Емманюель Макрон
Емманюе́ль Макро́н[1]; повне ім'я — Емманюель Жан-Мішель-Фредерік Макрон (фр. Emmanuel Jean Michel Frédéric Macron, 21 грудня 1977, Ам'єн) — французький державний діяч, політик. 25-й Президент Франції, князь Андорри з 14 травня 2017 року.
| Емманюель Макрон | |
|---|---|
| фр. Emmanuel Macron | |
_(cropped_2).jpg) | |
| Нині на посаді | |
| На посаді з | 14 травня 2017 |
| Прем'єр-міністр | Едуар Філіпп |
| Попередник | Франсуа Олланд |
| Нині на посаді | |
| На посаді з | 14 травня 2017 |
| Попередник | Франсуа Олланд |
 Голова політичної партії Вперед республіко! | |
| Час на посаді: | |
| 6 квітня 2016 — 8 травня 2017 | |
 Міністр економіки промисловості і цифрових справ Франції | |
| Час на посаді: | |
| 26 серпня 2014 — 30 серпня 2016 | |
| Президент | Франсуа Олланд |
| Прем'єр-міністр | Мануель Вальс |
| Попередник | Арно Монтебур |
| Наступник | Мішель Сапен |
| Народився | 21 грудня 1977 (41 рік) Ам'єн, департамент Сомма, Франція |
| Громадянство | Франція  Андорра |
| Національність | француз |
| Освіта | Університет Париж X Нантер Інститут політичних досліджень |
| Політична партія | «Вперед республіко» (2016—2017) |
| Дружина | Бріджит Макрон |
| Професія | політик |
| Релігія | католик |
| Особистий підпис |  |
| en-marche.fr/emmanuel-macron | |
|
| |
|
| |
Колишній інвестиційний банкір. Лідер політичної партії Вперед республіко! (2016—2017). 26 серпня 2014 р. Макрон був призначений міністром економіки, промисловості та цифрових справ у другому уряді Вальса. Подав у відставку 30 серпня 2016 року, щоб взяти участь у президентських виборах 2017 р.
23 квітня 2017 р. у першому турі Президентських виборів посів перше місце з результатом 24,01 %[2].
7 травня 2017 р. у другому турі голосування Макрон став президентом Франції, перемігши Марін Ле Пен, що зайняла друге місце у першому турі з результатом 21,30 %[3][4][5][6][7][8][9].
Зміст
ЖиттєписРедагувати
Син Жан-Мішеля Макрона, професора неврології в Університеті Пікардії імені Жуля Верна і Франсуази Макрон-Ноґес, доктора медичних наук. У 16 років Еманюель Макрон виграв відкритий конкурс з французької мови, а згодом здобув третє місце в конкурсі гри на піаніно при консерваторії міста Ам'єн[10]. Ступінь бакалавра здобув у елітному Ліцеї Генріха IV.
Спершу Макрон вступив до Університету Париж X Нантер, а згодом навчався в Інституті політичних досліджень, де студіював філософію. Свою магістерську роботу написав про Макіавеллі, а дипломну роботу — про Гегеля. У цей час він працював помічником французького філософа Поля Рікера[11]. Після цього навчався в Національній школі адміністрації, яку закінчив з відзнакою.
Макрон працював інспектором у Міністерстві економіки з 2004 по 2008 рр. З 2007 р. обіймав посаду заступника доповідача при Комісії щодо поліпшення економічного зростання Франції на чолі з Жаком Атталі. Також був інвестиційним банкіром у «Rothschild & Cie Banque».
Входив до Соціалістичної партії з 2006 по 2009 рр.
З 2012 по 2014 рр. працював у Єлисейському палаці при президенті Олланді радником з питань економіки та фінансів. 24 серпня 2014 р. Макрон був призначений на посаду міністра економіки і фінансів у другому кабінеті Мануеля Вальса[12].
Головне політичне досягнення Макрона — прийняття «закону економічного зростання, активності та рівності шансів», який називають законом Макрона. «Закон Макрона» був прийнятий 6 серпня 2015 р. Він передбачає лібералізацію деяких секторів економіки, зокрема відкриття магазинів по неділях, відкриття для конкуренції сектора автобусного транспорту тощо[13].
6 квітня 2016 р. Макрон створив політичну партію «Вперед, республіко!», яку назвав «ні правою, ні лівою»[14].
16 листопада 2016 — оголосив про участь у президентських виборах 2017 року та опублікував книгу-програму «Révolution» («Революція»), що відразу стала бестселером[15].
ВибориРедагувати
Передвиборна програма Макрона містила елементи лівого (збільшення мінімального окладу і зростання зарплат працівників з низькими доходами, розширення послуг, оплачуваних обов'язковою медичною страховкою, збільшення числа вчителів і співробітників поліції, інвестиції в сільське господарство) і правого (лібералізація ринку праці, скасування пенсійних пільг для держслужбовців, зниження податку для найбільш забезпечених громадян, скасування 120 тисяч робочих місць в бюджетному секторі, послідовне зниження дефіциту держбюджету відповідно до вимог Євросоюзу) спрямування[16].
