Відкрити головне меню

Новий рік

свято переходу з старого року на новий
(Перенаправлено з Новий Рік)

Історія святаРедагувати

 
Новорічна ялинка
 
Харків, 2019

У більшості давніх народів святкування Нового року збігалося з початком відродження природи й відбувалось зазвичай до березня. Усі язичницькі народи ознаменовували його службовими обрядами богам, урочистими приношеннями, а також забавами. Давні єгиптяни відзначали початок нового року святом відродження Осіріса. У давній Греції народ і жерці, надягнувши на себе маски, влаштовували на вулицях ходу з піснями й танцями. Жінки на званих вечорах ворожили.

В Україні саме у січні найбільше релігійних свят. Це пов'язане із новорічними обрядами і з тим, що взимку люди здавна тяжко не працювали коло землі[1].

МежиріччяРедагувати

На думку науковців, найдавнішою є традиція святкування Нового року у давньому Межиріччі. Усі землеробські роботи вони починали наприкінці березня, після того як прибувала вода у річках Тигрі і Євфраті. Початок нового кліматичного сезону пов'язували з перемогою світлого бога Мардука над силами руйнування й смерті.

Цю подію відзначали протягом 12 днів ходами, карнавалами, маскарадами тощо. У цей час забороняли працювати, карати, вершити суди. Клинопис на одній із глиняних табличок розповідає, що це були дні «неприборканої волі, коли весь світовий порядок ставили догори дриґом. Раб перетворювався на пана».

Давній ЄгипетРедагувати

В давньому Єгипті (мабуть ще тоді коли він був Хемітом) Новий рік святкували в час розливу Нілу, коли сходила священна зірка Сіріус (з липня до вересня) і починався перший сезон давньоєгипетського року — «ахет». Розлив Нілу називали приходом Хапі — бога Верхнього і Нижнього Нілу. Це були святі часи для Хеміту / Єгипту, адже посуха ставила під загрозу саме існування землеробської країни. Тому зі сходом Сіріуса давні хеміти (а згодом - єгиптяни), які на ту пору закінчували сівбу, починавли новий період життя.

Підготовку до зустрічі Нового року починали задовго до розливу. У храмових господарствах відгодовували жертовних биків і птахів, запасали масло і ароматичні смоли. Жерці розраховували день прибуття води і напередодні призначеної дати народ збирався на березі й радо вітав вали води, що йшли з півдня на північ. Спереду стояли жерці храмів, усюди люди радісно зустрічали життєдайні води. У день розливу Нілу приносили жертви Хапі, до річки кидали сувої папірусу з написаним на них переліком дарів. Статуї бога Амона (з ним іноді ототожнювали Хапі), його дружини й сина ставили в човен. Човен плавав Нілом упродовж місяця. Це дійство супроводжували співами, танцями та веселощами. Потім статуї вносили назад до храму. Під час святкування Нового року в єгиптян існував звичай наповнювати спеціальні посудини «святою водою» з Нілу, що розливався, і воду якого в цей час вважали чудодійною. Звільнені від роботи єгиптяни відвідували своїх друзів і родичів, всі разом вшановували пам'ять предків і славили богів.

Хемітський / давньоєгипетський Новий рік був також пов'язаний із культом богині кохання і музики Хатхор, дочки сонячного бога Ра. За дві ночі до Нового року верховний жрець із помічниками проводив ритуальне очищення статуї богині в храмі Хатхор у Дендері. А в ніч напередодні Нового року — «ніч Ра», коли відбувалася битва бога Сонця з богами темряви, — проводили урочисту ходу, в якій разом із жерцями брав участь цар (фараон) із дружиною. Статую Хатхор несли на священному човні та встановлювали в альтанці з 12 колонами, що символізували місяці року, на даху храму. З появою першого променя сонця у новому році відкривали заслони і на богиню виливалося сонячне світло — містичне благословення богом Ра дочки Хатхор, храму й усього світу[2].

