Україна і Європейський Союз

білатеральні відносини

Відносини Україна-ЄС — це двосторонні відносини між Україною та ЄС у галузі міжнародної політики, економіки, освіти, науки, культури тощо.

Відносини Україна-ЄС
European Union Ukraine Locator.svg
Європейський Союз
ЄС
Україна
Україна

Європейський Союз є політичним, економічним і культурним об'єднанням з ознаками конфедерації[1], до якого входять 27 європейських держав з населенням 447 706 209 осіб (станом на 1 липня 2020 року)[2].

Угода про асоціацію була ініційована у 2012 році, але український уряд припинив підготовку до її підписання 21 листопада 2013 року під час президентства проросійського Віктора Януковича. Він як тодійшій глава держави взяв участь у саміті ЄС у Вільнюсі 28–29 листопада 2013 року, де Угоду про асоціацію планувалося підписати, але цього не було зроблено. Рішення відмовитися від підписання угоди стало приводом для початку Євромайдану і у підсумку призвело до усунення Януковича та уряду Миколи Азарова після української Революції Гідності в лютому 2014 року. Із 21 лютого 2019 року українську Конституцію змінено, норми щодо стратегічного курсу України на набуття членства в Європейському Союзі та в НАТО закріплено у преамбулі Основного Закону, трьох статтях та перехідних положеннях[3].

З тих пір Україна прагне повної інтеграції та вступ до Європейського Союзу, що прописано в Конституції України з 21 лютого 2019 року.[4]

Політичну частину Угоди про асоціацію підписав 21 березня 2014 року прем'єр-міністр Арсеній Яценюк. Економічну частину Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом 27 червня 2014 року підписав п'ятий президент Петро Порошенко. 1 січня 2016 року Україна приєдналася до ПВЗВТ із ЄС. Українським громадянам із 11 червня 2017 року було надано безвізовий режим для в'їзду до країн Шенгенської зони на термін до 90 днів протягом будь-якого 180-денного періоду. Угода про асоціацію офіційно набула чинності 1 вересня 2017 року.[5]

Україна має кордони з чотирма державами-членами ЄС — Угорщиною, Польщею, Словаччиною та Румунією — загальною довжиною близько 2235 кілометрів (3389 миль) із 33 пунктами перетину кордону автомобільним, залізничним, поромним та пішохідним та велосипедним шляхом.

ІсторіяРедагувати

Ранні відносиниРедагувати

Представництво Європейської Комісії в Україні було відкрито в Києві у вересні 1993 року. Із 1 грудня 2009 (після набуття чинності Лісабонського договору) Представництво Європейської Комісії перетворилося на Представництво Європейського Союзу в Україні[6].

Україна вже давно розглядається як важливий, але складний політичний партнер Європейського Союзу. На думку спостерігачів, це пов'язано з такими факторами, як небажання ЄС розширюватися на пострадянський простір, погані показники української економіки, відсутність демократії (протягом 1990-х) або внутрішня нестабільність (після Помаранчевої революції)[джерело?]. Також деякі експерти помічають важливість російського фактора у відносинах Україна-ЄС[джерело?].

Європейський проєкт ще не завершений. Він не завершений, оскільки повноцінна участь України відсутня. Ми заздримо Польщі, але віримо, що Україна буде в Європейському Союзі.

–Юлія Тимошенко під час святкування 20-ї річниці падіння комунізму в Польщі (4 червня 2009 р.)[7]

Прагнення України приєднатися до європейських інституцій бере свій початок з 1994 року, коли уряд заявив, що інтеграція до ЄС є головною метою зовнішньої політики. Насправді тоді мало що було зроблено, оскільки Києву довелося на той час враховувати думку Росії, яка залишалася його основним торговим партнером та постачальником природного газу та викопних енергоносіїв.

Політичний діалог між ЄС та Україною розпочався у 1994 році, коли було підписано Угоду про партнерство та співробітництво (УПС). Цей документ був зосереджений на економічних та соціальних питаннях, а також на необхідності вдосконалення державного управління та гарантування вільної преси та громадянських прав. Структура політичних дискусій була скромною: щорічна зустріч між «трійкою» ЄС та керівництвом України та деякі міжвідомчі консультації. Угода про партнерство та співробітництво 1994 року набула чинності в 1998 році та закінчилась у 2008 році. Перший саміт Україна-ЄС відбувся у вересні 1997 року в Києві. Під час другого саміту у жовтні 1998 року у Відні відносини Україна-ЄС були визначені як «стратегічне та унікальне партнерство», і Україна вперше заявила про своє бажання отримати асоційоване членство в ЄС.

Жодне із засідань найвищого рівня не призвело до значних змін до застереженого підходу ЄС. Лідери зосереджувались в основному на посткомунізмічному економічному переході та правах людини, а також на питаннях, пов'язаних з Чорнобильською АЕС та її стримуванням[джерело?].

У 2002 році комісар ЄС з питань розширення Гюнтер Ферхойген заявив, що «європейська перспектива» для України не обов'язково означає членство протягом 10-20 років; однак, це можливо. Того ж року президент України Леонід Кучма заявив, що Україна хоче підписати угоду про асоціацію з ЄС до 2003—2004 рр. і що Україна виконає всі вимоги щодо членства в ЄС до 2007—2011 рр.[8]

Відносини після Помаранчевої революціїРедагувати

Помаранчева революція наприкінці 2004 року покращила європейські перспективи України; опозиційний лідер Віктор Ющенко натякнув на натиск на ЄС для поглиблення зв'язків і описав план із чотирьох пунктів: визнання України ринковою економікою, вступ до Світової організації торгівлі, асоційоване членство в Європейському Союзі і, нарешті, повне членство. Президент України Віктор Ющенко попросив у Брюсселі в середині грудня 2004 року чіткіших вказівок на перспективи членства України, сказавши, що «затверджений План дій відображає лише рівень відносин між Україною та ЄС, якого ми могли досягти до президентських виборів у 2004 році».

13 січня 2005 року Європейський Парламент майже одноголосно (467 голосів проти 19) підтримав пропозицію, в якій висловив побажання Європейського Парламенту встановити тісніші зв'язки з Україною з огляду на можливість членства в ЄС. Незважаючи на те, що до початку переговорів про членство в ЄС ще довгий шлях, Європейська Комісія заявила, що майбутнє членство в ЄС не буде виключено. Ющенко відповів на апатичні настрої Комісії, заявивши, що він має намір надіслати заявку на членство в ЄС «найближчим часом» і що він має намір уважно вивчити відносини України з Співдружністю Незалежних Держав, щоб забезпечити інтеграцію до ЄС. можливо, а якщо ні, то зробити це можливим. Декілька лідерів ЄС вже заявили про рішучу підтримку тісніших економічних зв'язків з Україною, але припинили пряму підтримку такої заявки.

21 березня 2005 року міністр закордонних справ Польщі Адам Даніель Ротфельд зазначив, що Польща всіляко сприятиме прагненню України до інтеграції до ЄС, досягнення статусу країни з ринковою економікою та вступу до Світової організації торгівлі. Він також сказав: «На даний момент ми повинні говорити про конкретні кроки у співпраці, а не за пусті розмови про європейську інтеграцію». Через три дні опитування шести найбільших країн ЄС, проведене французькою дослідницькою компанією, показало, що європейська громадськість з більшою ймовірністю прийме Україну як майбутнього члена ЄС, ніж будь-яка інша країна, яка в даний час не є офіційним кандидатом.

У жовтні 2005 р. Президент Комісії Жозе Мануель Баррозу заявив, що майбутнє України за ЄС. Однак 9 листопада 2005 року Європейська Комісія у своєму новому стратегічному документі запропонувала, що поточний порядок денний про розширення (Хорватія та в майбутньому інші країни колишньої Югославії) може заблокувати можливість майбутнього приєднання України, Вірменії, Білорусі, Грузії, та Молдови. Комісар Оллі Рен заявив, що ЄС слід уникати надмірного розширення, додавши, що поточна програма розширення вже є досить повною.

На думку української влади, ЄПС не є адекватним політичним інструментом, оскільки приєднання до ЄС було однією з основних цілей усіх урядів з 1994 року: було досягнуто незначного прогресу, щоб поставити найбільшу європейську країну на шлях остаточного членства.

Переговори про асоціаціюРедагувати

У березні 2007 р. ЄС та Україна розпочали переговори про нову «більш широку угоду», спрямовану на надання правової бази для більш тісного економічного співробітництва та кращого політичного діалогу. Було домовлено, що Україна та ЄС розпочнуть паралельні переговори щодо створення зони вільної торгівлі. Пізніше у 2007 році було оголошено, що це питання буде включено до проекту угоди як окрема глава.

