Вікіпедія

Деркач Андрій Леонідович

український політичний діяч

Андрі́й Леоні́дович Де́ркач (нар. 19 серпня 1967, Дніпропетровськ, УРСР) — колишній проросійський політик з України, сепаратист, народний депутат III—IX скликань від Партії Регіонів. Син Леоніда Деркача. Агент Росії, внесений до санкційного списку США як «російський агент з понад десятирічним стажем»[7]. За даними СБУ, керував в Україні агентурною мережею ГУ Генштабу РФ, котра повинна була допомагати ворогу в захопленні України[8][9][10].

Андрій Деркач
Деркач Андрій Леонідович
Народився19 серпня 1967(1967-08-19) (57 років)
Дніпропетровськ, Українська РСР, СРСР
Країна Україна
 Росія
ДіяльністьНародний депутат України
Alma materХарківське вище військове командно-інженерне училище
Науковий ступінькандидат юридичних наук і доктор наук[1]
ЧленствоВерховна Рада України VIII скликання, Верховна Рада України IX скликання, Верховна Рада України VII скликання, Верховна Рада України VI скликання, Верховна Рада України V скликання, Верховна Рада України IV скликання, Верховна Рада України III скликання і Рада Федерації
Посаданародний депутат України[2], народний депутат України[3], народний депутат України[4], народний депутат України[5], народний депутат України[6], народний депутат України, народний депутат України і член Ради Федерації[d]
Партіяпозафракційний
раніше Партія регіонів
БатькоДеркач Леонід Васильович
ДітиТерехова Тетяна Андріївна
Нагороди
орден «За заслуги» III ступеня
Сайтderkach.com.ua
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Деркач.

Позбавлений громадянства України згідно Указу Президента України у січні 2023 року[11][12][13].

27 січня 2023 року Глухівською міською радою позбавлений звання "Почесний громадянин Глухова"[14].

Життєпис

Освіта

Кар'єра

Політика

 
2013 року в Верховній раді

Народний депутат України 3-го скликання (березень 1998 — квітень 2002), виборчий округ № 159, Сумська область. Явка 79.2 %, за 57.4 %, 11 суперників. На час виборів: перший помічник Прем'єр-міністра України, член УПС. Одночасно — кандидат в народні депутати України від виборчого блоку «Трудова Україна», № 12 в списку[23].

Народний депутат України 4-го скликання (квітень 2002 — квітень 2006) від блоку «За єдину Україну!», № 11 в списку. Член фракції «Єдина Україна» (травень — червень 2002), уповноважений представник фракції партій ППУ та «Трудова Україна» (червень 2002 — квітень 2004), член фракції Соціалістичної партії України (грудень 2005 — квітень 2006), заступник голови Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки (червень 2002 — квітень 2006).

Народний депутат України 5-го скликання (квітень — листопад 2006) від СПУ, № 9 в списку. Перший заступник голови Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки (з липня 2006), член фракції СПУ (з квітня 2006). Склав депутатські повноваження 2 листопада 2006[24].

Народний депутат України 6-го скликання з листопада 2007 від Партії регіонів, № 96 в списку. На час виборів: генеральний директор ДК «Укратомпром», безпартійний.

Народний депутат України 7-го скликання від Партії регіонів з 2012 до 2014 року, член бюджетного комітету Верховної Ради.

16 січня 2014 року голосував за «Закони про диктатуру»[25][26]. Народний депутат України 8-го скликання.

13 листопада 2015 року став головою новоствореного міжфракційного депутатського об'єднання на захист порушених конституційних прав громадян і проти політичних репресій «Заборонено забороняти».

24 липня 2017 року став ініціатором розслідування ГПУ щодо втручання керівництва НАБУ, посольства України в США у вибори президента США. ГПУ почала кримінальне провадження[27].

10 жовтня 2017 року Деркач з деякими іншими депутатами подав до суду на прем'єр-міністра Гройсмана, звинувативши його в затягуванні внесення кандидатури міністра охорони здоров'я на затвердження Верховної Ради[28].

9 жовтня 2019 року Деркач оприлюднив документи 11 кримінальних справ, де йшлося, що начебто перший заступник директора НАБУ Гізо Углава протягом кількох років надавав посольству США у Києві інформацію, яка негативно вплинула на хід подій в Україні та США[29].

19 травня 2020 року Андрій Деркач оприлюднив першу, а 22 червня 2020 наступну, другу, порцію так званих «плівок Деркача», на яких ніби фігурують голоси, схожі на голоси Петра Порошенка і ексвіцепрезидента США Джо Байдена та які Петро Порошенко оцінив як спроби Росії втрутитися у президентські вибори в США[30]. Через «плівки Деркача» на Петра Порошенка в травні 2020 року відкрили кримінальну справу за двома статтями: частина 1 статті 111 (державна зрада) та частина 2 статті 364 (зловживання владою)[31].