Стародавній РимРедагувати

У давніх римлян рік був складений з десяти місяців і мав 304 дні, а зиму не поділяли на місяці. Початком року вважали березень, що збігався з початком польових робіт. Послідовність місяців відображена на латинських назвах деяких місяців (напр., лат. September (вересень) — буквально — сьомий, лат. October (жовтень) — буквально — восьмий і т. д.). Імператор Нума Помпілій збільшив кількість місяців на два — Ianuarius (січень) та Februarius (лютий), названі на честь богів Януса та Феба. 153 року до н. е. початок року перенесено на 1 січня.[3]

У 46 році до нашої ери римський імператор Юлій Цезар реформував календар, який згодом отримав назву юліанського, однак 1 січня залишили початком року. У цей день Римляни приносили жертви Янусу й починали з нього великі заходи, вважаючи перший день року сприятливим. У цей день у Давньому Римі за звичай відпускати на волю рабів.[4]

Церковне новоліття у ВізантіїРедагувати

За Візантійською традицією початком церковного року («Новоліття») вважають 1 вересня. Свято новоліття затверджено на Першому Нікейському соборі та, згідно з переказами, пов'язане з початком проповіді Ісуса Христа після Його Водохрещення й спокус від диявола в пустелі. У цей день Ісус Христос почав проповідь Царства Божого й уперше засвідчив виконання давеньозавітних пророцтв про пришестя Месії (Сина Божого) і тим самим про кінець Древнього й початок Нового Заповіту.[5].

Вибір дати пов'язаний із тим, що перша проповідь Христа відбулася, на думку візантійців, саме в перший день юдейського свята жнив, яке святкували з 1 до 8 вересня[6]

Встановлення цього свята, на думку істориків, пов'язане зі згадкою про перемогу Костянтина Великого над Максентієм 312 року, яка й заклала початок вільного сповідування та поширення християнства. Початково Костянтин I встановив дату новоліття 23 вересня — дату народження першого римського імператора Октавіана Авґуста — і лише 462 року її перенесли на 1 вересня з практичних міркувань.[7]

Новий рік у середньовічній ЄвропіРедагувати

У середньовічній Європі початок Нового Року приурочували до одного з церковних свят:

Давньоримську традицію святкування 1 березня зберігали у Венеціанській республіці до 1797 року, а також тривалий час в Русі.

Протягом 16 — 17 століть у більшості країн Європи перейшли на сучасну традицію святкування 1 січня.

Новий рік у Київській РусіРедагувати

 
З Новим роком! Українська поштова марка. 2011

Як і у більшості давніх народів, початок Нового року в давній Русі асоціювали з початком весняного відродження природи. Найімовірніше, Новий рік святкували з появою нового Місяця в перші весняні дні, найближчі до весняного рівнодення. При цьому рік міг мати як 12, так і 13 місяців[8]. Свято отримало назву «Нове літо».

З взяттям християнства у древній Русі запровадили Юліанський календар, а святкування Нового року встановили на 1 березня, що за переказами відповідало даті створення світу[9]. Згодом Новий рік перенесли на 1 вересня відповідно до ухвали Візантійської церкви, а літочислення вели від Створення миру під зоряним сводом. Цікаво, що Створення миру - це дата ухвалення прадавнього мирного договору між країною Араттою та хліборобською цивілізацією на сучасних турецьких землях. Договір був вирізьблений на камені в храмі сьогоденного міста Чатал-Гуюк та в одній з печер Кам'яної могили (14 вересня 2017 р. - це початок 7526 року від Сторення миру).

На українських землях, що входили до складу Великого князівства Литовського, а пізніше — Речі Посполитої, з 1362 року початок Нового року встановлено на 1 січня і літочислення вели від Різдва Христового[10]. На цю систему можна натрапити в українських літописах того часу.

Новий часРедагувати

 
«На новий рік многая лїта» Українська поштівка. 1906 рік

У 1582 році папа Григорій XIII увів нову календарну систему, яку назвали григоріанською або «новим стилем». Православна церква на Константинопольському соборі 1583 року, визнавши неточність юліанського календаря, все ж не побажала переходити на григоріанський через те, що за новим стилем християнський Великдень іноді збігається з юдейським песахом або настає раніше, що заборонено «Апостольськими правилами». Водночас протестантські країни перейшли на григоріанський календар лише у 18 столітті, отож тривалий час Новий Рік у православних та протестантських країнах наставав на 11 днів пізніше від католицького.

20 (30) грудня 1699 року за указом царя Петра I Новий рік у Російській Імперії святкують, за прикладом усіх християнських народів, 1 січня, причому як і раніше — за юліанським календарем.[11] У XVIII столітті практично всі протестантські держави перейшли на григоріанський стиль, натомість у Російській імперії до 1918 року зберігався юліанський, через що Новий рік на землях, що входили до її складу, не збігався з західноєвропейським.

