Вікіпедія

Емманюель Макрон

французький політик, колишній інвестиційний банкір

Емманюе́ль Макро́н[3]; повне ім'я — Емманюель Жан-Мішель Фредерік Макрон (фр. Emmanuel Jean-Michel Frédéric Macron; нар. 21 грудня 1977(19771221), Ам'єн) — французький державний діяч, політик. 25-й президент Франції, князь Андорри з 14 травня 2017 року.

Емманюель Макрон
фр. Emmanuel Macron[1]
Емманюель Макрон
Макрон у Києві 16 червня 2022 року
Standard of the President of France.svg Президент Франції
Нині на посаді
На посаді з 14 травня 2017
Прем'єр-міністр Едуар Філіпп
Жан Кастекс
Елізабет Борн
Попередник Франсуа Олланд
Андорра Князь Андорри
Нині на посаді
На посаді з 14 травня 2017
Попередник Франсуа Олланд
Logo En Marche !.svg Голова політичної партії Вперед, республіко!
6 квітня 2016 — 8 травня 2017
Flag of France.svg Міністр економіки промисловості і цифрових справ Франції
26 серпня 2014 — 30 серпня 2016
Президент Франсуа Олланд
Прем'єр-міністр Мануель Вальс
Попередник Арно Монтебур
Наступник Мішель Сапен
Народився 21 грудня 1977(1977-12-21) (45 років)
Ам'єн, Франція
Відомий як інвестиційний банкір, державний діяч, посадова особа, політик, учасник міжнародних форумів, банкір
Місце роботи Rothschild & Cie Banqued
Громадянство Flag of France.svg Франція Андорра Андорра
Національність француз
Освіта Університет Париж X Нантер
Інститут політичних досліджень
Alma mater Національна школа адміністрації (2004), Інститут політичних досліджень, Ліцей Генріха IV, Університет Париж X Нантер і La Providenced
Політична партія Logo En Marche !.svg «Вперед, республіко!» (2016—2017)
Батько Jean-Michel Macrond[2]
Мати Françoise Noguèsd
У шлюбі з Бріжит Макрон
Професія політик
Релігія католик
Нагороди
Підпис Emmanuel Macron signature.svg
en-marche.fr/emmanuel-macron
Wikiquote-logo.svgВисловлювання у Вікіцитатах

Commons-logo.svg

Медіафайли у Вікісховищі

Колишній інвестиційний банкір. Лідер політичної партії «Вперед, республіко!» (2016—2017). 26 серпня 2014 р. Макрон був призначений міністром економіки, промисловості та цифрових справ у другому уряді Вальса. Подав у відставку 30 серпня 2016 року, щоб узяти участь у президентських виборах 2017 р.

23 квітня 2017 р. у першому турі Президентських виборів посів перше місце з результатом 24,01 %[4].

7 травня 2017 р. у другому турі голосування Макрон став президентом Франції, перемігши Марін Ле Пен, котра посіла друге місце в першому турі з результатом 21,30 %[5][6][7][8][9][10][11].

10 квітня 2022 у першому турі Президентських виборів посів перше місце з результатом 27,85 %[12][13].

24 квітня 2022 у другому турі виборів виборов перше місце із результатом 58,80 %, вдруге обігнавши суперницю Марін Ле Пен[12]. Це вперше за останні 20 років, коли президента Франції було обрано на другий термін.

ЖиттєписРедагувати

Син Жан-Мішеля Макрона, професора неврології в Університеті Пікардії імені Жуля Верна і Франсуази Макрон-Ноґес, доктора медичних наук. У 16 років Еманюель Макрон виграв відкритий конкурс з французької мови, а згодом здобув третє місце в конкурсі гри на фортепіано при консерваторії міста Ам'єн[14]. Ступінь бакалавра здобув у елітному Ліцеї Генріха IV.

Спершу Макрон вступив до Університету Париж X Нантер, а згодом навчався в Інституті політичних досліджень, де студіював філософію. Свою магістерську роботу написав про Макіавеллі, а дипломну роботу — про Гегеля. У цей час він працював помічником французького філософа Поля Рікера[15]. Після цього навчався в Національній школі адміністрації, яку закінчив з відзнакою.

Макрон працював інспектором у Міністерстві економіки з 2004 по 2008 рр. З 2007 р. обіймав посаду заступника доповідача при Комісії щодо поліпшення економічного зростання Франції на чолі з Жаком Атталі. Також був інвестиційним банкіром у «Rothschild & Cie Banque».

