Газотранспортна система Росії

Газотранспортна система Росії — сукупність розташованих на території Росії газопроводів і пов'язаних з ними споруд, що забезпечує транспортування природного газу від місць його видобутку споживачам, включаючи експортні поставки. До складу газотранспортної системи входять магістральні газопроводи, розподільчі газопроводи, газопроводи-перемички, підводи і відводи. Функціонування газопроводів забезпечують газоперекачувальні компресорні станції, газорозподільні станції і газорегуляторні пункти[1]. Загальна протяжність газопроводів на території Росії становить 172,6 тис. км, перекачування газу забезпечують 254 компресорні станції загальною потужністю 47,1 тис. МВт (в частині об'єктів, що належать ПАТ «Газпром»). У 2018 році в газотранспортну систему «Газпрому» на території Росії надійшло 693,1 млрд м3 газу[2][3].

Існуючі та заплановані газопроводи Росія-Європа

Майже всі об'єкти газотранспортної системи Росії належать ПАТ «Газпром». Існує також ряд газопроводів, які не пов'язані з єдиною газотранспортною системою і належать іншим власникам. Зокрема, АТ «Сахатранснефтегаз» експлуатує магістральні і розподільчі газопроводи в Якутії загальною протяжністю 7041 км[4]. ПАТ «Роснефть» належить газопровід Оха — Комсомольськ-на-Амурі, ТОВ «Сибнефть-Чукотка» — газопровід в Чукотському АО[5], АТ «Норильськгазпром» — газопроводи в районі Норильська[6].

Найбільші магістральні газопроводи Росії ред.

Забезпечує експортні поставки газу з родовищ Західного Сибіру в країни Східної і Західної Європи через Білорусь. Російська частина газопроводу починається в Торжку, має довжину 402 км. Діаметр труб — 1420 мм. Проектна потужність — 32,9 млрд м³ на рік. Введено в експлуатацію в 1999—2006 роках[7].

Забезпечує експортні поставки газу з родовищ Західного Сибіру в країни Східної і Західної Європи через Україну. Довжина російської ділянки — 3291 км. Діаметр труб — 1420 мм. Проектна потужність — 32 млрд м³ на рік. Введено в експлуатацію в 1983 році[8].

Забезпечує транспортування газу з родовищ Ямалу. Складається з двох ниток (черг) довжиною близько 1200 км кожна. Діаметр труб — 1420 мм, тиск газу — 120 атм. Проектна потужність — 115 млрд м³ на рік. Введено в експлуатацію в 2012 році (перша черга) та у 2017 році (друга черга)[9].

Забезпечує транспортування газу з родовищ Сахаліну в Хабаровський і Приморський краї. Довжина газопроводу — понад 1800 км, тиск — 100 атм. Діаметр труб — 1220 мм і 700 мм. Проектна потужність першої черги — 5,5 млрд м³ на рік. Введено в експлуатацію в 2011 році[10].

  • Північні райони Тюменської області — Торжок

Забезпечує транспортування газу з родовищ Тюменської області в центр Європейської частини Росії і далі споживачам Північно-Західного регіону, а також для заповнення експортного газопроводу «Ямал-Європа». Довжина газопроводу — 2200 км. Проектна потужність на різних ділянках — 20,5-28,5 млрд м³ ні рік. Введено в експлуатацію в 2006—2012 роках[11].

Забезпечує транспортування газу з родовищ Ямалу і Західного Сибіру в центр Європейської частини Росії і далі споживачам Центру і Північно-Західного регіону, а також на експорт. Складається з двох ниток довжиною 970 км кожна. Діаметр труб — 1420 мм, тиск газу — 100 атм. Проектна потужність — 90 млрд м³ на рік. Введено в експлуатацію в 2012 році (перша черга) та в 2018 році (друга черга)[12].

Є сухопутною частиною газопроводу «Північний потік». Довжина — 900 км, діаметр труб — 1420 мм, тиск газу — 100 атм. Проектна потужність — 55 млрд м³ на рік. Введено в експлуатацію в 2011—2013 роках[13].

  • Уренгой — Центр (2 нитки)

Дві нитки довжиною 3211 і 3035 км відповідно. Діаметр труб — 1420 мм, тиск газу — 75 атм. Введено в експлуатацію в 1983—1984 роках[14].