На пресконференції 22 червня 2020 року Андрій Деркач разом із колишнім прокурором Костянтином Куликом висловив чергові звинувачення в сторону Демпартії США у «міжнародній корупції».

9 липня 2020 року Деркач пред'явив третю порцію плівок, серед яких значиться запис «розмови Порошенка з Путіним». Представники партії Порошенка назвали записи фейком[32]. У США вважають, що Деркач це робив з метою дискредитації чиновників США[33].

У жовтні 2020 року Офіс генпрокурора відмовився відкривати кримінальну справу щодо ймовірної державної зради нардепів Деркача і Олександра Дубінського. При цьому, журналісти «Центру протидії корупції» стверджують, що «надали цілком конкретні фактичні дані щодо можливого вчинення злочину і Деркачем, і Дубінським»[34]. У жовтні 2020-го Facebook заблокував акаунт Деркача, якого в США називають агентом РФ за втручання у вибори Штатів[35].

У лютому 2020 року Генеральний прокурор України Ірина Венедіктова повідомила про закриття розслідуваної Національною поліцією України кримінальної справи проти віцепрезидента США Джо Байдена та продовження експертизи «плівок Деркача»[36].

Громадською Організацією «Центр протидії корупції» були виявлені факти, що можуть свідчити про вчинення народним депутатом Деркачем Андрієм Леонідовичем злочину, що передбачений ст. 366-1 Кримінального кодексу України, декларування недостовірної інформації[37]. Сам Деркач А. Л. повідомив про свої корпоративні права: частка в статутному капіталі 5 % ТОВ «Ера-Медіа»; частка в статутному капіталі 5 % ПАТ "Інформаційно-видавнича група «Телеграф»; дохід за рік склав 81 788,57 гривень. Однак, приховав від декларування деякі корпоративні права своєї дружини — Терехової Оксани[38][39][39].

Розслідування

Державна зрада

24 червня 2022 року СБУ викрила агентурну мережу ГУ ГШ РФ, у якій, за даними слідства, Андрій Деркач координував створення кількох приватних охоронних фірм у різних областях, щоб використати їх для швидкого захоплення України[10]. За інформацією СБУ, Деркача було завербовано ГУ ГШ ЗС РФ у 2016 році. З ним особисто працювало вище керівництво ГУ — начальник управління Ігор Костюков і його перший заступник Володимир Алєксєєв[9].

У грудні 2023 року НАБУ направило справу щодо держзради та незаконного збагачення проти Деркача до суду[40].

У лютому 2024 року ВАКС постановив здійснювати спеціальне судове провадження у справі Деркача[41]. За даними правоохоронців, у 2019-2022 роках він отримав щонайменше $567 тис. від російських правоохоронних та розвідувальних органів за діяльність, спрямовану на шкоду Україні[42].

Станом на вересень 2024 року Деркач, який втік з України та перебуває у розшуку, був сенатором від Астраханської області РФ[43], а в листопаді того ж року, він увійшов до Комітету безпеки і оборони Ради Федерацій РФ[44].

Санкції

Україна

У серпні 2021 року РНБО ввела санкції проти Деркача та ряду інших осіб, що перебувають під санкціями США[45].

22 листопада 2024 року позбавлений державних нагород України та інших форм відзначення згідно Указу Президента[46].

США

10 вересня 2020 року Міністерство фінансів США запровадило проти Деркача персональні санкції через спроби вплинути на вибори президента США 2020 року. За даними Міністерства, Деркач є агентом РФ протягом більш ніж десяти років та підтримує тісний зв'язок із російською розвідкою[47]. Сам народний депутат Верховної Ради Андрій Деркач назвав це «помстою представників демокорупції» й пообіцяв продемонструвати «шокуючі факти викриття» у відповідь на американські санкції. Також він зазначив, що ймовірно буде судитися з Міністерством фінансів США[48].

