Відкрити головне меню

Ангела Меркель

німецький політик, лідер ХДС, з 2005-го року — Федеральний Канцлер Німеччини

А́нґела Дороте́я Ме́ркель (нім. Angela Dorothea Merkel; нар. 17 липня 1954, Гамбург) — німецька політикиня, лідерка ХДС (2000—2018), Федеральна канцлерка Німеччини (з 2005-го року).

Анґела Меркель
Dr. Angela Dorothea Merkel
нім. Angela Merkel
Анґела Меркель Dr. Angela Dorothea Merkel

Нині на посаді
На посаді з22 листопада 2005
ПопередникҐерхард Шредер

Лідер ХДС
Час на посаді:
10 квітня 2000 — 7 грудня 2018[1]
ПопередникВольфґанг Шойбле
НаступникАннеґрет Крамп-Карренбауер

Міністерка навколишнього середовища
Час на посаді:
1994 — 1998

Міністерка жінок та молоді
Час на посаді:
1991 — 1994

Народився17 липня 1954(1954-07-17) (65 років)
Німеччина Гамбург, ФРН
Політична партіяХристиянсько-демократичний союз (Німеччина)
ЧоловікЙоахім Зауер
РелігіяЛютеранство
Особистий підписAngela Merkel Signature.svg
angela-merkel.de

Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Перша жінка на посаді Федерального канцлера Німеччини. Людина року журналу «Тайм» (2015),[2] найвпливовіша жінка планети за версією журналу «Форбс».[3] 15 листопада 2016 оголосила, що учетверте висуватиметься у канцлери.[4] 7 грудня 2016 року була знову вчетверте обрана лідеркою ХДС, з метою подальшого балотування на пост канцлера. За її кандидатуру проголосували 89,5 відсотка учасників партійного з'їзду в Ессені.[5]

БіографіяРедагувати

Анґела була третьою дитиною в родині лютеранськогo пастора Горста Каснера і вчительки Герлінди Каснер, які жили в Гамбурзі.[6] Після її народження сім'я переїхала в НДР, де її батько очолив парафію у містечку Темплін.[7] Її батько відкрив семінарію в НДР і керував будинком для інвалідів. Утримувався від будь-якої публічної критики режиму, що дало йому певні привілеї: мав у розпорядженні два автомобілі і можливість часто виїжджати на захід. Таким дивним чином східнонімецька влада виражала йому свою довіру, впевнена, що пастор — переконаний комуніст. В юності Анґела була в піонерській організації, Комуністичному союзі молоді і водночас членкинею молодіжної організації християнських демократів. У школі добре опанувала російську мову, пізніше вивчила англійську.

1978 року закінчила фізичний факультет Лейпцизького університету, 1986-го захистила дисертацію.[8] З 1978 року до 1990 працювала в Центральному інституті фізичної хімії Академії наук НДР.

Рано виходить заміж за фізика Ульріха Меркеля,[9] з яким незабаром розлучається і сходиться з професором Йоахімом Зауером, на той час розлученим батьком двох дітей.[10]

Політична кар'єраРедагувати

У 1989, після падіння Берлінської стіни, вона вступила в ряди організації «Німецька вільна молодь» (Freie Deutsche Jugend), покликаної керувати молоддю, відданій державі, і стала активістом Партії демократичного відновлення, де обійняла посаду секретаря Департаменту агітації і пропаганди. Так вона стає однією з головних експертів з політичної комунікації в НДР. За службовим обов'язком, науковим і політичним, Меркель часто їздить в країни радянського блоку, зокрема до Москви, тим більше що вона вільно говорить російською. Через кілька місяців Анґела Меркель раптово міняє свій політичний табір і вступає в організацію «Демократичний прорив» (Demokratischer Aufbruch) — новий рух, ініційований західнонімецькою християнською демократією. Їй відразу доручають ті ж функції, тільки тепер її нова посада називається на західнонімецький зразок: «прес-секретар».