Входив до Соціалістичної партії з 2006 по 2009 рр.

З 2012 по 2014 рр. працював у Єлисейському палаці при президенті Олланді радником з питань економіки та фінансів. 24 серпня 2014 р. Макрон був призначений на посаду міністра економіки і фінансів у другому кабінеті Мануеля Вальса[16].

Головне політичне досягнення Макрона — прийняття «закону економічного зростання, активності та рівності шансів», який називають законом Макрона. «Закон Макрона» був прийнятий 6 серпня 2015 р. Він передбачає лібералізацію деяких секторів економіки, зокрема відкриття магазинів по неділях, відкриття для конкуренції сектора автобусного транспорту тощо[17].

6 квітня 2016 р. Макрон створив політичну партію «Вперед, республіко!», яку назвав «ні правою, ні лівою»[18].

16 листопада 2016 — оголосив про участь у президентських виборах 2017 року та опублікував книгу-програму «Révolution» («Революція»), що відразу стала бестселером[19].

ВибориРедагувати

Докладніше: Президентські вибори у Франції 2017

Передвиборча програма Макрона містила елементи лівого (збільшення мінімального окладу і зростання зарплат працівників з низькими доходами, розширення послуг, оплачуваних обов'язковою медичною страховкою, збільшення числа вчителів і співробітників поліції, інвестиції в сільське господарство) і правого (лібералізація ринку праці, скасування пенсійних пільг для держслужбовців, зниження податку для найбільш забезпечених громадян, скасування 120 тисяч робочих місць в бюджетному секторі, послідовне зниження дефіциту держбюджету відповідно до вимог Євросоюзу) спрямування[20].

В ході передвиборчої кампанії штаб Макрона звинувачував російські державні ЗМІ RT і Sputnik у публікації фейкової інформації про їхнього кандидата. Російські державні і провладні ЗМІ звинувачували Макрона в застосуванні адміністративного ресурсу, несамостійності, називаючи його кандидатом олігархів, ставлеником світової глобалістської еліти і агентом американської фінансової системи[21].

Під час президентських перегонів у 2017 році поштові скрині низки людей зі штабу Емманюеля Макрона було зламано, їхній зміст викрадено і згодом поширено подібно до того, як було поширено листи передвиборчої кампанії Гіларі Клінтон в 2016 році[22][23].

І хоча офіційні представники Франції заперечили причетність російських спецслужб до хакерської атаки, в метаданих опублікованих документів були помічені згадки користувача «Рошка Георгий Петрович» або «Georgy Petrovich Roshka». На основі відкритих даних вдалось встановити, що чоловік з таким іменем та прізвищем служить у в/ч № 26165. Ця військова частина також відома як «85-й главный центр специальной службы ГРУ»[22][23].

Влітку 2018 року спеціальний слідчий Роберт Мюллер висунув обвинувачення 12 російським військовослужбовцям з в/ч 26165 та в/ч 74455. Із обвинувачення випливало, що обидві військові частини підпорядковані ГРУ ГШ РФ[22][23]. Обвинувачені діяли у складі угрупування відомого як Sofacy Group (APT28, Fancy Bear, тощо).

Вийшов до другого туру, набравши 23,86 % голосів виборців і зайнявши перше місце. Його кандидатуру підтримали кандидатів від партій «Республіканці» і соціалістів Франсуа Фійон і Бенуа Амон.

У другому турі президентських виборів виступав суперником Марін Ле Пен — лідера вкрай правих і переміг з дворазовим відривом (66,1 % проти 33,9 %)[24], ставши наймолодшим президентом Франції за всю історію цього посту[25]. На думку спостерігачів, настільки переконлива перемога Макрона пояснюється страхом виборців щодо нестабільності, що загрожувала Франції в разі перемоги Ле Пен[26].

8 травня 2017 року Макрон ухвалив рішення залишити посаду голови партії «Вперед, республіко!».

Офіційний вступ на посадуРедагувати

14 травня 2017 року у Парижі відбулася офіційна церемонія вступу Макрона на посаду Президента Франції.[27] Президент їхав на французькому автомобілі DS7 Crossback.

