Габріель Атталь
Габріель Атталь (фр. Gabriel Attal; нар. 16 березня 1989, Кламар, Франція) — французький політик, член партії Відродження (RE), прем'єр-міністр Франції (з 9 січня 2024)[8]. Раніше обіймав посаду міністра національної освіти та молоді в уряді прем'єр-міністра Елізабет Борн з липня 2023 р. Також він був прессекретарем уряду з 2020 по 2022 роки та міністром громадських дій і рахунків з 2022 по 2023 рік за президента Еммануеля Макрона. 9 січня 2024 року він був обраний прем'єр-міністром замість Елізабет Борн.
| Габріель Атталь | |
|---|---|
| фр. Gabriel Attal | |
 | |
| Прем'єр-міністр Франції | |
|
Нині на посаді | |
| На посаді з | 9 січня 2024 |
| Президент | Емманюель Макрон |
| Попередник | Елізабет Борн |
| Міністр національної освіти та молоді | |
| 20 липня 2023 — 9 січня 2024 | |
| Президент | Емманюель Макрон |
| Прем'єр-міністр | Елізабет Борн |
| Попередник | Пап Ндіайє |
| Міністр-делегат, відповідальний за державні рахунки | |
| 20 травня 2022 — 20 липня 2023 | |
| Президент | Емманюель Макрон |
| Прем'єр-міністр | Елізабет Борн |
| Попередник | Олів'є Дюсопт |
| Наступник | Thomas Cazenave |
| Державний секретар прем'єр-міністра, Урядовий речник | |
| 6 липня 2020 — 20 травня 2022 | |
| Президент | Емманюель Макрон |
| Прем'єр-міністр | Жан Кастекс |
| Попередник | Сибе́т Ндиайе́ |
| Наступник | Олівія Грегуар |
| Народився |
16 березня 1989[1][2][3] (35 років) Кламар[4][5] |
| Відомий як | політик |
| Країна | Франція[5] |
| Alma mater | Інститут політичних досліджень (2013)[6], Університет Париж II (2010)[6] і Ельзаська школаd |
| Політична партія | Renaissance і Соціалістична партія (2016) |
| Батько | Yves Attald[5] |
| Мати | Marie de Courissd[7] |
| Релігія | Російське праволсав'я |
| Підпис |
 |
| info.gouv.fr/personnalite/gabriel-attal | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Обраний на посаду міністра національної освіти та молоді, а пізніше прем'єр-міністра Франції у віці 34 роки, він є наймолодшим і першим відкритим геєм, який зайняв цю посаду у Французькій П'ятій Республіці. Він є наймолодшим чинним державним лідером у світі. Його описували як «висхідну зірку серед макроністів» і союзника президента Макрона.
Ранні роки та освіта ред.
Атталь народився 16 березня 1989 року в Кламарі, Іль-де-Франс. Його батько, Ів Атталь, був юристом і кінопродюсером, наполовину туніського єврейського походження (по батьківській лінії) і наполовину ельзаського єврейського походження (по материнській лінії). Мати Атталя, Марі де Курісс, мала французьке та греко-російське[9] коріння, жила в Одесі і працювала в кінокомпанії. Мати Габріеля походила по одній лінії з московської гілки князів Голіциних, генарал Дмитро Володимирович Голіцин один з її прадідів. Аттал виховувався в православній християнській вірі матері.Хрещений в Російській православній церкві[10] Він виріс у сім'ї з трьома сестрами[11].
Аттал навчався в приватній школі Ельзасьєн у 6-му окрузі. Його політична діяльність почалася з участі в молодіжних протестах 2006 року у Франції. Зайнявши місце в Sciences Po у 2007 році, він створив комітет для підтримки Інґрід Бетанкур, франко-колумбійської заручниці, утримуваної FARC. Він закінчив Sciences Po у 2012 році зі ступенем магістра зв'язків з громадськістю, вивчав право в університеті Пантеон-Ассас з 2008 по 2011 рік, при цьому рік (2009—2010) провів у роботі з Еріком де Шассі, директором Французької академії в Римі.
Політична кар'єра ред.
Радник ред.
Після стажування у Національній асамблеї Франції у Марісоль Турен під час президентської кампанії 2012 року Аттал п'ять років працював радником міністра охорони здоров'я, де була функція зв'язку з парламентом і написання промов.
На муніципальних виборах 2014 року Аттал посів п'яте місце в списку Соціалістичної партії. Він був обраний одним із чотирьох радників Соціалістичної партії у Ванві і очолив опозицію після відставки глави списку соціалістів.
Депутат Національних зборів (2017—2018) ред.
Атталь був обраний до Національних зборів Франції 18 червня 2017 року, представляючи 10-й виборчий округ О-де-Сен, перемігши призначеного наступника Андре Сантіні.