Після останніх парламентських виборів в НДР вона увійшла до уряду Лотара де Мезьера, останнього голови кабінету міністрів НДР, і стала його прес-секретаркою, хоча її організація «Демократичний прорив» набрала тільки 0,9 % голосів. У цей період вона бере активну участь в «переговорах 2+4», які поклали початок чотиристоронній угоді про статус Берліна і його окупації союзниками, а також в переговорах з приводу об'єднання Німеччини, які Кондоліза Райс веде з Вашингтона. Щоб уникнути масованої еміграції на захід, Меркель без зволікання запустила процес інтеграції НДР в ринкову економіку і зону марки.

В цей час її коханця Йоахіма Зауера найняла американська фірма «Біосим Текнолоджі» (Biosym Technology). Цілий рік він провів у Сан-Дієго (Каліфорнія) в лабораторії компанії, що працює на Пентагон. Потім він стає експертом в «Акселріс» (Accelrys), іншій компанії в Сан-Дієго, що працює на Пентагон. Анґела Меркель, у свою чергу, удосконалює свою англійську: тепер вона говорить нею вільно.

Після об'єднання Німеччини в 1990 році Меркель вступила в Християнсько-демократичний союз (ХДС), який був тоді при владі. У грудні того ж року її було обрано депутаткою Бундестагу.

 
Анґела Меркель на плакаті ХДС 1995 року

В уряді Гельмута Коля Меркель стала міністеркою у справах жінок і молоді. З 1991 політикиня — віце-голова Християнсько-демократичного союзу. У 1994 перейшла на посаду міністра навколишнього середовища. У 1998 ХДС був змушений піти в опозицію, а навколо Гельмута Коля вибухнув скандал із приводу незаконних зовнішніх пожертвувань на рахунки ХДС. Скандал торкнувся також і голови ХДС Вольфганга Шойбле і той змушений був піти у відставку.

Анґела Меркель відреклася від Коля і зажадала від партійного активу змінити керівництво ХДС і почати партійне «відновлення». У квітні 2000 року 96 % членів партії обрали її наступницею Шойбле на посаду голови ХДС. Цей успіх був особливо примітний на тлі того, що Меркель — жінка, східна німкеня і протестантка, вкрай нетипова для цієї партії. У 2002 році Меркель погодилася на єдину кандидатуру на посаду федерального канцлера від ХДС/ХСС — прем'єр-міністра Баварії Едмунда Штойбера. Штойбер вибори програв і це підсилило внутрішньопартійні позиції Меркель. У 2003 році Меркель демонстративно підтримала американське вторгнення в Ірак, поїхавши в США.[11] У 2004 році вона зуміла домогтися обрання кандидата від ХДС/ХССГорста Келера — на посаду президента Німеччини.

Після несподіваної ініціативи Ґерхарда Шредера про дострокові вибори у 2005, Анґела Меркель була обрана кандидаткою від ХДС/ХСС на посаду федерального канцлера Німеччини. На виборах коаліція ХДС/ХСС випередила СДП всього на 1 %.[12]

За результатами виборів у Бундестаг блок ХДС/ХСС і вільних демократів випередив СДП із «зеленими» усього на три голоси. У зв'язку з нездатністю сформувати стійку парламентську більшість християнським демократам довелося піти на створення «великої» коаліції з СДП — вдруге в історії ФРН.

«Велика коаліція»Редагувати

 
Анґела Меркель на з'їзді ЄНП, 2012

10 жовтня 2005 голова Християнсько-соціального союзу, прем'єр-міністр Баварії Едмунд Штойбер повідомив, що на переговорах про формування «великої» правлячої коаліції, які проводили Анґела Меркель, Ґерхард Шредер і голова СДП Франц Мюнтеферінг, було вирішено, що Анґела Меркель стане новою канцлеркою Німеччини.[13]

В обмін на згоду на канцлерство Анґели Меркель СДП мало отримати у майбутньому кабінеті 8 міністерських портфелів: закордонних справ, фінансів, юстиції, праці, з питань охорони навколишнього середовища, охорони здоров'я, транспорту, а також економічного співробітництва і розвитку.