У нашому курсі, спрямованому на повне повернення України до об’єднаної Європи, нам не потрібні альтернативи

––Президент Ющенко на XVI Саміті глав держав Центральної та Східної Європи (19 червня 2009 р.)[9]

За кілька днів до саміту міністри закордонних справ держав-членів на зустрічі в Авіньйоні (Франція) домовились, що підписана з Україною угода про асоціацію не матиме нічого спільного з угодами про асоціацію, підписаними ЄС з багатьма східноєвропейськими державами (з Польщі до Румунії на початку 1990-х, Західні Балкани до кінця 1990-х). ЗМІ повідомляли, що Нідерланди, Бельгія, Люксембург та Німеччина категорично виступають проти включення «Україна є європейською державою» до юридично обов'язкових документів ЄС. Це було визнано провалом політика доби Кучми пана Романа Шпека, тодішнього посла України в Брюсселі. Його замінив пан А. Веселовський, досвідченіший дипломат.

Спільний план дій Україна-ЄС був схвалений Європейською Радою 21 лютого 2005 року. Він базувався на Угоді про партнерство та співробітництво 1994 року та забезпечував, на думку Європейської Комісії, всеосяжну та амбіційну основу для спільної роботи з Україною у всі ключові напрямки реформ.

Переговори про угоду про вільну торгівлю між Україною та Європейським Союзом розпочались 18 лютого 2008 року між урядом України та Уповноваженим ЄС з торгівлі.

Португалія публічно заявила, що підтримує вступ України до ЄС у липні 2008 року.[10]

22 липня 2008 р. було оголошено, що 8 вересня 2008 р. В Евіан-ле-Бен між Україною та ЄС буде підписана угода «Про стабілізацію та асоціацію».[11]

Другий уряд ТимошенкоРедагувати

 
Ангела Меркель (канцлер Німеччини) під час розмови з Юлією Тимошенко (прем'єр-міністром України) під час 45-ї Мюнхенської конференції з безпеки (7 лютого 2009 р.)

2 жовтня 2008 року президент України Ющенко заявив, що Угода про асоціацію між країною та ЄС буде підписана «протягом шести-восьми місяців». Того дня він зустрівся з королем Швеції Карлом XVI Густавом, який здійснив державний візит до Києва. За словами Ющенка, «угода наполовину готова, і він сподівається, що буде можливість доопрацювати та підписати її під час головування Швеції в ЄС». Він також привітав ініціативу Східного партнерства, запропоновану раніше міністрами закордонних справ Польщі та Швеції.

20–24 жовтня 2008 р. ЄС та Україна провели раунд переговорів щодо розділу зони вільної торгівлі угоди про асоціацію. За даними деяких українських ЗМІ, «ЄС пообіцяв лібералізувати торгові відносини». Представник України заявив, що не можна «надто сильно концентруватися» на переговорах, оскільки український уряд має зробити багато для того, щоб відповідати певним критеріям. Він також сказав, що «незабаром Балкани увійдуть у європейський торговий простір, і тому Україна може втратити ці ринки». Це було розглянуто як привід для просування України вперед щонайменше, як тільки на Балканах ЄС не коментував це сприйняття.

29 жовтня 2008 р. Комісар ЄС Жак Барро та українські чиновники зустрілися в Брюсселі для початку переговорів про безвізовий режим. Київ просив «дорожню карту» щодо скасування віз, включаючи безпеку проїзних документів, нерегулярну міграцію, громадський порядок та зовнішні відносини. Але уповноважений ЄС з питань правосуддя уникав вказати конкретні дати. Більше того, українська сторона стверджувала, що угода про спрощення візового режиму 2007 року не повністю виконується державами-членами ЄС. Представник Єврокомісії цитував слова, що Брюссель готовий ввести санкції проти тих, хто не поважає угоду. Посольства Іспанії, Нідерландів, Німеччини та Бельгії були названі одними з найбільш активних порушників правил. Зробити обробку віз тривалою та дорогою — одне з основних порушень угоди. 28 жовтня 2008 року прем'єр-міністр Бельгії Ів Летерм сказав, що українцям потрібно уникати посередників у процедурах отримання віз, якщо вони хочуть зменшити свою вартість. Проблема полягає в тому, що деякі консульства, включаючи бельгійські, зобов'язують шукачів віз мати справу з посередником.

 
Зліва направо: Тоді прем'єр-міністр України Юлія Тимошенко та президент Віктор Ющенко зустрічалися з президентом Європейської ради Германом Ван Ромпеєм у 2009 році.

За словами президента України Ющенка, деякі посольства країн ЄС часто вимагають від українців пред'явлення документів, що не було передбачено в угоді про спрощення візового режиму. Близько п'яти відсотків українців, які бажають поїхати до ЄС, позбавлені віз, що, за словами Ющенка, «не відповідає стандартам наших домовленостей з ЄС».

4 червня 2009 року деякі ЗМІ повідомили, що Вільна демократична партія Німеччини у своїй програмі відкрито заявила, що Україна має право на членство в ЄС на довгострокову перспективу. Це була перша велика політична партія Німеччини, яка заявила про це.

16 червня 2009 року було прийнято новий практичний інструмент — Порядок денний асоціації Україна-ЄС.

У вересні 2009 року високопоставлені українські дипломати запропонували Україні подати заявку на членство в ЄС після президентських виборів у січні 2010 року, приблизно в березні 2010 року, що означало б, що офіційна відповідь на заявку, швидше за все, відбудеться на початку 2011 року під час польського головування в Європейський Союз. Однак цього не сталося.

5 жовтня 2009 року голова Комітету Верховної Ради з питань європейської інтеграції Борис Тарасюк прокоментував: "ЄС розглядає запровадження режиму безкоштовного візового режиму для українців, які подорожують до країн-членів Європейського Союзу, лише як довгострокову перспективу ". Українські політики продовжують наполягати на тому, щоб запровадження цього режиму безвізового режиму відбулося до 2012 року, коли в Україні та Польщі відбудеться чемпіонат Європи з футболу. За словами Тарасюка, головною перешкодою на шляху запровадження режиму вільного візового режиму між Україною та ЄС є той факт, що Україна "не закінчила свою роботу над законодавством щодо формування демографічної [бази даних], яка потім могла б стати хорошою основою для видачі біометричні паспорти "та відсутність загальної бази даних про видачу закордонних паспортів громадянам України. За словами Тарасюка, ЄС побоюється, що це дає можливість масової фальсифікації.

16 грудня 2009 року президент Європейської Комісії Жозе Мануель Баррозу заявив, що «наші українські друзі повинні зробити більше, якщо вони хочуть, щоб ми їм більше допомагали». Він також заявив, що «розширення неможливе в нинішній ситуації».

Східне партнерство (2009)Редагувати

 
Members of the Eastern Partnership

Україна є однією з шести пострадянських держав, яким пропонується співпрацювати з ЄС в рамках нових багатосторонніх рамок, які передбачається створити Східним партнерством. Однак Київ зазначив, що залишається песимістичним щодо «доданої вартості» цієї ініціативи. Дійсно, Україна та ЄС вже розпочали переговори щодо нових, посилених політичних угод та угод про вільну торгівлю (угоди про асоціацію та вільну торгівлю). Крім того, відбувся певний прогрес у лібералізації візового режиму, незважаючи на постійні проблеми у візовому підході держав-членів ЄС до українців.

Тому Україна має особливий погляд на проект Східного партнерства. На думку українського головування, воно повинно відповідати, у випадку його країни, стратегічній зовнішньополітичній меті, тобто інтеграції до ЄС. Однак документи Східного партнерства (Декларація Європейської Ради у травні 2009 р.) Не підтверджують таких пріоритетів, як політична та економічна інтеграція чи скасування віз.

Україна висловила ентузіазм щодо проєкту. Віце-прем'єр-міністр України Григорій Немиря заявив, що проект — це шлях модернізації країни і що вони вітають політику Східного партнерства, оскільки вона використовує «де-факто» ті самі інструменти, що і для кандидатів у ЄС.