10 січня 2021 року Управління контролю за іноземними активами Міністерства фінансів США запровадило санкції (за втручання в американські вибори та участь в російській мережі зовнішнього впливу зокрема, в російській кампанії з дезінформації) проти семи осіб (Олександр Дубінський, Дмитро Ковальчук, Костянтин Кулик, Олександр Онищенко, Антон Симоненко, Андрій Теліженко, Петро Журавель) та чотирьох юридичних осіб (ТОВ «Ера-Медіа», Інформаційне агентство Only News; Сайт NabuLeaks та ТОВ Скептик / Бегемот Медіа), які мають безпосередній зв'язок з Андрієм Деркачем. За даними Мінфіну США, «Деркач і його соратники з 2019 року використовували американські ЗМІ, соцмережі і впливових американців для поширення необґрунтованих і оманливих тверджень і таких, про те, що нинішні і колишні офіційні особи США причетні до корупції, відмивання грошей і незаконного політичного впливу в Україні»[49][50][51].

7 грудня 2022 року Федеральний суд Східного округу Нью-Йорка в Брукліні оприлюднив обвинувальний акт щодо Деркача, якого звинувачують у фінансових злочинах. Звинувачення стосуються змови з метою банківського шахрайства та відмивання грошей, а також відмивання грошей у зв'язку з купівлею та утриманням нерухомості всупереч санкціям США. У разі визнання провини йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 30 років[52][53].

Громадська діяльність

З 1997 року очолює благодійницький фонд екології та соціального захисту «Наше майбутнє». Президент Міжнародного фестивалю православного кіно «Покров». Був почесним президентом медіахолдингу «Ера-медіа» та головою художньої ради ТРК «Ера». «Радіо Ера» протягом багатьох років співпрацювала з такими відомими іноземними медіа, як «Радіо Свобода», «ВВС», «Polskie radio».

У вересні 2018 року був одним із підписантів листа до патріарха Варфоломія, в якому закликав відкласти надання томосу Українській православній церкві[54].

Восени 2020 року Деркач був президентом «XVIII Міжнародного фестивалю православного кіно “Покров”», на якому пропагувались мир і дружба із країною агресором - Росією[55].

У лютому 2021 року написав листа до Вселенського патріарха Варфоломія у якому просив його не приїжджати в Україну із «загарбницьким планом» на 30-ту річницю відзначення Дня Незалежності України[56][57]. Візит патріарха Варфоломія в Україну таки відбувся. Крім того у листі Деркач просив патріарха Варфоломія взяти участь у новому «Аммані» і тільки тоді їхати в Україну із “дорожньою картою”[56].

Сім'я

За офіційною біографією, розлучений[20]. Колишня дружина — Терехова Оксана Володимирівна, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри культурології Київського національного університету культури та мистецтв.

У родині три доньки — Тетяна (одружена з Іваном Литвином, сином Володимира Литвина[58]), Ксенія та Катерина — та два сини Григорій та Михайло[20].

Батько — генерал КДБ і СБУ, голова СБУ в 1998-2001 роках Леонід Деркач (1939—2022), змушений піти у відставку з посади голови СБУ через скандал з так званими «плівками Мельниченка», після якого Президент України Леонід Кучма потрапив під сильний вплив РФ[59].

Літературна творчість

Автор книги «Глухів — гетьманська столиця» (2000)[60], співавтор монографій: «Бесконечно длящееся настоящее: Украина: четыре года пути» (1995), «Украина-Россия: испытание дружбой» (1997)[61].

