Емманюель Макрон

французький політик, колишній інвестиційний банкір

Емманюе́ль Макро́н[2]; повне ім'я — Емманюель Жан-Мішель-Фредерік Макрон (фр. Emmanuel Jean Michel Frédéric Macron, 21 грудня 1977(19771221), Ам'єн) — французький державний діяч, політик. 25-й Президент Франції, князь Андорри з 14 травня 2017 року.

Емманюель Макрон
фр. Emmanuel Macron
Емманюель Макрон
Емблема Президента Франції.svg Президент Франції
Нині на посаді
На посаді з 14 травня 2017
Прем'єр-міністр Едуар Філіпп
Попередник Франсуа Олланд
Андорра Князь Андорри
Нині на посаді
На посаді з 14 травня 2017
Попередник Франсуа Олланд
Logo En Marche !.svg Голова політичної партії Вперед республіко!
6 квітня 2016 — 8 травня 2017
Flag of France.svg Міністр економіки промисловості і цифрових справ Франції
26 серпня 2014 — 30 серпня 2016
Франсуа Олланд
Прем'єр-міністр Мануель Вальс
Попередник Арно Монтебур
Наступник Мішель Сапен
Народився 21 грудня 1977(1977-12-21) (43 роки)
Ам'єн, департамент Сомма, Франція
Відомий як державний діяч
Місце роботи Rothschild & Cie Banqued
Громадянство Flag of France.svg Франція Андорра Андорра
Національність француз
Освіта Університет Париж X Нантер
Інститут політичних досліджень
Політична партія Logo En Marche !.svg «Вперед республіко» (2016—2017)
Батько Jean-Michel Macrond[1]
Мати Françoise Noguèsd
У шлюбі з Бріжит Макрон
Професія політик
Релігія католик
Нагороди
Підпис Emmanuel Macron signature.svg
en-marche.fr/emmanuel-macron
Wikiquote-logo.svgВисловлювання у Вікіцитатах

Commons-logo.svg

Медіафайли у Вікісховищі

Колишній інвестиційний банкір. Лідер політичної партії Вперед республіко! (2016—2017). 26 серпня 2014 р. Макрон був призначений міністром економіки, промисловості та цифрових справ у другому уряді Вальса. Подав у відставку 30 серпня 2016 року, щоб взяти участь у президентських виборах 2017 р.

23 квітня 2017 р. у першому турі Президентських виборів посів перше місце з результатом 24,01 %[3].

7 травня 2017 р. у другому турі голосування Макрон став президентом Франції, перемігши Марін Ле Пен, що зайняла друге місце в першому турі з результатом 21,30 %[4][5][6][7][8][9][10].

ЖиттєписРедагувати

Син Жан-Мішеля Макрона, професора неврології в Університеті Пікардії імені Жуля Верна і Франсуази Макрон-Ноґес, доктора медичних наук. У 16 років Еманюель Макрон виграв відкритий конкурс з французької мови, а згодом здобув третє місце в конкурсі гри на фортепіано при консерваторії міста Ам'єн[11]. Ступінь бакалавра здобув у елітному Ліцеї Генріха IV.

Спершу Макрон вступив до Університету Париж X Нантер, а згодом навчався в Інституті політичних досліджень, де студіював філософію. Свою магістерську роботу написав про Макіавеллі, а дипломну роботу — про Гегеля. У цей час він працював помічником французького філософа Поля Рікера[12]. Після цього навчався в Національній школі адміністрації, яку закінчив з відзнакою.

Макрон працював інспектором у Міністерстві економіки з 2004 по 2008 рр. З 2007 р. обіймав посаду заступника доповідача при Комісії щодо поліпшення економічного зростання Франції на чолі з Жаком Атталі. Також був інвестиційним банкіром у «Rothschild & Cie Banque».

Входив до Соціалістичної партії з 2006 по 2009 рр.

З 2012 по 2014 рр. працював у Єлисейському палаці при президенті Олланді радником з питань економіки та фінансів. 24 серпня 2014 р. Макрон був призначений на посаду міністра економіки і фінансів у другому кабінеті Мануеля Вальса[13].