У рамках Східного партнерства Польща та Україна досягли нової угоди, яка замінює візи спрощеними дозволами для українців, які проживають в межах 30 км від кордону. До 1,5 млн. Осіб можуть скористатися цією угодою, яка набрала чинності 1 липня 2009 р.[12]

Президентство Віктора ЯнуковичаРедагувати

У травні 2010 року президент Віктор Янукович пообіцяв прийняти в червні 2010 року законодавство, необхідне для створення зони вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом (ЄС). Янукович очікував скасування віз між Україною та країнами-членами ЄС і створення зони вільної торгівлі до березня 2011 року.

Уряд Азарова продовжував продовжувати інтеграцію до ЄС. Протягом травня та червня 2010 року прем'єр-міністр Микола Азаров та міністр закордонних справ України Костянтин Грищенко заявляли, що інтеграція до Європи була і залишається пріоритетом внутрішньої та зовнішньої політики України. Політика уряду Азарова не виключає інтеграції в ЄС, заявив 12 травня 2010 року комісар ЄС з питань розширення Штефан Фюле.

«План дій для України щодо встановлення безвізового режиму для короткострокових поїздок» між Європейською Радою та Україною було погоджено 22 листопада 2010 р. Ця дорожня карта вимагає значного вдосконалення українського прикордонного контролю, політики міграції та надання притулку.

У даний час проводяться спроби змінити французьку конституцію з метою скасування обов'язкового референдуму щодо всіх приєднань до ЄС країн з населенням більше 5 % від загальної кількості населення ЄС; цей пункт стосується України та Туреччини.

Угода про асоціацію між Україною та Європейським СоюзомРедагувати

Угода про асоціацію з ЄС (АА) була парафірована 30 березня 2012 року в Брюсселі; але станом на листопад 2012 року 27 урядів ЄС та Європарламент ще не підписали угоду. Поводження та винесення вироку (розглядається лідерами ЄС як політично вмотивований процес) колишнього прем'єр-міністра України Юлії Тимошенко напружили відносини між ЄС та Україною. Європейський Союз та кілька його держав-членів, зокрема Німеччина, чинять тиск на президента України Віктора Януковича та його уряд Азарова, щоб зупинити затримання Тимошенко, побоюючись її погіршення здоров'я. Кілька зустрічей з Януковичем були покинуті лідерами ЄС, зокрема президентом Німеччини Йоахімом Гауком.

На прохання опозиційних політиків в Україні представники уряду ЄС бойкотували чемпіонат УЄФА з футболу Євро-2012 з футболу в Україні. Лідери ЄС висловили припущення, що ПС та Поглиблена та всеосяжна Угода про вільну торгівлю не будуть ратифіковані, якщо Україна не розгляне занепокоєння щодо «різкого погіршення демократії та верховенства права», включаючи ув'язнення Тимошенко та Юрія Луценка в 2011 році та 2012 рік.

Заява Ради закордонних справ ЄС від 10 грудня 2012 року "підтверджує свою прихильність підписанню вже парафованої Угоди про асоціацію, включаючи глибоку та всеосяжну зону вільної торгівлі, як тільки українська влада продемонструє рішучі дії та відчутний прогрес у трьох сферах зазначене вище, можливо, до Саміту Східного партнерства у Вільнюсі в листопаді 2013 року ". Це три напрямки: «Виборча, судова та конституційна реформи (відповідно до міжнародних стандартів є її невід'ємною частиною та загально узгодженими пріоритетами)».

Костянтин Єлісєєв, посол України в ЄС, відповів у лютому 2013 року, відкинувши будь-які передумови ЄС для підписання АА. Однак 22 лютого 2013 року 315 із 349 зареєстрованих членів Верховної Ради затвердили резолюцію, в якій зазначено, що «в межах своїх повноважень» парламент забезпечить виконання «рекомендацій» Ради закордонних справ ЄС від 10 грудня 2012 року. На 16-му саміті Україна-ЄС 25 лютого 2013 року президент Європейської Ради Герман Ван Ромпей продовжив роботу за заявою Ради закордонних справ ЄС у грудні 2012 року, повторивши "заклик ЄС до рішучих дій та відчутного прогресу в цих сферах — не пізніше до травня цього року ".

Того ж дня президент Янукович заявив, що Україна «зробить все можливе», щоб задовольнити вимоги ЄС. У той час президент Янукович також вів переговори з Росією щодо «пошуку правильної моделі» для співпраці з Митним союзом Білорусі, Казахстану та Росії. Але також 25 лютого 2013 року президент Європейської комісії Жозе Мануель Баррозу чітко дав зрозуміти, що «одна країна не може одночасно бути членом митного союзу і перебувати в глибокій спільній зоні вільної торгівлі з Європейським Союзом».

Для координації підготовки України до європейської інтеграції Уряд України прийняв План першочергових заходів щодо європейської інтеграції України на 2013 рік. Успішна реалізація плану передбачається як одна з умов, необхідних для підписання Угоди про асоціацію, запланованої на 29 листопада 2013 року під час Саміту Східного партнерства у Вільнюсі.

У березні 2013 року уповноважений ЄС з питань розширення Штефан Фюле повідомив Європарламент, що, хоча українська влада дала своє «однозначне зобов'язання» вирішити питання, порушені ЄС, останні «тривожні» інциденти, в тому числі скасування адвоката Тимошенко Мандат Сергія Власенка у Верховній Раді (парламенті України) може затримати підписання угод. Однак наступного дня українське Міністерство закордонних справ висловило оптимізм щодо того, що вони все одно будуть підписані в листопаді.

7 квітня 2013 року указом президента Януковича Луценко був звільнений з в'язниці та звільнений від подальшого покарання його та його колеги-міністра у другому уряді Тимошенко Георгія Філіпчука.

3 вересня 2013 р. (На відкритті сесії Верховної Ради після літньої перерви) президент Янукович закликав свій парламент прийняти закони, щоб Україна відповідала критеріям ЄС і могла підписати Угоду про асоціацію в листопаді 2013 р.

18 вересня уряд України одноголосно схвалив проект угоди про асоціацію.

25 вересня 2013 року голова Верховної Ради Володимир Рибак заявив, що впевнений, що його парламент прийме всі закони, необхідні для відповідності критеріям ЄС щодо Угоди про асоціацію, оскільки, крім Комуністичної партії України, "Верховна Рада об'єдналася навколо цих купюр ".

20 листопада 2013 р. Уповноважений ЄС з питань розширення Фюле заявив, що очікує, що Верховна Рада розгляне та прийме інші законопроекти, необхідні для підписання наступного дня угоди про асоціацію, запланованої на 29 листопада 2013 р.

Призупинення підписання договору про асоціаціюРедагувати

Див. також: Євромайдан
 
Демонстрація в Києві, 27 листопада 2013 р

21 листопада 2013 року Верховна Рада не прийняла жодного з шести клопотань про надання дозволу екс-прем'єр-міністру Юлії Тимошенко на лікування за кордоном, що було вимогою ЄС для підписання угоди про асоціацію. Того ж тижня Тимошенко заявила, що готова просити ЄС відмовитись від вимоги про свою свободу, якщо це означає, що президент Віктор Янукович підпише угоду про асоціацію. Того ж дня постанова уряду України припинила підготовку до підписання угоди про асоціацію; натомість він запропонував створити тристоронню торгову комісію між Україною, Європейським Союзом та Росією, яка вирішувала б питання торгівлі між сторонами. Прем'єр-міністр Микола Азаров видав указ з метою «забезпечення національної безпеки України» та врахування можливих наслідків торгівлі з Росією (та іншими країнами СНД), якщо угода буде підписана на саміті 28-29 листопада у Вільнюсі.[13]

Призупинення підписання угоди про асоціацію ініціювало хвилю протестів, яка врешті-решт скине Віктора Януковича та його уряд.

Відносини з моменту призупинення дії угоди про асоціацію до падіння ЯнуковичаРедагувати

 
Протестувальники Євромайдану в Києві, грудень 2013 року

2 грудня 2013 року президент Європейської комісії Жозе Мануель Баррозу погодився зустрітися з делегацією України для обговорення більш тісних зв'язків з ЄС, але заявив, що не буде відновлення переговорів щодо запропонованої Угоди про асоціацію. Того ж дня перший віце-прем'єр-міністр України Сергій Арбузов заявив, що Україна планує підписати «дорожню карту» з ЄС. «Я кажу не про умови асоціації, а про умови, які ми планували вирішити до підписання та після підписання». Україна та ЄС розпочали «проведення технічної підготовки до майбутнього діалогу між Україною та ЄС щодо деяких аспектів імплементації Угоди про асоціацію» 5 грудня 2013 року. Однак 15 грудня Фюле заявив, що переговорна позиція українського уряду "не має підстави в реальності "і що вони припиняють подальші переговори. Баррозу сказав: "Ми вирушили в далеку подорож, допомагаючи Україні стати, як і інші, тим, що ми зараз називаємо, " новими державами-членами «. Але ми повинні відкласти короткострокові політичні розрахунки».