До ХДС/ХСС — поряд з керівником відомства федерального канцлера в ранзі міністра — відходять посади міністрів оборони, внутрішніх справ, економіки, сім'ї, освіти, а також сільського господарства.[14]

Тим часом, Ґерхард Шредер заявив, що його не буде в наступному уряді ФРН. Раніше не виключалося, що він може зайняти в новому уряді посаду віце-канцлера і міністра закордонних справ.

22 листопада 2005 Анґела Меркель була обрана федеральною канцлеркою Німеччини, 397 депутатів Бундестагу проголосували «за», 202 — «проти», 12 — «утрималися».[15]

Консервативно-ліберальна коаліціяРедагувати

27 вересня 2009 року в Німеччині відбулися парламентські вибори, за результатами яких була сформована коаліція між блоком ХДС/ХСС та вільними демократами.[16] 28 жовтня канцлерка Німеччини Меркель була переобрана на посаду голови уряду ФРН за підсумках виборів до Бундестагу і коаліційних переговорів.[17]

Друга Велика коаліціяРедагувати

17 грудня 2013 було офіційно приведено до присяги новий коаліційний уряд ХДС-ХСС і СДП на чолі з Анґелою Меркель.[18]

Політичні позиціїРедагувати

 
Анґела Меркель, Петро Порошенко та Джо Байден, 2015

В зовнішній політиці Меркель відома своєю беззастережною підтримкою американського курсу, виступаючи за зближення зі США.[19] Але після того, як на президентських виборах 2016 року переміг Дональд Трамп відносини між Німеччиною та США погіршились. Трамп критикує Німеччину за малі витрати на оборону в рамках НАТО — 1,23 відсотка від свого ВВП, тоді як США — 3,39 відсотка.[20] Також Трамп розкритикував план Німеччини щодо будівництва газопроводу «Північний потік-2» та за закупівлі російського газу і заявив, що розглядає можливість введення санкцій США проти газового проєкту «Північний потік-2». Він переконаний, що саме Німеччина може заблокувати цей процес, переставши купувати російський газ.[21] На думку Трампа, «Німеччина стала заручницею Росії». У відповідь Меркель нагадала, що раніше частина її країни була під контролем іншої держави, але тепер Берлін проводить свою зовнішню політику і сам приймає потрібні йому рішення. Канцлерка заявила, що «на своєму досвіді» знає, як це, коли частина Німеччини контролюється Радянським Союзом.[22]

Анґела Меркель неодноразово критикувала Ґерхарда Шредера за «надмірну» дружбу з Володимиром Путіним і заявляла, що, в разі обрання канцлеркою, займе твердішу позицію у відношенні до Росії. Меркель має намір розбити «тріумвірат» Шредера з Жаком Шираком і Володимиром Путіном і поліпшити відносини з США та країнами Східної Європи.

Меркель є послідовною противницею прийняття Туреччини в Європейський Союз.[23] Найбільше, що вона згодна надати Туреччині, — «привілейоване партнерство».[24] Також у березні 2010 року, після того, як економіка Греції опинилась на межі дефолту, Анґела Меркель заявила, що Єврозоні необхідний механізм виключення з неї окремих країн за систематичне порушення правил фінансової стабільності.[25]

Під час Уельського саміту НАТО 2014 року Меркель виступила за інтенсивнішу співпрацю між Україною та альянсом. Водночас вона заявила, що «про членство України в НАТО не йдеться».[26]

Меркель вважала можливим вихід Великої Британії з Євросоюзу.[27] 19 січня 2019 року вона заявила, що зробить все, щоб Велика Британія залишила ЄС з угодою, оскільки на ній лежить історична відповідальність. У той же час, вона заявила, що Німеччина поважає рішення Британії вийти і навіть після «Brexit» Велика Британія повинна бути важливим партнером.[28]