Президент ФранціїРедагувати

Зовнішня політикаРедагувати

  • 14 травня 2017 — Макрон офіційно вступив на посаду Президента[28], ставши наймолодшим президентом в історії Франції.
  • 15 травня 2017 — у Берліні на зустрічі з канцлером ФРН Ангелою Меркель висловився за реформування ЄС.
  • 17 травня 2017 — провів зустріч з головою Європейської ради Дональдом Туском. В ході зустрічі вони висловилися за зміцнення Європейського союзу і єврозони.
  • 17 травня також було представлено новий уряд Франції на чолі з прем'єр-міністром Едуаром Філіпом[29]. У той же час французька газета «Le Figaro» звинуватила Макрона в порушення передвиборчих обіцянок.
 
Емманюель Макрон і прем'єр — міністр Італії Паоло Джентилони на саміті G7 у Таорміні. 26 травня 2017 року
 
Емманюель Макрон і Дональд Трамп, 2017

25 травня 2017 року на полях саміту НАТО Макрон зустрівся з Дональдом Трампом. Цього дня Макрон також зустрівся з Президентом Туреччини Реджепом Ердоганом, де вони обговорили вихід зі складної ситуації, пов'язаної з напруженими відносинами між ЄС і Туреччиною, ситуацію в Сирії і Іраці. В економічній сфері Макрон і Ердоган домовилися про збільшення торговельного обороту між Франція і Туреччиною до 20 млрд євро.

 
Макрон і французькі міністри, 2017

29 травня 2017 року Макрон прийняв у Версалі Путіна. Вони обговорили: війну в Сирії та Лівії, російсько-українську війну, проблему Північної Кореї, відносини між Францією і Росією. Макрон закликав знайти політичне рішення для припинення війни у Сирії. Щодо ситуації в Україні Макрон зазначив, що в разі ескалації конфлікту санкції проти Росії можуть бути посилені. Говорячи про міждержавні відносини, відзначили важливість їх розвитку. За підсумками зустрічі було досягнуто домовленості про створення робочої групи, в яку увійдуть делегації Росії і Франції і які зможуть відвідувати столиці двох держав і створення франко-російського форуму громадянського суспільства.

У червні 2017 року Макрон розкритикував рішення президента США Трампа про вихід США з Паризької угоди по клімату. За його словами, Трамп зробив помилку, бо зміна клімату — одна з головних проблем сьогодення і якщо нічого з цим не робити, то «наші діти пізнають світ міграції, воєн, злиднів, небезпечний світ».

Макрон сказав, що рішення Трампа — це помилка, і для США, і для всієї планети. Він закликав всіх незадоволених рішенням президента США приїхати у Францію для роботи по боротьбі зі зміною клімату[30]. Також Макрон поговорив телефоном з канцлером ФРН Ангелою Меркель, вони домовилися, що Німеччина і Франція візьмуть на себе подальші ініціативи за Паризькою угодою.

У листопаді 2018 разом з кількома іншими лідерами країн ЄС пропонував створення окремих від НАТО Збройних сил ЄС[31].

1 листопада 2019-го Макрон заявив, що віддає перевагу легальним мігрантам з Гвінеї чи Кот-д'Івуару, а не «нелегальним бандам з України чи Болгарії»[32].

7 лютого 2022 року Макрон у Москві зустрівся зі своїм російським колегою Володимиром Путіним. Зустріч тривала близько 6 годин. Потім Макрон став першим президентом Франції, який вперше за 20 років відвідав Україну та поспілкувався з президентом В. Зеленським[33].

10 квітня того ж року президент у Єлисейському палаці зустрівся з мером українського тимчасово окупованого Мелітополя Іваном Федоровим, звільненим із російського полону[34].

Внутрішня політикаРедагувати

Восени 2017 року пан Макрон розпочав реформу ринку праці. За задумом президента, вона повинна перезапустити французьку економіку, надати їй динамізму, конкурентоспроможності, гнучкості у пристосуванні до вимог ринку. Реформа має стати основним інструментом зменшення французького безробіття від нинішніх 10 % (а серед молоді навіть 20 %) до 7 % до 2022 року. 5 президентських декретів містять 36 поправок до Трудового кодексу, зокрема щодо умов контрактів на тимчасові посади, вирішення спорів між роботодавцем і працівником, істотного обмеження розмірів компенсацій у разі звільнення працівників. Звісно, реформа не настільки радикальна, щоб скасувати 35-ти годинний робочий тиждень, однак робить доволі вагомі кроки до демонтажу системи посилення соціального захисту працівників, отримуючи натомість активне схвалення роботодавців.