17 грудня Україна підписала з Росією договір, згідно з яким Росія викупить українських єврооблігацій на 15 млрд. Доларів, а вартість російського природного газу, що поставляється в Україну, буде зменшена, хоча Путін заявив, що "сьогодні ми не обговорювали питання вступу України Митний союз [Білорусі, Казахстану та Росії] взагалі ". Через три дні високопоставлені представники ЄС заявили, що ЄС все ще готовий підписати Угоду про асоціацію «як тільки Україна буде готова до цього», що угода також була вигідною для Росії і що ЄС "абсолютно не турбує той факт, що Україна підписує угоди з Росією ". 23 грудня 2013 р. Помічник президента Росії Юрій Ушаков заявив, що «немає протиріччя» в асоціації України з ЄС та їх статусі спостерігача в Митному союзі Білорусі, Казахстану та Росії та Євразійському економічному союзі.

20 грудня 2013 року голова Верховної Ради (парламенту України) Володимир Рибак не виключив можливості підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС без створення зони вільної торгівлі (ЗВТ). 24 грудня 2013 року Міністр закордонних справ України Леонід Кожара заявив, що «в даний час зусилля його Міністерства» та інших державних установ зосереджені на подальших переговорах з ЄС щодо забезпечення умов для реалізації угоди про асоціацію ". Він додав, що «Україна відновить переговори щодо цієї угоди після свят» і що сам текст Угоди про асоціацію не буде змінено, але що Україна має намір зосередити увагу на питаннях, пов'язаних з її виконанням.

15 січня 2014 року прем'єр-міністр України Микола Азаров дав міжвідомчій (міністерствам та іншим відомствам) робочій групі два місяці для складання плану «про умови імплементації Угоди про асоціацію» для переговорів з ЄС.

Президентство Петра ПорошенкаРедагувати

Віктор Янукович та його уряд були відсторонені від займаної посади парламентом після української революції 2014 року в лютому 2014 року. Скидання Януковича втягнуло Україну в кримську кризу 2014 року та проросійський конфлікт в Україні 2014 року. У березні 2014 року ЄС засудив анексію Криму Росією та «явне порушення Росією українського суверенітету та територіальної цілісності актами агресії з боку російських збройних сил». ЄС також заморозив (і спробував стягнути) «незаконно привласнені українські державні кошти», заморозив активи та заблокував в'їзд до ЄС росіян та українців, яких вважають винними у заворушеннях в Україні. Політичну частину Угоди про асоціацію підписав 21 березня 2014 року новий прем'єр-міністр Арсеній Яценюк, а решту частин угоди щодо вільної торгівлі відкладено до травневих виборів. Митні збори за український експорт до ЄС були тимчасово скасовані в квітні 2014 року. Фінансову допомогу також обіцяли Україні. У травні 2014 р. Україні було надано двосторонню позику щодо макрофінансової допомоги на мільярд євро. Після виборів новий президент України Петро Порошенко та Європейський Союз підписали економічну частину Угоди про асоціацію 27 червня 2014 р. Президент Європейської Ради Герман Ван Ромпей описав підписання як «великий день для Європи». Підписант (на той час новий) президент України Петро Порошенко назвав його «Україна підкреслює свій суверенний вибір на користь членства в ЄС», а також описав це як «перший, але найрішучіший крок України» до членства в ЄС. Порошенко також встановив 2020 рік як ціль для подання заявки на вступ до ЄС. Як повідомляв «Голос Америки» 27 червня, «умови угод про ЄС вимагають від Грузії, Молдови та України не укладати подібні угоди про вільну торгівлю з Кремлем». 16 вересня 2014 року Верховна Рада схвалила законопроект про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, який того ж дня підписав президент Петро Порошенко.

 
Прем'єр-міністр України Володимир Гройсман зустрівся з президентом Європейської комісії Жаном-Клодом Юнкером у Брюсселі, 24 травня 2018 р.

Того ж року ЄС та Україна на прохання українського уряду домовились про створення Консультативної місії Європейського Союзу в Україні (EUAM Ukraine), яка є цивільною місією Єдиної політики безпеки та оборони ЄС для реформи цивільної галузі безпеки України, яка офіційно розпочала свою діяльність в Україні 1 грудня 2014 р. EUAM Ukraine, в якому працює понад 300 співробітників, що працюють у головному штабі у Києві, а також у виїзних офісах у Львові, Харкові та Одесі та мобільному підрозділі сьогодні, надає стратегічні поради та практичну підтримку українським колегам. Працюючи з низкою правоохоронних та правових органів (Міністерство внутрішніх справ, Національна поліція, Національне антикорупційне агентство, Державна прикордонна служба, Державне бюро розслідувань, щоб назвати лише декілька), EUAM Ukraine прагне зробити цивільний сектор безпеки більш ефективний, прозорий та користується довірою громадськості.

17-й саміт Україна-ЄС відбувся 27 квітня 2015 року в Києві. Під час саміту Східного партнерства у Ризі у травні 2015 року ЄС домовився про позику Україні на 1,8 млрд євро. 1 січня 2016 року набула чинності Поглиблена і всеохоплююча зона вільної торгівлі між Україною та ЄС. До квітня 2016 року Угода про асоціацію була ратифікована Україною та усіма країнами-членами ЄС, крім Нідерландів, які провели референдум про затвердження договору. Після відхилення угоди на референдумі прем'єр-міністр Нідерландів Марк Рутте заявив, що ратифікація буде призупинена під час переговорів з іншими сторонами договору з метою пошуку компромісу. У грудні 2016 року було затверджено рішення глав держав чи урядів держав-членів ЄС, яке дало юридично обов'язкові тлумачення угоди для вирішення проблем, піднятих на референдумі. Зокрема, він заявив, що не зобов'язував ЄС надати Україні статус кандидата в члени ЄС, забезпечити гарантії безпеки, фінансову допомогу або вільне пересування в межах ЄС. Рішення набуде чинності, якщо Нідерланди ратифікують угоду, яку потрібно було затвердити парламентом. Наприкінці січня 2017 року уряд Нідерландів вніс законопроект, що підтверджує схвалення угоди. Палата представників Нідерландів затвердила законопроект 23 лютого 2017 року. Сенат затвердив законопроект 30 травня 2017 року.

У надії на продовження інтеграції як з ЄС, так і з НАТО, президент Порошенко оголосив про плани європейської патронатної системи на всьому Донбасі в рамках підготовки до виборів 2019 року. Описуючи цей план, Президент заявив: «Ми вже кілька разів обговорювали з лідерами Європейського Союзу програму встановлення певного патронату певними країнами над певними містами та містечками Донбасу, нехай Німеччина бере на себе відповідальність за Краматорськ, а Греція за Маріуполь, нехай Велика Британія за Волноваху, нехай інші країни беруть Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Авдіївку».[14]

З 21 лютого 2019 року в Конституції України прописано вступ України в Європейський Союз, що робить неможливим зміну зовнішньої політики України.

Президентство Володимира ЗеленськогоРедагувати

 
Шостий президент України Володимир Зеленський зустрівся з президентом Європейської Ради Дональдом Туском у Брюсселі, 5 червня 2019 року

Шостий президент Володимир Зеленський продожив євроінтеграцію України. 26 серпня 2020 року Зеленський заявив, що в Брюсселі мають назвати чіткі умови для вступу України в ЄС, адже після отримання конкретного переліку кроків буде зрозуміло, що треба зробити й скільки потрібно часу для євроінтеграції України.[15]

Україна готова підписати Угоду про «відкрите небо», виконала зобов'язання для укладання «промислового безвізу» з ЄС у трьох секторах, а також готова разом з ЄС розвивати флагманські ініціативи — Цифровий ринок та Європейський зелений курс.[16]

Членство України в ЄСРедагувати

 
Країни Європи на різних стадіях євроінтеграції
   Угода про асоціацію
   Статус кандидата в члени ЄС
   Розпочато переговори про отримання повноправного членства
   Члени ЄС

Для набуття членства в ЄС потрібна згода всіх країн членів. Деякі політики в ЄС мають сумніви щодо можливого членства України. У 2002 році Комісар з Розширення ЄС Гюнтер Ферхойген сказав, що «європейська перспектива для України не означає обов'язково членство у найближчі 10-20 років, хоча це можливо». Щоб приєднатися до Євросоюзу, держава-заявник має задовольняти політичним і економічним умовам, загальновідомим як Копенгагенські критерії (були ухвалені на саміті в Копенгагені в 1993 році), а саме мати демократичний уряд, що визнає верховенство закону і відповідних свобод та інститутів. Відповідно до Маастрихтського договору кожна поточна держава-член, а також Європарламент повинні прийти до згоди з приводу будь-якого розширення.