Дві нитки довжиною по 3146 км. Діаметр труб — 1420 мм, тиск газу — 75 атм. Введено в експлуатацію в 1986—1987 роках[14].

Забезпечує експортні поставки в Європу через Україну. Довжина 4366 км (включаючи ділянку на території України). Діаметр труб — 1420 мм, тиск газу — 75 атм. Введено в експлуатацію в 1987 році[14].

Забезпечує експортні поставки в Європу через Україну. Довжина 2677 км (включаючи ділянки на території Казахстану і України). Діаметр труб — 1420 мм, тиск газу — 75 атм. Введено в експлуатацію в 1980 році[14].

  • Ямбург — Тула (2 нитки)

Дві нитки довжиною 2946 і 2146 км. Діаметр труб — 1420 мм, тиск газу — 75 атм. Введено в експлуатацію в 1988-89 роках[14].

Довжина 2730 км. Діаметр труб — 1420 мм, тиск газу — 75 атм. Введено в експлуатацію в 1990 році[14].

Довжина 3000 км. Діаметр труб — 1420 мм, тиск газу — 75 атм. Введено в експлуатацію в 1983 році[14].

Довжина 3609 км. Діаметр труб — 1420 мм, тиск газу — 75 атм. Введено в експлуатацію в 1983 році[14].

Повинен забезпечувати поставку газу Чаяндинського і Ковиктинського родовищ споживачам Далекого Сходу Росії, а також на експорт в Китай. Довжина близько 3000 км. Діаметр труб — 1420 мм, тиск газу — 100 атм. Введення в експлуатацію заплановано на кінець 2019 року[15]

Ресурси Інтернету ред.

  • Єдина система газопостачання і ВАТ «Газпром». Група ЕРТА. Архів оригіналу за 8 січня 2022. Процитовано 22 вересня 2019.
  • Газотранспортна система (ГТС). Neftegaz.ru. Архів оригіналу за 22 вересня 2019. Процитовано 22 вересня 2019.

Примітки ред.

  1. Газотранспортная система (ГТС). Neftegaz.ru. Архів оригіналу за 22 вересня 2019. Процитовано 22 вересня 2019.
  2. Единая система газоснабжения России. Газпром. Архів оригіналу за 22 вересня 2019. Процитовано 22 вересня 2019.
  3. 498,7 млрд куб. м газа добыл «Газпром» в 2018 году. Газпром. Архів оригіналу за 22 вересня 2019. Процитовано 22 вересня 2019.
  4. Сахатранснефтегаз сегодня. Сахатранснефтегаз. Архів оригіналу за 22 вересня 2019. Процитовано 22 вересня 2019.
  5. Компанія сегодня. Сібнефть-Чукотка. Архів оригіналу за 22 вересня 2019. Процитовано 22 вересня 2019.
  6. Компанія сьогодні. Норільськгазпром. Архів оригіналу за 22 вересня 2019. Процитовано 22 вересня 2019.
  7. Газопровід «Ямал - Європа». Газпром. Архів оригіналу за 30 серпня 2019. Процитовано 22 вересня 2019.
  8. Газопровід Уренгой-Помари-Ужгород. РІА Новини. Архів оригіналу за 22 вересня 2019. Процитовано 2019-09- 22.
  9. Газопровід «Бованенково - Ухта »і« Бованенково - Ухта - 2». Газпром. Архів оригіналу за 22 вересня 2019. Процитовано 22 вересня 2019.
  10. Газопровід «Сахалін - Хабаровськ - Владивосток». Газпром. Архів оригіналу за 22 вересня 2019. Процитовано 2019- 09-22.
  11. Газопровод «СРТО — Торжок». Газпром. Архів оригіналу за 22 вересня 2019. Процитовано 22 вересня 2019.
  12. Газопровід «Ухта - Торжок» і «Ухта - Торжок - 2». Газпром. Архів оригіналу за 22 вересня 2019. Процитовано 22 вересня 2019.
  13. Газопровід «Грязовець - Виборг». Газпром. Архів оригіналу за 22 вересня 2019. Процитовано 22 вересня 2019.
  14. а б в г д е ж и Єдина система газопостачання і ВАТ «Газпром». Група ЕРТА. Архів оригіналу за 8 січня 2022. Процитовано 22 вересня 2019.
  15. Газопровід «Сила Сибіру». Газпром. Архів оригіналу за 24 жовтня 2019. Процитовано 22 вересня 2019.