Анґела Меркель підтримала введення санкцій проти Росії на фоні подій на Сході України. 8 січня 2015 року під час зустрічі з Арсенієм Яценюком Меркель заявила, що частину санкцій проти Росії, які не стосуються Криму можна буде зняти лише після того, коли Росія виконає Мінські угоди.[29] 2 лютого Меркель заявила, що Німеччина не постачатиме в Україну зброю і наголосила на потребі мирного вирішення конфлікту на Донбасі.[30] У червні 2015 року Меркель заявила, що конфлікт на Донбасі став екзаменом у відносинах Німеччини й Росії.[31]

21 серпня 2019 р. А. Меркель та прем'єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон не підтримали повернення Росії до «Великої сімки». Меркель заявила, що по Україні не було «достатньо прогресу» [32].

У внутрішній політиці вона має намір продовжити курс реформ Ґерхарда Шредера, однак «іншими способами». Її головна оголошена мета — створення робочих місць і підтримка економіки за рахунок зменшення соціальних допомог.

Рейтинг довіриРедагувати

Згідно із соцопитуванням, яке проводилось у вересні 2015 року, політику Анґели Меркель підтримують 63 % німців. Це був найнижчий рівень підтримки Меркель з грудня 2012 року. Найбільше Меркель критикували за її політику щодо мігрантів та недостатньо швидке засудження насильницьких антимігрантських протестів. Протягом серпня до Німеччини прибули близько 104 тисяч мігрантів.[33] У листопаді 2016 59 % німців підтримало переобрання Меркель канцлеркою після виборів до Бундестагу у 2017 році.[34] 

Опитування соціологічного інституту Kantar Emnid, яке було проведене на замовлення медіагрупи Funke у липні 2018 року показувало, що німці більше довіряють французькому президенту Еммануелю Макрону, ніж до Анґелі Меркель. Їй довіряли 51% співвітчизників, тоді як не довіряло — 45 %, тоді як Макрону довіряли 55 % німців. Серед тих, хто висловив недовіру Меркель і Макрону, найбільше прибічників правопопулістської партії «Альтернатива для Німеччини».[35]

Сімейне життяРедагувати

Анґела Меркель одружена вдруге, дітей не має. Першим її чоловіком, з яким вона одружилася у 1977 році ще в Лейпцигу, був Ульріх Меркель. Познайомилася з ним на третьому курсі. Розлучилася після переїзду в Берлін після університету (розійшлися у 1981 рік, за рік до офіційного розлучення). Після розлучення залишила його прізвище. Другий чоловік — професор теоретичної і фізичної хімії Університету ім. Гумбольдта Йоахім Зауер (Joachim Sauer). Почала зустрічатися з ним у 1984 році, коли професор ще був у шлюбі. 30 грудня 1998 року вони одружилися.[36]