Вступ до ЄС відбувається в кілька етапів:

  1. підписання Угоди про асоціацію;
  2. включення в офіційну програму розширення ЄС;
  3. подача заявки на вступ;
  4. отримання статусу кандидата в члени ЄС;
  5. вступ до ЄС.

Україна знаходиться на першому з цих етапів. Процес вступу займає кілька років. Наприклад, Болгарія подала заявку на вступ в 1994 році, а в 2007 році стала членом ЄС[17].

Отримання статусу повноцінного члена ЄС, як стратегічна мета України була вперше задекларована президентом України Віктором Ющенком одразу після його обрання на початку 2005 року.[18] 13 січня 2005 року Європарламент практично одноголосно (467 «за», 19 «проти») прийняв постанову про наміри Європарламенту щодо наближення позицій з Україною щодо членства. Єврокомісія відзначає, що, хоча ще має пройти певний підготовчий період, прийняття нових членів не виключено. На що президент Ющенко відповів про свої наміри подати заявку на членство «у близькому майбутньому».

Декілька впливових в ЄС лідерів в той час виказали підтримку покращенню зв'язків з Україною. Зокрема міністр закордонних справ Польщі Адам Ротфельд 21 березня 2005 року заявив, що Польща за будь-яких умов буде підтримувати євро інтеграційні прагнення України. Зокрема він сказав: «На даному етапі ми маємо концентруватися на конкретних кроках кооперації замість порожніх розмов про загальноєвропейську кооперацію». Три дні по тому опитування у шести найбільших країнах ЄС показало прихильність громадян ЄС до прийняття України у майбутньому як повноцінного члена.

У жовтні 2005 року Президент Єврокомісії Жозе Мануель Баррозу сказав, що «майбутнє України в ЄС». Однак 9 жовтня 2005 року Європейська комісія у новій редакції документа щодо стратегії розвитку зазначила, що виконання планів розширення (Хорватія і республіки колишньої Югославії) може блокувати можливість вступу України, Білорусі і Молдови. Комісар з питань розширення Оллі Рен сказав, що ЄС має уникнути «занадто великого розширення» наголосивши, що поточний план розширення виглядає цілковито завершеним.[19]

Хоча в дискусіях українськими посадовцями і політологами називалися декілька конкретних дат можливого набуття членства, на цей час офіційно Україні від ЄС було запропоновано лише Європейську політику сусідства. Адміністрація президента поставилася критично до запропонованого статусу відносин у рамках сусідства.

У березні 2007 року Україні було запропоновано укладення Договору про Зону вільної торгівлі з ЄС. Ця пропозиція хоча і викликала набагато сильнішу реакцію української держави, все ж не містила конкретних планів приєднання України до ЄС у найближчому майбутньому. Деякі західноєвропейські політики говорили про тимчасову «стомленість від розширення» європейських інституцій. Українські оглядачі виділяють так звану «групу опору» прийняття України до ЄС. Зокрема при укладанні тексту Посиленої Угоди між Україною і ЄС у березні 2007 з нього були виключені згадування про перспективу членства. «Будь-які згадки про перспективу вступу України до Євросоюзу були виключені з проекту посиленої угоди Україна — ЄС через позицію Франції», писало впливове німецьке видання Frankfurter Allgemeine Zeitung. Позиція Італії залежить від внутрішнього політичного розкладу цієї країни. Так, під час передвиборчих перегонів у цій країні уряд Сільвіо Берлусконі давав дипломатичні сигнали, що готовий підтримати євроінтеграційні прагнення України. Його політичний супротивник Романо Проді навпаки заявив, що «перспективи України вступити до ЄС такі самі, як і в Нової Зеландії».

Відповідно до політики Східного партнерства, Україна може стати членом Європейського Союзу. 27 лютого 2014 року Європейський Парламент ухвалив резолюцію, якою визнано право України «подати заявку на членство в Союзі за умови дотримання принципів демократії, дотримання основних свобод та прав людини та меншин та забезпечення верховенства права». 27 червня 2014 Президент Єврокомісії Жозе Мануель Баррозу заявив, що Угода про асоціацію є початком вступу України в ЄС[20]. Того ж дня Комісар ЄС з питань розширення Штефан Фюле заявив, що він вірить у майбутнє членство України в ЄС[21]. У березні 2016 року президент Європейської комісії Жан-Клод Юнкер заявив, що Україні потрібно не менше 20-25 років для вступу в ЄС і НАТО. У червні 2018 року п'ятий президент України Петро Порошенко заявив, що очікує на приєднання України до Європейського Союзу та Організації Північноатлантичного договору до 2030 року.

На X сесії Міжпарламентської асамблеї Україна-Польща-Литва, яка завершилася 8 червня 2019 року в Києві, сторони підписали підсумковий документ, який містить домовленість щодо стратегії 2025 і 2027 років як періоду для можливого вступу України до ЄС. У 2027 році, коли Литва буде вдруге головувати в ЄС, питання України буде головним питанням порядку денного. Якщо ця можливість не буде використана, то наступне «вікно» відкриється 2039 році, коли Польща буде головувати в ЄС, а Литва буде головувати лише у 2041 році.[22] 23 липня 2020 року Польща, Литва й Україна створили тристоронню платформу для політичного, економічного, культурного й соціального співробітництва між собою — Люблінський трикутник, метою якого є підтримка інтеграції України в ЄС та НАТО.

У лютому 2021 року лідер головуючого Християнсько-демократичного союзу Німеччини Армін Лашет, якого вважають ймовірним наступником Анґели Меркель на посаді канцлера ФРН, підтримав ідею розширення Євросоюзу та надання Україні європейської перспективи:[23]

  Питання про вступ України до ЄС наразі не стоїть, але воно обов’язково постане у майбутньому. Ми повинні підтримати Україну на її важкому шляху і при цьому також відкрити європейську перспективу.  

Доволі багато експертів вважає, що в часи погіршення відносин Росії і ЄС[24], для України відкривається вікно можливости вступу в Європейський Союз. Павло Клімкін зазначив, що Україна досі не відповідає жодному критерію вступу в Європейський Союз, оскільки не має усталеної демократії, верховенства права і повноцінної ринкової економіки. За його словами, перший шанс був втрачений на початку 2005 року, коли Ющенка переконали не подавати заявку, а в 2014 році це було зробити набагато складніше.[25]

У Європейському парламенті 11 лютого 2021 року оприлюднили доповідь, присвячену успіхам України в імплементації Угоди про асоціацію з Європейським союзом. У документі висвітлені як основні успіхи України на цьому шляху, так і провали або моменти, які гальмують процес реформ в країні. Загалом, у Європейському Союзі поки що не готові офіційно говорити про перспективи вступу України до лав країн-членів, однак європейська перспектива України визнається.[26]

Станом на січень 2021 року Грузія та Україна готуються офіційно подати заявку на членство в ЄС у 2024 році[27][28][29], з метою приєднання до Європейського Союзу в 2030-х роках.

Угода про асоціаціюРедагувати

З метою переведення відносин між Україною та ЄС від формату «партнерства та співробітництва» до «політичної асоціації та економічної інтеграції» наразі ведуться переговори щодо

5 березня 2007 розпочато переговори про укладення нової угоди, яка має замінити Угоду про партнерство та співробітництво. Представники ЄС наполягали на укладанні стратегічних відносин з Україною як з країною сусідом. Під час паризького Саміту Україна-ЄС (вересень 2008) досягнуто компромісного рішення щодо назви цієї угоди як Угоди про асоціацію.

Важливою складовою частиною нової Угоди є створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС, яка передбачає максимально глибоку економічну інтеграцію на основі домовленостей, досягнутих під час двосторонніх переговорів з ЄС щодо вступу України до СОТ. Проведено всі раунди переговорів, останній ХХІ раунд відбувся 11 листопада 2011 року.

Порядок денний асоціації Україна — ЄСРедагувати

16 червня 2009 р. під час засідання Ради з питань співробітництва Україна — ЄС політично схвалено «Порядок денний асоціації Україна — ЄС для підготовки та сприяння імплементації Угоди про асоціацію», який є новим практичним інструментом на заміну Плану дій Україна-ЄС для підготовки Сторін до реалізації Угоди про асоціацію до моменту набуття нею чинності.