XX століттяРедагувати

У 1918 році декретом Раднаркому «…з метою встановлення однакового майже з усіма культурними народами обчислення часу…» ухвалено перехід на Григоріанський календар і Новий Рік знову почав збігатися з європейським. Натомість Російська, а також Сербська та Єрусалимська православні церкви не побажали переходити на новий стиль, через що всі нерухомі церковні свята, а також Новий рік святкують за старим стилем. Отже, утворився таке рідкісне історично-культурне явище, як Старий Новий рік. Як додаткове свято, старий Новий рік і понині святкують в Україні, РФ, Білорусі, Сербії, Чорногорії та окремих районах Швейцарії.[джерело?]

У СРСР Дід Мороз дарував подарунки на Новий Рік, він був введений замість традиційного Святого Миколая згідно з постановою ЦК КПРС від 1937 року. З розпадом Радянського Союзу в Україні відновлена традиція подарунків дітям під подушку від Святого Миколая в ніч на 19 грудня (день Святого Миколая), зокрема в західних краях, де ця традиція практично не була перервана.

В сучасній УкраїніРедагувати

 
Олів'є в Європі звикли називати «російським салатом». На фото — класичний олів'є, Мадрид., Іспанія.

Українці святкують Новий рік в ніч з 31 грудня на 1 січня, з радянських часів в оселях за звичай ставлять ялинку (штучну або живу), накривають святковий стіл і збираються разом із родичами та друзями коло столу. Святкова вечеря зазвичай складена з кількох страв, серед яких часто (традиція з радянських часів) є салат олів'є, мандарини, традиційний напій — ігристе вино. З віддаленням від радянських часів святковий стіл стає різноманітнішим, зокрема, популярними новорічними стравами стали м'ясний рулет, м'ясо по-французьки, індичка чи качка, свиняча вирізка, грецький салат тощо[12].

Символіка святаРедагувати

Походження символів Нового року також бере початок у давніх часах. Здавна вважали, що ялинка на святкуванні Нового року відлякує злі сили. У деяких країнах дітям дарують подарунки на Новий рік, однак здебільшого подарунки дарує Святий Миколай на Різдво або в день Святого Миколая. Він має різні назви у різних культурах: у Нідерландах його називають Синтія Клаас, в США й Англії — Санта-Клаус, в Іспанії — тато Ноель, у Румунії — Мош Джаріле. Зовнішній вигляд і характер цього персонажа формували протягом століть, і кожен народ додавав до його образу свої особливості.[13] Сучасна європейська традиція класти подарунки під ялинку народилася в Англії в 1841 році, коли королева Вікторія з чоловіком встановили в палаці ялинку, прикрашену цукерками і сувенірами для дітей. Оскільки подарункiв було забагато, щоб вішати на гілки, то їх загорнули в яскраві обгортки і поклали під святкове дерево.[14]

Новий рік в інших країнахРедагувати

Китайський Новий рікРедагувати

Див. статтю Китайський новий рік

 
Святкування Нового Року в китайському кварталі Лондона

Китайський Новий рік (chunjie, трад.китайськ. 春節, або 農曆新年) традиційно припадає на перший молодик першого місяця року, між 12 січня і 19 лютого. Після введення григоріанського календаря це свято стали називати «святом весни», щоб відокремити його від Нового року за західним стилем. Первісний зміст свята полягав у даруванні подарунків, суттю яких було побажання, аби новий урожай був багатим.

Свято Весни триває кілька днів. Як правило, напередодні китайці купують новорічні подарунки, прибирають у хаті, фарбують двері й вікна новою червоною фарбою, а також шиють або купують нові сукні, блузки, костюми тощо. Обов'язковий ритуал — новорічна вечеря, за якою збираються всі члени родини. Обов'язкове спільне готування найпопулярнішої китайської страви — пельменів (цзяоцзи), які, згідно з китайською традицією, символізують найкращі побажання всім родинам, серед яких найбажаніше — народження синів.

Наступного ранку наступає великий час загального примирення, коли всі члени родини — літні й діти, у своїх нових гарних убраннях, з поздоровленнями й побажаннями всіх земних благ, відвідують родичів і сусідів.

Згідно з традиційним китайським календарем, що заснований на спостереженнях руху Сонця, Місяця та Юпітера, роки об'єднуються в 12-річні цикли, причому кожен із років символізує певна тварина. Це — щур, бик, тигр, заєць, дракон, змія, кінь, вівця, мавпа, півень, собака, кабан. На основі 12-річного циклу складається китайський гороскоп.