Цікаві фактиРедагувати

  • Власник одного з берлінських авто-ресайклінгів (нім. Recyclinghof) виявив по техпаспорту (нім. Fahrzeugbrief), що списаний на брухт «Golf II» з 190.000 км пробігу на одометрі, колись належав Анґелі Меркель. Це було перше «західне авто» майбутньої канцлерки, вона їздила на ньому в 1990—1995 роках, після чого «Гольф» ще рік належав її чоловіку, а потім був у інших власників. Господар ресайклінгу реставрував автомобіль, повністю його перефарбувавши, в середині квітня 2012 виставив на аукціон eBay. Після того, як ставки досягли 130.000 євро, виявилось, що ніхто всерйоз не збирався купувати авто, а більшість ставок зробили жартівники, власник зняв авто з торгів.[37] З другої спроби йому вдалось продати Гольф на eBay за 10.165,02 євро.
    Для порівняння — перший «Golf» Папи Бенедикта XVI був проданий на аукціоні в 2005 році за 188.938,88 євро.[38][39]
  • Журнал «Форбс» вважає Анґелу Меркель найвпливовішою жінкою сучасності (станом на 24 серпня 2011 року).[40]
  • 15 січня 2015 року під час офіційної заяви в Берліні Меркель помилково заявила, що антисемітизм є урядовим та громадянським обов'язком Німеччини. У виправленому варіанті промови зазначається, що в Німеччині не повинно бути місця для ненависті до євреїв та мусульман.[41]
  • 18 червня 2019 року Анґелі Меркель стало зле під час зустрічі з президентом України Володимиром Зеленським. Коли військовий оркестр заграв гімн Німеччини канцлерка раптом захиталася, у неї стали тремтіти руки і вона прикусила губу. Потім 64-річній очільниці німецького уряду стало краще. Вона заявила, що серйозних проблем із здоров'ям у неї немає і почуває себе добре.[42] Однак, 10 серпня 2019 року Меркель втретє почала несподівано тремтіти. Цього разу на церемонії прийняття прем'єр-міністра Фінляндії у Берліні. Але за кілька секунд вона пішла, ніби нічого не сталося. Пізніше Меркель запевнила журналістів, що почувається добре і пояснила це тим, що «ще перебуває на стадії відновлення після першого інцеденту з президентом Зеленським».[43]