Крім того, під час виборів Макрон обіцяв скоротити кількість французьких чиновників і працівників державних закладів за 5 років на 120 тисяч, заморозити підвищення зарплат та обмежити деякі пільги. Такі плани не зустріли розуміння цільової аудиторії[35].

Увійшов в список найвпливовіших людей світу, опублікований виданням Forbes у 2018 році. Зайняв 12-те місце, тоді як його попередник, Франсуа Олланд, в 2016 році займав лише 23-ту позицію рейтингу.

  • 10 грудня 2018 — у зв'язку з протестами руху «Жовтих жилетів» наприкінці 2018 року у Франції, оголосив про введення надзвичайного економічного і соціального стану в країні.

13 липня 2019 року напередодні Дня взяття Бастилії оголосив, що в структурі Військово-повітряних сил країни створюється командування космічних військ[36].

Другий термінРедагувати

25 квітня 2022 року у Франції відбувся другий тур президентських виборів, на яких чинний президент Макрон вдруге переміг ультраправу Марін Ле Пен, набравши 58,55 %, вона — 41,45 % голосів.

Це було вперше, коли за 20 років французький президент залишився при владі на другий термін. Макрон вийшов лідером у першому турі, де протестного голосування за нього не було, і зібрав 28 % голосів[37].

7 травня Макрон офіційно вступив на посаду президента Франції, і почався його другий термін[38].

9 травня президент Франції запропонував запропонував створити новий формат співпраці, який був би відкритий для України та Британії[39].

За декілька тижнів до парламентських виборів партія Макрона змінила назву на «Відродження»[40].

У першому турі парламентських виборів у Франції блок Макрона «Разом» та об'єднання лівих партій набрали фактично однакову кількість голосів, але «Разом» все ж обійшов конкурентів на долю відсотка. Блок «Разом» спершу відставав від лівих, але врешті випередив їх із результатом 25,75%. Ліві отримали 25,66%. Різниця між їхніми результатами - близько 20 тисяч голосів [41] [42].

Після другого туру виборів стало відомо, що центристський блок Макрона втратить більшість у парламенті. За даними телеканалу «France», широка коаліція Макрона «Ensemble» може отримати лише 224 місця в парламенті. У той час, як для більшості необхідно 289 місць. Ліва коаліція «Nupes» кандидата від соціалістів Жана-Люка Меланшона отримає 149 місць і стане головною опозиційною силою. Згідно з опитуванням, ультраправі на чолі з Марін Ле Пен досягнуть свого найбільшого успіху за останні десятиліття, проте залишаться лише четвертою політичною силою у парламенті. Ле Пен будувала виборчу кампанію на спробі зробити Макрона президентом меншості. За підсумками підрахунку 60% голосів, блок Макрона отримує 35,39%, блок Жана Люка Меланшона - 26,03% [43].

16 червня президент Франції Е. Макрон, канцлер Німеччини О. Шольц та голова уряду Італії М. Драгі спецпотягом прибули до Києва. Вони зустрілись з В. Зеленським, говорили про подальшу підтримку та бажання бути прийнятою до Євросоюзу [44]. Під час візиту на Київщину, європейські політики відвідали Ірпінь, який кілька місяців тому був звільнений від російських окупантів. Після побаченого він заявив, що французи на боці українців, без жодної двозначності [45].

З 25 по 28 липня президент Макрон відправився у міні тур по Африці та побував у таких країнах, як Камерун, Беніне та Гвинеї-Бісау. поїздка тривала 72 години [46].

21 січня 2023 року президент Макрон запропонував збільшити оборонного бюджету Франції до 414 мільярдів євро на сім років, порівняно з 295 мільярдів євро за минулий період. Він повідомив, що найближчим часом Франція спробує модернізувати, трансформувати і розширити свої збройні сили [47].

15 квітня 2023 року Макрон підписав закон про пенсійну реформу, який передбачає підвищення пенсійного віку до 64 років. Цьому передували кілька тижнів страйків та протестів противників реформи [48].

РодинаРедагувати

2007 — одружився зі своєю колишньою вчителькою французької мови Бріжит Макрон, старшою від нього на 24 роки, у яку був закоханий зі шкільних часів[49]. Спільних дітей пара не має.

Особисте життя Макрона не раз ставало предметом публічних обговорень. Російська преса неодноразово поширювала фейкові повідомлення, зокрема щодо його гомосексуальності[50].

