Гельмут Коль

німецький політик і державний діяч, канцлер Німеччини у 1982 - 1998 роках


Ге́льмут Коль (нім. Helmut Kohl; 3 квітня 1930, Людвігсгафен-на-Рейні, Веймарська республіка — 16 червня 2017, Людвігсгафен-на-Рейні, Райнланд-Пфальц, Німеччина) — німецький політик, канцлер ФРН.

Гельмут Коль
нім. Helmut Josef Michael Kohl
Гельмут Коль нім. Helmut Josef Michael Kohl
Канцлер Німеччини
1 жовтня 1982 — 27 жовтня 1998
Попередник Гельмут Шмідт
Наступник Герхард Шредер
Народився 3 квітня 1930(1930-04-03)
Людвігсгафен-на-Рейні, Німецька держава
Помер 16 червня 2017(2017-06-16) (87 років)
Людвігсгафен-на-Рейні, Райнланд-Пфальц, Німеччина
Похований Old Cemeteryd
Громадянство Німеччина Німеччина
Національність німець
Політична партія Християнсько-Демократичний союз (Німеччина)
Дружина Ханнелоре Коль
Нагороди
Grand Cross of the Military Order of Christ лицар Великого Хреста ордена Святого Михайла і Святого Георгія орден Білого лева Grand Cross of the Order of Prince Henry Орден королеви Єлени Grand Cross special issue of the Order of Merit of the Federal Republic of Germany, special issue Grand Cross 1st class of the Order of Merit of the Federal Republic of Germany Great Cross with Star and Sash of the Order of Merit of the Federal Republic of Germany Великий офіцерський хрест Ордену «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина» хрест командора ордена за заслуги перед Федеративною Республікою Німеччиною Кавалер Великого хреста ордена «За заслуги перед Італійською Республікою» Knight Grand Cross of the Order of the Falcon Президентська медаль Свободи Order of the Cross of Terra Mariana, 1st Class лицар Великого хреста ордена Нідерландського лева почесний знак «За заслуги перед Австрійською Республікою»

German Leo Baeck Awardd (1997)

Jawaharlal Nehru Award for International Understandingd (1990)

Міжнародна премія імені Карла Великого (1 листопада 1988)

Почесний громадянин Берлінаd

Order of Merit of Baden-Württemberg Knight of the Order of the White Eagle

Eric-M.-Warburg-Awardd (1996)

Європейська реміснича преміяd (1992)

Princess of Asturias Award for International Cooperation

премія Ганса-Мартіна Шлеєраd (2009)

медаль Робера Шуманаd (1986)

honorary citizen of Frankfurt am Maind

Орден «За виняткові заслуги»

Honorary Citizen of Europed (12 грудня 1998)

Honorary doctor of the Katholieke Universiteit Leuvend

почесний доктор Кембриджського університетуd

doctor honoris causa of Keiō Universityd

Pipe Smoker of the Yeard (1975)

почесний доктор Люблінського католицького університетуd

honorary doctorate of CEU San Pablo Universityd

орден Карла Валентинаd

почесний доктор Київського національного університету імені Тараса Шевченкаd

Q2100712? (2005)

Підпис Helmut Kohl Signature.svg

ЖиттєписРедагувати

Народився 3 квітня 1930 в Людвіґсхафені-на-Райні у католицькій сім'ї. Син митного чиновника.

Наприкінці Другої світової війни був покликаний у ряди вермахту, але участі в бойових діях не брав.

У 1950 році почав вивчати право у Франкфурті-на-Майні.

У 1951 році перевівся в Гейдельберзький університет Рупрехта-Карла, де й закінчив навчання в 1956 році.

У 1958 році здобув ступінь доктора філософії в Гейдельберзькому університеті Рупрехта-Карла. Став членом законодавчого органу землі Райнланд-Пфальц.

У 1966 році — голова Християнсько-демократичного союзу (ХДС) землі Райнланд-Пфальц, у 1969 — міністр-президент (голова виконавчої влади) землі Райнланд-Пфальц і член бундесрату (верхньої палати парламенту).

З 1973 році — голова ХДС. У 1975 році переобраний на посаді голови виконавчої влади; в 1976, після загальнонаціональних виборів, пішов з цієї посади, щоб очолити фракцію ХДС у бундестагу. У 1976 році ХДС була близька до перемоги над коаліцією на чолі з Гельмутом Шмідтом.

КанцлерРедагувати

У жовтні 1982 року Гельмуту Шмідту не вдалося зберегти коаліцію в бундестазі, і Коль як лідер ХДС став канцлером у коаліційному уряді ХДС/ХСС — Вільна Демократична партія (ВДП). У 1983 році коаліція ХДС/ХСС — ВДП здобула перемогу на виборах.

У 1983 році вибухнула криза, пов'язана з розміщенням на території Західної Німеччини ядерної зброї, у 1984 році пройшов семитижневий страйк у машинобудівній та металургійній промисловості.