Примітки

  1. ↑ https://web.archive.org/web/20200622100633/https://derkach.com.ua/ru/biografiya-2/
  2. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=3
  3. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=4
  4. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=5
  5. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=6
  6. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=7
  7. ↑ Treasury SanctionsRussia-LinkedElectionInterferenceActors (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 27 лютого 2021. Процитовано 13 жовтня 2020.
  8. ↑ Валентина Романенко (24.06.2022). СБУ заявила, що нардеп Деркач завербований російською розвідкою. pravda.com.ua. Архів оригіналу за 3 серпня 2023. Процитовано 24 червня 2022.
  9. ↑ а б Нардеп Андрій Деркач був завербований російською розвідкою, – СБУ (відео). Конкурент (укр.). Архів оригіналу за 18 серпня 2024. Процитовано 24 червня 2022.
  10. ↑ а б СБУ викрила агентурну мережу ГРУ рф, до якої входив народний депутат України (відео). SSU (укр.). Архів оригіналу за 24 червня 2022. Процитовано 24 червня 2022.
  11. ↑ Не останні такі рішення, – Зеленський про позбавлення громадянства Медведчука і компанії. 10.01.2023, 22:10. Архів оригіналу за 14 січня 2023. Процитовано 11 січня 2023.
  12. ↑ Зеленський позбавив громадянства Медведчука, Деркача, Кузьміна та Козака:" Це не останні такі рішення". 10.01.2023, 22:17. Архів оригіналу за 26 березня 2023. Процитовано 11 січня 2023.
  13. ↑ Зеленський припинив громадянства України Деркача, Козака, Кузьміна і Медведчука. 10.01.2022. Архів оригіналу за 24 січня 2023. Процитовано 11 січня 2023.
  14. ↑ Vitalii. Андрія Деркача позбавили звання Почесного громадянина Глухова. Хто проти? — SumyToday. sumy.today (укр.). Архів оригіналу за 18 серпня 2024. Процитовано 30 січня 2023.
  15. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 24 листопада 2016. Процитовано 22 листопада 2009.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  16. ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 24 липня 1997 року № 790 «Про призначення Деркача А.Л. першим помічником Прем'єр-міністра України».
  17. ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 4 травня 1998 року № 595 «Про звільнення Деркача А.Л. з посади першого помічника Прем'єр-міністра України».
  18. ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 6 жовтня 2006 року № 1401 «Про призначення Деркача А.Л. президентом державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"».
  19. ↑ Розпорядження Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2007 року № 946-р «Про Деркача А.Л.».
  20. ↑ а б в Біографія. Андрій Деркач (ua-UA) . Архів оригіналу за 15 червня 2020. Процитовано 23 червня 2020.
  21. ↑ Деркач Андрій Леонідович. rada.gov.ua. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 28 вересня 2019. Процитовано 22 травня 2020.
  22. ↑ Про дострокове припинення повноважень народного депутата України Деркача А.Л. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Архів оригіналу за 18 серпня 2024. Процитовано 1 серпня 2024.
  23. ↑ Постанова Центральної виборчої комісії від 18 грудня 1997 року № 70 «Про реєстрацію списку кандидатів у народні депутати України від виборчого блоку "Трудова Україна", в багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі по виборах народних депутатів України 29 березня 1998 року»
  24. ↑ Постанова Верховної Ради України від 2 листопада 2006 року № 296-V «Про дострокове припинення повноважень народного депутата України Деркача А.Л.»
  25. ↑ Повний список депутатів, що голосували за диктаторські закони. Архів оригіналу за 19 серпня 2014. Процитовано 20 березня 2015.
  26. ↑ На виборах до ВР балотується 54 кандидатів, які голосували за диктаторські закони 16 січня (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 20 жовтня 2021. Процитовано 25 листопада 2021.
  27. ↑ ГПУ відкрила справу за втручання НАБУ у вибори президента США. LB.ua. Архів оригіналу за 3 березня 2021. Процитовано 11 вересня 2020.
  28. ↑ https://www.rbc.ua/ukr/news/derkach-podal-sud-groysmana-nemedlenno-vnes-1507618401.htmlhttps://www.rbc.ua/ukr/news/derkach-podal-sud-groysmana-nemedlenno-vnes-1507618401.html[недоступне посилання]
  29. ↑ Нардеп Андрій Деркач оприлюднив документи про тиск посольства США на НАБУ. Zaxid.net. 9 жовтня 2019. Архів оригіналу за 21 лютого 2022. Процитовано 21 березня 2022.
  30. ↑ Плівки Деркача-2. Порошенко каже про сценарій Кремля [Архівовано 2022-07-08 у Wayback Machine.], 23 червня 2020 року
  31. ↑ Щодо Порошенка відкрили справу про держзраду після «плівок Деркача» — Офіс генпрокурора [Архівовано 2024-08-18 у Wayback Machine.], 20 травня 2020
  32. ↑ Кондратенко, Микола (9 липня 2020). У партії Порошенка назвали фейком його "розмову" з Путіним. Deutsche Welle. Архів оригіналу за 26 травня 2021. Процитовано 25 січня 2022.