ПриміткиРедагувати

  1. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #1089164025 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. ↑ http://colchide.com/people/emmanuel-macron/
  3. ↑ Написання імені українською відрізняється в різних ЗМІ, вживається варіант Еммануель, але правильно Емманюе́ль Олександр Пономарів. Вивчаймо українську мову [Архівовано 17 листопада 2021 у Wayback Machine.]
  4. ↑ У Франції порахували 100 % бюлетенів, Макрон набрав 24,01 % голосів. Архів оригіналу за 25 квітня 2017. Процитовано 24 квітня 2017. 
  5. ↑ Марін Ле Пен визнала поразку на виборах, Олланд уже привітав Макрона. Європейська правда. 7 травня 2017. Архів оригіналу за 8 травня 2017. Процитовано 7 травня 2017. 
  6. ↑ Макрон і Ле Пен виходять до другого туру виборів у Франції - екзит-поли. Обозреватель. 23 квітня 2017. Архів оригіналу за 29 січня 2018. Процитовано 23 квітня 2017. 
  7. ↑ Голосування у Франції завершене. Лідирують Макрон та Ле Пен. Архів оригіналу за 24 квітня 2017. Процитовано 23 квітня 2017. 
  8. ↑ Présidentielle 2017 : consultez les résultats définitifs du premier tour. Архів оригіналу за 25 квітня 2017. Процитовано 24 квітня 2017. 
  9. ↑ Еммануель Макрон: п'ять причин, чому він виграв. Архів оригіналу за 11 травня 2017. Процитовано 8 травня 2017. 
  10. ↑ На президентских виборах у Франції впевнено переміг Еммануель Макрон. Архів оригіналу за 8 травня 2017. Процитовано 8 травня 2017. 
  11. ↑ Еммануель Макрон: як пройти шлях від невідомого банкіра до президента Франції. Архів оригіналу за 7 травня 2017. Процитовано 8 травня 2017. 
  12. ↑ а б Les résultats de l’élection présidentielle 2022. Архів оригіналу за 11 квітня 2022. Процитовано 24 квітня 2022. 
  13. ↑ Макрон виграв перший тур президентських виборів у Франції. Архів оригіналу за 24 квітня 2022. Процитовано 24 квітня 2022. 
  14. ↑ 88 notes pour piano solo, Jean-Pierre Thiollet, Neva Editions, 2015, S. 193. ISBN 978-2-35055-192-0
  15. ↑ Emmanuel Macron, un banquier d'affaires nommé secrétaire général adjoint de l'Elysée [Архівовано 3 серпня 2017 у Wayback Machine.], lemonde.fr, 16 травня 2012
  16. ↑ Другий кабінет Вальса. Архів оригіналу за 21 липня 2017. Процитовано 24 квітня 2017. 
  17. ↑ Про закон Макрона. Архів оригіналу за 23 лютого 2017. Процитовано 24 квітня 2017. 
  18. ↑ Focraud, Arnaud. Emmanuel Macron lance son mouvement politique, ni "à droite" ni "à gauche" - leJDD.fr. LeJDD.fr (fr-FR). Архів оригіналу за 29 квітня 2017. Процитовано 5 лютого 2017. 
  19. ↑ "Революції", книги-програми Macron cartonne. Challenges (фр.). Архів оригіналу за 16 січня 2017. Процитовано 5 лютого 2017. 
  20. ↑ «Наталія Руткевич». Продукт по імені Макрон [Архівовано 21 вересня 2018 у Wayback Machine.] «Радіо Свобода», 09.03.2017
  21. ↑ «Ольга Бугоркова». «Безбарвний» Макрон: російські ЗМІ про президента Франції [Архівовано 21 січня 2018 у Wayback Machine.] «Російська служба Бі-бі-сі», 29.05.2017
  22. ↑ а б в Kevin Poulsen (20 липня 2018). Mueller Finally Solves Mysteries About Russia’s ‘Fancy Bear’ Hackers. The Daily Beast. Архів оригіналу за 23 липня 2018. Процитовано 23 липня 2018. 
  23. ↑ а б в Роман Доброхотов (2 червня 2017). Рошка и мышка. Почту президента Франции взломали сотрудники ГРУ. The Insider. Архів оригіналу за 23 липня 2018. Процитовано 23 липня 2018. 
  24. ↑ «Інавгурація в Парижі: Макрон отримав код від „ядерної валізки“». Архів оригіналу за 11 серпня 2017. Процитовано 28 січня 2018. 
