Відкрити головне меню

Гуам — найбільший з Маріанських островів у західній частині Тихого океану, з заходу омивається Філіппінським морем. Є незалежною частиною США.

Гуам
чамор. Guåhån

Прапор Печатка
Гімн: Fanohge Chamoru
Розташування Гуаму
Столиця Хагатна
Офіційні мови англійська, чаморро
Форма правління Представницька демократія
 - Президент Дональд Трамп (R)
 - Губернатор Едді Кальво (R)
 - Лейтенант-губернатор Рей Теноріо (R)
 - Делегат у Конгресі Мадлін Бордалло (D)
Площа
 - Загалом 541,3 км²
 - Внутр. води negligible %
Населення
 - перепис 2015 р. 161,785
 - Густота 320/км² (37а)
ВВП (ПКС) 2010 р., оцінка
 - Повний $4.6 млрд 
 - На душу населення $28,700 
Валюта Долар США (USD)
Часовий пояс  (UTC+10)
Коди ISO 3166 316 / GUM / GU
Домен .gu
Телефонний код ++1-671

Площа острова — 540 км²; столиця Гаґатна; уряд — губернатор, що всенародно обирається, з 2011 р. — Едді Кальво й однопалатний законодавчий орган; населення — 170 тис. (2006); мови: англійська, чаморро (в основі малайсько-полінезійський).

Зміст

ІсторіяРедагувати

Гуам був заселений одним з індонезійських народів, чаморро, близько 3,5 тисяч років тому. До початку XVI століття, коли експедиція Магеллана відкрила Гуам (в 1521), у чаморро вже почало утворюватися ранньокласове суспільство. Чаморро ділилися на три основних соціальних шари: вождів, рядових общинників і рабів.

Гуам був оголошений колонією Іспанії 1565 року. З 1600 року острів використовувався іспанськими галеонами, які прямували з Мексики на Філіппіни, для відпочинку команд і поповнення провіанту. У результаті почалося фізичне змішання аборигенів-чаморро з іспанцями, мексиканцями і філіппінцями, які входили до складу команд іспанських галеонів. Фактична іспанська колонізація, що супроводжувалася християнізацією чаморро, почалася з 1668 року, з прибуттям на острів католицьких проповідників. Період з 1670 по 1695 ознаменувався серією бунтів чаморро, пригнічених іспанськими солдатами. Чисельність чаморро, особливо чоловіків, сильно скоротилася. Це призвело до подальшого змішання чаморро з іспанцями, філіппінцями і мексиканцями. Однак у чаморро збереглися своя мова і деякі звичаї.

США завоювали острів під час Іспано-американської війни у 1898 році, і отримали його за підписаною в тому ж році Паризькою мирною угодою. Після цього Гуам служив уже перевалочною базою для американських суден, які вирушали з Філіппін або на Філіппіни. Під час Другої світової війни Гуам зазнав нападу збройних сил імператорської Японії в битві при Гуам (1941) через три години після атаки на Перл-Гарбор. Гуам здався японським військам 10 грудня. У розпал війни на острові були розквартировані приблизно 19 000 японських солдатів і матросів. Гуам був захоплений Морською піхотою США 21 липня 1944 в битві за Гуам, через 13 днів після початку битви за визволення острова від японських загарбників.

ГеографіяРедагувати

Гуам простягнувся вздовж Маріанської западини. За 340 км на північний захід від Гуаму розташована найглибша точка світового океану — «Безодня Челленджера». Острів витягнутий з півночі на південь на 50 км, ширина в найвужчій середній частині — 12 км. Рельєф північної частини острова різко відрізняється від південної. Північна частина — це вапнякове плато, складене коралами. На північному заході й півночі плато круто обривається до берега. Південна частина острова — вулканічного походження й має горбистий рельєф. Найвища точка — гора Ламлі (406 м). Пагорби складені лавами, а також кварцитами й глинистими сланцями. Є виходи гранітів і пісковиків.

Грунти острова — родючі фералітні, місцями малопотужні. Північна частина Гуаму вкрита саванною рослинністю. Вологі тропічні ліси трапляються лише в долинах річок і на схилах пагорбів південної частини острова. Уздовж узбережжя — гаї кокосових пальм. Тваринний світ Гуаму бідний. Водяться гризуни (щури, миші), кажани. У лісах трапляються олені, завезені іспанцями з Філіппін. Раніше на острові водилося досить багато птахів; наразі більшість з них винищені завезеною в 1940-х рр. змією — коричневою бойгою. Вона має слабку отруту й безпечна для людей, однак стала справжнім лихом. Змії знищили майже всіх птахів і часто замикають дроти високої напруги[1]. Раніше на Гуамі змій не було, зараз щільність змій одна з найвищих у світі — 2000 на квадратний кілометр. Для запобігання поширенню отруйних змій (коричнева бойга) на територію острова будуть скидати отруєних мишей[2].

КліматРедагувати

Клімат острова тропічний мусонний. Середньодобова температура цілий рік становить 26—27 °C. Сезон дощів триває з травня по листопад. Найсприятливіший період для туризму — з грудня до травня. Найбільша кількість опадів — у серпні (410 мм), найменша — у квітні (55 мм). У сухий зимово-весняний період (з січня по квітень) дмуть північно-східні вітри. Річна кількість опадів перевищує 2000 мм. У літній дощовий період острів потерпає від тайфунів. Вони тут утворюються й набирають сили, завдають шкоди острову, а потім прямують до берегів Південно-Східної Азії. Гуам іноді називають Алеєю тайфунів англ. Typhoon Alley. Один з найпотужніших тайфунів 1962 року зруйнував майже всі будівлі на Гуамі.

