрів газу на рік за рахунок вкладення 5–6 мільярдів доларів.

Опісля подій 2014 було заявлено про ймовірність втрати контролю над ГТС Україною, і його передача до компаній сторонніх держав^[13].