  33. ↑ «Плівки Деркача»: Чи зможе Зеленський зупинити «втручання у вибори у США»?. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 25 листопада 2021. Процитовано 25 листопада 2021.
  34. ↑ Венедіктова відмовилася відкрити справу щодо держзради Деркача і Дубінського – ЦПК. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 25 листопада 2021. Процитовано 25 листопада 2021.
  35. ↑ Facebook видалив сторінку Деркача. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 25 листопада 2021. Процитовано 25 листопада 2021.
  36. ↑ Експертизи у справі «плівок Деркача» тривають, 03.12.2020
  37. ↑ Деклараційні тіньовики Верховної Ради. НАШІ ГРОШІ (укр.). Архів оригіналу за 18 серпня 2024. Процитовано 25 листопада 2021.
  38. ↑ ТОВ "Ера-медіа" | Каталог ФАР | ЧЕСНО. www.chesno.org. Архів оригіналу за 25 листопада 2021. Процитовано 25 листопада 2021.
  39. ↑ а б Просимо покарати депутата Деркача за брехню в декларації. украв / ukr.aw. Архів оригіналу за 25 листопада 2021. Процитовано 25 листопада 2021.
  40. ↑ Загрожує до 15 років в'язниці. До суду скерували справу екс-нардепа Деркача. РБК-Украина (укр.). Архів оригіналу за 18 серпня 2024. Процитовано 4 грудня 2023.
  41. ↑ Екс-нардепа Деркача заочно судитимуть за держзраду і незаконне збагачення. РБК-Украина (укр.). Архів оригіналу за 18 серпня 2024. Процитовано 3 березня 2024.
  42. ↑ ВАКС ухвалив рішення щодо спеціального судового провадження по справі Деркача. 20.02.2024, 22:14
  43. ↑ Екснардеп Деркач став сенатором у Росії. // Автор: Катерина Тищенко. 15.09.2024, 19:49
  44. ↑ Екснардеп Деркач увійшов до оборонного комітету російської Ради Федерації. // Автор: Станіслав Погорілов. 14.11.2024, 18:32
  45. ↑ РНБО вводить санкції проти нардепа Деркача. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 23 серпня 2021. Процитовано 23 серпня 2021.
  46. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №779/2024 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 22 листопада 2024 року «Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».
  47. ↑ Treasury Sanctions Russia-Linked Election Interference Actors. home.treasury.gov (англ.). U.S. Department of the Treasury. Архів оригіналу за 11 вересня 2020. Процитовано 11 вересня 2020.
  48. ↑ Деркач пообіцяв продемонструвати "шокуючі факти викриття" у відповідь на американські санкції. Інтерфакс Україна. 11 вересня 2020. Архів оригіналу за 11 вересня 2020. Процитовано 14 вересня 2020.
  49. ↑ Уряд США запровадив санкції проти семи українців. Серед них – Дубінський та Онищенко. Радіо Свобода. 11 січня 2021. Архів оригіналу за 11 січня 2021. Процитовано 11 січня 2021.
  50. ↑ США запровадили санкції проти «слуги народу» Дубінського та соратників Деркача. НВ. 11 січня 2021. Архів оригіналу за 11 січня 2021. Процитовано 11 січня 2021.
  51. ↑ Foreign Interference in U.S. Election Designations. U.S. Department of the Treasury. 11 січня 2021. Архів оригіналу за 11 січня 2021. Процитовано 11 січня 2021. (англ.)
  52. ↑ Ексдепутата Деркача у США звинуватили у фінансових злочинах, йому загрожує до 30 років за ґратами. 07.12.2022, 22:20
  53. ↑ Накупив квартир у Беверлі-Хіллз. Екс-нардепу Деркачу в США загрожує 30 років ув'язнення. РБК-Украина (укр.). Процитовано 8 грудня 2022.
  54. ↑ Путін проти томосу для України: 5 осіб написали листа патріарху Варфоломію (огляд преси). Архів оригіналу за 27 вересня 2018. Процитовано 27 вересня 2018.
  55. ↑ На кінофестивалі РПЦвУ «Покров» говорять про єдність із Росією і показали фільм із Усиком та Ломаченком. Духовний фронт (укр.). 16 листопада 2020. Архів оригіналу за 16 листопада 2020. Процитовано 16 листопада 2020.
  56. ↑ а б Залякування та маніпуляції: Агент ФСБ Деркач пише листа та відмовляє Вселенського патріарха від візиту в Україну. Духовний Фронт України (укр.). 18 лютого 2021. Архів оригіналу за 21 лютого 2021. Процитовано 26 лютого 2021.
  57. ↑ Звернення до Його Всесвятості Варфоломія, Архієпископу Константинополя – Нового Риму і Вселенському Патріарху. Андрій Деркач (ua-UA) . Архів оригіналу за 3 березня 2021. Процитовано 26 лютого 2021.
  58. ↑ Деркач и Литвин ждут внука [Архівовано 5 квітня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
  59. ↑ Коментар: Скандал з "плівками Деркача" - удар по Байдену і Порошенку [Архівовано 2022-07-08 у Wayback Machine.], 21.05.2020
  60. ↑ Андрій Деркач. Глухів - гетьманська столиця. Архів оригіналу за 20 лютого 2024. Процитовано 20 лютого 2024.
  61. ↑ Кому довірить Ющенко свою «малу Батьківщину»? (рос.) // Автор: Євген Кузьменко. 10.01.2005. Архів оригіналу за 18 серпня 2024. Процитовано 20 лютого 2024.

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Деркач_Андрій_Леонідович&oldid=43961555