Політичний устрійРедагувати

 
Адміністративний устрій Гуаму (2006)

Гуам має офіційний статус «Неприєднаної організованої території США». Керується на підставі Органічного закону острова Гуам, ухваленого конгресом США в 1950 році. Цей закон надав острову право на місцеве самоврядування і оголосив його жителів громадянами (nationals) США. Столиця острова — Хагатна.

Виконавча влада здійснюється губернатором (обирається населенням Гуаму на 4-річний термін), який призначає місцевий уряд. Гуам має одного делегата у палаті представників США, але він не має права голосу. Законодавчий орган — Законодавчі збори, що складається з 15 сенаторів (обираються населенням на 2-річний термін).

У Гуамі існує рух за повну незалежність від США, але більшість жителів Гуаму воліють зберегти нинішній статус в модифікованому вигляді, отримавши ширшу автономію. Гуам — найбільша стратегічна військова база США в Тихому океані[джерело?]. Військовослужбовці США зосереджені в основному на авіабазі Андерсен і військово-морській базі Апра-Харбор.

НаселенняРедагувати

Чисельність населення — 180,9 тис. (Оцінка на липень 2010);

Річний приріст — 1,3 %;

Народжуваність — 18,1 на 1000; Смертність — 4,6 на 1000;

Середня тривалість життя — 75 років у чоловіків, 81 рік у жінок;

Етно-расовий склад: чаморро — 37,3 % (59 381 осіб), чуук — 7,0 % (11 230 осіб), інші народи Океанії — 5,0 % (7971 осіб), філіппінці — 26,3 % (41 944 осіб), інші народи Азії — 5,9 % (9437 осіб), змішаного походження — 9,4 % (14 929 осіб), європейці — 7,1 % (11 321 осіб), афроамериканці — 1,0 % (1540 осіб), інші — 1,0 % (1 605 осіб) (за переписом 2010 року)[3];

Мови: англійська — 43,6 % (63 238 осіб), Чаморро — 17,8 % (25 827 осіб), Філіппінські мови — 21,2 % (30 720 осіб), Мови Океанії — 10,0 % (14 441 осіб), азійські мови — 6,3 % (9192 осіб), інші мови — 1,1 % (1651 осіб) (за переписом 2010 року)[3];

Грамотність — 99 %;

Міське населення — 93 %.

Туристичні зониРедагувати

Північний район Гуаму найменше заселений на острові. Його найменше відвідують туристи. Більша частина регіону зайнята військовими базами США. Тут же розташований Рітідіан-Біч (Ritidian Beach), який вважається найкрасивішим пляжем Гуаму. Центральний регіон — найгустіше населений і найбільш відвідуваний туристами. Саме тут розташована столиця Гуаму, а також головний, і по суті єдиний туристичний центр острова — Тумон. 90 % туристів проводять свою відпустку там. Південний регіон — наймальовничіший на острові, але найменш розвинений. У цьому районі найкраще збереглася культура корінних жителів Гуаму — чаморро. Туристів тут приваблюють Кокосовий острів[en] і пляжі затоки Талофофо[en]. Тихоокеанські пляжі Талофофо можуть бути цікаві серферам і кайтсерферам, особливо в сезон вітрів. Зокрема, саме в південній частині острова висадився Магеллан під час своєї навколосвітньої подорожі. На острові збереглися пам'ятки історії. Це — стародавні наскельні малюнки й традиційні житла аборигенів чаморро, що заселили острів приблизно 3,5 тис. років тому, свідоцтва колишнього панування іспанців, а також пам'ятники Другої Світової Війни. береги Гуама, дарують любителям дайвінгу можливість оглянути коралові рифи і досліджувати остови затонулих кораблів. Крім того, любителі активного відпочинку можуть зайнятися віндсерфінгом і парасейлінгом, пограти в гольф.

Транспорт і зв'язокРедагувати

Місцевий транспорт представлений головним чином автобусами-шаттлами, що курсують від різних районів острова до основних торгових та інших центрів. Серед автобусів є двоповерхові. Вартість проїзду становить $2, проїзний на день коштує $5, на тиждень — $8. Працюють дві компанії, кожна з яких приймає тільки власні проїзні, тож варто звертати увагу на те, чий саме автобус під'їхав до зупинки. Одна з компаній має також екскурсійний маршрут по острову, що триває чотири години та коштує $25. Таксі широко доступні. Середній тариф становить $3 за першу милю, і $0,6 за кожні наступні чверть милі[джерело?].

Рух правосторонній. Вуличний рух надзвичайно спокійний і законослухняний. Прийнято фанатичне дотримання ПДР, а також взаємна ввічливість і поступливість (іноді навіть зайва). Пішохід має перевагу всюди і завжди! При цьому, на дорогах слід побоюватися пішоходів і водіїв — японців, які звикли до лівостороннього руху і праворульних машин. Дороги в основному хороші — з крайнього півдня до півночі на машині можна неспішно проїхати за 3 години (стосується траси вздовж східного узбережжя). Стан траси вздовж Тихоокеанського (західного) узбережжя трохи гірший.

Острів пов'язаний з рештою світу 12 оптоволоконними кабелями Інтернету[4].

Цікаві фактиРедагувати

  • У серіалі «Загублені» пасажири рейсу «Аджира» летіли на літаку, який мав здійснити посадку на Гуам.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гуам