Головне політичне досягнення Макрона — прийняття «закону економічного зростання, активності та рівності шансів», який називають законом Макрона. «Закон Макрона» був прийнятий 6 серпня 2015 р. Він передбачає лібералізацію деяких секторів економіки, зокрема відкриття магазинів по неділях, відкриття для конкуренції сектора автобусного транспорту тощо[14].

6 квітня 2016 р. Макрон створив політичну партію «Вперед, республіко!», яку назвав «ні правою, ні лівою»[15].

16 листопада 2016 — оголосив про участь у президентських виборах 2017 року та опублікував книгу-програму «Révolution» («Революція»), що відразу стала бестселером[16].

ВибориРедагувати

Докладніше: Президентські вибори у Франції 2017

Передвиборча програма Макрона містила елементи лівого (збільшення мінімального окладу і зростання зарплат працівників з низькими доходами, розширення послуг, оплачуваних обов'язковою медичною страховкою, збільшення числа вчителів і співробітників поліції, інвестиції в сільське господарство) і правого (лібералізація ринку праці, скасування пенсійних пільг для держслужбовців, зниження податку для найбільш забезпечених громадян, скасування 120 тисяч робочих місць в бюджетному секторі, послідовне зниження дефіциту держбюджету відповідно до вимог Євросоюзу) спрямування[17].

В ході передвиборчої кампанії штаб Макрона звинувачував російські державні ЗМІ RT і Sputnik у публікації фейкової інформації про їхнього кандидата. Російські державні і провладні ЗМІ звинувачували Макрона в застосуванні адміністративного ресурсу, несамостійності, називаючи його кандидатом олігархів, ставлеником світової глобалістської еліти і агентом американської фінансової системи[18].

Під час президентських перегонів у 2017 році поштові скрині низки людей зі штабу Емманюеля Макрона було зламано, їхній зміст викрадено і згодом поширено подібно до того, як було поширено листи передвиборчої кампанії Гіларі Клінтон в 2016 році[19][20].

І хоча офіційні представники Франції заперечили причетність російських спецслужб до хакерської атаки, в метаданих опублікованих документів були помічені згадки користувача «Рошка Георгий Петрович» або «Georgy Petrovich Roshka». На основі відкритих даних вдалось встановити, що чоловік з таким іменем та прізвищем служить у в/ч № 26165. Ця військова частина також відома як «85-й главный центр специальной службы ГРУ»[19][20].

Влітку 2018 року спеціальний слідчий Роберт Мюллер висунув обвинувачення 12 російським військовослужбовцям з в/ч 26165 та в/ч 74455. Із обвинувачення випливало, що обидві військові частини підпорядковані ГРУ ГШ РФ[19][20]. Обвинувачені діяли у складі угрупування відомого як Sofacy Group (APT28, Fancy Bear, тощо).

Вийшов до другого туру, набравши 23,86 % голосів виборців і зайнявши перше місце. Його кандидатуру підтримали кандидатів від партій «Республіканці» і соціалістів Франсуа Фійон і Бенуа Амон.

У другому турі президентських виборів виступав суперником Марін Ле Пен — лідера вкрай правих і переміг з дворазовим відривом (66,1 % проти 33,9 %)[21], ставши наймолодшим президентом Франції за всю історію цього посту[22]. На думку спостерігачів, настільки переконлива перемога Макрона пояснюється страхом виборців щодо нестабільності, що загрожувала Франції в разі перемоги Ле Пен[23].

8 травня 2017 року Макрон прийняв рішення залишити посаду голови партії «Вперед республіко!».

Офіційний вступ на посадуРедагувати

14 травня 2017 року у Парижі відбулася офіційна церемонія вступу Макрона на посаду Президента Франції.[24] Президент їхав на французькому автомобілі DS7 Crossback.