У 1987 роціна загальнонаціональних виборах коаліція ХДС — ХСС — ВДП знову здобула переважну більшість голосів.

Після того, як СРСР у 19891990 роках вимушений був піти зі Східної Європи, Коль виступив з ініціативою про возз'єднання Німеччини, яке відбулося в жовтні 1990 року.

Очолювана ним коаліція в грудні 1990 року на перших після 1933 року загальнімецьких виборах була обрана в парламент, здобувши значну перевагу. Перед урядом Коля постали проблеми масового безробіття в Східній Німеччині, відродження діяльності ультраправих і неонацистських угруповань, які виступали проти присутності в країні іноземних робітників та іммігрантів. Коль підтримував розширення ЄС, у грудні 1991 року беззастережно підтримав Маастрихтський договір.

У 1994 році коаліція ХДС/ХСС — ВДП перемогла на загальнонаціональних виборах з незначною перевагою.

31 жовтня 1996 року минуло 5 145 днів після його першого обрання канцлером, Коль побив рекорд Конрада Аденауера за тривалістю перебування на цій посаді.

На виборах у вересні 1998 року коаліція ХДС/ХСС — ВДП програла Соціал-демократичній партії, і посаду канцлера зайняв лідер соціал-демократів Ґерхард Шредер.

Наприкінці 1999 року — на початку 2000 Коля звинуватили у використанні незаконних джерел для фінансування своєї партії, і він змушений був піти з посади почесного голови ХДС.

Смерть та похованняРедагувати

Помер 16 червня 2017 році у власному будинку в місті Людвігсгафен-на-Рейні[1].

Прощальна церемонія відбулася 1 липня 2017 року у Страсбурзі в приміщенні Європейського парламенту[2],[3].

1 липня 2017 року Президент України взяв участь у прощальній церемонії в Стразбурзі[4].

Похований 1 липня 2017 року в місті Шпаєрі[5].

Офіційні співчуттяРедагувати

Президент України Петро Порошенко висловив офіційні співчуття з приводу смерті Г. Коля[6].

Офіційні співчуття висловив Президент Німеччини В. Штайнмаєр[7].

Нагороди та званняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Помер екс-канцлер ФРН Гельмут Коль /Українські національні новини, 16.06.2017/
  2. Церемония прощания с Гельмутом Колем пройдет 1 июля /DW, 21.06.2017/
  3. Церемонія прощання з Г.Колем пройде 1 липня /Українські національні новини, 21.06.2017/
  4. Участь Президента у церемонії вшанування пам'яті Гельмута Коля /Сайт Президента України, 1.07.201/
  5. У Шпаєрі поховали канцлера німецької єдності Гельмута Коля /DW, 1.07.2017/
  6. Укрінформ, 16.06.2017
  7. Сайт Президента ФРН
  8. Helmut Kohl - Orden und Ehrenzeichen. web.archive.org. 2014-10-13. Процитовано 2019-07-22. 
  9. Award winners 2005. Архів оригіналу за 21 вересень 2008. Процитовано 2 вересень 2010. 
  10. Quadriga-Preis für Kohl und Aga Khan. Der Tagesspiegel. 2005-09-30. Архів оригіналу за 2013-06-24. Процитовано 2008-08-15. 
  11. Gottschild, Karen (27.04.2010). Roland Berger Preis für Menschenwürde in Berlin verliehen : „Helmut Kohl ist und bleibt ein Denkmal“. bild.de (de). Bild. Процитовано 2019-07-22. 
  12. Altkanzler Kohl spendet eine Million Euro Preisgeld. www.abendblatt.de (de-DE). Hamburger Abendblatt. 2010-04-27. Процитовано 2019-07-22. 
  13. Auszeichnung: Helmut Kohl erhält Henry-Kissinger-Preis (de). ISSN 0174-4909. Процитовано 2019-07-22. 
  14. Freiburg, Friederike; Teevs, Christian (2009-10-08). Friedensnobelpreis-Kandidaten: Dissidenten, Philosophen und Silvio Berlusconi. Spiegel Online. Процитовано 2019-07-22. 
  15. Gorbatschow schlägt Kohl vor. FOCUS Online (de). Процитовано 2019-07-22. 
  16. Umfrage: Kein Nobelpreis für Kohl. Spiegel Online. 2007-04-21. Процитовано 2019-07-22. 
  17. Speyer: Rheinpromenade wird "Helmut-Kohl-Ufer". www.rnz.de (de). Процитовано 2019-07-22. 

ЛітератураРедагувати

  • Р. Кривонос. Коль Гельмут // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
  • Кривонос Р. А. Г. Коль // Європейський Союз: економіка, політика, право: енциклопедичний словник / редкол.: В. В. Копійка (голова), О. І. Шнирков (заст. голови), В. І. Муравйов та ін. — К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2011. — С. 188—189.

ПосиланняРедагувати