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. https://hromadske.ua/posts/hristiyansko-demokratichnij-soyuz-obrav-zaminu-merkel-na-postu-glavi-partiyi?fbclid=IwAR1NXBZPr-hQrraD8p4kNGoci50GMxE3LvEqvvmbB3_7GfOKbPH0MI_URxg Християнсько-демократичний союз обрав заміну Меркель на посту глави партії
  2. (www.dw.com), Deutsche Welle. Time визнав Ангелу Меркель "Людиною року" | Новини — актуальні повідомлення про події в світі | DW.COM | 09.12.2015. DW.COM. Процитовано 2016-11-23. 
  3. (www.dw.com), Deutsche Welle. Меркель вп'яте поспіль стала найвпливовішою жінкою світу за версією Forbes | Світ | DW.COM | 26.05.2015. DW.COM. Процитовано 2016-11-23. 
  4. (www.dw.com), Deutsche Welle. Представник ХДС: Ангела Меркель учетверте висуватиметься у канцлери | Новини — актуальні повідомлення про події в світі | DW.COM | 15.11.2016. DW.COM. Процитовано 2016-11-23. 
  5. Ангелу Меркель вновь избрали главой ХДС, что позволит ей в четвертый раз баллотироваться на пост канцлера
  6. Newsticker | Merkels Vater gestorben — Termine abgesagt | newsecho.de — Meine Nachrichten. 2011-12-14. Процитовано 2016-11-23. 
  7. Bundeskanzlerin Merkel ohne fertige Antworten in Templin. www.rbb-online.de. Процитовано 2016-11-23. 
  8. Germany, SPIEGEL ONLINE, Hamburg. Legendäre Clubs: Drogenwahn auf der Dauerbaustelle. SPIEGEL ONLINE. Процитовано 2016-11-23. 
  9. Deutschland, Stiftung Haus der Geschichte der Bundesrepublik. Gerade auf LeMO gesehen: LeMO Angela Merkel. www.hdg.de. Процитовано 2016-11-23. 
  10. Kanzlerinnen-Gatte: Joachim Sauer, das Phantom an Merkels Seite - WELT. DIE WELT. Процитовано 2016-11-23. 
  11. Rippert, Ulrich. Why Germany’s Christian Democrats support the war against Iraq - World Socialist Web Site. www.wsws.org. Процитовано 2016-11-23. 
  12. Der Bundeswahlleiter. 2006-01-02. Процитовано 2016-11-23. 
  13. BBC NEWS | Europe | Merkel becomes German chancellor. news.bbc.co.uk. Процитовано 2016-11-23. 
  14. BBC NEWS | Europe | German coalition poised for power. news.bbc.co.uk. Процитовано 2016-11-23. 
  15. РИА Новости - события в России и мире: темы дня, фото, видео, инфографика, радио. ria.ru. Процитовано 2016-11-23. 
  16. (www.dw.com), Deutsche Welle. Вибори у Німеччині: останній бій - найважчий | Європа | DW.COM | 27.09.2009. DW.COM. Процитовано 2016-11-23. 
  17. Ангелу Меркель переобрано канцлером ФРН
  18. досліджень, Національний інститут стратегічних. "Щодо тенденцій у зовнішній політиці нового уряду Німеччини". Аналітична записка. Архів оригіналу за 2016-11-24. Процитовано 2016-11-23. 
  19. Obama: Merkel was my closest ally. 2016-11-15. Процитовано 2016-11-23. 
  20. критикує малі витрати Німеччини на оборону в рамках НАТО[недоступне посилання з вересня 2019]
  21. Трамп заявив, що Німеччина робить величезну помилку, покладаючись на "Північний потік 2"
  22. Меркель відреагувала на нападки Дональда Трампа, згадавши про НДР
  23. Merkel says still against Turkey joining the EU. Reuters. 2016-10-07. Процитовано 2016-11-23. 
  24. eub2. Merkel wants 'privileged partnership' between Turkey, EU — EUbusiness.com | EU news, business and politics. www.eubusiness.com. Процитовано 2016-11-23. 
  25. Меркель предлагает исключать из еврозоны — BBCRussian.com
  26. Меркель виступила за інтенсивнішу співпрацю між Україною та НАТО
  27. Меркель допускає можливість виходу Британії з ЄС — ЗМІ
  28. Меркель заявила про історичну відповідальність за Brexit
  29. Меркель пояснила Яценюку, коли можуть зняти санкції з Росії
  30. Меркель виступила проти поставок зброї в Україну
  31. Меркель: Конфликт в Украине стал экзаменом для отношений России и Германии
  32. Меркель і Джонсон не підтримали повернення Росії в G8
  33. Меркель втрачає популярність через політику щодо мігрантів
  34. (www.dw.com), Deutsche Welle. Більшість німців бачить Меркель наступною канцлеркою | Новини — актуальні повідомлення про події в світі | DW.COM | 09.11.2016. DW.COM. Процитовано 2016-11-23. 
  35. Німці більш довіряють Макрону, аніж Меркель Читайте більше тут: https://zik.ua/news/2018/07/22/nimtsi_bilsh_doviryayut_makronu_anizh_merkel_1371250
  36. Настоящий друг или фрау Риббентроп. Ангела Меркель и Украина // Корреспондент.net, 17 июля 2014, 13:51
  37. Німецька хвиля: Онлайн-аукціон по продажу машини Меркель закінчився провалом
  38. Bild: Angela Merkels erster Golf hat einen Neuen
  39. Focus: Auktion auf Ebay: Sauerländer kauft ersten Golf von Angela Merkel
  40. Forbes: The World's 100 Most Powerful Women
  41. Меркель обмовилася: антисемітизм є нашим урядовим і громадянським обов'язком — ЗМІ
  42. МЕРКЕЛЬ ВПЕРШЕ РОЗПОВІЛА ПРО СВОЄ ЗДОРОВ'Я
  43. Меркель знову тремтіла на публічній зустрічі, втретє за місяць

ЛітератураРедагувати

  • Кривонос Р. А. А. Меркель // Європейський Союз: економіка, політика, право: енциклопедичний словник / редкол.: В. В. Копійка (голова), О. І. Шнирков (заст. голови), В. І. Муравйов та ін. — К.: Вид.-поліграф. центр Київського університету, 2011. — С. 216—217.

ПосиланняРедагувати