Документ підготовлено на принципах:

  • політичної асоціації та економічної інтеграції,
  • спільної участі, спільної відповідальності та спільної оцінки.

Передбачено щорічний перегляд та запровадження механізму моніторингу його реалізації.

Моніторинг того, як Україна виконує свої зобов'язання в рамках Порядку денного асоціації, та оцінку виконання Україною чинного до весни 2009 р. Плану дій Україна — ЄС здійснює як Європейська Комісія, так і українське громадянське суспільство. Європейська Комісія слідкує за результатами (передусім щодо реалізації реформ) в рамках традиційного щорічного аналізу поступу в межах Європейської політики сусідства.

Українське громадянське експертне середовище здійснювало власну оцінку виконання дійсного в минулому Плану дій Україна — ЄС, та проводить оцінку виконання зобов'язань в рамках чинного Порядку денного асоціації. У травні 2010 року в Україні стартував Громадський моніторинг Порядку денного асоціації Україна-ЄС. У 2013 році був оприлюднений моніторинговий звіт щодо прогресу у виконанні зобов'язань у сфері охорони довкілля в рамках Порядку денного асоціації Україна — ЄС та виконання Дорожніх карт Східного партнерства за 2012 рік.

На цей час проведено всі 21 раунди переговорів та готується XVII саміт Україна — ЄС, який очікувався на 22 листопада 2013 року. Саміт відбувся 28 листопада 2013 року, але обіцяну асоціацію В. Янукович не підписав під тиском Путіна. Внаслідок цього в листопаді в Києві, а згодом і по Украïні піднявся масовий протест, відомий як Євромайдан. Він продовжувався три місяці, перетік у революцію та загальну нестабільність, пов'язану з агресією Росії і призвів до зміни украïнськоï влади. Ключовими подіями стали підписання політичної частини Угоди 21 березня 2014 р., а 27 червня 2014 р. — економічної (тобто вже повністю) Угоди про Асоціацію (ратифіковано 2017року).

Безвізовий режимРедагувати

18 грудня 2015 Європейська комісія підтвердила готовність України до безвізового режиму з ЄС[30]. При чому додаткових вимог не висувались, але потрібно виконувати вже взяті Україною обов'язки.

Звіт направили Раді ЄС та Європейському парламенту, і на основі цього документа затвердили рішення щодо лібералізації візового режиму.[31]

Беручи до уваги загальні відносини між Україною та ЄС, Європейська комісія представила на початку 2016 законодавчу пропозицію внести зміни до Регламенту (EC) № 539/2001.[30]

Навесні 2017 року Європейський Союз завершив усі процедури для запровадження безвізового режиму для України.

Опівночі на 11 червня 2017 року громадяни України з біометричними паспортами отримали право на безвізові поїздки до країн-членів Шенгенської угоди.[32]

На сьогодні для українців залишається закритою лише Ірландія

Співробітництво в окремих секторахРедагувати

Безпека та оборонаРедагувати

Засади співробітництва між ЄС та Україною у реалізації Європейської політики безпеки та оборони визначають такі угоди (підписані 13 червня 2005 року):

  • «Про визначення загальної схеми участі України в операціях ЄС з врегулювання криз»;[з 1]
  • «Про процедури безпеки, які стосуються обміну інформацією з обмеженим доступом».[з 2]

Україна приєднується до заяв та позицій ЄС з регіональних та міжнародних проблем (станом липень 2009 р. Україна приєдналася до 90 % заяв). Порушується питання залучення України на етапі їх підготовки.

Схвалено Робочий план співробітництва між Збройними Силами України та Генеральним секретаріатом Ради ЄС у сфері Європейської політики безпеки та оборони на 2009 рік.

16 жовтня 2008 започатковані перші неформальні зустрічі Міноборони України з Європейським оборонним агентством.

Україна бере участь у поліцейській місії ЄС у Боснії та Герцеговині (п'ять представників від МВС).

Опрацьовується питання участі України у військово-морській операції ЄС «Atalanta», яка розпочата у грудні 2008 р. в рамках Європейської політики безпеки та оборони для боротьби з актами піратства біля узбережжя Сомалі.

Торговельно-економічне співробітництвоРедагувати

Обсяг торгівлі товарами та послугами між Україною та ЄС за перший квартал 2009 року, під час всесвітньої економічної кризи, зменшився в порівнянні з аналогічним періодом 2008 на 55,2 % та склав 6,32 млрд дол. США, у тому числі:

  • експорт — на 59,5 % і склав 2,75 млрд дол. США
  • імпорт — на 52,3 % і склав 3,57 млрд дол. США
  • від'ємне для України сальдо — 820 млн дол. США.

Основними статтями українського експорту до ЄС були: чорні метали та вироби з них, енергетичні матеріали, нафта та продукти її перегонки, руди, зернові культури, одяг текстильний, жири та олії тваринного або рослинного походження, деревина і вироби з деревини, електричні машини і устаткування.

Основними статтями імпорту в Україну з ЄС були: котли, машини, апарати і механічні пристрої, наземні транспортні засоби, крім залізничних, електричні машини і устаткування, фармацевтична продукція, полімерні матеріали, пластмаси, енергетичні матеріали, нафта та продукти її перегонки, папір та картон.

Юстиція і внутрішні справиРедагувати

Співробітництво між Україною та ЄС у сфері юстиції, свободи та безпеки здійснюється в рамках Плану дій Україна — ЄС у сфері юстиції, свободи та безпеки (План дій ЮСБ, затверджений у червні 2007 р.) та Плану-графіку його імплементації (затверджений у квітні 2008 р.).

Під час Спільного засідання Підкомітету № 6 Україна — ЄС «Юстиція, свобода та безпека» (12-13 травня 2009) проведено чергову спільну оцінку стану виконання Плану-графіку.

Питання співпраці у сфері ЮВС обговорювалося під час засідання міністрів юстиції та внутрішніх справ у форматі Україна-Трійка ЄС (3 червня 2009).

ЕнергетикаРедагувати

Співробітництво України з ЄС у сфері енергетики здійснюється відповідно до Меморандуму про взаєморозуміння щодо співробітництва в енергетичній галузі, підписаного 1 грудня 2005. Меморандум охоплює такі сфери:

  • Ядерна безпека.
  • Інтеграція ринків електроенергії та газу.
  • Підвищення безпеки енергопостачання та транзиту вуглеводнів.
  • Структурна реформа, підвищення стандартів із техніки безпеки та охорони довкілля у вугільній галузі.
  • Енергоефективність.

З метою оцінки стану виконання Меморандуму сторонами щороку схвалюється відповідний звіт. Третій спільний звіт щодо імплементації Меморандуму було схвалено на Саміті Україна — ЄС у вересні 2008 р.

Охорона довкілляРедагувати

Співробітництво України і Європейського Союзу у сфері охорони навколишнього природного середовища є важливим чинником у двосторонніх відносинах України і ЄС і здійснюється за кількома актуальними для обох сторін напрямками:

  1. Створення Регіонального екологічного центру України
  2. Отримання бюджетної підтримки в сектор охорони довкілля
  3. Співробітництво з Європейською агенцією довкілля
  4. Зміна клімату

ФінансиРедагувати

Див. Макрофінансова підтримка України Європейським Союзом

Європейський Союз за 5 років (2014—2019) надав Україні 15 мільярдів євро і має намір продовжувати фінансову підтримку по мірі реалізації реформ у країні.[33]

ТранспортРедагувати

Пріоритетними напрямками співробітництва України та ЄС у галузі транспорту є:

  • розвиток транспортної інфраструктури України та її інтеграції до загальноєвропейської транспортної системи;
  • підвищення рівня безпеки на транспорті та адаптація відповідного національного законодавства із залученням проекту ЄК TWINNING;
  • модернізація та оновлення основних фондів і рухомого складу транспорту;
  • створення Спільного авіаційного простору між Україною та ЄС.