В ході передвиборної кампанії штаб Макрона звинувачував російські державні ЗМІ RT і Sputnik у публікації фейкової інформації про їхнього кандидата. Російські державні і провладні ЗМІ звинувачували Макрона в застосуванні адміністративного ресурсу, несамостійності, називаючи його кандидатом олігархів, ставлеником світової глобалістської еліти і агентом американської фінансової системи[17].
Під час президентських перегонів у 2017 році поштові скрині низки людей зі штабу Емманюеля Макрона було зламано, їхній зміст викрадено і згодом поширено подібно до того, як було поширено листи передвиборчої кампанії Гіларі Клінтон в 2016 році[18][19].
І хоча офіційні представники Франції заперечили причетність російських спецслужб до хакерської атаки, в метаданих опублікованих документів були помічені згадки користувача «Рошка Георгий Петрович» або «Georgy Petrovich Roshka». На основі відкритих даних вдалось встановити, що чоловік з таким іменем та прізвищем служить у в/ч № 26165. Ця військова частина також відома як «85-й главный центр специальной службы ГРУ»[18][19].
Влітку 2018 року спеціальний слідчий Роберт Мюллер висунув обвинувачення 12 російським військовослужбовцям з в/ч 26165 та в/ч 74455. Із обвинувачення випливало, що обидві військові частини підпорядковані ГРУ ГШ РФ[18][19]. Обвинувачені діяли у складі угрупування відомого як Sofacy Group (APT28, Fancy Bear, тощо).
Вийшов до другого туру, набравши 23,86 % голосів виборців і зайнявши перше місце. Його кандидатуру підтримали кандидатів від партій «Республіканці» і соціалістів Франсуа Фійон і Бенуа Амон.
У другому турі президентських виборів виступав суперником Марін Ле Пен — лідера вкрай правих і переміг з дворазовим відривом (66,1 % проти 33,9 %)[20], ставши наймолодшим президентом Франції за всю історію цього посту[21]. На думку спостерігачів, настільки переконлива перемога Макрона пояснюється страхом виборців щодо нестабільності, що загрожувала Франції в разі перемоги Ле Пен[22].
8 травня 2017 року Макрон прийняв рішення залишити посаду голови партії «Вперед республіко!».
Офіційний вступ на посадуРедагувати
14 травня 2017 року у Парижі відбулася офіційна церемонія вступу Макрона на посаду Президента Франції.[23] Президент їхав на французькому автомобілі DS7 Crossback.
Президент ФранціїРедагувати
- 14 травня 2017 — Макрон офіційно вступив на посаду Президента[24], ставши наймолодшим президентом в історії Франції.
- 15 травня 2017 — у Берліні на зустрічі з канцлером ФРН Ангелою Меркель висловився за реформування ЄС.
- 17 травня 2017 — провів зустріч з головою Європейської ради Дональдом Туском. В ході зустрічі вони висловилися за зміцнення Європейського союзу і єврозони.
- 17 травня також було представлено новий уряд Франції на чолі з прем'єр-міністром Едуаром Філіпом[25]. У той же час французька газета «Le Figaro» звинуватила Макрона в порушення передвиборних обіцянок.
.jpg)
.jpg)
25 травня 2017 року на полях саміту НАТО Макрон зустрівся з Дональдом Трампом. В цей день Макрон також зустрівся з Президентом Туреччини Реджепом Ердоганом, де вони обговорили вихід зі складної ситуації, пов'язаної з напруженими відносинами між ЄС і Туреччиною, ситуацію в Сирії і Іраці. В економічній сфері Макрон і Ердоган домовилися про збільшення торговельного обороту між Франція і Туреччиною до 20 млрд євро.
.jpg)
29 травня 2017 року Макрон прийняв у Версалі Путіна. Вони обговорили: війну в Сирії та Лівії, російсько-українську війну, проблему Північної Кореї, відносини між Францією і Росією. Макрон закликав знайти політичне рішення для припинення війни у Сирії. Щодо ситуації в Україні Макрон зазначив, що в разі ескалації конфлікту санкції проти Росії можуть бути посилені. Говорячи про міждержавні відносини, відзначили важливість їх розвитку. За підсумками зустрічі було досягнуто домовленості про створення робочої групи, в яку увійдуть делегації Росії і Франції і які зможуть відвідувати столиці двох держав і створення франко-російського форуму громадянського суспільства.
У червні 2017 року Макрон розкритикував рішення президента США Трампа про вихід США з Паризької угоди по клімату. За його словами, Трамп зробив помилку, бо зміна клімату — одна з головних проблем сьогодення і якщо нічого з цим не робити, то «наші діти пізнають світ міграції, воєн, злиднів, небезпечний світ».
Макрон сказав, що рішення Трампа — це помилка, і для США, і для всієї планети. Він закликав всіх незадоволених рішенням президента США приїхати у Францію для роботи по боротьбі зі зміною клімату[26]. Також Макрон поговорив телефоном з канцлером ФРН Ангелою Меркель, вони домовилися, що Німеччина і Франція візьмуть на себе подальші ініціативи за Паризькою угодою.