Роки за китайським календарем
Мавпа
Півень
Собака
Свиня
Щур
Бик
Тигр
Заєць
 兎
Дракон
Змія
Кінь
Вівця
1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003
2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015
2016 2017 2018 2019 2020 2021 2022 2023 2024 2025 2026 2027

Новий рік у ЯпоніїРедагувати

 
Японський варіант «новорічної ялинки» — кадомацу. Її виставляють перед входом, запрошуючи божество нового року оселитися у ньому на час свят.
 
Навіть малі японці одягають у Новорічні дні традиційний одяг.

У Японії Новий рік вважають найбільшим святом, яке святкують протягом декількох днів. Святкування на сході країни триває сім днів, а на заході — цілих п'ятнадцять. До 1868 року Новий рік відзначали за китайським сонячно-місячним календарем у лютому-березні. Однак після вестернізації Японії й упровадження григоріанського календаря його почали святкувати 1 січня.

Більшість традицій святкування Нового року в Японії сягають 17 — 18 століття. Серед них обов'язкове відправлення поштівок із новорічними привітаннями начальникам, старшим і просто знайомим.

На відміну від європейських нічних гулянь, Новий рік у Японії зустрічають зі сходом сонця. Дзвони буддійських храмів відбивають 108 ударів, які, на думку японців, виганяють 108 порочних людських страстей. З останнім ударом належить лягати спати, аби встати перед світанком, вийти на вулицю і зустріти Новий рік із променями сонця, що сходить.

Японський традиційний новорічний стіл складений з пісної їжі — о-сетті. Цим він подібний до традиційного українського стола на Різдво. Серед страв обов'язково присутні суп одзоні, рисові пампушки моті, овочі та морепродукти. Кожна страва має певне символічне значення. Морська капуста конбу означає радість, смажені каштани — успіх, ікра оселедця — багатодітність, чорні солодкі боби і горох — здоров'я, смажений короп — силу і спокій, креветки — довголіття, мандарини — багатство.

У перші дні Нового року японці також відвідують синтоїстські святилища. Одягнувши традиційне кімоно, вони вимолюють у місцевих богів благословення і процвітання у цьому році. Як правило, у ці дні заведено купувати різноманітні амулети, як то зображення тварини-покровителя року або стріли-обереги. В ці дні грають у різні ігри, насамперед суґороку.

В'єтнамський Новий рікРедагувати

В'єтнамський Новий рік, або Тет, традиційно проводять в перший день нового року за місячно-сонячним календарем. Тет проходить паралельно з китайським Новим роком. Святкування проходить до трьох днів.

У цей день в'єтнамці навідуються в гості й влаштовують сімейні свята, ходять в храми. Також традиційним є перший вихід з дому в перший день нового року (xông nhà), згадування предків, новорічні привітання, влаштування новорічної торгівлі. Також Тет вважають першим днем весни, тому його часто називають «Святом весни» (в'єтн. Hội xuân). Тет святкують багато тих в'єтнамців, хто пам'ятає своїх китайських пращурів.

Єврейський Новий рікРедагувати

Докладніше: Рош Гашана

Єврейське свято Рош-гашана (івр. ראש השנה‎) — (глава року) святкують через 163 дні після Песаха (єврейської паски) (не раніше 5 вересня й не пізніше 5 жовтня). У цей день починають десятиденний період духовного самозаглиблення й покаяння. Наступні 10 днів до судного дня (Йом-Кипур — івр.ום כיפור‎) називають «днями тшува» («повернення» — мають на увазі повернення до Бога). Їх називають також «дні каяття» або «дні трепету». Вважають, що в Рош-ашана вирішується доля людини на рік уперед. У першу ніч свята євреї вітають один одного побажанням: «Так будьте ви записані й підписані на гарний рік у Книзі Життя!». Люди убираються у світлий одяг. Під час святкової трапези заведено вмочати халу або вмочувати яблуко в мед.

Мусульманський Новий рікРедагувати

початок року
за
мусульманським календарем
відповідна дата
за
григоріанським календарем
1 мухаррам 1426 р. 10 лютого 2005 р.
1 мухаррам 1427 р. 31 січня 2006 р.
1 мухаррам 1428 р. 20 січня 2007 р.
1 мухаррам 1429 р. 10 січня 2008 р.
1 мухаррам 1430 р. 29 грудня 2008 р.
1 мухаррам 1431 р. 18 грудня 2009 р.
1 мухаррам 1432 р. 8 грудня 2010 р.
1 мухаррам 1433 р. 27 листопада 2011 р.
1 мухаррам 1434 р. 15 листопада 2012 р.
1 мухаррам 1435 р. 5 листопада 2013 р.
1 мухаррам 1436 р. 25 жовтня 2014 р.
1 мухаррам 1437 р. 13 жовтня 2015 р.