Атталь вважався одним із найталановитіших нових членів парламенту разом з Амелі де Моншален. Бувши депутатом Національної асамблеї, він став членом Комітету у справах культури та освіти, де він служив батогом групи «La République En Marche!».
У грудні 2017 року Аттал був призначений доповідачем щодо законопроєкту про доступ до вищої освіти.
Атталь був призначений прессекретарем «La République En Marche!» у січні 2018 року та у вересні 2018 року. Після обрання Рішара Феррана президентом Національної асамблеї, він балотувався як кандидат, щоб змінити його на посаді президента групи «La République En Marche!», але того дня зняв свою кандидатуру перед виборами, коли він вважався одним із трьох фаворитів. Пізніше він підтримав Ролана Лескюра.
Член Уряду (2018—2024) ред.
16 жовтня 2018 року Атталь був призначений державним секретарем (молодшим міністром) міністра національної освіти та молоді Жана-Мішеля Бланкера. У свої 29 років він був наймолодшим членом уряду під час П'ятої республіки, побивши на кілька місяців попередній рекорд, встановлений Франсуа Баруаном у 1995 році. Відповідав за питання молоді та створення загальної національної служби.
З 2020 по 2022 рік він був речником уряду під час прем'єр-міністра Жана Кастекса. У травні 2022 року він став міністром громадської діяльності та рахунків в уряді прем'єр-міністра Елізабет Борн.
У липні 2023 року Атталь був призначений міністром національної освіти та молоді під час перестановок у французькому уряді 2023 року. У віці 34 років він став наймолодшою особою, яка обіймала цю посаду під час П'ятої республіки. На цій посаді він оголосив про заборону більшої кількості релігійних символів у державних школах Франції, які вже включали християнські хрести, єврейські кипи та ісламські покривала.
Прем'єр-міністр ред.
Після відставки Борне з посади прем'єр-міністра 8 січня 2024 року джерела ЗМІ оголосили Аттал фаворитом її наступника. Його призначення прем'єр-міністром було оголошено 9 січня 2024 року. У віці 34 років він став наймолодшим і першим відкритим геєм, який обіймав цю посаду у Франції.
У французьких ЗМІ з'явилися припущення, що Атталь може бути претендентом на президентських виборах 2027 року.
Особисте життя ред.
Атталь є геєм і жив у цивільному союзі зі Стефаном Сежурне, членом Європейського парламенту від «La République En Marche!». Стосунки припинилися до 2022 року[12][13]. Аттал сказав у телеінтерв'ю, що піддавався гомофобним знущанням у школі. У 2018 році його опублікував у Twitter його колишній однокласник Хуан Бранко. Він також описав, як політик був об'єктом гомофобної та антисемітської мови ненависті в соціальних мережах.
Примітки ред.
- ↑ GeneaStar
- ↑ Roglo — 1997. — 9000000 екз.
- ↑ Haute Autorité pour la transparence de la vie publique — 2013.
- ↑ https://www.gouvernement.fr/personnalite/gabriel-attal
- ↑ а б в Catalog of the German National Library
- ↑ а б https://www.gouvernement.fr/personnalite/gabriel-attal?mission=ministre-delegue-aupres-du-ministre-de-leconomie-des-finances-et-de-la-souverainete-industrielle-et-numerique-charge-des-comptes-publics#biographie
- ↑ https://actu.gala.fr/l_actu/news_de_stars/gabriel-attal-a-34-ans-qui-est-sa-mere-marie-de-couriss_515694
- ↑ Новим прем’єр-міністром Франції став 34-річний Габріель Атталь. www.ukrinform.ua (укр.). 9 січня 2024. Процитовано 9 січня 2024.
- ↑ Новий прем'єр Франції має одеське коріння: що відомо про Габріеля Атталя. Главком | Glavcom (укр.). 10 січня 2024. Процитовано 12 лютого 2024.
- ↑ Gabriel Attal, un premier ministre aux racines orthodoxes. La Croix (fr-FR) . 10 січня 2024. ISSN 0242-6056. Процитовано 12 лютого 2024.
- ↑ Who is Gabriel Attal, France’s new prime minister?. POLITICO (англ.). 9 січня 2024. Процитовано 9 січня 2024.
- ↑ Who is Gabriel Attal, France’s new prime minister?. POLITICO (англ.). 9 січня 2024. Процитовано 13 січня 2024.
- ↑ Gabriel Attal, clap de fin avec Stéphane Séjourné ? Ses mots touchants à son arrivée à Matignon. legossip.net (фр.). Процитовано 13 січня 2024.
Посилання ред.
- У Франції призначили нового прем'єра// Радіо Свобода, 9 січня 2024 року