У листопаді 2018 разом з кількома іншими лідерами країн ЄС пропонував створення окремих від НАТО Збройних сил ЄС[27].
Увійшов в список найвпливовіших людей світу, опублікований виданням Forbes у 2018 році. Зайняв 12-те місце, тоді як його попередник, Франсуа Олланд, в 2016 році займав лише 23-ту позицію рейтингу.
- 10 грудня 2018 — у зв'язку з протестами руху «Жовтих жилетів» наприцінці 2018 року у Франції, оголосив про введення надзвичайного економічного і соціального стану в країні.
РодинаРедагувати
2007 — одружився зі своєю колишньою вчителькою французької мови Бріджит Макрон, старшою від нього на 24 роки, у яку був закоханий зі шкільних часів[28]. Спільних дітей пара не має.
Особисте життя Макрона не раз ставало предметом публічних обговорень. Російська преса неодноразово поширювала фейкові повідомлення, зокрема його звинувачували в гомосексуальності[29].
ПриміткиРедагувати
- ↑ Написання імені українською відрізняється в різних ЗМІ, вживається варіант Еммануель, але правильно Емманюе́ль Олександр Пономарів. Вивчаймо українську мову
- ↑ У Франції порахували 100 % бюлетенів, Макрон набрав 24,01 % голосів
- ↑ Марін Ле Пен визнала поразку на виборах, Олланд вже привітав Макрона. Європейська правда. 7 травня 2017. Процитовано 7 травня 2017.
- ↑ Макрон і Ле Пен виходять до другого туру виборів у Франції - екзит-поли. Обозреватель. 23 квітня 2017. Процитовано 23 квітня 2017.
- ↑ Голосування у Франції завершене. Лідирують Макрон та Ле Пен
- ↑ Présidentielle 2017 : consultez les résultats définitifs du premier tour
- ↑ Еммануель Макрон: п'ять причин, чому він виграв
- ↑ На президентских виборах у Франції впевнено переміг Еммануель Макрон
- ↑ Еммануель Макрон: як пройти шлях від невідомого банкіра до президента Франції
- ↑ 88 notes pour piano solo, Jean-Pierre Thiollet, Neva Editions, 2015, S. 193. ISBN 978-2-35055-192-0
- ↑ Emmanuel Macron, un banquier d'affaires nommé secrétaire général adjoint de l'Elysée, lemonde.fr, 16 травня 2012
- ↑ Другий кабінет Вальса
- ↑ Про закон Макрона
- ↑ Focraud, Arnaud. Emmanuel Macron lance son mouvement politique, ni "à droite" ni "à gauche" - leJDD.fr. LeJDD.fr (fr-FR). Процитовано 2017-02-05.
- ↑ "Революції", книги-програми Macron cartonne. Challenges (fr). Процитовано 2017-02-05.
- ↑ «Наталія Руткевич». Продукт по імені Макрон «Радіо Свобода», 09.03.2017
- ↑ «Ольга Бугоркова». «Безбарвний» Макрон: російські ЗМІ про президента Франції «Російська служба Бі-бі-сі», 29.05.2017
- ↑ а б в Kevin Poulsen (2018-07-20). Mueller Finally Solves Mysteries About Russia’s ‘Fancy Bear’ Hackers. The Daily Beast.
- ↑ а б в Роман Доброхотов (2017-06-02). Рошка и мышка. Почту президента Франции взломали сотрудники ГРУ. The Insider.
- ↑ «Інавгурація в Парижі: Макрон отримав код від „ядерної валізки“»
- ↑ «Macron — not the only young achiever», BBC News, 24.04.2017
- ↑ «Five reasons why Macron won the French election», BBC, 08.05.2017
- ↑ Макрон став Президентом Франції /Укрінформ, 14.05.2017/
- ↑ У Франції відбулася інавгурація Макрона. Дзеркало тижня | Дзеркало тижня | Mirror Weekly. Процитовано 2017-05-14.
- ↑ У Франції сформували новий кабінет міністрів з 12 чоловіків та 11 женщин (ru). Процитовано 2017-05-18.
- ↑ Макрон розкритикував Трампа за вихід з угоди по клімату | Перший Соціальний (uk-UA). firstsocial.info. Процитовано 2017-06-02.
- ↑ Марія Савчук https://24tv.ua/mizhnarodni_novini_tag1121 (19 листопада). Єдина армія ЄС: чому Макрон та Меркель вимагають окрему військову структуру. https://24tv.ua. 24 (телеканал). Процитовано 7 грудня 2018.
- ↑ Євгенія Руденко. Кохані жінки французьких політиків // Бі-Бі-Сі, 08.09.2016.
- ↑ Russische Gerüchteküche? Macron sieht sich Homosexualitäts-Gerüchten ausgesetzt
ПосиланняРедагувати
- Emmanuel Macron — En Marche !
- Франсуа Денор, Марі Бетільд. Піднесення Макрона: фінанси, влада, мас-медіа // Спільне. — 9.05.2017
- Етьєн Балібар. Макрон і жовті жилети: що означає ця конфронтація? // Спільне. — 6.03.2019