Мусульманським Новим роком вважають перший день місяця Мухаррам (араб. محرّم‎) за Мусульманським календарем. Місяць Мухаррам вважають місяцем, коли пророкові Мухаммеду треба було зробити знамените переселення (хіджра) з Мекки в Ясриб (названий пізніше містом Пророка, тобто Мединою) разом із родиною й близькими.

Прибуття Пророка в Ясриб більшість істориків датує 24 вересня 622 року за Юліанським календарем. Однак вести літочислення з хіджри почали лише 637 року у період правління другого праведного халіфа Омара ібн Аль-Хаттаба. При цьому за наказом халіфа за відправну точку нової ери узято не сам день прибуття Пророка в Медину, а 1 мухаррама (перший день першого місяця) того ж року. Цей день відповідав 16 липня 622 року за юліанським календарем.

Оскільки мусульманський календар засновано винятково на зміні місячних фаз і містить 354 або 355 днів, початок року може припадати на будь-яку пору року.

Новий рік для мусульман — це час духовних міркувань і праведних справ, коли кожен прихильник ісламу повинен подумки торкнути джерел своєї віри й надати необхідну допомогу близьким. За бажанням дозволено дотримування посту.

Місяць мухаррам вважають сприятливим часом для початку нових справ, а шлюб, укладений у цей час, за ісламським повір'ям, буде довгим і щасливим.

В Саудовський Ааравії святкування Нового року на 1 січня суворо заборонене.

Незвичайні новорічні традиції у світіРедагувати

В Італії святкування Нового року починають 6 січня, коли прямо з вікон викидають все зайве у господарстві. В Південно-Африканській республіці відзначають свято викиданням холодильників. У Румунії в Новий рік розмовляють з тваринами через середньовічне повір'я про новорічні дива. А в чилійському містечку Талька за звичай зустрічають Новий рік на кладовищі: об 11-ій вечора ворота кладовища урочисто відчиняє війт Тальки, потім відбувається поминальна церковна служба і люди йдуть до могил своїх родичів із свічками та квітами. В Ірландії по стінах і дверях стукають буханцем хліба, щоб вигнати з дому злих духів.[15]

Народні прикмети[джерело?]Редагувати

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Шкода М. Н. Традиції і свята українського народу. — Донецьк, 2009.

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Олександр Токар. З новим роком… (1 січня) – Олександр Токар. otokar.com.ua (uk). Процитовано 2017-12-31. 
  2. Як святкують Новий рік в різних країнах світу? (рос.)
  3. Згідно з The Perpetual Calendar. За іншими даними 1 січня вперше відмічалось як Новий Рік за Правління Цезаря у 45 р. до н. е.
  4. http://www.dw-world.de/dw/article/0,2144,441992,00.html
  5. Див. Православний календар Архівовано 8 грудень 2006 у Wayback Machine.
  6. Згадування про свята жнив є у Біблії, напр. Вихід 23:16. Перша проповідь описана в Євангелії від Луки 4:16-22, як пророцтво, що відбулося, описане в книзі Ісаї 61:1-2.
  7. http://gumer.info/bibliotek_Buks/History/Article/_IvNovGod.php Иванов Е. История праздников Нового года и Рождества
  8. Календар свят
  9. Митрополит Іларіон (Огієнко). Д. В. У. Н. — С. 269. Архів оригіналу за 27 лютий 2007. Процитовано 27 грудень 2006. 
  10. Иванов Е. История праздников Нового года и Рождества
  11. Указ № 1736 // Полное собрание законов Российской империи, с 1649 года. Собрание Первое. Том 3 — Санкт-Петербург — 1830 — С. 681.
  12. Що приготувати на Новий рік 2018: рецепти простих і вишуканих страв від шеф-кухаря - 24 Канал. 24 Канал. Процитовано 2017-12-31. 
  13. Rbc.ua. Історія свята Новий рік: від Стародавнього Риму до Петра І. РБК-Украина (uk). Процитовано 2018-02-27. 
  14. Rbc.ua. Хто придумав дарувати подарунки на Новий рік: історія виникнення традиції. РБК-Украина (uk). Процитовано 2018-02-28. 
  15. Rbc.ua. Як святкують Новий рік в різних країнах світу: незвичайні традиції. РБК-Украина (uk). Процитовано 2018-02-27.