Хронологія відносинРедагувати

 
Представництво ЄС в Києві
 
Володимир Гройсман з Високим представником ЄС із закордонних справ та безпекової політики Федерікою Могеріні
  • 1991 — Декларація ЄС щодо України.
  • 1992 — перша зустріч Україна-ЄС на найвищому рівні.
  • 1993 — підписана угода між Європейськими спільнотами та Україною про торгівлю текстильними виробами, відкриття представництва Комісії європейських спільнот в Україні.
  • 1994 — Верховна Рада України ратифікувала Угоду про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС.
  • 1995 — перше засідання Спільного комітету Україна-ЄС, створення представництва України при Європейських спільнотах.
  • 1996 — Європейський Союз визнав за Україною статус країни з перехідною економікою. Рада Європейського Союзу прийняла план дій щодо України.
  • 1997 — підписано угоду між Європейською спільнотою з вугілля та сталі та урядом України про торгівлю сталеливарними виробами.
  • 1998 — набуття чинності угоди про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС, Україна офіційно заявила про прагнення набути статусу асоційованого членства ЄС, прийнято постанову Кабінету Міністрів України «Про запровадження механізму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу».[з 3]
  • 1999 — ЄС підтвердив намір сприяти вступу України до Світової організації торгівлі, початок роботи щодо запровадження зони вільної торгівлі між Україною та ЄС.
  • 2004 — на саміті Україна-ЄС євроінтеграційні очікування України були підірвані у зв'язку з неотриманням статусу країни з ринковою економікою від ради міністрів ЄС. Однак це сталося до Помаранчевої революції.
  • 2005 — Рада Європейського Союзу надала Україні статус країни із ринковою економікою, черговий саміт.
  • 5 березня 2007 — розпочато переговори про укладення нової посиленої угоди на заміну Угоди про партнерство та співробітництво.
  • 2008 — набуття чинності угодами про спрощення візового режиму та реадмісію між Україною та ЄС.[з 4]
  • 2008 — під час паризького саміту Україна-ЄС досягнуто компромісне рішення щодо назви нової посиленої угоди як Угоди про асоціацію.
  • 7 травня 2009 — Україна стала учасницею ініціативи ЄС «Східне партнерство»
  • 16 червня 2009 — під час засідання Ради з питань співробітництва Україна — ЄС політично схвалено «Порядок денний асоціації Україна — ЄС».
  • 25 лютого 2010 — Європарламент схвалив резолюцію по ситуації в Україні, в якій, зокрема, визнається право України на приєднання до ЄС. Також Єврокомісії надається мандат задля роботи над «дорожньою картою» безвізових подорожей між Україною та країнами ЄС[34].
  • 2013 — на брюсельському саміті було ухвалено спільну заяву, в якій зазначено, що Україна «рішуче налаштована виконувати» умови ЄС для того, щоб сторони змогли підписати Угоду про асоціацію та зону вільної торгівлі.
  • 21 листопада 2013 — Кабінет міністрів України вирішив призупинити процес підготовки до підписання Угоди про асоціацію з Євросоюзом, внаслідок цього по всій території країні почались масові демонстрації проти призупинення процесу євроінтеграції[35][36]. 24 листопада у Києві відбулась масова акція протесту, в якій взяли участь понад мільйон людей[37].
  • 21 березня 2014 — у Брюсселі було підписано політичну частину Угоди про асоціацію з ЄС за участі українського прем'єр-міністра Арсенія Яценюка.
  • 27 червня 2014 — Президент України Петро Порошенко підписав другу (економічну) частину Угоди про асоціацію з ЄС.
  • 16 вересня 2014 — Європейський парламент ратифікував Угоду про асоціацію між Україною і Європейським Союзом синхронно з Верховною Радою України (через телеміст за допомогою Skype). 
  • 1 листопада 2014 — вступило в силу тимчасове застосування Угоди про Асоціацію.
  • 23 лютого 2017 — Верховна Рада ратифікувала Угоду між Урядом України і Європейським Союзом про участь України у програмі COSME.[38][з 5]
  • 13 липня 2017 — на саміті Україна-ЄС в Києві завершено процес ратифікації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС і набуття чинності безвізового режиму з Євросоюзом для громадян України[39]
  • 9 липня 2018р — відбувся Саміт Україна-ЄС. Це 20 ювілейний саміт[40].

Саміти Україна-ЄСРедагувати

Дата зустрічі Місто Країна
1-й 5 вересня 1997 року Київ   Україна
2-й 16 жовтня 1998 року Відень   Австрія
3-й 23 липня 1999 року Київ   Україна
4-й 15 вересня 2000 року Париж   Франція
5-й 11 вересня 2001 року Ялта   Україна
6-й 4 липня 2002 року Копенгаген   Данія
7-й 7 жовтня 2003 року Ялта   Україна
8-й 8 липня 2004 року Гаага   Нідерланди
9-й 1 грудня 2005 року Київ   Україна
10-й 27 жовтня 2006 року Гельсінкі   Фінляндія
11-й 14 вересня 2007 року Київ   Україна
12-й 9 вересня 2008 року Евіан   Франція
13-й 4 грудня 2009 року Київ   Україна
14-й 22 листопада 2010 року Брюссель   Бельгія
15-й 19 грудня 2011 року Київ   Україна
16-й 25 лютого 2013 року Брюссель   Бельгія
17-й 27 квітня 2015 року Київ   Україна
18-й 24 листопада 2016 року Брюссель   Бельгія
19-й 13 липня 2017 року Київ   Україна
20-й 9 липня 2018 року Брюссель   Бельгія
21-й 8 липня 2019 року[41] Київ   Україна
22-й 6 жовтня 2020 року[42] Брюссель   Бельгія

Громадська думкаРедагувати

Дата Iнтеграція Агентство
в ЄС в МС Статус-кво
2008.01 63 % - BBC News
2009.06 34 % - European Council on Foreign Relations[43]
2010.05 53 % - GfK[44]
2011.11 42 % 40 % Международный республиканский институт[45]
2011.11 45 % 34 % Центр Разумкова[46]
2011.12 40 % 33 % Демократические инициативы
2012.08 32 % 42 % Международный республиканский институт[45]
2012.12 48 % 32 % Демократические инициативы[47]
2013.03 50 % 37 % Соціологічнна група «Рейтинг»
2013.06 59 % 24 % ИФАК[48]
2013.10 53 % 34 % Соціологічнна група «Рейтинг»[49]
2013.11 39 % 37 % КМІС[50]
2013.12 46 % 36 % R&B Group[51]
2013.12 47 % 36 % Демократические инициативы
2013.12 43 % 30 % 20 % R&B Group[52]
2014.01 38 % 29 % 25 % Социополис[53]
2014.02 41 % 36 % Международный республиканский институт[45]
2014.02 47 % 38 % Социс[54]
2014.03 62 % 38 % Социс
2014.03 50 % 27 % ГФК Юкрейн[55]
2014.03 53 % 28 % Международный республиканский институт[45]
2014.12 73 % - DW-Trend[56]
2015.03 52 % 12,6 % 22,6 % Центр Разумкова[57]

Станом на 2013 рік, згідно з соціологічними опитуваннями, більшість населення України (53 %) виступала за приєднання до Європейського Союзу[49].

Станом на березень 2021 року, частка тих, хто вважає, що Україна має вступити до складу Європейського Союзу, збільшилась[58]. Згідно із результатами опитування, проведеного Центром Разумкова, приєднання України до Євросоюзу підтримують 59 % опитаних, протилежної думки дотримуються 26 %. Щодо різниці у позиції жителів різних регіонів України, то частка тих, хто підтримує вступ до ЄС, перевищує частку тих, хто проти, на заході (відповідно 84 % і 8,5 %) і в центрі України (відповідно 63 % і 19 %). На сході дещо більше тих, хто вважає, що не треба вступати (відповідно 38,5 % і 46 %), а на півдні частки перших і других статистично значимо не відрізняються (відповідно 41,5 % і 42 %).