Президент ФранціїРедагувати

  • 14 травня 2017 — Макрон офіційно вступив на посаду Президента[25], ставши наймолодшим президентом в історії Франції.
  • 15 травня 2017 — у Берліні на зустрічі з канцлером ФРН Ангелою Меркель висловився за реформування ЄС.
  • 17 травня 2017 — провів зустріч з головою Європейської ради Дональдом Туском. В ході зустрічі вони висловилися за зміцнення Європейського союзу і єврозони.
  • 17 травня також було представлено новий уряд Франції на чолі з прем'єр-міністром Едуаром Філіпом[26]. У той же час французька газета «Le Figaro» звинуватила Макрона в порушення передвиборчих обіцянок.
 
Емманюель Макрон і прем'єр — міністр Італії Паоло Джентилони на саміті G7 у Таорміні. 26 травня 2017 року
 
Емманюель Макрон і Дональд Трамп, 2017

25 травня 2017 року на полях саміту НАТО Макрон зустрівся з Дональдом Трампом. В цей день Макрон також зустрівся з Президентом Туреччини Реджепом Ердоганом, де вони обговорили вихід зі складної ситуації, пов'язаної з напруженими відносинами між ЄС і Туреччиною, ситуацію в Сирії і Іраці. В економічній сфері Макрон і Ердоган домовилися про збільшення торговельного обороту між Франція і Туреччиною до 20 млрд євро.

 
Макрон і французькі міністри, 2017

29 травня 2017 року Макрон прийняв у Версалі Путіна. Вони обговорили: війну в Сирії та Лівії, російсько-українську війну, проблему Північної Кореї, відносини між Францією і Росією. Макрон закликав знайти політичне рішення для припинення війни у Сирії. Щодо ситуації в Україні Макрон зазначив, що в разі ескалації конфлікту санкції проти Росії можуть бути посилені. Говорячи про міждержавні відносини, відзначили важливість їх розвитку. За підсумками зустрічі було досягнуто домовленості про створення робочої групи, в яку увійдуть делегації Росії і Франції і які зможуть відвідувати столиці двох держав і створення франко-російського форуму громадянського суспільства.

У червні 2017 року Макрон розкритикував рішення президента США Трампа про вихід США з Паризької угоди по клімату. За його словами, Трамп зробив помилку, бо зміна клімату — одна з головних проблем сьогодення і якщо нічого з цим не робити, то «наші діти пізнають світ міграції, воєн, злиднів, небезпечний світ».

Макрон сказав, що рішення Трампа — це помилка, і для США, і для всієї планети. Він закликав всіх незадоволених рішенням президента США приїхати у Францію для роботи по боротьбі зі зміною клімату[27]. Також Макрон поговорив телефоном з канцлером ФРН Ангелою Меркель, вони домовилися, що Німеччина і Франція візьмуть на себе подальші ініціативи за Паризькою угодою.

У листопаді 2018 разом з кількома іншими лідерами країн ЄС пропонував створення окремих від НАТО Збройних сил ЄС[28].

Увійшов в список найвпливовіших людей світу, опублікований виданням Forbes у 2018 році. Зайняв 12-те місце, тоді як його попередник, Франсуа Олланд, в 2016 році займав лише 23-ту позицію рейтингу.

  • 10 грудня 2018 — у зв'язку з протестами руху «Жовтих жилетів» наприцінці 2018 року у Франції, оголосив про введення надзвичайного економічного і соціального стану в країні.

13 липня 2019 року напередодні Дня взяття Бастилії оголосив, що в структурі Військово-повітряних сил країни створюється командування космічних військ[29].

1 листопада 2019-го Макрон заявив, що віддає перевагу легальним мігрантам з Гвінеї чи Кот-д'Івуару, а не «нелегальним бандам з України чи Болгарії»[30].

РодинаРедагувати

2007 — одружився зі своєю колишньою вчителькою французької мови Бріжит Макрон, старшою від нього на 24 роки, у яку був закоханий зі шкільних часів[31]. Спільних дітей пара не має.

Особисте життя Макрона не раз ставало предметом публічних обговорень. Російська преса неодноразово поширювала фейкові повідомлення, зокрема його звинувачували в гомосексуальності[32].