  25. ↑ «Macron — not the only young achiever» [Архівовано 6 лютого 2018 у Wayback Machine.], BBC News, 24.04.2017
  26. ↑ «Five reasons why Macron won the French election» [Архівовано 16 лютого 2018 у Wayback Machine.], BBC, 08.05.2017
  27. ↑ Макрон став Президентом Франції /Укрінформ, 14.05.2017/. Архів оригіналу за 16 травня 2017. Процитовано 14 травня 2017. 
  28. ↑ У Франції відбулася інавгурація Макрона. Дзеркало тижня | Дзеркало тижня | Mirror Weekly. Архів оригіналу за 24 лютого 2021. Процитовано 14 травня 2017. 
  29. ↑ У Франції сформували новий кабінет міністрів з 12 чоловіків та 11 женщин (рос.). Архів оригіналу за 28 січня 2018. Процитовано 18 травня 2017. 
  30. ↑ Макрон розкритикував Трампа за вихід з угоди по клімату | Перший Соціальний (uk-UA). firstsocial.info. Архів оригіналу за 7 вересня 2017. Процитовано 2 червня 2017. 
  31. ↑ Марія Савчук https://24tv.ua/mizhnarodni_novini_tag1121 (19 листопада). Єдина армія ЄС: чому Макрон та Меркель вимагають окрему військову структуру. https://24tv.ua. 24 (телеканал). Архів оригіналу за 9 грудня 2018. Процитовано 7 грудня 2018. 
  32. ↑ Макрон зробив скандальну заяву про українських мігрантів. 24 Канал. Архів оригіналу за 1 грудня 2019. Процитовано 2 листопада 2019. 
  33. ↑ Макрон після переговорів з Путіним прибув до України. Архів оригіналу за 13 лютого 2022. Процитовано 13 лютого 2022. 
  34. ↑ Макрон зустрівся з мером Мелітополя, який побував у російському полоні. Архів оригіналу за 10 квітня 2022. Процитовано 10 квітня 2022. 
  35. ↑ Осінь Макрона: Реформи для Франції та Європи. Архів оригіналу за 16 лютого 2022. Процитовано 16 лютого 2022. 
  36. ↑ Макрон оголосив про створення космічних військ Франції. Архів оригіналу за 14 липня 2019. Процитовано 14 липня 2019. 
  37. ↑ Макрон переміг на виборах й пообіцяв об'єднати Францію. Архів оригіналу за 7 травня 2022. Процитовано 7 травня 2022. 
  38. ↑ У Макрона почався другий президентський термін. Сьогодні пройшла інавгурація. Архів оригіналу за 7 травня 2022. Процитовано 7 травня 2022. 
  39. ↑ Макрон пропонує новий формат європейської співпраці, відкритий для України і Британії. Архів оригіналу за 9 травня 2022. Процитовано 9 травня 2022. 
  40. ↑ Партія Макрона змінить назву[недоступне посилання]
  41. ↑ Парламентські вибори у Франції: блок Макрона на долю відсотка випередив лівих у першому турі. Архів оригіналу за 14 червня 2022. Процитовано 14 червня 2022. 
  42. ↑ Парламентські вибори у Франції: попередні результати першого туру. Архів оригіналу за 12 червня 2022. Процитовано 14 червня 2022. 
  43. ↑ Макрон втрачає парламентську більшість на виборах у Франції
  44. ↑ Шольц, Макрон і Драгі у Києві: з'явилися подробиці візиту
  45. ↑ Макрон побачив Ірпінь: Ми на стороні українців – без жодної двозначності
  46. ↑ Какова программа мини-тура Эммануэля Макрона по Африке?
  47. ↑ Макрон анонсував суттєве збільшення оборонного бюджету Франції
  48. ↑ Франція: Макрон підписав закон про пенсійну реформу, попри протести
  49. ↑ Євгенія Руденко. Кохані жінки французьких політиків [Архівовано 9 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Бі-Бі-Сі, 08.09.2016.
  50. ↑ Russische Gerüchteküche? Macron sieht sich Homosexualitäts-Gerüchten ausgesetzt. Архів оригіналу за 24 квітня 2017. Процитовано 23 квітня 2017. 

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Емманюель_Макрон&oldid=39513395