Вступ до Євросоюзу переважно підтримує молодь (76 % «за» у віковій категорії від 18 до 29 років, 44 % «за» серед респондентів старше 60 років). У разі проведення референдуму з питання вступу України до Євросоюзу 59 % опитаних проголосували би за вступ і, відповідно, 26 % і 17 % — проти.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Марченко М. Н., Дерябіна Е. М. Право європейського союзу. Питання історії і теорії
  2. Population and population change statistics - Statistics Explained. ec.europa.eu. Процитовано 2021-03-23. 
  3. Закон про зміни до Конституції щодо курсу на вступ в ЄС і НАТО набув чинності | Євроінтеграційний портал. eu-ua.org (uk). Процитовано 2021-03-23. 
  4. https://eu-ua.org/novyny/zakon-pro-zminy-do-konstytuciyi-shchodo-kursu-na-vstup-v-yes-i-nato-nabuv-chynnosti
  5. European Commission - EU-Ukraine Association Agreement fully enters into force. europa.eu.  (Press release)
  6. Роль Представництва ЄС в Україні
  7. "Tymoshenko: European project not finished because Ukraine is not there", UNIAN (4 June 2009)
  8. «EU-Ukraine Summits: 16 Years of Wheel-Spinning», The Ukrainian Week (28 February 2012)
  9. Ukraine should be an integral part of Europe – President Yushchenko, UNIAN (19 June 2009)
  10. Portugal supports Ukraine's accession bid to NATO, EU. People's Daily Online. 
  11. New enhanced agreement between Ukraine and EU called "Agreement on Association". Процитовано 23 October 2014. 
  12. Sikorski: umowa o małym ruchu granicznym od 1 lipca. Gazeta Wyborcza. 17 June 2009. Процитовано 17 June 2009. 
  13. Ukraine drops EU plans and looks to Russia. aljazeera.com. Процитовано 21 November 2013. Ukrainian government issues decree to suspend preparations for signing of association agreement with EU, Interfax-Ukraine (21 November 2013) Rada votes down all bills on allowing Tymoshenko's medical treatment abroad, Interfax-Ukraine (21 November 2013)
  14. Genin, Aaron (2 September 2018). President Poroshenko Seeks European Patronage in Donbass Region. The California Review. 
  15. https://president.gov.ua/news/ukrayina-maye-buti-krayinoyu-yaku-zaprosyat-do-yevropejskogo-63029
  16. https://www.kmu.gov.ua/news/dopovid-yevroparlamentu-svidchit-shcho-yes-ochikuye-na-pogliblennya-integraciyi-z-ukrayinoyu-olga-stefanishina
  17. Bache, Ian and Stephen George (2006) Politics in the European Union, Oxford University Press. p543-547
  18. Neighbouring countries of the EU > Ukraine (англ.)
  19. Beunderman, Mark (9 листопада 2005). Blow to Kiev as Brussels closes door to further enlargement. EU observer. Процитовано 11 лютого 2018.  (англ.)
  20. Шинкарук, Дмитрий (27 червня 2014). Угода про асоціацію є початком вступу до ЄС – Ж. Баррозу. «Інформаційне агенство Українські національні новини». Процитовано 11 лютого 2018. 
  21. Шинкарук, Дмитрий (27 червня 2014). Ш. Фюле: Угода про асоціацію – не кінцева мета співробітництва. «Інформаційне агенство Українські національні новини». Процитовано 11 лютого 2018. 
  22. https://www.eurointegration.com.ua/news/2019/06/8/7097104/
  23. https://www.slovoidilo.ua/2021/02/08/novyna/polityka/nastupnyk-merkel-oczinyv-shansy-ukrayiny-staty-chlenom-yes
  24. https://www.ukrinform.ua/rubric-world/3189317-rosia-zaavlae-pro-gotovnist-rozirvati-vidnosini-z-es.html
  25. https://www.5.ua/polityka/klimkin-ozvuchyv-umovy-za-iakykh-ukraina-mozhe-staty-chlenom-nato-do-2030-roku-236642.html
  26. https://www.slovoidilo.ua/2021/02/12/novyna/polityka/konstytuczijna-kryza-korupcziya-oliharxy-yevroparlament-opublikuvav-dopovid-po-ukrayini
  27. https://www.ukrinform.ua/rubric-polytics/2629440-u-2024-roci-ukraina-podast-zaavku-na-vstup-do-es.html
  28. Makszimov, Vlagyiszlav (2021-01-22). Georgian president visits Brussels in push for 2024 EU membership application. www.euractiv.com (en-GB). Процитовано 2021-01-24. 
  29. Georgia-EU Relations Within Georgia’s 2024 Objective to Apply for the EU Membership. GeorgianJournal (ka). Процитовано 2021-01-24. 
  30. а б Sixth Progress Report on the Implementation by Ukraine of the Action Plan on Visa Liberalisation (англ.)
  31. МЗС: звіт ЄК про безвізовий режим є фінальним. Українська служба BBC. 19 грудня 2015. Процитовано 11 лютого 2018. 
  32. Безвізовий режим між Україною та ЄС запрацював. Українська служба BBC. 10 червня 2017. Процитовано 12 червня 2017. 
  33. ЄС надав Україні 15 мільярдів євро за п'ять років. https://minfin.com.ua/. Мінфін. 2019-11-19. Процитовано 19 листопада 2019. 
  34. Посол України при ЄС: Європарламент простягнув руку Україні. УНІАН. 26 лютого 2010. Процитовано 11 лютого 2018. 
  35. Кабмин Украины поручил создать трехстороннюю комиссию с ЕС и РФ. УНІАН. 21 листопада 2013. Процитовано 11 лютого 2018.  (рос.)
  36. Україною покотилася хвиля євромайданів. Українська правда. 22 листопада 2013. Процитовано 11 лютого 2018. 
  37. У центрі Києва вже зібралися більше 100 тисяч людей, які хочуть в Європу. Українська правда. 24 листопада 2013. Процитовано 11 лютого 2018. 
  38. Рада ратифікувала угоду про участь України в програмі ЄС для бізнесу COSME. Європейська правда. 22 лютого 2017. 
  39. Rbc.ua. Саміт Україна-ЄС: онлайн-трансляція. РБК-Украина (uk). Процитовано 2018-02-27. 
  40. У Брюсселі пройде ювілейний саміт Україна-ЄС. Слово і Діло. 9 липня 2018. 
  41. Туск і Зеленський підтвердили проведення саміту Україна-ЄС 8 липня. Європейська правда. 5 червня 2019. Процитовано 5 червня 2019. 
  42. Володимир Зеленський візьме участь у Саміті Україна – Європейський Союз у Брюсселі 6 жовтня. Офіс Президента України. 2 жовтня 2020. Процитовано 2 жовтня 2020. 
  43. Rettman, Andrew (17 вересня 2009). Ukraine diplomats take risk on EU application. EU observer. Процитовано 11 лютого 2018.  (англ.)
  44. Poll – more than half of Ukrainians support European Union membership. Kyiv Post. 12 травня 2010. Процитовано 11 лютого 2018.  (англ.)
  45. а б в г В ЄС хочуть 53% українців, 51% проти Митного союзу. Українська правда. 5 квітня 2014. Процитовано 11 лютого 2018. 
  46. Poll: Most Ukrainians support Ukraine's accession to EU. Kyiv Post. 14 грудня 2011. Процитовано 11 лютого 2018.  (англ.)
  47. Poll: Almost half of Ukrainians back Ukraine’s accession to EU. Kyiv Post. 10 січня 2013. Процитовано 11 лютого 2018.  (англ.)
  48. Johan, Bernd; Senik, Tatyana (03 липня 2013). Ukraine: EU support up again. Deutsche Welle. Процитовано 11 лютого 2018.  (англ.)
  49. а б За останні три роки українці все менше хочуть до Росії. Українська правда. 16 жовтня 2013. Процитовано 11 лютого 2018. 
  50. Яким шляхом іти Україні — до якого союзу приєднуватись?. Київський міжнародний інститут соціології. 26 листопада 2013. Процитовано 11 лютого 2018. 
  51. «ЕВРОМАЙДАН — 2013» Архівовано 21 лютий 2014 у Wayback Machine. — R&B Group (рос.)
  52. Oценка социально-политической ситуации в Украине. Декабрь 2013 г. Архівовано 11 червень 2014 у Wayback Machine. — R&B Group (рос.)
  53. Оценка жителями Украины социально-политической ситуации в стране по состоянию на январь 2014 года Архівовано 16 квітня 2014 у Wayback Machine. — Социополис (рос.)
  54. Почти половина украинцев не поддерживает «майдан». Результаты опроса. Политика. — Информационно-аналитический портал Inpress.ua (рос.)
  55. Опрос об отношении украинцев к ЕС, НАТО, России. УНІАН. 22 березня 2014. Процитовано 11 лютого 2018.  (рос.)
  56. Українці більше не вважають відносини з Росією пріоритетними, а підтримка МС впала до 12%. УНІАН. 23 квітня 2015. Процитовано 11 лютого 2018. 
  57. Андреева, Маргарита (28 грудня 2014). Год в цифрах. УНІАН. Процитовано 11 лютого 2018.  (рос.)
  58. Більшість українців підтримує вступ до Євросоюзу - опитування. Інтерфакс-Україна (uk). Процитовано 2021-03-23. 

Закони України, постанови органів влади України, міжнародні угоди УкраїниРедагувати

ПосиланняРедагувати