ПриміткиРедагувати

  1. ↑ http://colchide.com/people/emmanuel-macron/
  2. ↑ Написання імені українською відрізняється в різних ЗМІ, вживається варіант Еммануель, але правильно Емманюе́ль Олександр Пономарів. Вивчаймо українську мову
  3. ↑ У Франції порахували 100 % бюлетенів, Макрон набрав 24,01 % голосів
  4. ↑ Марін Ле Пен визнала поразку на виборах, Олланд вже привітав Макрона. Європейська правда. 7 травня 2017. Процитовано 7 травня 2017. 
  5. ↑ Макрон і Ле Пен виходять до другого туру виборів у Франції - екзит-поли. Обозреватель. 23 квітня 2017. Процитовано 23 квітня 2017. 
  6. ↑ Голосування у Франції завершене. Лідирують Макрон та Ле Пен
  7. ↑ Présidentielle 2017 : consultez les résultats définitifs du premier tour
  8. ↑ Еммануель Макрон: п'ять причин, чому він виграв
  9. ↑ На президентских виборах у Франції впевнено переміг Еммануель Макрон
  10. ↑ Еммануель Макрон: як пройти шлях від невідомого банкіра до президента Франції
  11. ↑ 88 notes pour piano solo, Jean-Pierre Thiollet, Neva Editions, 2015, S. 193. ISBN 978-2-35055-192-0
  12. ↑ Emmanuel Macron, un banquier d'affaires nommé secrétaire général adjoint de l'Elysée, lemonde.fr, 16 травня 2012
  13. ↑ Другий кабінет Вальса
  14. ↑ Про закон Макрона
  15. ↑ Focraud, Arnaud. Emmanuel Macron lance son mouvement politique, ni "à droite" ni "à gauche" - leJDD.fr. LeJDD.fr (fr-FR). Процитовано 2017-02-05. 
  16. ↑ "Революції", книги-програми Macron cartonne. Challenges (fr). Процитовано 2017-02-05. 
  17. ↑ «Наталія Руткевич». Продукт по імені Макрон «Радіо Свобода», 09.03.2017
  18. ↑ «Ольга Бугоркова». «Безбарвний» Макрон: російські ЗМІ про президента Франції «Російська служба Бі-бі-сі», 29.05.2017
  19. ↑ а б в Kevin Poulsen (2018-07-20). Mueller Finally Solves Mysteries About Russia’s ‘Fancy Bear’ Hackers. The Daily Beast. 
  20. ↑ а б в Роман Доброхотов (2017-06-02). Рошка и мышка. Почту президента Франции взломали сотрудники ГРУ. The Insider. 
  21. ↑ «Інавгурація в Парижі: Макрон отримав код від „ядерної валізки“»
  22. ↑ «Macron — not the only young achiever», BBC News, 24.04.2017
  23. ↑ «Five reasons why Macron won the French election», BBC, 08.05.2017
  24. ↑ Макрон став Президентом Франції /Укрінформ, 14.05.2017/
  25. ↑ У Франції відбулася інавгурація Макрона. Дзеркало тижня | Дзеркало тижня | Mirror Weekly. Процитовано 2017-05-14. 
  26. ↑ У Франції сформували новий кабінет міністрів з 12 чоловіків та 11 женщин (ru). Процитовано 2017-05-18. 
  27. ↑ Макрон розкритикував Трампа за вихід з угоди по клімату | Перший Соціальний (uk-UA). firstsocial.info. Процитовано 2017-06-02. 
  28. ↑ Марія Савчук https://24tv.ua/mizhnarodni_novini_tag1121 (19 листопада). Єдина армія ЄС: чому Макрон та Меркель вимагають окрему військову структуру. https://24tv.ua. 24 (телеканал). Процитовано 7 грудня 2018. 
  29. ↑ Макрон оголосив про створення космічних військ Франції
  30. ↑ Макрон зробив скандальну заяву про українських мігрантів. 24 Канал. Процитовано 2019-11-02. 
  31. ↑ Євгенія Руденко. Кохані жінки французьких політиків // Бі-Бі-Сі, 08.09.2016.
  32. ↑ Russische Gerüchteküche? Macron sieht sich Homosexualitäts-Gerüchten ausgesetzt

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Емманюель_Макрон&oldid=31211988